документiв в базi
550558
Подiлитися 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

(Закон втрачає чинність з 01.01.2004 року, крім статті 4,
на підставі Кодексу N 436-IV від 16.01.2003,
ВВР, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144)

Про підприємництво

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 14, ст.168 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 785-XII від 26.02.91, ВВР, 1991, N 14, ст.169
)

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2684-XII від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.6
54
N 2697-XII від 15.10.92, ВВР, 1992, N 51, ст.6
80
Декретом
N 10-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 7, ст.
54
Законами
N 3318-XII від 24.06.93, ВВР, 1993, N 30, ст.3
22
N 3320-XII від 24.06.93, ВВР, 1993, N 30, ст.3
24
N 3712-XII від 16.12.93, ВВР, 1994, N 3, ст.
13
N 3713-XII від 16.12.93, ВВР, 1994, N 51, ст.4
81
N 3714-XII від 16.12.93, ВВР, 1994, N 51, ст.4
82
N 3716-XII від 16.12.93, ВВР, 1994, N 3, ст.
14
N 4039-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.2
34
N 109/94-ВР від 14.07.94, ВВР, 1994, N 33, ст.3
01
N 188/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 40, ст.3
66
N 263/94-ВР від 01.12.94, ВВР, 1994, N 49, ст.4
34
N 58/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 7, ст.
47
N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 10, ст.
64
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.
90
N 304/95-ВР від 13.07.95, ВВР, 1995, N 30, ст.2
32
N 473/95-ВР від 14.12.95, ВВР, 1995, N 45, ст.3
34
N 474/95-ВР від 14.12.95, ВВР, 1995, N 45, ст.3
35
N 475/95-ВР від 14.12.95, ВВР, 1995, N 45, ст.3
36
N 497/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 2, ст.
4
N 194/96-ВР від 15.05.96, ВВР, 1996, N 31, ст.1
44
N 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, N 52, ст.3
01
N 626/96-ВР від 20.12.96, ВВР, 1997, N 9, ст.
71
N 278/97-ВР від 20.05.97, ВВР, 1997, N 29, ст.1
88
N 725/97-ВР від 16.12.97, ВВР, 1998, N 14, ст.
61
N 762/97-ВР від 23.12.97, ВВР, 1998, N 17, ст.
80
N 122/98-ВР від 12.02.98, ВВР, 1998, N 26, ст.1
58
N 358-XIV від 24.12.98, ВВР, 1999, N 7, ст.
52
N 381-XIV від 12.01.99, ВВР, 1999, N 8, ст.
60
N 784-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.3
78
N 863-XIV від 08.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.3
17
N 969-XIV від 14.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.3
50
N 1121-XIV від 06.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.4
15
N 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.
34
N 1328-XIV від 21.12.99, ВВР, 2000, N 6-7, ст.
37
N 1481-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.1
10
N 1708-III від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.2
56
N 1770-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 36, ст.298
)
N 1807-III від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.3
18
N 1841-III від 22.06.20
00
N 1869-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 41, ст.3
41
N 1969-III від 21.09.20
00
N 1987-III від 21.09.20
00
N 1775-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 36, ст.299
-
набирає чинності 02.11.2000 )

( В тексті Закону слова "Української РСР", "в Українській
РСР", "Ради Міністрів Української РСР" та "Радою
Міністрів Української РСР" замінено відповідно словами
"України", "в Україні", "Кабінету Міністрів України" та
"Кабінетом Міністрів України" згідно із Законом
N 2697-XII від 15.10.92
)

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Розділ I

Загальні положення

Стаття 1.
Підприємництво в Україні

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством. ( Стаття 1 в редакції Закону N 1481-III від 22.02.2000 )

Стаття 2.
Суб'єкти підприємницької діяльності

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; ( Абзац другий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000 )

юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність"( 697-12 );

об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. ( Частину першу статті 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000 )

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Стаття 3.
Свобода підприємницької діяльності

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.

Перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України. ( Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95, в редакції Закону N 1775-III від 01.06.2000 - набирає чинності 02.11.2000 )

Стаття 4.
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" ( 60/95-ВР ).

Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.

Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.

Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов'язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2697-12 від 15.10.92, N 3318-12 від 24.06.93, N 3320-12 від 24.06.93, N 3712-12 від 16.12.93, N 3713-12 від 16.12.93, N 3714-12 від 16.12.93, N 4039-12 від 25.02.94, N 109/94-ВР від 14.07.94, N 188/94-ВР від 23.09.94, N 263/94-ВР від 01.12.94, N 58/95-ВР від 15.02.95, N 64/95-ВР від 15.02.95, N 304/95-ВР від 13.07.95, N 473/95-ВР від 14.12.95, N 474/95-ВР від 14.12.95, N 475/95-ВР від 14.12.95, N 497/95-ВР від 22.12.95, N 194/96-ВР від 15.05.96, N 626/96-ВР від 20.12.96, N 278/97-ВР від 20.05.97, в редакції Закону N 762/97-ВР від 23.12.97 - набирає чинності через три місяці з дня опублікування цього Закону; із змінами, внесеними згідно із Законами N 122/98-ВР від 12.02.98, N 358-XIV від 24.12.98, N 381-XIV від 12.01.99, N 784-XIV від 30.06.99, N 863-XIV від 08.07.99, N 969-XIV від 14.07.99, N 1121-XIV від 06.10.99, N 1288-XIV від 14.12.99, N 1328-XIV від 21.12.99, N 1770-III від 01.06.2000, N 1841-III від 22.06.2000, N 1869-III від 13.07.2000, N 1969-III від 21.09.2000, в редакції Закону N 1775-III від 01.06.2000 - набирає чинності 02.11.2000 )

Стаття 5.
Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

вільний вибір видів діяльності;

залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

вільний найм працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Стаття 6.
Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. ( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1987-III від 21.09.2000 )

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.

У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

Стаття 7.
Законодавство про підприємницьку діяльність

Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Розділ II

Умови здійснення підприємницької діяльності

Стаття 8.
Державна реєстрація підприємництва

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. (Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000 )

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності

- юридичної особи подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. ( Частину другу статті 8 доповнено абзацом згідно із Законом N 1987-III від 21.09.2000 )

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації.

Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про скасування державної реєстрації.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі:

визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;

несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);

неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. ( Абзац шостий частини вісімнадцятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1708-III від 11.05.2000 )

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької діяльності.

Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 8 в редакції Закону N 2697-12 від 15.10.92, із змінами, внесеними згідно з Декретом N 10-92 від 15.12.92, Законами N 3716-12 від 16.12.93, N 82/95-ВР від 02.03.95, N 725/97-ВР від 16.12.97, в редакції Закону N 762/97-ВР від 23.12.97 )

Стаття 9.
Право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Стаття 10.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності

Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа може бути визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство" (2343-12 ). ( Частина третя статті 10 в редакції Закону N 2684-12 від 14.10.92 )

Стаття 11.
Припинення підприємницької діяльності

Діяльність підприємця припиняється:

з власної ініціативи підприємця;

на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України; ( Абзац третій статті 11 в редакції Закону N 2684-12 від 14.10.92 )

уразі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; ( Абзац четвертий статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762/97-ВР від 23.12.97 )

( Абзац п'ятий статті 11 виключено на підставі Закону N 2684-12 від 14.10.92 )

на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Розділ III

Підприємець і держава

Стаття 12.
Загальні гарантії прав підприємців

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними та іншими ресурсами. ( Частина друга статті 12 в редакції Закону N 481/96-ВР від 12.11.96 )

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції.

Стаття 13.
Гарантії майнових прав підприємця

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.

Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Стаття 14.
Державна підтримка підприємництва

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:

на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

надає підприємцям цільові кредити;

подає підприємцям інші види допомоги.

Стаття 15.
Державне регулювання підприємництва

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності. (Статтю 15 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95 )

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем.

Стаття 16.
Діяльність іноземних підприємців

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні користуются такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України ( 888-09 ), цього Закону та інших законодавчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.

Стаття 17.
Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємництво, то застосовуються правила міжнародного договору.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 7 лютого 1991 року
N 698-XII

^ Наверх
наверх