ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо врегулювання відносин
між кредиторами та споживачами
фінансових послуг

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У статті 109 Житлового кодексу України ( 5464-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до N 28, ст. 573):

1) друге речення частини другої викласти в такій редакції: "Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду";

2) друге речення частини третьої викласти в такій редакції: "Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк".

2. У Кримінальному кодексі України ( 2341-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131):

1) у частині першій статті 222 слова "громадянином-підприємцем або громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" виключити;

2) назву та абзац перший частини першої статті 388 викласти в такій редакції:

"Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено
арешт, заставленого майна або майна, яке описано
чи підлягає конфіскації

1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт".

3. У Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):

1) статтю 104 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом";

2) у статті 107:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом";

частину п'яту замінити двома частинами такого змісту:

"5. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

6. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами";

3) частину другу статті 109 замінити трьома частинами такого змісту:

"2. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

3. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

4. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням";

4) частину третю статті 110 викласти в такій редакції:

"3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом";

5) статтю 627 доповнити частиною другою такого змісту:

"2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів";

6) статтю 1054 доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом";

7) текст статті 1056-1 викласти в такій редакції:

"1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

5. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки";

8) частину першу статті 1277 викласти в такій редакції:

"1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою".

4. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42-43, ст. 378; 2002 р., N 33, ст. 235; 2003 р., N 28, ст. 210; 2004 р., N 6, ст. 38; 2006 р., N 1, ст. 18, N 8, ст. 88):

1) у статті 1:

визначення терміна "суб'єкт банкрутства" доповнити словами "а також фізичні особи - підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності";

друге речення визначення терміна "кредитор" викласти в такій редакції: "Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство";

друге речення визначення терміна "грошове зобов'язання" доповнити словами "зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності";

визначення терміна "мораторій на задоволення вимог кредиторів" після слова "боржником" доповнити словами "стосовно якого порушено справу про банкрутство";

2) частину п'яту статті 3-1 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

"повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення".

У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати відповідно абзацом шостим;

3) частину п'яту статті 7 доповнити абзацом шостим такого змісту:

"Боржник за невиконання вимог цієї частини несе відповідальність згідно із законом";

4) у статті 11:

у частині першій:

доповнити абзацом третім такого змісту:

"Суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України";

частину п'яту викласти в такій редакції:

"5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу та офіційно оприлюднює її. Офіційне оприлюднення тексту ухвали повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна";

частину п'ятнадцяту викласти в такій редакції:

"15. Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону";

5) у статтю 14 включити частину четверту такого змісту:

"4. У разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або розпорядником майна.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку";

6) частину сьому статті 47 викласти в такій редакції:

"7. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності";

7) у статті 48:

абзац перший частини першої доповнити словами "та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності";

у частині п'ятій:

абзац третій доповнити словами "крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності";

абзац четвертий доповнити словами "та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності";

8) абзац другий частини другої статті 49 після слів "стягнення аліментів" доповнити словами "вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності";

9) у статті 51:

перше речення частини другої доповнити словами "здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом";

у частині третій слова "публікації оголошення" замінити словами "офіційного оприлюднення ухвали".

5. Частину третю статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2011 р., N 36, ст. 362) після слів "банком договорів" доповнити словами "у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта".

6. У Законі України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 313; 2006 р., N 13, ст. 110; 2011 р., N 19-20, ст. 142):

1) третє речення частини першої статті 35 викласти в такій редакції: "Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору";

2) частину другу статті 39 викласти в такій редакції:

"Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення";

3) частину другу статті 40 після слів "передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення" доповнити словами "шляхом позасудового врегулювання на підставі договору";

4) у статті 49:

частину другу доповнити реченнями такого змісту: "Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна";

у частині третій слово "других" замінити словом "третіх".

7. У Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 11, ст. 140):

1) частину першу статті 24 після слів "рішення суду" доповнити словами "виконавчого напису нотаріуса";

2) частину першу статті 26 доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса".

8. У статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84):

частину першу доповнити абзацом третім такого змісту:

"Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється";

підпункт "д" пункту 2 частини другої викласти в такій редакції:

"д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту";

у частині четвертій:

абзац другий після слова "відсотки" доповнити словом "комісії";

після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною".

У зв'язку з цим абзаци третій-десятий вважати відповідно абзацами четвертим-одинадцятим;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту";

абзац десятий замінити двома абзацами такого змісту:

"6) умови дострокового розірвання договору;

7) інші умови, визначені законодавством".

У зв'язку з цим абзац одинадцятий вважати відповідно абзацом дванадцятим;

абзац дванадцятий викласти в такій редакції:

"Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону";

частину восьму доповнити абзацами третім-п'ятим такого змісту:

"Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною";

у частині десятій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або";

перше речення абзацу шостого викласти в такій редакції:

"Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця";

доповнити частинами дванадцятою і тринадцятою такого змісту:

"12. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:

1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років;

2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;

3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;

4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:

зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;

зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

13. Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

3. Кабінету Міністрів України і Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 22 вересня 2011 року
N 3795-VI