ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

ЗАКОН

Про державний нотаріат

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1975, N 1, ст. 4 )

( Вводиться в дію Постановою ВР УРСР
N 3378-VIII від 25.12.74, ВВР, 1975, N 1, ст. 5 )

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Завдання державного нотаріату

Завданнями державного нотаріату є охорона соціалістичної власності, прав і законних інтересів громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, зміцнення соціалістичної законності і правопорядку, запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного посвідчення договорів та інших угод, оформлення спадкових прав, учинення виконавчих написів та інших нотаріальних дій.

Стаття 2. Законодавство Союзу РСР і Української РСР про
державний нотаріат

Законодавство Союзу РСР і Української РСР про державний нотаріат складається з Закону СРСР "Про державний нотаріат", а також інших актів законодавства Союзу РСР, цього Закону й інших актів законодавства Української РСР, які видаються у відповідності з Законом СРСР "Про державний нотаріат".

Стаття 3. Органи і службові особи, які
вчиняють нотаріальні дії

Для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори.

У столиці Української РСР - місті Києві і обласних центрах одна з державних нотаріальних контор засновується як перша державна нотаріальна контора для вчинення найскладніших нотаріальних дій і виконання інших функцій відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

В обласному центрі, де засновується одна державна нотаріальна контора, вона є першою державною нотаріальною конторою.

Нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР "Про державний нотаріат" та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи Союзу РСР. Перелік консульських службових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюється Консульським статутом Союзу РСР.

Посвідчення заповітів і довіреностей, які мають силу нотаріально посвідчених документів, може провадитися також службовими особами, вказаними в статті 16 цього Закону.

Стаття 4. Керівництво державним нотаріатом

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" керівництво державним нотаріатом в Українській РСР здійснюють Рада Міністрів СРСР, Рада Міністрів Української РСР, виконавчі комітети обласних, районний, міських Рад депутатів трудящих, Міністерство юстиції СРСР, Міністерство юстиції Української РСР, а також інші державні органи відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Подання правової допомоги службовим особам виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих у роботі по вчиненню ними нотаріальних дій покладається на державного нотаріуса тієї нотаріальної контори, яка обслуговує населення даного району.

Стаття 5. Призначення на посаду і увільнення від посади
державного нотаріуса

На посади державних нотаріусів призначаються громадяни СРСР, які мають вищу юридичну освіту. В окремих випадках на посади державних нотаріусів можуть призначатися особи, які не мають вищої юридичної освіти, за умови, що вони не менше трьох років працювали за спеціальністю юриста, а також особи, які навчаються на останніх курсах вищих юридичних учбових закладів.

Особи, що призначаються на посади державних нотаріусів, проходять стажування у випадках і в порядку, встановлених чинним законодавством.

Старші державні нотаріуси перших державних нотаріальних контор, зазначених у частині другій статті 3 цього Закону, призначаються на посади і увільняються від посад Міністром юстиції Української РСР.

Заступники старших державних нотаріусів і державні нотаріуси перших державних нотаріальних контор, а також старші державні нотаріуси і державні нотаріуси інших державних нотаріальних контор призначаються на посади і увільняються від посад начальниками відділів юстиції виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих.

Державні нотаріуси не можуть перебувати на службі в інших установах, організаціях і на підприємствах. Винятки може бути зроблено для державних нотаріусів, які займаються викладацькою або науковою роботою.

Стаття 6. Вчинення нотаріальних дій на підставі діючого
законодавства

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, керуються в своїй діяльності законами СРСР і Української РСР, указами Президії Верховної Ради СРСР і Президії Верховної Ради Української РСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів Української РСР, наказами та інструкціями Міністерства юстиції СРСР і Міністерства юстиції Української РСР, а також актами, що видаються іншими органами державної влади і органами державного управління в межах їх компетенції

При вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, застосовують у встановлених випадках і законодавство інших союзних республік.

Стаття 7. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці вчинюваних нотаріальних дій.

Довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються тільки громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам та іншим кооперативним і громадським організаціям, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу суду, прокуратури, органів слідства і дізнання довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв'язку з кримінальними або цивільними справами, які знаходяться в їх провадженні.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

Правила про додержання таємниці нотаріальних дій поширюються також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Вказані в частинах першій і п'ятій цієї статті особи, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 8. Сприяння громадянам, установам,
підприємствам і організаціям у здійсненні їх
прав і захисті законних інтересів

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані сприяти громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам та іншим кооперативним громадським організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з тим, щоб юридична необізнаність та інші подібні обставини не могли бути використані їм на шкоду.

У необхідних випадках державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, на прохання громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, повинні складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз'яснення в питаннях вчинення нотаріальних дій.

Стаття 9. Мова, якою ведеться нотаріальне діловодство

Нотаріальне діловодство в державних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих Української РСР ведеться українською мовою.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" нотаріальне діловодство в консульських установах Союзу РСР ведеться тією ж мовою, якою ведеться діловодство консульських установ Союзу РСР.

Коли особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені їй державним нотаріусом або іншою службовою особою, що вчиняє нотаріальну дію, або перекладачем, відомим державному нотаріусові чи службовій особі, яка вчиняє нотаріальну дію.

Стаття 10. Сітка і штати державних нотаріальних контор

Сітка державних нотаріальних контор в Українській РСР затверджується в порядку, що встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються начальниками відділів юстиції виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених для державних нотаріальних контор, та з додержанням схем посадових окладів.

Стаття 11. Утримання державних нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок республіканського бюджету.

Стаття 12. Печатка державної нотаріальної контори

Державні нотаріальні контори мають печатку з зображенням Державного герба Української РСР і своїм найменуванням.

Розділ II
Нотаріальні дії, вчинювані державними
нотаріальними конторами та іншими органами

Стаття 13. Нотаріальні дії, вчинювані державними
нотаріальними конторами

Державні нотаріальні контори вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності та ін.);

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання жилих будинків (частин будинків) з прилюдних торгів;

6) накладають заборони відчуження жилого будинку;

7) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

8) засвідчують справжність підпису на документах;

9) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

10) посвідчують факт, що громадянин є живим;

11) посвідчують факт перебування громадянина в певному місці;

12) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографічній картці;

13) посвідчують час пред'явлення документів;

14) передають заяви громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам та іншим кооперативним і громадським організаціям;

15) приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

16) вчиняють виконавчі написи;

17) вчиняють протести векселів;

18) пред'являють чеки до платежу і посвідчують несплату чеків;

19) приймають на зберігання документи;

20) вчиняють морські протести.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" законодавством Союзу РСР і Української РСР на державні нотаріальні контори може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Стаття 14. Нотаріальні дії, вчинювані виконавчими комітетами

Рад депутатів трудящих

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують заповіти;

2) посвідчують інші угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном;

3) вживають заходів до охорони спадкового майна;

4) накладають заборони відчуження жилого будинку;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) передають заяви громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам та іншим кооперативним і громадським організаціям.

В необхідних випадках законодавством Української РСР на виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій, не передбачених статтею 13 цього Закону.

Стаття 15. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими
установами Союзу РСР

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" консульські установи Союзу РСР вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім договорів про відчуження і заставу жилих будинків, які знаходяться в СРСР;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

8) посвідчують факт, що громадянин є живим;

9) посвідчують факт перебування громадянина в певному місці;

10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографічній картці;

11) посвідчують час пред'явлення документів;

12) приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

13) вчиняють виконавчі написи;

14) приймають на зберігання документи;

15) забезпечують докази;

16) вчиняють морські протести.

Законодавством Союзу РСР може бути передбачено й інші нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами Союзу РСР.

Стаття 16. Посвідчення службовими особами заповітів і
довіреностей, прирівнюваних до нотаріально
посвідчених

До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:

заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором СРСР, посвідчені капітанами цих суден;

заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

заповіти і довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти і довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

заповіти і довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Службові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів на зберігання в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту СРСР або консулові СРСР в іноземному порту для наступного направлення їх у державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Коли заповідач не мав постійного місця проживання в СРСР або коли місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державну нотаріальну контору, яку визначає Міністерство юстиції СРСР.

Державний нотаріус зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і службову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і довіреностей службовими особами, вказаними в цій статті, провадиться з додержанням вимог статей 6-8, 19, 20 і 28 цього Закону, в порядку, який відповідно до Закону СРСР "Про Державний нотаріат" визначає Рада Міністрів СРСР.

Розділ III
Правила вчинення нотаріальних дій

Глава 1
Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Стаття 17. Місце вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих на всій території Української РСР, за винятком випадків, коли згідно з законодавством Союзу РСР або Української РСР нотаріальна дія повинна бути вчинена в певній державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті певної Ради депутатів трудящих.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих. В окремих випадках, коли громадяни, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з поважних причин (хвороба, інвалідність, старість та ін.) не можуть з'явитися в приміщення державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" місце вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР визначається Консульським статутом Союзу РСР.

Стаття 18. Строки вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії вчиняються в день пред'явлення всіх необхідних для цього документів і сплати державної пошлини.

Вчинення нотаріальних дій може бути відкладено при необхідності витребування додаткових відомостей або документів від службових осіб державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або направлення документів на експертизу.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, що оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено також за заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

Законодавством Української РСР може бути встановлено й інші підстави для відкладення і зупинення вчинення нотаріальних дій.

Стаття 19. Встановлення особи, перевірка дієздатності осіб,
які звернулися за вчиненням нотаріальних дій

При вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси та інші службові особи, що вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадян, їх представників або представників державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. В разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.

Стаття 20. Перевірка справжності підписів осіб, які
звернулися за вчиненням нотаріальних дій

При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угоду, заяву або інший документ підписано у відсутності зазначених службових осіб, той, хто підписався, повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати угоду, заяву або інший документ, за його дорученням в його присутності і в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву або інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, не міг підписати документ власноручно, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу явки відомих їм службових осіб державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, коли у них є зразки підписів цих службових осіб, одержані при їх особистому зверненні, і справжність підписів не викликає сумніву.

Стаття 21. Витребування відомостей і документів, необхідних
для вчинення нотаріальних дій

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний державним нотаріусом або іншою службовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Стаття 22. Обмеження в праві вчинення нотаріальних дій

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної державної нотаріальної контори або даного виконавчого комітету Ради депутатів трудящих. Службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету Ради депутатів трудящих.

У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі чи виконавчому комітеті будь-якої іншої міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих.

Нотаріальні дії, які згідно з законодавством Союзу РСР або Української РСР повинні бути вчинені в певній державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті певної Ради депутатів трудящих, вчиняються в зазначених випадках іншою державною нотаріальною конторою, визначеною відділом юстиції виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих, або виконавчим комітетом іншої міської, селищної, сільської Рад депутатів трудящих, визначеним виконавчим комітетом вищестоящої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" консульські службові особи не можуть вчиняти нотаріальні дії на своє Ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів по прямій лінії.

Службові особи, перелічені в статті 16 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти і довіреності на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням установлених цією статтею правил, є недійсними.

Стаття 23. Вимоги, які пред'являються до текстів
документів, що подаються для вчинення
нотаріальних дій

Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копій документів і виписок з них, тексти перекладів повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, які відносяться до змісту посвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб, прізвища, імена та по батькові громадян - без скорочень і з зазначенням їх адрес.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, не приймають документів, що мають дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, а також документи, написані олівцем, або такі, що мають підчистки.

Стаття 24. Порядок вчинення нотаріальних дій, форми
нотаріальних реєстрів, свідоцтв і
посвідчувальних написів

Порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих встановлюється Законом СРСР "Про державний нотаріат", іншими актами законодавства Союзу РСР, цим Законом та іншими актами законодавства Української РСР.

Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР встановлюється Законом СРСР "Про державний нотаріат", Консульським статутом Союзу РСР та іншими актами законодавства Союзу РСР.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і документах, що засвідчуються, відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" встановлюються в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР.

Стаття 25. Реєстрація нотаріальних дій. Видача виписок з
нотаріальних реєстрів

Всі нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, за письмовою заявою осіб або вимогою органів, зазначених у частинах другій і третій статті 7 цього Закону, видають виписки з реєстрів нотаріальних дій.

Стаття 26. Вчинення посвідчувальних написів

Посвідчення угод та часу пред'явлення документів, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, перекладу документів, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах з прикладенням печатки.

Стаття 27. Заходи, яких вживають державні нотаріуси та
інші службові особи, що вчиняють нотаріальні
дії, при виявленні порушення закону

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення законності громадянами або окремими службовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні установи, підприємства, організації або прокурора.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.

Стаття 28. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії:

відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законові;

не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Державні нотаріуси та інші службові особи, що вчиняють нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі, коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє державний нотаріус, він не пізніше триденного строку виносить постанову про таку відмову.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" Консульським статутом Союзу РСР може бути встановлено й інші підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР, а також визначено порядок такої відмови.

Стаття 29. Оскарження нотаріальних дій або
відмови в їх вчиненні

Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу в районний (міський) народний суд за місцем знаходження державної нотаріальної контори, виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або на відмову в її вчиненні консульською службовою особою розглядаються в порядку, встановлюваному Консульським статутом Союзу РСР.

Скарги на неправильне посвідчення заповітів і довіреностей або на відмову в їх посвідченні службовими особами, переліченими в статті 16 цього Закону, подаються в суд за місцем знаходження відповідно лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором СРСР, подаються в суд за місцем порту приписки судна.

Розгляд таких скарг провадиться районним (міським) народним судом в порядку, встановлюваному цивільним процесуальним законодавством.

Стаття 30. Порядок вирішення спорів про право,
основаних на вчиненій нотаріальній дії

Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, що виник між заінтересованими особами, розглядається судом або арбітражем відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР, у порядку позовного провадження.

Стаття 31. Скарги на державних нотаріусів, не зв'язані з
вчиненням ними нотаріальних дій

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" скарги на дії державних нотаріусів, які не стосуються суті вчинюваних ними нотаріальних дій (порушення строків вчинення нотаріальних дій, недодержання встановлених годин прийому і т. ін.), розглядаються відділами юстиції виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих, Міністерством юстиції Української РСР, Міністерством юстиції СРСР.

Стаття 32. Видача дубліката втраченого документа

У разі втрати документа, посвідченого або виданого державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, за письмовою заявою осіб, зазначених у частині другій статті 7 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Державні нотаріальні контори видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від службових осіб, перелічених у статті 16 цього Закону.

Стаття 33. Державна пошлина

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, а також за складання проектів угод, заяв, виготовлення копій документів, виписок з них, видачу дублікатів документів з заінтересованих осіб стягується державна пошлина відповідно до діючого законодавства.

При виїзді державного нотаріуса, службової особи виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих для вчинення нотаріальних дій заінтересовані особи відшкодовують фактичні транспортні витрати.

За вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" з заінтересованих осіб стягується консульський збір; ці ж особи відшкодовують фактичні витрати, зв'язані з вчиненням нотаріальних дій.

Глава 2
Посвідчення угод

Стаття 34. Угоди, що посвідчуються в нотаріальному порядку

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, для яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

За бажанням сторін посвідчуються й інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваних ними угод вимогам закону та дійсним намірам сторін.

Стаття 35. Посвідчення угод про відчуження майна

Угоди про відчуження майна, яке підлягає оподаткуванню або збору, посвідчуються за умови подання доказів про сплату податку чи збору або при наявності згоди відповідних органів і набувача на перевід нарахованого податку або збору на набувача.

Угоди про відчуження або заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку (частини будинку) чи квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників перевіряється також відсутність заборони відчуження або арешту майна.

При наявності заборони угода про відчуження будинку (частини будинку) або квартири, обтяжених боргом, посвідчується лише в разі згоди кредитора і набувача на перевід боргу на набувача.

Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку (частини будинку) чи квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників провадиться за місцем знаходження жилого будинку державною нотаріальною конторою або виконавчим комітетом міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих.

Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), будівництво якого не закінчено, посвідчується при наявності рішення виконавчого комітету районної, міської, селищної Ради депутатів трудящих про згоду на таке відчуження.

Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільській місцевості, посвідчується лише за умови, що набувачу в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинків на знос чи перенесення.

Стаття 36. Посвідчення договорів про надання у
безстрокове користування земельних ділянок
для будівництва жилих будинків на
праві особистої власності

Договори про надання громадянам у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності посвідчуються державними нотаріальними конторами за місцем відведення земельної ділянки.

Стаття 37. Посвідчення довіреностей

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або на ім'я кількох осіб.

Строк дії довіреності, яка посвідчується, не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її посвідчення, крім випадку, зазначеного в частині другій статті 81 цього Закону. Довіреність, в якій не зазначена дата її посвідчення, недійсна.

Державний нотаріус та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують також довіреності, за якими особа, якій видано довіреність на вчинення дій, передовіряє їх вчинення іншій особі, якщо таке право надане їй довіреністю або якщо вона примушена до цього обставинами і це необхідно для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Довіреність про передоручення посвідчується на строк, який не може перевищувати строку дії основної довіреності.

Стаття 38. Посвідчення заповітів

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) і особисто подані ними державному нотаріусу або іншій службовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Посвідчення заповітів через представників, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Стаття 39. Нотаріальне оформлення скасування і
зміни заповіту

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, посвідчують заповіти, якими скасовуються або змінюються раніше складені заповіти, та засвідчують справжність підписів заповідачів на заявах про скасування чи зміну заповітів. Про це у кожному випадку робиться відповідний напис на всіх примірниках заповіту, що змінюється або скасовується, і відмітка в реєстрі нотаріальних дій.

Стаття 40. Кількість примірників документів,
що посвідчуються

Договори, заповіти, довіреності та інші документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються державному нотаріусу або службовій особі виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається в справах державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих.

Глава 3
Вжиття заходів до охорони спадкового майна

Стаття 41. Обов'язок повідомляти про спадщину,
яка відкрилась

Державні установи, підприємства і організації, колгоспи та інші кооперативні і громадські організації, де померлі працювали або навчалися, органи внутрішніх справ та житлово-експлуатаційні контори (управління будинками), правління житлово-будівельних кооперативів за місцем проживання померлих, а також громадяни, що є власниками жилих будинків, в яких проживали померлі, зобов'язані повідомляти державні нотаріальна контори або виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих про наявність майна, яке залишилось після померлих, і відомі їм дані про місце перебування гаданих спадкоємців.

Стаття 42. Охорона спадкового майна

Державні нотаріуси за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів. Ці заходи вживаються ними або безпосередньо, або шляхом доручення державним нотаріальним конторам чи виконавчим комітетам відповідних Рад депутатів трудящих за місцем знаходження спадкового майна.

За повідомленням громадян, державних установ, підприємств або організацій заходи до охорони спадкового майна можуть вживатись також державними нотаріусами або службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, за місцем знаходження цього майна з повідомленням про вжиті заходи державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Стаття 43. Опис спадкового майна і передача його на
зберігання

Для охорони спадковою майна державні нотаріуси і службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, провадять опис його і передають на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Якщо в складі спадщини є майно, що потребує управління (жилий будинок тощо), а також у разі пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями, державна нотаріальна контора призначає хранителя майна, а в населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, виконавчий комітет міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих призначає над зазначеним майном опікуна.

Хранитель, опікун та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про кримінальну відповідальність за статтею 182 Кримінального кодексу УРСР ( 2002-05 ) у разі розтрати або утаювання його, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.

Хранитель, опікун та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, вправі одержати за його зберігання винагороду, яка визначається у встановленому порядку. Такі особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за відрахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.

Стаття 44. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

Державний нотаріус, який одержав повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце перебування яких йому відоме.

Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічної об'яви або повідомлення про це в пресі.

Стаття 45. Видача грошових сум із спадкового майна

У необхідних випадках державний нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу з спадкового майна грошових сум на покриття витрат:

1) по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його похорон;

2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

3) на задоволення претензій, що випливають з законодавства про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

4) по охороні спадкового майна і управлінню ним, а також витрат, передбачених статтею 44 цього Закону.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка державний нотаріус при наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження ощадній касі про переказ підприємству, яке встановлює надгробок, вартості його в сумі не більше 500 карбованців.

При відсутності в складі спадкового майна грошових сум державний нотаріус дає розпорядження про видачу з спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частині першій, і відповідно 500 карбованців на потреби, зазначені у частині другій цієї статті.

Стаття 46. Припинення охорони спадкового майна

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо його не прийнято - до закінчення строків, передбачених статтею 549 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).

Про припинення охорони спадкового майна державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємцям, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідному фінансовому органові.

Глава 4
Видача свідоцтв про право на спадщину

Стаття 47. Свідоцтво про право на спадщину та
строки його видачі

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться в строки, встановлені статтею 561 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).

Стаття 48. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, закликаних до спадкоємства, на ім'я всіх спадкоємців або кожному з них окремо.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.

Свідоцтва про право на спадщину видаються спадкоємцям, що прийняли спадщину в порядку, встановленому діючим законодавством.

Спадкоємці, які пропустили строк на прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена в письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Стаття 49. Видача свідоцтва про право на
спадщину за законом

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність відносин з спадкодавцем, які є підставою для закликання до спадкоємства за законом осіб, що подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємці за законом, позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність відносин з спадкодавцем, які є підставою для закликання до спадкоємства за законом, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, що прийняли спадщину і подали докази таких відносин з спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Стаття 50. Видача свідоцтва про право на спадщину
за заповітом

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Глава 5
Видача свідоцтв про право власності на частку в
спільному майні подружжя

Стаття 51. Видача свідоцтв на підставі спільної
заяви подружжя

Державна нотаріальна контора на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу.

Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається державною нотаріальною конторою за місцем знаходження майна або його реєстрації.

Стаття 52. Видача свідоцтва в разі смерті
одного з подружжя

У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

Якщо серед спадкоємців померлого є неповнолітні або особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається при наявності дозволу органів опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини.

Глава 6
Видача свідоцтв про придбання жилих будинків з
прилюдних торгів

Стаття 53. Видача свідоцтва про придбання жилого
будинку або квартири в будинку
житлово-будівельного колективу індивідуальних
забудовників з прилюдних торгів

Придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників з прилюдних торгів оформляється видачею набувачу державною нотаріальною конторою за місцем знаходження будинку свідоцтва про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири. Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири видається стягувачеві. Такі свідоцтва видаються на підставі відповідно копії акта про продаж будинку (частини будинку) або квартири з прилюдних торгів чи копії акта про те, що будинок (частину будинку) або квартиру залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.

Глава 7
Накладення заборони відчуження жилого будинку

Стаття 54. Накладення заборони

Державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників:

1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників;

2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу;

3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Стаття 55. Зняття заборони

Одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Глава 8
Засвідчення вірності копій документів і виписок з
них, справжності підписів і вірності перекладів

Стаття 56. Засвідчення вірності копій документів

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих державними установами, підприємствами і організаціями, колгоспами та іншими кооперативними і громадськими організаціями, а також громадянами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Стаття 57. Засвідчення копій окремих видів документів

Вірність копій статутів і положень господарських, кооперативних і громадських організацій, вироків, рішень, ухвал та постанов судових органів, які стосуються особистих прав і інтересів громадян, документів про закінчення вищих і середніх спеціальних учбових закладів і середніх загальноосвітніх шкіл засвідчується державними нотаріусами.

Вірність копій актів вищих органів державної влади і державного управління Союзу РСР, союзних і автономних республік, які стосуються особистих прав та інтересів громадян, а також копій документів, викладених іноземною мовою, засвідчується в перших державних нотаріальних конторах, розташованих в обласних центрах.

Вірність копій документів, виданих окремими громадянами, може бути засвідчена, якщо справжність підписів громадян на оригіналах цих документів засвідчена нотаріальним органом або організацією, в якій працює чи навчається громадянин, житлово-експлуатаційною конторою (управлінням будинками), правлінням житлово-будівельного кооперативу за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Стаття 58. Засвідчення вірності копії з копії документа

Вірність копії з копії документа може бути засвідчена державним нотаріусом, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана державною установою, підприємством, організацією, колгоспом чи іншою кооперативною і громадською організацією, яка видала оригінал документа. В останньому випадку копія Документа повинна бути викладена на бланку даної установи, підприємства, організації з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходився в даній установі, підприємстві, організації.

Стаття 59. Засвідчення вірності виписки з документа

Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому випадку, коли її зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох не зв'язаних між собою питань, і в ній відтворено повний текст частини документа з певного питання.

Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами статей 56-58 цього Закону.

Стаття 60. Засвідчення справжності підпису на документах

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові, не має характеру угоди та не містить у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла підписатись власноручно внаслідок фізичних вад, хвороби або з інших причин.

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих вчиняє нотаріальні дії, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують фактів, викладених у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблений певною особою.

Стаття 61. Засвідчення вірності перекладу

Державний нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він володіє відповідними мовами.

Якщо державний нотаріус не володіє відповідними мовами, переклад документа може бути зроблений відомим йому перекладачем, справжність підпису якого засвідчує державний нотаріус.

Глава 9
Посвідчення фактів

Стаття 62. Посвідчення факту, що громадянин є живим

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, що громадянин є живим.

Посвідчення факту, що живим є неповнолітній, провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Стаття 63. Посвідчення факту перебування громадянина в
певному місці

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці.

Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітнього провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Стаття 64. Посвідчення тотожності громадянина з
особою, зображеною на фотографічній картці

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує його тотожність з особою, зображеною на поданій громадянином фотографічній картці.

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає цьому громадянинові свідоцтво.

Стаття 65. Посвідчення часу пред'явлення документа

Державний нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини державний нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.

Глава 10
Передача заяв громадян, державних установ,
підприємств і організацій, колгоспів та інших
кооперативних і громадських організацій

Стаття 66. Передача заяв

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, приймає від громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій заяви для передачі їх іншим громадянам, державним установам, підприємствам, організаціям, колгоспам та іншим кооперативним і громадським організаціям.

Заяви приймаються за умови, що вони не суперечать закону та не містять відомостей, які порочать честь і гідність людини. Заяви передаються вказаним у них особам або установам, підприємствам, організаціям поштою з зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку.

На прохання особи, що подала заяву, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради депутатів трудящих, яка вчиняє нотаріальні дії, видає свідоцтво про передачу заяви.

Глава 11
Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

Стаття 67. Прийняття від боржника грошових сум і
цінних паперів у депозит державних
нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори у передбачених законодавством випадках приймають від боржника в депозит державної нотаріальної контори грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.

Про надходження грошових сум і цінних паперів державна нотаріальна контора повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів провадиться державною нотаріальною конторою за місцем виконання зобов'язання.

Стаття 68. Повернення прийнятих у депозит грошових
сум і цінних паперів

Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору) допускається лише за письмовою згодою на це особи, на користь якої був зроблений внесок (кредитора), або за постановою суду.

Глава 12
Вчинення виконавчих написів

Стаття 69. Стягнення грошових сум або витребування
майна за виконавчим написом

Державний нотаріус для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна вчиняє виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 70. Умови вчинення виконавчих написів

Державний нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між державними установами, підприємствами і організаціями, колгоспами та іншими кооперативними і громадськими організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Стаття 71. Зміст виконавчого напису

Виконавчий напис повинен містити:

1) посаду, прізвище та ініціали державного нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

2) найменування і адресу стягувача;

3) найменування і адресу боржника;

4) зазначення строку, за який провадиться стягнення;

5) зазначення сум, які підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать;

6) зазначення сум державної пошлини, сплаченої стягувачем, або пошлини, яка підлягає стягненню з боржника;

7) дату (рік, місяць, число) вчинення виконавчого напису;

8) номер, під яким виконавчий напис зареєстровано у реєстрі;

9) підпис державного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, гербову печатку державної нотаріальної контори.

Стаття 72. Строк пред'явлення виконавчого напису

Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а виконавчий напис, за яким стягувачем і боржником є державні, кооперативні, громадські та інші підприємства, установи й організації, - протягом одного року, якщо законодавством не встановлено інші строки.

Відновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису до виконання провадиться народним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу УРСР ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ).

Глава 13
Вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до
платежу і посвідчення неоплати чеків

Стаття 73. Вчинення протестів векселів

Державні нотаріальні контори у відповідності з Положенням про переказний простий вексель вчиняють протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту.

Стаття 74. Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і
посвідчення неоплати чеків

Державна нотаріальна контора за місцем знаходження платника приймає для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки - після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

У разі неоплати чека державний нотаріус посвідчує неоплату чека шляхом напису на чеку за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку державна нотаріальна контора надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку.

На прохання чекодержателя державний нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис.

Глава 14
Прийняття документів на зберігання

Стаття 75. Зберігання документів державними
нотаріальними конторами

Державні нотаріальні контори здійснюють зберігання переданих їм для цієї мети документів.

Документи приймаються на зберігання за заявами юридичних осіб та громадян за описом. Про прийняття документів на зберігання державний нотаріус видає особі, яка здала їх, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису.

Стаття 76. Повернення прийнятих на зберігання документів

Документи, прийняті на зберігання державною нотаріальною конторою, повертаються на вимогу громадянина чи юридичної особи, що здали їх на зберігання, або на вимогу уповноважених ними осіб при пред'явленні свідоцтва і примірника опису документів, або за постановою суду.

Глава 15
Вчинення морських протестів

Стаття 77. Заява про морський протест

Державний нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, яка може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.

Заява про морський протест має бути подана до державної нотаріальної контори в порту Української РСР в строки, встановлені статтями 288 та 289 Кодексу торгового мореплавства СРСР.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, державному нотаріусу в межах строків, установлених статтею 290 Кодексу торгового мореплавства СРСР, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.

Стаття 78. Складання акта про морський протест

Державний нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше двох свідків з числа осіб командного складу судна та двох свідків з суднової команди складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом та гербовою печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій особі.

Розділ IV
Застосування законодавства про державний нотаріат
до іноземців і осіб без громадянства.
Застосування законодавства іноземних держав.
Міжнародні договори і угоди іноземців

Стаття 79. Нотаріальні дії для іноземців і осіб без
громадянства, для іноземних
підприємств і організацій

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" іноземні громадяни і особи без громадянства мають право нарівні з радянськими громадянами звертатися в державні нотаріальні контори Української РСР, а також в інші органи, які вчиняють нотаріальні дії.

Іноземні підприємства і організації мають право звертатися в державні нотаріальні контори Української РСР і в консульські установи Союзу РСР.

Радою Міністрів СРСР можуть бути у відповідь встановлені обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження прав радянських громадян, установ, підприємств і організацій на звернення в органи нотаріату.

Стаття 80. Застосування іноземного права

Державні нотаріуси відповідно до законодавства Союзу РСР, Української РСР, міжнародних договорів і угод, в яких бере участь СРСР або Українська РСР, застосовують норми іноземного права.

Державні нотаріуси приймають документи, складені відповідно де вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи у формі, передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить основам радянського ладу.

Стаття 81. Застосування радянського права при охороні
спадкового майна і при видачі свідоцтва
про право на спадщину.
Довіреності, призначені для вчинення
дій за кордоном

Дії, зв'язані з охороною майна, яке залишилося після смерті іноземного громадянина і знаходиться на території Української РСР, або майна, яке належить одержати іноземному громадянинові після смерті радянського громадянина, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Стаття 82. Прийняття державними нотаріальними конторами
Української РСР документів, складених за кордоном

Документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або від них виходять, приймаються державними нотаріальними конторами Української РСР за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ СРСР.

Без легалізації такі документи приймаються державними нотаріальними конторами Української РСР у тих випадках, коли це передбачено законодавством Союзу РСР, Української РСР, міжнародними договорами і угодами, в яких бере участь СРСР або Українська РСР.

Стаття 83. Виконання доручень іноземних органів юстиції і
звернення державних нотаріальних контор
Української РСР з дорученнями до іноземних
органів юстиції

Державні нотаріальні контори Української РСР виконують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних органів юстиції про провадження окремих нотаріальних дій, за винятком випадків, коли:

1) виконання доручення суперечило б суверенітетові СРСР або загрожувало б безпеці СРСР;

2) виконання доручення не належить до компетенції державних нотаріальних контор СРСР.

Виконання доручень іноземних органів юстиції про вчинення окремих нотаріальних дій провадиться на основі радянського законодавства.

Державні нотаріальні контори Української РСР можуть звертатися до іноземних органів юстиції з дорученнями про провадження окремих нотаріальних дій.

Порядок зносин державних нотаріальних контор Української РСР з іноземними органами юстиції визначається законодавством Союзу РСР, Української РСР, міжнародними договорами і угодами, в яких бере участь СРСР або Українська РСР.

Стаття 84. Забезпечення доказів, потрібних для
ведення справ в органах іноземних держав

Державні нотаріальні контори Української РСР забезпечують докази, потрібні для ведення справ в органах іноземних держав.

Дії по забезпеченню доказів провадяться стосовно до правил Цивільного процесуального кодексу УРСР ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ).

Стаття 85. Міжнародні договори і угоди

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат", коли міжнародним договором чи угодою, в яких бере участь СРСР або Українська РСР, встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство Союзу РСР або Української РСР, при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору чи угоди.

міжнародним договором чи угодою, в яких бере участь СРСР або Українська РСР

Коли міжнародний договір чи угода, в яких бере участь СРСР або Українська РСР, відносить до компетенції державних нотаріальних контор Української РСР вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством Союзу РСР і Української РСР, державні нотаріальні контори Української РСР провадять цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції СРСР.

Коли міжнародним договором чи угодою, в яких бере участь СРСР або Українська РСР, передбачено нотаріальну дію, яка відповідно до законодавства Української РСР, а також інших союзних республік може бути вчинена державними нотаріальними конторами кількох союзних республік, або коли законодавство Української РСР й інших союзних республік не визначає компетентну державну нотаріальну контору, Міністерство юстиції СРСР встановлює, які державні нотаріальні контори і в якій союзній республіці повинні вчиняти зазначену нотаріальну дію.

Голова Президії Верховної Ради Української РСР I.ГРУШЕЦЬКИЙ

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР Я.КОЛОТУХА

м. Київ, 25 грудня 1974 року
N 3377-VIII