КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
15 грудня 2004 року N 21-рп/2004
м. Київ

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 49 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положення частини першої
статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України
(справа про морський порт як державне підприємство)

Справа N 1-17/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

     Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
     Вознюка Володимира Денисовича,
     Євграфова Павла Борисовича,
     Костицького Михайла Васильовича,
     Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач,
     Німченка Василя Івановича,
     Пшеничного Валерія Григоровича,
     Савенка Миколи Дмитровича,
     Скоморохи Віктора Єгоровича,
     Станік Сюзанни Романівни,
     Ткачука Павла Миколайовича,
     Чубар Людмили Пантеліївни,
     Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення частини першої статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (далі - Кодекс) стосовно визначення морського порту державним підприємством.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є конституційне подання 49 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність спору щодо конституційності зазначеного положення Кодексу ( 176/95-ВР ).

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. У конституційному поданні стверджується, що визначення у частині першій статті 73 Кодексу ( 176/95-ВР ) морського порту тільки державним підприємством порушує свободу підприємницької діяльності та свободу вибору споживачів, призводить до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання недержавної форми власності, спричиняє неправомірне обмеження конкуренції у сфері торговельного мореплавства.

У зв'язку з цим автори конституційного подання звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати положення частини першої статті 73 Кодексу ( 176/95-ВР ) про визначення морського порту лише державним підприємством таким, що не відповідає приписам частин першої, третьої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

2. В одержаних на запити Конституційного Суду України відповідях Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Одеської обласної державної адміністрації констатується, що оспорюване положення частини першої статті 73 Кодексу ( 176/95-ВР ) не суперечить ні частинам першій, третій статті 42, ні іншим статтям Конституції України ( 254к/96-ВР ).

На обгрунтування зазначеної у листах позиції наведено такі основні аргументи: а) поєднання державного регулювання діяльності морського порту як суб'єкта природних монополій з визнанням на території порту можливості господарювання підприємств та організацій всіх форм власності забезпечує баланс інтересів суспільства, всіх суб'єктів господарської діяльності та споживачів послуг у сфері торговельного мореплавства; б) специфічні функції державного порту не належать до підприємницької діяльності, а є обов'язковими державними послугами відповідно до зобов'язань України за міжнародними договорами; в) визначення морського порту як державного підприємства є гарантією реалізації обов'язку держави щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, екологічної і економічної безпеки, безпеки мореплавства; г) згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) суспільні відносини у сфері підприємництва, в тому числі й обмеження права на підприємницьку діяльність, можуть бути врегульовані законодавством, а правовий статус морських портів визначається законами України.

Президент Українського союзу промисловців і підприємців підтримав точку зору суб'єкта права на конституційне подання та наведену ним аргументацію.

3. Дослідивши поставлене в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України зазначає таке.

3.1. Частина перша статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ), про яку йдеться у клопотанні, гарантує кожному "право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом".

Реалізація конституційного припису "яка не заборонена законом" не обмежується положеннями Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ), на який посилаються народні депутати України при обгрунтуванні своєї позиції. Обмеження підприємницької діяльності може встановлюватися й іншими законами, зокрема Кодексом ( 176/95-ВР ).

Визначаючи морський порт державним підприємством, Кодекс ( 176/95-ВР ) водночас (частини третя, четверта статті 73) не виключає можливості господарської діяльності на його території підприємств та організацій будь-яких форм власності з метою обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і забороняє порту втручатися в таку діяльність та перешкоджати їй, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій. Ці положення означають, що конституційне право кожного на підприємницьку діяльність на території державного транспортного підприємства, яким є морський порт, державою не забороняється.

Отже, визначення морського порту державним підприємством не суперечить частині першій статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

3.2. Висновок такого ж змісту можна зробити і щодо відповідності оспорюваного положення Кодексу ( 176/95-ВР ) частині третій статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ). У ній йдеться про обов'язок держави забезпечувати захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускати зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 73, статті 76 Кодексу ( 176/95-ВР ) свідчить, що визначені законодавцем засади підприємницької діяльності не тільки не обмежуються, а й захищаються державою. Що ж стосується встановлення статусу морського порту як державного транспортного підприємства, якщо навіть вважати це різновидом монополії, то таке повноваження законодавця закріплюється приписом тієї ж частини третьої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ): види і межі монополії визначаються законом. Тобто це регулюється не лише Законом України "Про природні монополії" ( 1682-14 ), на який посилається суб'єкт права на конституційне подання, а й іншими законами України.

Встановлення статусу морського порту як державного транспортного підприємства відповідає також положенням пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) про визначення виключно законами України правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати таким, що відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є конституційним), положення частини першої статті 73 Кодексу ( 176/95-ВР ) торговельного мореплавства України про визначення морського порту державним підприємством.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.