Зведений текст Міжнародної конвенції
про цивільну відповідальність за шкоду
від забруднення нафтою 1992 року
(укр/рос)

Офіційний переклад

Стаття I

Для цієї Конвенції:

1. "Судно" означає будь-яке морське судно та морський плавучий засіб будь-якого типу, побудований або пристосований для перевезення нафти наливом як вантажу, за умови, що судно, здатне перевозити нафту та інші вантажі, розглядається як судно тільки тоді, коли воно фактично перевозить нафту наливом як вантаж, а також протягом будь-якого наступного за таким перевезенням рейсу, якщо не доведено, що на борту не було залишків від такого перевезення нафти наливом.

2. "Особа" означає будь-яку фізичну особу або будь-яку юридичну особу публічного чи приватного права, включаючи державу або будь-яку її складову частину.

3. "Власник судна" означає особу або осіб, зареєстрованих як власник судна, а за відсутності реєстрації - особу або осіб, власністю яких є судно. Однак у випадку, коли судно належить державі та експлуатується компанією, що зареєстрована в цій державі як оператор судна, "власник судна" означає таку компанію.

4. "Держава реєстрації судна" означає, щодо зареєстрованих суден, державу, в якій судно зареєстроване, а щодо незареєстрованих суден державу, під прапором якої плаває судно.

5. "Нафта" означає будь-яку стійку вуглеводневу мінеральну нафту, зокрема сиру нафту, мазут, тяжке дизельне паливо і мастило, незалежно від того, чи перевозяться вони на борту судна як вантаж або у паливних танках такого судна.

6. "Шкода від забруднення" означає:

а) збитки або шкоду, завдану поза судном забрудненням, що виникло внаслідок витоку або зливу нафти із судна, де б такий витік або злив не стався, за умови, що відшкодування завданої довкіллю шкоди, окрім втраченої внаслідок такої шкоди вигоди, обмежується витратами на вжиття розумних заходів з відтворення, які були фактично вжиті або мають бути вжиті;

b) витрати на попереджувальні заходи і подальші збитки або шкоду, заподіяні попереджувальними заходами.

7. "Попереджувальні заходи" означають будь-які розумні заходи, вжиті будь-якою особою після того, як стався інцидент, для попередження або зменшення шкоди від забруднення.

8. "Інцидент" означає будь-яку пригоду або низку пригод однакового походження, які завдали шкоди забрудненням або створюють серйозну і неминучу загрозу заподіяння такої шкоди.

9. "Організація" означає Міжнародну морську організацію.

10. "Конвенція про відповідальність 1969 року" означає Міжнародну конвенцію про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 року. Для держав-учасниць Протоколу 1976 року до цієї Конвенції такий термін вважається таким, що охоплює Конвенцію про відповідальність 1969 р., змінену цим Протоколом.

Стаття II

Ця Конвенція застосовується виключно:

а) до шкоди від забруднення, заподіяної:

і) на території Договірної держави, включаючи її територіальне море; та

іі) у виключній економічній зоні Договірної держави, встановленій згідно з міжнародним правом, або, якщо Договірна держава не встановила таку зону, в районі, що знаходиться за межами та прилягає до територіального моря цієї держави, встановленому цією державою згідно з міжнародним правом, і простягається не більше ніж на 200 морських миль, відлічуваних від вихідних ліній, від яких відміряється ширина її територіального моря;

b) до попереджувальних заходів, вжитих для відвернення або зменшення такої шкоди, де б вони не вживалися.

Стаття III

1. За винятком випадків, передбачених в пунктах 2 і 3 цієї статті, власник судна з моменту інциденту або, якщо інцидент складається з низки пригод, з моменту першої пригоди несе відповідальність за будь-яку шкоду від забруднення, заподіяну судном в результаті інциденту.

2. Власник судна не несе відповідальності за шкоду від забруднення, якщо доведе, що шкода:

а) є результатом воєнних дій ворожих дій, громадянської війни, повстання або виключного, неминучого та непереборного за своїм характером стихійного явища, або

b) була повністю спричинена дією або бездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоду, або

с) була повністю спричинена недбалістю або іншою неправомірною дією уряду або іншого органу влади, відповідального за утримання в порядку вогнів та інших навігаційних засобів при виконанні цієї функції.

3. Якщо власник судна доведе, що шкода від забруднення є повністю або частково результатом дії або бездіяльності особи, що зазнала шкоди, і така дія або бездіяльність вчинена з наміром завдати шкоду, або якщо шкода виникла внаслідок грубої недбалості такої особи, він може бути повністю або частково звільнений від відповідальності перед такою особою.

4. Жодний позов про відшкодування шкоди від забруднення не може бути поданий власнику інакше, ніж відповідно до цієї Конвенції. За умови дотримання пункту 5 цієї статті, жодний позов про відшкодування шкоди від забруднення за цією Конвенцією або на інших підставах не може бути поданий:

а) службовцям або агентам власника судна або членам екіпажу;

b) лоцману або будь-якій іншій особі, яка, не будучи членом екіпажу, виконує роботу на судні;

с) будь-якому фрахтувальнику (як би він не називався, включаючи фрахтувальника за бербоут-чартером), керуючому або оператору судна;

d) будь-якій особі, що виконує операції з рятування за згодою власника судна або за вказівкою компетентних публічних властей;

е) будь-якій особі, що вживає запобіжних заходів;

f) всім службовцям або агентам осіб, згаданих у підпунктах "с", "d", "е";

якщо шкода не є результатом їхньої власної дії або бездіяльності, вчиненої або з наміром завдати таку шкоду, або із самовпевненості та з розумінням імовірності виникнення такої шкоди.

5. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає права власника судна на регресний позов до третіх сторін.

Стаття IV

Якщо інцидент стався з двома або більше суднами із завданням шкоди від забруднення, власники всіх причетних до нього суден, якщо вони не звільняються від відповідальності на підставі статті III, несуть солідарну відповідальність за всю сукупність збитків, які не можуть бути розумно поділені.

Стаття V

1. Власник судна має право обмежити свою відповідальність за цією Конвенцією щодо будь-якого одного інциденту загальною сумою, що обчислюється таким чином:

а) 3 мільйони розрахункових одиниць для судна місткістю не більше 5 000 одиниць;

b) для судна місткістю, що перевищує зазначену вище, додатково до суми, згаданої у підпункті "а", додається 420 розрахункових одиниць за кожну наступну одиницю місткості;

за умови, однак, що загальна сума в жодному разі не перевищує 59,7 мільйона розрахункових одиниць.

2. Власник судна не має права обмежити свою відповідальність за цією Конвенцією, якщо доведено, що шкода від забруднення є результатом його власної дії або бездіяльності, вчиненої або з наміром заподіяти таку шкоду, або із самовпевненості і з розумінням імовірності виникнення такої шкоди.

3. Для того, щоб скористатися обмеженням, передбаченим у пункті 1 цієї статті, власник повинен утворити фонд на загальну суму, яка дорівнює межі його відповідальності в суді або іншому компетентному органі будь-якої Договірної держави, в якому на підставі статті IX подано позов, або, якщо позов не подано, в будь-якому суді або іншому компетентному органі будь-якої однієї Договірної держави, в якому на підставі статті IX може бути подано позов. Цей фонд може бути створений або шляхом внесення суми на депозит, або шляхом надання банківської гарантії чи будь-якого іншого забезпечення, прийнятного за законодавством Договірної держави, в якій утворюється фонд, та визнаного достатнім судом або іншим компетентним органом.

4. Фонд розподіляється між позивачами пропорційно сумам їхніх обгрунтованих позовних вимог.

5. Якщо до розподілу фонду власник судна, його службовець або агент, або його страхувальник, або особа, що надала інше фінансове забезпечення, сплатили внаслідок інциденту компенсацію за шкоду від забруднення, така особа в порядку суброгації набуває, в межах сплаченої нею суми, ті права, які на підставі цієї Конвенції належали б особі, що отримала компенсацію.

6. Правом суброгації, передбаченим у пункті 5 цієї статті, може скористатися також будь-яка особа, інша ніж зазначена вище, щодо будь-якої суми, яку вона сплатила як відшкодування шкоди від забруднення, за умови, що така суброгація дозволяється належним до застосуванням до неї національним правом.

7. Якщо власник судна або будь-яка інша особа встановить, що вона може бути в подальшому примушена до виплати повністю або частково такої суми відшкодування щодо якої така особа могла б скористатися правом суброгації на підставі пунктів 5 або 6 цієї статті, якщо б відшкодування було сплачено до розподілу фонду, то суд або інший компетентний орган держави, в якій створено фонд, може дати розпорядження тимчасово зарезервувати достатню суму для того, щоб надати такій особі можливість в подальшому задовольнити її вимоги до фонду.

8. Витрати або пожертвування, зазнані або здійснені власником судна добровільно і в розумних межах з метою відвернення або зменшення шкоди від забруднення, надають йому ті ж права до фонду, які мають інші кредитори.

9 а) "Розрахункова одиниця", згадана в пункті 1 цієї статті,

є одиницею "спеціального права запозичення", як вона визначена Міжнародним валютним фондом. Суми, згадані в пункті 1, переводяться в національну валюту на основі вартості цієї валюти в одиницях "спеціального права запозичення" на дату створення фонду, згаданого в пункті 3. Вартість національної валюти Договірної держави, що є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється згідно з методом визначення вартості, який застосовується Міжнародним валютним фондом на відповідну дату для його власних операцій і розрахунків. Вартість національної валюти Договірної держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється способом, встановленим цією державою.

b) Проте Договірна держава, яка не є членом Міжнародного валютного фонду і законодавство якої не дозволяє застосовувати положення пункту 9а, може під час ратифікації, прийняття, затвердження цієї Конвенції або приєднання до неї чи в будь-який час після цього заявити, що розрахункова одиниця, згадана в пункті 9а, дорівнюватиме 15 золотим франкам. Золотий франк, згаданий в цьому пункті, відповідає шістдесяти п'яти з половиною міліграмам золота проби дев'ятсот тисячних. Переведення золотих франків у національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.

с) Обчислення, згадане в останньому реченні пункту 9а, та переведення, згадане в пункті 9b, здійснюються таким чином, щоб виразити в національній валюті Договірної держави, наскільки це можливо, таку ж реальну цінність сум, зазначених у пункті 1, яка утворилася б у разі застосування перших трьох речень пункту 9а. Договірні держави повідомляють депозитарію спосіб обчислення згідно з пунктом 9а або, у відповідному випадку, результат переведення згідно з пунктом 9b під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження цієї Конвенції або приєднання до неї, а потім кожного разу, коли відбуваються зміни в цьому способі або в результатах переведення.

10. Для цілей цієї статті місткістю судна вважається його валова місткість, що обчислюється відповідно до правил обміру суден, які містяться в Додатку I до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року.

11. Страхувальник або інша особа, яка надала фінансове забезпечення, має право створити фонд згідно з цією статтею на тих же умовах і такого ж призначення, якби він був утворений власником судна. Такий фонд може створюватися, навіть якщо згідно з положеннями пункту 2 власник не має права обмежувати свою відповідальність, але створення фонду в цьому випадку не зачіпає прав будь-якого позивача щодо власника.

Стаття VI

1. Якщо власник судна після інциденту створив фонд відповідно до статті V та має право обмежити свою відповідальність:

а) жодна особа, що вимагає відшкодування збитків від забруднення, яке виникло внаслідок цього інциденту, не має права на задоволення такої вимоги за рахунок будь-якого іншого майна власника судна;

b) суд або інший компетентний орган будь-якої Договірної держави дає розпорядження про звільнення будь-якого судна або іншого майна, що належить власнику судна, на яке був накладений арешт у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення, спричиненого цим інцидентом, і таким же чином повертає будь-яку заставу або інше забезпечення, надане з метою уникнення такого арешту.

2. Вищевикладене застосовується, однак, лише у випадку, якщо позивач має доступ до суду, який розпоряджується фондом, і фонд дійсно може бути використаний для задоволення його позову.

Стаття VII

1. Власник судна, яке зареєстроване в Договірній державі і перевозить понад 2000 тонн нафти наливом як вантаж, для покриття своєї відповідальності за шкоду від забруднення на підставі цієї Конвенції повинен здійснити страхування або надати інше фінансове забезпечення, наприклад, гарантію банка або свідоцтво, видане будь-яким міжнародним компенсаційним фондом на суму, встановлену шляхом застосування меж відповідальності, передбачених в пункті 1 статті V.

2. Свідоцтво, яке посвідчує наявність страхування або іншого фінансового забезпечення, чинного згідно з положеннями цієї Конвенції, видається кожному судну після того, як відповідний орган Договірної держави встановить, що вимоги пункту 1 виконані. Щодо судна, зареєстрованого в Договірній державі, таке свідоцтво видається або посвідчується відповідним органом держави реєстрації судна; щодо судна, не зареєстрованого в Договірній державі, воно може видаватися або посвідчуватися відповідним органом будь-якої Договірної держави. Свідоцтво має за формою відповідати зразку, наведеному в додатку, та містити наступні відомості:

а) назву судна і порт приписки;

b) назву і місцезнаходження головного підприємства власника судна;

с) вид забезпечення;

d) назву і місцезнаходження головного підприємства страхувальника або іншої особи, яка надала забезпечення, та, у відповідних випадках, місцезнаходження підприємства, яке здійснило страхування або надало забезпечення;

е) строк дії свідоцтва, який не може перевищувати строк дії страхування або іншого забезпечення.

3. Свідоцтво складається офіційною мовою або мовами держави, в якій воно видається. Якщо ця мова не є ані англійською, ані французькою, текст має містити переклад на одну з цих мов.

4. Свідоцтво має знаходитися на борту судна, а його копія має здаватися на зберігання органам, які ведуть судновий реєстр, або, якщо судно не зареєстроване у Договірній державі, органам цієї держави, які видають або посвідчують свідоцтва.

5. Страхування або інше фінансове забезпечення не задовольняє вимогам цієї статті, якщо його дія може припинитися з інших причин, ніж закінчення зазначеного у свідоцтві відповідно до пункту 2 цієї статті строку дії страхування або забезпечення до закінчення трьох місяців з моменту повідомлення про таке припинення органа, зазначеного в пункті 4 цієї статті, окрім випадків, коли свідоцтво анульовано цим органом або коли в цей період видане нове свідоцтво. Попередні положення застосовуються таким же чином до будь-яких змін, внаслідок яких страхування або забезпечення перестають задовольняти вимогам цієї статті.

6. З дотриманням положень цієї статті держава реєстрації встановлює умови видачі та дії свідоцтва.

7. Свідоцтва, видані або посвідчені в межах компетенції Договірної держави згідно з пунктом 2, визнаються іншими Договірними державами для цілей цієї Конвенції та розглядаються іншими Договірними державами як такі, що мають однакову силу з свідоцтвами, які видаються або посвідчуються ними, навіть якщо вони видані або посвідчені щодо судна, не зареєстрованого в Договірній державі. Договірна держава може у будь-який момент консультуватися з державою, яка видає або посвідчує свідоцтва, якщо вона вважає, що страхувальник або інша зазначена у свідоцтві особа, яка надає фінансове забезпечення, не здатна у фінансовому відношенні виконати зобов'язання за цією Конвенцією.

8. Будь-який позов про відшкодування шкоди від забруднення може бути поданий безпосередньо до страхувальника або іншої особи, яка надала фінансове забезпечення відповідальності власника судна за шкоду від забруднення. У такому разі відповідач, навіть якщо власник не має права обмежити свою відповідальність відповідно до пункту 2 статті V, може скористатися межами відповідальності, передбаченими в пункті 1 статті V. Відповідач може також пред'явити ті заперечення, на які міг би послатися сам власник, окрім банкрутства власника судна або ліквідації його підприємства. Крім того, відповідач може скористатися для свого захисту тим запереченням, що шкода від забруднення є результатом навмисної вини самого власника, але він не може використати жодний інший засіб захисту, на який він мав би право послатися при розгляді справи, порушеної проти нього власником судна. Відповідач має право у всіх випадках вимагати, щоб власника судна було залучено до участі у справі як співвідповідача.

9. Будь-які суми, надання яких гарантується страхуванням або іншим фінансовим забезпеченням згідно з пунктом 1 цієї статті, мають використовуватися виключно для задоволення позовів, висунутих на підставі цієї Конвенції.

10. Договірна держава не повинна дозволяти судну, яке плаває під її прапором і до якого застосовується ця стаття, здійснювати комерційну діяльність, якщо воно не має свідоцтва, виданого згідно з пунктом 2 або 12 цієї статті.

11. З дотриманням положень цієї статті кожна Договірна держава має забезпечити, щоб згідно з її національним законодавством страхування або інше фінансове забезпечення, яке відповідає вимогам пункту 1 цієї статті, мало кожне судно, незалежно від місця його реєстрації, яке заходить у порт на її території або виходить з порту, або яке підходить до рейдового причалу у її територіальному морі або відходить від нього, якщо судно фактично перевозить понад 2000 тонн нафти наливом як вантаж.

12. Якщо щодо судна, що належить Договірній державі, не представлене страхування або інше фінансове забезпечення, положення цієї статті, які їх стосуються, не застосовуються до такого судна, але це судно повинне мати свідоцтво, видане відповідним органом держави реєстрації судна, яке посвідчує, що судно є власністю цієї держави і що відповідальність судна забезпечена в межах, зазначених у пункті 1 статті V. Це свідоцтво, наскільки це можливо, має відповідати зразку, передбаченому в пункті 2 цієї статті.

Стаття VIII

Права на відшкодування, передбачені цією Конвенцією, втрачаються, якщо позов не буде подано відповідно до її положень протягом трьох років з дня заподіяння шкоди. Однак в жодному разі позов не може бути подано після закінчення шести років з дня, коли стався інцидент, що спричинив шкоду. Якщо інцидент складався з ряду пригод, шестирічний строк обчислюється з дати першої з цих пригод.

Стаття IX

1. Якщо в наслідок інциденту спричинено шкоду від забруднення на території, включаючи територіальне море або район, згаданий у статті II, однієї або більше Договірних держав, або якщо було вжито попереджувальних заходів для відвернення або зменшення шкоди від забруднення на такій території, включаючи територіальне море або такий район, позови про відшкодування можуть подаватися тільки в судах будь-якої такої Договірної держави або держав. Відповідачу в розумний термін направляється повідомлення про будь-який такий позов.

2. Кожна Договірна держава забезпечує, щоб її суди мали юрисдикцію, необхідну для розгляду таких позовів про відшкодування.

3. Після створення фонду згідно зі статтею V, суди держави, в якій створено фонд, мають виключну компетенцію вирішувати всі питання пропорційного поділу та розподілення коштів фонду.

Стаття X

1. Будь-яке рішення суду, що має юрисдикцію відповідно до статті IX, яке може бути виконане в державі суду, де воно не підлягає перегляду в загальному порядку, визнається в будь-якій Договірній державі, за винятком випадків, коли:

а) рішення було ухвалене в результаті обману; або

b) відповідача не було повідомлено в розумний термін і йому не було надано можливості захищати свою справу в суді.

2. Рішення, визнане на підставі пункту 1 цієї статті, підлягає виконанню в кожній Договірній державі, як тільки виконано формальності, що вимагаються в цій державі. Ці формальності не повинні допускати перегляду справи по суті.

Стаття XI

1. Положення цієї Конвенції не застосовуються до військових кораблів та інших суден, які належать державі або експлуатуються нею та використовуються в даний момент виключно для урядової некомерційної служби.

2. Щодо суден, які належать Договірній державі і використовуються у комерційних цілях, на кожну держави може бути подано позов відповідно до юрисдикції, встановленої в статті IX, і вона відмовляється від усіх засобів захисту, основаних на її статусі суверенної держави.

Стаття XII

Ця Конвенція замінює всі міжнародні конвенції, чинні або відкриті для підписання, ратифікації або приєднання на дату відкриття для підписання цієї Конвенції, але настільки, наскільки ці конвенції суперечать їй; однак ніщо в цій статті не зачіпає зобов'язань Договірних держав, які виникають на підставі таких міжнародних конвенцій, щодо держав, які не є Договірними державами.

Стаття XII bis

Перехідні положення

У разі, коли держава під час інциденту є учасницею як цієї Конвенції, так і Конвенції про відповідальність 1969 року, застосовуються такі перехідні положення:

а) якщо інцидент спричинив шкоду від забруднення, що підпадає під сферу застосування цієї Конвенції, відповідальність за цією Конвенцією вважається припиненою, якщо і настільки, наскільки вона також виникає на підставі Конвенції про відповідальність 1969 року;

b) якщо інцидент спричинив шкоду від забруднення, що підпадає під сферу застосування цієї Конвенції, і держава є стороною як цієї Конвенції, так і Міжнародної конвенції про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення нафтою 1971 року, відповідальність, яка залишається неприпиненою після застосування пункту "а" цієї статті, виникає на підставі цієї Конвенції тільки тією мірою, якою шкода від забруднення залишається невідшкодованою після застосування зазначеної Конвенції 1971 року;

с) при застосуванні пункту 4 статті III цієї Конвенції вираз "ця Конвенція" тлумачиться як посилання на цю Конвенцію або на Конвенцію про відповідальність 1969 року відповідно;

d) при застосуванні пункту 3 статті V цієї Конвенції загальна сума фонду, котрий має бути створений, знижується на суму, на яку вважається припиненою відповідальність згідно з підпунктом "а" цієї статті.

Стаття XII ter

Заключні положення

Заключними положеннями цієї Конвенції є статті 12-18 Протоколу 1992 року про поправки до Конвенції про відповідальність 1969 року. Посилання у цій Конвенції на Договірні держави розглядаються як такі, що означають посилання на Договірні держави цього Протоколу.

Заключні положення (статті 12-18 Протоколу 1992 року
про поправки до
Конвенції про відповідальність 1969 року)

Стаття 12

Підписання, ратифікація, прийняття, затвердження та
приєднання

1. Цей Протокол відкритий для підписання в Лондоні всіма державами з 15 січня 1993 року до 14 січня 1994 року.

2. За умови дотримання пункту 4 будь-яка держава може стати учасницею цього Протоколу шляхом:

а) підписання із застереженням про ратифікацію, прийняття або затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям або затвердженням; або

b) приєднання.

3. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання офіційного документа про це Генеральному секретарю Організації.

4. Будь-яка Договірна держава Міжнародної конвенції про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення 1971 року , далі Конвенція про Фонд 1971 року, може ратифікувати, прийняти, затвердити цей Протокол або приєднатися до нього, тільки якщо вона у той же час ратифікує, прийме, затвердить Протокол 1992 року, що змінює цю Конвенцію, або приєднається до нього, якщо вона не денонсує Конвенцію про Фонд 1971 року з дати, коли цей Протокол набуде чинності для даної держави.

5. Держава, яка є учасницею цього Протоколу, але не є учасницею Конвенції про відповідальність 1969 року, зобов'язана дотримуватися положень Конвенції про відповідальність 1969 року, зміненої цим Протоколом, щодо інших держав-учасниць Протоколу, однак вона не зобов'язано дотримуватися положень Конвенції про відповідальність 1969 року щодо її держав-учасниць.

6. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після набуття чинності поправкою до Конвенції про відповідальність 1969 року, зміненої цим Протоколом, вважається таким, що відноситься до цієї зміненої Конвенції з урахуванням цієї поправки.

Стаття 13

Набуття чинності

1. Цей Протокол набуває чинності через дванадцять місяців після дати, коли десять держав, включаючи чотири держави, кожна з яких володіє не менш ніж одним мільйоном одиниць валової місткості танкерного флоту, здали на зберігання документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання Генеральному секретарю Організації.

2. Однак будь-яка Договірна держава Конвенції про Фонд 1971 року може, під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження цього Протоколу або приєднання до нього, заявити, що такий документ не розглядається як такий, що має силу для цілей цієї статті, до закінчення шестимісячного періоду, зазначеного в статті 31 Протоколу 1992 року про зміну Конвенції про Фонд 1971 року. Держава, яка не є Договірною державою Конвенції про Фонд 1971 року, але яка здає на зберігання документ про ратифікацію, прийняття, затвердження Протоколу 1992 року про зміну Конвенції про Фонд 1971 року або приєднання до нього, може також зробити заяву в той же час згідно з цим пунктом.

3. Будь-яка держава, яка зробила заяву згідно з попереднім пунктом, може відкликати її в будь-який час шляхом повідомлення, направленого Генеральному секретареві Організації. Таке відкликання набуває чинності з дати отримання повідомлення за умови, що така держава розглядається як така, що здала на зберігання в цей день свій документ про ратифікацію, прийняття, затвердження цього Протоколу або приєднання до нього.

4. Для будь-якої держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цей Протокол або приєднується до нього після виконання умов набуття ним чинності, зазначених у пункті 1, цей Протокол набуває чинності через дванадцять місяців після дати здачі такою державою на зберігання відповідного документа.

Стаття 14

Перегляд і внесення поправок

1. Організація може скликати конференцію для перегляду Конвенції про відповідальність 1992 року або внесення в неї поправок.

2. Конференція Договірних держав для перегляду Конвенції про відповідальність 1992 року або внесення в неї поправок скликається Організацією на прохання не менше однієї третини Договірних держав.

Стаття 15

Зміна меж відповідальності

1. На прохання не менше однієї чверті Договірних держав будь-яка пропозиція про зміну меж відповідальності, встановлених в пункті 1 статті V Конвенції про відповідальність 1969 року ( 995_806 ), зміненої цим Протоколом, розсилається Генеральним секретарем всім членам Організації і всім Договірним державам.

2. Будь-яка поправка, запропонована і розіслана, як зазначено вище, передається на розгляд до Юридичного комітету Організації не раніше ніж через шість місяців після дати її розсилки.

3. Усі Договірні держави Конвенції, зміненої цим Протоколом, незалежно від того, чи є вони членами Організації, чи ні, мають право брати участь в роботі Юридичного комітету для розгляду і схвалення поправок.

4. Поправки схвалюються більшістю у дві третини Договірних держав, що є присутніми і беруть участь у голосуванні в Юридичному комітеті розширеного складу, як це передбачено в пункті 3, за умови, що під час голосування присутні не менше половини Договірних держав.

5. При розгляді пропозиції про зміну меж відповідальності Юридичний комітет бере до уваги досвід, отриманий в результаті інцидентів, що мале місце, зокрема розміри завданої ними шкоди, зміни у вартості валют та вплив пропонованої поправки на вартість страхування. Комітет також бере до уваги зв'язок між межами, встановленими в пункті 1 статті V Конвенції про відповідальність 1969 року, зміненої цим Протоколом, і межами, встановленими в пункті 4 статті 4 Міжнародної конвенції про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення нафтою 1992 року.

6. а) Жодна зміна меж відповідальності згідно з цією статтею не може розглядатися до 15 січня 1998 року або раніше ніж через п'ять років з дати набуття чинності попередньою поправкою згідно з цією статтею. Жодна поправка згідно з цією статтею не розглядається до набуття чинності цим Протоколом.

b) Жодна межа не може бути підвищена так, щоб вона перевищувала суму, яка відповідає межі, встановленій Конвенцією про відповідальність 1969 року , зміненою цим Протоколом, збільшеній, на шість відсотків на рік, які обчислюються у складних відсотках, рахуючи з 1993 року.

с) Жодна межа не може бути підвищена так, щоб вона перевищувала суму, яка відповідає межі, встановленій Конвенцією про відповідальність 1969 року, зміненою цим Протоколом, помножену на три.

7. Про будь-яку поправку, схвалену згідно з пунктом 4, Організація повідомляє всі Договірні держави. Поправка вважається прийнятою по закінченні вісімнадцятимісячного періоду з дати повідомлення, якщо тільки протягом цього періоду не менше однієї чверті держав, які є Договірними державами, під час схвалення поправки Юридичним комітетом не повідомлять Організацію про те, що вони не приймають поправку. У такому разі поправка відхиляється і не набуває чинності.

8. Поправка, що вважається прийнятою згідно з пунктом 7, набуває чинності по закінченні вісімнадцяти місяців після її прийняття.

9. Усі Договірні держави зобов'язані дотримуватися положень поправки, якщо вони не денонсують цей Протокол згідно з пунктами 1 і 2 статті 16 щонайменше за шість місяців до набуття поправкою чинності. Така денонсація набуває чинності з моменту набуття чинності поправкою.

10. Якщо поправка схвалена Юридичним комітетом, але не закінчився вісімнадцятимісячний період, необхідний для її прийняття, держава, яка протягом цього періоду стає Договірною державою, зобов'язана дотримуватися положень цієї поправки, якщо вона набуде чинності. Держава, яка стає Договірною державою після закінчення цього періоду, зобов'язана дотримуватися положень поправки, яка була прийнята згідно з пунктом 7. У випадках, згаданих у цьому пункті, держава зобов'язана дотримуватися положень поправки з часу набуття нею чинності або з часу набуття чинності цим Протоколом для даної держави, якщо це відбувається пізніше.

Стаття 16

Денонсація

1. Цей Протокол може бути денонсований будь-яким учасником у будь-який час після дати набуття ним чинності для цього учасника.

2. Денонсація здійснюється шляхом здачі відповідного документа на зберігання Генеральному секретарю Організації.

3. Денонсація набуває чинності по закінченні дванадцяти місяців з дати здачі документа про денонсацію на зберігання Генеральному секретарю Організації або по закінченні більш тривалого періоду, який може бути зазначений в цьому документі.

4. У відносинах між учасниками цього Протоколу денонсація будь-яким з них Конвенції про відповідальність 1969 року відповідно до її статті XVI жодним чином не повинна тлумачитися як денонсація Конвенції про відповідальність 1969 року, зміненої цим Протоколом.

5. Денонсація Протоколу 1992 року про зміну Конвенції про Фонд 1971 року державою, яка залишається учасницею Конвенції про Фонд 1971 року, вважається денонсацією цього Протоколу. Така денонсація набуває чинності в дату, коли набуває чинності денонсація Протоколу 1992 року про зміну Конвенції про Фонд 1971 року згідно зі статтею 34 цього Протоколу.

Стаття 17

Депозитарій

1. Цей Протокол та будь-які поправки, прийняті згідно зі статтею 15, здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації.

2. Генеральний секретар Організації:

а) повідомляє всім державам, які підписали цей Протокол або приєдналися до нього, про:

і) кожне нове підписання Протоколу або здачу на зберігання документа із зазначенням дати, коли це було зроблено;

іі) кожну заяву або повідомлення згідно зі статтею 13 та кожну заяву та повідомлення згідно з пунктом 9 статті V Конвенції про відповідальність 1992 року;

ііі) дату набуття чинності цим Протоколом;

iv) будь-яку пропозицію про зміну меж відповідальності, яку було зроблено згідно з пунктом 1 статті 15;

v) будь-яку поправку, схвалену згідно з пунктом 4 статті 15;

vi) будь-яку поправку, що вважається прийнятою згідно з пунктом 7 статті 15, із зазначенням дати набуття цією поправкою чинності відповідно до пунктів 8 і 9 цієї статті;

vii) здачу на зберігання будь-якого документа про денонсацію цього Протоколу із зазначенням дати здачі на зберігання та дати, на яку денонсація набуває чинності;

viii) будь-яку денонсацію, яка вважатиметься зробленою згідно з пунктом 5 статті 16;

іх) будь-яке повідомлення, що вимагається будь-якою із статей цього Протоколу.

b) передає завірені копії дійсного тексту цього Протоколу всім державам, які його підписали, та всім державам, які приєднаються до нього.

3. Як тільки цей Протокол набуде чинності, Генеральний секретар Організації передає його текст до Секретаріату Організації Об'єднаних Націй для реєстрації та опублікування відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 18

Мови

Цей Протокол складено в одному дійсному примірнику англійський, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами, причому кожний текст є рівно автентичним.

ВЧИНЕНО В ЛОНДОНІ двадцять сьомого листопада одна тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цей Протокол.

Додаток

Свідоцтво про страхування або інше фінансове забезпечення цивільної відповідальності за шкоду від забруднення нафтою

Видане згідно з положеннями статті VII Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року.

      ----------------------------------------------------------------
      |Назва судна|Реєстраційний номер|Порт    |Найменування і адреса|
      |           |або позивний сигнал|приписки|власника судна       |
      |-----------+-------------------+--------+---------------------|
      |           |                   |        |                     |
      ----------------------------------------------------------------

Цим посвідчується, що назване вище судно має страховий поліс або інше фінансове забезпечення, яке задовольняє вимогам статті VII Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року.

Вид забезпечення ..............................................................................................................

Строк дії забезпечення .....................................................................................................

Найменування та адреса страхувальника (страхувальників) та/або

особи (осіб), що надали фінансове забезпечення ............................................................

Найменування ..................................................................................................................

Адреса .................................................................................................................................

Це свідоцтво дійсне до .....................................................................................................

Видане або посвідчене Урядом .........................................................................................

(Повна назва держави)

(Підпис і посада офіційної особи, яка видала або посвідчила свідоцтво)

Примітки:

1. Зазначаючи найменування держави, за бажанням можна називати компетентний державний орган країни, в якій видається свідоцтво.

2. Якщо загальна сума забезпечення складається із забезпечень, наданих з кількох джерел, слід зазначати суму кожного з них.

3. Якщо надані забезпечення є неоднорідними, вони мають бути перелічені.

4. Напис "Строк дії забезпечення" має містити дату набуття цим забезпеченням чинності.

Сводный текст
Международной конвенции о гражданской
ответственности за ущерб от загрязнения нефтью
1992 года

Статья I

В настоящей Конвенции:

1. Судно означает любое морское судно и морское плавучее средство любого типа, построенное или приспособленное для перевозки нефти наливом в качестве груза, при условии что судно, способное перевозить нефть и другие грузы, рассматривается в качестве судна только тогда, когда оно фактически перевозит нефть наливом в качестве груза, а также в течение любого рейса, следующего за такой перевозкой, если не доказано, что на борту не имелось остатков от такой перевозки нефти наливом.

2. Лицо означает всякое физическое лицо или любое юридическое лицо публичного или частного права, включая государство или любую из его составных частей.

3. Собственник судна означает лицо или лиц, зарегистрированных в качестве собственника судна, а в случае отсутствия регистрации - лицо или лиц, собственностью которых является судно. Однако в случае, когда судно принадлежит государству и эксплуатируется компанией, которая зарегистрирована в этом государстве в качестве оператора судна, собственник судна означает такую компанию.

4. Государство регистрации судна означает, в отношении зарегистрированных судов, государство, в котором судно зарегистрировано, а в отношении незарегистрированных судов - государство, под флагом которого плавает судно.

5. Нефть означает любую стойкую углеводородную минеральную нефть, в частности сырую нефть, мазут, тяжелое дизельное топливо и смазочное масло, независимо от того, перевозятся ли они на борту судна в качестве груза или в топливных танках такого судна.

6. Ущерб от загрязнения означает:

а) убытки или ущерб, причиненные вне судна загрязнением, происшедшим вследствие утечки или слива нефти с судна, где бы такая утечка или слив ни произошли, при условии что возмещение за нанесение ущерба окружающей среде, помимо упущенной выгоды вследствие такого нанесения ущерба, ограничивается расходами на осуществление разумных мер по восстановлению, которые были фактически предприняты или должны быть предприняты;

b) расходы по предупредительным мерам и последующие убытки или ущерб, причиненные предупредительными мерами.

7. Предупредительные меры означают любые разумные меры, предпринятые любым лицом после того, как произошел инцидент, для предотвращения или уменьшения ущерба от загрязнения.

8. Инцидент означает любое происшествие или ряд происшествий одного и того же происхождения, повлекшее ущерб от загрязнения или создающее серьезную и неминуемую угрозу причинения такого ущерба.

9. Организация означает Международную морскую организацию.

10. Конвенция об ответственности 1969 года означает Международную конвенцию о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 года. Для государств-участников Протокола 1976 года к этой Конвенции такой термин считается охватывающим Конвенцию об ответственности 1969 года, измененную этим Протоколом.

Статья II

Настоящая Конвенция применяется исключительно:

а) к ущербу от загрязнения, причиненному:

і) на территории Договаривающегося государства, включая его территориальное море; и

іі) в исключительной экономической зоне Договаривающегося государства, установленной в соответствии с международным правом, либо, если Договаривающееся государство не установило такую зону, в районе, находящемся за пределами и прилегающем к территориальному морю этого государства, установленном этим государством в соответствии с международным правом и простирающемся не более чем на 200 морских миль, отсчитываемых от исходных линий, от которых отмеряется ширина его территориального моря;

b) к предупредительным мерам, предпринятым для предовращения или уменьшения такого ущерба, где бы они ни предпринимались.

Статья III

1. За исключением случаев, предусмотренных в пунктах 2 и 3 настоящей статьи, собственник судна с момента инцидента или, если инцидент состоит из ряда происшествий, с момента первого происшествия несет ответственность за любой ущерб от загрязнения, причиненный судном в результате инцидента.

2. Собственник судна не отвечает за ущерб от загрязнения, если докажет, что ущерб:

а) явился результатом военных действий, враждебных действий, гражданской войны, восстания или стихийного явления, исключительного по своему характеру, неизбежного и непреодолимого, или

b) был всецело вызван действием или бездействием третьих лиц с намерением причинить ущерб, или

с) был всецело вызван небрежностью или иным неправомерным действием правительства или другого органа власти, отвечающего за содержание в порядке огней и других навигационных средств, при исполнении этой функции.

3. Если собственник судна докажет, что ущерб от загрязнения произошел всецело или частично в результате поведения потерпевшего лица, которое действовало или бездействовало с намерением причинить ущерб, либо грубой небрежности этого лица, он может быть полностью или частично освобожден от ответственности перед таким лицом.

4. Никакой иск о возмещении ущерба от загрязнения не может быть предъявлен к собственнику судна иначе, как в соответствии с настоящей Ковенцией. При условии соблюдения пункта 5 настоящей статьи, никакой иск о возмещении ущерба от загрязнения на основании настоящей Конвенции или на иных основаниях не может быть предъявлен к:

а) служащим или агентам собственника судна или членам экипажа;

b) лоцману или любому другому лицу, которое, не являясь членом экипажа, выполняет работу на судне;

с) любому фрахтователю (как бы он ни именовался, включая фрахтователя по бербоут-чартеру), управляющему или оператору судна;

d) любому лицу, выполняющему операции по спасанию с согласия собственника судна или по указанию компетентных публичных властей;

е) любому лицу, предпринимающему предупредительные меры;

f) всем служащим или агентам лиц, упомянутых в подпунктах с), d), и е), если ущерб не явился результатом их собственного действия или бездействия, совершенного либо с намерением причинить такой ущерб, либо по самонадеянности и с пониманием вероятности возникновения такого ущерба.

5. Ничто в настоящей Конвенции не нарушает права регресса собственника судна к третьим лицам.

Статья IV

Если происходит инцидент, связанный с двумя или более судами, в результате которого причиняется ущерб от загрязнения, собственники всех причастных к нему судов, если они не освобождаются от ответственности на основании статьи III, несут солидарную ответственность за всю совокупность убытков, которые не могут быть разумно разделены.

Статья V

1. Собственник судна имеет право ограничить свою ответственность по настоящей Конвенции в отношении любого одного инцидента общей суммой, исчисляемой следующим образом:

а) 3 миллиона расчетных единиц для судна вместимостью не более 5 000 единиц;

b) для судна вместимостью, превышающей указанную выше, дополнительно к сумме, упомянутой в подпункте а), добавляется 420 расчетных единиц за каждую последующую единицу вместимости,

при условии, однако, что эта общая сумма ни в коем случае не превышает 59,7 миллиона расчетных единиц.

2. Собственник судна не имеет права ограничить свою ответственность по настоящей Конвенции, если доказано, что ущерб от загрязнения явился результатом его собственного действия или бездействия, совершенного либо с намерением причинить такой ущерб, либо по самонадеянности и с пониманием вероятности возникновения такого ущерба.

3. Для того чтобы воспользоваться ограничением, предусмотренным в пункте 1 настоящей статьи, собственник должен создать фонд на общую сумму, равную пределу его ответственности в суде или любом другом компетентном органе какого-либо одного из Договаривающихся государств, в котором на основании статьи IX предъявлен иск, или, если иск не предъявлен, в любом суде или другом компетентном органе любого одного из Договаривающихся государств, в котором на основании статьи IX может быть предъявлен иск. Этот фонд может быть создан либо путем внесения суммы в депозит, либо путем представления банковской гарантии или другого обеспечения, приемлемого по законодательству Договаривающегося государства, в котором создается фонд, и признаваемого достаточным судом или другим компетентным органом.

4. Фонд распределяется между истцами пропорционально суммам их обоснованных исковых требований.

5. Если до распределения фонда собственник судна, его служащий или его агент, либо его страховщик или лицо, представившее иное финансовое обеспечение, уплатили вследствие инцидента компенсацию за ущерб от загрязнения, такое лицо приобретает, в пределах уплаченной им суммы, в порядке суброгации те права, которые на основании настоящей Конвенции принадлежали бы лицу, получившему компенсацию.

6. Правом суброгации, предусмотренным в пункте 5 настоящей статьи, может воспользоваться также любое лицо, иное чем названные выше, в отношении любой суммы, которую оно уплатило в возмещение ущерба от загрязнения, при условии, что такая суброгация разрешена подлежащим применению к ней национальным правом.

7. Если собственник судна или какое-либо другое лицо установят, что они могут быть впоследствии принуждены уплатить полностью или частично такую сумму компенсации, в отношении которой такое лицо могло бы воспользоваться правом суброгации на основании пункта 5 или 6 настоящей статьи, если бы возмещение было уплачено до распределения фонда, то суд или другой компетентный орган государства, в котором фонд создан, может распорядиться, чтобы достаточная сумма была временно зарезервирована для того, чтобы дать такому лицу возможность удовлетворения впоследствии его требования к фонду.

8. Расходы и пожертвования, поскольку они разумны и произведены собственником судна добровольно с целью избежать ущерба от загрязнения или уменьшить его, дают ему те же права к фонду, какие имеют другие кредиторы.

9. а) Расчетная единица, упомянутая в пункте 1 настоящей статьи, является единицей "специального права заимствования", как она определена Международным валютным фондом. Суммы, упомянутые в пункте 1, переводятся в национальную валюту на основе стоимости этой валюты в единицах "специального права заимствования" на дату создания фонда, упомянутого в пункте 3. Стоимость национальной валюты Договаривающегося государства, являющегося членом Международного валютного фонда, в единицах "специального права заимствования" исчисляется в соответствии с методом определения стоимости, применяемым Международным валютным фондом на соответствующую дату для его собственных операций и расчетов. Стоимость национальной валюты Договаривающегося государства, не являющегося членом Международного валютного фонда, в единицах "специального права заимствования" исчисляется способом, установленным этим государством.

b) Тем не менее, Договаривающееся государство, которое не является членом Международного валютного фонда и законодательство которого не позволяет применять положения пункта 9 а), может во время ратификации, принятия, утверждения настоящей Конвенции или присоединения к ней либо в любое время после этого заявить, что расчетная единица, упомянутая в пункте 9 а), будет равна 15 золотым франкам. Золотой франк, упомянутый в настоящем пункте, соответствует шестидесяти пяти с половиной миллиграммам золота пробы девятьсот тысячных. Перевод золотых франков в национальную валюту осуществляется согласно законодательству соответствующего государства.

с) Исчисление, упомянутое в последнем предложении пункта 9 а), и перевод, упомянутый в пункте 9 b), осуществляются таким образом, чтобы выразить в национальной валюте Договаривающегося государства, насколько это возможно, ту же реальную ценность сумм, указанных в пункте 1, какая образовалась бы в случае применения первых трех предложений пункта 9 а). Договаривающиеся государства сообщают депозитарию способ исчисления согласно пункту 9 а) или, в соответствующем случае, результат перевода согласно пункту 9 b) при сдаче на хранение документа о ратификации, принятии, утверждении настоящей Конвенции или присоединении к ней и затем каждый раз, когда происходит изменение в этом способе или в результате перевода.

10. Для целей настоящей статьи вместимостью судна считается его валовая вместимость, исчисляемая в соответствии с правилами обмера судов, содержащимися в Приложении I к Международной конвенции по обмеру судов 1969 года.

11. Страховщик или иное лицо, предоставившее финансовое обеспечение, имеет право создать фонд в соответствии с настоящей статьей на тех же условиях и имеющий то же значение, как если бы он был создан собственником судна. Такой фонд может создаваться, даже если в соответствии с положениями пункта 2 собственник не имеет права ограничить свою ответственность, но создание фонда в этом случае не затрагивает прав любого истца в отношении собственника.

Статья VI

1. Если собственник судна после инцидента создал фонд в соответствии со статьей V и имеет право ограничить свою ответственность:

а) никакое лицо, требующее возмещение ущерба от загрязнения, возникшего вследствие этого инцидента, не имеет права на удовлетворение такого требования за счет какого-либо другого имущества собственника судна;

b) суд или другой компетентный орган любого Договаривающегося государства дает распоряжение об освобождении любого судна или иного принадлежащего собственнику судна имущества, на которые был наложен арест в связи с требованием о возмещении ущерба от загрязнения, причиненного тем же инцидентом, и таким же образом возвращает любой залог или иное обеспечение, представленное с целью избежания такого ареста.

2. Вышеизложенное применяется, однако, лишь в случае, если истец имеет доступ в суд, который распоряжается фондом и фонд может быть действительно использован для удовлетворения его иска.

Статья VII

1. Собственник судна, зарегистрированного в Договаривающемся государстве и перевозящего более 2000 тонн нефти наливом в качестве груза, должен для покрытия своей ответственности за ущерб от загрязнения, на основании настоящей Конвенции, осуществить страхование или предоставить иное финансовое обеспечение, как, например, гарантия банка или свидетельство, выданное международным компенсационным фондом, на сумму, устанавливаемую путем применения пределов ответственности, предусмотренных в пункте 1 статьи V.

2. Свидетельство, удостоверяющее наличие страхования или иного финансового обеспечения, имеющего силу в соответствии с положениями настоящей Конвенции, выдается каждому судну после того, как соответствующий орган Договаривающегося государства установил, что требования пункта 1 выполнены. В отношении судна, зарегистрированного Договаривающемся государстве, такое свидетельство выдается или удостоверяется соответствующим органом государства регистрации судна; в отношении судна, не зарегистрированного в Договаривающемся государстве, оно может выдаваться или удостоверяться соответствующим органом любого Договаривающегося государства. Свидетельство должно по форме соответствовать образцу, помещенному в приложении, и содержать следующие сведения:

а) название судна и порт приписки;

b) название и местонахождение главного предприятия собственника судна;

с) вид обеспечения;

d) название и местонахождение главного предприятия страховщика или другого лица, предоставившего обеспечение, и, в соответствующих случаях, местонахождение предприятия, которым было осуществлено страхование или предоставлено обеспечение;

е) срок действия свидетельства, который не может превышать срока действия страхования или иного обеспечения.

3. Свидетельство составляется на официальном языке или языках государства, в котором оно выдается. Если этот язык не является ни английским, ни французским, текст должен содержать перевод на один из этих языков.

4. Свидетельство должно находиться на борту судна, а копия его должна быть сдана на хранение органам, ведущим судовой реестр, либо, если судно не зарегистрировано в Договаривающемся государстве, органам этого государства, выдающим или удостоверяющим свидетельство.

5. Страхование или иное финансовое обеспечение не удовлетворяют требованиям настоящей статьи, если их действие может прекратиться по иным причинам, чем истечение указанного в свидетельстве в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи срока действия страхования или иного обеспечения до истечения трех месяцев с момента уведомления о таком прекращении, сделанного органу, указанному в пункте 4 настоящей статьи, кроме случаев, когда свидетельство аннулировано этим органом или когда в этот период выдано новое свидетельство. Предшествующие положения применяются подобным образом ко всякому изменению, в результате которого страхование или обеспечение прекращает удовлетворять требованиям настоящей статьи.

6. Государство регистрации устанавливает условия выдачи и действия свидетельства с соблюдением положений настоящей статьи.

7. Свидетельства, выданные или удостоверенные в пределах компетенции Договаривающегося государства в соответствии с пунктом 2, признаются другими Договаривающимися государствами для целей настоящей Конвенции и рассматриваются другими Договаривающимися государствами как имеющие ту же силу, что и свидетельства, выдаваемые или удостоверяемые ими, даже если они выданы или удостоверены в отношении судна, не зарегистрированного в Договаривающемся государстве. Договаривающееся государство может в любой момент консультироваться с государством, выдающим или удостоверяющим свидетельства, если оно полагает, что страховщик или иное указанное в свидетельстве лицо, предоставившее финансовое обеспечение, не способно в финансовом отношении выполнить обязательства, налагаемые настоящей Конвенцией.

8. Всякий иск о возмещении ущерба от загрязнения может быть прекявлен непосредственно к страховщику или к иному лицу, предоставившему финансовое обеспечение ответственности собственника судна за ущерб от загрязнения. В таком случае ответчик, даже если собственник не имеет права ограничить свою ответственность в соответствии с пунктом 2 статьи V, может воспользоваться пределами ответственности, предусмотренными в пункте 1 статьи V. Ответчик может также представить те возражения, на которые мог бы сослаться сам собственник, кроме банкротства собственника судна или ликвидации его предприятия. Кроме того, ответчик может воспользоваться для своей защиты тем возражением, что ущерб от загрязнения является результатом умышленной вины самого собственника, но он не может использовать никакое другое из средств защиты, на которое он имел бы право сослаться в деле, возбужденном против него собственником судна. Ответчик имеет право во всех случаях требовать, чтобы собственник судна был привлечен к участию в деле в качестве соответчика.

9. Любые суммы, предоставление которых гарантируется страхованием или иным финансовым обеспечением в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, должны использоваться исключительно для удовлетворения исков, предъявляемых на основании настоящей Конвенции.

10. Договаривающееся государство не должно разрешать судну, плавающему под его флагом, к которому применяется настоящая статья, осуществлять коммерческую деятельность, если оно не имеет свидетельства, выданного в соответствии с пунктом 2 или 12 настоящей статьи.

11. С соблюдением положений настоящей статьи каждое Договаривающееся государство должно обеспечить, чтобы в силу его национального законодательства страхование или иное финансовое обеспечение, соответствующее требованиям пункта 1 настоящей статьи, имелось в отношении каждого судна, независимо от места его регистрации, входящего в порт на его территории или покидающего его, либо прибывающего к рейдовому причалу в его территориальном море или отходящего от него, если судно фактически перевозит более 2000 тонн нефти наливом в качестве груза.

12. Если страхование или иное финансовое обеспечение не предоставлены в отношении судна, принадлежащего Договаривающему государству, относящиеся к ним положения настоящей статьи не применяются к такому судну, но это судно должно иметь свидетельство, выданное соответствующим органом государства регистрации судна, удостоверяющее, что судно является собственностью этого государства и что ответственность судна обеспечена в пределах, указанных в пункте 1 статьи V. Это свидетельство, насколько возможно, должно соответствовать образцу, предусмотренному в пункте 2 настоящей статьи.

Статья VIII

Права на возмещение, предусмотренные настоящей Конвенцией, погашаются, если иск не будет предъявлен в соответствии с ее положениями в течение трех лет со дня причинения ущерба. Однако ни в коем случае иск не может быть предъявлен по истечении шести лет со дня, когда произошел инцидент, причинивший ущерб. Если инцидент состоял из ряда происшествий, шестилетний срок исчисляется со дня первого из этих происшествий.

Статья IX

1. Если инцидент повлек ущерб от загрязнения на территории, включая территориальное море или район, упомянутый в статье II, одного или более Договаривающихся государств, или если были предприняты предупредительные меры для предотвращения или уменьшения ущерба от загрязнения на такой территории, включая территориальное море или район, иски о возмещении могут предъявляться только в судах любого такого Договаривающегося государства или государств. Ответчику в разумный срок направляется уведомление о любом таком иске.

2. Каждое Договаривающееся государство должно обеспечить, чтобы его суды обладали юрисдикцией, необходимой для рассмотрения таких дел о возмещении.

3. После создания фонда в соответствии со статьей V, суды государства, в котором создан фонд, исключительно компетентны решать все вопросы соразмерного разделения и распределения фонда.

Статья X

1. Всякое решение суда, обладающего юрисдикцией в соответствии со статьей IX, которое может быть исполнено в стране суда, где оно не подлежит пересмотру в обычном порядке, признается в любом Договаривающемся государстве, за исключением случаев, когда:

а) решение было вынесено в результате обмана;

b) ответчик не был извещен в разумный срок и ему не была предоставлена возможность защищать свое дело в суде.

2. Решение, признанное на основании пункта 1 настоящей статьи, должно исполняться в любом Договаривающемся государстве, как только выполнены формальности, требуемые в этом государстве. Эти формальности не должны допускать пересмотр дела по существу.

Статья XI

1. Положения настоящей Конвенции не применяются к военным кораблям и другим судам, принадлежащим государству или эксплуатируемым им и используемым в данный момент исключительно для правительственной некоммерческой службы.

2. В отношении судов, принадлежащих Договаривающемуся государству и используемых для коммерческих целей, к каждому государству может быть предъявлен иск в соответствии с юрисдикцией, установленной в статье IX, и оно отказывается от всех средств защиты, основанных на его статусе суверенного государства.

Статья XII

Настоящая Конвенция заменяет все международные конвенции, действующие либо открытые для подписания, ратификации или присоединения на дату открытия для подписания настоящей Конвенции, но только в той части, в которой эти конвенции противоречат ей; однако ничто в настоящей статье не затрагивает обязательств Договаривающихся государств по отношению к недоговаривающимся государствам, возникших на основании таких международных конвенций.

Статья XII bis

Переходные положения

В случае, когда государство во время инцидента является участником как настоящей Конвенции, так и Конвенции об ответственности 1969 года, применяются следующие переходные положения:

а) если инцидент повлек ущерб от загрязнения, подпадающий под действие настоящей Конвенции, ответственность по настоящей Конвенции считается прекращенной, если и в той степени, в какой она также возникает на основании Конвенции об ответственности 1969 года;

b) если инцидент повлек ущерб от загрязнения, подпадающий под действие настоящей Конвенции, и государство является участником как настоящей Конвенции, так и Международной конвенции о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью 1971 года, ответственность, остающаяся непрекращенной после применения подпункта а) настоящей статьи, возникает на основании настоящей Конвенции только в той степени, в какой ущерб от загрязнения остается невозмещенным после применения упомянутой Конвенции 1971 года;

с) при применении пункта 4 статьи III настоящей Конвенции выражение "настоящая Конвенция" толкуется как отсылающее к настоящей Конвенции или к Конвенции об ответственности 1969 года соответственно;

d) при применении пункта 3 статьи V настоящей Конвенции общая сумма фонда, который должен быть создан, снижается на сумму, на которую считается прекращенной ответственность в соответствии с подпунктом а) настоящей статьи.

Статья XII ter

Заключительные положения

Заключительными положениями настоящей Конвенции являются статьи 12-18 Протокола 1992 года об изменении Конвенции об ответственности 1969 года. Ссылки в настоящей Конвенции на Договаривающиеся государства рассматриваются как означающие ссылки на Договаривающиеся государства этого Протокола.

Заключительные положения
(статьи 12-18 Протокола 1992 года об изменении
Конвенции об ответственности 1969 года)

Статья 12

Подписание, ратификация, принятие,
утверждение и присоединение

1. Настоящий Протокол открыт для подписания в Лондоне всеми государствами с 15 января 1993 года до 14 января 1994 года.

2. При условии соблюдения пункта 4 любое государство может стать участником настоящего Протокола путем:

а) подписания с оговоркой о ратификации, принятии или утверждении с последующей ратификацией, принятием или утверждением; или

b) присоединения.

3. Ратификация, принятие, утверждение или присоединение осуществляется путем сдачи на хранение официального документа об этом Генеральному секретарю Организации.

4. Любое Договаривающееся государство Международной конвенции о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения 1971 года, именуемой далее Конвенцией о Фонде 1971 года, может ратифицировать, принять, утвердить настоящий Протокол или присоединиться к нему, только если оно в то же время ратифицирует, примет, утвердит Протокол 1992 года, изменяющий эту Конвенцию, или присоединится к нему, если оно не денонсирует Конвенцию о Фонде 1971 года с даты, когда настоящий Протокол вступает в силу для данного государства.

5. Государство, которое является участником настоящего Протокола, но не является участником Конвенции об ответственности 1969 года, обязано соблюдать положения Конвенции об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, в отношении других государств-участников Протокола, однако оно не обязано соблюдать положения Конвенции об ответственности 1969 года в отношении ее государств-участников.

6. Любой документ о ратификации, принятии, утверждении или присоединении, сданный на хранение после вступления в силу поправки к Конвенции об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, считается относящимся к этой измененной Конвенции с учетом такой поправки.

Статья 13

Вступление в силу

1. Настоящий Протокол вступает в силу через двенадцать месяцев после даты, на которую десять государств, включая четыре государства, каждое из которых обладает не менее чем одним миллионом единиц валовой вместимости танкерного флота, сдали на хранение документы о ратификации, принятии, утверждении или присоединении Генеральному секретарю Организации.

2. Однако любое Договаривающееся государство Конвенции о Фонде 1971 года может, во время сдачи на хранение документа о ратификации, принятии, утверждении настоящего Протокола или присоединении к нему, заявить, что такой документ не рассматривается как имеющий силу для целей настоящей статьи до истечения шестимесячного периода, указанного в статье 31 Протокола 1992 года об изменении Конвенции о Фонде 1971 года. Государство, которое не является Договаривающимся государством Конвенции о Фонде 1971 года, но которое сдает на хранение документ о ратификации, принятии, утверждении Протокола 1992 года об изменении Конвенции о Фонде 1971 года или присоединении к нему, может также сделать заявление в то же время в соответствии с настоящим пунктом.

3. Любое государство, которое сделало заявление в соответствии с предыдущим пунктом, может отозвать его в любое время путем уведомления, направленного Генеральному секретарю Организации. Такой отзыв приобретает силу с даты получения уведомления при условии, что такое государство рассматривается как сдавшее на хранение в этот день свой документ о ратификации, принятии, утверждении настоящего Протокола или присоединении к нему.

4. Для любого государства, которое ратифицирует, принимает, утверждает настоящий Протокол или присоединяется к нему после выполнения условий вступления его в силу, указанных в пункте 1, настоящий Протокол вступает в силу через двенадцать месяцев после даты сдачи таким государством на хранение соответствующего документа.

Статья 14

Пересмотр и внесение поправок

1. Организация может созвать конференцию для пересмотра Конвенции об ответственности 1992 года или внесения в нее поправок.

2. Конференция Договаривающихся государств для пересмотра Конвенции об ответственности 1992 года или внесения в нее поправок созывается Организацией по просьбе не менее одной трети Договаривающихся государств.

Статья 15

Изменение пределов ответственности

1. По просьбе не менее одной четверти Договаривающихся государств любое предложение об изменении пределов ответственности, установленных в пункте 1 статьи V Конвенции об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, рассылается Генеральным секретарем всем членам Организации и всем Договаривающимся государствам.

2. Любая поправка, предложенная и разосланная, как указано выше, передается на рассмотрение в Юридический комитет Организации не ранее чем через шесть месяцев после даты ее рассылки.

3. Все Договаривающиеся государства Конвенции, измененной настоящим Протоколом, независимо от того, являются они членами Организации или нет, имеют право участвовать в работе Юридического комитета для рассмотрения и одобрения поправок.

4. Поправки одобряются большинством в две трети Договаривающихся государств, присутствующих и участвующих в голосовании в Юридическом комитете расширенного состава, как это предусмотрено в пункте 3, при условии, что во время голосования присутствует не менее половины Договаривающихся государств.

5. При рассмотрении предложения об изменении пределов ответственности Юридический комитет принимает во внимание опыт, полученный в результате имевших место инцидентов, и в частности размеры причиненного ими ущерба, изменения в стоимости валют и влияния предлагаемой поправки на стоимость страхования. Комитет также принимает во внимание связь между пределами, установленными в пункте 1 статьи V Конвенции об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, и пределами, установленными в пункте 4 статьи 4 Международной конвенции о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью 1992 года.

6. а) Никакое изменение пределов ответственности в соответствии с настоящей статьей не может рассматриваться до 15 января 1998 года или ранее чем через пять лет с даты вступления в силу предыдущей поправки в соответствии с настоящей статьей. Никакая поправка в соответствии с настоящей статьей не рассматривается до вступления в силу настоящего Протокола.

b) Никакой предел не может быть повышен так, чтобы он превышал сумму, соответствующую пределу, установленному Конвенцией об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, увеличенному на шесть процентов в год, исчисляемых в сложных процентах, считая с 15 января 1993 года.

с) Никакой предел не может быть повышен так, чтобы он превышал сумму, соответствующую пределу, установленному Конвенцией об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом, умноженную на три.

7. О любой поправке, одобренной в соответствии с пунктом 4, Организация уведомляет все Договаривающиеся государства. Поправка считается принятой по истечении восемнадцатимесячного периода после даты уведомления, если только в течение этого периода не менее одной четверти государств, являвшихся Договаривающимися государствами во время одобрения поправки Юридическим комитетом, не сообщит Организации о том, что они не принимают поправку. В таком случае поправка отклоняется и не вступает в силу.

8. Поправка, которая считается принятой в соответствии с пунктом 7, вступает в силу по истечении восемнадцати месяцев после ее принятия.

9. Все Договаривающиеся государства обязаны соблюдать положения поправки, если они не денонсируют настоящий Протокол в соответствии с пунктами 1 и 2 статьи 16 по меньшей мере за шесть месяцев до вступления поправки в силу. Такая денонсация приобретает силу с момента вступления в силу поправки.

10. Если поправка одобрена Юридическим комитетом, но не истек восемнадцатимесячный период, необходимый для ее принятия, государство, которое в течение этого периода становится Договаривающимся государством, обязано соблюдать положения этой поправки, если она вступит в силу. Государство, которое становится Договаривающимся государством по истечении этого периода, обязано соблюдать положения поправки, которая была принята в соответствии с пунктом 7. В случаях, упомянутых в настоящем пункте, государство обязано соблюдать положения поправки со времени вступления ее в силу или со времени вступления в силу настоящего Протокола для данного государства, если это происходит позднее.

Статья 16

Денонсация

1. Настоящий Протокол может быть денонсирован любым участником в любое время после даты вступления его в силу для этого участника.

2. Денонсация осуществляется путем сдачи соответствующего документа на хранение Генеральному секретарю Организации.

3. Денонсация приобретает силу по истечении двенадцати месяцев с даты сдачи документа о денонсации на хранение Генеральному секретарю Организации или по истечении более продолжительного периода, который может быть указан в этом документе.

4. В отношениях между участниками настоящего Протокола денонсация любым из них Конвенции об ответственности 1969 года в соответствии с ее статьей XVI никоим образом не должна истолковываться как денонсация Конвенции об ответственности 1969 года, измененной настоящим Протоколом.

5. Денонсация Протокола 1992 года об изменении Конвенции о Фонде 1971 года государством, которое остается участником Конвенции о Фонде 1971 года, считается денонсацией настоящего Протокола. Такая денонсация приобретает силу в дату, в которую приобретает силу денонсация Протокола 1992 года об изменении Конвенции о Фонде 1971 года в соответствии со статьей 34 этого Протокола.

Статья 17

Депозитарий

1. Настоящий Протокол и любые поправки, принятые в соответствии со статьей 15, сдаются на хранение Генеральному секретарю Организации.

2. Генеральный секретарь Организации:

а) сообщает всем государствам, которые подписали настоящий Протокол или присоединились к нему, о:

і) каждом новом подписании Протокола или сдаче на хранение документа с указанием даты, когда это было сделано;

іі) каждом заявлении или уведомлении согласно статье 13 и каждом заявлении и сообщении согласно пункту 9 статьи V Конвенции об ответственности 1992 года;

ііі) дате вступления в силу настоящего Протокола;

iv) любом предложении об изменении пределов ответственности, которое было сделано в соответствии с пунктом 1 статьи 15;

v) любой поправке, одобренной в соответствии с пунктом 4 статьи 15;

vi) любой поправке, считающейся принятой в соответствии с пунктом 7 статьи 15, с указанием даты вступления этой поправки в силу в соответствии с пунктами 8 и 9 этой статьи;

vii) сдаче на хранение любого документа о денонсации настоящего Протокола с указанием даты сдачи на хранение и даты, в которую денонсация приобретает силу;

viii) любой денонсации, считающейся сделанной согласно пункту 5 статьи 16;

іх) любом сообщении, требуемом любой статьей настоящего Протокола.

b) передает заверенные копии с подлинного текста настоящего Протокола всем подписавшим его государствам и всем государствам, которые к нему присоединяются.

3. Как только настоящий Протокол вступит в силу, Генеральный секретарь Организации передает его текст в Секретариат Организации Объединенных Наций для регистрации и опубликования в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций.

Статья 18

Языки

Настоящий Протокол составлен в одном подлинном экземпляре на английском, арабском, испанском, китайском, русском и французском языках, причем каждый текст является равно аутентичным.

СОВЕРШЕНО в ЛОНДОНЕ двадцать седьмого ноября одна тысяча девятьсот девяносто второго года.

В УДОСТОВЕРЕНИЕ ЧЕГО нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные своими соответствующими правительствами, подписали настоящий Протокол.

Приложение

Свидетельство
о страховании или ином финансовом обеспечении
гражданской ответственности за ущерб
от загрязнения нефтью

Выдано в соответствии с положениями статьи VII Международной конвенции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1992 года.

     ------------------------------------------------------------------
     | Название |  Регистрационный  |    Порт    |Наименование и адрес|
     |   судна  | номер или позывной|  приписки  | собственника судна |
     |          |       сигнал      |            |                    |
     |----------+-------------------+------------+--------------------|
     |          |                   |            |                    |
     |          |                   |            |                    |
     ------------------------------------------------------------------

Настоящим удостоверяется, что названное выше судно имеет страховой полис или иное финансовое обеспечение, удовлетворяющее требованиям статьи Международной конвенции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1992 года.

Вид обеспечения ..................................................

..................................................................

Срок действия обеспечения .........................................................................................................

Наименование и адрес страховщика (страховщиков) и/или лица (лиц), предоставивших финансовое обеспечение

Наименование .....................................................

Адрес ............................................................

Настоящее свидетельство действительно до .........................

Выдано или удостоверено Правительством ...........................

.........................................................................................................................................................

(Полное наименование государства)

Примечания:

1. Указывая наименование государства, при желании можно называть компетентный государственный орган страны, где выдается свидетельство.

2. Если общая сумма обеспечения состоит из обеспечений, предоставленных из нескольких источников, следует указывать сумму каждого из них.

3. Если предоставляемые обеспечения неоднородны, они должны быть перечислены.

4. Запись "Срок действия обеспечения" должна содержать дату, на которую это обеспечение вступает в силу.