ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про статус народного депутата України

( Вводиться в дію Постановою ВР N 2810-12 від 21.11.92,
ВВР 1993, N 3, ст.18 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 123/94-ВР від 26.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст. 315
N 181/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 40, ст. 363
N 276/95-ВР від 07.07.95, ВВР, 1995, N 35, ст. 270
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268
N 369/97-ВР від 18.06.97, ВВР, 1979, N 35, ст. 221
N 548/97-ВР від 25.09.97, ВВР, 1997, N 50, ст. 303
N 24/98-ВР від 15.01.98, ВВР, 1998, N 20, ст. 105
N 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35 )

Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України. ( Частина перша преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

При виконанні своїх функцій і повноважень народні депутати України керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, а також своєю совістю.

I. Загальні положення

Стаття 1. Законодавство про статус народного депутата України

Статус народного депутата України визначається Конституцією України (888-09) та цим Законом.

Стаття 2. Строк повноважень народного депутата України

Повноваження народного депутата України починаються за умов, визначених у статті 79 Конституції України ( 254к/96-ВР ), і припиняються в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. (Стаття 2 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Стаття 3. Дострокове припинення повноважень народного депутата України

Повноваження народного депутата України припиняються достроково за рішенням Верховної Ради України:

у зв'язку з особистою заявою народного депутата про складення ним депутатських повноважень;

у разі визнання народного депутата судом недієздатним, безвісно відсутнім;

у разі припинення народним депутатом громадянства України або виїздом його на постійне проживання за межі України;

у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

у разі смерті народного депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних депутатів.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі рішення суду за поданням Голови Верховної Ради України за власною ініціативою або на вимогу не менше 25 народних депутатів України:

у зв'язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої несумісне з виконанням повноважень народного депутата України, і якщо при цьому депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності;

у разі коли протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи і не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Заяву до суду Голова Верховної Ради України направляє одночасно на всіх без винятку народних депутатів, які не виконують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. ( Стаття 3 в редакції Законів N 276/95-ВР від 07.07.95, N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Стаття 4. Здійснення депутатських повноважень

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата несумісний із зайняттям будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час. ( Частина перша статті 4 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Народний депутат не може:

залучатись як експерт органами попереднього слідства, прокуратури, суду;

входити до складу керівництва, правління чи ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку; ( Частину другу статті 4 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 548/97-ВР від 25.09.97 )

незаконно одержувати від іноземних урядів та іноземних і українських установ та підприємств незалежно від їх форми власності подарунки (винагороду); ( Абзац четвертий частини другої статті 4 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

використовувати свій депутатський мандат у цілях, не пов'язаних з депутатською діяльністю.

Народний депутат України зобов'язаний також дотримувати інших вимог та обмежень, які встановлюються законодавством про боротьбу з корупцією.

Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським мандатом, веде до припинення депутатських повноважень у встановленому законодавством порядку. ( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 181/94-ВР від 23.09.94, N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 5. ( Статтю 5 виключено на підставі Закону
N 276/95-ВР від 07.07.95 ) Несумісність депутатського мандата з деякими
посадами та видами діяльності

Депутатський мандат не сумісний з зайняттям посади та видами діяльності, зазначеними у статті 85 Конституції України та цьому Законі.

Народний депутат України не може:

залучатись як експерт органами попереднього слідства, прокуратури, суду;

одержувати від іноземних урядів будь-які виплати, пенсії, подарунки та винагороди;

використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов'язаних з депутатською діяльністю.

Адвокати - народні депутати України не можуть брати участь у справах проти держави, а також бути захисниками осіб, які звинувачуються у державній зраді.

Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським мандатом, веде до припинення депутатських повноважень.

Стаття 6. Депутатська етика

Народний депутат України повинен дотримуватися норм депутатської етики. Неприпустимим є використання депутатом свого статусу всупереч законним інтересам суспільства, громадян, держави.

У разі порушення депутатської етики питання про поведінку депутата розглядається Комісією Верховної Ради України мандатною і з питань депутатської етики. Заходів впливу щодо депутата вживає Верховна Рада України.

Позиція, висловлена народним депутатом України, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах, якщо він не допустив дій, прямо заборонених законом.

Стаття 7. Взаємовідносини народного депутата України з виборцями

Депутат підтримує зв'язки з виборцями, колективами, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами та органами об'єднань громадян, органами місцевого самоврядування, розташованими на території його виборчого округу.

Депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний.

Депутата, який не виправдав довір'я виборців, може бути відкликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством. ( Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 8. Взаємовідносини народного депутата України з Верховною Радою України та її органами

Народний депутат України є членом Верховної Ради України і має всі права, що забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради та утворюваних нею органів, він несе відповідальність перед Верховною Радою, виконує доручення Верховної Ради та її органів.

Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення депутата про його роботу у Верховній Раді, виконання доручень Верховної Ради та її органів.

У разі неодноразового нез'явлення депутата без поважних причин на пленарні засідання Верховної Ради, засідання утворюваних нею органів або систематичного бойкоту тих заходів, які ними проводяться, Верховна Рада може у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України, прийняти рішення про проведення у відповідному виборчому окрузі голосування виборців щодо відкликання депутата.

Стаття 9. Депутатське посвідчення і нагрудний знак народного депутата України

Народний депутат України має депутатське посвідчення і нагрудний знак, які видаються йому після визнання Верховною Радою України повноважень народного депутата України. Депутатським посвідченням і нагрудним знаком народний депутат України користується протягом строку своїх повноважень. Депутат використовує нагрудний знак при виконанні депутатських обов'язків, під час офіційних церемоній та за інших обставин, коли повинен бути відомий його статус. Посвідчення народного детутата України має спеціальну вкладку, в якій наведено основні права депутата.

II. Права та обов'язки народного депутата україни у
Верховній Раді україни та її органах

Стаття 10. Права народного депутата України у Верховній Раді України та її органах

Депутат як член Верховної Ради України користується правом ухвального голосу в усіх питаннях, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат набуває права ухвального голосу у Верховній Раді з моменту визнання його повноважень Верховною Радою.

Кожний депутат у Верховній Раді України та її органах, членом яких він є, має один голос.

Депутат, який не є членом якого-небудь органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Народний депутат має право:

обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

законодавчої ініціативи у Верховній Раді України;

ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про винесення його на народне обговорення або референдум;

вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них;

вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування;

висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;

звертатися із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, вимагати відповіді на запит;

виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, давати довідки;

ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою України;

порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства;

передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання;

одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України, текстів виступів, що не підлягають опублікуванню, інформаційних матеріалів Верховної Ради та її органів, інформаційні і довідкові матеріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами і органами об'єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засідань Верховної Ради України та її органів до опублікування;

оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення, безплатно користуватись засобами зв'язку, розмножувальною технікою у Верховній Раді України.

Депутат має право вносити у Верховну Раду та її органи пропозиції з будь-яких питань, що входять до відання Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозиції закріплено Конституцією України (888-09) за певним органом чи посадовою особою.

Поправки, пропозиції та зауваження, внесені депутатами на сесії Верховної Ради, розглядаються і враховуються при опрацюванні і прийнятті законопроектів чи рішень Верховної Ради. У разі їх відхилення депутату за його зверненням надається мотивована відповідь відповідною постійною комісією.

Порядок реалізації зазначених прав встановлюється цим Законом, Регламентом Верховної Ради України ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ), Законом про постійні комісії Верховної Ради України, іншими законодавчими актами Верховної Ради України.

Стаття 11. Право законодавчої ініціативи народного депутата України

Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді України реалізується у формі внесення:

проекту нового закону, проекту закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування;

обгрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавча пропозиція);

пропозицій та поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України.

Право законодавчої ініціативи народного депутата України гарантується:

обов'язковим розглядом внесеного документа законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради України з прийняттям рішення щодо нього;

забезпеченням виступу ініціатора внесення документа законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради при його розгляді. Щодо документа законодавчої ініціативи, реалізація якого веде до збільшення державних видатків або зменшення надходжень, то він може бути розглянутий Верховною Радою України тільки в пакеті із змінами і доповненнями до Державного бюджету України за пропозицією Президії Верховної Ради України або з відстрочкою введення його в дію до нового фінансового року.

Порядок реалізації права законодавчої ініціативи визначається Регламентом Верховної Ради України ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ).

Стаття 12. Депутатський запит

Депутатський запит - це вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до підконтрольних і підзвітних їй органів та посадових осіб, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не були задоволені. ( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на сесії Верховної Ради до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників органів, призначених Верховною Радою України, щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами влади та управління України, а також з питань, що мають загальнодержавний характер або передбачених частиною дев'ятою статті 19 цього Закону, відповідно до Регламенту Верховної Ради України.

Запит подається в письмовій формі Голові Верховної Ради України через Секретаріат Верховної Ради України. ( Частина третя статті 12 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Верховна Рада України приймає рішення про доцільність направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто. Це рішення має бути підтримане не менше 1/5 частиною від фактичної кількості народних депутатів, повноваження яких визнані і не припинені у встановленому Законом порядку. Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України. ( Частина четверта статті 12 в редакції Закону N 76/95-ВР від 07.07.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Орган або посадова особа, до яких звернуто запит, зобов'язані дати офіційну письмову відповідь не пізніш як у 15-денний термін з дня його одержання або інший термін, встановлений Верховною Радою. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений термін, то орган або посадова особа зобов'язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради та народного депутата, який вніс запит, і запропонувати інший термін, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту. ( Частина п'ята статті 12 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс, і оголошується на засіданні Верховної Ради головуючим або посадовою особою, до якої звернуто запит. ( Частина шоста статті 12 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше 1/5 частини від фактичної кількості народних депутатів, повноваження яких визнані і не припинені у встановленому Законом порядку. ( Частина сьома статті 12 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

При обговоренні відповіді на запит на засіданні повинні бути присутні посадові особи, до яких звернуто запит, або уповноважені ними особи. ( Частина восьма статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

За результатами розгляду депутатського запиту Верховна Рада приймає відповідну постанову.

Депутатський запит, відповідь на нього, постанова Верховної Ради, прийнята за результатами розгляду запиту, повинні бути роздані всім депутатам і опубліковані у "Відомостях Верховної Ради України" та газеті "Голос України".

Стаття 13. Право народного депутата України брати участь у перевірках
додержання законів державними органами та органами об'єднань
громадян, підприємствами, установами та організаціями

За дорученням Верховної Ради України або її органів депутат має право брати участь у перевірках додержання законів розташованими на території України державними органами і органами об'єднань громадян, підприємствами, установами і організаціями, у депутатських розслідуваннях, знайомитися з необхідними для цього документами. Про результати перевірки депутат інформує Верховну Раду або її органи, а також доводить до відома відповідних державних органів та органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій. В разі необхідності депутат вносить пропозиції щодо забезпечення додержання законів у діяльності зазначених органів, підприємств, установ і організацій, усунення виявлених недоліків, скасування незаконних рішень, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законності і державної дисципліни.

Депутат має право порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність проведення перевірок додержання законів державними органами та органами об'єднань громадян, підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території України, про проведення депутатських розслідувань з будь-якого питання.

Депутат не зобов'язаний повідомляти про джерело інформації, яке він використовує.

Стаття 14. Право народного депутата України на участь у депутатському
розслідуванні

За дорученням Верховної Ради України депутат має право брати участь у депутатському розслідуванні, яке призначається за рішенням Верховної Ради України.

Всі державні органи і посадові особи зобов'язані подавати допомогу в проведенні розслідування. На вимогу депутатської комісії по розслідуванню всі державні органи та органи об'єднань громадян, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, а також громадяни повинні безперешкодно надавати необхідні для розслідування відомості і документи. Ніхто не вправі ухилитися від дачі пояснень депутатам, які ведуть депутатське розслідування. Результати розслідування доводяться до відома Верховної Ради або її органів, підлягають обговоренню, і Верховна Рада приймає по них постанову.

Депутатське розслідування не перешкоджає проведенню розслідування з цього ж питання уповноваженими на це державними органами.

Стаття 15. Право народних депутатів України об'єднуватися в депутатські
групи (фракції)

Депутати мають право об'єднуватися в депутатські групи (фракції).

Порядок утворення та особливості діяльності депутатських груп (фракцій) у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України (129а/94-ВР, 129б/94-ВР ) та іншими законодавчими актами України, що регулюють депутатську діяльність. Депутатські групи (фракції) мають право обнародувати інформацію про свою діяльність в офіційних виданнях Верховної Ради.

Депутатським групам (фракціям) надається можливість мати консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про консультанта депутатської групи (фракцій) ( 378/95-ВР ), що затверджується Верховною Радою України. ( Стаття 15 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 16. Обов'язки народного депутата України у Верховній Раді України
та її органах

Народний депутат України зобов'язаний:

бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержувати Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; у разі неможливості прибути на сесію або засідання народний депутат повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та голову відповідної постійної комісії;

брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів;

інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради та її органів.

Стаття 17. Відповідальність народного депутата України за невиконання
своїх депутатських обов'язків у Верховній Раді України та її
органах

У разі невиконання депутатом своїх обов'язків у Верховній Раді або її органах, порушення ним встановленого порядку їх роботи питання про поведінку депутата може бути розглянуто Верховною Радою або відповідно утворюваними нею органами.

Народний депутат України може бути виведений із складу постійної чи тимчасової комісії Верховної Ради за систематичну неучасть в їх роботі.

Всі виплати, пов'язані з виконанням депутатських обов'язків, за дні відсутності депутата без поважних причин не провадяться.

Рішення, прийняті Верховною Радою щодо депутата, який без поважних причин не бере участі у засіданнях Верховної Ради або її органів, друкуються в газетах - органах Верховної Ради України і органах місцевих Рад народних депутатів, на території яких знаходиться виборчий округ цього депутата. Щомісяця і після закінчення кожної сесії Верховної Ради України в цих же газетах відповідно друкуються дані про відсутність народних депутатів України на сесії без поважних причин.

III. Права та обов'язки народного депутата україни
у виборчому окрузі та за його межами

Стаття 18. Права народного депутата України

Народний депутат України має право:

брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що зачіпають інтереси громадян та організацій;

звертатися в державні органи та органи об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності;

відвідувати будь-які державні органи і органи об'єднань громадян, підприємства, установи і організації з питань своєї депутатської діяльності;

перевіряти з власної ініціативи з залученням при необхідності представників державних органів і об'єднань громадян відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

одержувати повну і достовірну інформацію з питань, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій та посадових осіб;

проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян;

брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

Стаття 19. Депутатське звернення

Депутат має право звертатися до посадових осіб всіх державних органів та органів об'єднань громадян, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, до посадових осіб з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ та організацій, здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутат своє звернення передає відповідній посадовій особі безпосередньо або надсилає поштою.

Депутатське звернення є обов'язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більше 10 днів з моменту одержання.

Якщо розгляд звернення з об'єктивних причин не може бути проведено у визначений термін, депутата повідомляють про це офіційним листом з викладенням мотивів продовження терміну розгляду.

Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Якщо депутат, який вніс звернення, виявив бажання бути присутнім при його розгляді, посадова особа, яка організовує цей розгляд, зобов'язана завчасно попередити депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивовану відповідь на депутатське звернення повинно бути надіслано депутату не пізніш як на другий день після розгляду.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на своє звернення і якщо, на його думку, посадова особа ухиляється від вирішення порушеного у зверненні питання, він має право внести депутатський запит відповідно до статті 12 цього Закону.

Стаття 20. Право народного депутата України на невідкладний прийом
посадовими особами

Депутат користується правом невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів та органів об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій з питань депутатської діяльності.

Депутат при пред'явленні посвідчення народного депутата України користується правом безперешкодного доступу на підприємства, в установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму таємності.

Вимоги про пред'явлення чи оформлення інших документів, а також особистий огляд депутата, огляд та перевірка його речей забороняються.

Порядок доступу депутата у спеціальні підрозділи підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з забезпеченням державної та іншої таємниці, встановлюється законодавством.

Стаття 21. Право народного депутата України вимагати усунення порушення
законності

Депутат як представник державної влади у разі порушення прав і інтересів громадян, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів і посадових осіб припинити такі порушення.

В разі порушення законності депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних чи контрольних органів.

Посадові особи державних органів та органів об'єднань громадян, адміністрації підприємств, установ і організацій, а також працівники міліції, до яких звернуто вимогу депутата, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а при необхідності - притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата. У разі невжиття заходів посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Стаття 22. Право народного депутата України на участь в роботі місцевих
Рад народних депутатів

Депутат має право брати участь з правом дорадчого голосу у сесіях місцевих Рад народних депутатів та засіданнях їх органів.

Стаття 23. Обов'язки народного депутата України у виборчому окрузі

У виборчому окрузі народний депутат України зобов'язаний:

підтримувати тісні зв'язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень, а також про реалізацію своєї передвиборної програми (платформи);

брати участь у здійсненні контролю за виконанням законів, постанов, інших актів Верховної Ради та її органів;

вивчати громадську думку, потреби і запити населення, в разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду та її органи, вносити пропозиції і вживати інших заходів щодо їх врахування і задоволення;

вести регулярний прийом виборців.

Після затвердження Верховною Радою України повноважень депутата він зобов'язаний передати текст своєї передвиборної програми (платформи) місцевим органам влади, на території яких знаходиться його виборчий округ, для опублікування в газеті - органі місцевої Ради народних депутатів.

Стаття 24. Розгляд народним депутатом України пропозицій, заяв і скарг
громадян

Депутат розглядає одержані ним пропозиції, заяви і скарги виборців, вживає заходів щодо їх законного та обгрунтованого вирішення; вивчає причини, що породжують скарги, і може вносити відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, місцевих Рад народних депутатів, до інших державних органів та органів об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій.

Народний депутат має право із залученням, при необхідності, своїх помічників-консультантів, представників об'єднань громадян, контрольних органів здійснювати контроль за розглядом одержаних пропозицій, заяв і скарг у державних органах та органах об'єднань громадян, на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, і підпорядкування та брати особисту участь у їх розгляді. ( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95, в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Депутат у разі необхідності залучає до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб державних органів та органів об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, розташованих на території виборчого округу.

Не пізніш як за три дні до початку прийому депутат повідомляє керівника державного органу чи органу об'єднань громадян, підприємства, установи та організації про час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які має бути розглянуто за участю запрошеного керівника.

Керівник державного органу чи органу об'єднань громадян зобов'язаний бути присутнім на прийомі депутата особисто або направити замість себе компетентну особу.

Поданню скарг депутату повинні передувати звернення громадян у відповідні державні органи. Подання скарги депутату не перериває перебіг строку для звернення в суд.

За результатом розгляду пропозицій, заяв чи скарг депутат може звернутись до посадових осіб відповідних органів, підприємств, установ та організацій з депутатським зверненням.

Стаття 25. Звіт народного депутата України перед виборцями

Депутат зобов'язаний періодично, але не рідше одного разу на рік, звітувати перед виборцями округу, а також перед колективами і об'єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, про свою депутатську діяльність, хід виконання передвиборної програми.

Звіт депутата може бути проведено також на вимогу не менш як 200 виборців.

Збори виборців для проведення звітів депутата і зустрічей з ним скликаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, радами трудових колективів та органами громадського самоврядування.

Депутату забезпечуються необхідні умови для проведення звітів і зустрічей з виборцями. З цією метою виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів, місцева державна адміністрація виділяє приміщення, устаткування, завчасно сповіщає громадян про час і місце проведення звіту депутата або його зустрічі з виборцями.

Місцеві органи влади, засоби масової інформації, що є органами відповідних Рад народних депутатів, забезпечують об'єктивне висвітлення звітів і зустрічей депутата з виборцями.

Витрати, пов'язані з використанням засобів масової інформації, приміщень, устаткування для звітів, зустрічей і спілкування народного депутата з виборцями, здійснюються за рахунок держави.

IV. Основні гарантії депутатської діяльності

Стаття 26. Непорушність повноважень народного депутата України

Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією України ( 888-09 ) та цим Законом.

При запровадженні надзвичайного чи військового стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються.

Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України та державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об'єднання громадян та їх органи сприяють йому в цьому. ( Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 27. Недоторканність народного депутата України

Народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України, а в період між сесіями Верховної Ради України - Президії Верховної Ради України з наступним затвердженням Верховною Радою України.

Не допускаються догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата.

Депутат після закінчення строку повноважень може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було вчинено ним в період виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата України.

Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України. ( Стаття 27 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 28. Порядок одержання згоди Верховної Ради України на притягнення
народного депутата України до відповідальності

Для одержання згоди Верховної Ради України на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України вносить до Верховної Ради подання, про що негайно доводиться до відома депутата.

Подання вноситься до пред'явлення депутату обвинувачення, або дачі санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення на розгляд до суду.

Верховна Рада України розглядає подання Генерального прокурора України не пізніш як у місячний строк у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.

При необхідності від Генерального прокурора України може бути витребувано додаткові матеріали.

Верховна Рада України приймає більшістю - 2/3 голосів депутатів від загального складу народних депутатів України - вмотивоване рішення і у триденний строк повідомляє про нього Генерального прокурора України. Депутат має право брати участь в обговоренні Верховною Радою питання про його депутатську недоторканність.

За результатами цього розгляду Верховна Рада приймає постанову.

Генеральний прокурор України у триденний строк з дня закінчення провадження у справі зобов'язаний повідомити Верховну Раду України про результати слідства. Про результати розгляду справи в суді Генеральний прокурор України у триденний строк зобов'язаний проінформувати Верховну Раду України.

Стаття 29. Забезпечення народного депутата України інформаційними
матеріалами та юридичною допомогою

Депутат забезпечується актами, прийнятими Верховною Радою та Президією Верховної Ради України, а також інформаційними і довідковими матеріалами, що офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами. Місцеві Ради народних депутатів при зверненні народного депутата України зобов'язані забезпечити його офіційними матеріалами Рад та їх органів.

Державні органи, посадові особи державних підприємств, установ та організацій зобов'язані на вимогу депутата забезпечити його консультаціями спеціалістів з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і надати невідкладно, а при відсутності такої можливості - не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк необхідну йому інформацію.

Апарат Верховної Ради України, виконавчі комітети органів місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, посадові особи державних підприємств, організацій, наукових, навчальних і юридичних установ, правоохоронних органів зобов'язані забезпечити народному депутату безоплатну допомогу з правових питань що виникають в його депутатській діяльності. (Частина третя статті 29 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Стаття 30. Використання депутатом засобів масової інформації та
технічних засобів

Народному депутату України забезпечується переважне право виступу з питань його депутатської діяльності у друкованих засобах масової інформації, засновником яких виступають державні органи та органи місцевого самоврядування, по державному радіо та телебаченню. Редакції газет, засновниками яких виступають державні органи та органи місцевого самоврядування, які розповсюджуються у виборчому окрузі депутата, зобов'язані публікувати подані депутатом матеріали не менше одного разу на місяць обсягом до 1/16 газетної площі. Народний депутат має право подавати матеріали у підготовленому до друку вигляді: офіційного матеріалу, статті, коментаря, інтерв'ю тощо відповідно до передвиборної програми народного депутата з урахуванням норм етики щодо посадових осіб всіх рівнів. ( Частина перша статті 30 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Зміни поданого депутатом тексту з питань депутатської діяльності чи його позиції без згоди депутата не дозволяються.

Періодичні видання, що виходять у виборчому окрузі депутата, а також місцеві радіо та телебачення зобов'язані давати оголошення про зустріч виборців з депутатом. Компенсація видатків проводиться за рахунок бюджету Верховної Ради України.

Депутат для потреб депутатської діяльності має право на позачергове придбання транспортних засобів, засобів зв'язку, копіювальнорозмножувальної, обчислювальної та іншої оргтехніки, безплатне використання копіювально-розмножувальної та обчислювальної техніки підприємств і організацій, розташованих на території виборчого округу.

Стаття 31. Відповідальність посадових осіб за невиконання обов'язків
щодо народного депутата України

Посадові особи, які порушують депутатську недоторканність, перешкоджають у будь-якій формі здійсненню депутатських повноважень народним депутатом України, у разі його заяви про такі факти підлягають дисциплінарній, адміністративній або кримінальній відповідальності у порядку, встановленому законодавством України.

Посадові особи державних органів та органів об'єднань громадян, які не виконують своїх обов'язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності, допустили перекручення, приховування інформації або зволікання строків її подання депутату, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 32. Захист трудових прав народного депутата України

Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації) він зараховується до резерву кадрів державної служби або відповідного міністерства, відомства, в системі якого працював народний депутат на попередній роботі для заміщення посади, що відповідає його професійному рівню, з урахуванням рангу державного службовця. Верховна Рада України наступного скликання не пізніше трьох місяців від початку своєї роботи розглядає питання щодо дотримання вимог законодавства України у наданні народному депутату попередньої роботи (посади) і приймає відповідне рішення. ( Частина перша статті 32 в редакції Законів N 276/95-ВР від 07.07.95, N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату на період його працевлаштування заробітну плату в тому розмірі, що отримують працюючі народні депутати України, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації - не більш двох років. У разі неможливості працевлаштування після зазначеного терміну за колишнім народним депутатом України зберігається 50 відсотків чинної заробітної плати, яку отримують працюючі народні депутати України, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. Ці нарахування провадяться за наявністю довідки від органу, в якому колишній народний депутат зарахований до резерву для заміщення посади за наявності у нього необхідного трудового стажу та неможливості працевлаштування. ( Частина друга статті 32 в редакції Законів N 276/95-ВР від 07.07.95, N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Час роботи депутата у Верховній Раді, її органах зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, а також стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи; право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, якщо депутат був обраний з посади або професії, що передбачає цю пільгу і поширюється також на строки для присвоєння військових і спеціальних звань.

До загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до його звільнення від виробничих або службових обов'язків, зараховується і той час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду).

Депутат, який є військовослужбовцем, атестованим працівником органів Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів і установ виконання покарань, прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на військовій службі, службі в Міністерстві внутрішніх справ, Службі безпеки України, Державному департаменті України з питань виконання покарань. Після закінчення повноважень депутата він направляється в розпорядження відповідного відомства для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. ( Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами N 276/95-ВР від 07.07.95; N 312-XIV від 11.12.98 )

Депутат на час виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну службу, а також від призову на військові збори. ( Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стосовно колишнього депутата протягом п'яти років після закінчення строку його повноважень не припустимі дострокове розірвання трудового договору (контракту) у порядку дисциплінарного стягнення з ініціативи власника підприємства, організації, установи або уповноваженого ним органу, його скорочення, звільнення з військової служби, служби в органах Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України - з ініціативи командування або ж виключення з колгоспу та іншого кооперативу, навчального закладу, пониження у посаді чи у званні без попередньої згоди Верховної Ради України. ( Частина сьома статті 32 в редакції Законів N 276/95-ВР від 07.07.95, N 548/97-ВР від 25.09.97 )

З працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні депутата на роботу.

Депутатам надається щорічна відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів, якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати. ( Частина дев'ята статті 32 в редакції Закону України N 123/94-ВР від 26.07.94 )

Працюючі члени сім"ї народного депутата України, залученого на постійну роботу у Верховну Раду України, якщо вони від'їжджають з ним до Києва, за їх бажанням звільняються з попереднього місця роботи і повертаються назад у порядку переводу. Їм подається допомога у працевлаштуванні відповідно до професії чи спеціальності. На період працевлаштування, але на строк не більше трьох місяців, за ними зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи за рахунок Верховної Ради України. ( Частина десята статті 32 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Витрати, пов'язані з переїздом на роботу у Верховну Раду України і поверненням на попереднє місце роботи або переїздом за призначенням в іншу місцевість, відшкодовуються за нормами чинного законодавства для категорії працівників, запрошених на роботу. ( Частина одинадцята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95, в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Дружині (чоловіку) народного депутата України, звільненій (звільненому) у зв'язку з переїздом депутата для виконання депутатських повноважень у Верховній Раді України або її органах на постійній основі, в разі непрацевлаштування її (його) за місцем проживання чоловіка (дружини) перерва в роботі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби). На вказаний період за дружиною (чоловіком) депутата зберігається місце роботи (служби), стаж роботи (служби) за спеціальністю, стаж роботи (служби), що дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати, процентних надбавок і одержання виплат за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), на виплату винагороди за результатами роботи підприємств, установ і організацій за рік, а також стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, якщо ця особа на момент переїзду займала посаду, працювала за професією, що передбачає такі пільги.

Життя і здоров'я депутата підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради на суму 10-річного грошового утримання депутата. Умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України. У разі працевлаштування колишнього народного депутата на роботу, пов'язану з переміною місця проживання, за бажанням його дружини (чоловіка) їм надається державною службою зайнятості за місцем призначення чоловіка (дружини) рівноцінна робота (посада або інша за їх згодою. ( Частина тринадцята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 548/97-ВР від 25.09.97 )

У разі каліцтва чи інвалідності, які сталися при виконанні службових обов'язків, народний депутат залежно від ступеня втрати працездатності одержує компенсацію в розмірі 5-річного грошового утримання, а в разі його загибелі сім'ї виплачується одноразова допомога в розмірі 10-річного грошового утримання.

За сім'єю загиблого зберігається право на одержання житла на підставах, які існували до виникнення цих обставин. Вона користується пільговими умовами оплати житла, визначеними Кабінетом Міністрів України. (Частина п'ятнадцята із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95)

При досягненні встановленого законодавством України пенсійного віку народному депутату України призначається зазначена державна пенсія за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років. Пенсія вказаним народним депутатам України призначається в розмірі 80 відсотків заробітку працюючого народного депутата з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія народному депутату України виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату України виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів. Народному депутату, який вийшов на пенсію, надається право безоплатного проїзду на території України один раз на рік (у прямому і зворотному напрямках) залізничним, водним, повітряним або автомобільним міжміським транспортом. Ці положення за рішенням Верховної Ради України не поширюються на депутата, повноваження якого припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього. ( Частина шістнадцята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами N 276/95-ВР від 07.07.95, N 358/95-ВР від 05.10.95, в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному для індексації грошових доходів населення. ( Статтю 32 доповнено частиною сімнадцятою згідно із Законом N 24/98-ВР від 15.01.98 )

За колишнім депутатом зберігаються медичне обслуговування, забезпечення путівками для лікування, встановлені на той час для народних депутатів України. ( Частина статті 32 в редакції Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )

За депутатом зберігаються кваліфікаційні категорії, розряди, класні чини на період роботи у Верховній Раді. Кваліфікаційна атестація проводиться у відповідні строки з виключенням з них періоду роботи у Верховній Раді.

Положення частин другої, третьої, четвертої, сьомої, дванадцятої, п'ятнадцятої, шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої і дев'ятнадцятої цієї статті поширюється також на колишніх народних депутатів України, починаючи з дванадцятого скликання. ( Статтю 32 доповнено частиною двадцятою згідно із Законом N 24/98-ВР від 15.01.98 )

Стаття 33. Оплата праці народного депутата України

Оплата праці народного депутата України проводиться у розмірах, встановлених Верховною Радою України.

На народного депутата України поширюється дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) в частині, що регулює питання службової кар'єри та матеріального і соціально-побутового забезпечення державних службовців". ( Стаття 33 в редакції Закону України N 123/94-ВР від 26.07.94 )

Стаття 34. Відшкодування витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю

Народним депутатам України відшкодовуються витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, в розмірі, встановленому Верховною Радою України, що не підлягають оподаткуванню. За дні відсутності без поважних причин на засіданнях Верховної Ради України чи її органах за поданням комітету, до відання якого віднесені зазначені питання, народним депутатам не провадяться виплати, пов'язані з виконанням депутатських обов'язків. ( Частина перша статті 34 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Народному депутату України, який протягом місяця після визнання Верховною Радою України його повноважень не залишив попереднього місця роботи і не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України, не провадиться за рахунок Верховної Ради України відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням повноважень народного депутата. ( Частина друга статті 34 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Депутатам при виїзді з місця роботи у Верховній Раді України для виконання доручень Верховної Ради України та її органів, або для роботи у своєму виборчому окрузі, у період, визначений Верховною Радою України витрати на відрядження виплачуються в розмірах, визначених чинним законодавством. ( Частина третя статті 34 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Витрати народних депутатів України, пов'язані з відрядженням за дорученням Президії Верховної Ради України за кордон, відшкодовуються за її рахунок, в інших випадках - за рахунок підприємств, установ і організацій, що направляють їх у відрядження. Розмір витрат визначається законодавством.

Народному депутату України на весь період його повноважень видається дипломатичний паспорт.

Стаття 35. Помічники-консультанти народного депутата України

Депутат може мати до десяти помічників-консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, що затверджується Верховною Радою України. Помічники-консультанти перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або зараховуються за заявою депутата до штату виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад у межах фонду, встановленого Верховною Радою України народному депутату для оплати праці помічників-консультантів.

Депутат також може мати помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах.

Персональний підбір помічників-консультантів і організація їх роботи та розподіл місячного фонду заробітної плати здійснюються особисто народним депутатом.

У межах загального фонду, виділеного депутату для оплати праці помічників-консультантів і не використаного ним для цієї мети, депутат має право оплачувати за договорами виконання певних робіт чи надання йому послуг, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень. ( Стаття 35 в редакції Законів N 276/95-ВР від 07.07.95, N 548/97-ВР від 25.09.97 )

Стаття 36. Обов'язки виконавчих комітетів місцевих Рад народних
депутатів, місцевої державної адміністрації щодо забезпечення
умов для виконання депутатських повноважень народним
депутатом України

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, місцева державна адміністрація у виборчому окрузі зобов'язані надавати народним депутатам України окремі службові приміщення, обладнані необхідною організаційною та іншою технікою.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, місцева державна адміністрація, підприємства, установи та організації зобов'язані надавати народному депутатові України на його замовлення автотранспорт для потреб, пов'язаних з депутатською діяльністю.

Стаття 37. Право народного депутата України на першочергове поселення в
готелі

В усіх населених пунктах народний депутат України користується правом позачергового одержання місця в готелі незалежно від відомчої підпорядкованості з наданням йому окремого номера.

Це право також поширюється на особу, яка його супроводжує.

Стаття 38. Надання народному депутату України службової жилої площі

На період виконання постійної роботи у Верховній Раді та її органах депутату створюються для цього належні житлові умови. Депутатам надаються на відповідний період у Києві службові жилі приміщення для спільного проживання з членами сім'ї.

Порядок надання службових жилих приміщень та користування ними встановлюється Верховною Радою України.

Депутат має право на додаткову житлову площу у вигляді окремої кімнати. ( Частина третя статті 38 в редакції Закону N 548/97-ВР від 25.09.97 )

За народним депутатом України і членами його сім'ї зберігається право на жилу площу, яку вони займають за місцем їх постійного проживання, на весь період його роботи як народного депутата у Верховній Раді України.

Депутати після переходу на постійну роботу у Верховну Раду України і члени їх сімей, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем попередньої роботи чи постійного проживання, з обліку не знімаються.

Проживання в готелі разом з депутатом, який не має службової жилої площі в Києві, в період роботи сесії Верховної Ради дружини (чоловіка) та інших членів його сім'ї оплачується за рахунок кошторису витрат Верховної Ради України. ( Стаття 38 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 39. Право народного депутата України на безплатний проїзд

Депутат на території України користується правом безплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах. Це право поширюється також на особу, яка супроводжує депутата - інваліда першої групи. ( Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 369/97-ВР від 18.06.97 )

Транспортне обслуговування народних депутатів у Києві забезпечується Управлінням справами Верховної Ради України.

Народному депутату України при пред'явленні ним посвідчення депутата квиткові каси залізничних вокзалів і станцій, морських вокзалів (портів), річкових вокзалів і пристаней (як добового, так і попереднього продажу), агентства цивільної авіації або аеропорти зобов'язані поза чергою надати місце у спальному або м'якому вагоні поїзда, в каюті першого або другого класу пасажирського судна, на річкових суднах усіх категорій, в салоні літака.

Квитки на літаки видаються депутату не пізніш як за добу до відльоту. На всіх інших видах транспорту бронювання місць для депутатів припиняється за годину до відправлення транспортного засобу.

Проїзд народного депутата України в автобусах міжміських, приміських сполучень, де продаж квитків провадиться із зазначенням місця, здійснюється за безплатним квитком. Квиток видається поза чергою в касах автовокзалів, автостанцій.

Проїзд народного депутата України у приміських поїздах здійснюється за посвідченням депутата. ( Частина шоста статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 369/97-ВР від 18.06.97)

( Частину сьому статті 39 виключено на підставі Закону N 369/97-ВР від 18.06.97 ) Народний депутат України має право на безплатний провіз ручного багажу відповідно до норм, що діють на кожному виді транспорту.

Стаття 40. Компенсація витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю

Витрати державних органів, підприємств, установ та організацій, пов'язані з виконанням народним депутатом України своїх депутатських повноважень, компенсуються за рахунок державного бюджету України.

V. Відповідальність за невиконання вимог цього закону

Стаття 41. Відповідальність за невиконання законних вимог народного
депутата України

Невиконання посадовими та іншими особами державних органів та органів об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування законних вимог депутата або створення перешкод у його роботі, а так само недотримання без поважних причин встановлених цим Законом строків надання інформації або надання йому завідомо неправдивої інформації, якщо відсутні ознаки кримінального діяння, тягне за собою адміністративну відповідальність, встановлену чинним законодавством. (Стаття 41 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 42. Відповідальність за вплив на народного депутата України,
членів його сім'ї та родичів

Вплив на депутата, членів його сім'ї та близьких родичів (один з подружжя, батьки і діти) з метою перешкодити виконанню депутатських обов'язків або добитися прийняття рішення на чиюсь користь, якщо відсутні ознаки кримінального діяння, тягне за собою адміністративну відповідальність, встановлену чинним законодавством. ( Стаття 42 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 43. Відповідальність за посягання на честь, гідність народного
депутата України

Образа народного депутата України або наклеп щодо нього, а так само вплив на депутата, членів його сім'ї та близьких родичів шляхом погрози вбивством, насильством чи знищенням майна або у будь-якій іншій формі тиску з метою перешкодити виконанню депутатських обов'язків чи добитися рішення на чиюсь користь тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену чинним законодавством. ( Стаття 43 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 44. Відповідальність за порушення недоторканності народного
депутата України

Порушення положень цього Закону, що регулюють питання депутатської недоторканності, тягне за собою кримінальну відповідальність встановлену чинним законодавством. ( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Стаття 45. Відповідальність за порушення гарантій трудових прав
народного депутата України

Порушення посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування встановлених цим Законом гарантій трудових прав депутата, депутата із числа військовослужбовців чи інших категорій громадян, служба яких регулюється статутами та положеннями, а також встановлених цим Законом прав депутатів після закінчення їх депутатських повноважень, якщо відсутні ознаки кримінального діяння, тягне за собою адміністративну відповідальність, встановлену чинним законодавством. ( Стаття 45 в редакції Закону N 276/95-ВР від 07.07.95 )

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 17 листопада 1992 року
N 2790-XII