Резолюція 1346 (2003)
Парламентської Асамблеї Ради Європи
"Виконання обов'язків та зобов'язань Україною"

Неофіційний переклад

1. Парламентська асамблея посилається на свої резолюції 1179 (1999), 1194 (1999), 1239 (2001), 1244 (2001) і, зокрема, на резолюцію 1262 (2001) щодо виконання Україною обов'язків та зобов'язань, яка була затверджена Асамблеєю 27 вересня 2001 року.

2. Стосовно національного законодавства та здійснення реформ Асамблея з приємністю зазначає, що:

і. 7 лютого 2002 Верховною Радою було прийнято Закон "Про судоустрій" ( 3018-14 ), який набув чинності 1 червня 2002 року;

іі. Цивільний кодекс ( 435-15 ) було остаточно прийнято Верховною Радою 16 січня 2003 та підписано Президентом 3 березня 2003 року. Він вступить в силу 1 січня 2004 року;

ііі. 15 травня 2003 року Верховною Радою України було прийнято новий Закон про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин ( 802-15 );

iv. Цивільний процесуальний кодекс України було прийнято у першому читанні з добрими перспективами щодо його ухвалення у найближчому майбутньому;

v. Україна досягла прогресу в подальшому реформуванні судової системи, зокрема створивши в рамках системи судів загальної юрисдикції Апеляційний суд України, Виший Адміністративний суд України та Державну Судову адміністрацію.

vi. Україна приєдналася до низки важливих юридичних інструментів Ради Європи, зокрема до Протоколу 13 Європейської конвенції з прав людини стосовно заборони смертної кари без жодних застережень. Протоколів 1 і 2 до Європейської конвенції про запобігання тортурам, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3. Що стосується решти зобов'язань у сфері національного законодавства та здійснення реформ, Асамблея закликає органи влади України продовжувати свої зусилля, а також зміцнювати співробітництво з Радою Європи задля забезпечення повної відповідності українського законодавства та практики правозастосування принципам і стандартам Організації, передусім стандартам, гарантованим Європейською конвенцією з прав людини, а також повної відповідності рішенням Суду у Страсбурзі щодо індивідуальних та загальних заходів, яких може вимагати Комітет міністрів.

4. Асамблея також нагадує українським органам влади про необхідність виконувати свої зобов'язання, закріплені у пункті 12.v та vii Висновку 190 (1995), які були взяті Україною під час вступу до Ради Європи, стосовно необхідності включення у внутрішню юридичну і адміністративну систему, а, особливо, у внутрішню юридичну та адміністративну практику, принципів Рамкової Конвенції про захист національних меншин, Європейської хартії місцевої автономії, а також Рекомендацій Асамблеї 1201/1993.

5. Асамблея визнає, що правові реформи дійсно просунулися вперед на багатьох напрямах, але вона стурбована через брак правозастосування і нагадує про необхідність належного втілення чинного законодавства. Зокрема, вона висловлює своє глибоке занепокоєння з приводу повільного поступу української влади у запровадженні принципів і стандартів Ради Європи, підтвердженням чого є:

і. брак результатів у притягненні до суду осіб, відповідальних за вбивство журналіста Гонгадзе;

іі. незрозумілі результати у розслідуванні справи щодо залякування і побиття депутата Єльяшкевича;

ііі. застосування непропорційних покарань до осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року та дотепер утримуються у в'язницях і, тому, можуть вважатися політичними в'язнями в Україні;

iv. практика систематичних доручень, які даються найвищою посадовою особою виконавчої влади Генеральній прокуратурі стосовно окремих кримінальних справ, зокрема, тих, що стосуються журналістів;

v. численні випадки переслідування Генеральною прокуратурою та Вищою радою юстиції тих суддів, які намагаються приймати рішення відповідно до закону;

vi. брак доступу для опозиційних політичних сил, представлених у парламенті, до електронних ЗМІ, особливо тих, що контролюються державою;

vii. все ще триваюча практика нав'язування журналістам свого роду офіційно затверджених вказівок щодо висвітлення подій (т.зв. "темники") як новоствореного різновиду прихованої цензури;

viii. той факт, що останній варіант Кримінального процесуального кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) в низці своїх положень не відповідає стандартам Ради Європи, які гарантовані Європейською конвенцією з прав людини та рішеннями Європейського суду з прав людини.

6. Відповідно до цього Асамблея настійливо спонукає органи державної влади України:

і. якомога швидше завершити прийняття тих головних законів, що ще залишаються важливими елементами зобов'язань України у сфері права, зокрема, Цивільного процесуального кодексу та Кримінального процесуального кодексу; стосовно Кримінального процесуального кодексу настійливо рекомендується запровадити його в дію на основі попередньо отриманих висновків експертів Ради Європи;

іі. повністю здійснити реформування Генеральної прокуратури відповідно до принципів і стандартів Ради Європи та у тісній взаємодії з відповідними органами Ради Європи реалізовувати Спільний план дій у частині реформування української прокуратури;

ііі. забезпечити повне дотримання верховенства права органами державної влади, зміцнити незалежність суддів від органів державної виконавчої влади та відновити довіру громадян до судової системи в цілому.

7. Асамблея зазначає, що хоча березневі парламентські вибори 2002 року засвідчили певне покращання у порівнянні з попередніми виборами, декілька серйозних недоліків все ще мали місце та перешкоджали демократичному характерові процесу отримання точки зору народу. Вона заохочує Україну продемонструвати демократичні зрушення шляхом забезпечення демократичної та прозорої підготовки вільних і справедливих президентських виборів наступного року. У цьому зв'язку Асамблея приймає рішення надіслати в Україну спеціальну місію задля відслідковування підготовки до наступних президентських виборів та і заявляє про свій намір спостерігати за їхнім проведенням.

8. Асамблея поділяє занепокоєння Європейського комітету проти тортур (КПТ) і українського Уповноваженого з прав людини стосовно умов утримання у місцях позбавлення волі та висловлює жаль з приводу браку прогресу в багатьох сферах, передусім щодо неналежного поводження з особами, позбавленими волі, з боку правоохоронних органів; перенасиченості у міліційних та пенітенціарних закладах, неналежного поводження правоохоронців з в'язнями, низького рівня медичної допомоги та недостатнього фінансування. Окрім того, Асамблея вітає згоду органів державної влади України на опублікування всіх доповідей Європейського комітету проти тортур, підготовлених стосовно України за підсумками його візитів у 1998 - 2000 роках; їх було опубліковано у жовтні 2002 року. Вона пропонує органам влади України:

і. завершити передачу всієї системи управління пенітенціарними закладами у підпорядкування Міністерству юстиції, а також завершити передачу різного роду ізоляторів попереднього утримання, які все ще підпорядковані Міністерству внутрішніх справ або органам безпеки, Державному департаменту України з питань виконання покарань - згідно з поправками до відповідних законів ( 487-15, 488-15 ), прийнятих Верховною Радою України 6 лютого 2003 року;

іі. далі покращувати умови утримання в установах позбавлення волі країни і виконати рекомендації, викладені у доповідях Європейського Комітету проти тортур, підготовлені ним за підсумками візитів у 1998, 1999 і 2000 роках (опубліковані у жовтні 2000 року);

ііі. провести перевірку звинувачень щодо переслідування лесбіянок і гомосексуалістів з боку міліції і при необхідності вжити дисциплінарних заходів. Міліція має бути обізнаною стосовно необхідності поважати права лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів і транссексуалів, для чого, серед іншого, у навчальні програми і посібники з підготовки працівників міліції необхідно включати відповідні матеріали.

9. Асамблея пропонує українським органам влади вжити відповідних заходів для забезпечення права на інформацію через зарубіжні ЗМІ.

10. Що стосується захисту статусу працівників правничої професії, то Асамблея зазначає, що одне із зобов'язань, взятих на себе Україною, згідно з яким має бути створена професійна асоціація адвокатів, ще не виконано. Тому, вона заохочує органи влади України продовжити діалог з відповідними службами Ради Європи з цього питання.

11. Асамблея засуджує дуже високий рівень випадків насильства щодо журналістів (найвідоміші з них - вбивства Георгія Гонгадзе у 2000 році та Ігоря Александрова у 2001 році) і низький процент розкриття таких злочинів. Вона також стурбована постійним зловживанням повноваженнями, зокрема у регіонах, з боку податкових, регуляторних і правоохоронних органів з метою залякування опозиційних ЗМІ. Вона ще раз нагадує українським органам влади про її заклик проводити свою політику щодо ЗМІ у такий спосіб, який переконливо демонструватиме повагу до свободи вираження поглядів і переконань в країні. У цьому зв'язку вона також закликає органи влади України забезпечити опозицію справедливим доступом до національних та регіональних телевізійних каналів, що перебувають у державній власності.

12. Асамблея стурбована спробами президентської адміністрації встановити ще жорсткіший контроль над державними, підконтрольними олігархам або незалежними ЗМІ. У цьому зв'язку вона вітає Постанову, прийняту Верховною Радою 16 січня 2003 року ( 441-15 ) з питання політичної цензури в Україні та, зокрема, поправки, що були затверджені Верховною Радою 3 квітня 2003 року до низки законів, які стосуються свободи вираження поглядів і переконань, оскільки ці поправки мають на меті покращати законодавчий захист журналістів, зокрема, у питаннях їхньої відповідальності за розповсюдження інформації та доступу до офіційних документів. Асамблея висловлює свою тверду надію на те, що ці положення будуть ефективно втілені на всіх рівнях державного управління (національному, регіональному та місцевому).

13. Асамблея з приємністю зауважує той факт, що Україна була однією з перших держав-членів Ради Європи, погодившись на оприлюднення звіту експертів Ради Європи стосовно свободи вираження поглядів і переконань та інформації в Україні, відповідно до Рекомендації Асамблеї 1589 (2003) від 28 січня 2003 р.

14. Дуже важливим є запровадження справедливої та такої, що виконує свою функцію, системи суспільного телебачення та радіомовлення в Україні. У цьому зв'язку Асамблея вітає той факт, що до Ради Європи передано, з метою їхнього вивчення на предмет врахування попередніх рекомендацій експертів Ради Європи, тексти таких законопроектів "Про телебачення і радіомовлення" (нова редакція), "Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення (нова редакція), "Про внесення змін до деяких законів України з питань телебачення та радіомовлення" (щодо регулювання правовідносин у сфері супутникового та кабельного телебачення і радіомовлення), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо відповідальності за порушення законодавства про друковані ЗМІ), а також "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (стосовно охорони державної таємниці)." Було б важливо захистити цю сферу - життєво необхідно для вільного формування громадської думки - від будь-якого політичного втручання, особливо з огляду на президентські вибори, які відбудуться наступного року. Тому Асамблея настійливо закликає органи влади України імплементувати - у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи - рекомендації, попередньо запропоновані експертами Ради Європи. Асамблея також очікує, що закони про інформацію та друковані ЗМІ, які наразі переглядаються Верховною Радою, будуть заздалегідь передані перед їхнім затвердженням до Ради Європи для вивчення.

15. Асамблея наголошує, що в процесі внесення змін до Конституції України мають бути сумлінно дотримані всі положення діючої Конституції, особливо щодо процедури внесення змін до Конституції ( 254к/96-ВР ). Вона закликає органи влади України повною мірою співпрацювати в цьому аспекті з органами Ради Європи та, зокрема, враховувати висновки Венеціанської Комісії в процесі внесення змін до Конституції.

16. У світлі вищевикладеного Асамблея доходить висновку, що хоча з часу прийняття Асамблеєю резолюції 1262 (2001) Україною досягнуто помітного прогресу у сфері законодавства, Україна ще не виконала всіх своїх обов'язків та зобов'язань як держава-член Ради Європи та у багатьох сферах верховенство права ще не повністю встановлено. Тому Асамблея приймає рішення продовжувати процедуру моніторингу щодо України у тісній співпраці з українською делегацією.

Обговорено Асамблеєю 29 вересня 2003 р. (27-ме засідання) (див. Док. 9852 - доповідь Комітету з питань дотримання зобов'язань державами - членами Ради Європи (Моніторинговий комітет, доповідачі: пані Северінсен та пані Вольвенд).

Текст затверджено Асамблеєю 29 вересня 2003 року (27-ме засідання).