ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 13 від 25.12.92
м.Київ

Про внесення змін та доповнень до деяких постанов
Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду
N 5 від 12.04.96
N 14 від 25.05.98
N 16 від 12.06.98
N 3 від 28.03.2008
N 7 від 30.05.2008
N 12 від 24.10.2008
N 2 від 12.06.2009
N 5 від 12.06.2009
N 9 від 06.11.2009 )

В зв'язку із змінами в законодавстві і прийняттям нових законодавчих актів Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести такі зміни та доповнення у постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах:

1. У постанові N 3 від 28 березня 1972 року "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 року N 13, від 24 квітня 1981 року N 4 та від 30 березня 1984 року N 3);

1) у абзаці першому преамбули виключити слово "соціалістичного". У цьому ж абзаці і в пунктах 1, 3, 7, слова "речовинами" замінити словами "засобами". Абзац п'ятий преамбули та слова "прокурора і" в абзаці четвертому преамбули, в абзаці першому п.5 та абзаці четвертому п.7 виключити;

2) у абзаці другому п.3 слова "характеризують майновий стан сім'ї" замінити словами ",що громадянин ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище";

3) пункт 10 постанови визнати таким, що втратив силу.

2. ( Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 16 від 12.06.98 ) У постанові N 6 від 15 червня 1973 року "Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 року N 13, від 26 грудня 1975 року N 12, від 31 серпня 1979 року N 8, від 24 квітня 1981 року N 3, від 30 березня 1984 року N 3, від 30 червня 1989 року N 6):

1) у абзаці другому преамбули постанови слова "та прокуратура" та абзац четвертий виключити;

2) абзац перший п.6 доповнити після слова "товариства" словами "а в разі повного внесення пайового внеску - квартира, дача, гараж, інша відповідна будівля або приміщення", а після слова "правовідносинами" словами "квартира, викуплена (придбана) у будинку державного чи громадського житлового фонду", а слова "установи Ощадного банку СРСР та інші" - виключити.

Доповнити пункт 6 абзацом третім такого змісту:

"Майно, нажите кожним з подружжя під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, судом відповідно до правил ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 ) може бути визнано власністю кожного з них";

3) друге речення абзацу першого п.8 викласти у такій редакції:

"Такі спори мають розв'язуватись відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) за нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) про спільну сумісну власність, якщо майно було набуте внаслідок спільної праці і інше не визначалось письмовою угодою між сторонами, а в інших випадках за нормами цього Кодексу про спільну часткову власність, з урахуванням ступеню участі цих осіб коштами і особистою працею в придбанні майна".

У абзаці другому цього пункту слова "введення в дію Указу Президії Верховної Ради СРСР від" виключити;

4) пункт 10 доповнити абзацом другим такого змісту:

"При цьому слід враховувати, що не має право оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини, і чоловік, який дав письмову згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора. Дружина, яка дала письмову згоду своєму чоловікові на запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором) не вправі оспорювати запис її матір'ю цієї дитини;

5) у абзаці першому п.11 після слів "інші особи" включити слова: "(крім фактичного батька дитини в разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав)".

Абзац другий цього пункту доповнити в кінці такими реченнями: "Стягнення аліментів за постановою судді не є перешкодою для розгляду позовної заяви про оспорювання батьківства. При надходженні такої заяви народний суддя скасовує постанову і вимога про стягнення аліментів розглядається у порядку позовного провадження разом із зустрічним позовом про оспорення батьківства";

6) пункт 13 доповнити абзацом першим такого змісту:

"Роз'снити, що відповідно до ч.1 ст.82 КпШС ( 2006-07 ) (в редакції Закону від 23 червня 1992 року ( 2488-12 ) розмір присуджених з батьків аліментів за загальним правилом не може бути меншим 25 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину".

У зв'язку з цим абзаци перший і другий цього пункту вважати абзацами другим і третім.

У абзаці другому замінити слова "Роз'яснити, що зменшення" словим "Зменшення";

7) пункт 19 викласти у такій редакції:

"19. Розглядаючи справи про покладення обв'язку по утриманню неповнолітніх дітей на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.95 КпШС ( 2006-07 ) (в радакції Закону від 23 червня 1992 року ( 2488-12 ) при відмові від утримання після 31 липня 1992 року ці особи зобов'язані надати утримання на таку дитину не лише у випадках, коли дитина не має батьків, як це передбачалось до 1 серпня 1992 року, але і в тому разі, коли батьки з поважних причин не взмозі її утримувати";

8) у абзаці другому п.21 слова "виконавчі комітети районних" замінити словами "районна, районна у місті Києві і Севастополі державна адміністрація, виконавчі комітети".

3. У постанові N 9 від 19 вересня 1975 року "Про практику застосування судами Української РСР статті 105 Цивільного кодексу УРСР" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 30 березня 1984 року N 3, від 1 жовтня 1985 року N 10, від 26 грудня 1986 року N 14):

1) абзаци другий, третій і четвертий п.6 замінити абзацом такого змісту:

"Належним дозволом на будівництво індивідуального жилого будинку визнається: рішення відповідної сільської, селищної, міської районного підпорядкування чи районної Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибної ділянки), для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення особистого підсобного господарства, акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державний акт про право власності на землю, документ про погодження будівництва жилого будинку та інших будівель і споруд з Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку у власність громадянину;

2) у абзаці першому п.8 останнього речення виключити слова "і судовому розгляду не підлягають", доповнити абзац реченням: "Разом з тим рішення про це виконавчого комітету може бути оскаржене в суд у порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян".

Абзац другий з цього пункту виключити;

3) Слово "фонду" у пунктах 5 та 11 замінити словами "комунальної власності", а в п.14 слово "фонд" - словами "комунальну власність".

4. У постанові N 6 від 27 серпня 1976 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 30 червня 1978 року N 5 та від 30 березня 1984 року N 3):

1) у абзаці четвертому преамбули виключити слово "соціалістичну". У абзаці шостому преамбули слова "колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами "членів сім'ї осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство".

У абзаці сьомому преамбули слова "особистої", "подружжя або колгоспного двору" виключити, а слова "членів двору" замінити словами "учасників спільної власності";

2) абзац другий п.1 викласти у такій редакції:

"Судам, виходячи з покладених на них завдань по охороні від будь-яких посягань прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, їх майна, необхідно ці справи розглядати в суворій відповідності до закону";

3) у пункті 3 слова "Верховного Суду СРСР в" виключити;

4) пункт 5 викласти у такій редакції:

"5. Судам необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись Законом України "Про власність" ( 697-12 ) і нормами цивільного та шлюбно-сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, суду необхідно врахувати, що відповідно до ст.ст.22, 28, КпШС ( 2006-07 ) України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісністю власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. відхилення від начала рівності часток подружжя суд може допустити, враховуючи лише інтереси неповнолітніх дітей або заслуговуючі на увагу інтереси одного з подружжя.

Майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, суд може визнати власністю кожного з них. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено суд визначає з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.

У справах про виключення з опису майна, що становить спільну сумісну власність сім'ї чи селянського (фермерського) господарства, частка боржника визначається відповідно до правил ст.ст.17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) і ст.123 Цивільного кодексу України" ( 1540-06 );

5) у абзаці другому п.6 слова "або колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами "членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства";

6) абзац другий п.8 викласти у такій редакції:

"У такому разі, коли майно було реалізовано фінансовими органами, воно або його вартість повертаються цими органами";

7) у абзаці другому п.9 слова "або колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами: "членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства", а слова "в сумі 30 коп." замінити словами "в сумі 10 крб.";

8) доповнити п.10 абзацом третім такого змісту:

"Якщо боржник (засуджений) знаходиться у місцях позбавлення волі, суддя при підготовці справи до судового розгляду повинен разом з повідомленням про день розгляду справи надіслати копію позовної заяви і з'ясувати його думку щодо заявленого позову";

9) доповнити постанову пунктами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4 і 11-1 такого змісту:

"4-1. Суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви про виключення майна з опису, якщо справа, у зв'язку з якою накладено арешт на майно, не вирішена. Визнавши неможливим розглянути такий позов до вирішення іншої справи, суд відповідно до п.4 ст.221 ЦПК ( 1502-06 ) зупиняє провадження у справі про виключення майна з опису.

4-2. Прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя відповідно до п.5 ст.367 ЦПК ( 1503-06 ) має зупинити виконання рішення, по якому звернено стягнення на майно. Якщо виконавче провадження знаходиться в іншому суді, необхідно повідомити цей суд про пред'явлення позову для зупинення виконавчого провадження.

Пред'явлення позову про виключення майна з опису не перешкоджає зверненню стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника.

4-3. Слід мати на увазі, що на вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений ст.71 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається з дня, коли заінтересована особа дізналася або повинна була дізнатись про опис належного їй майна.

4-4. При розгляді справи суд зобов'язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службою особою вимоги закону про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника із іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути зверенено за виконавчими документами або не може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках.

Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до ч.7 ст.203 ЦПК ( 1502-06 ) виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.

11-1. Якщо описане майно було розтрачене, відчужено або приховане особами, яким воно передано на зберігання, суд повинен обговорити питання про притягнення цих осіб до встановленої законом відповідальності і роз'яснити організації або громадянину, в інтересах яких провадився опис, право пред'явити позов до винних осіб про відшкодування матеріальної шкоди".

5. У постанові N 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 24 квітня 1981 року N 4):

1) у абзаці першому преамбули слова "виховну і громадсько-політичну" замінити словами "запобіжно виховну";

2) викласти перше речення у абзаці першому п.1 у такій редакції:

"1. Звернути увагу судів на те, що судове рішення є найважливішим актом здійснення правосуддя, покликаним забезпечити захист визначеного Конституцією ( 254к/96-ВР ) суспільного ладу і державності республіки, прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і правопорядку".

У абзаці другому пункту 1 виключити слово "радянського", цей же абзац після слова "законодавство" доповнити словом "України";

3) пункт 5 після слова "пояснень" доповнити словом "прокурора", а слова "думку громадських організацій або колективів, викладену їх представниками, висновок прокурора, якщо ці особи брали участь у справі", виключити;

4) у пункті 6 виключити слова "Пленуму Верховного Суду СРСР і";

5) абзац другий п.10 після слова "тільки" доповнити словами "суддею або", а абзац четвертий після слова "підписується" доповнити словами, "суддею, а при колегіальному розгляді справи -";

( Пункт 6 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 5 від 12.06.2009 )

( Пункт 7 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 9 від 06.11.2009 )

( Пункт 8 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного суду N 5 від 12.04.96 )

( Пункт 9 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 16 від 12.06.98 )

9. У постанові N 8 від 31 серпня 1979 року "Про судову практику в справах про розірвання шлюбу" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 року N 4 та від 25 березня 1988 року N 4);

1) у абзаці першому преамбули перше і друге речення замінити таким реченням:

"Згідно зі ст.51 Конституції України ( 254к/96-ВР ) сім'я перебуває під захистом держави і зміцнення її є одним з важливих завдань держави".

Виключити з преамбули одинадцятий абзац;

2) пункт 2 викласти у такій редакції:

"2. При прийнятті позовних заяв про розірвання шлюбу судам слід відповідно до ст.137 ЦПК України ( 1502-06 ) вимагати від позивачів повного викладення обставин, якими обгрунтовується позов, доказів що підтверджуються позовні вимоги. У заяві, зокрема, має бути зазначено рік народження кожного з подружжя, коли і де зареєстровано шлюб, мотиви розірвання шлюбу, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їх прізвище, ім'я та по батькові, при кому з батьків вони знаходяться, чи досягнуто подружжям згоди про їх утримання і виховання та які щодо цього пропозиції, чи заявляються інші вимоги, які можуть бути одночасно вирішенні з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, документи про заробіток і інші доходи подружжя, інші необхідні документи";

3) друге речення абзацу першого пункту 6 викласти у такій редакції:

"Тому воно може бути застосовано в будь-якій справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли за обставинами справи збереження шлюбу суперечитиме принципам загальнолюдської моралі".

Виключити з абзацу другого пункту слова "в нарадчій кімнаті";

4) у абзаці першому п.9 слова "колгоспного двору" замінити словами "селянського (фермерського) господарства" і виключити з нього речення "Не підлягає також розгляду в шлюбно-розлучному процесі позов одного з подружжя про витребування особистого майна, за винятком випадків, коли воно включено до складу іншого майна, але інший з подружжя цю обставину оспорює".

Цей же абзац після слів "частку паю" доповнити словами "або квартири, які" та виключити слово "який".

У абзаці другому цього пункту слова "зі сплатою державного мита" виключити;

5) доповнити п.12 абзацом третім такого змісту:

"Відповідно до змісту ч.6 ст.197 КпШС ( 2006-07 ) (в редакції Закону від 26 червня 1992 року) за дорученням Верховного Суду України визначеним ним судом розглядаються справи про розірвання шлюбу між громадянами України, коли обидва з подружжя проживають за межами України";

6) пункт 13 доповнити реченням:

"Мито, яким вимоги про поділ чи витребування майна включається до зазначених витрат на загальних підставах";

7) у пункті 16 абзац другий виключити.

( Пункт 10 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 28.03.2008 )

( Пункт 11 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 14 від 25.05.98 )

11. У постанові N 2 від 1 квітня 1983 року "Про практику розгляду судами Української РСР трудових спорів колгоспників" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 19 жовтня 1984 року N 10 та від 30 червня 1989 року N 6);

1) у преамбулі виключити перший абзац. Перше і друге речення абзаца другого преамбули замінити реченням такого змісту:

"Вивчення судової практики в справах про трудові спори колгоспників показує, що в основному ці справи розглядаються і вирішуються правильно";

2) пункт 1 викласти у такій редакції:

"1. Звернути увагу судів на необхідність усунення зазначених недоліків і суворого додержання законодавства, що регулює працю колгоспників, маючи на увазі, що правильний і своєчасний розгляд судами справ про тредові спори колгоспників, підвищення запобіжно-виховного впливу судових процесів сприяє зміцненню законності і правопорядку, забезпеченню трудових гарантій колгоспників, трудової і виробничої дисципліни в колгоспах";

3) у абзаці першому п.2 слова "ці спори" замінити словами "трудові спори членів колгоспу незалежно від займаної посади" і виключити слова "і якщо з цього питання немає рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) і колгоспник не звертався до них з заявою (скаргою);

4) у пункті 3 виключити слова "статей 12, 14 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", "переведення на іншу роботу і звільнення від роботи головних спеціалістів і головного бухгалтера колгоспу, накладення дисциплінарних стягнень на голову колгоспу, голову ревізійної комісії, членів правління і членів ревізійної комісії колгоспу".

Доповнити цей пункт в кінці реченням такого змісту: "Не підлягають судовому розгляду також спори про дострокове звільнення колгоспника від виборної платної посади за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених)";

5) пункт 4 викласти у такій редакції:

"4. Згідно зі ст.3. КЗпП ( 322-08 ) законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності. Особливості праці членів колгоспу визначаються їх статутами і чинним законодавством. Тому при вирішенні трудових спорів колгоспників суд має виходити з відповідних норм статуту даного колгоспу, правил внутрішнього розпорядку, угоди із соціальних питань і охорони праці, укладеної профспілковим комітетом з правлінням колгоспу, положень про оплату праці в колгоспі, про внутрішньогосподарський розрахунок, колективний підряд, оренду, про функції керівників і спеціалістів колгоспу, раду виробничого підрозділу й інших внутрішньоколгоспних нормативних актів, а також із законодавства, що стосується колгоспів. На трудові відносини колгоспників, для яких не встановлено особливостей регулювання, поширюються загальні норми законодавства про працю";

6) абзац перший п.5 викласти у такій редакції:

"5. Розглядаючи спори про звільнення колгоспника із займаної посади (роботи) суди повинні мати на увазі, що чинне законодавство не ставить можливість звільнення колгоспника із займаної посади (роботи) за наявності до того підстав у залежність від попередньої згоди на це профспілкового комітету колгоспу, а також від обов'язкового попереднього застосування до колгоспника інших заходів дисциплінарного стягнення";

7) у абзаці першому п.6 слова "а за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин, появу на роботі в нетверезому стані - на той же строк на іншу нижчеоплачувану роботу або на іншу посаду без врахування кваліфікації" замінити словами "а при повторному порушенні трудової дисципліни, вчиненні дрібної крадіжки і появі на роботі в нетверезому стані - на менш престижну нижчеоплачувану роботу або зміщення на іншу нижчу посаду без врахування кваліфікації на строк, що визначається правлінням колгоспу";

8) у абзаці другому п.9 виключити слова "згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 29 червня 1979 року N 4 (в редакції постанови Пленуму від 26 березня 1981 року N 2)";

9) абзац перший п.10 після слова "прогули" доповнити словами "дрібну крадіжку".

У цьому ж пункті в абзаці другому виключити слова "її вартість за державними роздрібними цінами або" і "коли на певну натуральну продукцію немає державних роздрібних цін", а у абзаці третьому слова "згідно зі ст.25 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" і п.34 Примірного статуту колгоспу останній" замінити словом "колгоспу";

10) у абзаці четвертому п.11 слова "до Радянської Армії" замінити словами "на військову службу";

11) абзац третій п.14 викласти у такій редакції:

"Оскільки законодавством, що відноситься до колгоспів, не врегульовано питання про строки стягнення належної колгоспнику оплати за його працю, це питання належить вирішувати відповідно до правил ст.238 КЗпП ( 322-08 )".

( Пункт 12 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 7 від 30.05.2008 )

( Пункт 13 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 28.03.2008 )

14. У постанові N 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР" (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 10 березня 1989 року N 2):

1) у абзаці першому преамбули виключити слова "Конституцією СРСР і";

2) абзац перший п.2 після слів "відмови виконкому у видачі ордера" доповнити словами "про надання жилого приміщення за вимогами громадян, які мають право на позачергове надання жилих приміщень, у тому числі у випадках порушення встановленого законодавством строку надання житла";

Доповнити абзац третій цього пункту словами "в будинках державного або громадського житлового фонду";

3) абзац перший п.11 доповнити реченням: "Разом з тим належить враховувати, що згідно з п.5 ст.71 ЖК України ( 5464-10 ) (у редакції Закону від 18 грудня 1991 року ( 1993-12 ) інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців";

4) у абзаці другому п.12 виключити слово "соціалістичного";

5) із п.17 виключити абзац другий і слово "соціалістичного";

6) у п.18 абзаци перший і другий вважати одним абзацом;

Доповнити цей пункт абзацом другим такого змісту:

"Позов про виселення особи, позбавленої батьківських прав, сумісне проживання якої зі своїми дітьми неможливе, суд вправі розглянути як в окремому провадженні, так і в провадженні про позбавлення її батьківських прав щодо цих дітей".

Абзац третій цього пункту після слова "Передбачені" доповнити словами "абзацом першим";

7) абзац перший п.22-1 після цифри 114 доповнити цифрою 114-1;

8) у пункті 23 виключити слово "соціалістичного".

( Пункт 15 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 12 від 24.10.2008 )

16. У постанові N 9 від 1987 року "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи";

1) у абзаці першому п.1 після слів "Житловим кодексом УРСР" виключити слова "Законом України "Про власність";

2) абзац п'ятий підпункту "а" п.2 викласти у такій редакції:

"Про виселення членів кооперативу, членів їх сім'ї з жилих приміщень у будинку ЖБК, наданих на час капітального ремонту жилого будинку (п.44 Примірного статуту ЖБК), із займаного приміщення при одержанні на всю сім'ю у порядку поліпшення житлових умов жилого приміщення, що звільнилось у будинку ЖБК (підпункт 8 п.46 Примірного статуту ЖБК), у випадках, передбачених ст.148 ЖК України ( 5464-10 ) і п.п.48, 52, 59 Примірного статуту ЖБК, якщо член ЖБК не є власником квартири; осіб, які самовільно зайняли жиле приміщення (ст.150 ЦК України ( 1540-06 ); інших осіб з передбачених статтями 94, 97, 144 ЖК України і п.59 Примірного статуту ЖБК і підстав".

Абзац шостий цього підпункту після слова "вибув" доповнити словами "до повної сплати пайового внеску";

3) абзац шостий підпункту "б" після слів "про відмову" доповнити словами "(при неповній сплаті пайового внеску)", а після слів "членом кооперативу" - словами "який не повністю сплатив пайовий внесок".

Доповнити цей підпункт абзацом восьмим такого змісту:

"- про виділ члену кооперативу, який повністю сплатив пайовий внесок (члену його сім'ї, за яким визнано право на частину паєнагромадження) частки із спільної власності у вигляді ізольованих приміщень";

4) підпункт "в" п.2 перед цифрою "37" доповнити цифрою "31". Цей підпункт в кінці доповнити словами "а також особі, якій член кооперативу провів відчуження квартири і ЖБК";

5) доповнити пункт 2 підпунктами "г" і "д" такого змісту:

"г) спори між членами кооперативу і членами їх сімей (в тому числі колишніми членами сім'ї) про порядок користування жилими приміщеннями;

д) спори між кількома спадкоємцями, що проживають в одній квартирі, з питань про право на членство у кооперативі і право на жиле приміщення, яким користувався померлий";

6) пункт 3 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Не підвідомчий суду також спір між членами кооперативу, які потребують поліпшення житлових умов, про те, хто з них має переважне право на одержання жилого приміщення, що звільнилось у будинку ЖБК, чи кому з членів кооперативу, що проживають у квартирі, має бути надана кімната (кімнати), що звільнилась в цій квартирі, якою особа, що вибула, не вправі була розпорядитись. Ці питання відповідно до п.32 Примірного статуту ЖБК вирішуються загальними зборами членів кооперативу (зборами уповноважених)";

7) абзац перший п.6 після слів "ст.146 ЖК УРСР" доповнити словами ст.15 Закону "Про власність" ( 697-12 ).

Підпункт "а" цього пункту після слова "позичку" доповнити словами "а після повної сплати пайового внеску - квартира".

Останнє речення цього підпункту виключити.

Останнє речення підпункту "в" доповнити словами "або визначених у праві власності на квартиру";

Підпункт "г" доповнити реченням такого змісту: "Якщо пайовий внесок за надану квартиру внесено повністю і за твердженням сторони вартість її перевищує кошторисну, дійсна вартість квартири може бути визначена за погодженням сторін, а при недосяганні такої згоди - шляхом призначення судом експертизи";

8) із абзацу першого п.9 виключити слова "які проживали разом з ним";

9) підпункт "а" п.10 викласти у такій редакції:

"а) вимагати проведення примусового обміну жилого приміщення вправі член ЖБК, який не набув права власності на квартиру, його дружина чи члени сім'ї, яким належить право власності на частину паєнагромадження, якщо між ними не досягнуто згоди про обмін. При вирішенні такого позову повинні враховуватись інтереси, що заслуговують на увагу, членів сім'ї, які проживають у жилому приміщенні, оскільки вони мають однакове право користуватись ним".

Перше речення підпункту "б" п.10 доповнити словами "(коли пайовий внесок ще не сплачено повністю)".

Перше речення підпункту "в" цього ж пункту після слів "загальні збори членів ЖБК" доповнити словами "(до повної сплати пайового внеску)";

10) пункт 13 доповнити підпунктом "г" такого змісту:

"г) члена кооперативу не можна виселити з квартири, якщо його не виключено з кооперативу, крім випадків визнання судом недійсним ордера на право заселення даної квартири і виселення з наданням іншого жилого приміщення на час капітального ремонту будинку. Особа, яка набула права власності на квартиру у будинку ЖБК, не може бути виселена з неї з мотивів виключення з кооперативу. Вона може бути позбавлена права власності на квартиру лише в порядку і з підстав, передбачених законом";

11) доповнити постанову пунктами 5-1, 6-1, 6-2 такого змісту:

"5-1. Судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обміняти, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності, і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

Якщо квартира, пай за яку був повністю сплачений членом ЖБК, що помер до 1 липня 1990 року, не була заселена кооперативом, право на неї визначається і за спадкоємцем, який не проживав із спадкодавцем.

6-1. Відповідно до п.1 ст.17 Закону "Про власність" ( 697-12 ) при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення пая - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

6-2. Право власності на куплену квартиру у будинку ЖБК у покупця виникає з моменту укладення нотаріально посвідченого договору.

При вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з продажею одним із співвласників квартири належної йому частки у вигляді ізольованого приміщення третім особам, має враховуватись право інших співвласників при привілеєвої купівлі відчужуваної частки по ціні її продажу".

17. ( Пункт 17 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 16 від 12.06.98 ) У постанові N 4 від 25 березня 1988 року "Про практику розгляду справ про розірвання шлюбу і виконання судами Української РСР постанов Пленуму Верховного Суду СРСР та Пленуму Верховного Суду УРСР з цих питань":

1) назву постанови викласти в такій редакції: "Про практику розгляду справ про розірвання шлюбу";

2) перше речення преамбули викласти у такій редакції:

"Обговоривши матеріали узагальнення практики розгляду судами України справ про розірвання шлюбу, Пленум Верховного Суду України відмічає, що переважна більшість їх вирішується правильно".

Останнє речення прембули постанови виключити;

3) у пункті 2 виключити слова "у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 28 листопада 1980 року N 9 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про розірвання шлюбу" і";

4) у пункті 3 слова "про необхідність вжиття заходів до збереження сім'ї" замінити словами "про необхідність повного установлення дійсних мотивів розлучення, з'ясування фактичних взаємин подружжя і вжиття заходів до їх примирення";

5) п.4 викласти у такій редакції:

"4. Висновок суду про задоволення позову про розірвання шлюбу має бути обгрунтований на всебічно перевірених доказах, відповідати ст.40 КпШС України ( 2006-07 ) і роз'ясненням, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 серпня 1979 року N 8";

6) у абзаці першому п.5 виключити слова "і п.19 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 28 листопада 1980 року".

18. У постанові N 6 від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення":

1) у абзаці першому преамбули виключити слово "соціалістичного";

2) у пункті 12 виключити слова "Союзу РСР та".

19. У постанові N 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами Української РСР законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна":

1) у абзаці першому преамбули виключити слова "Верховного Суду СРСР і", а слово "пленумів" замінити словом "Пленуму";

2) у абзаці першому п.1 виключити слово "державних", а у абзаці другому слова "а також виконання постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 23 березня 1979 року "Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином";

3) у абзаці першому п.3 виключити слово "державним";

4) у абзаці другому п.4 виключити слово "державному";

5) у абзаці першому п.8 виключити слова "згідно з роз'ясненням, даним у п.5 постанови N 1 Пленуму Верховного Суду СРСР від 23 березня 1979 року";

6) у абзаці другому п.9 виключити слова "з Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року в".

Абзац третій цього пункту викласти у такій редакції:

"При віришенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної колгоспу, іншому кооперативу злочином, вчиненим членом цього кооперативу, суд керується положеннями статуту даного колгоспу, іншого кооперативу про матеріальну відповідальність їх членів, а при відсутності таких положень - статтями 130-138 Кодексу законів про працю України" ( 322-08 );

7) у п.10 замінити слова "у пп.13, 14 постанови N 13 Пленуму Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1986 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я" і п.4 постанови N 5 Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 1975 року "Про рактику розгляду судами Української РСР цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" словами "у п.6 постанови N 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди";

8) абзац перший пункту 11 викласти у такій редакції:

"11. Розмір шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням майна, визначається відповідно до законодавства про ціни і ціноутворення за цінами на відповідне майно, що діють на час розгляду справи";

9) у абзаці першому п.12 замінити слова "законодавством Союзу РСР" словами "ст.135 Кодексу законів про працю України";

10) у абзаці другому п.15 замінити слова "колгоспного двору або осіб, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю" словами "або спільною власністю інших осіб";

11) у абзаці першому п.18 замінити слова "у п.15 постанови N 1 Пленуму Верховного Суду СРСР від 23 березня 1979 року" словами "у п.3 постанови N 11 Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення";

20. У постанові N 2 від 26 січня 1990 року "Про практику розгляду цивільних справ в порядку нагляду":

1) у третьому абзаці преамбули виключити четверте речення та слова "і постанов Пленуму Верховного Суду СРСР з цих питань".

У абзаці першому і четвертому преамбули виключити слова "соціалістичної", "соціалістичного";

2) у першому абзаці п.1 виключити частину речення, що починається зі слів "та роз'яснень...";

3) пункт 2 доповнити абзацом другим такого змісту:

"При надходженні скарги на рішення, що набрало законної сили, без оплати передбаченого ст.64 ЦПК ( 1501-06 ) державного мита, заявник (крім випадків, коли він звільняється від його сплати) попереджується про усунення цього недоліку у визначений строк і про те, що скарга буде вважатись не поданою при невиконанні цих вимог закону".

У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

4) із п.5 абзац другий виключити;

5) у абзаці першому п.12 виключити слова "і роз'ясненням Пленуму Верховного Суду СРСР, даним у п.13 постанови від 13 грудня 1974 року N 10 "Про практику розгляду цивільних справах в порядку судового нагляду";

6) у п.13 виключити слово "соціалістичної". У цьому ж пункті слова "ст.7 Закону СРСР "Про відповідальність за неповагу до суду" замінити словами "ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 )".

( Пункт 21 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 2 від 12.06.2009 )

22. У постанові N 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право індивідуальної власності на жилий будинок":

1) у назві постанови слова "індивідуальної власності" замінити словами "власності громадян";

2) у пунктах 1, 2, 4 виключити слова "індивідуальної", "індивідуальній";

3) у пункті 9 виключити абзац другий;

4) абзац другий п.11 викласти у такій редакції:

"Спори меж між сусідніми банками можуть бути предметом розгляду суду за умови, що вони попередньо вирішувались узгоджувальною комісією, утвореною відповідно Радою народних депутатів і в ній не було досягнуто згоди (ст.107 ЗК ( 561-12 )".

23. У постанові N 2 від 31 січня 1992 року "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні":

1) у підпункті "г" п.10 цифру "28" замінити на цифру "30";

2) підпункт "ж" п.11 в кінці доповнити словами "та Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" ( 2200-12 ).

24. В усіх керівних постановах Пленуму Верховного Суду замінити слова "Української РСР", "Українська РСР", "УРСР" відповідно словами "Україна", "України".