| Актуальні новини вiд | < | 02.03.2018 №2 | > |
Правила визначення країни походження товару
Країною походження товару вважається країна, в якій товар було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Термін "критерій достатньої переробки" означає критерій, згідно з яким товар, у виробництві якого беруть участь дві або більше країн, вважається таким, що походить з країни, в якій він був підданий останній суттєвій переробці, достатній для надання товару характерних властивостей (ст.36 Митного кодексу України, далі за текстом - МКУ).
Під країною походження можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару (ч.3 ст.36 МКУ).
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі (ч.1 ст.36 МКУ).
Походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для виробництва або переробки, не враховуються при визначенні країни походження товару. А також приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби.
Положення МКУ застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч.6 ст.36 МКУ).
Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно статті 38 МКУ, товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:
1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;
2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;
3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;
5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;
6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;
7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6 цієї статті;
8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;
9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);
10) електроенергія, вироблена в цій країні;
товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-10 цієї статті.
Документи, що підтверджують країну походження товару:
сертифікат про походження товару - документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення;
засвідчена декларація про походження товару - це декларація, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями ;
декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару;
сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару (ст. 43 МКУ).
Окремі специфічні товари мають свої особливості. Товари, що поставляються в розібраному або незібраному вигляді або кількома партіями за причини неможливості їх відвантаження однією партією в силу виробничих або транспортних умов, а також товари, партія яких розділена на кілька частин в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар при визначенні країни походження товарів.
Запасні частини та інструменти, призначені для використання транспортними засобами та технологічним обладнанням, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і основний товар (транспортні засоби, обладнання, механізми, апарати). При застосуванні зазначеного правила діє умова, що ці запасні частини та інструменти ввозяться і використовуються разом з основним товаром у комплектації та кількості згідно звичайній комплектації.
Країна походження упаковки, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається тією ж, що і країна походження самого товару, крім випадків, коли законодавство України передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У таких випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.
До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також, у разі необхідності, інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.
Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв’язку з кримінальним провадженням (ст.45 МКУ).
________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
29 червня 2017 року (На яку суму можна буде ввезти товар в Україну і не сплачувати мито?)
20 жовтня 2016 року (щодо особливостей застосування тимчасових митних декларацій)