Міжнародна конвенція
про спрощення і гармонізацію митних процедур
(укр/рос)

(у зміненій редакції)

(редакція на 26 червня 1999 року)

Статус Конвенції див.

( Додатково див. Протокол від 26.06.99 )

( Про приєднання до Конвенції див. Закон
N 227-V від 05.10.2006, ВВР, 2006, N 48, ст.476 )

Офіційний переклад

Преамбула

Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва,

ПРАГНУЧИ усунути розбіжності у митних правилах і процедурах Договірних Сторін, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну,

БАЖАЮЧИ зробити вагомий внесок у розвиток такої торгівлі та обміну шляхом спрощення і гармонізації митних правил і процедур, а також шляхом стимулювання міжнародного співробітництва,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що значні переваги від спрощення умов міжнародної торгівлі, можуть бути досягнуті без шкоди для відповідних стандартів митного контролю,

ВИЗНАЮЧИ, що таке спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів:

- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;

- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації стосовно законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;

- впровадження відповідних міжнародних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю;

БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Глава I
Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатка, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

c) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатка, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, стосовно яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

e) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатка, Спеціальних додатків та їхніх розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження стосовно прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Глава II
Сфера застосування та структура конвенції

Сфера застосування Конвенції

Стаття 2

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Стаття 3

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

Структура Конвенції

Стаття 4

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатка та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із розділів, на які поділяється відповідний додаток, і які містять у собі:

a) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Стаття 5

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожний з їхніх розділів, стосовно яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі додатки чи їхні розділи.

Глава III
Адміністрування конвенції

Керівний комітет

Стаття 6

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів стосовно її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкта міжнародного права, за яким відповідно до положень статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набрання чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

a) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

i) cтосовно внесення змін до Основної частини Конвенції;

ii) cтосовно внесення змін до Загального додатка, Спеціальних додатків та їхніх розділів, а також про введення нових розділів до Загального додатка; та

iii) cтосовно введення нових Спеціальних додатків та нових розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні розділи у порядку, передбаченому статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "a", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з підпунктами "a", "b" та "c" пункту 5 цієї статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт надсилається Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Стаття 7

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному розділі Спеціального додатка.

a) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатка до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи розділи Спеціальних додатків;

c) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових розділів будь-якого Спеціального додатка.

Глава IV
Договірна сторона

Ратифікація Конвенції

Стаття 8

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

a) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий розділ будь-якого Спеціального додатка, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. a) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

Стаття 9

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання cтосовно усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатка, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його розділ, приймає на себе зобов'язання cтосовно усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його розділ, приймає на себе зобов'язання cтосовно будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

Застосування Конвенції

Стаття 10

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набирає чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується cтосовно зазначених у повідомленні територій до моменту набрання нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила повідомлення, передбачене пунктом 1 цієї статті, про поширення дії цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може, відповідно до порядку, встановленого у статті 19 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Стаття 11

Для цілей застосування цієї Конвенції митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про території, що утворюють цей митний чи економічний союз, і ці території розглядаються як єдина територія.

Прийняття положень і застережень

Стаття 12

1. Усі Договірні Сторони цим приймають на себе зобов'язання, що випливають з положень Загального додатка.

2. Договірна Сторона може прийняти один або більше Спеціальних додатків чи одну або більше їхніх розділів. Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його розділ (розділи) вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його розділ (розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), cтосовно яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила застереження, може у будь-який час відкликати їх повністю чи частково шляхом надсилання депозитарію повідомлення, у якому зазначається дата, коли таке відкликання набирає чинності.

3. Кожна Договірна Сторона, що прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого Спеціального додатка або його розділу (розділів), вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до Рекомендованих правил, зроблених відповідно до пункту 2, і наприкінці кожного трирічного періоду, починаючи з дати набрання чинності цією Конвенцією для такої Договірної Сторони, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про результати, зазначаючи ті положення її національного законодавства, які, на її погляд, не дозволяють відкликати ті чи інші застереження.

Виконання положень Конвенції

Стаття 13

1. Кожна Договірна Сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатка, Спеціальних додатків та їхніх розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набрання чинності такими додатками або розділами для такої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Стандартні правила з перехідним терміном Загального додатка не пізніше, ніж через 60 місяців з дати набрання Загальним додатком чинності для цієї Договірної Сторони.

3. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Рекомендовані правила Спеціальних додатків чи їхніх розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності цими Спеціальними додатками та їхніми розділами для цієї Договірної Сторони, якщо не було зроблено застережень cтосовно одного або більше з цих Рекомендованих правил.

4. a) У випадках, коли терміни, передбачені пунктами 1 чи 2 цієї статті, на практиці виявляться не достатніми для впровадження положень Загального Додатка Договірною Стороною, ця Договірна Сторона може, до закінчення терміну згаданого у пунктах 1 і 2 цієї статті, звернутися до Керівного комітету з проханням продовжити цей термін. У своєму зверненні ця Договірна Сторона зазначає, cтосовно якого (яких) положення Загального додатка запитується продовження терміну, а також причини такого звернення.

b) У виняткових випадках Керівний комітет може прийняти рішення дозволити таке продовження. У будь-якому рішенні Керівного комітету, яким дозволяється продовжити термін, повинні бути зазначені ті виняткові обставини, що стали підставою для ухвалення рішення, а термін продовження у будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про впровадження тих положень, cтосовно яких це продовження було дозволено.

Вирішення спорів

Стаття 14

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами cтосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції вирішується, на скільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, що не був вирішений під час переговорів, Договірні Сторони, між якими виник спір, передають до Керівного комітету, який після цього розглядає спір і дає рекомендації cтосовно його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про те, що рекомендації Керівного комітету будуть для них обов'язковими.

Зміни до Конвенції

Стаття 15

1. Текст будь-якої зміни, рекомендованої Договірним Сторонам Керівним комітетом відповідно до порядку, передбаченого підпунктами "ai" та "aii" пункту 5 статті 6, повідомляється Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Зміни до Основного тексту Конвенції набирають чинності для всіх Договірних Сторін через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про прийняття всіма Договірними Сторонами присутніми на засіданні Керівного комітету, на якому було прийняте рішення рекомендувати ці зміни, за умови, що протягом дванадцяти місяців з дати надіслання повідомлення про ці зміни, жодна з Договірних Сторін не подала своїх заперечень.

3. Будь-яка зміна, рекомендована для внесення до Загального додатка або до Спеціальних додатків чи їхніх розділів, вважається прийнятою після закінчення шести місяців з дати повідомлення Договірним Сторонам про цю зміну, якщо:

a) жодна з Договірних Сторін Конвенції або, у випадку внесення змін до Спеціального додатка чи його розділів, жодна з Договірних Сторін, які взяли зобов'язання за цим Спеціальним додатком чи розділом, не подає заперечень;

b) жодна з Договірних Сторін не поінформувала Генерального Секретаря Ради про те, що має намір прийняти рекомендовану зміну, але необхідні для цього умови ще не виконані.

4. Якщо будь-яка Договірна Сторонами надсилає Генеральному Секретарю Ради повідомлення, передбачене підпунктом "b" пункту 3 цієї статті, то, оскільки вона ще не сповіщала Генерального Секретаря Ради про прийняття рекомендованої зміни, ця Договірна Сторона впродовж вісімнадцяти місяців після закінчення шестимісячного терміну, згаданого у пункті 3 цієї статті, може подати свої заперечення з приводу цієї зміни.

5. Якщо було повідомлено про заперечення cтосовно рекомендованої зміни згідно з підпунктом "a" пункту 3 чи пунктом 4 цієї статті, зміна вважається неприйнятою і не набирає чинності.

6. Якщо будь-яка Договірна Сторона направила повідомлення, згідно з підпунктом "b" пункту 3 цієї статті, зміна вважається прийнятою з настанням більш ранньої з двох таких дат:

a) дати, на яку всі Договірні Сторони, що направили такі повідомлення, поінформували Генерального Секретаря Ради про своє прийняття рекомендованої зміни, за умови, що всі повідомлення про прийняття надійшли до закінчення шестимісячного терміну згаданого у пункті 3 цієї статті, причому ця дата приймається за дату закінчення зазначеного шестимісячного терміну;

b) дати закінчення вісімнадцятимісячного терміну згаданого у пункті 4 цієї статті.

7. Будь-яка зміна до Загального додатка або Спеціальних додатків чи їхніх розділів, що вважається прийнятою, набирає чинності після закінчення шести місяців з дати, на яку вона вважається прийнятою, або, у випадках, коли в рекомендованій зміні встановлений інший термін, після закінчення цього терміну з дати, на яку вона вважається прийнятою.

8. Генеральний Секретар Ради у можливий найкоротший термін повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції про будь-які заперечення cтосовно рекомендованої зміни, зроблені відповідно до підпункту "a" пункту 3 цієї статті та про будь-які повідомлення, отримані згідно з підпунктом "b" пункту 3 цієї статті. Генеральний Секретар Ради інформує надалі Договірні Сторони про те, що Договірна Сторона чи Сторони, які направили такі повідомлення, представили свої заперечення cтосовно рекомендованої зміни або повідомили про її прийняття.

Стаття 16

1. Незалежно від викладеного у статті 15 цієї Конвенції порядку внесення змін, Керівний комітет відповідно до статті 6 може прийняти рішення про внесення змін до будь-якого з Рекомендованих правил, або про введення нових Рекомендованих правил до будь-якого Спеціального додатка чи його розділу. Кожна Договірна Сторона запрошується Загальним Секретарем Ради для участі у розгляді питань на засіданні Керівного комітету. Текст будь-якої зміни чи нових Рекомендованих правил, cтосовно яких було прийнято зазначене вище рішення, надсилається Загальним Секретарем Ради Договірним Сторонам, а також тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна чи нове Рекомендоване правило, що вводиться, рішення cтосовно яких було прийнято відповідно до пункту 1 цієї статті, набирає чинності після закінчення шести місяців з дати їхнього повідомлення Загальним Секретарем Ради. Вважається, що кожна Договірна Сторона, яка прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень Спеціального додатка чи його розділів, до яких вносяться зміни чи вводиться нове Рекомендоване правило прийняла ці зміни чи нове Рекомендоване правило, якщо ця Сторона не зробить застереження відповідно до порядку, передбаченого статтею 12 цієї Конвенції.

Термін дії Конвенції для Договірної Сторони

Стаття 17

1. Ця Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після дати набрання нею чинності відповідно до порядку, встановленого статтею 18 цієї Конвенції.

2. Заява про денонсацію оформлюється письмовим документом, який здається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набирає чинності після закінчення шести місяців з моменту одержання депозитарієм документа про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї статті, застосовуються також до Спеціальних додатків чи їхніх розділів, cтосовно яких будь-яка Договірна Сторона може відкликати своє прийняття у будь-який час з дати набрання ними чинності.

5. Договірна Сторона, яка відкликала свою згоду на застосування Загального додатка до Конвенції, розглядається як така, що денонсувала цю Конвенцію. У цьому випадку також застосовуються положення пунктів 2 та 3.

Глава V
Прикінцеві положення

Набрання чинності Конвенцією

Стаття 18

1. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після того, як п'ять із суб'єктів, згаданих у пунктах 1 та 5 статті 8 цієї Конвенції, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Ця Конвенція набирає чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після того як вона стає Договірною Стороною відповідно до положень статті 8.

3. Будь-який Спеціальний додаток до цієї Конвенції або його розділ набирає чинності через три місяці з моменту прийняття відповідного Спеціального додатка чи відповідного розділу п'ятьма Договірними Сторонами.

4. Після того, як будь-який Спеціальний додаток або його розділ набирає чинності згідно з пунктом 3 цієї статті, цей Спеціальний додаток або його розділ набирає чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після надходження від неї повідомлення про прийняття. Однак жоден зі Спеціальних додатків або їхніх розділів не набирають чинності для будь-якої Договірної Сторони до набрання цією Конвенцією чинності для такої Договірної Сторони.

Депозитарій Конвенції

Стаття 19

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями або без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.

2. Депозитарій виконує такі функції:

a) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує завірені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформування та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) перевіряє дотримання порядку підписання або оформлення документів, інформувань та повідомлень, що стосуються цієї Конвенції та, якщо необхідно, вказує відповідній Договірній Стороні на недоліки;

e) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

- підписання, ратифікацію, приєднання та прийняття додатків та розділів відповідно до статті 8 цієї Конвенції;

- нові розділи Загального додатка та нові Спеціальні додатки або їхні розділи, рекомендовані для включення до цієї Конвенції Керівним комітетом;

- дату набрання чинності цією Конвенцією, Загальним додатком та кожним зі Спеціальних додатків або їхніх розділів відповідно до положень статті 18 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до статей 8, 10, 11, 12 і 13 цієї Конвенції;

- повідомлення Договірних Сторін про відкликання своєї згоди на застосування додатків або їхніх розділів;

- денонсацію, передбачену статтею 17 цієї Конвенції;

- будь-яку зміну, прийняту відповідно до статті 15 цієї Конвенції, та дату набрання нею чинності.

3. У разі виникнення будь-яких розбіжностей між будь-якою з Договірних Сторін та депозитарієм cтосовно виконання останнім своїх функцій, депозитарій або така Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін та Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин - до відома Керівного Комітету або Ради.

Реєстрація Конвенції та автентичні тексти

Стаття 20

Згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція підлягає реєстрації у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального Секретаря Ради.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в місті Кіото вісімнадцятого травня тисяча дев'ятсот сімдесят третього року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який передає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пункті 1 статті 8 цієї Конвенції.

Международная конвенция
об упрощении и гармонизации таможенных процедур

(Конвенция Киото)

(в измененной редакции)

1. Преамбула

Договаривающиеся Стороны настоящей Конвенции, разработанной под эгидой Совета таможенного сотрудничества,

В ЦЕЛЯХ устранения расхождений в таможенных правилах и процедурах Договаривающихся Сторон, которые могут препятствовать развитию международной торговли и других видов международного обмена,

ЖЕЛАЯ внести действенный вклад в развитие таких торговли и обмена путем упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, а также стимулирования международного сотрудничества,

ОТМЕЧАЯ, что значительные преимущества, получаемые благодаря облегчению условий международной торговли, могут быть достигнуты без ущерба для соответствующих правил таможенного контроля,

ПРИЗНАВАЯ, что такие упрощение и гармонизация могут быть достигнуты, в том числе благодаря применению следующих принципов:

- осуществления программ, направленных на постоянное совершенствование и повышение эффективности таможенных правил и процедур;

- предсказуемость, последовательность и открытость при применении таможенных правил и процедур;

- предоставление заинтересованным сторонам всей необходимой информации, относительно законов, нормативных правовых и административных актов по таможенному делу, таможенных правил и процедур;

- применение современных методов работы, таких как контроль на основе управления рисками и методов аудита и максимальное практическое использование информационных технологий;

- сотрудничество с другими национальными органами власти, таможенными службами других государств и торговыми сообществами, во всех случаях, где это необходимо;

- внедрение соответствующих международных стандартов;

- обеспечение беспрепятственного доступа заинтересованных сторон к процедурам рассмотрения в административном и судебном порядке;

БУДУЧИ УБЕЖДЕННЫМИ, что международный документ, основанный на вышеизложенных целях и принципах, которые Договаривающиеся Стороны обязуются соблюдать, позволит обеспечить высокую степень упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, что является одной из главных целей Совета таможенного сотрудничества, и таким образом внести существенный вклад в создание благоприятных условий для международной торговли,

согласились о нижеследующем:

Глава I
Определение понятий

Статья 1

Понятия, используемые в настоящей Конвенции, означают:

а) "Стандартное правило" - положение, применение которого признается необходимым для достижения гармонизации и упрощения таможенных правил и процедур;

б) "Стандартное правило с переходным сроком" - Стандартное правило Генерального приложения, для применения которого допускается более длительный срок введения в действие;

в) "Рекомендуемое правило" - положение Специального приложения, признаваемое содействующим достижению цели гармонизации и упрощения таможенных правил и процедур, возможно более широкое применение которого считается желательным;

г) "национальное законодательство" - законодательные, нормативные правовые и иные акты компетентных органов Договаривающейся Стороны, подлежащие применению на территории этой Договаривающейся Стороны, включая вступившие в силу для этой Стороны международные договоры;

д) "Генеральное приложение" - свод положений, подлежащих применению ко всем таможенным правилам и процедурам, отнесенным к регулированию настоящей Конвенцией;

е) "Специальное приложение" - свод положений, подлежащих применению к одному или нескольким таможенным правилам и процедурам, отнесенным к регулированию настоящей Конвенцией;

ж) "Рекомендации" - пояснения к положениям Генерального приложения, Специальных приложений и их Глав, указывающие ряд возможных способов применения Стандартных правил, Стандартных правил с переходным сроком и Рекомендуемых правил и, в частности, описывающие передовой опыт и примеры, рекомендуемые для достижения большей эффективности;

з) "Постоянный технический комитет" - Постоянный технический комитет Совета;

и) "Совет" - организация, учрежденная Конвенцией о создании Совета таможенного сотрудничества, совершенной в Брюсселе 15 декабря 1950 г.;

к) "таможенный или экономический союз" - союз, учрежденный состоящими в нем государствами, который правомочен принимать обязательные для применения этими государствами собственные нормативные правовые акты по вопросам, регулируемым настоящей Конвенцией, а также имеет полномочия принимать решение о подписании, ратификации или присоединении к настоящей Конвенции в соответствии со своими внутренними процедурами.

Глава II
Сфера действия и структура Конвенции

Сфера действия Конвенции

Статья 2

Каждая из Договаривающихся Сторон принимает на себя обязательства способствовать упрощению и гармонизации таможенных процедур и с этой целью соблюдать в соответствии с положениями настоящей Конвенции Стандартные правила, Стандартные правила с переходным сроком и Рекомендуемые правила, содержащиеся в приложениях к настоящей Конвенции. Однако ничто не препятствует Договаривающейся Стороне предоставлять более благоприятные условия, чем это в них предусмотрено, и каждой из Договаривающихся Сторон рекомендуется по возможности шире предоставлять такие благоприятные условия.

Статья 3

Положения настоящей Конвенции не препятствуют применению национального законодательства в отношении запретов и ограничений, применяемых к товарам, подлежащим таможенному контролю.

Структура Конвенции

Статья 4

1. Конвенция включает в себя Основной текст, Генеральное приложение и Специальные приложения.

2. Генеральное приложение и каждое из Специальных приложений к настоящей Конвенции состоит, как правило, из Глав, на которые подразделяется соответствующее Приложение, и которые включают в себя:

а) определения понятий;

б) Стандартные правила, некоторые из которых в Генеральном приложении являются Стандартными правилами с переходным сроком.

3. В каждом Специальном приложении содержатся также Рекомендуемые правила.

4. Каждое из Приложений снабжается Рекомендациями, которые не являются обязательными для Договаривающихся Сторон.

Статья 5

Для целей настоящей Конвенции любое из Специальных приложений или любая из их Глав, в отношении которых Договаривающаяся Сторона приняла на себя обязательства об их применении, считаются неотъемлемой частью настоящей Конвенции, и применительно к этой Договаривающейся Стороне любая ссылка на Конвенцию означает и ссылку на Приложения или их Главы.

Глава III
Управление применением Конвенции

Управляющий комитет

Статья 6

1. Для рассмотрения вопросов обеспечения выполнения Конвенции, принятия мер по ее единообразному толкованию и применению, а также подготовки предложений по внесению в нее изменений создается Управляющий комитет.

2. Членами Управляющего комитета являются Договаривающиеся Стороны.

3. Уполномоченный орган любого субъекта международного права, за которым в соответствии с положениями Статьи 8 настоящей Конвенции признается право участия в Конвенции в качестве Договаривающейся Стороны, или любого из участников Всемирной торговой организации правомочен участвовать в заседаниях Управляющего комитета в качестве наблюдателя. Статус и права такого наблюдателя определяются решением Совета. Вышеупомянутое право не может быть использовано, прежде чем соответствующее решение Совета не вступит в силу.

4. Управляющий комитет может приглашать представителей международных правительственных и неправительственных организаций для участия в заседаниях Управляющего комитета в качестве наблюдателей.

5. Управляющий комитет:

а) вносит на рассмотрение Договаривающихся Сторон предложения:

(I) по внесению изменений в Основной текст Конвенции;

(II) по внесению изменений в Генеральное приложение, Специальные приложения и их Главы, а также по введению новых Глав в Генеральное приложение;

(III) по введению новых Специальных приложений и новых Глав в Специальные приложения;

б) принимает решения о внесении изменений в Рекомендуемые правила или о введении новых Рекомендуемых правил в Специальные приложения или их Главы в порядке, предусмотренном Статьей 16 настоящей Конвенции;

в) рассматривает исполнение положений настоящей Конвенции в порядке, предусмотренном пунктом 4 Статьи 13 настоящей Конвенции;

г) пересматривает и обновляет текст Рекомендаций;

д) рассматривает любые другие вопросы, имеющие отношение к настоящей Конвенции, которые могут быть переданы на его рассмотрение;

е) информирует Постоянный технический комитет и Совет о своих решениях.

6. Уполномоченные органы Договаривающихся Сторон направляют свои предложения, касающиеся подпунктов "а", "б", "в" и "г" пункта 5 настоящей Статьи на имя Генерального секретаря Совета, с изложением их обоснования, а также просьбой о включении вопроса в повестку заседания Управляющего комитета. Генеральный секретарь Совета направляет поступившие предложения для рассмотрения уполномоченным органам Договаривающихся Сторон и наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4 настоящей Статьи.

7. Заседания Управляющего комитета проводятся не реже одного раза в год. Комитет ежегодно избирает своего Председателя и заместителя Председателя. Генеральный Секретарь Совета рассылает уполномоченным органам Договаривающихся Сторон и наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4 настоящей Статьи, приглашения для участия в заседании и проект повестки дня не позднее чем за шесть недель до даты заседания Управляющего комитета.

8. В тех случаях, когда решение не получает общего согласия участников, вопросы, вынесенные на рассмотрение Управляющего комитета, решаются путем голосования, проведенного между присутствующими участниками Договаривающихся Сторон. Для принятия решения по вопросам, предусмотренным подпунктами "а", "б" и "в" пункта 5 настоящей Статьи, необходимо большинство в две трети голосов участников заседания, обладающих правом голоса. По остальным вопросам решения Управляющего комитета принимаются простым большинством голосов.

9. В случаях применения положений пункта 5 Статьи 8 настоящей Конвенции, таможенные или экономические союзы, являющиеся Договаривающимися Сторонами, при голосовании обладают только таким количеством голосов, которое равно количеству голосов государств - участников союза, являющихся Договаривающимися Сторонами.

10. Перед закрытием каждого заседания Управляющий комитет утверждает отчет. Этот отчет направляется Совету и всем Договаривающимся Сторонам, а также наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4.

11. При отсутствии в настоящей Статье соответствующих положений, применяются Правила процедуры Совета, если иное не будет установлено решениями Управляющего комитета.

Статья 7

Голосование на заседаниях Управляющего комитета проводится раздельно по каждому Специальному приложению и каждой Главе Специального приложения.

а) Каждая Договаривающаяся Сторона имеет право голоса по вопросам толкования, применения или внесения изменений в Основной текст Конвенции и Генеральное приложение к Конвенции;

б) По вопросам, касающимся положений какого-либо из вступивших в силу Специальных приложений или Глав Специальных приложений, правом голоса обладают только те Договаривающиеся Стороны, которые приняли соответствующие Специальные приложения или Главы Специальных приложений;

в) Каждая Договаривающаяся Сторона имеет право голоса по проектам новых Специальных приложений или новых Глав любого Специального приложения.

Глава IV
Договаривающиеся Стороны

Ратификация Конвенции

Статья 8

1. Любой член Совета и любой член Организации Объединенных Наций или ее специализированных учреждений может стать Договаривающейся Стороной настоящей Конвенции путем:

а) ее подписания без оговорки о ратификации;

б) передачи на хранение документа о ратификации после ее подписания с оговоркой о ратификации;

в) присоединения к ней.

2. Настоящая Конвенция открыта для подписания субъектами, упомянутыми в пункте 1 настоящей Статьи, до 30 июня 1974 года в штаб-квартире Совета в Брюсселе. По истечении этого срока она будет открыта для присоединения к ней таких субъектов.

3. Любая из Договаривающихся Сторон при подписании, ратификации или присоединении к Конвенции оговаривает, принимает ли она какие-либо из Специальных приложений или их Глав. Впоследствии, она может уведомить депозитария о том, что ею принимается одно или более Специальных приложений или их Глав.

4. Договаривающиеся Стороны, принимающие любое новое Специальное приложение или любую новую Главу какого-либо Специального приложения, уведомляют об этом депозитария в соответствии с пунктом 3 настоящей Статьи.

5. (а) Любой таможенный или экономический союз может стать Договаривающейся Стороной в соответствии с пунктами 1, 2 и 3 настоящей статьи. Такой таможенный или экономический союз информирует депозитария о своей компетенции по вопросам, регулируемым настоящей Конвенцией. Такой таможенный или экономический союз должен также информировать депозитария о любых существенных изменениях пределов своей компетенции.

(б) Любой таможенный или экономический союз, являющийся Договаривающейся Стороной настоящей Конвенции, по вопросам, входящим в его компетенцию, приобретает от своего имени права и становится обязанным в той степени, в которой Конвенция предоставляет права и налагает обязанности на государства-участники такого Союза, являющиеся Договаривающимися Сторонами настоящей Конвенции. В этом случае, государства-участники такого Союза не правомочны индивидуально пользоваться этими правами, в том числе и правом голоса.

Статья 9

1. Любая Договаривающаяся Сторона, которая ратифицирует настоящую Конвенцию или присоединяется к ней, принимает на себя обязательства по всем изменениям к настоящей Конвенции, включая изменения к Генеральному приложению, которые вступили в силу на момент сдачи этой Договаривающейся Стороной депозитарию документа о ратификации или о присоединении.

2. Любая Договаривающаяся Сторона, которая принимает любое Специальное приложение или его Главу, принимает на себя обязательства по всем изменениям к Стандартным правилам, содержащимся в этом Специальном приложении или его Главе, которые вступили в силу на момент уведомления депозитария об их принятии. Любая Договаривающаяся Сторона, которая принимает Специальное приложение или его Главу, принимает на себя обязательства по любым изменениям к содержащимся в них Рекомендуемым правилам, которые вступили в силу на момент уведомления депозитария об их принятии, если только она не сделала оговорки о неприменении одного или более из таких Рекомендуемых правил в соответствии со Статьей 12 настоящей Конвенции.

Применение Конвенции

Статья 10

1. Любая Договаривающаяся Сторона при подписании настоящей Конвенции без оговорки о ратификации или при передаче депозитарию документа о ратификации или о присоединении, либо в любое время после этого имеет право путем уведомления депозитария сделать заявление, что действие настоящей Конвенции распространяется на все или отдельные территории, подпадающие под ее юрисдикцию в области международных отношений. Такое уведомление вступает в силу через три месяца с даты его получения депозитарием. Однако настоящая Конвенция не будет применяться для указанных в уведомлении территорий до ее вступления в силу для соответствующей Договаривающейся Стороны.

2. Каждая Договаривающаяся Сторона, которая представила уведомление, предусмотренное пунктом 1 настоящей Статьи, о распространении действия настоящей Конвенции на какую-либо территорию, подпадающую под ее юрисдикцию в области международных отношений, может в соответствии с порядком, установленным в Статье 19 настоящей Конвенции, уведомить депозитария, что на данной территории настоящая Конвенция в дальнейшем применяться не будет.

Статья 11

Для целей применения настоящей Конвенции таможенному или экономическому союзу, являющемуся Договаривающейся Стороной, надлежит уведомить Генерального Секретаря Совета о территориях, которые образуют этот таможенный или экономический союз, и эти территории будут рассматриваться как единая территория.

Принятие положений и оговорок

Статья 12

1. Все Договаривающиеся Стороны настоящим принимают на себя обязательства по соблюдению Генерального приложения.

2. Договаривающаяся Сторона может принять одно или более Специальных приложений или одну или более их Глав. Договаривающаяся Сторона, которая приняла любое Специальное приложение или его Главу (Главы) считается принявшей обязательства о соблюдении всех содержащихся в них Стандартных правил. Договаривающаяся Сторона, которая приняла Специальное приложение или его Главу (Главы) считается принявшей обязательства о соблюдении всех содержащихся в них Рекомендуемых правил, если только в момент принятия или в любое иное время после этого она не уведомила депозитария о Рекомендуемом правиле (правилах), в отношении которых она делает оговорки, с указанием о расхождении между положениями ее национального законодательства и соответствующим Рекомендуемым правилом (правилами). Любая Договаривающаяся Сторона, сделавшая оговорки, может в любое время отозвать их полностью или частично путем уведомления депозитария, в котором указывается, с какой даты такой отзыв вступает в силу.

3. Любая Договаривающаяся Сторона, принявшая на себя обязательства в соответствии с тем или иным Специальным приложением или его Главой (Главами), изучает возможность отзыва любых своих оговорок к Рекомендуемым правилам, сделанных в соответствии с пунктом 2 настоящей Статьи, и в конце каждого трехлетнего периода, исчисляемого с даты вступления в силу для этой Договаривающейся Стороны настоящей Конвенции, уведомляет Генерального Секретаря Совета о результатах с указанием тех положений ее национального законодательства, которые, по ее мнению, не позволяют отозвать те или иные оговорки.

Применение положений Конвенции

Статья 13

1. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Стандартных правил Генерального приложения, Специальных приложений и их Глав не позднее чем через 36 месяцев после вступления этих Приложений и Глав в силу для этой Договаривающейся Стороны.

2. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Стандартных правил с переходным сроком Генерального приложения не позднее чем через 60 месяцев с даты вступления в силу для этой Договаривающейся Стороны Генерального приложения.

3. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Рекомендуемых правил Специальных приложений или их Глав не позднее чем через 36 месяцев после вступления этих Специальных приложений и их Глав в силу для этой Договаривающейся Стороны, если только не было сделано оговорок в отношении одного или более из этих Рекомендуемых правил.

4. (а) В случаях, когда сроки, предусмотренные положениями пунктов 1 или 2 настоящей Статьи, окажутся практически не достаточными для введения в действие положений Генерального Приложения какой-либо Договаривающейся Стороной, эта Договаривающаяся Сторона может, до истечения установленных пунктами 1 и 2 настоящей Статьи сроков, обратиться в Управляющий комитет за продлением этих сроков. В своем обращении эта Договаривающаяся Сторона указывает, в отношении какого (каких) из положений Генерального приложения испрашивается продление, а также причины такого обращения.

(б) В исключительных случаях Управляющий комитет может принять решение о предоставлении такого продления. Любое решение Управляющего комитета о предоставлении продления должно содержать ссылку на те исключительные обстоятельства, которые явились основанием для принятия решения, а срок продления в любом случае не может превышать одного года. По истечении срока продления Договаривающаяся Сторона должна уведомить депозитария о введении в действие тех положений, в отношении которых это продление было предоставлено.

Разрешение споров

Статья 14

1. Любые споры между двумя или более Договаривающимися Сторонами по поводу толкования или применения настоящей Конвенции подлежат, по возможности, разрешению путем переговоров между ними.

2. Любые споры, не нашедшие разрешения в процессе переговоров, спорящие Договаривающиеся Стороны передают в Управляющий комитет, который рассматривает спор и дает рекомендации по его разрешению.

3. Спорящие Договаривающиеся Стороны могут заранее прийти к соглашению, что рекомендации Управляющего комитета будут для них обязательными.

Изменения к Конвенции

Статья 15

1. Текст любого изменения, рекомендованного Договаривающимся Сторонам решением Управляющего комитета, принятым в соответствии с порядком, предусмотренным подпунктами "а"(I) и "а"(II) пункта 5 Статьи 6, Генеральный Секретарь Совета доводит до всех Договаривающихся Сторон и тех членов Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами.

2. Изменения к Основному тексту Конвенции вступают в силу для всех Договаривающихся Сторон по истечении двенадцати месяцев после передачи депозитарию документов о принятии всеми Договаривающимися Сторонами, присутствовавшими на заседании Управляющего комитета, на котором было принято решение рекомендовать эти изменения, при условии, что в течение двенадцати месяцев с момента направления уведомления об этих изменениях, ни одна из Договаривающихся Сторон не представила своих возражений.

3. Любое изменение, рекомендованное для внесения в Генеральное приложение или Специальные приложения или их Главы, считается принятым по истечении шести месяцев с даты направления Договаривающимся Сторонам этого изменения при условии, что:

а) ни одна из Договаривающихся Сторон Конвенции или в случае внесения изменений в Специальное приложение или его Главу, ни одна из Договаривающихся Сторон, применяющих это Специальное приложение или Главу, не представила возражений;

б) ни одна из Договаривающихся Сторон не проинформировала Генерального Секретаря Совета о том, что имеет намерение принять рекомендуемые изменения, но необходимые для этого условия еще не выполнены.

4. Если какая-либо Договаривающаяся Сторона направляет Генеральному Секретарю Совета уведомление, предусмотренное подпунктом "б" пункта 3 настоящей Статьи, то, поскольку она еще не извещала Генерального Секретаря Совета о принятии рекомендуемых изменений, эта Договаривающаяся Сторона в течение восемнадцати месяцев после истечения шестимесячного срока, установленного в пункте 3 настоящей Статьи, может заявить свои возражения по поводу этих изменений.

5. При наличии хотя бы одного уведомления о возражениях по поводу рекомендованного изменения, сделанного в соответствии с подпунктом "а" пункта 3 или пунктом 4 настоящей Статьи, соответствующее изменение считается не принятым и не имеет силы.

6. Если хотя бы одна из Договаривающихся Сторон направила уведомление, предусмотренное подпунктом "б" пункта 3 настоящей Статьи, то соответствующее изменение будет считаться принятым на более раннюю из двух следующих дат:

а) даты, к которой все Договаривающиеся Стороны, направившие такие уведомления, сообщили Генеральному Секретарю Совета о своем принятии рекомендованного изменения, при том условии, что все указанные сообщения поступили до истечения установленного в пункте 3 настоящей Статьи шестимесячного срока, причем эта дата принимается за дату истечения указанного шестимесячного срока;

б) даты истечения установленного в пункте 4 настоящей Статьи восемнадцатимесячного срока.

7. Любое изменение к Генеральному приложению или Специальным приложениям и их Главам вступает в силу по истечении либо шести месяцев после даты, на которую они считаются принятыми, либо, в случаях, когда в рекомендованных изменениях установлен иной срок, по истечении этого срока, начиная с даты, на которую они считаются принятыми.

8. Генеральный Секретарь Совета в возможно кратчайшие сроки уведомляет Договаривающиеся Стороны настоящей Конвенции о любых возражениях по поводу рекомендованного изменения, сделанного в соответствии с подпунктом "а" пункта 3 настоящей Статьи и о любых сообщениях, полученных по основаниям, предусмотренным в подпункте "б" пункта 3 настоящей Статьи. Генеральный Секретарь Совета информирует в дальнейшем Договаривающиеся Стороны, что Договаривающаяся Сторона или Стороны, которые направили такие сообщения, представили возражения по поводу рекомендованного изменения или сообщили об их принятии.

Статья 16

1. Независимо от изложенного в Статье 15 настоящей Конвенции порядка внесения изменений, Управляющий комитет в соответствии со Статьей 6 настоящей Конвенции может принять решение о внесении изменений в любое из Рекомендуемых правил или о введении новых Рекомендуемых правил в любое Специальное приложение или его Главу. Каждая Договаривающаяся Сторона приглашается Генеральным Секретарем Совета для участия в рассмотрении вопросов на заседании Управляющего комитета. Текст любых изменений или новых Рекомендуемых правил, по которым было принято вышеуказанное решение, направляется Генеральным Секретарем Совета Договаривающимся Сторонам и тем членам Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами настоящей Конвенции.

2. Любое изменение или вводимое новое Рекомендуемое правило, решение по которым было принято в соответствии с пунктом 1 настоящей Статьи, вступает в силу по истечении шести месяцев с даты их направления Генеральным Секретарем Совета. Каждая Договаривающаяся Сторона, принявшая на себя обязательства по тому же Специальному приложению или той его Главе, в которые вносятся изменения или новое Рекомендуемое правило, считается обязанной принять эти изменения или новое Рекомендованное правило, если только эта Сторона не сделает оговорки в соответствии с порядком, предусмотренным Статьей 12 настоящей Конвенции.

Срок действия Конвенции для Договаривающейся Стороны

Статья 17

1. Настоящая Конвенция имеет неограниченный срок действия, однако любая Договаривающаяся Сторона вправе заявить о своем отказе от участия в ней в любое время после ее вступления в силу в соответствии с порядком, установленным Статьей 18 настоящей Конвенции.

2. Заявление о денонсации оформляется письменным документом, который направляется депозитарию.

3. Денонсация вступает в силу по истечении шести месяцев с момента получения депозитарием соответствующего документа о денонсации.

4. Порядок, установленный в пунктах 2 и 3 настоящей Статьи, применяется также в отношении Специальных приложений или их Глав, по которым любая Договаривающаяся Сторона вправе отозвать свое согласие на их применение в любое время после их вступления в силу.

5. Договаривающаяся Сторона, которая отозвала свое согласие на применение Генерального приложения к Конвенции, рассматривается как денонсировавшая настоящую Конвенцию. В этом случае также применяется порядок, установленный в пунктах 2 и 3 настоящей Статьи.

Глава V
Заключительные положения

Вступление Конвенции в силу

Статья 18

1. Настоящая Конвенция вступает в силу по истечении трех месяцев, после того как пять из субъектов, упомянутых в пунктах 1 и 5 Статьи 8 этой Конвенции, подпишут ее без оговорки о ратификации или передадут на хранение свои документы о ратификации или о присоединении.

2. Настоящая Конвенция вступает в силу для любой Договаривающейся Стороны по истечении трех месяцев после того момента, когда она становится Договаривающейся Стороной в соответствии с порядком, предусмотренным Статьей 8 настоящей Конвенции.

3. Любое Специальное приложение к настоящей Конвенции или его Глава вступает в силу по истечении трех месяцев с момента принятия соответствующего Специального приложения или соответствующей Главы пятью Договаривающимися Сторонами.

4. После того как любое Специальное приложение или его Глава вступит в силу в соответствии с положениями пункта 3 настоящей Статьи, это Специальное приложение или его Глава вступает в силу для любой Договаривающейся Стороны по истечении трех месяцев после поступления от нее уведомления о его принятии. Однако ни одно из Специальных приложений или их Глав не вступают в силу для какой либо из Договаривающихся Сторон до того момента, пока настоящая Конвенция не вступит в силу для этой Договаривающейся Стороны.

Депозитарий Конвенции

Статья 19

1. Настоящая Конвенция, все подписи с оговорками или без оговорок о ратификации, а также все документы о ратификации или о присоединении находятся на хранении у Генерального Секретаря Совета.

2. Депозитарий выполняет следующие функции:

а) получает и принимает на хранение оригиналы текстов настоящей Конвенции;

б) подготавливает заверенные копии оригиналов настоящей Конвенции и передает их Договаривающимся Сторонам и тем членам Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами, а также Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций;

в) получает все подписи с оговоркой о ратификации или без таковой, о ратификации или присоединении к настоящей Конвенции, а также получает и принимает на хранение любые документы, уведомления и сообщения, касающиеся принятия настоящей Конвенции;

г) проверяет соблюдение порядка подписания или оформления документов, уведомлений и сообщений, касающихся настоящей Конвенции и в случае необходимости указывает Договаривающейся Стороне на имеющиеся нарушения;

д) уведомляет Договаривающиеся Стороны, членов Совета, не являющихся Договаривающимися Сторонами, и Генерального Секретаря Организации Объединенных Наций о:

- подписании, ратификации, присоединении и принятии Приложений и Глав в соответствии со Статьей 8 настоящей Конвенции;

- новых Главах Генерального приложения и новых Специальных приложениях или их Главах, которые Управляющий комитет рекомендовал включить в настоящую Конвенцию;

- дате вступления в силу настоящей Конвенции, Генерального приложения и каждого Специального приложения или его Главы в соответствии с положениями Статьи 18 настоящей Конвенции;

- уведомлениях, полученных по основаниям, предусмотренным в Статьях 8, 10, 11, 12 и 13 настоящей Конвенции;

- уведомлениях Договаривающихся Сторон об отзыве своего согласия на применение Приложений или их Глав;

- отказе от участия в порядке, предусмотренном Статьей 17 настоящей Конвенции;

- любом изменении, принятом в соответствии со Статьей 15 настоящей Конвенции, и дате его вступления в силу.

3. При возникновении любых разногласий между какой-либо из Договаривающихся Сторон и депозитарием по поводу исполнения последним своих функций, депозитарий или такая Договаривающаяся Сторона доводят этот вопрос до сведения других Договаривающихся Сторон и Сторон, подписавших настоящую Конвенцию, или в зависимости от обстоятельств - до сведения Управляющего комитета или Совета.

Регистрация конвенции и аутентичность текстов

Статья 20

В соответствии со Статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций, настоящая Конвенция подлежит регистрации в Секретариате Организации Объединенных Наций по обращению Генерального Секретаря Совета.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Киото, сего восемнадцатого мая тысяча девятьсот семьдесят третьего года на английском и французском языках, причем оба текста равно аутентичны, в одном экземпляре, подлежащем сдаче на хранение Генеральному Секретарю Совета, который передает заверенные копии всем субъектам, указанным в пункте 1 Статьи 8 настоящей Конвенции.