Рекомендація
щодо професійної орієнтації і професійної
підготовки в галузі розвитку людських ресурсів
N 150

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 4 червня 1975 року на свою 60-ту сесію,

беручи до уваги значення професійної орієнтації і професійної підготовки у справі здійснення політики і програм в галузі зайнятості,

відзначаючи положення існуючих міжнародних конвенцій і рекомендацій з праці, які прямо стосуються політики в галузі зайнятості і, зокрема, положення Конвенції і Рекомендації 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять і Конвенції і Рекомендації 1964 року про політику в галузі зайнятості,

відзначаючи, що Генеральна конференція Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури ухвалила в 1974 році на своїй 18-й сесії Рекомендацію щодо професійного і технічного навчання,

відзначаючи, що Міжнародна організація праці і Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури здійснювали співробітництво з метою забезпечення того, щоб акти цих організацій були спрямовані на попередження дублювання і суперечностей, і що вони будуть продовжувати співпрацювати з метою ефективного застосування цих актів,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо розвитку людських ресурсів: професійна орієнтація і професійна підготовка, що є шостим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації, ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят п'ятого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1975 року щодо розвитку людських ресурсів:

I. Загальні положення

1. Ця Рекомендація застосовується до професійної орієнтації і підготовки молодих людей і дорослих в усіх галузях економічного, соціального і культурного життя і на всіх рівнях професійної кваліфікації і відповідальності.

2. 1) В цілях цієї Рекомендації визначення термінів "орієнтація" і "підготовка" терміном "професійна" означає, що орієнтація і підготовка спрямовані на визначення і розвиток здатності людини до продуктивного трудового життя, яке приносить їй задоволення, і, разом з різноманітними формами освіти, на розвиток здатності окремої особи усвідомлювати та, індивідуально або колективно, впливати на умови праці і на соціальне середовище.

2) Визначення, наведене в пункті 1 цього параграфу, відноситься до орієнтації, до початкової і подальшої підготовки і до перепідготовки, якими б шляхами вони не здійснювались або яким би не був рівень кваліфікації і відповідальності.

3. Застосовуючи цю Рекомендацію, держави-члени повинні враховувати керівні принципи, які доповнюють її положення і можуть бути встановлені регіональними конференціями, галузевими комітетами і нарадами експертів або консультантів, скликаними Міжнародною організацією праці та іншими компетентними органами.

II. Політика і програми

4. 1) Держави-члени повинні ухвалювати і розвивати всебічні і скоординовані політику і програми професійної орієнтації і професійної підготовки, тісно пов'язані із зайнятістю, зокрема, через державні служби працевлаштування.

2) Ці політика і програми повинні належним чином враховувати:

а) потреби, можливості і проблеми зайнятості як на регіональному, так і на національному рівні;

b) стадію і рівень економічного, соціального і культурного розвитку;

с) взаємозв'язок між розвитком людських ресурсів та іншими економічними, соціальними і культурними цілями.

3) Ці політика і програми повинні здійснюватися за допомогою методів, які відповідають національним умовам.

4) Ці політика і програми повинні стимулювати і давати можливість всім особам, на основі рівності і без будь-якої дискримінації, розвивати і застосовувати свої здібності до праці в своїх власних інтересах і відповідно до своїх прагнень, враховуючи потреби суспільства.

5) Такі політика і програми повинні заохочувати підприємства брати на себе відповідальність за підготовку працівників на виробництві. Підприємства повинні співпрацювати з представниками своїх працівників під час планування своїх програм професійної підготовки і повинні, по можливості, забезпечувати відповідність цих програм програмам державної системи підготовки.

6) Такі політика і програми повинні мати на меті:

а) забезпечення влаштування на таку продуктивну роботу, включаючи роботу за власний рахунок, яка відповідає індивідуальним здібностям і прагненням, і сприяння професійній мобільності;

b) сприяння і розвиток творчості, динамізму та ініціативи з метою збереження або підвищення ефективності праці;

с) захист працівників від безробіття або іншої втрати доходу або здатності заробляти в результаті відсутності попиту на працівників їхньої кваліфікації, а також неповної зайнятості;

d) захист працівників від фізичної або розумової напруги на робочому місці;

е) захист працівників від небезпек на робочому місці шляхом високого рівня навчання правилам техніки безпеки і гігієни праці, як складової частини підготовки осіб будь-якої професії чи спеціальності;

f) надання допомоги працівникам в їхньому прагненні до одержання задоволення від роботи, до особистих досягнень і самовираження, до покращення їхньої долі власними силами для покращення якості або зміни характеру свого внеску в економіку;

g) забезпечення соціального, культурного та економічного прогресу і постійного пристосування до змін за участю всіх заінтересованих сторін в перегляді професійних вимог;

h) забезпечення повної участі всіх груп суспільства в процесі розвитку і в розподілі пов'язаних з ним переваг.

5. 1) У вищенаведених цілях держави-члени повинні, розробляти і вдосконалювати відкриті, гнучкі і доповнюючі одна одну системи загальної і професійно-технічної освіти, шкільної і професійної орієнтації і професійної підготовки, незалежно від того, чи здійснюється ця діяльність в системі формальної освіти чи поза нею.

2) Держави-члени повинні, зокрема, прагнути:

а) до забезпечення всім працівникам однакового доступу до професійної орієнтації і професійної підготовки;

b) до забезпечення на постійній основі широкої і реалістичної професійної орієнтації для різних груп населення в усіх галузях економічної діяльності;

с) до розробки всебічних систем професійної підготовки, що охоплюють всі аспекти продуктивної праці в усіх галузях економічної діяльності;

d) до полегшення переходу від одного виду професійної підготовки до іншого всередині різних професій і секторів економічної діяльності та між ними, а також між різними рівнями відповідальності;

е) до погодження професійної підготовки для одного сектора економіки або галузі економічної діяльності з професійною підготовкою для інших секторів або галузей;

f) до створення структури систематичної професійної підготовки в усіх галузях економічної діяльності і для всіх видів робіт і всіх рівнів кваліфікації і відповідальності;

g) до надання всім працівникам реальних можливостей для поновлення освіти на рівні, який враховує їх професійний досвід;

h) до встановлення тісного співробітництва і координації між професійною орієнтацією і професійною підготовкою, які проводяться поза шкільною системою, з одного боку, і орієнтацією в галузі освіти і шкільною системою з іншого;

і) до створення умов, які б дозволили працівникам доповнити їх професійну підготовку підготовкою в галузі профспілкової діяльності, яка здійснюється їхніми представницькими організаціями;

j) до проведення досліджень і пристосування адміністративних порядків і методів, необхідних для здійснення програм професійної орієнтації і професійної підготовки.

6. Політика і програми професійної орієнтації і професійної підготовки повинні:

а) координуватись з політикою і основними програмами соціального та економічного розвитку, такими як програми розширення можливостей зайнятості, соціальної інтеграції, розвитку села, розвитку ремесел і промисловості, пристосування методів і організації праці до людських потреб і покращення умов праці;

b) враховувати міжнародну економічну і технічну взаємодію і співробітництво;

с) підлягати періодичному перегляду у зв'язку з теперішнім соціальним та економічним розвитком і тим, що планується;

d) розвивати діяльність, яка стимулює працівників робити свій внесок у справу покращання міжнародних відносин;

е) сприяти кращому розумінню технічних, наукових, економічних, соціальних і культурних питань;

f) створювати і розвивати відповідну інфраструктуру для забезпечення належної підготовки, враховуючи найважливіші норми промислової гігієни і безпеки.

III. Професійна орієнтація

7. 1) Держави-члени повинні поступово розширювати свої системи професійної орієнтації і системи постійної інформації відносної зайнятості, з метою забезпечення того, щоб всебічна інформація і найбільш широка орієнтація були доступними дітям, молодим людям і дорослим, включаючи відповідні програми для осіб з фізичними і розумовими вадами.

2) Такі інформація та орієнтація повинні охоплювати вибір професії, професійну підготовку і пов'язані з нею можливості освіти, становище і перспективи в галузі зайнятості, перспективи просування по роботі, умови праці, безпеку і гігієну праці, а також інші аспекти трудового життя в різних галузях економічної, соціальної і культурної діяльності та на всіх рівнях відповідальності.

3) Такі інформація та орієнтація повинні доповнюватися інформацією із загальних аспектів колективних угод, прав і обов'язків всіх заінтересованих сторін відповідно до трудового законодавства; ця інформація повинна надаватись відповідно до національних законодавства і практики, враховуючи відповідні функції і завдання заінтересованих організацій працівників і роботодавців.

8. 1) Основними цілями програми професійної орієнтації повинні бути:

а) надання дітям і молодим людям, які ще не вступили до лав робочої сили, основи для вибору виду освіти або професійної підготовки з урахуванням їхніх нахилів, здібностей та інтересів, а також можливостей зайнятості;

b) сприяння особам, охопленим програмами освіти і професійної підготовки, в одержанні від цих програм максимальної користі і в підготовці їх або до одержання додаткової освіти чи професійної підготовки, або до влаштування на роботу і до продовження освіти і підготовки, як тільки і коли це буде потрібним протягом їхнього трудового життя;

с) сприяння особам, які вступають до лав робочої сили і намагаються змінити свою трудову діяльність або які є безробітними, у виборі професії і одержанні відповідної професійної освіти і підготовки;

d) інформування працюючих про можливості розширення меж їхнього професійного розвитку, підвищення рівня компетенції, заробітків і становища, про вимоги в галузі навчання і професійної підготовки і про наявні для цієї мети практичні засоби;

е) розвиток суспільного розуміння того внеску різних секторів економіки і галузей економічної діяльності - включаючи сектори і галузі, що традиційно не користуються популярністю, який вони роблять і можуть робити у справі загального розвитку і розширення можливостей зайнятості;

f) сприяння закладам, які беруть участь у здійсненні цієї діяльності, у наданні інформації про ефективність окремих програм підготовки, як складової частини професійної орієнтації.

2) Держави-члени повинні забезпечити, щоб такі програми були сумісними з правом на вільний вибір роду занять і на можливості справедливого просування по роботі, а також з правом на освіту.

9. Розширюючи обсяг своїх систем професійної орієнтації, держави-члени повинні приділяти особливу увагу:

а) наданню допомоги дітям і підліткам в школі в досягненні правильного розуміння цінності і значення праці, а також світу праці, і в ознайомленні з умовами праці у якнайширшому колі професій, з врахуванням можливостей зайнятості і кар'єри, які можуть відкриватися перед ними, а також з вимогами, які ставляться перед бажаючими скористатися цими можливостями;

b) наданню дітям і молодим людям, які ніколи не відвідували школу або залишили школу до її закінчення, інформації відносно якнайширшого кола професій і можливостей зайнятості в колі цих професій, а також орієнтації відносно того, як вони можуть одержати доступ до цих можливостей;

с) наданню дорослим особам, які мають роботу, в тому числі роботу за власний рахунок, інформації відносно тих тенденцій і завдань розвитку, які їх стосуються, і, зокрема, відносно впливу соціальних, технічних та економічних змін на сферу їхньої діяльності;

d) наданню безробітним і частково безробітним особам всієї необхідної інформації і орієнтації відносно можливостей знаходження роботи або покращання їхнього працевлаштування і наявних для цих цілей засобів;

е) наданню особам, які мають особливі труднощі щодо освіти, професійної підготовки або зайнятості, допомоги для подолання цих труднощів в межах загальних заходів, спрямованих на досягнення соціального прогресу.

10. 1) Повинні бути доступними як програми колективної професійної орієнтації - а саме, розповсюдження фактичного матеріалу і надання консультацій групам людей, які мають аналогічні професійні потреби, так і індивідуальні консультації.

2) Індивідуальні консультації повинні надаватись, зокрема, молодим людям і дорослим, які потребують особливої допомоги під час визначення їхніх професійних схильностей, здібностей та інтересів, під час оцінки можливостей освіти, професійної підготовки і зайнятості, які можуть бути їм запропоновані, і під час вибору певного виду освіти, професійної підготовки або зайнятості.

3) Індивідуальні консультації і, у відповідних випадках, діяльність з колективної професійної орієнтації повинні враховувати специфічні потреби окремих осіб в інформації і підтримці, особливо осіб з фізичними та розумовими вадами, а також осіб, які знаходяться в несприятливому становищі з соціальної і освітньої точок зору. Сюди можуть входити заняття щодо пошуку і оцінки інформації і щодо прийняття рішень, а також вправи по відбору з широкої гами професій і завдання з метою розвитку здібностей зробити вибір, оснований на інформації. Необхідно завжди мати на увазі право кожної особи на власний вибір, оснований на всебічній інформації, яка має до цього відношення.

4) Індивідуальні консультації повинні, при необхідності, доповнюватися наданням порад відносно способів виправлення становища і відносно такої іншої подібної допомоги, яка може бути корисною для професійного пристосування.

11. Держави-члени, програми професійної орієнтації яких знаходяться на початкових стадіях розвитку, повинні, в першу чергу, прагнути:

а) звертати увагу молодих людей на важливість вибору загальної і професійної освіти, враховуючи повною мірою існуючі перспективи зайнятості і напрямки економічного і соціального розвитку, а також їхні особисті схильності та інтереси;

b) надавати допомогу тим групам населення, які її потребують для подолання традиційних перешкод у вільному виборі освіти, професійної підготовки або роду занять;

с) задовольняти потреби осіб з особливими здібностями в тих сферах діяльності, які мають першочергове значення.

12. В своїх програмах професійної орієнтації держави-члени повинні повністю використовувати всі наявні можливості і засоби інформації для досягнення найбільш ефективного зв'язку з різними заінтересованими групами населення.

13. 1) Там, де це можливо, відповідні тести на здібності і схильності, включаючи як фізіологічні, так і психологічні якості, а також інші види іспитів, повинні бути доступними для використання в професійній орієнтації відповідно до потреб окремих випадків.

2) Такі тести та інші види іспитів повинні використовуватися тільки за згодою особи, яка прагне одержати орієнтацію, і в поєднанні з іншими методами виявлення особистих якостей; вони повинні проводитися лише фахівцями.

3) Результати, отримані внаслідок застосування таких тестів та інших видів іспитів, не повинні передаватися третій особі без попередньої згоди з боку особи, яка складає іспити.

14. 1) У разі застосування в професійній орієнтації тестів та інших видів іспитів вони повинні бути уніфіковані за віковою ознакою, за групами населення і рівнем культури та відповідати конкретним цілям, для яких вони використовуються.

2) Слід мати постійну програму по розробці і перегляду, через регулярні відрізки часу, норм, таких тестів та інших видів іспитів для обліку змін умов і способу життя.

IV. Професійна підготовка

А. Загальні положення

15. 1) Держави-члени повинні поступово розширювати, пристосовувати і гармонізувати системи професійної підготовки в своїх країнах з тим, щоб вони відповідали потребам молодих людей і дорослих в одержанні професійної підготовки протягом всього їхнього життя, в усіх секторах економіки, в усіх галузях економічної діяльності і на всіх рівнях кваліфікації і відповідальності.

2) При цьому вони повинні приділяти особливу увагу:

а) наданню можливостей просування по роботі, які повинні бути відкриті, за наявності умов, для осіб, які мають бажання і здатність піднятись на більш високий рівень кваліфікації і відповідальності;

b) покращанню професійної підготовки в секторах економіки і галузях економічної діяльності, в яких професійна підготовка є в основному не систематичною і в яких переважають економічно застарілі техніка і методи;

с) наданню професійної підготовки групам населення, яким в минулому не приділялась достатня увага, зокрема, групам, які знаходяться в несприятливому становищі з соціальної або економічної точки зору;

d) ефективній координації загальної освіти і професійної підготовки, викладання теорії і практичних занять, початкової і подальшої підготовки.

3) Програми професійної підготовки повинні розроблюватись таким чином, щоб сприяти повній зайнятості і розвитку здібностей кожної особи.

16. Програми професійної підготовки з окремих професій і галузей економічної діяльності повинні бути, в разі необхідності, організовані за етапами, що прогресують, які в цілому забезпечують задовільні можливості для:

а) початкової підготовки для молодих людей і дорослих, які мають невеликий трудовий досвід або зовсім не мають його;

b) подальшої підготовки, котра повинна дати можливість особам, які мають роботу:

I) підвищити свою компетенцію в роботі, розширити коло операцій, які вони можуть виконувати, перейти на роботу більш високого рівня або одержати просування по роботі;

II) поповнити свої знання і кваліфікацію в світлі досягнень у даній професії;

с) перепідготовки, щоб дати можливість дорослим одержати нову кваліфікацію для роботи в іншій галузі професійної діяльності;

d) такої подальшої освіти, яка є необхідною для доповнення підготовки;

е) підготовки в галузі техніки безпеки і гігієни праці на робочому місці, особливо для молодих людей і дорослих, які не мають великого трудового досвіду;

f) одержання інформації про права і обов'язки на робочому місці, зокрема, про режими соціального забезпечення.

17. 1) Слід докладати всіляких зусиль для розвитку і повного використання, при необхідності за допомогою державного фінансування, існуючих і потенційних можливостей професійної підготовки, включаючи ресурси підприємств, з тим, щоб були в наявності програми постійної професійної підготовки.

2) При проведенні професійної підготовки слід використовувати, в разі необхідності, засоби масової інформації, пересувні центри навчання, курси заочного навчання та інші засоби самоосвіти.

18. Програми початкової підготовки для молодих людей, які мають невеликий трудовий досвід або зовсім його не мають, повинні включати, зокрема:

а) загальну освіту, скоординовану з практичною підготовкою і відповідним теоретичним навчанням, які доповнюють її;

b) основне навчання знанням і навичкам, спільним для декількох суміжних професій, яке може бути надане в закладі системи загальної освіти, в закладі професійної підготовки або на робочому місці чи поза робочим місцем на підприємстві;

с) спеціалізацію в галузі знань і навичок, які можуть бути безпосередньо використані для існуючих або для створюваних можливостей зайнятості;

d) введення в реальну робочу обстановку, що здійснюється під наглядом.

19. 1) Повні денні курси початкової підготовки повинні, по можливості, забезпечувати відповідну синхронізацію викладання теорії в закладах системи підготовки на робочому місці на підприємствах з тим, щоб таке викладання теорії відповідало б реальним умовам праці; таким же чином, практична підготовка поза робочим місцем, в міру можливості, повинна відповідати реальним умовам праці.

2) Підготовка на робочому місці, організована як складова частина курсів, які проводяться закладами по підготовці, повинна плануватись спільно відповідними підприємствами, закладами і представниками працівників для того, щоб:

а) дати можливість учням застосовувати в практичних робочих умовах знання, одержані поза робочим місцем;

b) навчити тим аспектам професії, яким не можна навчити поза підприємством;

с) ознайомити молодих людей, які мають невеликий трудовий досвід або зовсім його не мають, з вимогами і умовами, з якими вони можуть зустрітись на роботі, і з їхньою відповідальністю в робочому колективі.

20. Особам, які влаштовуються на роботу після закінчення повних денних курсів, згаданих у параграфі 19, слід забезпечити:

а) введення на посаду для ознайомлення з характером і завданнями підприємства і умовами, в яких здійснюється робота там;

b) систематичну додаткову підготовку на виробництві разом з необхідними теоретичними курсами;

с) в міру можливості, досвід в галузі ряду операцій і функцій, які мають значення для підготовки, в тому числі пристосування до робочого місця.

21. Компетентні власті повинні, в межах національного планування, а також національних законів і правил і після консультацій з організаціями роботодавців і працівників, розробляти національні або регіональні плани подальшої підготовки, пов'язані із зайнятістю.

22. 1) Підприємства повинні, після консультацій з представниками працівників, заінтересованими особами і з тими, хто несе відповідальність за їхню роботу, розробляти і регулярно переглядати плани подальшої підготовки для осіб, які працюють на цих підприємствах, на всіх рівнях кваліфікації і відповідальності; з цією метою може бути створений об'єднаний комітет.

2) Ці плани повинні:

а) передбачати можливості підвищення кваліфікації з метою просування на більш високі рівні майстерності і відповідальності;

b) охоплювати технічну підготовку та інші види підготовки і набуття досвіду заінтересованими особами;

с) враховувати здібності та інтереси заінтересованих осіб, а також вимоги виробництва.

3) Особи, відповідальні за роботу інших, зобов'язані робити ефективний внесок в успішне виконання планів подальшої підготовки.

4) Відповідальність за організацію розробки, здійснення і перегляду планів подальшої підготовки має бути чітко визначена і покладена, в міру можливості, на спеціальний відділ або на одну чи декілька осіб, працюючих на рівні, який відповідає такій відповідальності.

23. 1) Працівники, які проходять підготовку на підприємстві, повинні:

а) одержувати відповідну допомогу або винагороду;

b) користуватись правом, яке поширюється на персонал даного підприємства, щодо соціального забезпечення.

2) Працівники, які проходять будь-яку іншу підготовку, крім як на виробництві, повинні мати право на оплачувану навчальну відпустку відповідно до положень Конвенції і Рекомендації 1974 року про оплачувані навчальні відпустки.

В. Норми і керівні принципи професійної підготовки

24. 1) Початкова і подальша професійна підготовка, яка веде до одержання визнаної професійної кваліфікації, повинна, наскільки це можливо, регулюватись загальними нормами, встановленими або затвердженими компетентним органом після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників.

2) Ці норми повинні уточнювати:

а) який рівень професійної кваліфікації і знань необхідний для вступу на різні курси професійної підготовки;

b) який рівень майстерності повинен бути досягнутий в кожній основній операції або функції відповідної професії протягом кожної фази навчання і, по можливості, зміст і тривалість підготовки, можливості та обладнання, необхідні для того, щоб такий рівень майстерності був досягнутий;

с) яка частина професійної підготовки повинна забезпечуватися системою шкільної освіти, закладами професійної підготовки, підприємствами шляхом підготовки на робочому місці або іншими засобами;

d) який характер і яка тривалість трудового стажу може бути потрібною при проходженні програм професійної підготовки;

е) зміст підготовки, який повинен грунтуватися на принципах багатосторонності і професійної мобільності;

f) яку методологію слід застосувати, виходячи з цілей підготовки і характеристики осіб, які проходять цю підготовку;

g) які повинні проводитись іспити та інші види оцінки результатів підготовки;

h) які повинні видаватись посвідчення про успішне закінчення курсу професійної підготовки.

25. 1) До однієї і тієї ж професії може застосовуватися декілька норм професійної підготовки в тому випадку і протягом всього того часу, коли умови, в яких виконується дана робота і здійснюється пов'язана з нею діяльність, дуже відрізняються в різних секторах економіки, в галузях економічної діяльності або на підприємствах різних розмірів.

2) Норми, які відносяться до одних і тих самих професій, повинні бути скоординовані для того, щоб полегшити зміну роботи при повному визнанні вже одержаної кваліфікації і досвіду в даній професії.

26. 1) Керівні принципи, що вказують на бажану організацію і зміст професійної підготовки, повинні розроблятися для професій і рівнів кваліфікації та знань, а також рівнів відповідальності, для яких не підходять, норми, викладені в параграфі 24 цієї Рекомендації.

2) Такі керівні принципи можуть стати необхідними, зокрема, для:

а) підготовки майбутніх майстрів, фахівців і керівників та осіб, які вже займають такі посади;

b) підготовки викладачів, керівників та інструкторів професійної підготовки;

с) професійної підготовки для галузей економічної діяльності, де є велика кількість осіб, працюючих за власний рахунок, або дрібних підприємств;

d) покращання професійної підготовки для галузей економічної діяльності, де необхідна систематична професійна підготовка взагалі не передбачалась або передбачалась лише в незначній мірі, і для підприємств, які застосовують застарілі техніку і методи роботи.

3) Такі керівні принципи можуть також бути застосованими для першої підготовки на виробництві осіб, які щойно пройшли повний курс початкової підготовки, в закладах системи освіти і професійної підготовки.

27. Норми і керівні принципи професійної підготовки повинні періодично оцінюватись і переглядатися за участю організацій роботодавців і працівників та пристосовуватись до потреб, що змінюються. Періодичність перегляду повинна визначатись темпами змін у професії, яка розглядається.

28. 1) Держави-члени повинні поступово встановлювати норми і керівні принципи або, в разі необхідності, розширювати сферу їхнього застосування доти, доки не будуть охоплені всі основні професії і всі рівні кваліфікації і відповідальності.

2) Пріоритет повинен надаватися професійній підготовці, яка відноситься до професій, рівнів кваліфікації і відповідальності, що мають провідне значення для соціального та економічного прогресу.

V. Підготовка керівних працівників та осіб, працюючих
за власний рахунок

29. 1) Підготовка до виконання функцій управління і керівництва повинна надаватись особам, відповідальним за роботу інших, керівникам, фахівцям, які беруть участь в управлінні, і особам, які готуються до виконання функцій управління і керівництва.

2) Компетентні органи повинні, в рамках планування і національного законодавства і після консультацій з організаціями роботодавців і працівників, розробити програми підготовки для виконання функцій управління і керівництва та роботи за власний рахунок.

30. 1) Зміст програм підготовки для виконання функцій управління і керівництва повинен враховувати рівень теперішньої і майбутньої відповідальності осіб, яким належить пройти підготовку.

2) Ці програми повинні бути спрямовані, зокрема, на:

а) розвиток відповідних знань і розуміння економічних і соціальних аспектів, необхідних для прийняття рішень;

b) розвиток підходів і здібностей до керівництва іншими людьми і до спонукання їхньої діяльності, поважаючи людську гідність, і до створення здорових професійних відносин;

с) розвиток ініціативи і позитивного ставлення до змін, а також здатності оцінювати вплив таких змін на інших людей;

d) розвиток здатності брати на себе нову відповідальність на роботі;

е) розвиток розуміння важливості надання освіти, професійної орієнтації і професійної підготовки працівникам підприємств;

f) розвиток розуміння значення умов життя працівників в їхньому трудовому житті, піклування про їхнє благополуччя, а також знання трудового права і системи соціального забезпечення;

g) розвиток розуміння значення зусиль щодо самовдосконалення;

h) створення основи для подальшої підготовки відповідно до нових потреб.

31. 1) Програми професійної підготовки для роботи за власний рахунок повинні враховувати соціальне становище працівників і:

а) включати, крім професійної підготовки для робіт у вибраній технічній галузі, основні практику і принципи управління підприємством і підготовки інших осіб;

b) розвивати розуміння необхідності проявляти ініціативу, оцінювати ризик і йти на нього.

2) Такі програми повинні давати можливість регулярного перегляду їх для обліку досягнень і доповнюватися безперервним потоком інформації про найновіші досягнення у відповідній галузі техніки, а також про джерела фінансування, і, якщо необхідно, про найбільш ефективні методи реалізації продукції.

VI. Програми для окремих районів або галузей
економічної діяльності

32. 1) Відповідні програми професійної орієнтації і професійної підготовки повинні створюватись для окремих районів або галузей економічної діяльності, де потрібно вжиття всебічних заходів для покращання або проведення значних структурних змін.

2) Такі програми повинні бути частиною загальнонаціональних програм професійної орієнтації і професійної підготовки та узгоджуватись з іншими заходами щодо розвитку даного району або галузі економічної діяльності.

33. Серед районів або галузей економічної діяльності, для яких можуть бути потрібними такі програми, особливу увагу слід приділяти сільським районам, галузям економічної діяльності, де використовуються застарілі техніка і методи праці, галузям промисловості або підприємствам, що знаходяться на спаді або переходять на виробництво нової продукції, а також запланованим або новим підприємствам.

А. Сільські райони

34. 1) Програми для сільських районів повинні бути спрямовані на досягнення повної рівності можливостей в галузі професійної орієнтації і професійної підготовки для сільського і міського населення.

2) Вони повинні бути складені в межах національної політики розвитку з врахуванням структури і тенденцій міграції між сільськими і міськими районами.

35. 1) Програми для сільських районів повинні відповідним чином враховувати особливі нужди в галузі професійної орієнтації і професійної підготовки:

а) сільських працівників, включаючи працівників плантацій, дрібних землевласників, орендаторів, здольщиків та інших осіб, зайнятих в сільському господарстві і в суміжних галузях, особливо в зв'язку з аграрною реформою або іншими значними змінами в системі постачання, виробництва і розподілу у відповідних районах;

b) осіб несільськогосподарських професій, зокрема, працівників освіти, зв'язку, транспорту та інших служб, а також ремісників.

2) Такі програми повинні враховувати відмінності в потребах залежно від виду сільськогосподарської діяльності, про яку йде мова, ступеня її механізації, спеціалізації і модернізації, а також масштабів, в яких вона здійснюється.

3) Програми для сільських районів повинні включати підготовки по організації кооперативів і по управлінню підприємствами.

36. 1) Країни, в яких можливості і програми професійної орієнтації і професійної підготовки для сільських районів ще мало розвинені, повинні в першу чергу зосередити свою увагу на:

а) наданні інформації молодим людям і дорослим в сільських районах відносно цілей і заходів, які передбачаються для покращання або для здійснення значних структурних змін в даному районі, а також відносно наслідків таких заходів для їхньої роботи та життя;

b) наданні систематичної освіти і професійної підготовки, повністю або частково за рахунок робочого часу, залежно від обстановки, для працюючих молодих людей на додаток до неформального навчання, яке вони одержують на виробництві;

с) забезпеченні дорослим короткотермінових програм підвищення кваліфікації або перепідготовки за допомогою існуючих засобів, таких як професійна підготовка, розповсюдження знань та інші консультативні служби;

d) створенні в сільських районах соціально-економічних кадрів і заохоченні широких верств населення до участі в діяльності в галузі розвитку;

е) заохочення прагнення до самовдосконалення.

2) Такі країни повинні постійно вивчати порядок черговості діяльності в сільських районах, з тим щоб поступово досягти:

а) створення всебічних служб професійної інформації та орієнтації для сільського населення в цілому;

b) введення або розширення систематичної початкової підготовки для молоді;

с) введення всебічних програм подальшої підготовки на постійній або періодичній основі для задоволення потреб дорослих.

37. Країни, які з фінансових причин або через нестачу підготовлених працівників не спроможні надати відповідні послуги сільському населенню в цілому, можуть розглянути можливість:

а) вжиття заходів, тимчасово зосереджених на обмежених географічних районах, де можна набути корисного досвіду для подальшої діяльності в інших районах;

b) надання переваги безземельним працівникам та іншим економічно слабким категоріям працівників сільських районів, які відчувають гостру потребу в економічній і соціальній справедливості.

В. Галузі економічної діяльності та підприємства, які
використовують застарілі техніку та методи праці

38. 1) Програми для галузей економічної діяльності та професій, де ще широко використовуються застарілі техніка та методи праці, повинні розроблятися залежно від потреб згідно з тими ж принципами, як і програми для сільських районів.

2) Метою цих програм має бути забезпечення професійної орієнтації і професійної підготовки особам, які працюють або збираються працювати в цих галузях економічної діяльності або професіях, що дозволить їм брати участь або робити внесок у справу модернізації методів і продукції та одержувати вигоду від внесених змін.

39. Консультативні служби для осіб, які працюють за власний рахунок, і для дрібних роботодавців в цих галузях економічної діяльності та професіях повинні забезпечувати їх інформацією відносно можливостей новаторства в їхній роботі, а також відносно відповідної професійної підготовки та інших служб, які б могли бути їм корисними в цій галузі.

40. Під час організації професійної підготовки для таких галузей економічної діяльності та професій слід враховувати:

а) потреби та можливості для розширення сфери або спеціалізації діяльності підприємств, а також наслідки такого розширення або спеціалізації для професійної підготовки;

b) можливості поліпшення практичних методів професійної підготовки і, зокрема, методів забезпечення постійною підготовкою;

с) можливості поєднання підготовки керівників підприємств з іншими заходами щодо підвищення рівня кваліфікації;

d) створення нових можливостей для оплачуваної зайнятості.

41. Професійна підготовка для таких галузей економічної діяльності та професій:

а) може бути спершу запланована як додаток до систем навчання, в рамках яких традиційно набуваються трудові, теоретичні та практичні знання;

b) повинна враховувати потреби як молодих людей, які отримують початкову підготовку, так і осіб, які вже працюють у цих галузях економічної діяльності або професіях, включаючи дрібних роботодавців та інших осіб, які забезпечують початкову підготовку молодих людей.

С. Галузі промисловості та підприємства, що
знаходяться на спаді або переходять на виробництво
нової продукції

42. Якщо галузі промисловості або підприємства знаходяться на спаді, працівникам, які постраждали від цього, слід своєчасно надавати професійну орієнтацію і професійну підготовку для того, щоб полегшити зміну їхньої кваліфікації і дозволити їм знайти нову роботу.

43. Якщо галузі промисловості або підприємства переходять на нову продукцію або нові методи виробництва або міняють види послуг, що надаються ними, повинні бути своєчасно організовані, у співробітництві з іншими заінтересованими галузями промисловості або підприємствами, курси для причетних до цих процесів працівників, які дозволять їм пристосуватися до своїх нових завдань.

D. Нові промислові підприємства

44. Під час планування професійної орієнтації і професійної підготовки у зв'язку з утворенням нових промислових підприємств слід ураховувати потребу:

а) у працівниках, фахівцях, керівниках та адміністраторах у період будівництва і після здачі нових заводів в експлуатацію, і в перепідготовці осіб, які працюють на етапі будівництва, з метою влаштування їх на іншу роботу після здачі об'єкта в експлуатацію;

b) у працівників, які працюють за свій рахунок, і роботодавцях, які працюють за підрядами на нових промислових об'єктах;

с) у забезпеченні інформацією та у професійній підготовці для нових видів діяльності, можливість або необхідність яких виникла у зв'язку із змінами економічних умов у даному районі;

d) у забезпеченні професійною орієнтацією та професійною перепідготовкою осіб, кваліфікація і знання яких застаріли внаслідок змін у структурі попиту на працю в даному районі;

е) у наданні нових можливостей працівникам, які працюють за свій рахунок, і роботодавцям, діяльність яких може постраждати від конкуренції, що створюється новими промисловими об'єктами.

VII. Особливі групи населення

45. 1) Слід вживати заходів для забезпечення ефективною і достатньою професійною орієнтацією і професійною підготовкою особливих груп населення з тим, щоб вони користувалися рівними можливостями в галузі зайнятості і краще залучалися до життя суспільства й до економічного життя.

2) Особливу увагу слід приділяти таким групам, як:

а) особи, які ніколи не відвідували школу або залишили школу до її закінчення;

b) літні працівники;

с) представники лінгвістичних та інших меншин;

d) особи, неповноцінні з фізичної або розумової точок зору.

А. Особи, які ніколи не відвідували школу або залишили
школу до її закінчення

46. Слід вживати заходів для забезпечення професійною орієнтацією, загальною освітою та основною підготовкою, з урахуванням можливостей, існуючих на ринку зайнятості, всіх осіб, які ніколи не відвідували школу або залишили її, не отримавши загальної освіти, достатньої для інтеграції у суспільство та в економіку, що знаходяться на шляху модернізації.

47. Професійна орієнтація осіб, які ніколи не відвідували школу або залишили її, і які не навчилися грамоті та арифметиці, повинна мати, по можливості, широкий характер, ураховуючи спеціальні засоби освіти і професійної підготовки та інші можливості для освіти, підготовки до зайнятості, на які вони можуть розраховувати.

48. 1) Заходи щодо надання таким особам основних навичок та загальної освіти можуть включати:

а) навчання, впродовж частини дня, знанням та навичкам, які відносяться до їхньої роботи, і пов'язана з цим навчанням загальна освіта для дітей, які працюють на сімейному сільськогосподарському або іншому підприємстві чи в інших галузях економіки;

b) курси по забезпеченню молоді і, в разі необхідності, дорослих відповідними основними навичками та пов'язаною з цим загальною освітою для полегшення їм доступу до систематичної професійної підготовки або для розширення їхніх можливостей зайнятості і просування по роботі;

с) заходи щодо забезпечення молодих безробітних спеціальною професійною підготовкою в сполученні з продуктивною роботою, доповнені, в разі необхідності, курсами загальної освіти, з метою надання їм такої освіти, кваліфікації та трудових навичок, які необхідні для здійснення корисної та оплачуваної економічної діяльності;

d) навчання грамоті та арифметиці, особливо дорослих, пов'язане з професійною підготовкою, в галузі теоретичних знань і навичок, які вимагаються для даної професії або виду діяльності та для активної участі в справі розвитку; це навчання має поєднуватися із загальними заходами щодо усунення неграмотності;

е) спеціальні освітні та технічні курси підвищення кваліфікації для працюючої молоді та дорослих з метою підвищення рівня їхньої майстерності або покращання їхніх можливостей просування по роботі;

f) спеціальні курси з отримання кваліфікації, що її терміново потребують особи, які мають недостатню формальну освіту або взагалі не мають її.

2) Для здійснення заходів, передбачених у даному параграфі, необхідно розробити і застосовувати особливу методику професійної підготовки.

49. Отримані завдяки цим заходам посвідчення повинні бути скоординовані з тими, що видаються в системі формальної освіти або особам, які отримали підготовку іншими способами.

В. Літні працівники

50. 1) Заходи, яких вживають для подолання труднощів, які зустрічаються на роботі у літніх працівників, можуть, у відповідних випадках, включати:

а) виявлення та зміну, по можливості, умов праці, які можуть прискорювати процес фізичного та розумового старіння;

b) надання літнім працівникам професійної орієнтації і професійної підготовки, яких вони потребують, зокрема, з врахуванням необхідності:

I) поновлення їхніх знань та навичок шляхом своєчасного надання їм відповідної інформації;

II) підвищення рівня їхньої загальної освіти і професійної кваліфікації за допомогою фахівців у галузі професійної підготовки дорослих з тим, щоб він міг відповідати рівню краще освіченої і підготовленої молоді, яка влаштовується на роботу або вже працює за тим же фахом;

III) своєчасного надання їм інформації про наявні можливості для подальшої підготовки і своєчасного проведення такої підготовки, а саме, застосування нової технології та методів праці;

IV) надання літнім працівникам, у разі необхідності, інших посад, на яких вони можуть використати свої здібності і досвід, по можливості без втрат у заробітку;

V ) забезпечення такого становища, за якого вікові межі, встановлені без урахування реальності, не перешкоджали б отриманню ними професійної підготовки;

VI) розробки методики професійної підготовки, пристосованої до потреб літніх працівників;

VII) вживання всіх необхідних заходів щодо забезпечення компетентними викладачами з точки зору техніки і педагогіки для проведення подальшої підготовки, що відповідала б специфічним вимогам літніх працівників;

с) заохочення літніх працівників до того, щоб вони користувалися можливостями отримання професійної орієнтації та професійної підготовки або можливостями переходу на іншу роботу, які допомогли б їм подолати труднощі, що виникли;

d) доведення до відома широкої громадськості і, зокрема, працівників служб професійної орієнтації і професійної підготовки, працівників служб зайнятості та інших відповідних соціальних служб, роботодавців і працівників розуміння про необхідність пристосування літніх працівників до умов праці на робочому місці і бажаність надання їм підтримки в цьому пристосуванні.

2) Слід також, по можливості, вживати заходів з метою розробки методів праці, інструментів і обладнання, які відповідають особливим потребам літніх працівників, і забезпечувати підготовку по їх використанню.

С. Лінгвістичні та інші меншини

51. Представники лінгвістичних та інших меншин повинні отримувати професійну орієнтацію, яка доводила б до їхнього відома інформацію їхньою рідною мовою або знайомою їм мовою, або, якщо необхідно, за допомогою перекладача, відносно існуючих умов та вимог у галузі зайнятості, прав та обов'язків усіх заінтересованих сторін, а також про допомогу, яка може бути їм надана для вирішення їхніх особистих проблем.

52. Спеціальні програми професійної підготовки, при необхідності, повинні надаватися лінгвістичним та іншим меншинам. Лінгвістичним меншинам ці програми повинні надаватися, по можливості, їхньою рідною мовою і, в разі необхідності, включати навчання мові.

D. Особи, які мають фізичні вади або розумово
неповноцінні

53. 1) Особи, які мають фізичні вади або розумово неповноцінні, повинні мати доступ до програм професійної орієнтації і професійної підготовки, які надаються всьому населенню, тією мірою, наскільки ці програми можуть бути корисними для них.

2) У тих випадках, коли це небажано через серйозність або характер їхньої інвалідності чи потреби особливих груп інвалідів, повинні забезпечуватися спеціально пристосовані програми.

3) Необхідно докласти всіх зусиль для того, щоб інформувати широку громадськість, роботодавців і працівників, а також лікарів, допоміжний медичний персонал і громадських працівників про необхідність надання особам, які мають фізичні вади або розумово неповноцінні, професійної орієнтації і професійної підготовки, які б дозволили їм знайти роботу, що відповідала б їхнім потребам, про необхідність пристосування на роботі, яке може знадобитися для деяких з них, і про бажаність надання їм особливої підтримки в процесі роботи.

4) Слід вживати заходів для забезпечення, наскільки це можливо, залучення або повернення осіб, які мають фізичні вади або розумово неповноцінні, до виробничого життя, і нормального виробничого середовища.

5) Слід враховувати положення Рекомендації 1955 року щодо перекваліфікації інвалідів.

VIII. Сприяння рівності можливостей чоловіків і жінок
у галузі підготовки і зайнятості

54. 1) Слід вживати заходів з метою сприяння рівності можливостей жінок і чоловіків у галузі зайнятості в суспільстві в цілому.

2) Ці заходи мають бути складовою частиною всіх економічних, соціальних і культурних заходів, що застосовуються урядами для покращання стану із зайнятістю жінок, і повинні, по можливості, включати:

а) доведення до відома широкої громадськості і, зокрема, батьків, викладачів, працівників служб професійної орієнтації і професійної підготовки, працівників служб зайнятості та інших соціальних служб, роботодавців і працівників розуміння щодо необхідності заохочення жінок і чоловіків грати рівні ролі в суспільстві та економіці, а також щодо необхідності зміни традиційного ставлення до роботи жінок та чоловіків удома та в професійному житті;

b) забезпечення дівчат та жінок професійною орієнтацією з такого ж широкого кола можливостей у галузі освіти, професійної підготовки і зайнятості, як це робиться для юнаків і чоловіків, заохочення їх до повного використання таких можливостей і створення їм для цього умов;

с) сприяння, відповідно до положень міжнародних конвенцій і рекомендацій щодо праці, рівності доступу дівчат і жінок до всіх видів освіти, до професійної підготовки до всіх видів зайнятості, включаючи ті, що були традиційно доступні лише юнакам та чоловікам;

d) сприяння подальшій підготовці дівчат і жінок з метою забезпечення їхнього особистого розвитку і просування на кваліфіковану роботу та відповідальні посади і настійні звернення до роботодавців надавати їм такі ж самі можливості у розширенні їхнього трудового досвіду, що й працюючим чоловікам з однаковим рівнем освіти і кваліфікації;

е) надання, по можливості, центрів та інших служб по догляду за дітьми різного віку, з тим щоб дівчата та жінки з сімейними обов'язками мали доступ до нормальної професійної підготовки, а також вжиття спеціальних заходів, наприклад, у вигляді курсів впродовж частини дня або заочних курсів, періодичних програм професійної підготовки або програм, які використовують засоби масової інформації;

f) забезпечення програмами професійної підготовки жінок, які бажають стати до роботи вперше або повернутися до роботи після перерви в трудовій діяльності, але вік яких перевищує нормальний вік для влаштування на роботу.

55. Спеціальні заходи і програми для отримання професійної підготовки, подібні до тих, які передбачаються в підпунктах "е" і "f" пункту 2 параграфа 54 цієї Рекомендації, повинні надаватися чоловікам, які мають аналогічні проблеми.

56. Слід враховувати Конвенцію і Рекомендацію 1964 року про політику в галузі зайнятості під час здійснення заходів, спрямованих на сприяння рівності можливостей для жінок і чоловіків у галузі підготовки і зайнятості.

IX. Працівники-мігранти

57. Слід забезпечити працівників-мігрантів ефективною професійною орієнтацією і професійною підготовкою з тим, щоб вони могли користуватися рівністю можливостей у галузі зайнятості.

58. Професійна орієнтація і професійна підготовка працівників-мігрантів повинна враховувати те, що вони можуть мати обмежені знання мови країни, що надає їм роботу. На них повинні поширюватися параграфи 51 і 52 цієї Рекомендації.

59. Професійна орієнтація і професійна підготовка працівників-мігрантів повинні враховувати:

а) потреби країни, що надала роботу;

b) можливість повернення працівників-мігрантів в економічну діяльність країни їхнього походження.

60. Щодо професійної орієнтації і професійної підготовки працівників-мігрантів, слід враховувати відповідні положення міжнародних конвенцій і рекомендацій про працю, які стосуються таких працівників. Ці питання повинні бути також предметом договорів між країнами, що надають роботу, і країнами, що поставляють робочу силу.

X. Підготовка персоналу для професійної підготовки і
професійної орієнтації

61. Положення про підготовку персоналу повинні охоплювати всіх осіб, які впродовж усього свого робочого дня або частини його відповідають за планування, організацію, управління, розвиток, керівництво або надання професійної орієнтації чи професійної підготовки.

62. 1) Окрім отримання підготовки в галузі професійної орієнтації, включаючи індивідуальні консультації, працівники, які проводять професійну орієнтацію, повинні бути ознайомлені із світом праці в цілому, а також з умовами праці та функціями осіб, зайнятих у широкому колі професій і на всіх рівнях кваліфікації та відповідальності, а також з можливостями зайнятості і просування в цих професіях, з курсами і засобами підготовки, які існують для них; їх слід також ознайомити із загальними аспектами колективних договорів із правами та обов'язками, що випливають з трудового законодавства.

2) Підготовка працівників, які проводять професійну орієнтацію, повинна, в разі необхідності, включати вивчення фізіологічних, психологічних та соціологічних характеристик різних груп осіб, а також спеціалізованих методів орієнтації.

63. 1) Працівники, які проводять професійну підготовку, повинні мати різнобічні теоретичні і практичні знання і значний досвід роботи в технічній галузі, а також технічну та педагогічну підготовку, отриману в установах систем освіти і підготовки.

2) Підготовка таких осіб у відповідних випадках повинна включати вивчення різних характеристик щодо різних груп учнів, а також спеціальних методів підготовки.

64. 1) Працівники, які проводять професійну підготовку для окремих галузей економічної діяльності, повинні бути ознайомлені з соціальними, економічними і технічними аспектами та умовами, існуючими в даній галузі економічної діяльності.

2) Наприклад, на додаток до технічної та професійної освіти і професійної підготовки за своїм фахом, особи, які займаються діяльністю в галузі сільського розвитку, повинні отримати підготовку в таких галузях, як:

а) економіка сільського господарства, лісівництва та інших видів сільської діяльності;

b) методи та техніка управління сільськогосподарськими та лісовими підприємствами;

с) сільська соціологія та сільські установи;

d) техніка масової інформації і методи популяризації підготовки;

е) діяльність кооперативів, де такі існують. 65. Працівники, які проводять професійну орієнтацію і професійну підготовку для особливих груп населення, повинні бути ознайомлені із спеціальними соціальними та економічними проблемами, притаманними цим групам населення.

66. 1) Особи, відповідальні за планування, організацію або керівництво програмами професійної орієнтації або професійної підготовки, включаючи директорів і керівників установ або служб професійної орієнтації або професійної підготовки, керівників і працівників професійної підготовки на підприємствах, а також консультантів з питань професійної орієнтації і професійної підготовки, повинні мати відповідно досвід роботи в галузі професійної орієнтації або професійної підготовки.

2) Особи, які несуть таку відповідальність щодо програм професійної підготовки, повинні мати, по можливості, окрім досвіду роботи в галузі професійної підготовки, досвід іншої роботи на підприємствах.

67. Усі працівники, які проводять професійну орієнтацію і професійну підготовку, повинні мати можливість часто підвищувати і поновлювати свої знання в соціальній, економічній і технічній галузях, а також у галузі психології, які відносяться до їхньої спеціальності, і вивчати нові методи і техніку, що їх можна застосовувати до їхньої роботи.

XI. Дослідницька діяльність

68. Держави-члени повинні передбачити проведення дослідницьких та експериментальних програм, призначених для:

а) визначення критеріїв по встановленню черговості завдань і для розробки стратегії розвитку професійної орієнтації і професійної підготовки для окремих галузей економічної діяльності і груп населення;

b) визначення і передбачення виникнення можливостей зайнятості в різних галузях економічної діяльності і професіях;

с) покращання знань з психологічних, соціологічних та педагогічних аспектів професійної орієнтації і професійної підготовки;

d) оцінки ефективності всіх компонентів систем професійної орієнтації і професійної підготовки як з точки зору їх внутрішньої дієвості, так і з точки зору отриманих результатів;

е) визначення прямих і непрямих витрат та вигод різних систем і методів проведення професійної орієнтації і професійної підготовки;

f) поліпшення для заінтересованих груп населення психологічних тестів та інших методів, які дозволяють визначити індивідуальні здібності, оцінити схильності та професійні інтереси, рівень знань і професійної кваліфікації, досягнутий через професійну підготовку;

g) збільшення наявності інформації відносно роду занять і вимог щодо них.

XII. Адміністративні аспекти і представницькі органи

69. 1) Державні власті та органи, які займаються питаннями загальної освіти, професійної орієнтації, технічної і професійної освіти і професійної підготовки, підготовки персоналу, який несе відповідальність за використання людських ресурсів і підготовку керівних кадрів, державні власті та органи, що займаються плануванням і здійсненням політики в галузі зайнятості і в галузі соціального та економічного розвитку, а також органи, що представляють як різні галузі економічної діяльності і професій, так і заінтересовані групи населення, повинні співпрацювати у розробці політики, у плануванні і у здійсненні програм професійної орієнтації і професійної підготовки.

2) Представники організацій роботодавців і працівників повинні входити до органів, що здійснюють керівництво державними установами системи підготовки і контролюють їхню діяльність; там, де таких органів не існує, представники організацій роботодавців і працівників повинні іншим чином брати участь у створенні, управлінні і контролі за діяльністю таких установ.

70. Окрім участі в розробці політики, плануванні і здійсненні програм, представницькі органи повинні, відповідно до національних законодавства і правил в рамках національного планування:

а) заохочувати своїх членів і надавати їм сприяння:

I) у забезпеченні можливостей і умов для професійної орієнтації і професійної підготовки;

II) у підтримці надання таких можливостей і умов;

III) у повному їх використанні;

b) забезпечувати, за потребою, професійну орієнтацію і професійну підготовку на додаток до заходів, що їх вживають інші органи, служби або особи, а також надавати інформацію, яка полегшує вжиття таких заходів;

с) брати участь у дослідницькій діяльності.

71. Слід чітко визначити відповідні ролі та обов'язки всіх тих, хто має відношення до використання людських ресурсів.

72. Під час здійснення програм професійної орієнтації і професійної підготовки слід забезпечити:

а) надання консультацій відповідним органам, службам, установам і підприємствам відносно соціальних, технічних і методологічних аспектів, пов'язаних із здійсненням цих програм;

b) забезпечення допоміжними службами і засобами, такими як дослідження, підготовка норм і керівних принципів для організації професійної орієнтації і професійної підготовки, а також аудіовізуальними посібниками та інформацією відносно відповідних методів і техніки;

с) організацію іспитів під державним контролем або інших способів для оцінки результатів підготовки по професіях, охоплених нормами професійної підготовки;

d) підготовку персоналу;

е) надання результатів наукових досліджень та іншого досвіду особам або органам, відповідальним за планування та здійснення програм;

f) надання відповідної фінансової підтримки для здійснення програм.

XIII. Періодичні перегляди

73. Держави-члени повинні періодично переглядати свої програми професійної орієнтації і професійної підготовки з метою:

а) досягнення найкращого використання персоналу, можливостей і засобів;

b) пристосування організації, змісту і методів професійної орієнтації і професійної підготовки у світлі нових умов і вимог у різних галузях економічної діяльності і потреб окремих груп населення, а також у світлі досягнутих успіхів у відповідній галузі знання;

с) визначення інших заходів, що можуть вимагатися для забезпечення ефективності національної політики у справі досягнення цілей, викладених у параграфах 4 - 6 цієї Рекомендації.

XIV. Міжнародне співробітництво

74. Країни повинні якнайтісніше співпрацювати одна з одною за участю, в разі необхідності, урядових і неурядових регіональних і міжнародних, а також неурядових національних організацій, у справі планування, розробки та здійснення програм професійної орієнтації та професійної підготовки.

75. Таке співробітництво може включати:

а) надання, на двосторонній або багатосторонній основі, допомоги іншим країнам у справі планування, розробки і здійснення таких програм;

b) організацію спільної дослідницької та експериментальної діяльності з метою поліпшення організації і підвищення ефективності планування та здійснення програм;

с) надання наявних можливостей або створення спільних можливостей з тим, щоб особи, які займаються професійною орієнтацією і професійною підготовкою, могли набувати знань, кваліфікації і досвіду, яких вони не можуть отримати в своїх власних країнах;

d) систематичний обмін інформацією про професійну орієнтацію і професійну підготовку, включаючи результати дослідницьких та експериментальних програм, шляхом проведення нарад експертів, семінарів, дослідницьких груп або обміну публікаціями;

е) послідовну уніфікацію норм професійної підготовки для однієї і тієї ж професії в окремій групі країн з метою полегшення професійної мобільності і отримання підготовки за кордоном;

f) підготовку і розповсюдження основних матеріалів і посібників з професійної орієнтації і професійної підготовки, включаючи програми навчання і описи окремих професій, з метою використання їх у групі країн або в регіоні, які мають аналогічні потреби або прагнуть забезпечення відповідності між рівнем професійної підготовки і практикою професійної орієнтації.

76. Країни повинні розглянути можливість створення або сприяння спільному створенню або діяльності центрів для окремого регіону або групи країн з метою полегшення обміну досвідом і сприяння співробітництву в здійсненні програм і проведенні методологічних досліджень.

XV. Дія цієї Рекомендації на попередні рекомендації

77. 1) Ця Рекомендація заміняє Рекомендацію 1949 року щодо професійного орієнтування, Рекомендацію 1956 року щодо професійної підготовки в сільському господарстві і Рекомендацію 1962 року щодо професійного навчання.

2) Рекомендація 1955 року щодо перекваліфікації інвалідів, Рекомендація 1966 року щодо професійного навчання рибалок, Рекомендація 1970 року щодо спеціальних програм для молоді і Рекомендація 1970 року щодо професійного навчання моряків як і раніше мають чинність щодо категорій осіб, охоплених умовами цих рекомендацій.