Документ втратив чиннiсть!

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 6 січня 1999 р. N 26
Київ

(Постанову відмінено згідно Постанови КМУ
N 1733 від 27.12.2001)

Про затвердження Порядку визначення вугледобувних
підприємств, яким надається державна підтримка, та
механізм її надання

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 280 "Про хід структурної перебудови вугільної промисловості" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 14, с. 20) у частині затвердження Порядку визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання, а також Постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 1998 р. N 72 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 280" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 4, ст. 135).

Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 6 січня 1999 р. N 26

Порядок
визначення вугледобувних підприємств, яким надається
державна підтримка, та механізм її надання

1. До вугледобувних підприємств (далі - підприємства), що потребують державної підтримки, належать підприємства, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах, що складаються на ринку вугілля в розрахунковому періоді, не покриває планової собівартості цієї продукції та необхідних витрат на капітальні вкладення (технічне переозброєння, реконструкція та розширення діючих підприємств, підтримання їх виробничих потужностей, придбання гірничошахтного обладнання) і на утримання об'єктів соціальної сфери.

2. Для розрахунку необхідних обсягів державної підтримки підприємства використовують ціни, які визначаються Мінвуглепромом на основі результатів моніторингу внутрішнього ринку вугілля.

3. Планова собівартість товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що покриваються за рахунок прибутку, визначаються Мінвуглепромом за наданими державними холдинговими компаніями, виробничими об'єднаннями та шахтами матеріалами, в розрізі елементів та напрямів, із застосуванням галузевих нормативів (затверджених виробничих потужностей, нормативів навантаження на очисні та підготовчі вибої, норм трудових витрат, матеріальних і енергетичних ресурсів тощо) та з урахуванням вжиття організаційно-технічних заходів для підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво.

4. Планова собівартість товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що покриваються за рахунок прибутку, визначаються по кожному підприємству виходячи з установленого Мінвуглепромом завдання на виробництво товарної вугільної продукції, виконання якого повинно забезпечувати одержання максимального прибутку (мінімальних збитків).

5. За економічними та виробничими показниками діючі підприємства, на яких проводяться роботи з видобування вугілля, поділяються на такі групи:

перша - рентабельні, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації покриває планову собівартість виробництва товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що здійснюються за рахунок прибутку;

друга - рентабельні, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації покриває планову собівартість виробництва товарної вугільної продукції, а також частково витрати, що здійснюються за рахунок прибутку;

третя - збиткові, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації не покриває розрахункової собівартості виробництва товарної вугільної продукції, але підприємства мають можливість за рахунок одержаної державної підтримки здійснити заходи щодо зменшення витрат з виробництва товарної вугільної продукції та перейти до групи рентабельних шахт;

четверта - збиткові, що не мають перспективи подальшого функціонування та підлягають ліквідації згідно із затвердженою програмою реструктуризації вугільної галузі.

6. Підприємства першої групи не мають права на одержання державної підтримки і проводять свою виробничу діяльність із залученням коштів комерційних банків та інвесторів.

Підприємства другої групи мають право на одержання державної підтримки тільки на капітальні вкладення та на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

Підприємства третьої групи мають право на одержання державної підтримки за такими напрямками:

на покриття собівартості виробництва товарної вугільної продукції пропорційно фактичному обсягу відвантаженої вугільної продукції у грошовому виразі, в розрахунку на 1 гривню вартості відвантаженої продукції. Розрахунки виконуються Мінвуглепромом згідно з оперативними даними підприємств з щомісячним коригуванням наданих обсягів державної підтримки на обсяги реалізації, підтверджених встановленою державною статистичною звітністю (форма 1-п);

на капітальні вкладення;

на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

Підприємства четвертої групи одержують державну підтримку тільки на покриття витрат, пов'язаних з підготовкою підприємств до їх передачі на ліквідацію, згідно з затвердженими Мінвуглепромом обсягами, а саме:

на виконання робіт, пов'язаних з консервацією виробничих об'єктів та їх охороною;

на фінансування витрат, пов'язаних із скороченням чисельності працюючих;

на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

Підприємства другої та третьої груп мають право використовувати обсяги державної підтримки на проведення розрахунків щодо погашення кредитів, отриманих на придбання обладнання, і відсотків за їх використання, згідно з окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.

7. Оцінка і групування підприємств за економічними показниками та виробничим потенціалом, визначення цільового призначення обсягів державної підтримки підприємств здійснюється щорічно спеціально утвореною Міністром вугільної промисловості галузевою Комісією. Для посилення контролю за використанням державної підтримки до складу галузевої Комісії включаються представники Мінекономіки, Мінфіну, Державного казначейства, обласних державних адміністрацій за погодженням з їх керівниками. Комісія щокварталу розглядає ефективність використання цих коштів та надає Мінвуглепрому свої рекомендації щодо необхідного коригування.

Групування, визначення напрямів надання та обсягів державної підтримки підприємств здійснюється на основі матеріалів (бізнес-плани, проекти розробки, кошториси з обгрунтуванням та розрахунками), які надаються галузевій Комісії холдинговими компаніями, виробничими об'єднаннями та окремими підприємствами.

Показники якості вугілля для визначення обсягів виробництва товарної продукції щорічно затверджуються Міністром вугільної промисловості.

Кошти державної підтримки на капітальні вкладення виділяються підприємствам тільки на засадах конкурсу, умови проведення та результати якого затверджуються Міністром вугільної промисловості за поданням галузевої Комісії.

Кошти державної підтримки, які призначені на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери, виділяються шахтам, розрізам, а також державним холдинговим компаніям та виробничим об'єднанням з видобутку вугілля, у складі яких перебувають підприємства, на балансі яких знаходяться об'єкти соціальної сфери, для цільового використання згідно із затвердженими Мінвуглепромом обсягами.

Мінвуглепром має право встановлювати частку коштів державної підтримки на покриття витрат собівартості товарної вугільної продукції, яка спрямовується підприємствами виключно на оплату праці працівників та на розрахунки за спожиту електроенергію.

Обсяги державної підтримки встановлюються Мінвуглепромом у межах коштів, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

8. Державна підтримка на покриття собівартості товарної вугільної продукції надається підприємствам щомісяця, в межах коштів, передбачених кошторисом Мінвуглепрому (стаття - державна підтримка вугледобувних підприємств).

Державна підтримка на капітальні вкладення та покриття витрат на утримання об'єктів соціальної сфери надається підприємствам щомісячно згідно із затвердженими обсягами, незалежно від результатів їх виробничої діяльності.

9. З метою ефективнішого використання збитковими шахтами третьої та четвертої груп коштів державної підтримки Мінвуглепромом затверджуються такі додаткові показники:

максимальний рівень собівартості виробництва товарної вугільної продукції;

фонд оплати праці;

чисельність працівників;

чисельність апарату управління та кошторис на його утримання.

Зазначені додаткові показники включаються до контракту з керівником підприємства і щокварталу розглядаються на засіданні галузевої Комісії, яка надає свої пропозиції щодо продовження дії контракту.

У разі невиконання протягом двох років підприємством третьої групи (крім призначених до закриття) встановлених Мінвуглепромом показників воно переводиться до четвертої групи і готується до закриття.

10. У разі коли підприємством перевищено рівень собівартості виробництва товарної вугільної продукції, встановлений Мінвуглепромом на відповідний квартал, державна підтримка підприємству у кварталі, наступному за звітним, зменшується на суму перевищення, але не більше ніж на 50 відсотків затвердженої кошторисом Мінвуглепрому.

Крім того, встановлюється порядок, за яким обсяги державної підтримки, що встановлені підприємству на квартал, наступний за звітним, коригуються на відсоток виконання рівня товарообмінних (бартерних) операцій, який визначається Мінвуглепромом щокварталу на підставі галузевої звітності за формами NN 215, 216, 217 "Взаєморозрахунки за вугільну продукцію":

за кожний відсоток збільшення граничного рівня товарообмінних (бартерних) операцій обсяг державної підтримки зменшується на один відсоток;

за кожний відсоток зниження рівня товарообмінних (бартерних) операцій обсяг державної підтримки збільшується на 0,5 відсотка. Збільшення відбувається в межах обсягів державної підтримки, встановленої підприємству на відповідний період.

11. Оплата рахунків вугледобувних підприємств - розпорядників бюджетних коштів державної підтримки здійснюється виключно з реєстраційних рахунків цих підприємств, відкритих в органах Державного казначейства.