У разі довготривалої непрацездатності працівника (більше чотирьох місяців) на такого працівника не поширюються гарантії, визначені ч. 3 ст. 40 КЗпПУ щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

   Згідно вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинна профспілкова організація відсутня.

   Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул.

   Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право роботодавця, а не обов’язок.

   У разі незгоди працівника зі звільненням, для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду.

  Роз’яснення надає інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Олександр Ушанов.

Джерело