| Актуальні новини вiд | < | 19.10.2018 №2 | > |
Право власності на частку у спільному майні подружжя. Судова практика.
Як і зазначено, сьогодні мова піде про майнові відносини подружжя, а саме про спільне майно та його поділ. На прикладі розберемо справу із судової практики за темою.
До суду звернулася особа з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. Позивач зазначала, що рішенням суду визнано однокімнатну квартиру спільним сумісним майном, набутим сторонами в період проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя, визнано право власності на 1/2 частину вказаної квартири за кожною із сторін. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у позові відмовив. Суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, який залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на частину квартири.
Відповідач після першого рішення апеляційного суду подарував квартиру особі, яка, в свою чергу, уклала договір купівлі-продажу та продала спірну квартиру. Про це позивач дізналась під час спроби зареєструвати за собою право власності на ту частину квартири у державного реєстратора.
Позивач просила суд витребувати у покупця квартири як добросовісного набувача на її користь 1/2 частину однокімнатної квартири.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, оскільки покупець придбав квартиру за відплатним договором і не знав про те, що її придбано у особи, яка не мала права її відчужувати.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов у порядку статті 388 ЦК України пред'явлено передчасно, без вирішення питання про визнання недійсним договору дарування, укладеного на час, коли існувало рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про поділ майна, та яке в подальшому було скасовано.
ВС скасував рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Також Суд послався на роз'яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, надані у пункті 26 Постанови від 07 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", згідно з якими власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Таким чином, захист порушеного права можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Тому суд касаційної інстанції зазначив про помилковість висновку апеляційного суду щодо передчасності позовної вимоги з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України та щодо того, що позивач спочатку має ставити питання про визнання недійсною першої угоди - договору дарування.
ВС погодився з судом першої інстанції, що 1/2 частина спірної квартири вибула з володіння позивача не з її волі, а набувач не знав і не міг знати, що придбав квартиру за відплатним договором в особи, яка не мала права її відчужувати, а тому захист порушеного права можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову (постанова від 26.09.2018 у справі N 523/10174/15-ц).
_______________________________________________________
СХОЖІ НОВИНИ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРІОД:
31 січня 2018 року (Умови для розірвання шлюбу у судовому порядку)
18 січня 2018 року (Позов до суду і права громадян при цьому за новим ЦПК)
18 січня 2018 року (Cудитися з нового року стало дорожче. Нові ставки судового збору.)