ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
26.04.2018 N 1888/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Щодо окремих питань, пов'язаних із
застосуванням положень Податкового кодексу України

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо окремих питань, пов’язаних із застосуванням положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Щодо врахування при виконанні норм п. 139.3 ст. 139 Кодексу резерву, сформованого банком відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) фінансового активу - дебіторської заборгованості.

Відповідно до абзацу "і" пп. "в" п. 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 "Фінансові інструменти: подання" фінансовий актив - це будь-який актив, що є контрактним правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Резерви банків та небанківських фінансових установ формуються відповідно до п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв за активами згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту.

Згідно з пп. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.

Відповідно до п. 1 пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення раніше списаної за рахунок резерву заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, резерв, сформований банком відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, у зв’язку із знеціненням фінансового активу - дебіторської заборгованості, враховується для оподаткування відповідно до положень п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Щодо визначення доходу (виручки), отриманого від продажу окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Кодекс не містить визначення терміну "дохід (виручка)".

При цьому, відповідно до пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Виходячи з викладеного вище, до визначення доходу (виручки), отриманого від продажу окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів відноситься сума доходу, яка визначена за правилами бухгалтерського обліку та віднесена на рахунок доходів при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.