КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Відсторонення працівників від роботи
власником або уповноваженим ним органом

Чинним законодавством передбачено випадки, за яких власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має право відсторонити працівника від виконання ним посадових (службових обов'язків).

Відсторонення від роботи на відміну від припинення трудового договору означає тимчасове усунення (увільнення) працівника від виконуваної роботи, посади у випадках, передбачених законодавством. При цьому місце роботи зберігається, а заробітна плата (як правило) не зберігається.

Відповідно до ст. 21 КЗпП працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку - це локальний нормативний акт, розроблений власником або уповноваженим ним органом в установленому порядку, який визначає правила організації праці та регулює права й обов'язки сторін трудового договору.

За допомогою правил внутрішнього трудового розпорядку власник або уповноважений ним орган забезпечує дотримання працівниками трудової дисципліни та нормативної поведінки.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівник, який уклав трудовий договір, зобов'язаний виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

До основних обов'язків працівника, можна, зокрема, віднести:

- своєчасне та в повному обсязі виконання своїх функціональних обов'язків, обумовлених трудовим договором, забезпечення належної якості виконуваних робіт;

- виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу;

- дотримання вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони, передбачених відповідними правилами та інструкціями.

Статтею 153 КЗпП на власника або на уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

За статтею 159 КЗпП працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;

- додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

- проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ст. 160 КЗпП).

Крім того, згідно із ст. 169 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває в трудових правовідносинах із підприємством, установою, організацією, можливості реально здійснювати право на працю за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених чинним законодавством.

Відсторонення від роботи або іншої діяльності провадиться власником або уповноваженим ним органом на підставі виявленого ним факту через видавання наказу (розпорядження) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням.

Під час відсторонення від роботи трудовий договір продовжується, але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно до ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається:

- у разі появи на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння:

- відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 46 КЗпП власникові або уповноваженому ним органу надається право на відсторонення працівників від роботи за наявності передбачених законодавством підстав, але це не є обов'язком, оскільки відсторонення тільки допускається.

Відсторонення від роботи працівника застосовується як тимчасовий захід до ухвалення остаточного рішення про можливість (неможливість) виконання працівником роботи, передбаченої трудовим договором, або перебування його на певній посаді.

Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівник залежно від наявних підстав може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з роботи.

Так, зокрема, працівника можна допустити до виконання роботи за умови, якщо відсторонення було визнано незаконним або усунуто причини такого відсторонення (працівник виконав відповідні умови, які дозволяють йому стати до роботи, наприклад успішно пройшов обов'язковий медичний огляд, перевірку відповідних знань тощо).

Після відсторонення від роботи працівник може бути тимчасово або постійно переведений на іншу роботу. Наприклад, за результатами медичного огляду, якщо, в медичному висновку буде зазначено, що працівник неспроможний виконувати передбачену трудовим договором роботу за станом здоров'я.

Відсторонення працівника від роботи може передувати звільненню працівника. Так, наприклад, звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП може бути в разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Слід звернути увагу: якщо працівник не виконає у встановлений термін вимоги, що були підставою для його відсторонення від роботи, то власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, в тому числі розірвати з ним трудовий договір у встановленому порядку.

Заробітна плата за період відсторонення від роботи відповідно до ст. 46 КЗпП, як правило, не виплачується, але у випадках, прямо передбачених законодавством, цей час оплачується.

Тобто, якщо збереження заробітної плати прямо не передбачено законодавчими актами, відсторонення відбувається без її збереження.

Законодавством установлено такі варіанти оплати/несплати часу відсторонення:

- заробітна плата за період відсторонення не зберігається;

- заробітна плата за період відсторонення зберігається повністю;

- заробітна плата зберігається в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають cудовому розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено: якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Якщо причини, що призвели до відсторонення, усунені, працівник може бути допущений до роботи.

Відсторонення від роботи в разі появи
на роботі в нетверезому стані, стані
наркотичного або токсичного сп'яніння

Для звільнення працівника за цими підставами достатньо вчинити таке порушення трудової дисципліни хоча б один раз.

Підтвердити факт появи на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння може медичний висновок за результатами огляду працівника, а також акт, складений власником або уповноваженим органом за наявності представників громадськості, свідків тощо.

Установлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Час, упродовж якого працівник не працював унаслідок відсторонення з розглянутої підстави, оплаті не підлягає.

Проте, якщо висновок власника або уповноваженого ним органу, наприклад про наркотичне сп'яніння працівника, не підтвердиться, то час відсторонення має бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.

У разі виявлення на підприємстві, в установі, організації випадків пияцтва, алкогольного сп'яніння або вживання наркотичних, токсичних речовин власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від працівника письмового пояснення причин та обставин уживання ним алкогольних напоїв, наркотичних або токсичних речовин.

Відсторонення від роботи
в разі відмови або ухилення від
обов'язкових медичних оглядів,
навчання, інструктажу і перевірки
знань з охорони поаиі та
протипожежної охорони

Власник або уповноважений ним орган має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Тобто відсторонення працівників власником або уповноваженим ним органом від роботи можливе в разі відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів.

Відповідно до ст. 169 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (упродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлює центральний орган виконавчої влади, котрий забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, в тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктажу й перевірки знань з охорони праці.

Якщо виявлено у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільні знання з питань охорони праці, вони повинні в місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Якщо в результаті медичного огляду буде зроблено висновок про непридатність працівника до виконуваної роботи за станом здоров'я, то він підлягає відстороненню від роботи до вирішення питання про звільнення його з роботи чи переведення на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати.

Період, упродовж якого працівник не виконував трудових обов'язків унаслідок відсторонення від роботи через ухилення від обов'язкового медичного огляду, оплаті не підлягає.

Деякі працівники зобов'язані періодично проходити медичний огляд. Якщо внаслідок такого огляду буде зроблено висновок про непридатність працівника до виконуваної роботи, його може бути відсторонено від роботи до вирішення питання про звільнення з роботи або до переведення на іншу роботу.

Також ст. 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони і провадиться без збереження заробітної плати.

Якщо працівник усуне перешкоди для допуску до роботи, тобто пройде відповідний курс навчання, інструктаж, здасть відповідний іспит, йому відразу має бути надано можливість продовжувати роботу.

Якщо працівник володіє незадовільним рівнем знань з питань охорони праці, то він має пройти повторне навчання та повторну перевірку знань. Якщо результат після повторної перевірки знань також незадовільний, то трудовий договір з працівником може бути розірваний за п. 2 ст. 40 КЗпП (виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню такої роботи), або працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, а згодом (з огляду на поведінку працівника після застосування стягнення) можна розглядати питання щодо його звільнення.

Строк відсторонення має відповідати часу, потрібному для проходження навчання, інструктажу й перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Відсторонення від роботи
в інших, передбачених
законодавством випадках

Статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення від роботи може мати місце також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, власникові або уповноваженому ним органу надається право на відсторонення працівника від роботи, а відповідні нормативно-правові акти законодавства, які регулюють питання діяльності відповідних галузей, містять норми, які зобов'язують власника або уповноважений ним орган відсторонити працівника від роботи.

Додаткові підстави для відсторонення працівника від роботи та умови оплати періоду відсторонення можуть бути, передбачені також у контракті. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП у контракті обов'язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність сторін можуть установлюватися угодою сторін.

Правом відсторонення працівника від роботи наділено як власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, так і деякі органи державної влади, відповідних посадових осіб.

Додаткові підстави для відсторонення окремих категорій працівників від роботи встановлені спеціальним законодавством.

Так, статтею 72 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон) передбачається можливість відсторонення державних службовців від виконання посадових обов'язків. За частиною 1 ст. 72 Закону на час дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.

Невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків ухвалює керівник державного органу або суб'єкт призначення.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

Якщо дисциплінарне провадження закривається без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, йому оплачується в розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.

Під час відсторонення від виконання посадових: обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти дисциплінарному у провадженню.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 (далі - Порядок), щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службове розслідування може бути проведене:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язкїв, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну та моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації або об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, де працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Згідно з п. 4 Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого від сторонення. Рішення про відсторонення ухвалюється за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачене Конституцією.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачене Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою в разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відсторонення від посади провадиться на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більш ніж два місяці.

Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади провадиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення від посади Директора Національного антикорупційного бюро України здійснюється слідчим суддею на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про дипломатичну службу» невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або завдало шкоди громадянинові, державі, підприємству, організації, є підставою для відсторонення працівника дипломатичної служби від виконання ним повноважень за посадою із збереженням оплати праці, визначеною ст. 35 цього Закону. Рішення про відсторонення працівника дипломатичної служби від виконання повноважень за посадою ухвалюється посадовою особою, яка його призначила.

Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не має перевищувати тривалості службового розслідування (крім певних випадків). Службове розслідування проводиться в строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Рішення про відсторонення працівника дипломатичної служби від виконання повноважень за посадою, крім випадків, передбачених ч. 4 і 5 цієї статті, скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави для ухвалення такого рішення не підтверджуються.

Головний спеціаліст,
Ігор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 19 (983), 25 травня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214