КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Припинення строкового трудового договору

ПИТАННЯ: Якщо трудовий договір має строк чинності, встановлений за погодженням сторін або потрібний для виконання певної роботи, це означає, що такий трудовий договір є строковим.

За частиною 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок звільнення працівника за строковим трудовим договором урегульовано КЗпП.

ВІДПОВІДЬ: Так, підставою припинення строкового трудового договору, як правило, є закінчення його строку.

Проте строковий трудовий договір може бути припинений і достроково (угода сторін, ініціатива власника або уповноваженого ним органу, ініціатива працівника).

Припинення строкового трудового договору
в разі закінчення його строку

Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути припинено в разі закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення. Ця підстава припинення трудового договору властива виключно строковим трудовим договорам. Якщо строковий трудовий договір був укладений без додержання вимог ст. 23 КЗпП, то умова про строк такого договору буде незаконною. У такому разі трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк, і його не можна припинити у зв'язку із закінченням його строку.

Наявності тільки факту закінчення строку договору недостатньо для його припинення, оскільки роботодавець, якщо виявить бажання розірвати трудові відносини, повинен не пізніше від останнього робочого дня працівника за строковим договором видати наказ (розпорядження) про його звільнення, зазнавши підставу звільнення - п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку трудового договору).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або будь-якого волевиявлення працівника, котрий погодився на укладення такого договору, коли написав заяву про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору.

Роботодавець не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки за частиною 3 ст. 40 КЗпП заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці встановлено лише в разі звільнення з ініціативи роботодавця.

Якщо в останній день строку трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини фактично тривають, договір вважається продовженим на тих самих умовах, але вже на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП).

Припинення трудового договору
за згодою сторін

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір можуть бути припинені за згодою сторін.

Якщо між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнуто згоди щодо припинення трудового договору, то він може бути припинений у будь-який час. Ініціатива в припиненні трудового договору може надходити як від працівника, так і від роботодавця. У разі погодження ініціативи другою стороною вважається, що сторони дійшли згоди щодо припинення трудового договору і працівник підлягає звільненню з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

Розірвання строкового трудового договору
з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу

Строковий трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом і до закінчення його строку, але тільки з підстав, передбачених для звільнення з ініціативи власника, відповідно до ст. 40 і 41 КЗпП та в інших випадках.

Так, за ініціативою власника або уповноваженого ним органу відповідно до ст. 40 КЗпП строковий договір може бути розірваний, зокрема: у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш як три години впродовж робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботі впродовж більш як чотирьох місяців поспіль через тимчасову непрацездатність, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) за певного захворювання (за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності); поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жінок також у разі їхнього звільнення після закінчення сорокового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Розірвання строкового трудового договору з
ініціативи працівника

Однією з підстав розірвання строкового трудового договору є ініціатива самого працівника.

Відповідно до ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника:

- у разі хвороби або інвалідності працівника, що перешкоджає виконанню роботи за договором;

- порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (в такому разі працівникові обов'язково виплачується вихідна допомога);

- неможливості продовжувати роботу у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. Так, працівник має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк до закінчення двох тижнів після попередження про звільнення у зв'язку із неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом). Цей перелік не є вичерпним, оскільки підставою для дострокового розірвання трудового договору можуть бути й інші причини, які можна визнати поважними і які перешкоджають продовженню роботи за договором.

Під час укладення строкового трудового договору працівник фактично погоджується працювати пейний строк, відповідно він не матиме права розривати трудові відносини до закінчення строку договору в односторонньому порядку без поважних причин.

Отже, строковий трудовий договір може бути розірваний достроково на вимогу працівника лише за наявності поважної причини.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Порядок оформлення звільнення

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, зареєстрованим у Мін'юсті України 17.08.93 р. за № 110 (із змінами, далі - Інструкція), передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи. Отже, днем звільнення вважається останній день чинності строкового трудового договору.

Під час звільнення працівника з роботи видається наказ (розпорядження), де зазначається підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону.

Звільняти працівника з підстав, не передбачених законом, не можна.

На підставі цього наказу (розпорядження) до трудової книжки вноситься запис про звільнення із зазначенням причини та посиланням на відповідну статтю КЗпП.

Крім того, відповідно до ст. 47 КЗгіП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок; у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Якщо видавання трудової книжки затримується з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним (п. 2.10 Інструкції).

Якщо в цей день працівник на роботі був відсутній (хвороба, відсутність без поважної причини), наказ (розпорядження) про звільнення оформляється, робиться запис про звільнення в трудовій книжці, а власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення про потребу отримати трудову книжку.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» на бажання працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може на його бажання надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У такому разі чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Головний спеціаліст,
Ігор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 32 (948), 26 серпня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214