Щодо ведення військового обліку на підприємстві

ПИТАННЯ: Я працюю інспектором з кадрів на одну ставку, керівник підприємства наказом призначив мене відповідальним за ведення військового обліку. Чи вважається ведення військового обліку роботою за сумісництвом і чи проводиться за неї доплата?

ВІДПОВІДЬ: Персональний облік призовників і військовозобов’язаних ведеться за місцем їх роботи і покладається керівником підприємства, установи на військово-обліковий персонал або одного з працівників кадрової служби залежно від кількості врахованих працівників згідно із Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 р. Цей облік ведеться згідно з Положенням про військовий облік військовозобов’язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 9.06.1994 р. (далі - Положення про військовий облік), та Інструкцією з військового обліку військовозобов’язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою наказом Міністра оборони України № 165 від 27.06.1995 р.

Персональний облік призовників і військовозобов’язаних згідно зі ст. 34 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" покладається на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності. Працівникові кадрової служби відповідно до Положення про військовий облік та Інструкції з військового обліку встановлюється доплата в розмірі до 50% посадового окладу. Рішення керівника підприємства оформляється наказом.

Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993 р. Згідно з нормами зазначеного Положення сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Таким чином, суттєвими ознаками сумісництва є виконання іншої регулярної оплачуваної роботи саме у вільний від основної роботи час та на умовах найму, тобто окремого трудового договору. Покладення керівником підприємства на одного із працівників кадрової служби обов’язку щодо ведення військового обліку не передбачає виконання цих обов’язків у вільний від основної роботи час, а також не потребує укладення окремого трудового договору. Умови виконання зазначених додаткових обов’язків подібні до суміщення, а не до сумісництва. Доплата за ведення військового обліку є окремо встановленою доплатою за виконання працівником в основний робочий час одночасно з основною роботою додаткових обсягів робіт і за жодних умов не може вважатися оплатою додаткової роботи, що виконується на умовах сумісництва.

Доплата за ведення військового обліку керівниками підприємств, у штатних розписах яких не передбачено посади військово-облікового персоналу, має встановлюватися одному з працівників кадрової служби в обов’язковому порядку, оскільки п. 14 Положення про військовий облік і п. 12 Інструкції з військового обліку визначено, що її призначення залежить лише від кількості військовозобов’язаних і призовників, які перебувають на обліку на підприємстві. Нормативно-правові акти не передбачають інших умов її надання.

К.І.Дубініна,
юрист

Газета "Юрист консультує", 3/2013, 30.01.2013
Державне підприємство "Державне спеціалізоване видавництво "Україна"