КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб

Про зміну цільового призначення земельної ділянки

ПИТАННЯ: Фізична особа має намір розмістити магазин і кафе на земельній ділянці, наданій їй для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Чи потрібно змінювати цільове призначення такої земельної ділянки, якщо так, то як це відбувається?

ВІДПОВІДЬ: Поняття цільового призначення земельної ділянки на законодавчому рівні установлено Законом України від 22.05.2003 p. № 858-IV “Про землеустрій” (ст.1): це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Усі землі України поділяються на категорії за основним цільовим призначенням. Відповідно до п.1 ст.19 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) розрізняють такі категорії земель:

землі сільськогосподарського призначення;

землі житлової та громадської забудови;

землі природно-заповідного та іншого, природоохоронного призначення;

землі рекреаційного призначення;

землі оздоровчого призначення;

землі історико-культурного призначення;

землі, лісогосподарського призначення;

землі водного фонду;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У межах категорії земель має місце поділ за конкретним цільовим призначенням.

Згідно зі ст.38 Земельного кодексу до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Таким чином, у межах категорії житлової та громадської забудови земельні ділянки можуть використовуватися для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, гаражного будівництва, громадських будівель і споруд.

Пунктом 3 ст.20 Земельного кодексу передбачено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, провадиться за ін'шіати-вою власників земельних ділянок відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502.

Так, за пунктом 2 цього Порядку зміна цільового призначення земельної ділянки провадиться на підставі заяви (клопотання)її власника сільською, селищною, міською радою, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районною держадміністрацією, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додаються:

копія державного акта на право власності на земельну ділянку;

для громадянина - власника земельної ділянки: копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання); для юридичної особи - власника земельної ділянки: копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки;

обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Відповідний орган місцевого самоврядування ухвалює рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Платник єдиного податку, який надає в оренду будівлі, сплачує земельний податок на загальних підставах, оскільки земельна ділянка під цією будівлею використовується безпосередньо наймачем і не використовується в підприємницькій діяльності такого платника.

Як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку сплачує земельний податок у разі надання в' оренду власної будівлі.

Підпунктом 297.1.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень, або за результатами аукціону (ст.116 Земельного кодексу).

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку (відповідно до ст.126 Земельного кодексу):

право власності на земельну ділянку - посвідчується державним актом;

право постійного користування земельною ділянкою - посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

право оренди земельної ділянки - посвідчується договором оренди землі.

Згідно зі ст.796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їхньої окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, в розмірі, потрібному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Тому під час надання в оренду будівель, споруд або їхніх частин земельна ділянка під ними використовується наймачем і не використовується в підприємницькій діяльності наймодавцем (підприємницька діяльність наймодавця провадиться за рахунок надання в оренду майна, а не земельної ділянки).

Крім того, відповідно до ст.797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі, складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, у разі надання в оренду будівлі земельна ділянка під нею використовується безпосередньо наймачем і не використовується в підприємницькій діяльності наймодавцем, тому останній незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, в тому числі надання в оренду приміщення, повинен сплачувати земельний податок за земельну ділянку під будівлею, що передана в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Головний державний податковий
ревізор-інспектор,
Руслан Бурлака

“Праця і зарплата” № 27 (799), 18 липня 2012 р.
Передплатний індекс: 30214