КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Департамент фінансово-ресурсного забезпечення

Підстави для додаткової відпустки

ПИТАННЯ: На яких підставах надавати додаткову відпустку головним лікарям медичних закладів (за ненормований робочий час чи за особливий характер праці), а також працівникам інформаційно-аналітичних відділів та центрів лікувально-профілактичних закладів, зокрема його завідувачу, медичним статистикам, медичним реєстраторам та лікарям-статистикам?

ВІДПОВІДЬ: Право на додаткову відпустку за особливий характер праці має тільки головний лікар, оскільки завідуючий інформаційно-аналітичним відділом, медичний статистик, медичний реєстратор та лікар-статистик мають нормований робочий час.

Це випливає з наступного. Пунктом 2 ст.8 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до семи календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Відповідно до Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердже них наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. N 7, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а також колом обов'язків й обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Відповідно до п. 2 цих Рекомендацій ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботах з неповним робочим днем. При цьому не визначено будь-яких винятків залежно від часу зайнятості в таких умовах чи підстав установлення такого режиму роботи.

Таким чином, працівники, яким установлено неповний робочий час зменшенням тривалості робочого дня або зменшенням тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, не користуються правом на додаткову відпустку за особливий характер роботи, тобто за роботу в умовах неповного робочого дня.

Працівники, яким неповний робочий час установлено лише зменшенням тривалості робочого тижня, користуються правом на додаткову відпустку за особливий характер роботи, а саме: за роботу в умовах неповного робочого дня виходячи з конкретного кола обов'язків та обсягу виконуваної ними роботи.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу періодично виконувати службові завдання понад установлену тривалість робочого часу, надається додаткова відпустка до семи календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором для кожного виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Головний спеціаліст,
Олена СЕМИРЕНКО

«Праця i зарплата» N 44 (768), 30 листопада 2011 р.
Передплатний iндекс: 30214