Особливості відображення фінансового лізингу в бухгалтерському й податковому обліку

Правові та організаційні
аспекти фінансового лізингу

Договори фінансового лізингу давно вже стали досить частим явищем у практиці господарської діяльності. І це цілком зрозуміло, тому що за їх допомогою (у разі відсутності необхідних обігових коштів) можна отримати права користування й володіння дорогим технологічним устаткуванням або службовим автомобілем.

Основними документами, які регламентують правовідносини, що виникають при оренді, лізингу, у тому числі при фінансовому лізингу, є Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закон № 723/97-ВР.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу за договором наймання (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Предметом договору може бути річ, яка має індивідуальні ознаки й зберігає свій первісний вид при кількаразовому використанні. Аналогічне визначення є й у Господарському кодексі: за договором оренди орендодавець передає орендареві на певний строк майно за плату для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), яке не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (ст. 283 Господарського кодексу). Також визначено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором оренди (частина перша ст. 289 Господарського кодексу).

Договір фінансового лізингу згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 723/ 97-BР - це договір, відповідно до якого лізингодавець зобов'язується набути у власність у постачальника річ згідно з установленими лізингоодержувачем специфікаціями і передати її лізингоодер-жувачу в користування на певний строк - не менше 1 року - за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 3 цього Закону визначено, що:

предметом договору фінансового лізингу є об'єкти основних фондів;

не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки й інші природні об'єкти, цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи;

майно, що перебуває у державній або комунальній власності, щодо якого немає заборони- передачі в користування й/або володіння, також може бути передано за договором фінансового лізингу.

Суб'єктами лізингу згідно зі ст. 4 цього Закону є:

лізингодавець, який передає право володіння й користування предметом лізингу лізингоодержу-вачу (лізингодавцем може бути тільки юридична особа);

лізингоодержувач - особа (як юридична, так і фізична), яка отримує право володіння й користування предметом лізингу від лізинго-давця;

постачальник (продавець) - юридична або фізична особа, у якої лізингодавець придбаває річ, яку в майбутньому передає лізинго-одержувачу як предмет лізингу;

інші фізичні та юридичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Відповідно до ст. 6 Закону № 723/97-ВР договір лізингу має бути укладено у письмовій формі, його істотними умовами є такі:

предмет лізингу (зазначаються об'єкти основних засобів, які здаються в лізинг);

строк, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу;

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін може бути досягнуто згоди.

Слід відзначити, для того щоб уникнути проблем при здійсненні операцій у межах договору фінансового лізингу, а також при користуванні предметами лізингу, в договорі лізингу доцільно передбачити таке:

порядок приймання-передачі предмета лізингу;

права та обов'язки сторін;

порядок страхування об'єкта лізингу;

порядок проведення технічного обслуговування й ремонту предмета лізингу;

відповідальність сторін;

порядок розірвання й відмови від договору.

Передбачено, що лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, технічним обслуговуванням і ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 14 Закону № 723/97-ВР). Витрати, пов'язані з поліпшенням предмета лізингу, лізингоодержувач може здійснювати тільки з дозволу лізингодавця; якщо таке поліпшення зроблено без дозволу, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі вилучення може бути здійснено без шкоди для предмета (ст. 15 Закону № 723/97-ВР).

Оплата лізингових платежів (ст. 16 Закону № 723/97-ВР) здійснюється в порядку, передбаченому договором. Ці платежі містять: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредит; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Такими витратами, зокрема, можуть бути витрати на: транспортування, монтаж, установлення предмета лізингу; митне оформлення; реєстрацію предмета лізингу; одержання лізингодав-цем гарантій і порук третіх осіб; відшкодування страхових платежів у разі, якщо страхування предмета лізингу за договором покладається на лізингодавця; податок з власників транспортних засобів, що сплачується лізингодавцем за власні транспортні засоби, передані в лізинг; плату за послуги аудита (аналіз фінансового стану лізингоодер-жувача).

Слід зазначити, що згідно з вимогами статей 4 та 5 Закону № 2664-III фінансовий лізинг належить до фінансових послуг, які надаються фінансовими установами. Але у ст. 4 Закону № 723/97-ВР лізингодавця визначено як просто юридичну особу, про що зазначалося вище. І немає будь-якого обмеження щодо надання послуг з фінансового лізингу лише фінансовими установами, тобто юридичні особи, які відповідно до свого правового статусу не є фінансовими установами, мають право надавати послуги з фінансового лізингу на загальних підставах. Аналогічний висновок зроблено у листах Держфінпослуг України від 09.07.2004 г. № 702/11-3/1 і від 12.07.2004 г. № 715/11-12. Але систематичне надання фінансових послуг (три й більше договорів протягом календарного року) передбачає взяття на облік юридичної особи, що надає послуги з фінансового лізингу, у Держ-фінпослуг України. Це передбачено п. 2.2 Положення № 21. Також відповідно до Порядку № 27 лізингодавці (незалежно від того, є вони фінансовими установами чи ні) подають у Держфінпослуг України квартальну звітність у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 2.3 і п. 2.5 Порядку № 27). Згідно з п. 4.1 Порядку № 27 звітність складається з таких документів:

титульного листа;

довідки про обсяг і кількість укладених та виконаних договорів з надання фінансових послуг;

довідки про обсяг і кількість наданих фінансових послуг за договорами фінансового лізингу;

електронних файлів згідно з форматами, установленими Держфінпослуг України.

Вимоги ПБО 14 щодо відображення
операцій з фінансової оренди у бухгалтерському обліку

Методологічні основи відображення операцій за договорами фінансового лізингу викладено в ПБО 14. Відповідно до п. 4 цього Положення фінансова оренда - це оренда, яка передбачає передачу орендареві всіх ризиків і вигід, пов'язаних із правом користування й володінням активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б одного з наведених нижче ознак:

орендар набуває право власності на орендований актив (об'єкт основних засобів) після закінчення строку оренди;

орендар має намір і змогу придбати орендований об'єкт за ціною, нижчою, ніж його справедлива вартість на дату придбання;

строк оренди становить більшу частину строку експлуатації об'єкта оренди;

теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

орендований актив має особливий характер, що дає змогу тільки орендареві використовувати йото без витрат на модернізацію, модифікацію, дообладнання;

орендар має змогу продовжити оренду за плату, яка значно нижче ринкової орендної плати;

оренду може бути припинено орендарем, який відшкодовує орендодавцеві його витрати, понесені через припинення оренди;

доходи або втрати від зміни справедливої вартості орендованого об'єкта на кінець строку належить орендареві.

Облік фінансової оренди в орендаря й-орендодавця має свої особливості. Розглянемо їх.

Облік в орендаря

Згідно з п. 5 ПБО 14 орендар відображає отриманий у фінансовий лізинг об'єкт одночасно і як актив, і як зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю об'єкта або нинішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Мінімальні орендні платежі - це платежі, які підлягають оплаті орендарем протягом строку оренди (за винятком вартості послуг і податків, що підлягають сплаті орендодавцю, та непередбаченої орендної плати), збільшені й для орендаря, і для орендодавця на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта (п. 4 ПБО 14).

За наявності можливості й наміру орендаря придбати об'єкт оренди за ціною, меншою, ніж його справедлива вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди й суми, яку необхідно сплатити відповідно до угоди про придбання об'єкта оренди (п. 4 ПБО 14).

Якщо в угоді про фінансову оренду не зазначено орендну ставку відсотка, то для визначення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря (п. 5 ПБО 14).

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди (реконструкцію, модифікацію, модернізацію, дообладнання, добудування тощо), які зумовлюють збільшення майбутніх економічних вигід, які спочатку очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції й включаються у вартість об'єкта фінансової оренди (п. 6 ПБО 14).

Облік в орендодавця

Орендодавець відображає переданий об'єкт як дебіторську заборгованість - у сумі мінімальних лізингових платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, який підлягає одержанню, з визнанням доходу від реалізації необоротних активів. Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансового лізингу списується з балансу з відображенням у складі собівартості реалізованих необоротних активів (п. 10 ПБО 14). Фінансовим доходом орендодавця є різниця суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди й теперішньої вартості зазначеної суми, яка визначена за орендною ставкою відсотка (п. 11 ПБО 14). Актив фінансової оренди, визнаний утримуваним для продажу, відображається орендодавцем відповідно до ПБО 27. Згідно з п. 15 ПБО 14 витрати орендодавця на укладення угоди про фінансову оренду (комісійні винагороди, юридичні послуги) визнаються іншими витратами відповідного звітного періоду.

У ПБО 14 також окремо визначено методологічні основи відображення фінансової оренди, яка надається орендодавцем - виробником об'єкта оренди:

дебіторська заборгованість орендаря відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції й теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди одночасно з визнанням доходу (виручки) від реалізації готової продукції. У цьому випадку дохід такого орендодавця від операції з надання об'єкта у фінансову оренду визнається за найменшою з двох оцінок: справедливої вартості цього об'єкта або теперішньої вартості мінімальних орендних платежів, обчисленої за ринковою ставкою відсотка (п. 13 ПБО 14);

собівартість реалізованого об'єкта фінансової оренди визначається виходячи з його балансової вартості, зменшеної на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, яка відноситься на збільшення дебіторської заборгованості орендаря (п. 13 ПБО 14);

фінансовий дохід орендодавця - виробника об'єкта фінансової оренди - різниця суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта оренди й теперішньої вартості даної суми (п. 14 ПБО 14).

У п. 19 ПБО 14 наведено особливості відображення продажу активу при укладанні угоди щодо його одержання продавцем у фінансову оренду:

якщо продажна вартість (після відрахування непрямих податків та інших відрахувань) нижче або дорівнює балансовій вартості проданого активу, дохід від продажу активу за звітний період визнається у сумі продажної вартості активу (п. 19.1 ПБО 14);

якщо продажна вартість (після відрахування непрямих податків та інших відрахувань) вище балансової вартості, то дохід, від продажу активу за звітний період дорівнює балансовій (залишковій) вартості. Сума перевищення продажної вартості над балансовою включається продавцем-орендарем до складу доходів майбутніх періодів для подальшого віднесення до складу доходів відповідних звітних періодів протягом строку фінансової оренди (п. 19.2 ПБО 14);

собівартістю реалізованих активів признається їх балансова (залишкова) вартість (п. 19.3 ПБО 14).

Відображення операцій з фінансової оренди
на рахунках бухгалтерського обліку

Інструкцією № 291 передбачено балансові субрахунки для відображення розрахунків з фінансової оренди:

для орендодавця - субрахунок 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду». За дебетом цього субрахунку відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені відповідно до ПБО 14, за кредитом - погашення заборгованості. Аналітичний облік ведеться щодо кожного дебітора, а також за строками утворення;

для орендаря - субрахунок 531 «Зобов'язання з фінансової оренди». За кредитом цього субрахунку відображається збільшення заборгованості перед орендодавцем за отримані об'єкти довгострокової оренди, за дебетом - її погашення, списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об'єктами оренди.

Порядок відображення основних господарських операцій фінансового лізингу в орендодавця й орендаря розглянемо на умовних прикладах.

Приклад 1

Орендодавець на замовлення орендаря здобуває у постачальника технологічне устаткування вартістю 480 000 грн., (у тому числі ПДВ (20%) - 80 000 грн.). Згідно з умовами договору фінансового лізингу його строк становить 6 років (72 місяця), після закінчення якого орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві його вартість, після чого об'єкт лізингу переходить у власність орендаря. Орендну ставку відсотка встановлено у розмірі 18% за рік (1,5% за місяць). Орендні платежі сплачуються щомісяця.

У наведеному прикладі теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів дорівнює договірної вартості об'єкта оренди: 480 000 грн.

Насамперед треба визначити суму мінімального орендного платежу, що підлягає сплаті щомісяця протягом усього строку дії договору. Такий платіж має назву ануїтет, порядок розрахунку якого наведено в додатку 1 до ПБО 14. Ануїтет (А) складається із частини вартості устаткування, яку необхідно відшкодувати орендареві, і фінансових витрат - плати за надання устаткування в оренду, і розраховується за формулою

де ТВА - теперішня вартість мінімальних платежів;

і - ставка відсотка для зазначеного періоду;

n - кількість періодів, за які сплачується орендна плата й нараховуються відсотки.

Ануїтет розраховується в такий спосіб:

(480 000 х 0,015) / (1 - 1 : (1 + + 0,015)⁷²) - 7200/ (1 - 1:1,015⁷²) = 7200 / (1 - 1: 2,96) = 7200 / (1 - 0,34) = 7200/0,66 = 10 909,09 грн.

Сума фінансових витрат за кожен місяць розраховується як добуток залишку зобов'язань з оренди на попередню дату й орендної ставки відсотка:

за перший місяць фінансові витрати становлять 480 000 грн. х 0,015 = 7200 грн.;

щоб визначити суму зобов'язань на початок другого місяця, визначаємо суму відшкодування вартості устаткування в складі ануїтету за перший місяць: 10 909,09 грн. - 7200 грн. = 3709,09 грн. Сума зобов'язань становить: 480 000 грн. - 3709,09 грн. = 476 290,91 грн. Сума фінансових витрат за другий місяць становить 476 290,91 грн. х 0,015 = 7144,36 грн.;

знаючи суму відшкодування вартості устаткування за другий місяць (10 909,09 грн. - 7144,36 грн. = 3764,73 грн.), розраховуємо залишок зобов'язань на початок третього місяця: 476 290,91 грн. - 3764,73 грн. = 472 526,18 грн. і суму фінансових витрат за третій місяць: 472 526,18 грн. х 0,015 = - 7087,89 грн. тощо. Розраховані дані можна оформити в таблиці, по суті це - графік платежів за договором фінансового лізингу (табл. 1).

Таблиця 1

На підставі розрахованих даних розглянемо відображення операцій за фінансовим лізингом в орендодавця й орендаря в бухгалтерському обліку (табл. 2).

Таблиця 2

Приклад 2

Припустимо, що орендодавець здає в оренду технологічне устаткування, яке перебуває в нього на балансі в складі основних фондів. Справедлива вартість цього устаткування (зазначено в договорі фінансового лізингу) також становить 480 000 грн., утому числі ПДВ (20%) - 80 000 грн., первісна вартість без урахування ПДВ - 520 000 грн., залишкова - 440 000 грн.

В орендаря операції підлягають відображенню в бухгалтерському обліку в тому ж порядку, що й у прикладі 1. В орендодавця ж ці операції відображатимуться у дещо іншому порядку (табл. 3).

Таблиця З

Відображення в обліку орендаря операцій з поліпшення
й підтримки в робочому стані об'єкта фінансової оренди

Як зазначалося вище, витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди, які зумовлюють збільшення майбутніх економічних вигід, які спочатку очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції та включаються у вартість об'єкта фінансової оренди. Якщо ж витрати щодо об'єкта оренди не спричинюють збільшення майбутніх економічних вигід, а здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані й одержання спочатку визначеної суми майбутніх економічних вигід (наприклад, технічний огляд, обслуговування, ремонт, нагляд тощо), то згідно з п. 15 ПБО 7 і п. 32 Методичних рекомендацій № 561 сума таких поліпшень включається до складу витрат.

У бухгалтерському обліку орендаря відповідно до Інструкції № 291 і Методичних рекомендацій № 561 операції з поліпшення об'єкта фінансової оренди відображаються в такий спосіб:

1. Поліпшення об'єкта фінансової оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які здійснюються підрядним способом:

відображено суму витрат на реконструкцію, дообладнання, модернізацію: дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції» - кредит субрахунків 631, 685;

відображено податковий кредит з ПДВ (за наявності податкової накладної): дебет субрахунку 641/ПДВ - кредит субрахунків 631,685;

витрати, віднесені на збільшення первісної вартості об'єкта оренди: дебет рахунку 10 - кредит рахунку 15;

2. Поліпшення об'єкта фінансової оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, здійснювані господарським способом:

відображено фактично понесені витрати (використані запаси) на поліпшення об'єкта оренди: дебет рахунку 15 - кредит рахунку 20 «Запаси»;

відображено фактичні витрати на оплату праці працівників, які здійснювали роботи: дебет рахунку 15 - кредит субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати»;

відображено фактичні витрати на соціальне страхування: дебет рахунку 15 - кредит рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням»;

3. Витрати, у результаті яких планується відновлення первісних властивостей об'єкта оренди:

списання вартості матеріалів, використаних для ремонту, технічного обслуговування тощо: дебет рахунків 23,91,92, 93,94 - кредит рахунку 20;

нараховано заробітну плату працівникам, які виконували роботи: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 - кредит субрахунку 661;

здійснено нарахування на заробітну плату: дебет рахунків 23,91,92, 93, 94 - кредит рахунку 65;

відображено інші витрати, пов'язані з ремонтом, технічним обслуговуванням об'єкта фінансової оренди: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 - кредит субрахунків 631, 685.

Відображення операцій фінансового лізингу
в податковому обліку

Податок на прибуток

Фінансовий лізинг згідно з визначенням, наведеним у пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону № 334/94-BR -це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу передання орендарю майна, яке підпадає під визначення об'єкта основних фондів, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків і винагород, пов'язаних із правом користування й володіння об'єктом лізингу. При цьому договір має містити хоча б одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості за нормами, передбаченими пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 334/94-BR орендар зобов'язаний придбати орендований об'єкт протягом строку дії договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в договорі;

сума лізингових платежів з початку строку оренди має рівнятися або перевищувати первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо в лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості, то загальна сума орендних платежів має дорівнювати або становити більше 90% звичайної ціни об'єкта лізингу, яка діяла на початок строку дії договору лізингу, збільшеної на суму відсотків, розрахованих виходячи з облікової ставки НБУ, яка діяла на дату початку строку дії договору, на весь його строк;

майно, яке передано в лізинг, виготовлено на замовлення орендаря й по закінченню дії лізингового договору не може бути використано іншими особами, крім орендаря, виходячи з його індивідуальних характеристик.

Також у пп. 1.18.2 п. 1.18. ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що строк фінансового лізингу - це строк від дати передання майна орендареві до дати набуття права власності на це майно або здійснення останнього лізингового платежу (залежно від того, яка з подій відбулася раніше).

Водночас незалежно від того, підпадає лізингова операція під визначення фінансового лізингу чи ні, у договорі можна зазначити, що з метою оподаткування угода розглядатиметься як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Правила, за якими визначаються валові доходи й валові витрати при здійсненні лізингових операцій, викладено в пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР. Для цілей оподаткування передання майна у фінансовий лізинг прирівнюється до його продажу в момент такої передачі, що має такі податкові наслідки:

при переданні об'єкта лізинго-давець збільшує валовий дохід на вартість такого об'єкта (без урахування відсотків і комісій) відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР з урахуванням коригування за п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР;

якщо об'єкт лізингу був у складі основних фондів лізингодавця, то лізингодавець зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів і визначає фінансовий результат за правилами, передбаченим для продажу основних фондів, тобто відповідно до підпунктів 8.4.3 та 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР;

лізингоотримувач збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість об'єкта (без урахування відсотків і комісій) згідно з пп. 8.3.2 п. 8.3 цієї статті, амортизація на отриманий об'єкт розраховується за загальними правилами відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6, балансова вартість об'єкта враховується при розрахунку 10%-го ліміту витрат на поліпшення, передбаченого пп. 8.7.1 п. 8.7 цієї статті;

за результатами податкового періоду, в якому нараховується лізинговий платіж, на частину платежу у вигляді відсотків або комісій (без обліку частини платежу в рахунок компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу) лізингодавець збільшує валовий дохід, а лізингоотримувач - валові витрати;

якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцеві без придбання його у власність, то таке повернення з метою оподаткування прирівнюється до продажу об'єкта за звичайною ціною (причому така ціна не може бути менше первісної вартості цього об'єкта, зменшеної на суму нарахованої амортизації), тобто лізингоотримувач повинен застосувати правила продажу об'єктів основних засобів.

Для лізингодавця ж така операція прирівнюється до придбання об'єкта, тому він повинен збільшити балансову вартість відповідної групи (якщо об'єкт використовуватиметься в складі основних фондів) або збільшити валові витрати (якщо об'єкт використовуватиметься як товар);

якщо об'єкт фінансового лізингу вперше вводиться в експлуатацію та його вартість визначено договором у сумі, меншій, ніж сума витрат на його придбання або спорудження, орган ДПС має право здійснити позапланову перевірку з метою визначення рівня звичайної ціни.

Податок на додану вартість

Операція фінансового лізингу підпадає під визначення терміна «поставка товарів», наведеного в п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР. Тому при переданні майна за договором фінансового лізингу лізингодавець нараховує податкові зобов'язання з ПДВ на вартість об'єкта (без урахування відсотків і комісій), згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону. При цьому лізингоотримувач має право включити суму ПДВ (пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7) до складу податкового кредиту за умови, що об'єкт використовуватиметься ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 цієї етапі в межах суми відсотків і комісійних винагород, що не перевищує подвійну дисконтну ставку НБУ, встановлену на дату нарахування, ПДВ не нараховується. Якщо ж сума відсотків (комісійних винагород) перевищує подвійну дисконтну ставку НБУ, то лізингодавець на різницю нараховує податкові зобов'язання, а лізингоотримувач матиме право на податковий кредит (при дотриманні умов пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/ 97-ВР).

При поверненні об'єкта фінансового лізингу (пп. 3.1.1 пп. 3.1 і пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону № 168/ 97-ВР) лізингоотримувач

зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, а лізингодавець - відобразити податковий кредит (цей висновок також викладено у листах ДПА України від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117, від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26 і від 23.03.2009 р. № 2558/6/16-1515-26).

Перелік використаних нормативних документів

Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)

Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс)

Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 p., зі змінами та доповненнями)

Закон України № 723/97-ВР від 16.12.97 р. «Про лізинг» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2664-111 від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» (зі змінами та доповненнями)

Наказ Мінфіну України № 92 від 27.04.2000 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (зареєстровано в Мін'юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509, зі змінами та доповненнями, за текстом - ПБО 7)

Наказ Мінфіну України № 181 від 28.07.2000 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (зареєстровано в Мін'юсті України 10.08.2000 р. за № 487/4708, зі змінами та доповненнями, за текстом - ПБО 14)

Наказ Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р. «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції щодо його застосування» (зареєстровано в Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185 (зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 291)

Наказ Мінфіну України № 561 від 30.09.2003 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» (за текстом - Методичні рекомендації № 561)

Наказ Мінфіну України № 617 від 07.11.2003 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність» (зареєстровано в Мін'юсті України 17.11.2003 р. за № 1054/8375, зі змінами та доповненнями, за текстом - ПБО 27)

Розпорядження Держфінпослуг України № 21 від 22.01.2004 р. «Про затвердження Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами» (зареєстровано в Мін'юсті України 16.04.2004 р. за № 492/9091, за текстом - Положення № 21)

Розпорядження Держфінпослуг України № 27 від 27.01.2004 р. «Про затвердження Порядку надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами й нормативно-правовими актами Держфінлослуг можливість надавати послуги фінансового лізингу» (зареєстровано в Мін'юсті України 06.04.2004 р. за № 431/9030, за текстом - Порядок № 27)

Лист Держфінпослуг України № 702/11-3/1 від 09.07.2004 р. «Щодо кола юридичних осіб, які можуть здійснювати діяльність з надання послуг фінансового лізингу»

Лист Держкомфінпослуг України № 715/11-12 від 12.07.2004 р. «Щодо надання фінансових послуг»

Лист ДПА України № 982/6/16-1515-26 від 06.02.2009 р. «Щодо податкового обліку ПДВ при здійсненні вилучення предметів фінансового лізингу через несплату лізингових платежів»

Лист ДПА України № 2558/6/16-1515-26 від 23.03.2009 р. «Щодо особливостей податкового обліку ПДВ при здійсненні вилучення предметів фінансового лізингу через несплату лізингових платежів і у доповнення до листа ДПА України від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26»

Лист ДПА України № 22703/7/16-1117 від 07.11.2007 р. «Щодо окремих питань справляння податку на додану вартість»

Юрій ГРАКОВСЬКИЙ,
аудитор

“Вiсник податкової служби України” № 19 травень 2010 р.
передплатнi iндекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)