документiв в базi
550558
Подiлитися 

Документ втратив чиннiсть!


ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
08.09.2009 N 2а-6302/09/2670

(Постанова скасовано на підставі Постанови
Київського апеляційного адміністративного суду
N 2а-6302/09/2670 від 07.10.20
10)

Про визнання незаконною постанови
Кабінету Міністрів України
від 12 липня 2005 року N 562

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Власенкову О.О., суддів: Пісоцької О.В., Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Чернишевої О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Притолюк Антоніни Михайлівни, Мохника Андрія Володимировича, Мохник Ірини Володимирівни, Мохник Олени Володимирівни, Мохника Володимира Андрійовича (далі - Позивачі), до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач) (треті особи Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (за участю: від Позивачів - Притолюк Антоніни Михайлівни, Мохник Андрія Володимировича, Мохник Ірини Володимирівни, Мохник Олени Володимирівни, Мохник Володимира Андрійовича, від Відповідача Гаврищук А.В. (довіреність від 23 грудня 2009 року N 29-22/173), від третьої особи - Міністерства фінансів України Бондар О.М. (довіреність від 25 червня 2009 року N 31-28030-02-2/23)).

Обставини справи:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Відповідача про:

1) визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

2) зобов'язання Відповідача скасувати зазначену постанову;

3) зобов'язати прийняти постанову, якою розміри виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначити у відповідності до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та статті 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 );

4) звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до заяви від 10 липня 2006 року Позивачі уточнили заявлені позовні вимоги та замість вимог, викладених у пунктах 2-3, просили зобов'язати Кабінет Міністрів України внести зміни до оскаржуваної постанови ( 562-2005 ), якими привести розміри виплат на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до розмірів виплат, встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та статті 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ).

В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що оскаржувана постанова ( 562-2005 ) є незаконною, оскільки, у ній передбачено значно менші розміри виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж передбачені законом.

Представник Відповідача проти позову заперечив посилаючись на те, що усі виплати передбачені оскаржуваною постановою ( 562-2005 ) здійснюються в межах бюджетних асигнувань у розмірах, що передбачені видатковою частиною державного бюджету на фінансування конкретної програми.

Представник третьої особи - Міністерства фінансів України позицію представника Відповідача підтримав.

Представники інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не прибули, хоча про день, місце та час судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2009 року скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року про задоволення позову та постанову апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2009 року справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 18 червня 2009 року справу прийнято до розгляду та призначено попереднє судове засідання на 16 липня 2009 року.

Попереднє судове засідання 16 липня 2009 року відкладено на 10 серпня 2009 року у зв'язку з неприбуттям Позивачів.

Ухвалою суду від 10 серпня 2009 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 8 вересня 2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України ( 2747-15 ) в судовому засіданні 8 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: інвалідам I, II, III групи, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, а також іншим категоріям постраждалих.

Позивачі є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема:

- Притолюк Антоніна Михайлівна - інвалід II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення категорії 1, серія А, N 400459);

- Мохник Андрій Володимирович - евакуйований з міста Прип'яті у 1986 році (посвідчення категорії 2, серія Б, N 103495);

- Мохник Ірина Володимирівна - евакуйована з міста Прип'яті у 1986 році (посвідчення категорії 2, серія Б, N 116278);

- Мохник Олена Володимирівна - евакуйована з міста Прип'яті у 1986 році (посвідчення категорії 2, серія Б, N 058910);

- Мохник Володимир Андрійович - евакуйований з міста Прип'яті у 1986 році (посвідчення категорії 2, серія Б, N 143233).

Відповідно до статті 1 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Україна є соціальною, правовою державою.

У пункті 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 зазначено, що "в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів".

Згідно із частиною 2 статті 3 Конституції України ( 254к/96-ВР ) права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а згідно зі статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані та не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод громадян.

Відповідно до статті 16 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Українська держава визнала своїм обов'язком подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу, а гарантії захисту осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, були закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).

Згідно зі статтею 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 75 Конституції України ( 254к/96-ВР ) єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, що знайшло підтвердження у Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002, частина 2 пункту 1 якого зазначає: "Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони". Відповідно до статті 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією ( 254к/96-ВР ) межах і відповідно до законів України.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) гарантує соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлює для них гарантії, пільги та компенсації.

Згідно із частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:

інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати;

кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати;

евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ) мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно законами України.

Так, статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" ( 2285-15 ) встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. Оскільки до 1 вересня 2005 р, ця виплата не була здійснена, то розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, має обчислюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні.

Таким чином, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи мав складати 1660 гривень (5 х 332 гривні = 1660 гривень), а евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей, - 996 гривень (3 х 332 гривні = 996 гривень).

Всупереч викладеному, пунктом 1 оскаржуваної постанови Кабінетом Міністрів України ( 562-2005 ) громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

Як наслідок, відбулось звуження права Позивачів, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед яких є інвалід II групи та евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, на отримання соціальних виплат у розмірах, визначених законом.

Таким чином, перевіривши оскаржувану постанову ( 562-2005 ) на відповідність критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України ( 2747-15 ), суд дійшов висновку, що в частині щодо визначення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розміру щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам II групи - 120 грн. та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 грн., оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не відповідає вищевказаним Законам України ( 796-12 ), а тому в цій частині має бути визнана судом незаконною.

Позовна вимога щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України внести зміни до оскаржуваної постанови ( 562-2005 ) не підлягає задоволенню судом з огляду на відсутність у суду повноважень втручатись у повноваження органів виконавчої влади, визначених законом та при реалізації яких відповідно до закону останні діють на власний розсуд.

Вимога про звільнення Позивачів від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду також не підлягає задоволенню судом, оскільки згідно з положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) Позивачі звільнені від сплати судового збору.

Керуючись статтями 158-163, 171 КАС України ( 2747-15 ) постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розміру щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам II групи - 120 грн. та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуючий, суддя О.О.Власенкова

Судді: О.В.Пісоцька

А.Б.Федорчук

^ Наверх
наверх