документiв в базi
550558
Подiлитися 
  2008-11-262011-10-20  

Документ втратив чиннiсть!


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 26 листопада 2008 р. N 1511-р
Київ

(Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 710 від 26 вересня 2013
р.)

Про схвалення Концепції Державної цільової програми
реформування Державної кримінально-виконавчої служби
на період до 2017 року

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, що додається.

Визначити Державний департамент з питань виконання покарань державним замовником Програми.

2. Мін'юсту разом з Державним департаментом з питань виконання покарань та іншими заінтересованими органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 26 листопада 2008 р. N 1511-р

Концепція
Державної цільової програми реформування Державної
кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року

Визначення проблеми, на розв'язання якої
спрямована Програма

Пріоритетними напрямами державної політики у сфері виконання кримінальних покарань згідно з Указами Президента України від 8 квітня 2008 р. N 311 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів" і від 25 квітня 2008 р. N 401 "Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України" є створення умов для виправлення, запобігання катуванням і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими та особами, взятими під варту, вчиненню нових злочинів особами, які відбувають покарання, поступове наближення умов тримання таких осіб до європейських норм, поліпшення роботи з кадрами кримінально-виконавчої служби, вдосконалення їх професійної підготовки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 366 "Про схвалення пріоритетів діяльності міністерств на 2008 рік" (Офіційний вісник України, 2008 р., N 17, ст. 460) реформування кримінально-виконавчої системи є пріоритетним напрямом у діяльності Мін'юсту.

В Україні більшість будівель, споруд, інженерних мереж установ виконання покарань та слідчих ізоляторів експлуатуються понад 100 років.

Оскільки їх стан не відповідає сучасним вимогам забезпечення прав і свобод людини і громадянина, вони потребують негайної реконструкції або капітального ремонту, особливо це стосується установ виконання покарань для засуджених жінок та неповнолітніх.

Значна кількість засуджених, що тримається в установах виконання покарань, має низький освітній рівень. Сучасні підходи до організації виробничої діяльності обумовлюють необхідність зміни правового регулювання діяльності підприємств установ виконання покарань.

Незважаючи на значну кількість засуджених із соматичними та психічними захворюваннями, поширення серед них туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, проблема із забезпеченням таких осіб відповідною медичною допомогою залишається не розв'язаною.

Не викоренено практику неналежного поводження персоналу Державної кримінально-виконавчої служби з особами, які взяті під варту та відбувають покарання в установах виконання покарань, а скарги засуджених на упереджене ставлення до них з боку персоналу не завжди розглядаються своєчасно та об'єктивно.

Потребує вдосконалення робота кримінально-виконавчої інспекції, на обліку в якій на даний час перебуває близько 150 тис. осіб, яке повинно здійснюватися за зразком служб пробації, утворених у багатьох європейських державах. Крім того, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) з 2009 року кримінально-виконавчій інспекції будуть передані функції з ведення обліку та здійснення контролю за особами, звільненими від відбування покарання умовно-достроково (більш як 30 тисяч).

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
необхідності її розв'язання програмним методом

Політика України у сфері кримінальних і кримінально-виконавчих правовідносин спрямовується на приведення їх у відповідність з Європейськими пенітенціарними правилами, Європейськими правилами про попереднє ув'язнення, рішенням Європейського суду з прав людини у справах проти України та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) щодо заборони катування. Завдання з реалізації єдиної державної політики у цій сфері покладається на Державну кримінально-виконавчу службу.

Вагомим компонентом такої політики є удосконалення діяльності та підвищення ефективності виконання кримінальних покарань з урахуванням необхідності безумовного дотримання принципів кримінально-виконавчого законодавства та міжнародних правових актів у цій сфері.

Прийняття нових Кримінального, Кримінально-виконавчого кодексів України, Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", приєднання України до ряду міжнародних актів вимагають удосконалення підходів до організації виконання та відбування кримінальних покарань шляхом створення умов для виправлення засуджених, приведення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, у відповідність з вимогами законодавства та європейськими нормами і стандартами.

Основні шляхи реформування пенітенціарної системи були визначені Указом Президента України від 25 квітня 2008 р. N 401 "Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України".

Після вступу України до Ради Європи на виконання Спільної програми Комісії Європейських Співтовариств і Ради Європи були подані рекомендації щодо подальшого реформування кримінально-виконавчої системи, у тому числі створення незалежної від правоохоронних органів пенітенціарної системи.

За час, що минув з початку реформування кримінально-виконавчої системи, відбулися істотні зміни як у суспільстві, так і в зазначеній системі, що викликало нагальну потребу в подальшому реформуванні Державної кримінально-виконавчої служби.

За результатами оцінки діяльності Державної кримінально-виконавчої служби визначено такі основні фактори, що негативно впливають на роботу органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів:

неузгодженість національного законодавства з питань діяльності Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема кримінально-виконавчої інспекції, з європейськими нормами і стандартами;

недосконалість системи управління Державної кримінально-виконавчої служби;

недостатнє фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби та неналежний рівень соціально-правового захисту її персоналу, що створює умови для поширення корупції і хабарництва; зниження рівня забезпечення спеціальною технікою та інженерно-технічними засобами охорони; погіршення роботи системи охорони здоров'я і соціального захисту засуджених та осіб, взятих під варту;

недостатній професійний рівень персоналу та відсутність наукового супроводження процесу реформування Державної кримінально-виконавчої служби;

значний фізичний знос основних виробничих фондів підприємств установ виконання покарань, що призводить до неконкурентоспроможності вироблюваної ними продукції та погіршення їх фінансово-економічного становища.

Подальше реформування Державної кримінально-виконавчої служби потребує консолідації зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади і громадськості.

Комплексний підхід до розв'язання зазначеної проблеми з використанням програмного методу потребує розроблення, затвердження та виконання Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року.

Мета Програми

Метою Програми є подальше вдосконалення роботи Державної кримінально-виконавчої служби шляхом створення умов для виправлення засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх соціальної адаптації в суспільстві, розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, організації діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації, підвищення престижу професії працівника кримінально-виконавчої служби.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми
на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі два варіанти розв'язання проблеми реформування Державної кримінально-виконавчої служби.

Перший варіант передбачає подальше виконання Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1090 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 32, ст. 2315), що дасть змогу певною мірою вирішити питання щодо приведення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах у відповідність з вимогами законодавства, міжнародними нормами і стандартами.

Разом з тим такий варіант не може бути достатньо ефективним, оскільки зазначена Програма не охоплює всі цілі та завдання, визначені у Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби.

Другий варіант передбачає розроблення і виконання Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, яка дасть змогу забезпечити комплексний підхід до розв'язання проблеми.

Зазначений варіант є оптимальним, оскільки він забезпечує збільшення фінансових та технічних можливостей для досягнення поставленої мети.

Шляхи і способи розв'язання проблеми,
строк виконання Програми

Розв'язання проблеми передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на:

недопущення катувань в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

забезпечення в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах визначених законодавством порядку і умов тримання осіб, впровадження європейських стандартів у цій сфері шляхом, зокрема, виконання рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та Європейських в'язничних правил;

запровадження превентивних механізмів запобігання катуванням відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання;

підвищення ефективності системи управління Державною кримінально-виконавчою службою, її функціонування на принципах підзвітності, прозорості, передбачуваності, взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадськості;

створення захищеної єдиної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи кримінально-виконавчої служби відповідно до міжнародних договорів стосовно захисту персональних даних;

організацію діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації;

забезпечення відкритості діяльності Державної кримінально-виконавчої служби для здійснення демократичного цивільного контролю, зокрема передбачивши можливість її функціонування у сфері відання Мін'юсту;

розширення та зміцнення зв'язків із засобами масової інформації щодо всебічного висвітлення діяльності кримінально-виконавчої служби з метою формування об'єктивної громадської думки про державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;

удосконалення механізму правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої служби;

вдосконалення системи підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби та підвищення рівня його соціального захисту, наукового та науково-методичного забезпечення діяльності установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

створення при слідчих ізоляторах спеціалізованих відділень надання медичної допомоги особам, хворим на активну форму туберкульозу;

розвиток матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Виконання Програми планується у два етапи.

На першому етапі (2008-2012 роки) здійснюватимуться заходи щодо:

створення нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам та забезпечувала виконання у повному обсязі функцій, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу;

створення законодавчих та організаційних передумов для подальшого скорочення чисельності осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

вивчення і впровадження позитивного досвіду європейських держав у сфері виконання кримінальних покарань (створення служби пробації і нових моделей установ виконання покарань);

приведення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, у відповідність з вимогами законодавства;

утворення вищих навчальних закладів з підготовки кадрів для Державної кримінально-виконавчої служби;

оптимізації системи управління Державної кримінально-виконавчої служби, передбачивши її функціонування у сфері відання Мін'юсту.

На другому етапі (2013-2017 роки) здійснюватимуться такі заходи:

приведення діяльності органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у відповідність з європейськими стандартами;

забезпечення сталого функціонування служби пробації.

Очікувані результати
та визначення ефективності Програми

Виконання Програми сприятиме наближенню до вимог Європейських пенітенціарних правил, недопущенню порушень прав людини і громадянина під час виконання кримінальних покарань, реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, а також дасть змогу:

привести акти законодавства у відповідність з Європейськими пенітенціарними правилами, що забезпечить функціонування Державної кримінально-виконавчої служби згідно із стандартами Ради Європи та Європейського Співтовариства;

переобладнати гуртожитки установ виконання покарань під блочне розміщення засуджених, побудувати нові установи виконання покарань, а також збільшити обсяг житлової площі відповідно до встановлених законодавством нормативів на одного ув'язненого в слідчих ізоляторах шляхом будівництва додаткових режимних корпусів та нових слідчих ізоляторів;

створити службу пробації у сфері відання Мін'юсту;

зменшити кількість рецидивів злочинів та інших правопорушень в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

зміцнити кадровий потенціал Державної кримінально-виконавчої служби, утворити спеціалізований вищий навчальний заклад IV рівня акредитації для підготовки кадрів, знизити рівень правопорушень з корупційними ознаками та іншими протиправними проявами серед персоналу зазначеної служби;

формувати у громадськості належне розуміння важливості діяльності Державної кримінально-виконавчої служби.

Фінансування заходів,
пов'язаних з виконанням Програми

Фінансування заходів, пов'язаних з виконанням Програми, здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету згідно з розрахунками, які щороку подаються Державним департаментом з питань виконання покарань, а також інвестицій міжнародних організацій та інших джерел.

^ Наверх
наверх