Повна індивідуальна матеріальна відповідальність

Продовження.Початок див. у консультаціїї за 21.05.07 р.

Трудове законодавство України передбачає два основних види матеріальної відповідальності: обмежену і повну. Повна матеріальна відповідальність підрозділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

У цій публікації ми розглянемо докладно договірну матеріальну відповідальність (письмовий договір про прийняття працівником на себе повної матеріальної відповідальності)

У силу такого договору працівник несе повну матеріальну відповідальність за не забезпечення схоронності (нестачу, псування) майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Мета укладання договору - договір передбачає: конкретизацію обов'язків адміністрації і працівника щодо забезпечення схоронності майна підприємства, довіреного працівнику; повну матеріальну відповідальність працівника за не забезпечення схоронності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.

Стисло розглянемо теоретичний аспект відповідальності в трудовому праві.

Як відомо, трудове право не дає загального визначення поняттю “договір”. Цією ситуацією “скористалося” цивільне право. У статті 626 ЦК України наводиться таке нормативне визначення: “договором є угода двох чи більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав і обов'язків”. У ЦК України явно простежується абсолютно цивілістичний* погляд на договір. Там є розділ “Загальні положення про договір” з главами “Поняття і види договорів”, “Укладання, зміна і розірвання договору”. При вивченні розділу про договори ЦК України може скластися враження, що договір в інших галузях права й існувати не може. Певною мірою в такій ситуації “винне” й трудове законодавство, яке, знаючи про трудовий договір і ряд інших договорів у трудовій сфері, не дає загального поняття договору.

Одним з інших договорів у трудовій сфері є і договір про повну матеріальну відповідальність. Такі договори в Україні користаються величезною популярністю. Але в зв'язку з їх застосуванням на практиці виникає чимало питань.

Інтереси ринкового економічного розвитку України вимагають не лише ефективного використання громадянами своїх прав і обов'язків у сфері праці, але й підвищення відповідальності за взяті на себе зобов'язання. На практиці така відповідальність суб'єктів трудового права виявляється у двох її різновидах: позитивний і ретроспективний (негативний). Позитивна відповідальність - відповідальність за сучасне і майбутнє якісне виконання суб'єктом своїх зобов'язань. Негативна відповідальність - відповідальність за вже здійснене неякісне виконання суб'єктом своїх зобов'язань.

Слід вважати, що вже саме закріплення в правових нормативних актах обов'язків найманих працівників припускає позитивну відповідальність за їх виконання. І ця відповідальність є не лише моральною, але й правовою, оскільки випливає з вимоги юридичних норм (правил поведінки) і визначає відповідальну поведінку суб'єкта в теперішньому часі і майбутньому.

Ретроспективна (негативна) відповідальність полягає втім, що суб'єкт трудового права - громадянин за порушення своїх обов'язків зазнає не вигідних для себе наслідків, передбачених санкціями правових норм. Однак основне призначення такої відповідальності - попереджувальне. Річ втім, що сама можливість застосування санкцій є засобом формування у працівника стимулу до якісного виконання своїх обов'язків. І в цьому розумінні ретроспективна (негативна) відповідальність має певну спрямованість і в майбутнє, тобто характеризується і позитивними рисами.

громадянин за порушення своїх обов'язків зазнає не вигідних для себе наслідків, передбачених санкціями правових норм. Однак основне призначення такої відповідальності - попереджувальне. Річ втім, що сама можливість застосування санкцій є засобом формування у працівника стимулу до якісного виконання своїх обов'язків. І в цьому розумінні ретроспективна (негативна) відповідальність має певну спрямованість і в майбутнє, тобто характеризується і позитивними рисами.

З матеріально відповідальними особами укладається договір про повну матеріальну відповідальність, а при спільному виконанні окремих видів робіт може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, яка, відповідно, оформляється договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Різниця полягає в тім, що при індивідуальній матеріальній відповідальності шкоду повністю відшкодовує один працівник, а при колективній - бригада, тобто всі її члени (крім тих, що довели відсутність своєї провини у завданні шкоди).

Обов'язкові умови настання повної матеріальної відповідальності:

1) досягнення працівником 18 років;

2) укладання між працівником і роботодавцем договору про повну матеріальну відповідальність.

У свою чергу, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений підприємством з працівниками, які досягли 18-літнього віку, що обіймають посади і виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (випуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Такий договір можна укладати, якщо працівник обіймає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей відповідно до переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за не забезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Наведемо цей перелік:

- завідувачі касами;

- завідувачі коморами цінностей;

- завідувачі камерами зберігання;

- завідувачі складами та їх заступники;

- старші контролери-касири і контролери-касири;

- старші контролери і контролери;

- старші касири і касири, а також інші працівники, що виконують обов'язки касирів;

- завідувачі (директори за відсутності завідувачів відділами і секціями) магазинами та їх заступники;

- завідувачі скупними пунктами;

- завідувачі товарними секціями (відділами), відділами замовлень магазинів та їх заступники;

- начальники цехів і дільниць підприємств торгівлі та їх заступники;

- начальники товарних і товарно-перевалочних дільниць;

- старші товарознавці і товарознавці, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності;

- завідувачі підприємствами громадського харчування та їх заступники;

- завідувачі виробництвом, начальники цехів (дільниць) та їх заступники;

- старші адміністратори та адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування;

- завідувачі заготівельними пунктами;

- завідувачі сепараторними відділеннями;

- завідувачі аптечними установами та їх заступники;

- завідувачі відділами аптечними установами та їх заступники;

- завідувачі аптечними пунктаї першої групи;

- провізори-технологи, фармацевти;

- старші медичні сестри структних підрозділів установ охоро здоров'я;

- завідувачі господарством і у менданти будівель, що здійснюють зберігання матеріальних цінностей;

- агенти з постачання;

- експедитори з перевезен вантажів;

- інкасатори.

Розглянемо практичну реалізацію трудових відносин на наведених посадах.

Посади завідувачів касами, за дувачів коморами цінностей, завідувачів камерами зберігання, завідувачів складами та їх заступники не підлягають розширеному тлумаченню, тобто у разі коли роботодавець хоче укласти з праціві ком договір про повну матеріальну відповідальність, то необхідо перевірити, чи правильно названа його посада. За наявності підстав необхідно перейменувати посаду або змінити посадову інструкцію й лише після цього укласти договір про повну матеріаль відповідальність.

Старші контролери-касири і контролери-касири, старші контролери і контролери, старші касири і касири, а також інші працівники, що виконують обов'язки касирів, - у зазначеній групі названі посади працівників, трудові обов'язки яких пов'язані з прийняттям і видачею грошових коштів, тому з працівником, який обіймає посаду контролера якості продукції, не може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Завідувачі господарством і коменданти будівель, що здійснюють зберігання матеріальних цінностей, - зазначені працівники несуть повну матеріальну відповідальність за схоронність лише тих матеріальних цінностей, що були передані їм на зберігання, тобто вони не повинні нести повну матеріальну відповідальність за схоронність меблів та обладнання, що знаходиться в будівлях, комендантами яких вони є.

Агенти з постачання, експедитори з перевезення вантажів, інкасатори - перелік зазначених посад не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки він є виключним, тому якщо у роботодавця є необхідність укласти з працівником договір про повну матеріальну відповідальність, то назва його посади має точно відповідати одній із зазначених у переліку посад. Однак обов'язки агента з постачання і експедитора з перевезення вантажів можуть доручатися у порядку сумісництва професій (посад).

Роботи з прийняття від населення усіх видів платежів та виплати грошей через касу також містять у собі видачу населенню квитків, талонів і путівок, тому з працівниками, що здійснюють такі видачі і прийняття платежів, може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Роботи з обслуговування торговельних і грошових автоматів - мається на увазі таке обслуговування автоматів, що безпосередньо пов'язане із закладкою товарів або інкасацією грошей з таких автоматів, причому працівники несуть повну матеріальну відповідальність лише за товари, що продаються через автомат, і за грошові кошти, що знаходяться в автоматі. Якщо ж працівник взагалі не має доступу до грошових коштів і товарів в автоматі, то укладання з таким працівником договору про повну матеріальну відповідальність неможливо.

Будь-який працівник, обов'язки якого пов'язані з виконанням вищезазначених робіт, у разі відмови укласти договір про повну матеріальну відповідальність може бути звільнений з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Слід підкреслити, що на підставі укладеного договору працівник не повинен нести відповідальність за нестачу, що утворилася до передачі йому цінностей. Якщо шкода спричинена неправильним складанням документа (наприклад, акта про прийняття товарів), то працівники, що склали такий документ, внаслідок чого не могла бути стягнена з постачальника вартість відсутніх цінностей, притягаються до обмеженої матеріальної відповідальності.

При суміщенні професій (посад) договір може бути укладений з працівником, якщо у переліку передбачена основна або суміщувана ним професія (посада). Наприклад: на постійну роботу до автотранспортного підприємства був прийнятий професійний водій Моляний, при цьому пан Моляний погодився виконувати обов'язки експедитора. Відомо, що професія водія автомобіля у переліку посад, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відсутня. Однак з водієм Моляним можна укладати договір, оскільки такий працівник виконує у встановленому порядку й обов'язки експедитора. У цьому випадку працівник Моляний буде нести повну матеріальну відповідальність за не забезпечення схоронності цінностей, довірених йому для перевезення.

Повна індивідуальна матеріальна відповідальність встановлюється при виконанні або заміщенні посад і робіт, передбачених вищезазначеним переліком, і при одночасній наявності таких умов:

- коли товарно-матеріальні цінності вручаються безпосередньо працівнику під звіт, тобто на нього особисто покладається обов'язок щодо їх схоронності і продажу (працівники дрібного роздробу, комірники, касири, буфетники, експедитори та інші особи, що здійснюють виробничі операції з цінностями самостійно);

- працівнику надається окреме ізольоване приміщення або місце для зберігання, продажу чи переробки товарно-матеріальних цінностей;

- працівник самостійно звітує перед бухгалтерією підприємства за довірені йому цінності.

У разі коли до трудових обов'язків працівника не відноситься зберігання, обробка, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва переданих йому цінностей, то укладання договору про повну матеріальну відповідальність буде суперечити ст. 135-1 КЗпП України, навіть якщо посада, яку обіймає працівник, або робота, що виконується ним, зазначена у Переліку № 447.

Необхідно зазначити, що з працівниками, посади яких і роботи, що виконуються ними, не зазначені у Переліку № 447, договори про повну матеріальну відповідальність укладатися не можуть. Крім того, такі договори не можуть укладатися зі сторожами, охоронцями, лаборантами, завідувачами лабораторій, завідувачами кабінетами навчальних закладів.

Таким чином, одним з основних правил є положення про те, що договір про повну матеріальну відповідальність не може бути укладений, якщо цінності особисто працівнику не передаються.

Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, конкретизуючи обов'язки працівника та адміністрації щодо забезпечення схоронності цінностей, містить, зокрема, такі положення:

а) працівник повинен вчасно повідомляти адміністрації про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності цінностей; вести облік, складати і подавати в установленому порядку відповідні звіти; брати участь в інвентаризації;

б) адміністрація зобов'язується знайомити працівника із законодавчими актами, що встановлюють правила роботи з матеріальними цінностями; провадити у встановленому порядку інвентаризацію цінностей.

Невиконання адміністрацією зазначених обов'язків, що сприяло виникненню шкоди, є підставою для зменшення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню особою, яка завдала шкоди, або звільнення працівника від відповідальності, а у відповідних випадках - і для покладання обов'язку відшкодувати шкоду на винного працівника з числа адміністрації.

У договорі передбачена повна матеріальна відповідальність працівника лише за шкоду, що виникла внаслідок не забезпечення схоронності цінностей. Під цим розуміються як нестача, так і псування цінностей.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, суд перевіряє, чи відноситься відповідач до категорії працівників, з якими може бути укладений такий договір, і чи був договір укладений.

За відсутності цих умов на працівника за завдану ним шкоду може бути покладена матеріальна відповідальність лише в обмеженому розмірі, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності в повному розмірі шкоди.

Якщо, всупереч закону, договір про повну матеріальну відповідальність був укладений особою, яка не досягла 18-літнього віку або обіймає посаду (виконує роботу), не передбачену в Переліку № 447, то такий договір не спричиняє ніяких правових наслідків.

До неточностей формулювань, що породжують проблеми практичного застосування, слід віднести те, що законодавець, запозичаючи формулювання з раніше діючої нормативної бази, у преамбулі Типового договору як роботодавця вказав лише організацію, хоча роботодавцем, як відомо, може бути й фізична особа-підприємець. Звичайно, виходячи з принципу рівності усіх форм власності, законодавцю треба захищати майно і роботодавця-юридичної особи, і роботодавця-фізичної особи.

Розглядаючи проблематику застосування договору про повну матеріальну відповідальність, слід розібратися з обов'язковістю застосування Типового договору в принципі. Чи треба застосовувати Типовий договір повністю або слід дотримуватися лише його суттєвих умов з можливістю додавання якихось інших умов, не включених до Типового договору?

Чи можливе укладання договору про повну матеріальну відповідальність, відмінного від Типового договору?

Прямої заборони немає! Проте, швидше за все, необхідно дотримуватися і включати до договору про повну матеріальну відповідальність всі умови, передбачені Типовим договором. При цьому договір можна і, мабуть, потрібно доповнювати й іншими умовами, що не суперечать Типовому договору і трудовому законодавству в цілому.

Як приклад наведемо таку ситуацію: ТОВ “Ришайон” здійснює перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом. Керівництво підприємства, турбуючись про можливі наслідки, пов'язані з використанням джерела підвищеної небезпеки, до якого відноситься й автомобіль, поставило перед юридичним бюро задачу: максимально “відвести” підприємство від збитків. Відома кількість ДТП на наших дорогах свідчить про небезпідставне занепокоєння керівництва ТОВ “Ришайон”. Юристи запропонували, як варіант “відведення” від збитків, застрахувати як автомобілі, так і цивільно-правову відповідальність згідно з чинним законодавством. Однак, як відомо, договори страхування автомобілів (і не тільки) передбачають франшизу у певному процентному розмірі. Тобто розмір відшкодування зменшується на передбачену франшизу, а відповідно підприємство недоотримає відшкодування. ТОВ “Ришайон” така ситуація не влаштовувала, і воно вирішило укладати договір про повну матеріальну відповідальність з водіями. Чи є це правомірним?

Юридичне бюро роз'яснило: якщо договір про повну матеріальну відповідальність укладений з особою, яка обіймає посаду або виконує роботу, що відсутні в Переліку № 447, то наявність такого договору не означає поширення на даного працівника правових наслідків, які спричиняють повну матеріальну відповідальність. Адже згідно з КЗпП України колективні договори, угоди, а також інші трудові договори не можуть містити умови, що знижують рівень прав і гарантій працівників. Таким чином, у разі звернення водія до суду з позовом про визнання договору недійсним і повернення незаконно отриманих грошових коштів (при їх стягненні як відшкодування шкоди з водія) з ТОВ “Ришайон”, треба думати, результат спору вирішено заздалегідь і не на користь нашої юридичної особи...

Шановні роботодавці, зверніть особливу увагу на те, що зазначене нижче, бо це може бути корисним у повсякденній діяльності. Отже, як же все ж таки забезпечити повну матеріальну відповідальність на підставі договору тих працівників, посади яких у Переліку № 447 не зазначені? Пропонуємо два варіанти, а скористатися порадою чи ні- таке рішення приймати вам:

1) розширення трудової функції, тобто покладання на працівника виконання додаткових обов'язків, не характерних для його посади. Однак йдучи цим шляхом, необхідно бути обережними, тому що мова фактично йде про покладання на працівника додаткових трудових обов'язків. Розширення трудової функції повинно здійснюватися за згодою працівника або ж у порядку змін суттєвих умов праці;

2) впровадження суміщення посад. Це більш демократичний, отже, і правовий шлях, тому що за суміщення працівник буде отримувати доплати або надбавки, розмір яких, зазвичай, визначається на розсуд керівництва або в колективному договорі.

Продовжуючи розглядати питання застосування повної матеріальної відповідальності, можна зазначити, що при розгляді спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням заходів дисциплінарного стягнення до працівників, які відмовилися від укладання договору про повну матеріальну відповідальність, суди повинні виходити з умов трудового договору конкретного працівника. І якщо виконання обов'язків щодо обслуговування матеріальних цінностей складає для працівника його трудову функцію, обумовлену в трудовому договорі, і відповідно до закону з ним повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, то відмову від укладання такого договору без поважних причин необхідно розглядати як невиконання трудових обов'язків з усіма наслідками, що з цього випливають.

Якщо ж необхідність укласти договір про повну матеріальну відповідальність виникла після укладання з працівником трудового договору й обумовлена тим, що, приміром, у зв'язку зі змінами у законодавстві посада, яку він обіймає, або робота, яку він виконує, віднесена до Переліку № 447, однак працівник відмовляється укласти такий договір, то роботодавець зобов'язаний запропонувати йому іншу роботу, а за її відсутності або відмови від неї працівника - трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України.

За умови переведення працівника на іншу роботу чи посаду, при здійсненні або зайнятті якої законодавством передбачено укладання договору про повну матеріальну відповідальність, переукладати такий договір не обов'язково. Однак до переведення роботодавець повинен ознайомити працівника з наказом про переведення під розпис, а в тексті наказу вказати на те, що у зв'язку з переведенням на іншу роботу або посаду зберігається дія укладеного договору про повну матеріальну відповідальність.

_________________________

* Цивілістика (від лат. civilis-цивільний) - наука цивільного права.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

КК України - Кримінальний кодекс України

Перелік № 447/Типовий договір - Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за не забезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затверджені постановою Державного комітету РМ СРСР по праці та соціальних питаннях і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977р. № 447/24

“Консультант бухгалтера” № 28 (412) 9 липня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)