Вексель: від простого до складного

Перші згадування про вексель пов'язані з Давньою Грецією. Між мінялами, торговцями дуже часто використовувалися так звані “розписки”, які за своєю суттю, й були прообразом сучасного векселя. В Україні до використання вексельних схем призвела відсутність оборотних коштів. На цей час особливе місце займають проблеми, пов'язані з оподаткуванням вексельних операцій. У цьому циклі статей, ми маємо на меті розповісти про вексельні обіги з самого початку, так би мовити, з азів. Законодавство України про обіг векселів складається з:

- Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі,

- Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі,

- Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно цих векселів,

- Закону про цінні папери,

- Закону про обіг векселів,

- інших актів законодавства України, прийнятих згідно із Законом про обіг векселів.

Статтею 3 Закону про цінні папери вексель віднесено до цінних паперів. У ст. 14 цього Закону дане визначення векселя як цінного папера, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу певну суму власнику векселя (векселедержателю).

Дамо визначення і розглянемо два види векселів: простий та переказний.

Простий вексель - це вексель, що містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Переказний вексель - це вексель, що містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій сплатити у визначений строк певну суму грошей третій особі.

Зразки простого і переказного векселів представлені у додатках 1 і 2 Положення № 338. У зв'язку з тим, що вексель - це документ суворо встановленої форми, отже, вимоги до його форми заповнення повинні виконуватися. Перелік реквізитів переказного і простого векселів міститься в Уніфікованому законі. Векселі, згідно із Законом про обіг векселів, виписуються на бланках, форма та порядок виготовлення яких затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком з урахуванням норм Уніфікованого закону. Усі бланки як переказного, так і простого векселів захищені багатьма ступенями захисту: тут і відповідна фарба, і антисканерна сітка, і мікротекст, і багато чого іншого, що не дозволяє підробляти ці цінні папери. Для того щоб документ мав вексельну силу, перша умова: він у своєму тексті повинен містити найменування “вексель”, включене у текст документа. Друга умова: відповідно до Уніфікованого закону для того, щоб документ мав силу векселя, усі вексельні реквізити повинні бути складені українською мовою, тобто тією мовою, якою складено бланк.

Розглянемо більш докладно, що повинен містити бланк переказного векселя, крім цих двох умов.

Проста й нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму.

Найменування того, хто повинен сплатити, і вказівка строку платежу.

В обов'язковому порядку необхідно вказати місце, у якому повинен бути зроблений платіж.

Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути зроблений.

Наприкінці вказати дату і місце складання векселя і підпистого, хто видає вексель (векселедавця).

Векселедавець - це юридична або фізична особа, яка видала переказний чи простий вексель.

Векселедержатель - це юридична або фізична особа, що володіє векселем.

Як переказний, так і простий векселі містять однаковий набір реквізитів, за винятком найменування платника, який у простому векселі не вказується.

Документ, у якому відсутнє якесь з позначень, зазначених вище, не має сили переказного векселя. У разі коли у векселі не зазначено строк платежу, він розглядається як такий, що підлягає до сплати за пред'явленням.

Придбати бланки переказного і простого векселів можна в установах банків. Підприємство само виготовити вексель не має права. При їх придбанні підприємство сплачує вартість самого бланка, державне мито та податок на додану вартість. При придбанні вексельних бланків до банку подається заява на їх придбання. Ціна вексельного бланка врегульована Листом НБУ про вексельні бланки та Указом про держмито, але банки не обмежені у праві продавати бланки векселів за іншою вартістю.

Далі буде

Список використаних нормативно-правових актів

Закон про цінні папери -Закон України від 23.02.2006 p. № 3410-IV “Пpo цінні папери та фондовий ринок”.

Закон про обіг векселів - Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ “Про обіг векселів в Україні”.

Указ про держмито - Указ Президента України від 02.11.1993 р. № 504/93 “Про сплату державного мита за вексельні бланки”.

Положення № 338 - Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затверджене рішенням ДКЦП ФР 22.11.2001 р. № 338.

Лист НБУ про вексельні бланки - лист НБУ “Про вексельні бланки” від 19.09.1996 р. № 12-214/934-5548.

“Консультант бухгалтера” № 13 (397) 26 березня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)