КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Визначення розміру відшкодування шкоди,
заподіяної нещасним випадком на виробництві

ПИТАННЯ: Працював помічником машиніста тепловоза. Крім своєї основної роботи, також виконував обов'язки складача і зчіплювача вагон/в. У 1982 р. під час виконання трудових обов'язків зі мною стався нещасний випадок, МСЕК установлено інвалідність І групи внаслідок цього ушкодження здоров'я та втрату професійної працездатності, актом за формою Н-1 визначено, що травму одержано під час виконання додаткової роботи. Розраховуючи середню заробітну плату для визначення розміру відшкодування шкоди, мені врахували лише виплати за основною роботою. Як правильно визначити розмір відшкодування шкоди, як проводити перерахунки цього розміру у зв'язку з неодноразовим зростанням з 1982 р. заробітної плати в галузях національної економіки та зміною національної валюти?

ВІДПОВІДЬ: Якщо втрату працездатності внаслідок нещасного випадку, що стався з дописувачем у 1982 p., установлено до 1 січня 1985 p., середньомісячний заробіток для визначення розміру втраченого заробітку мав обчислюватися за вимогами Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 22.12.61 р. № 483.25 (далі- Правила № 483.25).

Відповідно до п. 12 Правил № 483.25 середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди береться за 12 календарних місяців, що передували каліцтву або іншому ушкодженню здоров'я.

Згідно з нормами п.13 Правил № 483.25 до заробітку, з якого визначається відшкодування шкоди, зараховуються всі види заробітної плати, на які за чинними правилами нараховуються страхові внески, крім заробітної плати за надурочний час, сумісництво і виплат одноразового характеру.

З листа дописувача не можна встановити, на яких умовах він виконував обов'язки, не пов'язані з його основною роботою, тому врахування певних видів доплат під час обчислення середньомісячного заробітку має проводитись так.

Навіть, якщо дописувачу нараховували на виплати за роботу за сумісництвом страхові внески, на підставі п.13 Правил № 483.25 під час обчислення середньомісячного заробітку для визначення розміру відшкодування шкоди ці виплати не враховують.

Слід зазначити, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому чи іншому підприємстві, в установі, організації чи в громадянина за наймом з обійманням штатної посади.

Якщо поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, дописувач виконував додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, відповідно до ст.105 КЗпП України йому мали проводити доплату за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Ці виплати, а також інші доплати за роботу, що не входить до обов'язків працівника за основною роботою, згідно з п.13 Правил № 483.25 мають включатися до середньомісячного заробітку під час обчислення сум відшкодування шкоди.

Розмір відшкодування шкоди відповідно до п.11 Правил № 483.25 визначається з середньомісячного заробітку потерпілого та ступеня втрати професійної працездатності з урахуванням пенсії, призначеної у зв'язку з трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Тобто, якщо через трудове каліцтво призначено пенсію по інвалідності, розмір відшкодування шкоди знижують на суму цієї пенсії. Крім того, на підставі п.29 Правил № 483.25 відшкодування шкоди потерпілому мало проводитися в такому розмірі, щоб належна до виплати сума відшкодування шкоди разом з пенсією, що підлягає заліку, одержуваним заробітком (доходом) та стипендією не перевищувала заробітку, який мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

Зазначені вимоги було передбачено й у Правилах відшкодування, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.07.84 р. № 690. Лише з лютого 1990 р. після внесення до них змін сума відшкодування шкоди (разом з пенсією по інвалідності, якщо таку призначено після ушкодження здоров'я) виплачується незалежно від одержуваних потерпілим пенсії (на інших підставах), заробітку (доходу) і стипендії.

Проте розмір утраченого заробітку через ушкодження здоров'я на виробництві розраховують із середньомісячного заробітку потерпілого перед ушкодженням здоров'я, якщо цей розмір визначають уперше.

Надалі для потерпілих, яким утрату професійної працездатності встановлено до 1992 р. і які вже не працюють за професією, з котрою пов'язано це ушкодження, з 1 січня 1992 р. постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. № 391 уперше було передбачено перерахунок раніше визначених сум відшкодування шкоди виходячи з рівня середньомісячного заробітку відповідних працівників (за професією відповідного розряду або посадою виробничого підрозділу (дільниці, цеху), де потерпілий працював до професійного захворювання або каліцтва) за жовтень-грудень 1991 р. Визначений відповідно до ступеня втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди підвищують на фактичний коефіцієнт зростання тарифних ставок, що склався у зв'язку з підвищенням з 1 грудня 1991 р. мінімальної заробітної плати.

Перераховану таким чином суму відшкодування шкоди мали виплачувати в новому розмірі до 1 травня 1992 р.

З 1 травня 1992 р. постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. № 276 передбачено черговий перерахунок виходячи із середньомісячного заробітку відповідних працівників за січень-квітень 1992 p., відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Оскільки до ушкодження здоров'я основною роботою дописувача (постійний і основний заробіток) було виконання обов'язків за професією помічника машиніста, заробіток працівників саме цієї професії слід брати під час обчислення середньомісячного заробітку за жовтень-грудень 1991 р. та січень-квітень 1992 р. відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. № 391 та від 26.05.92 р. № 276.

Виплати за суміщення професії (посади) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника під час обчислення середньомісячних заробітків за названі періоди (якщо їх проводили дописувачу до ушкодження здоров'я) лише за умови, що в зазначені періоди (жовтень- грудень 1991 і січень-квітень 1992 р.) відповідний працівник, крім того, що виконував основну роботу, що й дописувач до ушкодження здоров'я, також суміщав професії (посади) або виконував обов'язки тимчасово відсутнього працівника (за що йому було проведено відповідні доплати), в його середньомісячний заробіток за названі періоди потрібно включати. Якщо відповідний працівник виконував лише свою основну роботу, для розрахунку середньомісячного заробітку береться його заробітна плата, з якої сплачувалися страхові внески, нарахована йому за цю роботу (крім доплат за роботу в надурочний час, виплат одноразового характеру).

Середньомісячний заробіток відповідного працівника за січень-квітень 1992 р. має бути відкориговано на величину фактичного зростання тарифних ставок (посадових окладів), введених на підприємстві у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 1 травня 1992 р.

Якщо на час перерахунку (січень-квітень 1992 р.) на підприємстві відсутня професія, робота або змінився її склад за новою технологією, за якою потерпілому визначався заробіток для встановлення розміру відшкодування шкоди, перерахування проводиться в такому порядку.

Середньомісячний заробіток перед травмою, з якого раніше було визначено розмір відшкодування шкоди, спочатку коригується на перевідний коефіцієнт залежно від року, коли це сталося, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.91 р. № 369 та множиться на загальний коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів, що склався внаслідок підвищення мінімальної заробітної плати з 1 грудня 1991 р. та з 1 травня 1992 р. відповідно до Указу Президента України від 09.01.92 р. № 34 і постанови Верховної Ради України від 29.04.92 р. № 2301-XII.

Розмір відшкодування шкоди, обчислений із середньомісячного заробітку за першим і другим варіантами, є базовим для подальших перерахунків.

Починаючи з 1 листопада 1992 р. перерахування розміру втраченого заробітку провадиться збільшенням розміру відшкодування шкоди, що склався на час підвищення тарифних ставок, на коефіцієнт (величину) їхнього фактичного підвищення за відповідною професією згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 03.12.92 р. № 676, 26.01.93 р. № 46, 02.06.93 р. № 392, 30.08.93 р. № 671, 02.12.93 р. № 974, 20.10.94 р. № 720, 08.02.95 р. № 102 та п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472 (зі змінами й доповненнями від 18.07.94 р. № 492 та 03.10.97 р. № 1100) (далі - Правила № 472). Госпрозрахункові підприємства виходячи зі своїх фінансових можливостей самостійно визначають величину зростання (коефіцієнт) тарифних ставок (посадових окладів) та строки їхнього введення. При цьому, якщо на підприємстві, крім підвищень, передбачених постановами уряду України, проводилось також підвищення тарифів (посадових окладів) з ініціативи самого підприємства, перерахунок розміру відшкодування шкоди потрібно проводити й на ці коефіцієнти.

Слід зазначити, що після набрання чинності з 24 листопада 1992 р. Законом України "Про охорону праці" шкода потерпілим унаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії, які одержує потерпший. Розмір відшкодування шкоди перераховують у гривні згідно з Указом Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.96 р. № 762/96, а саме: розмір відшкодування шкоди, визначений на 2 вересня 1996 р. у карбованцях, ділять на 100000, який і надалі перераховують за кожного зростання тарифних ставок на підприємстві.

Такий порядок перерахунку розміру втраченого заробітку потерпілим на коефіцієнт фактичного зростання тарифних ставок (посадових окладів) застосовувався до 24 жовтня 1997 p., тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 р. № 1100. Цією постановою внесено зміни і доповнення до п. 28 Правил, а саме: в разі перерахунку розміру втраченого заробітку у зв'язку з підвищенням тарифних ставок слід дотримуватися вимог нового абзацу 6 п. 28. Згідно з цим абзацом перерахований розмір утраченого заробітку в перерахунку на 100% утрати професійної працездатності не може перевищувати середньомісячний заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи впродовж повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Перерахований на коефіцієнт зростання тарифної ставки (посадового окладу) розмір утраченого заробітку в перерахунку на 100% утрати професійної працездатності порівнюють із середньомісячним заробітком відповідного працівника, до якого включається заробітна плата за той місяць, в якому підвищували тарифні ставки (посадові оклади) за відповідною професією, а також 1/12 річних винагород (за підсумками роботи за рік, вислугу років тощо) за попередній календарний рік. У разі такого перевищення розмір утраченого заробітку визначають із середньомісячного заробітку відповідного працівника.

Слід зазначити, що в усіх випадках перерахунку раніше визначений розмір утраченого заробітку коригуванню в бік зменшення не підлягає (п. 9 Правил), тобто підприємство не має права зменшувати розмір утраченого заробітку, що склався на час підвищення тарифних ставок (посадових окладів), навіть якщо в перерахунку на 100 % утрати професійної працездатності він перевищує середньомісячний заробіток відповідного працівника. Розмір утраченого заробітку має залишатися без змін до чергового підвищення тарифних ставок та перегляду його у зв'язку з цим, ураховуючи при цьому вимоги абзацу 6 п. 28 Правил.

У такому порядку проводився перерахунок розміру відшкодування шкоди до 1 квітня 2001 p., саме цей розмір мали передати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

Якщо під час визначення розміру втраченого заробітку підприємством було допущено порушення вимог законодавства, дописувач має право звернутися до адміністрації підприємства щодо перерахунку цього розміру. Такий перерахунок проводиться за вимогами нормативних актів, що були чинними в період до 1 квітня 2001 р., у порядку, наведеному вище. У разі відмови в проведенні такого перерахунку радимо звернутися до територіальної державної інспекції праці за місцем проживання або безпосередньо до суду.

О.Парубок, головний державний інспектор праці
відділу контролю за додержанням прав
застрахованих у сфері праці Державного департаменту
нагляду за додержанням законодавства про працю

“Праця і зарплата” № 11(543), березень 2007
Передплатний індекс: 30214