Документ втратив чиннiсть!

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 31 січня 2007 р. N 100
Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 852 від 10 серпня 2011 р.)

Про затвердження Положення про Державний
комітет фінансового моніторингу України

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності одночасно з Указом Президента України "Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 24 грудня 2004 року N 1527".

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 31 січня 2007 р. N 100

Положення
про Державний комітет фінансового моніторингу України

1. Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держфінмоніторинг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

2. У своїй діяльності Держфінмоніторинг керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Держфінмоніторинг організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Держфінмоніторинг у своїй діяльності використовує рекомендації міжнародних організацій щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

3. Основними завданнями Держфінмоніторингу є:

1) участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

4) налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

5) забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

4. Держфінмоніторинг відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє і затверджує комплексні заходи щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

3) співпрацює з центральними органами виконавчої влади та державними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

4) надає за наявності достатніх підстав для віднесення фінансової операції до такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, правоохоронним органам відповідні узагальнені матеріали;

5) здійснює в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечення суб'єктів первинного фінансового моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції з регулювання і нагляду за такими суб'єктами, координує заходи, що проводяться ними в цій сфері;

6) установлює кваліфікаційні вимоги до осіб, що призначаються відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

7) проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

8) вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере в установленому порядку участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

9) узагальнює надану правоохоронними та іншими державними органами інформацію, що стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізує динаміку розвитку негативних тенденцій у цій сфері, досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання) таких доходів і фінансування тероризму, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;

10) сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом;

11) забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу;

12) забезпечує формування переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності, та доведення його до суб'єктів первинного фінансового моніторингу у порядку, погодженому з іншими суб'єктами державного фінансового моніторингу;

13) приймає рішення про подальше зупинення проведення фінансової операції на строк до п'яти робочих днів у разі надходження від суб'єкта первинного фінансового моніторингу повідомлення про її зупинення на строк до двох робочих днів, якщо її учасником або вигодоодержувачем за цією операцією є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності;

14) організовує наради, семінари, конференції з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

15) надає роз'яснення щодо прийнятих ним нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

16) бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань;

17) бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, забезпечує їх виконання;

18) здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

19) забезпечує виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством;

20) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням у Держфінмоніторингу, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

21) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

5. Держфінмоніторинг має право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку:

від органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію (у тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю, та копії документів, що її підтверджують), необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема про випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу;

від правоохоронних органів, до яких надходять узагальнені матеріали про фінансові операції, інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі зазначених матеріалів;

від суб'єктів первинного фінансового моніторингу необхідну для виконання покладених на нього завдань інформацію (у тому числі копії документів, що її підтверджують), пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, зокрема щодо осіб, які проводять такі операції;

2) здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до баз даних суб'єктів державного фінансового моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів;

3) залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

4) у рамках міжнародного співробітництва:

укладати в установленому законодавством порядку міжнародні договори міжвідомчого характеру з компетентними органами іноземних держав з питань співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

здійснювати обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав;

брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах, зустрічах, нарадах з питань, що належать до його компетенції.

6. Держфінмоніторинг здійснює виконання покладених на нього завдань безпосередньо і через утворені ним у регіонах відповідні структурні підрозділи.

7. Держфінмоніторинг взаємодіє під час виконання покладених на нього завдань з центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями.

8. Держфінмоніторинг у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Комітету підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Держфінмоніторинг у разі потреби видає разом з центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами спільні акти.

9. Держфінмоніторинг очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Кабінет Міністрів України.

Голова Комітету має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

10. Голова Держфінмоніторингу:

1) здійснює загальне керівництво Комітетом, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Комітет завдань і реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2) визначає пріоритети та стратегічні напрями роботи Комітету, затверджує програми та плани його роботи і звіти про їх виконання;

3) підписує нормативно-правові та інші акти Комітету;

4) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Комітет;

5) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Комітету;

6) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Комітет;

7) розподіляє за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України обов'язки між своїми заступниками, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів, призначає на посаду та звільняє з посади працівників, у тому числі за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України керівників самостійних структурних підрозділів Комітету;

8) порушує в установленому порядку питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників Голови;

9) укладає та розриває за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України відповідно до законодавства контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Комітету;

10) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

11. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держфінмоніторингу, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Комітеті утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови та керівників структурних підрозділів.

У разі потреби до складу колегії можуть бути включені в установленому порядку інші особи.

Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов'язків Голова Комітету.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Держфінмоніторингу.

12. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму в Держфінмоніторингу можуть утворюватися наукові ради, інші консультативні та дорадчі органи.

Склад наукових рад, інших консультативних та дорадчих органів і положення про них затверджує Голова Комітету.

13. Граничну чисельність працівників Держфінмоніторингу затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру Комітету затверджує його Голова за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

Штатний розпис і кошторис Комітету затверджує його Голова за погодженням з Мінфіном.

Положення про структурні підрозділи Комітету затверджує його Голова.

14. Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.