документiв в базi
550558
Подiлитися 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про внесення змін до статті 96 Закону України
"Про банки і банківську діяльність"

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30) такі зміни:

1. Назву статті викласти в такій редакції:

"Стаття 96. Черговість та порядок задоволення вимог
до банку, оплата витрат та здійснення
платежів".

2. Частину першу замінити п'ятьма частинами такого змісту:

"Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;

3) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, але не більше еквівалента 50 000 гривень;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує еквівалент 50 000 гривень;

5) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;

6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

7) інші вимоги.

Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:

оплата державного мита;

витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;

витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку;

витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;

витрати на оцінку та продаж майна;

витрати на проведення аудиту;

витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);

витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.

У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом".

У зв'язку з цим частини другу - дев'яту вважати відповідно частинами шостою - тринадцятою.

3. Частину сьому доповнити словами "крім вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті".

4. Після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

"Погашення вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, здійснюються рівними частинами в межах наявних коштів, одержаних для задоволення вимог кредиторів цієї черги".

У зв'язку з цим частини восьму - тринадцяту вважати відповідно частинами дев'ятою - чотирнадцятою.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Задоволення вимог кредиторів до банку, розпочате до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється у черговості, що встановлена нормами, які діяли на момент початку такої процедури.

2. Національному банку України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 29 листопада 2005 року
N 3127-IV

^ Наверх