Документальне оформлення операцій з векселями:
аваль, доміциляція, оплата

Використання векселів в господарському обороті набуває все більшої популярності. Проте вексельне право є надзвичайно формалізованим та потребує досконального знання всіх, навіть найнезначніших, дрібниць при складанні документів. Ця стаття повинна допомогти розібратися з порядком та правилами оформлення авалю та доміциляції векселів, а також отримання оплати за ними. У статті будуть розглядатися питання авалю та доміциляції звичайних (комерційних) векселів. Податкові векселі мають свої певні особливості оформлення та використання, проте окремі правила щодо авалю діють і для них.

Пояснення термінів, використаних у консультації:

акцептант векселя - юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов'язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу;

індосант - юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);

трасант - векселедавець переказного векселя;

трасат - особа, вказана векселедавцем переказного векселя як платник по ньому.

1. Визначення та суть авалю.
Документальне оформлення авалю

Використання вексельної форми розрахунків дозволяє покупцю отримати певну відстрочку платежу. Але продавець може вимагати від нього надання гарантії своєчасної оплати векселя, якою у вексельному обігу виступає аваль.

Аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя (п. 1.2 Положення № 508).

Аваліст бере на себе зобов'язання відповідати за векселем так само, як і особа, за яку він надав аваль. Він стає ще однією зобов'язаною за векселем особою. Це робить держателя векселя більш захищеним від можливості несвоєчасної оплати векселя або його несплати взагалі, а сам вексель - більш привабливим для використання у розрахунках.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2374 зобов'язуватися та набувати прав за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Тобто авалістами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Але звичайно авалістами виступають комерційні банки.

Згідно зі ст. 32 УВЗ аваліст відповідає так само, як і та особа, за яку він дав аваль, тому відповідальність аваліста є солідарною: векселедержа-тель може пред'явити вимоги до боржника та аваліста спільно, а також будь-кому з них як у повному обсязі, так і в частині суми. Не отримавши задоволення вимог від одного з них, векселе-держатель може пред'явити вимогу в невиконаній частині до іншої зобов'язаної за цим зобов'язанням особи.

Відповідальність аваліста зберігається навіть у тому випадку, якщо те зобов'язання, яке він забезпечив, виявиться недійсним з будь-якої причини, іншої ніж дефект форми векселя.

Здійснивши платіж за векселем, аваліст набуває прав, що випливають з векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед цією останньою особою за векселем (ст. 32 УВЗ).

При здійсненні авалю на векселі або на алонжі робиться напис "Вважати за аваль" або інший рівнозначний. В авалі має зазначатися, за кого він виданий. Якщо такої вказівки немає, то він вважається виданим за трасанта (векселедавця).

Платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. У разі якщо аваль робиться на частину суми, в його тексті повинно бути це зазначено (наприклад, "Аваль за ТОВ "А" в сумі 100 000,0 грн.").

Вексельне законодавство (ст. 31 УВЗ) містить вичерпний перелік осіб, підписи яких можуть стояти на лицьовому боці векселя. До них крім аваліста відносяться трасант (векселедавець) та трасат (акцептант). Якщо інша особа поставить свій підпис на лицьовому боці та не зробить позначки про його призначення (наприклад, що це індосамент), її підпис буде вважатися авалем, незалежно від того, яку мету вона переслідувала, ставлячи підпис. Тому індосантам рекомендується вчиняти індосаменти на зворотному боці векселя або на алонжі. А якщо індосамент вчиняється на лицьовому боці, з його тексту повинно бути зрозуміло, що це саме індосамент.

У вексельних бланках, які використовуються в Україні, для авалю відведено місце в правому боці бланка. Проставлення авалю в іншому місці не призводить до дефекту форми векселя, оскільки у вексельному законодавстві немає спеціальних вимог щодо місця розміщення авалю. Важливо пам'ятати, що на лицьовому боці векселя достатньо підпису аваліста, на зворотному боці та алонжі необхідно спеціально позначати, що це аваль. Простий підпис на лицьовому боці векселя перетворюється на аваль, на зворотному - на бланковий індосамент.

Щодо підписання авалю діють правила підписання векселів, визначені в ст. 5 Закону № 2374. Тобто, наприклад, від імені банку аваль підписується або власноручно керівником та головним бухгалтером, або уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою банку.

Якщо вексель авалюється у філії банку, то його можуть підписати керівник та головний бухгалтер філії на підставі довіреностей, отриманих від банку - юридичної особи (при цьому обов'язково зазначається, що він підписаний на підставі довіреності від імені банку - юридичної особи), і ці підписи мають бути завірені печаткою філії.

Пункт 4.9 Положення № 508 передбачає, що аваліст зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

- якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;

- якщо трасат припинив платежі незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно - проти пред'явлення опротестованого векселя;

- у разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про визнання банкрутом.

Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Аваліст може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому йому було відмовлено.

Якщо з вимогою про платіж до аваліста звертається не останній векселедержатель, а надписувач, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі аваліст відповідає лише перед тим із надписувачів, який вчинив свій підпис після особи, за яку надано аваль.

Відповідальність аваліста припиняється в разі:

- оплати ним векселя;

- оплати векселя платником;

- оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше особи, за яку надано аваль;

- закінчення строку позовної давності проти аваліста. Тривалість цього строку залежить від того, за яку із зобов'язаних за векселем осіб надано аваль, та визначається ст. 70 УВЗ.

Для банку надання авалю є кредитною операцією, оскільки держатель векселя може пред'явити вимогу щодо його оплати та банк буде змушений оплатити вексель. За надання авалю банк, як правило, стягує з клієнта комісію, яка не є об'єктом обкладення податком на додану вартість (пп. 3.2.5 Закону про ПДВ та лист НБУ від 25.02.05 р. № 12-112/310-1811). У разі якщо банк оплачує вексель, сплачена ним сума є кредитом (так званий звальний кредит), особа, за яку надано аваль, стає позичальником, а на залишок заборгованості нараховуються відсотки. Для забезпечення наступного відшкодування сплачених за векселем сум та нарахованих відсотків банк може вимагати від особи, за яку надається аваль, або третіх осіб надання забезпечення (застава, іпотека, порука тощо).

Особа, яка бажає пред'явити вексель до звалювання, подає до банку заяву, зразок якої встановлює банк. Крім того надаються й інші документи, необхідні для оцінки платоспроможності клієнта (позичальника), визначення права власності на майно, що передається в заставу (іпотеку), повноважень посадових осіб на укладання договорів, підписання векселів тощо.

На підставі всіх отриманих документів банк оцінює фінансовий стан клієнта, його спроможність відшкодувати всі здійснені по авалю платежі, визначає вартість майна, запропонованого в заставу, оцінює ділову репутацію клієнта тощо.

Авалювання векселів здійснюється на підставі укладеної з клієнтом Генеральної угоди про авалювання векселів (укладається на певний строк) або окремого договору на авалювання векселів (укладається на авалювання визначених векселів). У них визначаються порядок та умови здійснення авалю, розмір комісійної винагороди, строк, протягом якого позичальник повинен погасити заборгованість за оплаченим авалем, відсоткова ставка, яка нараховується на вказану заборгованість, відповідальність позичальника за несвоєчасне погашення заборгованості тощо.

Для фіксації руху векселів між банком та клієнтом використовуються реєстри пред'явлених до авалювання векселів. Форма реєстру встановлюється кожним банком самостійно, орієнтовна форма наведена в додатку № 4 до Положення № 508. Реєстр складається звичайно не менше ніж у двох примірниках особою, яка бажає авалювати векселі, та подається до банку разом з оригіналами самих векселів.

При отриманні реєстру векселів банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів, реєстр з неправильними даними повертається для переоформлення.

Кожний вексель проходить юридичну експертизу, у рамках якої визначається його відповідність установленій формі та додержання правил заповнення вексельних реквізитів.

Прийнявши позитивне рішення про авалювання, банк на вексельних бланках ставить відмітку про аваль та передає їх клієнту. Про передачу авальованих векселів клієнту робиться відмітка у всіх примірниках реєстру пред'явлених до авалювання векселів. Цього ж дня прийняті на себе зобов'язання банк відображає у своєму обліку на субрахунку 9023 "Авалі, що надані клієнтам" плану рахунків комерційних банків.

2. Доміциляція векселів

Доміциляція векселя - призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули (п. 1.2. Положення № 508).

Відповідно до ст. 1 та 75 УВЗ місце платежу є обов'язковим реквізитом як простого, так і пере-казного векселя. Це обумовлено самою природою вексельного зобов'язання, оскільки векселедержатель завжди повинен знати, де саме він може отримати платіж за векселем. Проте його відсутність не веде до дефекту форми, а лише вводить у дію презумпції, передбачені ст. 2 та 76 УВЗ:

- для переказних векселів - місце, указане поряд з найменуванням платника, є місцем платежу та місцем проживання (знаходження) платника;

- для простих векселів - місце складання векселя є місцем платежу та місцем проживання (знаходження) векселедавця.

При видачі векселя векселедавець (трасант) може зазначити особливе місце платежу, відмінне від місця його знаходження (місця знаходження платника) та зазначити особу, яка здійснить платіж у цьому місці. Якщо така особа не вказана, то її може визначити трасат при акцепті (але він не може змінити місце (населений пункт), у якому платіж буде здійснено). В разі якщо він цього не зробить, вважається, що акцептант сам виконає платіж в особливому місці платежу.

Векселедавець під час видачі векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк), який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним:

- за місцезнаходженням платника за векселем - векселедавця простого або трасата переказного векселя. Такі векселі є недоміцильованими, а зазначена для здійснення платежу третя особа - особливим платником у місці платежу;

- не за місцезнаходженням платника за векселем - векселедавця простого або трасата переказного векселя - доміциліантів. Такі векселі є доміцильованими, а зазначена для здійснення платежу третя особа - особливим платником в особливому місці платежу - доміциліатом.

Принципової різниці між недоміцильованим векселем з особливим платником та доміцильованим векселем немає, відрізняється лише місце, в якому здійснюється платіж. Якщо вексель недоміцильований з особливим платником в місці платежу, то місце проживання (знаходження) платника за векселем та особливого платника збігаються; якщо ж вексель доміцильований - відрізняються. При цьому сам платник може виконати платіж за доміцильованим векселем поза межами населеного пункту, в якому він знаходиться (проживає).

Призначаючи доміциліата або особливого платника в місці платежу, платник за векселем не знімає з себе відповідальності за платіж. Він лише призначає особу, яка допоможе йому здійснити цей платіж, виконає суто технічну функцію. Доміциляція може спростити держателю векселя отримання платежу, оскільки він може знаходитися в місці, визначеному як місце платежу.

На практиці доміцилятом (особливим платником) виступає звичайно комерційний банк, звернувшись до якого держатель векселя може отримати платіж за векселем. Це робить процедуру отримання платежу за векселем зручною для держателя векселя.

Ознака недоміцильованого векселя з особливим платником - це наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця або акцептанта "Підлягає оплаті в ____ " (найменування місця платежу і назва банку), "Платник _____________ " (назва банку і найменування місця платежу) або іншої рівнозначної.

Ознака доміцильованого векселя - це наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця "Доміцильований у _____________" (найменування особливого місця платежу і назва банку), "Платник_______________" (назва банку і найменування особливого місця платежу), "Підлягає оплаті в _____________" (назва банку і найменування особливого місця платежу) або іншої рівнозначної.

У вексельних бланках, які використовуються в Україні, для визначення місця платежу відведено нижню ліву частину лицьового боку бланка. Там зазначається місце платежу та реквізити поточного рахунку платника. Якщо ця частина не заповнена, то місце платежу визначається за місцем знаходження платника, яке знаходиться в центральній частині лицьового боку (переказний вексель), або місцем складання векселя, яке знаходиться в лівому верхньому куті лицьового боку вексельного бланка (простий вексель). Якщо у вексельному бланку не вказано ні місце платежу, ні місце знаходження платника (місце складання векселя), такий вексель має дефект форми.

Під час призначення банку особливим платником за доміцильованим або недоміцильованим векселем із платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) укладається договір про оплату банком векселів - договір доміциляції, у якому визначаються умови оплати векселя банком, строки перерахування покриття, розмір винагороди банку за доміциляцію, можливість оплати векселя за рахунок кредиту тощо.

Для банків доміциляція векселів є комісійною операцією. Банк - доміциліат (банк - особливий платник) виконує платіж від імені та за дорученням платника за векселем, він не стає зобов'язаною за векселем особою, на нього покладаються лише технічні функції щодо здійснення платежу за рахунок платника за векселем.

За здійснення оплати векселів банк може утримувати з платника за векселем комісійну винагороду, яка не є об'єктом обкладення податком на додану вартість (пп. 3.2.5 Закону про ПДВ та лист НБУ від 25.02.05 р. № 12-112/310-1811).

Згідно з умовами договору з банком платник за векселем зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок (рахунок покриття) достатню суму коштів для оплати векселя (субрахунок 2901 "Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів" плану рахунків комерційних банків). Цей рахунок є внутрішнім банківським рахунком та не підлягає реєстрації у податковій інспекції.

За рахунок цих коштів банк як особливий платник або доміциліат здійснює платіж за векселем законному векселедержателю. Кошти, що зараховані на відповідний рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені на вимогу платника на його поточний рахунок.

3. Оплата авальованих та
доміцильованих векселів

Для отримання платежу за авальованим векселем векселедержатель повинен звернутися до аваліста з відповідною вимогою та подати до банку оригінал векселя. Вимога може складатися у довільній формі, але найчастіше до банку подається акт пред'явлення векселя до платежу. Платіж проти копії векселя не здійснюється. У вимозі необхідно також зазначити реквізити рахунку век-селедержателя, на який банк повинен перерахувати належну векселедержателю суму. Оплата векселів здійснюється виключно у безготівковій формі (п. 3.3 Положення № 508).

Банк проводить експертизу наданого векселя і визначає, чи зобов'язаний він його оплатити. У разі якщо підстав для платежу немає, банк повертає вексель векселедержателю з обґрунтуванням причин відмови в платежі.

Якщо ж банк зобов'язаний здійснити платіж, він перераховує відповідну суму на поточний рахунок векселедержателя. Особа, яка одержала платіж, має надати банку розписку про це. При повній оплаті векселя його оригінал залишається в банку, при частковій - повертається векселедержателю з відміткою про частковий платіж.

Оплачений банком аваль вважається сумнівною до повернення заборгованістю та обліковується на субрахунку 2099 "Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими суб'єктам господарювання" плану рахунків комерційних банків. На суму оплаченого авалю банк нараховує відсотки за ставкою, обумовленою в Генеральній угоді або окремому договорі на авалювання. Оплативши авальова-ний вексель, банк надсилає вимогу зобов'язаній перед ним особі, у якій повідомляє про оплачений аваль та вимагає погасити заборгованість та сплатити нараховані відсотки на умовах Генеральної угоди або договору на авалювання. Після погашення заборгованості та сплати відсотків вексель, на підставі акта приймання-передачі або відмітки на реєстрі, передається цій зобов'язаній особі.

Порядок оплати недоміцильованих векселів з особливим платником та доміцильованих векселів визначено у п. 11.8 Положення № 508. На вимогу законного векселедержателя банк-доміциліат (особливий платник) приймає до оплати і здійснює платіж за векселем за умови:

- пред'явлення оригіналу векселя (векселів) і супровідного реєстру. Форма реєстру встановлюється кожним банком самостійно, орієнтовна форма наведена в додатку № 5 до Положення № 508. Здійснення платежу за копією векселя забороняється;

- наявності на відповідному рахунку коштів для оплати векселя. Платіж за векселем може здійснюватися повністю - у разі наявності достатньої суми коштів і частково в межах наявних коштів - у разі їх недостатності для оплати векселя в повній сумі. При відсутності на рахунку покриття коштів або їх недостатності для оплати векселя в повному обсязі відповідальність за це несе платник за векселем (довіритель).

У разі якщо це обумовлено в договорі доміциляції, банк може оплатити пред'явлений йому вексель за рахунок кредиту.

Оплачені в повній сумі векселі банк повертає представнику платника за векселями під розпис або відсилає (спеціальним зв'язком, цінним листом) під час повідомлення про їх оплату. Повідомлення може бути надіслане платнику і у випадку часткової оплати векселя в строк і способом, що встановлені договором доміциляції.

У разі часткової оплати векселя і повернення його векселедержателю останній видає банку розписку про одержаний частковий платіж.

Знання правил звалювання та доміциляції векселів повинне допомогти учасникам вексельних відносин уникнути проблем з неправильним оформленням вексельних документів.

Перелік документів

1. УВЗ - Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

2. Закон № 2374 - Закон України від 05.04.01 р. № 2374-III "Про обіг векселів в Україні".

3. Положення № 508 - Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.02 р. № 508.

4. Лист № 12 - лист Національного банку України від 25.02.05 р. № 12-112/310-1811.

Андрій Костюк,
заступник керуючого Дніпропетровської
обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”