документiв в базi
550558
Подiлитися 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 27 лютого 1995 р. N 150
Київ

Про Концепцію розвитку житлово-
комунального господарства в Україні

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 1607 від 30.11.20
04 )

З метою визначення основних напрямів розвитку житлово-комунального господарства Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Схвалити Концепцію розвитку житлово-комунального господарства України (додається).

2. Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Державному комітетові по житлово-комунальному господарству, іншим міністерствам і відомствам, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському і Севастопольському міськвиконкомам враховувати положення зазначеної Концепції під час формування галузевих і регіональних програм, розроблення законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють відносини в житлово-комунальній сфері.

Прем'єр-міністр України В. МАСОЛ

Міністр Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

Схвалено
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 лютого 1995 р. N 150

Концепція
розвитку житлово-комунального
господарства України

Аналіз стану
розвитку житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство повинне забезпечувати задоволення першочергових потреб населення і створення необхідних умов для функціонування народного господарства. В цій галузі зосереджена майже четверта частина основних фондів країни.

Через кризові явища в економіці зменшилися обсяги виконаних робіт та наданих послуг, зокрема вдвічі - ремонту житлового фонду та перевезення пасажирів, у 5 - 7 разів - будівництва об'єктів комунального призначення.

Занижені тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, недостатнє дотування галузі призвели до погіршення її фінансового стану, що значно ускладнило забезпечення необхідного рівня комунального обслуговування, оскільки виробники і споживачі послуг не мають стимулу до економного і раціонального господарювання, а це стримує перехід до роботи в ринкових умовах.

Обсяги капітальних вкладень у комунальне господарство не забезпечують пропорційного розвитку населених пунктів, необхідного нарощування потужностей об'єктів тепло-, водо-, газопостачання, водовідведення та міського електротранспорту.

У 31 місті і майже третині селищ міського типу відсутня мережа каналізації, 15 відсотків цих населених пунктів не мають централізованого водопостачання, каналізаційні споруди у 110 міських населених пунктах перевантажені, тому щодоби у водойми скидається понад 4,4 млн. куб. метрів неочищених стічних вод, у 232 (близько 17 відсотків) - якість питної води за окремими показниками не відповідає вимогам стандартів.

Надмірна централізація теплопостачання та експлуатація низькоефективного й фізично зношеного обладнання котелень, теплових пунктів і мереж призводить до значних (у межах 30 - 40 відсотків) витрат виробленої теплової енергії, зниження надійності теплопостачання, нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів. Майже 6 тис. кілометрів інженерних мереж перебуває в аварійному стані. Гостро стоїть питання обслуговування населення міським електротранспортом. Третина рухомого складу й четверта частина трамвайних колій та контактних мереж потребують заміни або ремонту.

Майже 80 відсотків сміттєзвалищ експлуатується без запобіжних засобів проти забруднення підземних вод та повітряного басейну. Переважна частина їх вичерпала свої можливості. Через відсутність вітчизняного обладнання практично не налагоджено переробку та знешкодження сміття.

Технічний стан житла потребує значного обсягу його ремонту та модернізації.

Особливо незадовільним є технічний стан об'єктів житлово-комунального господарства, що знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій. Разом з тим передача цих об'єктів місцевим Радам народних депутатів практично не здійснюється через те, що не розв'язана проблема їх подальшого фінансування.

Рівень забезпеченості комунальними послугами більшості сільських населених пунктів украй низький. Комунальна служба села не сформувалася як сектор єдиної галузі житлово-комунального господарства.

Перелічені та інші чинники зумовлюють невідповідність рівня і якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів, що посилює соціальне напруження, а також погіршує стан навколишнього природного середовища.

Для розв'язання цих проблем визначено основні напрями державної політики у сфері стабілізації та розвитку житлово-комунального господарства.

Основні напрями розвитку
житлово-комунального господарства

Основними напрямами розвитку житлово-комунального господарства є:

реформування економічних відносин у галузі з метою прискорення інтеграції в ринкову економіку, проведення радикальних змін в існуючому порядку фінансування, кредитування, оподаткування та ціноутворення;

поступовий перехід (у міру реформування системи оплати праці) до самоокупності в користуванні житлом і комунальними послугами та до адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації їх витрат на комунальні послуги;

формування багатоукладної економіки житлово-комунального господарства на основі створення підприємств різних форм власності, впровадження в практику недержавних джерел інвестування розвитку галузі;

забезпечення збалансованого розвитку тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення у ході реалізації програм житлово-цивільного та промислового будівництва.

докорінне реформування житлової політики з метою послідовного нарощування обсягів будівництва житла всіх форм власності шляхом економічного та фінансового стимулювання, підвищення рівня його комфортності, всебічного сприяння громадянам у розв'язанні їх житлових проблем;

забезпечення житлом за рахунок державного житлового фонду громадян, що потребують соціального захисту;

забезпечення умов для прискорення роздержавлення житлового фонду з метою створення ринку житла, що сприятиме поліпшенню громадянами своїх житлових умов;

розроблення та реалізація державної цільової програми забезпечення населення якісною питною водою; ( Абзац дев'ятий із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1607 від 30.11.2004 )

технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій;

удосконалення правового регулювання питань функціонування і розвитку житлово-комунального господарства.

Шляхи реалізації Концепції

Реалізація основних напрямів Концепції передбачає:

У сфері економіки

поступовий перехід до єдиних економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги для всіх категорій споживачів, з передачею повноважень щодо їх встановлення виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів;

встановлення науково обгрунтованих норм споживання житлово-комунальних послуг та запровадження диференційованих тарифів за нормативне і понаднормативне використання цих послуг;

впровадження договірних відносин між виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів і підприємствами, що надають житлово-комунальні та транспортні послуги;

перехід від валових показників роботи підприємств галузі до оцінки та стимулювання їх діяльності за показниками якості і надійності послуг, удосконалення механізму застосування санкцій до цих підприємств за неякісне надання послуг;

застосування податкових та інших пільг для заохочення інвестування будівництва, модернізації і реконструкції об'єктів житлово-комунального господарства;

визначення нормативів фінансування житлово-цивільного і промислового будівництва та об'єктів комунального призначення для забезпечення збалансованості розвитку.

У сфері структурної перебудови та організаційних перетворень

збереження за центральними органами державної виконавчої влади функцій з проведення єдиної економічної і технічної політики;

забезпечення комплексного розвитку житлово-комунального господарства регіонів для усунення диспропорцій у наданні послуг;

впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням;

поетапну передачу житла та об'єктів комунального господарства, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, місцевим Радам народних депутатів;

створення у житлово-комунальному господарстві недержавних структур - малих підприємств, кооперативів, господарських товариств, спільних підприємств, що сприятиме конкуренції у наданні комунальних послуг, а також розширенню їх номенклатури та поліпшенню якості;

впровадження ліцензування діяльності з надання житлово-комунальних послуг;

формування комунальних служб у сільській місцевості та інтегрування їх у єдину систему житлово-комунального господарства;

удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів галузі шляхом приведення змісту, форм і методів навчання у відповідність з вимогами ринкової економіки.

У сфері технічної політики

налагодження у країні виробництва спеціальної техніки, устаткування та приладів для потреб житлово-комунального господарства, в тому числі: конкурентоспроможних електротранспортних засобів - трамвайних вагонів і тролейбусів; обладнання для утилізації твердих побутових відходів, а також для крематоріїв; машин і механізмів для обслуговування та ремонту житла, об'єктів водо-, тепло-, газопостачання, міських доріг, утримання прибудинкових територій та об'єктів благоустрою; приладів обліку та регулювання споживання води, тепла і газу в побуті; насосів різних типів для водопровідно-каналізаційного, житлового і теплового господарства; труб з ефективним антикорозійним і теплоізоляційним покриттям;

впровадження прогресивних архітектурно-конструктивних рішень та технологій будівництва і ремонту житла, спрямованих на підвищення рівня його комфортності, поліпшення теплозахисних та енергозберігаючих характеристик, впровадження приладів обліку та регулювання споживання води, тепла і газу в побуті; здійснення реконструкції будинків перших серій великопанельного будівництва;

розроблення та впровадження схем теплопостачання, нових типових проектів на основі оптимального поєднання помірно централізованих та децентралізованих систем, використання нетрадиційних і альтернативних видів палива, енергоресурсів, джерел тепла, в тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва;

впровадження високоефективного надійного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання, зокрема котлів з підвищеним коефіцієнтом корисної дії, утилізаторів тепла вихідних газів, малогабаритних теплообмінних апаратів, уніфікованих блочних пальникових пристроїв з автоматикою, приладів диспетчеризованого контролю та управління технологічними процесами;

впровадження в містах і сільських населених пунктах прогресивної одноступінчатої системи газопостачання, що здешевлює газифікацію, поліпшує експлуатаційні показники, сприяє ефективному використанню мережі газопроводів усіма категоріями споживачів;

впровадження сучасних технологій очищення води, використання артезіанської води з діючих родовищ та пошук нових, створення і впровадження високоефективних індивідуальних пристроїв для одержання чистої питної води, а також приладів для автоматизованого контролю за основними показниками якості питної води;

оптимізація систем подачі та розподілу питної води, усунення понаднормативного тиску у водопровідних мережах споживачів, впровадження системи оборотного водопостачання;

інтенсифікація процесів очищення природних, стічних і зливових вод та утилізація їх осадів шляхом створення і впровадження нових технологій, ефективних реагентів, коагулянтів, флокулянтів, сорбентів; поступовий перехід до жорсткіших умов приймання промислових стічних вод системою комунальної каналізації;

створення і впровадження нових автоматизованих систем контролю і управління рухом міськелектротранспорту та подальший розвиток мережі швидкісного трамвая як одного з ефективних видів транспорту;

формування системи озеленення населених пунктів на основі науково обгрунтованого добору асортименту рослин; максимальне збереження та раціональне використання усіх видів зелених насаджень;

розроблення та впровадження передових технологій збирання, транспортування і знешкодження твердого побутового сміття та господарського використання його цінних компонентів.

Положення Концепції мають бути покладені в основу розроблення проектів законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють відносини в житлово-комунальній сфері, та враховані під час формування галузевих і регіональних програм розвитку житлово-комунального господарства.

^ Наверх
наверх