документiв в базi
550558
Подiлитися 
  2001-04-182004-06-042004-10-152011-12-262012-03-232012-10-17  

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ
N 02-5/467 від 18.04.2001

Арбітражні суди України

Про внесення змін і доповнень та визнання таким, що
втратило чинність, деяких роз'яснень президії
Вищого арбітражного суду України

У зв'язку із змінами, які сталися у чинному законодавстві, президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне:

I. Внести до деяких своїх роз'яснень такі зміни і доповнення.

1. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 02.12.92 N 01-6/1444 "Про практику застосування статті 90 Арбітражного процесуального кодексу України":

1.1. У другому реченні пункту 7 виключити слова та цифри "а також виходячи з вимог статті 119 АПК, яка передбачає відповідальність за ухилення від виконання поряд з іншими також і окремої ухвали арбітражного суду";

1.2. У додатку до роз'яснення слова і цифри "Відповідно до ч.2 ст.24" замінити словами і цифрами "Відповідно до вимог пункту 7 статті 4", а слово "Арбітр" замінити словом "Суддя".

2. В останньому реченні пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 N 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" слова "судовим виконавцем" замінити словами "державним виконавцем".

3. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову":

3.1. У пункті 2 слова "майнових інтересів юридичної особи" замінити словами "майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи".

3.2. В абзаці першому пункту 5 слова "судовому виконавцю" замінити словами "державному виконавцю";

3.3. Підпункт 6.3 пункту 6 викласти у такій редакції:

"6.3. У провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладено на все належне боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи оборотні засоби.

Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення";

3.4. Пункт 11 виключити.

4. У другому і четвертому реченнях підпункту 8.2 пункту 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.94 N 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів" слова "товари в обороті або у переробці" виключити.

5. У пункті 16 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 N 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів" абзац другий виключити.

6. В останньому реченні абзацу другого пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.06.95 N 02-5/458 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виключити слова і цифри: "та застосувати до неї санкції, передбачені статтею 119 АПК".

7. Доповнити пункт 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 N 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам" підпунктом 2.12 такого змісту:

"2.12. Арбітражним судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту, та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), - за умови, коли сторонами в арбітражному процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 АПК ( 1798-12 ).

Що ж до скарг, які подаються на підставі статті 85 названого Закону ( 606-14 ), то арбітражні суди повинні відмовляти у прийнятті їх до розгляду, а у разі помилкового порушення провадження зі справи - припиняти його на підставі пункту 1 статті 80 АПК ( 1798-12 )".

8. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 N 02-5/109 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації":

8.1. В абзаці першому пункту 1 слова "у Державному комітеті України у справах релігій" замінити словами "у державному органі України у справах релігій";

8.2. В абзаці другому пункту 4 виключити друге і третє речення.

9. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України":

9.1. Абзаци перший і другий пункту 1 викласти у такій редакції:

"Арбітражний суд на підставі статті 121 АПК ( 1798-12 ) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право арбітражного суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили (стаття 115 АПК ( 1798-12 ) до його фактичного повного виконання";

9.2. У першому реченні пункту 2 слова "пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення" замінити словами "що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим";

9.3. У другому реченні пункту 3 слово "тобто" замінити словом "зокрема";

9.4. У пункті 4 слова і цифри "засвідченої судовим виконавцем (стаття 390 Цивільного процесуального кодексу України)" замінити словами і цифрами "засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 )";

9.5. У пункті 5 слова і цифру "судовий виконавець за правилами, встановленими розділом 5 Цивільного процесуального кодексу України" замінити словами "державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

10. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств":

10.1. В абзаці першому пункту 3 слова і цифру "частина друга статті 8 Закону України "Про підприємництво" виключити;

10.2. У пункті 4:

10.2.1. В абзаці другому слова "за місцем знаходження даного суб'єкту, якщо інше не передбачено законодавчими актами України" замінити словами "за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом";

10.2.2. В абзаці четвертому слова і цифри "від 29.04.94 N 276 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.96 N 125" замінити словами і цифрами "від 25.05.98 N 740 з подальшими змінами і доповненнями";

10.2.3. В абзаці п'ятому слово і цифру "статті 4" замінити словом і цифрою "пункті 3";

10.2.4. В абзаці шостому слово "тринадцятої" замінити словами "двадцять другої";

10.2.5. В абзаці восьмому слово "восьмої" замінити словом "дванадцятої", цифри "15" замінити цифрами "20", слово "організаційної" замінити словом "організаційно-правової";

10.3. У пункті 5:

10.3.1. В абзаці третьому слова "Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі" замінити словами "Міністерством економіки";

10.3.2. В абзаці четвертому слово "МЗЕЗторгу" замінити словом "Мінекономіки";

10.4. У пункті 7 цифру "4" замінити цифрою "7"; 10.5. У пункті 8: 10.5.1. В абзаці першому слова "посвідчення про реєстрацію" замінити словами "свідоцтво про державну реєстрацію", слово "четвертої" замінити словом "шостої"; 10.5.2. Абзац другий виключити; 10.6. Абзац третій пункту 13 викласти у такій редакції: "У передачі в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів може бути відмовлено лише з підстав, передбачених законом, зокрема, пунктом 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 );

10.7. В абзаці першому пункту 14 виключити слово "державного" перед словом "підприємства";

10.8. В абзаці п'ятому пункту 16 слова "здійснення без спеціального дозволу (ліцензії) підприємницької діяльності, щодо якої чинним законодавством встановлено обмеження" замінити словами "здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства";

10.9. В абзаці шостому підпункту 18.1 пункту 18 слова "Про підприємство" замінити словами "Про підприємства в Україні" ( 887-12 );

10.10. В абзаці другому пункту 19 слова і цифри "Положення про порядок розгляду заяв на одержання згоди органів Антимонопольного комітету України на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), придбання активів (цілісних майнових комплексів) або часток (акцій, паїв), ліквідацію господарюючих суб'єктів (про контроль за економічною концентрацією), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 09.12.94 N 15-р" замінити словами і цифрами "Положення про контроль за економічною концентрацією, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.05.98 N 134-р (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 18.02.2000 N 31-р"; 10.11. Пункт 21 виключити. У зв'язку з цим пункти 22, 23 і 24 вважати відповідно пунктами 21,22 і 23.

11. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення": 11.1. Доповнити пункт 9 підпунктом 9.10 такого змісту: "9.10. У рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум - адреси стягувача і боржника, найменування та номери їх рахунків у банках. У зв'язку з цим арбітражним судам слід враховувати таке.

9.10.1. Відповідними адресами у рішенні арбітражного суду повинні зазначатись поштові адреси сторін, які містяться у поданій до арбітражного суду позовній заяві.

9.10.2. За відсутності у позовній заяві найменувань і номерів рахунків стягувача і боржника у банках необхідні відомості арбітражному суду слід витребувати у позивача і відповідача згідно з пунктом 4 статті 65 АПК ( 1798-12 ). Якщо позивачем не подані витребувані відомості, арбітражний суд залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 АПК.

Залежно від конкретних матеріалів і обставин справи такими рахунками можуть бути банківські рахунки в національній або іноземній валюті, а також реєстраційні рахунки.

9.10.3. Якщо в матеріалах справи, порушеної до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" ( 2056-14 ), відсутні відомості про рахунки стягувача і боржника, арбітражний суд повинен ухвалою додатково витребувати від сторін необхідні відомості, і у разі їх неподання позивачем - залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 АПК ( 1798-12 )";

11.2. У пункті 18 слова "судовий виконавець" замінити словами "державний виконавець", а слова "ліквідаційна комісія" виключити.

12. В абзаці першому пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 17.02.97 N 02-5/57 "Про виконання рішень третейських судів" слова і цифру "розділом V Цивільного процесуального кодексу України та" виключити.

13. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 06.08.1997 N 02-5/276 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво" (у редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 03.06.98 N 02- 5/202 :

13.1. У пункті 1: 13.1.1. Абзац перший викласти у такій редакції: "1. Відповідно до статей 1 і 2 Закону суб'єктами підприємництва, тобто безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, можуть бути як юридичні особи усіх форм власності, так і фізичні особи за винятками, передбаченими статтею 2 Закону ( 698-12 ). Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством"; 13.1.2. Доповнити пункт підпунктом 1.4 у такій редакції: "1.4. Виходячи зі змісту частини другої статті 1 Закону ( 698-12 ), його норми не підлягають застосуванню щодо юридичних та фізичних осіб - засновників суб'єктів підприємницької діяльності та власників корпоративних прав, якщо вони самі не займаються підприємництвом (за винятком випадків, передбачених законодавством)";

13.2. Абзац перший і другий пункту 2 замінити одним абзацом, виклавши його у такій редакції:

"2. Чинне законодавство не обмежує суб'єктів підприємницької діяльності у виборі виду такої діяльності за винятками, передбаченими статтями 3 і 4 Закону ( 698-12 ), статтями 2 і 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ).

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом другим; 13.3. Підпункт 2.1 пункту 2 викласти у такій редакції: "2.1. Ліцензуванню підлягають усі види підприємницької діяльності, зазначені у статтях 2 і 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ).

Порядок видачі, переоформлення, анулювання ліцензій визначено Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ). Статтею 4 названого Закону право видачі ліцензії надано органам виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим виконавчим органам рад. Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування".

Якщо суб'єкту підприємницької діяльності відмовлено у видачі ліцензії з підстав, не передбачених Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ), або він не згодний з відмовою, чи не одержав відповіді у встановлений цим Законом строк, він має право звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення відповідного органу та/або про спонукання видати ліцензію. В останньому випадку арбітражному суду слід у рішенні встановлювати строк для видачі ліцензії.

Ліцензування деяких видів підприємницької діяльності, зазначених у частині другій статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ), здійснюється у порядку, встановленому законами, які регулюють відповідні види діяльності";

13.4. Абзаци третій-четвертий підпункту 2.2 пункту 2 замінити одним абзацом, виклавши його у такій редакції:

"Орган ліцензування має право анулювати ліцензію з підстав, передбачених частиною першою статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ). Відповідне рішення може бути оскаржено ліцензіатом до експертно-апеляційної ради (стаття 7, частина п'ята статті 21 названого Закону) або в судовому порядку. В останньому випадку попереднє звернення позивача до експертно-апеляційної ради не є обов'язковим";

13.5. Абзаци перший-третій пункту 6 замінити двома абзацами, виклавши їх у такій редакції:

"Поряд з одержанням патенту на право займатись організацією грального бізнесу цей же вид діяльності відповідно до пункту 29 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) повинен ліцензуватись, тобто суб'єкти господарської діяльності, до яких зокрема відносяться підприємці, що здійснюють таку діяльність, зобов'язані одержати на неї ліцензію.

Якщо торговий патент відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (в редакції Закону України від 10.02.98 ( 102/98-ВР ) є державним свідоцтвом, яке посвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування і видається податковим органом за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, то ліцензія є документом державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності і видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями (пункт 31 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698. У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом третім; 13.6. У другому реченні абзацу першого пункту 7 слова "ні патент на право здійснювати той чи інший вид діяльності" замінити словами "ні торговий патент". У третьому реченні цього ж абзацу слова "патенту і ліцензії" замінити словами "ліцензії або торгового патенту".

14. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України": 14.1. Підпункт 4.4 пункту 4 викласти у такій редакції: "4.4. У вирішенні питання про зупинення виконавчого провадження у разі подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду або принесення протесту прокурором чи його заступником слід виходити з такого.

Якщо відповідну заяву або протест подано стосовно рішення, ухвали, постанови, пов'язаної з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також з примусовим вилученням майна (частина п'ята статті 100 АПК ( 1798-12 ), виконавче провадження зупиняється в обов'язковому порядку і на весь строк здійснення перевірки судового акта. Ухвалення арбітражним судом у такому разі якогось процесуального документа не вимагається, а про прийняття заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду до розгляду арбітражний суд на вимогу заявника у письмовій формі повідомляє його для вирішення питання про зупинення виконавчого провадження у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Що ж до зупинення виконавчого провадження на час перевірки інших рішень, ухвал, постанов арбітражного суду, крім зазначених у частині п'ятій статті 100 АПК ( 1798-12 ), то воно, за змістом частини шостої цієї статті, є правом арбітражного суду, і може реалізовуватися ним за наявності відповідного письмового клопотання сторони у справі, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою. За таких обставин про зупинення виконавчого провадження має бути винесено ухвалу згідно з вимогами статті 86 АПК".

14.2. Підпункт 6.12 пункту 6 виключити.

У зв'язку з цим підпункт 6.13 вважати підпунктом 6.12.

15. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.97 N 02-5/444 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство":

15.1. В абзаці другому підпункту 5.2 пункту 5 слова і цифри "Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 21.03.96 N 65" замінити словами і цифрами "Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 27.12.99 N 621; 15.2. В абзаці четвертому підпункту 5.2 пункту 5: 15.2.1. Слова і цифри "акт про його повернення, затверджений суддею (ст.371 ЦПК України)" замінити словами і цифрами "постанова про його повернення, затверджена начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 );

15.2.2. Слова і цифри "стаття 356 ЦПК України" замінити словами і цифрами "стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 );

15.3. У підпункті 7.1 пункту 7 слова і цифри "перелік, яких викладений у статтях 348 і 349 Цивільного процесуального кодексу Української РСР (далі ЦПК)" замінити словами і цифрою "видані на виконання рішень, які зазначені у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 );

15.4. У пункті 8:

15.4.1. В абзаці десятому слова і цифри "судовий виконавець згідно зі статтею 371 ЦПК" замінити словами і цифрами "державний виконавець згідно зі статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 );

15.4.2. В абзаці одинадцятому слова і цифри "акт про його повернення, складений судовим виконавцем, і затверджений суддею (стаття 371 ЦПК України)" замінити словами і цифрами "постанова про його повернення, затверджена начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 )".

16. Абзац другий пункту 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" виключити.

17. В абзаці четвертому пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" слова "у суб'єкта підприємницької діяльності спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення певної підприємницької діяльності" замінити словами "у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності".

18. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 N 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу": 18.1. Абзац третій пункту 3 викласти у такій редакції: "Зокрема, порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна деяких підприємств, у тому числі державних, щодо яких прийнято рішення про приватизацію майна, визначено наказом Фонду державного майна України від 06.02.2001 N 163 "Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна";

18.2. Абзац третій підпункту 8.9 пункту 8 після слів "заставленого майна" доповнити словами "спеціалізованими організаціями"; 18.3. Абзац четвертий підпункту 8.9 пункту 8 виключити. У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом четвертим; 18.4. Пункт 15 викласти у такій редакції: "15. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) запроваджено податкову заставу як спосіб забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання.

Податкову заставу слід відрізняти від застави, яка відповідно до статті 181 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) і статті 1 Закону ( 2181-14 ) є одним із способів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань.

Кожний з цих Законів має свій власний предмет регулювання. Водночас необхідно враховувати, що внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна про наявність податкових вимог до платників податків, які порушують вимоги податкового законодавства, здійснюється держателем Державного реєстру за заявою державних податкових органів України у такому ж порядку як і реєстрація застави рухомого майна - способу забезпечення зобов'язання (стаття 15-1 Закону ( 2181-14 ).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) містить заборону надавати майно, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу (підпункт 8.6.3 пункту 8.6 статті 8 названого Закону). "Наступною заставою" у даному разі є та, яка виникає у зв'язку з укладенням договору застави, тобто з правовідносин, що регулюються Законом. Порушення відповідного припису є підставою для визнання договору застави недійсним згідно із статтею 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 )".

19. В абзаці першому підпункту 6.2 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" слова і цифри "пунктом 2 статті 349 Цивільного процесуального кодексу України такий напис є виконавчим документом" замінити словами і цифрами "пунктом 7 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) такий напис підлягає виконанню Державною виконавчою службою".

II. Визнати таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 19.03.93 N 01-6/482 "Про практику застосування ст.119 Арбітражного процесуального кодексу України".

Голова Вищого арбітражного суду України Д.Притика

^ Наверх
наверх