документiв в базi
550558
Подiлитися 

Документ втратив чиннiсть!


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 1 від 05.03.77
м.Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України
N 5 від 12.06.20
09)

Про підготовку цивільних справ до судового розгляду

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду України
N 13 від 25.12.
92
N 15 від 25.05.
98 )

Належна і в установлені законом строки підготовка цивільних справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою охорони наданих громадянам прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій.

Суди республіки, як правило, додержують вимог закону про проведення підготовки справ до судового розгляду і розглядають їх по суті тільки після того, як проведено всі дії, передбачені ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), які дають можливість своєчасно і правильно вирішити спір.

Разом з тим є випадки, коли судді призначають справи до судового розгляду без проведення відповідних дій по їх підготовці, не уточнивши підстав і предмета позову, вимог і заперечень сторін та не вирішивши питання про необхідні для вирішення справи докази. Наслідком цього є відкладення розгляду справи, несвоєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів громадян та організацій. ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог глави 18 ЦПК ( 1501-06 ), маючи на увазі, що підготовка справ до судового розгляду - важлива самостійна стадія цивільного процесу, завданням якої є забезпечення правильного і своєчасного вирішення цивільних справ.

Підготовка кожної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні, незалежно від її складності, є обов'язковою і повинна бути проведена в строки, передбачені ст.146 ЦПК ( 1502-06 ). ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

2. Готуючи справу до розгляду, суддя повинен визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, і підлягаючі встановленню факти, що лежать в основі вимог і заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасної їх подачі; визначити коло осіб, що мають брати участь у процесі; вжити заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу.

Вирішуючи питання про притягнення або вступ у справу третіх осіб, суддя повинен особливу увагу звертати на притягнення третіх осіб в справах про поновлення на роботі.

Якщо по позову про відшкодування збитків, заподіяних працівником підприємству, установі, організації, будуть дані про винні дії чи бездіяльність службових осіб, які сприяли заподіянню шкоди, суддя повинен обговорити питання про притягнення цих осіб до справи як співвідповідачів. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )

3. По справах, по яких зачіпаються інтереси недієздатних або обмежено дієздатних громадян, необхідно перевірити наявність судового рішення про визнання громадянина недієздатним чи обмежено дієздатним, а також повноваження їх піклувальників або опікунів (ст.111 ЦПК ( 1501-06 ).

4. При необхідності в період підготовки справи до судового розгляду суддя вправі вжити заходів до забезпечення позову, а також до забезпечення доказів, постановляючи про це ухвали. Коло доказів, які можуть бути забезпечені в таких випадках, законом не обмежено.

5. При підготовці справи до судового розгляду суддя викликає позивача, відповідача або допущену до участі в справі третю особу, якщо необхідно уточнити зміст заявлених вимог, з'ясувати можливі проти них заперечення, одержати попередньо відомості про обставини, що мають значення для справи, про докази, які мають ці особи.

Зазначені особи можуть бути викликані одночасно, коли суддя визнає за необхідне це для повнішого з'ясування взаємних вимог.

Суддя вправі викликати позивача повторно, якщо відповідач заявив істотні заперечення проти позову і якщо про наведені ним факти немає відомостей в позовній заяві і доданих до неї документах або в разі, коли він виявив згоду добровільно виконати вимоги позивача чи укласти мирову угоду.

З метою забезпечення найбільш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи в судовому засіданні необхідно роз'яснити сторонам і третім особам, які викликаються, що вони повинні довести обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов'язки, передбачені ст.99 ЦПК ( 1501-06 ), оскільки вони користуються цими правами та несуть обов'язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.

6. З'ясовуючи у позивача суть заявлених вимог, суддя допомагає йому визначити підстави і предмет позову та роз'яснює його право закінчити справу мировою угодою, звернутися за вирішенням спору до третейського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин.

Оскільки згода сторін передати спір на вирішення третейського або товариського суду чи закінчити справу мировою угодою тягне закриття судом провадження в справі, суддя повинен попередити про це позивача і відповідача та роз'яснити їм правові наслідки таких процесуальних дій. ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 )

7. При підготовці справи слід мати на увазі, що об'єднання позовних вимог в одне провадження допускається при спільності предмета позову кількох позивачів до одного відповідача або одного позивача до кількох відповідачів, коли одночасний їх розгляд дає можливість більш швидко і правильно вирішити спір.

Опитуючи позивача по суті спору, суддя повинен встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у нього інших пов'язаних між собою вимог до того самого або до інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єднання (статті 144, 145 ЦПК ( 1502-06 ).

Роз'єднання вимог доцільно проводити для спрощення розгляду справ із самостійними позовними вимогами.

Об'єднання і роз'єднання позовів оформляється ухвалою народного судді.

8. Опитуючи відповідача, суддя повинен при наявності підстав роз'яснити його право пред'явлення зустрічної вимоги за загальними правилами пред'явлення позову для сумісного розгляду з первісним (статті 140, 141 ЦПК ( 1502-06 ).

9. ( Пункт 9 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

10. ( Пункт 10 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

11. При вирішенні в порядку підготовки справи до судового розгляду питання про подання доказів особами, які беруть участь у справі, суддя має виходити з конституційного положення про свободу сторін у цьому питанні і керуватися тими нормами Цивільного процесуального кодексу ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), які застосовуються судом при розгляді справи, зокрема ст.49 ЦПК ( 1501-06 ) - при огляді письмових доказів на місці, ст.55 ЦПК при огляді речових доказів, що швидко псуються. ( Пункт 11 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 )

12. Встановивши при підготовці справи, що представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять у собі всіх необхідних даних і заповнити їх сторони не можуть, суддя за клопотанням сторони сприяє у витребуванні доказів, необхідних для вирішення справи. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 )

13. Необхідно мати на увазі, що докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові і речові докази), повинні стосуватися суті спору. Тому, вирішуючи питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення про те, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (ст.43 ЦПК). Це ж стосується питання витребування й інших доказів (письмових, речових).

Недопустимим є прийняття доказів, які не стосуються справи (ст.28 ЦПК), і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені певні обставини (ст.29 ЦПК).

14. Коло доказів, витребування яких повинно провадитися в стадії підготовки справи до судового розгляду, визначається суддею з урахуванням характеру заявлених вимог.

Справа не може бути призначена до розгляду, якщо не закінчилось подання доказів, необхідних для підтвердження фактів, які підлягають установленню по даній категорії цивільно-правових спорів (наприклад, у справі про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.1 ст.40 КЗпП ( 322-08 ), - наказ про звільнення, постанова профкому про згоду на звільнення, дані про скорочення чисельності або штату працівників, інші зміни в організації виробництва і праці, про вжиття заходів до переведення на іншу роботу, довідку про заробітну плату та ін.). ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )

15. Суддя вправі з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, призначити експертизу при підготовці справи до судового розгляду (медичну, психіатричну, технічну, бухгалтерську тощо), коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При призначенні експертизи повинні враховуватись вимоги статей 57-60 ЦПК ( 1501-06 ) і роз'яснення, дані Пленумом Верховного Суду України в постанові від 30 травня 1997 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", причому особам, які беруть участь у справі, слід роз'яснити їх право поставити перед експертом запитання, по яких повинен бути зроблений висновок.

Однак необхідно мати на увазі, що відповідно до ст.57 ЦПК, на вирішення експертизи можуть бути поставлені тільки ті питання, які потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки або ремесла.

Недопустимо ставити на вирішення експертизи питання права, вирішення яких належить до компетенції суду (наприклад, про дієздатність громадянина, а не про характер його захворювання, про наявність вини та ін.).

В усіх випадках, коли наслідок справи залежить від психічного стану особи в момент вчинення нею певної дії, наприклад, при розгляді справ про визнання недійсними угод з мотивів укладення їх громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст.55 ЦК ( 1540-06 ), про відповідальність за шкоду, заподіяну таким самим громадянином (ст.449 ЦК (1540-06 ), повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза.

Судово-психіатрична експертиза повинна бути обов'язково призначена, коли це передбачено законом, зокрема, в справах про визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства (ст.258 ЦПК) і про визнання його дієздатним у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я (ст.260 ЦПК). ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 )

16. Звернути увагу суддів, що при підготовці справи огляд на місці письмових, речових доказів і предмета спору провадиться лише у невідкладних випадках після відповідного повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Неявка їх не перешкоджає проведенню огляду. Про наслідки огляду складається протокол.

17. Суддя може визнати закінченою підготовку справи до судового розгляду, коли будуть проведені всі дії, необхідні для її розгляду: уточнено всі вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, вирішено питання про необхідні докази і осіб, які беруть участь у справі. В цьому разі суддя постановляє ухвалу, де перераховуються всі підготовчі дії, що мали місце в даній стадії процесу, і визначається час і місце розгляду справи.

18. Ухвали, постановлені у зв'язку з підготовкою справи до судового розгляду, оскарженню не підлягають, оскільки не перешкоджають дальшому рухові справи, за винятком ухвал з питань забезпечення позову і ухвал про відмову в забезпеченні доказів, на які може бути подана скарга або принесений протест (статті 39 ( 1501-06 ), 157 ЦПК ( 1502-06 ).

19. Судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду України, судам обласного рівня посилити нагляд за додержанням народними судами вимог закону по підготовці цивільних справ до судового розгляду.

При розгляді справ у касаційному і наглядному порядку реагувати окремими ухвалами на факти порушення судами цих вимог. ( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 )

^ Наверх
наверх