документiв в базi
550558
Подiлитися 

Угода
між Урядом України і Урядом Російської Федерації
про співробітництво в галузі попередження промислових
аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх
наслідків

(Угоду ратифіковано Законом
N 802-XIV від 01.07.99
)

Уряд України і Уряд Російської Федерації, далі - Сторони,

усвідомлюючи небезпеку, яку несуть для обох країн промислові аварії, катастрофи та стихійні лиха,

визнаючи, що співробітництво в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків може сприяти добробуту і безпеці обох держав,

враховуючи користь, яку може мати для Сторін обмін науково-технічною інформацією в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків,

виходячи з наявності взаємозалежних екологічних систем обох країн, які вимагають проведення узгодженої політики з попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їх наслідків,

беручи до уваги можливість виникнення надзвичайних ситуацій, наслідки яких не можуть бути ліквідовані силами і засобами однієї з Сторін, і потребу за цих обставин у скоординованих діях Сторін з метою запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їхніх наслідків,

враховуючи роль Організації Об'єднаних Націй, інших міжнародних організацій в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків,

погодились про таке:

Стаття 1

В цій Угоді наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Сторона, яка запитує - Сторона, яка звертається до іншої Сторони з проханням про направлення аварійно-рятувальних формувань, відповідного оснащення і матеріалів забезпечення;

Сторона, яка надає - Сторона, яка задовольняє прохання іншої Сторони про направлення аварійно-рятувальних формувань, відповідного оснащення і матеріалів забезпечення;

аварійно-рятувальні формування - групи фахівців, у тому числі військовослужбовці військ цивільної оборони, які призначені для надання допомоги і забезпечені необхідним оснащенням;

оснащення - матеріали, технічні та транспортні засоби, спорядження аварійно-рятувальних формувань і особисте спорядження, яке використовується для надання допомоги;

матеріали забезпечення - матеріальні засоби, призначені для безкоштовного розподілу серед населення, яке потерпіло внаслідок стихійного лиха або аварії;

компетентні органи - органи, які призначаються Сторонами для координації робіт, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

Стаття 2

Сторони на основі принципів рівноправності та взаємної допомоги відповідно до чинного законодавства своїх держав здійснюють співробітництво у таких напрямках:

розробка спільної системи заходів щодо попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків;

розробка спільної системи раннього оповіщення про промислові аварії, катастрофи і стихійні лиха, які створюють загрозу здоров'ю людини та транскордонного забруднення території держави іншої Сторони;

організація оперативного обміну інформацією про запити і пропозиції Сторін щодо взаємодопомоги в разі промислових аварій, катастроф та стихійних лих, які мали місце на території їхніх країн;

надання взаємної допомоги у ліквідації наслідків промислових аварій, катастроф і стихійних лих, які виникли.

Стаття 3

Співробітництво в межах цієї Угоди включає:

організацію і здійснення моніторингу небезпечних техногенних і екологічних процесів, а також природних явищ;

прогнозування промислових аварій, катастроф, стихійних лих і оцінку їхніх наслідків;

обмін інформацією і технологіями;

обмін фахівцями і вченими;

організацію спільних конференцій, семінарів і робочих нарад;

спільне планування, розроблення і здійснення дослідницьких проектів та їх демонстрацію;

оцінку ризику для довкілля та здоров'я населення у зв'язку з можливими забрудненнями в результаті промислових аварій, катастроф і стихійних лих;

оцінку транскордонного впливу промислових аварій, катастроф і стихійних лих на довкілля;

підготовку публікацій, доповідей і тематичних досліджень;

забезпечення зв'язку між компетентними органами Сторін;

підготовку кадрів;

надання допомоги в ліквідації наслідків промислових аварій, катастроф і стихійних лих;

будь-яку іншу діяльність, пов'язану з попередженням промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідацією їхніх наслідків, яка може бути узгоджена компетентними органами Сторін.

Стаття 4

Компетентними органами є:

з Української Сторони - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

з Російської Сторони - Міністерство Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

Кожна із Сторін негайно письмово повідомить іншу Сторону у випадку, якщо компетентний орган буде позбавлений повноважень по виконанню покладених на нього функцій, та в найкоротший строк, але не пізніше 60 днів з моменту повідомлення, повідомить письмово іншу Сторону про правонаступника компетентного органу.

Стаття 5

Для здійснення положень цієї Угоди компетентні органи Сторін засновують Спільну нараду з питань співробітництва в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих і ліквідації їхніх наслідків (далі Спільна нарада).

Спільна нарада проводить свої засідання по черзі в Україні та в Російській Федерації, як правило, один раз на рік, а в разі необхідності за узгодженням компетентних органів Сторін.

Стаття 6

Вся діяльність щодо реалізації цієї Угоди здійснюється відповідно до законодавства держави кожної із Сторін і наявності у кожної з них необхідних засобів.

Сторона, яка приймає представників іншої Сторони, що беруть участь в діяльності, передбаченій цією Угодою, несе всі витрати по їх перебуванню і пересуванню по території своєї держави, якщо інше не буде узгоджено Сторонами. Проїзд на територію Сторони, яка приймає, і виїзд з цієї території оплачуються Стороною, яка направила своїх представників.

Стаття 7

Ліквідація наслідків промислових аварій та стихійних лих здійснюється силами та засобами Сторони, на території держави якої вони виникли.

Якщо масштаби лиха такі, що Сторона, яка постраждала, не може самостійно справитись з його локалізацією та ліквідацією, то допомога в проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт надається іншою Стороною в разі офіційного звернення до неї за допомогою.

Керівництво діями всіх сил, що здійснюють аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зоні лиха, здійснюється компетентним органом Сторони, яка запитує, а в зоні лиха, яка включає в себе території держав обох Сторін, керівництво аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами здійснюється компетентними органами обох Сторін спільно.

Сили і засоби Сторін можуть залучатися для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з подальшим відшкодуванням зроблених витрат за рахунок Сторони, яка запитує, або порядком надання безоплатної допомоги за домовленістю Сторін.

Стаття 8

У разі промислових аварій, катастроф і стихійних лих допомога після офіційного звернення Сторони, яка запитує, надається шляхом негайного направлення в ту зону, де це сталося, аварійно-рятувальних формувань для рятування людей, матеріальних цінностей і захисту довкілля.

Матеріально-технічне забезпечення аварійно-рятувальних формувань повинно бути достатнім для ведення автономних дій на місці принаймні протягом 72 годин. Забезпечення цих формувань всім необхідним для їх подальшого функціонування, включаючи розміщення, харчування та медичну допомогу, здійснюється Стороною, яка запитує.

Стаття 9

Компетентні органи Сторін обмінюються списками матеріалів забезпечення і оснащення, які можуть бути направлені однією Стороною іншій Стороні в межах можливостей, які вони мають.

Компетентні органи Сторін вивчать можливості застосування практики скорішого одержання необхідного дозволу при перевезеннях негабаритних та інших спеціальних вантажів, а також безкоштовного користування транспортною інфраструктурою.

Персонал аварійно-рятувальних формувань протягом всього періоду його перебування на території держави Сторони, яка запитує, підпадає під дію законодавства держави Сторони, яка запитує.

На військовослужбовців, які включені до складу аварійно-рятувальних формувань, протягом всього періоду їх перебування на території держави Сторони, яка запитує, поширюється дія законодавства держави Сторони, яка надає, яким регулюється статус військовослужбовця.

Стаття 10

З метою забезпечення ефективності і необхідної оперативності аварійно-рятувальні формування перетинають державний кордон у спрощеному порядку за наявністю у кожного члена формування документа, що засвідчує його особу.

Керівник аварійно-рятувального формування пред'являє органам прикордонного контролю в пункті перетинання кордону виданий компетентними органами Сторони, яка надає, документ, який засвідчує направлення формування з метою надання допомоги та список осіб, які прямують у складі формування.

Стаття 11

Сторони сприяють пропуску через територію своїх держав аварійно-рятувальних формувань, оснащення та матеріалів забезпечення в треті країни відповідно до укладених з цими країнами угод про співробітництво в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків.

Стаття 12

Сторони сприяють позачерговому здійсненню митного оформлення при ввозі на митну територію і вивозі з митної території обох держав речей осіб, які входять до складу аварійно-рятувальних формувань, згідно з їхнім національним законодавством.

Митне оформлення оснащення і матеріалів забезпечення аварійно-рятувальних формувань здійснюється за належним чином оформленим переліком під гарантію відправника (одержувача) про декларування вантажу у термін, протягом якого не стягуються митні збори за перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

Оснащення і матеріали забезпечення звільняються від мита та інших податків і зборів в бюджет при їх ввозі на територію держави Сторони, яка запитує, і мають бути використані або розподілені під час операцій з надання допомоги або вивезені після їх завершення з території держави Сторони, яка запитує.

Якщо за особливих обставин неможливо або недоцільно вивезти це оснащення і матеріали забезпечення, вони повинні бути передані компетентному органу Сторони, яка запитує, на узгоджених умовах.

У разі необхідності надання потерпілим термінової медичної допомоги, на територію держави Сторони, яка запитує, може бути ввезена необхідна кількість медичних препаратів, що містять наркотичні речовини, з обов'язковим узгодженням номенклатури, кількості та місця використання цих речовин з відповідними державними органами контролю за наркотиками кожної із Сторін. Такі медичні препарати не підлягають передачі і використовуються виключно кваліфікованим медичним персоналом під контролем представників Сторони, яка запитує.

Після закінчення робіт залишок медичних препаратів, що містять наркотичні речовини, повинен бути вивезений назад під митним контролем Сторони, яка запитує, на підставі відповідним чином оформлених документів, які підтверджують характер і кількість препаратів, а митному органу Сторони, яка надає, передається акт про використання препаратів, що містять наркотичні речовини, підписаний керівником та лікарем аварійно-рятувального формування та завірений представником компетентного органу та представником митного органу Сторони, яка запитує.

Стаття 13

Кожна Сторона надає повітряним суднам, які направляються для надання допомоги, дозвіл на здійснення польотів у відповідні пункти на території її держави.

Про рішення щодо використання повітряних суден для надання допомоги негайно повідомляється відповідним органам Сторони, яка запитує, із зазначенням маршруту, типу і реєстраційних номерів повітряних суден, кількості членів екіпажів та пасажирів, характеру вантажу, місця і часу зльоту і посадки.

Польоти повинні здійснюватись відповідно до встановлених кожною Стороною правил, які регулюють експлуатацію і навігацію повітряних суден при польотах над територією її держави.

При цьому повітряні судна Сторони, яка надає, звільняються від платежів за проліт, радіонавігаційне супроводження, посадку, стоянку на аеродромі та зліт з нього.

Питання оплати заправки пальним та забезпечення іншими витратними матеріалами, а також технічного обслуговування будуть вирішуватися Сторонами в кожному випадку окремо.

Порядок використання автомобільного, залізничного і водного транспорту для надання допомоги визначається компетентними органами за узгодженням з відповідними міністерствами і відомствами Сторін.

Стаття 14

Сторона, яка запитує, відшкодовує Стороні, яка надає, витрати, що понесені внаслідок надання допомоги, включаючи оплату наданої медичної допомоги, якщо Сторони, враховуючи характер і обсяг лиха, не домовляться про інше.

Сторона, яка запитує, може в будь-який момент відмінити своє прохання про надання їй допомоги, але в цьому випадку Сторона, яка надає, має право отримати відшкодування витрат, що вона понесла.

Якщо Сторони не домовились про інше, витрати відшкодовуються негайно після того, як Сторона, яка надає, висунула вимогу про це до Сторони, яка запитує.

Стаття 15

Сторона, яка запитує, не пред'являє звинувачень Стороні, яка надає, у разі загибелі людей або отримання ними каліцтва, псування або втрати власності або заподіяння шкоди довкіллю на території її держави та виплачує компенсацію Стороні, яка надає, у разі загибелі або каліцтва людей, а також у разі втрати або заподіяння шкоди обладнанню та іншій власності, якщо така шкода заподіяна в ході виконання завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

При цьому Сторона, яка надає, самостійно забезпечує відповідно до свого чинного законодавства страхування свого персоналу, який бере участь в наданні допомоги. Витрати на оформлення страхування включаються до загальних витрат по наданню допомоги і компенсуються Стороною, яка запитує, на умовах цієї Угоди.

Якщо член аварійно-рятувального формування Сторони, яка надає, заподіє шкоди третій особі під час виконання завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди на території держави Сторони, яка запитує, то ці збитки відшкодовує Сторона, яка запитує, відповідно до положень законодавства, які б застосовувались у разі заподіяння шкоди власними силами з надання допомоги.

Сторона, яка запитує, має право подати регресний позов до суду з приводу компенсації, виплаченої нею відповідно до цієї статті, до члена аварійно-рятувального формування Сторони, яка надає, який завдав шкоди навмисно або через грубу недбалість.

Компетентні органи Сторін обмінюються всією необхідною інформацією відносно ситуації, за якої було заподіяно шкоду, згадану в цій статті.

Стаття 16

Після завершення робіт з надання допомоги компетентний орган Сторони, яка надає, подає компетентному органу Сторони, яка запитує, письмову доповідь про проведені роботи.

Компетентний орган Сторони, яка запитує, подає компетентному органу Сторони, яка надає, підсумкову доповідь про те, що сталося, яка містить характеристику надзвичайної ситуації, інформацію про вид та обсяг одержаної допомоги, а також про результати проведених робіт.

Компетентні органи інформують свої Сторони про обсяг допомоги, яка надана і одержана, та про результати проведених робіт.

Стаття 17

Інформація, одержана в результаті діяльності в рамках цієї Угоди, за винятком інформації, яка не підлягає розголошенню відповідно до національного законодавства Сторін, публікується на основі правил і практики Сторін, що склалася, якщо інше не було узгоджено в письмовому вигляді компетентними органами.

Стаття 18

Ця Угода не зачіпає прав і зобов'язань Сторін за іншими міжнародними договорами, учасницями яких вони є.

Стаття 19

Розбіжності у тлумаченні та застосуванні цієї Угоди, які не можуть бути усунені шляхом консультацій між компетентними органами, вирішуються по дипломатичних каналах або шляхом переговорів між Сторонами з оформленням відповідних протоколів.

Стаття 20

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди необхідні доповнення та зміни, які оформляються відповідними протоколами і є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Стаття 21

Ця Угода укладена на невизначений термін і набуває чинності від дати останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Угода може бути денонсована кожною із Сторін шляхом письмового повідомлення. Угода втрачає чинність через 6 місяців від дати, коли однією із Сторін надіслано іншій Стороні письмове повідомлення про своє бажання припинити дію Угоди.

У такому випадку положення цієї Угоди продовжуватимуть застосовуватись до всіх контрактів та зобов'язань, що виникли на її основі і не були виконані на момент припинення її дії, до повного виконання таких контрактів та зобов'язань.

Вчинено в м.Москві 23 квітня 1997 року в двох примірниках, кожний українською та російською мовами, причому обидва тексти є автентичними.

За Уряд України  

За Уряд Російської Федерації

 

^ Наверх
наверх