КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 18 травня 2017 р. N 336
Київ

Про затвердження Порядку розроблення
плану управління річковим басейном

Відповідно до статті 13-2 Водного кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок розроблення плану управління річковим басейном, що додається.

Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 травня 2017 р. N 336

Порядок
розроблення плану управління річковим басейном

1. Цей Порядок визначає механізм розроблення плану управління річковим басейном.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

органічні речовини - різноманітні сполуки, які належать до органічних кислот, складних ефірів, фенолів, гумусових речовин, азотовмісних сполук (білки, амінокислоти, аміни) тощо;

біогенні речовини - сполуки азоту, фосфору, заліза і кремнію;

референційні умови - умови, що відображають стан навколишнього природного середовища за відсутності або мінімального антропогенного впливу;

дифузні джерела - джерела потенційного надходження забруднюючих і біогенних речовин до водного об’єкта шляхом їх змиву з водозбірної площі;

точкові джерела - джерела надходження до водного об’єкта забруднюючих і біогенних речовин, що спричинене їх скиданням;

об’єкти Смарагдової мережі - спеціальні території для збереження біологічного різноманіття, створені (визначені) відповідно до Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Водному кодексі України, Законі України "Про об’єкти підвищеної небезпеки".

3. План управління річковим басейном розробляється з метою досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району річкового басейну, в установлені строки.

Стратегічною екологічною ціллю для всіх районів річкових басейнів є досягнення/підтримання "доброго" екологічного стану масивів поверхневих та підземних вод, а також "доброго" екологічного потенціалу штучних або істотно змінених масивів поверхневих вод.

4. Мінприроди визначає строк початку процесу розроблення проекту плану управління річковим басейном, затверджує план-графік його розроблення не пізніше ніж за три роки до завершення строку виконання діючого плану управління річковим басейном.

Розроблення перших планів управління річковим басейном для кожного району річкового басейну здійснюється в період виконання Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затвердженої Законом України від 24 травня 2012 р. N 4836-VI.

5. Плани управління річковими басейнами розробляються Держводагентством разом з Держгеонадрами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими заінтересованими сторонами з урахуванням рішень відповідних басейнових рад.

6. Організаційні заходи щодо розроблення планів управління річковими басейнами та їх виконання здійснюються Мінприроди та Держводагентством.

7. Мінприроди забезпечує проведення стратегічної екологічної оцінки проектів планів управління річковими басейнами відповідно до Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, ратифікованого Законом України 1 липня 2015 р. N 562-VIII.

Громадське обговорення проекту плану управління річковим басейном та звіту про стратегічну екологічну оцінку проводиться протягом не менш як шість місяців з дня їх оприлюднення.

8. Мінприроди оприлюднює на веб-сайті інформацію про:

початок розроблення проекту плану управління річковим басейном та план-графік його розроблення не пізніше ніж за три роки до подання проекту плану управління річковим басейном до Кабінету Міністрів України для затвердження;

основні антропогенні впливи на кількісний та якісний стан поверхневих і підземних вод, у тому числі точкових та дифузних джерел, не пізніше ніж за два роки до подання проекту плану управління річковим басейном до Кабінету Міністрів України для затвердження.

9. Проекти планів управління річковими басейнами розглядаються та схвалюються відповідними басейновими радами і розміщуються на веб-сайтах Мінприроди та Держводагентства.

10. Мінприроди подає проект рішення щодо затвердження плану управління річковим басейном до Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до завершення строку виконання діючого плану управління річковим басейном. Перші плани управління річковими басейнами для кожного району річкового басейну подаються до Кабінету Міністрів України для затвердження не пізніше 1 серпня 2024 року.

11. Фінансування заходів щодо розроблення перших планів управління річковими басейнами для кожного району річкового басейну здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачено Загальнодержавною цільовою програмою розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затвердженою Законом України від 24 травня 2012 р. N 4836-VI, в межах видатків, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Інформація, необхідна для підготовки планів управління річковими басейнами, надається на запит Мінприроди та Держводагентства безоплатно.

Фінансування заходів, передбачених у планах управління річковими басейнами, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Фінансування зазначених заходів з державного бюджету здійснюється в межах видатків, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.

12. Проект плану управління річковим басейном повинен відповідати структурі згідно з додатком.

13. У разі виділення суббасейнів у межах району річкового басейну плани управління суббасейнами за структурою згідно з додатком включаються до відповідного плану управління річковим басейном як окремі розділи.

Додаток
до Порядку

Структура
плану управління річковим басейном

1. Загальна характеристика поверхневих та підземних вод району річкового басейну:

1) опис річкового басейну:

гідрографічне та водогосподарське районування, клімат, рельєф, геологія, гідрогеологія, ґрунти, рослинність, тваринний світ, гідрологічний режим, специфіка річкового басейну;

типологія масивів поверхневих вод;

референційні умови;

2) визначення масивів:

поверхневих вод;

підземних вод.

2. Основні антропогенні впливи на кількісний та якісний стан поверхневих і підземних вод, у тому числі точкових та дифузних джерел:

1) поверхневі води:

забруднення органічними речовинами:

- дифузні джерела;

- точкові джерела;

забруднення біогенними речовинами:

- дифузні джерела;

- точкові джерела;

забруднення небезпечними речовинами:

- дифузні джерела;

- точкові джерела;

аварійне забруднення та вплив забруднених територій (полігонів, майданчиків, зон тощо);

гідроморфологічні зміни:

- порушення вільної течії річок;

- порушення гідравлічного зв’язку русла річки та прилеглої частини заплави;

- гідрологічні зміни;

- модифікація морфології річок;

2) підземні води:

забруднення;

об’єми/запаси;

інші істотні антропогенні впливи.

3. Зони (території), які підлягають охороні, та їх картування:

1) об’єкти Смарагдової мережі;

2) зони санітарної охорони;

3) зони охорони цінних видів водних біоресурсів;

4) масиви поверхневих/підземних вод, які використовуються для рекреаційних, лікувальних, курортних та оздоровчих цілей, а також води, призначені для купання;

5) зони, вразливі до (накопичення) нітратів.

4. Картування системи моніторингу, результатів програм моніторингу, що виконуються для поверхневих вод (екологічний і хімічний), підземних вод (хімічний і кількісний), зон (територій), які підлягають охороні:

1) поверхневі води:

система моніторингу;

гідроморфологічна оцінка/стан;

оцінка хімічного стану;

оцінка екологічного стану;

оцінка екологічного потенціалу;

2) підземні води:

система моніторингу;

оцінка хімічного стану/оцінка ризику;

оцінка за об’ємами/запасами підземних вод.

5. Перелік екологічних цілей для поверхневих вод, підземних вод і зон (територій), які підлягають охороні, та строки їх досягнення (у разі потреби обґрунтування встановлення менш жорстких цілей та/або перенесення строків їх досягнення).

6. Економічний аналіз водокористування:

1) економічний розвиток території басейну;

2) характеристика сучасного водокористування:

комунальне водокористування;

промислове водокористування;

водокористування у сільському господарстві;

водокористування на транспорті;

інші види водокористування;

3) прогноз потреб у воді основних галузей економіки;

4) інструменти економічного контролю:

окупність використання водних ресурсів;

тарифи на воду.

7. Огляд виконання програм або заходів, включаючи шляхи досягнення визначених цілей.

8. Повний перелік програм (планів) для району річкового басейну чи суббасейну, їх зміст та проблеми, які передбачено розв’язати:

1) поверхневі води:

заходи, спрямовані на зменшення забруднення органічними речовинами (дифузні та точкові джерела);

заходи, спрямовані на зменшення забруднення біогенними речовинами (дифузні та точкові джерела);

заходи, спрямовані на зменшення забруднення небезпечними речовинами (дифузні та точкові джерела);

заходи, спрямовані на покращення/відновлення гідрологічного режиму та морфологічних показників у разі порушення вільної течії річок, гідравлічного зв’язку між руслами річок та їх заплавами, гідрологічних змінах, модифікації морфології річок;

заплановані інфраструктурні проекти та заходи, спрямовані на зменшення їх впливу на стан поверхневих вод;

2) підземні води:

заходи, спрямовані на зменшення забруднення (дифузні та точкові джерела);

заходи, спрямовані на запобігання виснаженню підземних вод;

заплановані інфраструктурні проекти та заходи, спрямовані на зменшення їх впливу на стан підземних вод;

3) інші заходи.

9. Звіт про інформування громадськості та громадське обговорення проекту плану управління річковим басейном.

10. Перелік компетентних органів державної влади, відповідальних за виконання плану управління річковим басейном.

11. Порядок отримання інформації, у тому числі первинної, про стан поверхневих і підземних вод.