Брюссельська декларація
про закони і звичаї війни 1874 року
(витяг)

Про військову владу стосовно до уряду
й території ворожої держави

Стаття 7. Державі, чиє військо зайняло територію, слід уважати себе розпорядником, який лише має право користуватися громадськими будинками, нерухомим майном, лісами та угіддями, що знаходяться в зайнятій країні та надаються ворожій державі. Вона мусить піклуватися про зберігання в цілості цього майна і може ним розпоряджатися та керувати на чітко визначених засадах про користування ним.

Стаття 8. Власність громад, а також релігійних установ та благодійних навчальних, художніх і наукових закладів, навіть таких, що належать державі, має поважатися нарівні з приватною власністю. Всіляке загарбання, а також навмисне руйнування чи пошкодження подібних установ, пам'яток, художніх і наукових творів переслідуються відповідною владою.

Про облогу й бомбардування

Стаття 15. Тільки укріплені місця можуть підлягати облозі. Відкриті й незахищені міста, поселення й села не підлягають ні нападові, ні бомбардуванню.

Стаття 17. Під час бомбардування необхідно вживати всіх належних заходів для збереження, наскільки це можливо, церков, художніх, наукових та благодійних споруд, шпиталів та інших пунктів, призначених для зібрання хворих і поранених, якщо тільки останні не використовуються водночас і для досягнення якихось воєнних цілей.

Обложені зобов'язуються вирізнити ці споруди особливими видимими знаками, що їх належить завчасно вказати супротивникові.

Стаття 18. Місто, взяте приступом, не може бути віддане на пограбування військам.

Право и мир в международных отношениях. - М., 1899. - С. 526-529.

Україна в міжнародно-правових відносинах, книга 2,
Правова охорона культурних цінностей, Київ, Юрінком Інтер, 1997