ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
02.12.2014

Про визнання Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року N 775-VII
"Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України
присяги судді" в частині дострокового припинення його повноважень
та звільнення з посади судді Конституційного Суду України
незаконною та її скасування

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., при секретарі судового засідання - Ключник А. Ю. (за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Верховної Ради України - Д. Ю. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року N 775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" (далі - Постанова N 775-VII) в частині дострокового припинення його повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України незаконною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати незаконною Постанову N 775-VII в частині дострокового припинення його повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги судді, зобов'язати відповідача розглянути його заяву про відставку із посади судді.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Постанова N 775-VII прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав та з порушенням визначеної Конституцією України процедури. Процедура звільнення судді Конституційного Суду України за порушення присяги визначена параграфом 63 Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого Рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року (у новій редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 жовтня 2008 року N 34-р/2008 та змінами, внесеними Рішеннями Конституційного Суду України від 24 грудня 2009 року N 17-р/2009 і 13 червня 2013 року N 23-р/2013; далі - Регламент КСУ), згідно з яким якщо орган, який призначив суддю Конституційного Суду України, ставить питання про порушення цим суддею присяги, Конституційний Суд України проводить перевірку i за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики приймає рішення про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України або про відсутність таких підстав. Рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду України про наявність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України направляється на розгляд органу, який призначив суддю Конституційного Суду України, у триденний строк з дня прийняття рішення. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідач на порушення статті 216 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Регламент ВРУ), не розглянув його заяву про відставку, яку він подав ще до прийняття Постанови N 775-VII.

Вищий адміністративний суд України постановою від 11 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) позов задовольнив: визнав незаконною Постанову N 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги судді; зобов'язав Верховну Раду України розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 лютого 2014 року про відставку з посади судді Конституційного Суду України.

26 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій зазначив, що суд, вирішуючи питання про поновлення його порушеного права, не визначив способу виконання судового рішення та, визнаючи незаконною постанову суб'єкта владних повноважень, не зазначив про її скасування.

Додатковою постановою від 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) Вищий адміністративний суд України Постанову N 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 скасував та вказав на необхідність вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року і постанову в цій частині звернув до негайного виконання.

Не погоджуючись із постановами Вищого адміністративного суду України від 11 (Постанова N 800/134/14) та 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14), Верховна Рада України звернулась із заявою про їх перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначені постанови та прийняти нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову. Вважає, що під час розгляду справи суд порушив пункт 5 частини п'ятої статті 126 і статтю 149 Конституції України та пункт 5 частини першої статті 23 Закону України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон N 422/96-ВР). Крім того, заявник наголошує на тому, що Постанова N 775-VII про припинення повноважень та звільнення з посади суддів Конституційного Суду України за порушення присяги судді приймалася за скороченою процедурою у відповідності та з дотриманням положень статті 49, частини другої статті 113 та статті 138 Регламенту ВРУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Верховної Ради України та ОСОБА_1, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що Постановою Верховної Ради України від 3 листопада 2011 року N 3991-VI ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України.

Постановою N 775-VII відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України достроково припинено повноваження та звільнено ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв'язку з порушенням присяги судді.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконною Постанови N 775-VII, Вищий адміністративний суд України у постанові від 11 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) виходив із того, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України, законами України та параграфом 63 Регламенту КСУ, проте при прийнятті спірної Постанови N 775-VII Верховна Рада України не дотрималася встановленої параграфом 63 Регламенту КСУ процедури розгляду питання дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України у зв'язку з порушенням присяги судді.

Надаючи правову оцінку висновкам Вищого адміністративного суду України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає їх не в повній мірі обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 149 Конституції України на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та пункту 5 частини першої статті 23 Закону N 422/96-ВР суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 84, статтею 91 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування; Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, Регламентом ВРУ та законами України від 4 квітня 1995 року N 116/95-ВР "Про комітети Верховної Ради України" та 17 листопада 1992 року N 2790-XII "Про статус народного депутата України".

Регламент ВРУ встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.

У статті 216 Регламенту ВРУ встановлено, що Верховна Рада України, зокрема, звільняє з посад суддів Конституційного Суду України відповідно до частин п'ятої статті 126 Конституції України та статті 23 Закону N 422/96-ВР. Підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок звільнення з посад суддів Конституційного Суду України встановлений статтею 208 Регламенту ВРУ, відповідно до частини сьомої якої звільнення з посад таких осіб здійснюється відкритим голосуванням. За результатами голосування оформляється відповідна постанова Верховної Ради України.

У статті 47 Регламенту ВРУ зазначено, що відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом (частина перша зазначеної статті).

При цьому рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою України шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів (частина п'ята статті 47 Регламенту ВРУ).

Отже, порядок звільнення суддів Конституційного Суду України встановлений Конституцією України, Законом N 422/96-ВР та Регламентом ВРУ, що гарантує їх незалежність і недоторканність. Іншого порядку звільнення вказаних осіб законодавством України не передбачено.

Як установив суд і вбачається з матеріалів справи, рішення про звільнення судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 було прийнято на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 24 лютого 2014 року, конституційною більшістю.

Тому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Верховна Рада України, яка наділена повноваженнями щодо призначення суддів Конституційного Суду України, за відсутності іншої, ніж зазначена вище, процедури, у разі встановлення факту порушення суддею Конституційного Суду України присяги має право звільнити цього суддю з посади з наведеної підстави, проте таке рішення може бути оскаржене до суду.

З огляду на викладене не можна погодитися з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України визначена параграфом 63 Регламенту КСУ, оскільки зазначений документ є не законодавчим актом, а внутрішнім документом Конституційного Суду України.

Так, відповідно до Преамбули Регламент КСУ визначає порядок обрання Голови Конституційного Суду України та його заступників, утворення колегій суддів, постійних і тимчасових комісій Конституційного Суду України, призначення секретарів колегій суддів, керівника Секретаріату Конституційного Суду України; повноваження та порядок проведення засідань колегій суддів, засідань і пленарних засідань Конституційного Суду України; порядок підготовки матеріалів за конституційними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; порядок розгляду справ; основні правила етикету на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; особливості діловодства в Конституційному Суді України, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду України.

Конституція України наділяє повноваженням звільнення судді той орган, що його обрав або призначив, про що зазначено вище. Аналогічний припис закріплено і в статті 23 Закону N 422/96-ВР. При цьому ані Конституція України, ані зазначений Закон не наділяють сам орган конституційної юрисдикції компетенцією щодо врегулювання процедури звільнення судді.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з доводами Верховної Ради України про те, що відсутність рішення Конституційного Суду України з питань звільнення судді Конституційного Суду України не позбавляє можливості Верховну Раду України, за наявності відповідних підстав, розглянути питання про звільнення судді зазначеного Суду з посади.

Разом із тим на обґрунтування підстав для звільнення суддів Конституційного Суду України Верховна Рада України зазначила, що 30 вересня 2010 року цей Суд виніс Рішення N 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) Закону України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV "Про внесення змін до Конституції України" (далі - Рішення N 20-рп/2010), яким у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію України. Крім того, Рішеннями від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (далі - Рішення N 3-рп/2012) і 29 травня 2013 року N 2-рп/2013 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі - Рішення N 2-рп/2013) судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України, та порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передбачене частиною першою статті 38 Конституції України. При цьому у мотивувальній частині пояснювальної записки до проекту постанови, а потім і в тексті Постанови N 775-VII належних висновків щодо наявності в діях суддів Конституційного Суду України ознак порушення присяги при ухваленні рішень N 3-рп/2012 і N 2-рп/2013 та відповідного обґрунтування не наведено. Водночас суд установив, що суддя Конституційного Суду України ОСОБА_1 на посаду судді цього Суду призначений Постановою Верховної Ради України від 3 листопада 2011 року й участі в розгляді справи та ухваленні 30 вересня 2010 року Рішення N 20-рп/2010 не брав.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення присяги у діях судді ОСОБА_1 при ухваленні рішень Конституційного Суду України N 3-рп/2012 та N 2-рп/2013, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні згідно зі статтею 147 Основного Закону є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України, зокрема, належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно зі статтею 2 Закону N 422/96-ВР завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, а відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 зазначеного Закону Конституційний Суд України наділений повноваженнями офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону N 422/96-ВР суддя Конституційного Суду України при вступі на посаду складає присягу такого змісту: "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина".

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що зазначені рішення Конституційний Суд України прийняв у межах його виключної компетенції, встановленої статтею 150 Конституції України, у зв'язку з чим висновки Верховної Ради України про порушення ОСОБА_1 присяги судді, за участю якого ухвалені ці рішення, не ґрунтуються на законі.

Крім того, задовольняючи позов у частині зобов'язання Верховної Ради України розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 лютого 2014 року про відставку з посади судді Конституційного Суду України, Вищий адміністративний суд України обґрунтовано виходив із того, що відповідач на порушення статті 216 Регламенту ВРУ не розглянув подану позивачем у порядку пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України заяву, тому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) в цій частині відповідає вимогам закону.

Проте не можна погодитись із законністю додаткової постанови Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) про скасування Постанови N 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 і поновлення його на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року, оскільки Вищий адміністративний суд України прийняв її з порушенням норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати частково незаконною Постанову N 775-VII та зобов'язати відповідача розглянути його заяву про відставку.

Визначення обсягу прав, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача згідно з частиною першою статті 51 КАС.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 168 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти, зокрема, додаткову постанову у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що додатковим судовим рішенням були вирішені питання, які не були предметом розгляду у судовому засіданні, тому у Вищого адміністративного суду України не було законних підстав для прийняття додаткової постанови від 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14).

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС, якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення по суті позову.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заяву Верховної Ради України слід задовольнити частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) змінити в частині мотивів задоволення позовної заяви ОСОБА_1, а додаткову постанову цього суду від 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) - скасувати.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Верховної Ради України задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) змінити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року N 775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги судді.

Додаткову постанову Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2014 року (Постанова N 800/134/14) скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Гриців

М. Б. Гусак

О. А. Коротких

О. В. Кривенда

В. Л. Маринченко

П. В. Панталієнко

О. Б. Прокопенко

І. Л. Самсін

О. О. Терлецький