ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
03.11.2014 р. N 826/10137/14

Про визнання дій протиправними, визнання постанови
від 25.03.2014 N 112 незаконною та нечинною

В порядку письмового провадження

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Кротюк О. В., суддів - Бояринцевої М. А., Літвінової А. В. розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання постанови від 25.03.2014 N 112 незаконною та нечинною.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України про:

- визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 25.03.2014 N 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення";

- визнання постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 N 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" незаконною і нечинною з моменту її прийняття.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

ОСОБА_1 згідно наказу N 153 о/с від 25.04.2014 року був звільнений з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за п. 64 "б" /хворобу/ з 29 квітня 2014 року.

з 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 у відповідності до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначена пенсія за вислугу років. При обчислені пенсії було враховано грошове забезпечення, зокрема, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 60 місяців. Вказані обставини випливають з повідомлення про призначення пенсій від 12.08.2014.

Зазначене підтверджує застосування до позивача положень змін, що вносяться постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМ України від 25 березня 2014 р. N 112 (далі - Постанова/оскаржувана постанова).

Позивач вважає постанову незаконною та просить суд визнати її нечинною з моменту прийняття з підстав її дискримінаційного характеру, а також обставин порушення порядку її прийняття. У зв'язку з цим просить визнати дії Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваного нормативно-правового акта протиправними.

Відповідач заперечує проти позову, оскільки постанова прийнята в межах наявних повноважень КМУ з огляду на пункти 6 - 7 Прикінцевих положень ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік".

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

У відповідності до положень ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Згідно пункту 1 оскаржуваної постанови встановлено, що у пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (ЗП України, 1992 р., N 7, ст. 182; Офіційний вісник України, 2007 р., N 10, ст. 359; 2008 р., N 12, ст. 301; 2011 р., N 99, ст. 3621):

1) абзаци третій і четвертий викласти у такій редакції:

"щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми цих видів грошового забезпечення за 60 календарних місяців служби на 60.

Для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 60 календарних місяців служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. N 748, від 3 вересня 2005 р. N 865, від 9 березня 2006 р. N 268 і від 15 листопада 2006 р. N 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.";

2) абзац п'ятий виключити;

3) в абзаці шостому цифри і слова "24 календарні місяці" замінити цифрами і словами "60 календарних місяців".

Отже, враховуючи подальший зміст постанови, а також відомості повідомлення про призначення пенсії позивачу, суд вбачає застосування до ОСОБА_1 лише пункту 1 вказаного нормативно-правового акта. З огляду на це, інша частина оскаржуваної постанови позивача не стосується, а тому судом в подальшому досліджуватися і аналізуватися не буде. Таким чином, позовні вимоги щодо постанови в цілому позивачем заявлено необґрунтовано та не можуть бути задоволені в такий спосіб.

Судом з позовної заяви встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 р. N 155 було затверджено Зміни, що вносяться до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393, а саме:

"1. Абзац третій викласти в такій редакції:

"щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. ".

2. В абзаці четвертому цифри і слова "60 календарних місяців" замінити цифрами і словами "24 календарні місяці", а слова "фактичні місяці" - словами "останні фактичні місяці".

3. В абзаці шостому цифри і слова "60 календарних місяців" замінити цифрами і словами "24 календарні місяці"."

Аналіз зазначеного вище дає підстави суду дійти до висновку, що питання порядку пенсійного забезпечення відповідних категорій осіб, до однієї з яких належить позивач, має фактично дискримінаційний характер, адже правовий порядок обчислення пенсії до прийняття постанови і після внесення до неї змін є сталим, на відміну від того, який діяв на час оскаржуваної постанови. Так розмір щомісячного ГЗ (грошового забезпечення) в цілях визначення розміру пенсії становить 24 календарні місяці, а не 60. А тому правовий стан осіб, яким призначено пенсію на час дії Постанови по відношенню до осіб, яким призначено таку ж пенсію до та після її дії є не рівним, оскільки тривалий період розрахунку зменшує розмір ГЗ, яке враховується для нарахування пенсії. Зазначене випливає з відомостей довідки N 1007 від 13.05.2014 року щодо призначення пенсії позивачу (за рахунок премій).

Окрім того, суд не приймає покликання відповідач на положення ст. ст. 6 - 7 Прикінцевих положень ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік", оскільки відповідні повноваження КМ України отримав в силу Закону України від 31.07.2014 р. N 1622-VII. З огляду на те, що вказаний закон ніяких застережень щодо своєї зворотної дії не має, і набирає свою чинність з дня, наступного за днем його опублікування (опубліковано Офіційний вісник України, 2014, N 63 (15.08.2014), ст. 1733), то суд дійшов висновку про відсутності заявлених представником відповідача повноважень у КМ України в частині регулювання питань пункту 1 оскаржуваної постанови. Адже відповідний закон був прийнятий та набрав чинність після прийняття оскаржуваної постанови.

По суті, вказані обставини зазначені Міністерством юстиції України у своєму висновку від 09 квітня 2014 року за результатом правової експертизи до проекту постанови КМ України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Окрім того, Міністерством юстиції України у вказаному висновку зазначено про порушення норм Регламенту Кабінету Міністрів України N 950 від 18.07.2007 (далі - Регламент КМ України) в частині відсутності погодження проекту акта Кабінету Міністрів усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань). Так відомості щодо погодження проекту постанови в частині, що стосується Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ, відсутні, проте такий нормативно-правовий акт стосується сфери "порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Поряд з цим, як зазначає у своєму висновку Міністерство юстиції України, було недотримано вимоги пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту КМ України відносно того, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 35 і пункті 3 § 36 цього Регламенту. Як вбачається з матеріалів справи відповідний висновок Міністерства юстиції оформлений 09 квітня 2014 року, тобто після дати прийняття постанови.

Зазначені порушення вимог Регламенту КМ України відповідачем належними доказами суду не спростовано.

Суд вважає необхідним відмітити, що дії Кабінету Міністрів України відносно прийняття оскаржуваної постанови є складовою частиною процесу прийняття нормативно-правового акта. А тому дії з його прийняття є елементами, які не є самостійними та становлять в сукупності процедуру, результатом якої є відповідний акт нормативно-правового характеру. А відтак, надаючи оцінку нормативно-правовому акта, суд досліджує не тільки питання по суті відносин, які є об'єктом правового регулювання, а й процедурні елементи (якщо це є підставою, яка обґрунтовує позовні вимоги), які впливають в кінцевому випадку на визначення питань його законності чи незаконності.

З огляду на вказане, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваного нормативно-правового акта протиправними задоволенню не підлягають, адже це є неналежний спосіб захисту порушеного права в розумінні положень ст. 171 КАС України.

Поряд з іншим позивачем не обґрунтовано і не доведено поширення на нього дії підпункту 2, 3 пункту 1 постанови, та в частині внесення змін до абзацу чотири підпунктом 1 пункту один оскаржуваної постанови, з огляду на що суд вважає необхідним відмовити в цій частині позову.

Таким чином, враховуюче викладене, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову частково, в ті частині, яка стосується позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 71, 159, 163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. N 112, в частині відносно внесення змін до абзацу третього пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відшкодувати ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору пропорційно кількості задоволених позовних вимог в розмірі 18,27 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Головуючий, суддя О. В. Кротюк

Судді:

А. В. Літвінова

М. А. Бояринцева