Директива 97/7/ЄС
Європейського парламенту та Ради
"Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах"
від 20 травня 1997 року

( Зміни до Директиви додатково див. у Директиві
2002/65/ЕС від 23.09.2002 )

Офіційний переклад

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про утворення Європейського Співтовариства та його статтю 100 a, зокрема,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

Беручи до уваги висновки Комітету з Економічних і Соціальних питань (2),

Діючи відповідно до процедури, викладеній в статті 189b Договору (3), на підставі узгодженого тексту, ухваленого Комітетом з примирення 27 листопада 1996 року,

___________________

(1) OJ N C 156, 23.06.1992, p. 14 та OJ N C 308, 15.11.1993, p. 18.

(2) OJ N C 19, 25.01.1993, p. 111.

(3) Висновки Європейського парламенту від 26 травня 1993 року (OJ N C 176, 28.06. 1993, p. 95), Спільна позиція Ради від 29 червня 1995 року (OJ N C 288, 30. 10.1995, p. 1) та Рішення Європейського парламенту від 13 грудня 1995 року (OJ N C 17, 22. 01. 1996, p. 51). Рішення Європейського парламенту від 16 січня 1997 року та Рішення Ради від 20 січня 1997 року.

(1) Враховуючи необхідність вжиття заходів для послідовної консолідації цього ринку у зв'язку із досягненням цілей внутрішнього ринку;

(2) Враховуючи, що вільний рух товарів та послуг впливає не лише на бізнес сектор, але й також на окремих людей; враховуючи, що це означає необхідність для споживачів бути здатними отримувати доступ до товарів та послуг, що надає інша держава-член, на тих самих умовах, що і населення тієї держави;

(3) Враховуючи, що для споживачів транскордонний дистанційний продаж може бути одним з найбільш істотних наслідків наповнення внутрішнього ринку, як зазначено, між іншим, в комюніке Ради Комісії під назвою "До єдиного ринку в розподілі"; враховуючи, що для стабільного функціонування внутрішнього ринку ведення споживачем підприємницької діяльності поза межами держави є істотним, навіть якщо на території держави постійного проживання споживача розміщена філія підприємства;

(4) Враховуючи, що запровадження новітніх технологій збільшує кількість способів отримання споживачами інформації про пропозиції в будь-якому місці Співтовариства та розміщення замовлень; враховуючи вжиття державами-членами різних та суперечливих засобів захисту споживачів в дистанційній торгівлі, що має негативні наслідки для конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності; враховуючи необхідність запровадження мінімального набору спільних правил у цій сфері на рівні Співтовариства;

(5) Враховуючи, що пункти 18 та 19 Додатка до резолюції Ради від 14 квітня 1975 року про попередню програму Європейського Економічного Співтовариства щодо захисту споживачів та інформаційну політику (4) вказують на необхідність захисту покупців товарів чи послуг від вимог оплати незатребуваних товарів та від методів застосування сильного тиску при продажі товарів;

___________________

(4) OJ N C 92, 25.04.1975, p. 1.

(6) Враховуючи, що пункт 33 комюніке Ради Комісії під назвою "Новий поштовх для політики захисту споживача", схваленого резолюцією Ради від 23 червня 1986 року (5), зазначає, що Комісія подасть пропозиції стосовно використання нових інформаційних технологій, які дають можливість споживачам робити замовлення постачальникам з власного помешкання;

___________________

(5) OJ N C 167, 05.07.1986, p. 1.

(7) Враховуючи, що резолюція Ради від 9 листопада 1989 року про майбутні пріоритетні напрями запровадження політики захисту споживача (6) містить заклик до Комісії надати пріоритетності сферам, зазначеним у Додатку до тієї резолюції; враховуючи, що Додаток стосується нових технологій, включаючи роздрібну торгівлю за допомогою засобів телекомунікацій; враховуючи, що Комісія відповіла на цю резолюцію шляхом прийняття трирічного плану дій для політики захисту споживача на території Європейського Економічного Співтовариства (1990 - 1992); враховуючи, що план передбачає прийняття Директиви;

___________________

(6) OJ N C 294, 22.11.1989, p. 1.

(8) Враховуючи те, що питання використання мов у дистанційних контрактах є справою держав-членів;

(9) Враховуючи, що контракти, переговори про укладення яких ведуться на відстані, включають в себе використання одного чи більше засобів дистанційного зв'язку; враховуючи, що різні засоби зв'язку використовуються, як частина організованої дистанційної торгівлі чи схеми надання послуг, що не передбачає одночасної присутності постачальника і споживача; враховуючи, що постійний розвиток цих засобів зв'язку не дає можливості скласти їх вичерпний перелік, але вимагає визначити принципи, які будуть чинними навіть для тих засобів, які ще широко не застосовуються;

(10) Враховуючи, що одна і та ж операція, що включає в себе наступні операції або ряд окремих операцій, що здійснюються протягом певного періоду часу, може призводити до різного правового тлумачення, залежно від законодавства держав-членів; враховуючи, що положення цієї Директиви не можуть застосовуватись по-різному відповідно до законодавств держав-членів, залежно від їх звернення до статті 14; враховуючи, з цією метою, що існує причина вважати, що законодавства держав повинне відповідати положенням цієї Директиви на час здійснення першої з ряду наступних операцій або першої з ряду окремих операцій протягом певного періоду часу, що може вважатись таким, що складає ціле, якщо ця операція чи ряд операцій є предметами єдиного контракту чи окремих послідовних контрактів;

(11) Враховуючи, що використання засобів дистанційного зв'язку не повинно призвести до скорочення обсягу інформації, що надається споживачеві; враховуючи, що інформація, яка має бути надіслана споживачеві, має бути визначеною, незалежно від того, які засоби зв'язку використовуються; враховуючи, що інформація, яка постачається, також повинна відповідати іншим відповідним нормам законодавств держав Співтовариства, зокрема, тим, що містяться в Директиві Ради 84/450/ЄЕС від 10 вересня 1984 року стосовно зближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів, які регулюють питання недобросовісної реклами (7); враховуючи, якщо робляться виключення для зобов'язання надавати інформацію, то споживач на свій розгляд може зробити запит на отримання базової інформації, такої як інформації про особистість чи назву постачальника, основні характеристики товарів чи послуг та їх ціну;

___________________

(7) OJ N L 250, 19.09.1984, p. 17.

(12) Враховуючи, що у випадку зв'язку по телефону важливо, щоб споживач отримував достатню інформацію ще на початку розмови для того, щоб вирішити, чи варто її продовжувати;

(13) Враховуючи, що інформація, яка поширюється за допомогою визначених електронних технологій, часто ефемерна по суті, оскільки спосіб її отримання не є постійним; враховуючи, що, таким чином, споживач повинен вчасно отримати письмове повідомлення про інформацію, необхідну для належного виконання контракту;

(14) Враховуючи, що споживач фактично не має можливості побачити продукт чи підтвердити сутність послуг, що надаються до укладення контракту; враховуючи необхідність передбачити положення про право виходу з контракту, якщо інше не передбачене цією Директивою; враховуючи, якщо це право має бути більш ніж формальним, витрати, якщо такі є, понесені споживачем при реалізації права виходу з контракту, повинні обмежуватись прямим витратами за повернення товарів; враховуючи, що це право виходу з контракту застосовується без перешкод до прав споживача, які регулюються внутрішнім законодавством, що, зокрема, стосується отримання дефективної продукції та послуг, чи продукції і послуг, які не відповідають опису, поданому у пропозиції такої продукції та послуг; враховуючи, що держави-члени самі визначають інші умови та домовленості, що виникають внаслідок реалізації права на вихід з контракту;

(15) Враховуючи, що також необхідно передбачати обмеження часу для виконання контракту, якщо це не обумовлено під час замовлення;

(16) Враховуючи, що рекламні методи, що включають в себе постачання продукції або надання послуг споживачеві без попереднього запиту або чіткої домовленості із споживачем в обмін на оплату, не дозволяються, якщо не забезпечується представлення альтернативної продукції чи послуг;

(17) Враховуючи застосування принципів, викладених в статтях 8 та 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 4 листопада 1950 року; враховуючи необхідність визнання права споживача на таємницю, зокрема, стосовно свободи від певних, зокрема, нав'язливих засобів зв'язку; враховуючи необхідність обумовити особливі обмеження використання таких засобів; враховуючи, що держави-члени мають вживати відповідних заходів для ефективного захисту тих споживачів, які не бажають, щоб з ними зв'язувались за допомогою певних видів зв'язку без перешкод для застосування особливих гарантій, що надаються споживачеві відповідно до законодавства держав Співтовариства стосовно захисту особистої інформації та таємниці;

(18) Враховуючи важливість доповнення (якщо необхідно) мінімально зобов'язуючих норм, що містяться в цій Директиві, добровільними угодами, що укладаються між зацікавленими торговцями, відповідно до рекомендацій Комісії 92/295/ЄЕС від 7 квітня 1992 року про процесуальні кодекси захисту споживачів в контрактах, переговори про укладення яких велися на відстані (8);

___________________

(8) OJ N L 156, 10.06.1992, p. 21.

(19) Враховуючи, що в інтересах оптимального захисту споживачів важливо їх достатньо інформувати про положення цієї Директиви та положення процесуальних кодексів, що можуть регулювати відносини в цій сфері;

(20) Враховуючи, що невідповідність цій Директиві може зашкодити не лише інтересам споживачів, але й конкурентів; враховуючи, що, таким чином, можуть бути закладені положення, які надають право державним органам влади чи їх представникам, або організаціям споживачів, які, за положеннями внутрішнього законодавства, мають законний інтерес у захисті споживача, або професійним організаціям, що мають законний інтерес у вчиненні дій, здійснювати моніторинг застосування цих положень;

(21) Враховуючи важливість звернення до питання транскордонного подання скарг, як тільки це буде можливо, з метою захисту споживача; враховуючи те, що Комісія опублікувала 14 лютого 1996 року план дій про доступ споживача до правосуддя та вирішення споживацьких спорів на внутрішньому ринку; враховуючи, що план дій включає в себе особливі ініціативи по просуванню позасудових механізмів; враховуючи внесення об'єктивних критеріїв (Додаток II) для забезпечення надійності цих процедур та внесення положень, необхідних для використання стандартизованих форм подання скарг (Додаток III);

(22) Враховуючи, що при використанні нових технологій споживач не управляє засобами зв'язку, що використовуються; враховуючи, таким чином, необхідність забезпечити перекладення тягаря доведення на постачальника;

(23) Враховуючи існування ризику того, що в деяких випадках споживач може бути позбавлений захисту, відповідно до цієї Директиви, через визначення законодавства держави, яка не є членом, як такого законодавства, що застосовується до контракту; враховуючи, що положення, таким чином, мають бути включені до цієї Директиви з метою уникнення ризику;

(24) Враховуючи, що держава-член в загальних інтересах може заборонити маркетинг певних товарів та послуг на своїй території за допомогою дистанційних контрактів; враховуючи необхідність відповідності цієї заборони нормам законодавства держав Співтовариства; враховуючи існування положень для такої заборони, а саме - стосовно медичної продукції, відповідно до Директиви Ради 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію визначених положень, передбачених законами, постановами чи адміністративними діями держав-членів щодо здійснення діяльності в сфері теле - та радіо трансляції (9) та Директиви Ради 92/28/ЄЕС від 31 березня 1992 року про рекламування медичної продукції для використання людьми (10),

___________________

(9) OJ N L 298, 17.10.1989, p. 23.

(10) OJ N L 113, 30.04.1992, p. 13.

прийняли цю Директиву:

Стаття 1
Мета

Метою цієї Директиви є зближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів у сфері дистанційних контрактів, що укладаються між споживачами та постачальниками.

Стаття 2
Визначення

В цілях цієї Директиви:

(1) поняття "дистанційний контракт" означає будь-який контракт, предметом якого є товари чи послуги, укладений між постачальником та споживачем відповідно до організованої дистанційної торгівлі чи схеми постачання послуг, якою займається постачальник, який, в цілях контракту, вдається до виняткового використання одного чи більше засобів дистанційного зв'язку до та включаючи момент укладення контракту;

(2) поняття "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка в контрактах, які регулюються цією Директивою, діє не в цілях своєї комерційної чи професійної діяльності;

(3) поняття "постачальник" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка в контрактах, що регулюються цією Директивою, діє в цілях своєї комерційної чи професійної діяльності;

(4) поняття "засоби дистанційного зв'язку" означає будь-які засоби, які можуть бути використані з метою укладення контракту між постачальником та споживачем за умови їх одночасної фізичної відсутності. Список засобів, які регулюються цією Директивою, міститься в Додатку I;

(5) поняття "оператор засобів зв'язку" означає будь-яку державну чи приватну фізичну чи юридичну особу, комерційна чи професійна діяльність якої передбачає надання постачальникові доступу до одного чи більше засобів дистанційного зв'язку.

Стаття 3
Виключення

1. Ця Директива не застосовується до контрактів:

- що стосуються фінансових послуг, невичерпний перелік яких поданий в Додатку II,

- укладених за допомогою торговельних автоматів чи автоматизованих торгових приміщень,

- укладених із операторами телекомунікацій із використанням громадських платних телефонів,

- укладених для будівництва та продажу нерухомості або стосовно інших прав на нерухомість, окрім орендних,

- укладених на аукціоні.

2. Статті 4, 5, 6 та 7 (1) не застосовуються до:

- контрактів про постачання харчових продуктів, напоїв чи інших товарів щоденного споживання, які постачаються до місця проживання чи роботи споживача постійним торговим агентом,

- контрактів про забезпечення житла, транспорту, постачання продуктів або надання послуг дозвілля, де постачальник бере на себе зобов'язання після укладення контракту забезпечити усі ці послуги у визначений день або протягом визначеного періоду часу; в якості винятку, у випадку дозвільних подій, що проводяться на відкритому повітрі, постачальник може залишити за собою право не застосовувати статтю 7(2) в особливих обставинах.

Стаття 4
Попередня інформація

1. Споживач до укладання будь-якого дистанційного контракту в належний час забезпечується інформацією про:

a) особу чи назву постачальника та, у випадку укладення контрактів, що передбачають попередню оплату, його адресу;

b) основні характеристики товарів чи послуг;

c) ціну товарів чи послуг, включаючи усі податки;

d) витрати на доставку, якщо такі є;

e) домовленості про оплату, доставку чи виконання;

f) наявність права виходу з контракту, окрім випадків, про які йдеться в статті 6(3);

g) витрати на використання засобів дистанційного зв'язку, якщо вони відрізняються від початкових розцінок;

h) період часу, протягом якого пропозиція чи ціна залишається чинною;

i) якщо необхідно, мінімальний термін дії контракту у випадку, якщо контракти на постачання продукції чи послуг виконуються постійно чи періодично.

2. Інформація, про яку йдеться в пункті 1, комерційна мета якої має бути уточнена, подається чітко та у повному обсязі будь-яким способом, що відповідає засобам дистанційного зв'язку, що використовується, приділяючи належну увагу принципам добросовісності при здійсненні комерційних операцій та принципам, що регулюють захист тих, хто нездатний, згідно законодавству держав-членів, надати свою згоду (наприклад, неповнолітні).

3. Більш того, у випадку телефонного зв'язку особистість чи назва постачальника та комерційна мета його дзвінка чітко роз'яснюється на початку будь-якої розмови із споживачем.

Стаття 5
Письмове підтвердження інформації

1. Споживач повинен отримувати письмове підтвердження чи підтвердження за допомогою будь-якого іншого надійного способу, доступного йому, інформації, про яку йдеться в статті 4 (1) a) - f), протягом належного періоду часу під час виконання контракту і найпізніше - на час доставки, якщо залучені товари не для доставки третім сторонам у випадку, якщо інформація до того не була надана споживачеві до укладення контракту в письмовій формі або іншим надійним способом, йому доступним.

В будь-якому випадку має бути надана наступна інформація:

- письмова інформація про умови та процедури реалізації права виходу із контракту в тому сенсі, в якому вони використовуються в статті 6, включаючи випадки, про які йдеться в першому підпункті статті 6 (3),

- фактична адреса місцезнаходження підприємства постачальника, до якого споживач може подавати будь-які свої скарги,

- інформація про обслуговування на дому працівниками підприємства та про існуючі гарантії,

- умови анулювання контракту, якщо в ньому не вказаний особливий термін дії або термін його дії перевищує один рік.

2. Пункт 1 не застосовується до послуг, які надаються за допомогою використання засобів дистанційного зв'язку, якщо вони надаються лише в одному випадку та рахунок-фактура на них виставляється оператором засобів дистанційного зв'язку. Тим не менш, споживач в усіх випадках повинен мати можливість отримати адресу місця розташування підприємства постачальника, до якого він може подавати свої скарги.

Стаття 6
Право виходу з контракту

1. Споживач має у своєму розпорядженні період обсягом щонайменш сім робочих днів, протягом якого він може оголосити про свій вихід з будь-якого дистанційного контракту без повідомлення причини та без понесення стягнень. Єдиною відповідальністю, яку може понести споживач внаслідок реалізації свого права на вихід з контракту, є компенсація безпосередніх витрат на повернення товарів.

Термін для реалізації цього права починається:

- у випадку товарів - з дня їх отримання споживачем, якщо зобов'язання, передбачені статтею 5, були виконані,

- у випадку послуг - з дня укладення контракту чи з дня виконання зобов'язань, передбачених в статті 5, якщо вони виконані після укладення контракту, який передбачає, що цей термін не перевищує трьох місяців, про які йтиметься в наступному підпункті. У випадку, якщо постачальник не виконав зобов'язання, передбачені в статті 5, термін дорівнює трьом місяцям.

Термін починається:

- у випадку товарів - з дня їх отримання споживачем,

- у випадку послуг - з дня укладення контракту.

У випадку, якщо інформація, про яку йшлося в статті 5, подається протягом трьох місяців, термін семи робочих днів, про який йшлося в першому підпункті, починається з цього моменту.

2. Якщо право виходу з контракту було реалізоване споживачем відповідно до цієї статті, постачальник зобов'язаний компенсувати суму, виплачену споживачем, за яку він не отримав товарів чи послуг. Єдиною відповідальністю, яку може понести споживач внаслідок реалізації свого права на вихід з контракту, є компенсація безпосередніх витрат повернення товарів. Таке відшкодування має бути проведене якомога швидше і в будь-якому випадку протягом 30 днів.

3. Якщо сторони домовились про інше, споживач може не реалізовувати своє право виходу з контракту, що передбачене в пункті 1 в контрактах:

- про надання послуг, якщо виконання контракту почалося, за згодою споживача, до закінчення семи робочих днів, які вказано в пункті 1,

- про постачання товарів чи послуг, ціна яких залежить від коливань на фінансовому ринку, який не може контролюватися постачальником,

- про постачання товарів, виготовлених за запитом споживача або чітко персоналізованих, таких, що за своєю природою не можуть бути повернуті, чи які швидко псуються,

- про постачання аудіо чи відеозаписів, чи програмного забезпечення для комп'ютерів, які були розпаковані споживачем,

- про постачання газет, періодичних видань і журналів,

- про ігри і лотереї.

4. Держави-члени передбачають у своєму законодавстві положення з метою забезпечити, що:

- у випадку якщо ціна на товари чи послуги повністю чи частково покриваються кредитом, наданим постачальником, чи

- якщо ціна повністю чи частково покривається кредитом, наданим споживачу третьою стороною на підставі угоди між третьою стороною і постачальником, угода про кредитування має бути скасована без накладення будь-яких стягнень, у випадку, якщо споживач скористається своїм правом виходити з контракту відповідно до пункту 1.

Держави-члени визначають детальні правила скасування угоди про кредитування.

Стаття 7
Виконання

1. Якщо сторони не домовилися про інше, постачальник повинен виконати замовлення не пізніше, ніж протягом 30 днів від дня, коли споживач передав своє замовлення постачальнику.

2. Якщо постачальник не може виконати свою частину контракту з тієї причини, що замовлені товари чи послуги є недоступними, споживач має бути поінформований про ситуацію, і мати можливість отримати повернення заплаченої суми якомога швидше і, в будь-якому випадку, протягом 30 днів.

3. Незважаючи на це, держави-члени можуть передбачити надання постачальником споживачеві товарів чи послуг еквівалентної якості і ціни, обумовивши, що ця можливість була передбачена до укладання контракту або в контракті. Споживачеві має бути надана чітка і вичерпна інформація про таку можливість. У цьому випадку, витрати на повернення товарів, що мають місце внаслідок реалізації права виходу з контракту, несе постачальник, а споживач повинен бути проінформований про це. У таких випадках надання товарів чи послуг може не розглядатися як торгівля, що розрахована на інертність споживача, як визначено в статті 9.

Стаття 8
Плата за допомогою картки

Держави-члени забезпечують відповідні заходи, які дозволяють споживачу:

- вимагати скасування платежу у випадку, якщо його платіжна картка була використана обманним шляхом у зв'язку із дистанційними контрактами, що регулюються цією Директивою,

- повернути виплачені суми у випадку використання картки обманним шляхом.

Стаття 9
Торгівля, розрахована на інертність споживача

Держави-члени вживають заходів, необхідних для:

- заборони постачання споживачу товарів чи послуг без попереднього їх замовлення споживачем, якщо таке постачання включає вимогу про оплату,

- звільнення споживача від положень про будь-яке відшкодування у випадках незамовленого постачання, відсутність відповіді не означає згоду.

Стаття 10
Обмеження використання певних засобів дистанційного зв'язку

1. Використання постачальником наступних засобів потребує попередньої згоди споживача:

- система автоматичного додзвонювання без втручання людини (машина автоматичного додзвонювання),

- факсимільна машина (факс).

2. Держави-члени забезпечують, щоб засоби дистанційного зв'язку, інші ніж ті, що викладені у пункті 1, які роблять можливим індивідуальний зв'язок, могли використовуватися лише тоді, коли немає чіткого заперечення з боку споживача.

Стаття 11
Відшкодування судовим чи адміністративним шляхом

1. Держави-члени забезпечують існування адекватних і ефективних засобів, що забезпечують відповідність цієї Директиви інтересам споживача.

2. Засоби, викладені у пункті 1, включають положення, відповідно до яких один чи більше органів, передбачених внутрішнім законодавством, можуть, згідно внутрішньому законодавству, звернутися до судів чи компетентних адміністративних органів з метою забезпечити, що положення внутрішнього законодавства, що передбачають імплементацію цієї Директиви, застосовуються до:

a) державних органів чи їх представників;

b) організацій споживачів, що мають законний інтерес у захисті споживачів;

c) професійних організацій, що мають законний інтерес у таких діях.

3. a) Держави-члени можуть обумовити, що тягар доведення стосовно існування попередньої інформації, письмового підтвердження, відповідності обмеженням у часі чи згоді споживача, може покладатися на постачальника.

b) Держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення припинення постачальниками і операторами засобів зв'язку, де це можливо, практики, яка не відповідає актам, прийнятим відповідно до цієї Директиви.

4. Держави-члени можуть забезпечити добровільний нагляд саморегулюючих органів за відповідністю положенням цієї Директиви і звертання до таких органів для вирішення спорів може бути додане до засобів, які держави-члени повинні передбачити для забезпечення відповідності положенням цієї Директиви.

Стаття 12
Обов'язкова сила

1. Споживач може не відмовлятися від прав, наданих йому шляхом транспозиції цієї Директиви до національного законодавства.

2. Держави-члени вживають заходів, необхідних для того, щоб споживач не був позбавлений захисту, що передбачений цією Директивою, шляхом вибору законодавства держави не - члена в якості законодавства, що застосовується до контракту у випадку, якщо остання має тісні зв'язки з територією однієї чи більше держав-членів.

Стаття 13
Норми держав Співтовариства

1. Положення цієї Директиви застосовуються тоді, коли норми законодавств держав Співтовариства не містять окремих положень, що регулюють певні типи дистанційних контрактів у їх цілісності.

2. У випадках, коли особливі норми держав Співтовариства містять положення, що регулюють лише певні аспекти постачання товарів чи надання послуг, ці положення мають перевагу перед положеннями цієї Директиви і мають застосовуватися до цих особливих аспектів дистанційних контрактів.

Стаття 14
Мінімальна умова

Держави-члени можуть запровадити чи залишити в сфері, що регулюється цією Директивою, більш суворі положення по забезпеченню більш високого рівня захисту споживача, які відповідають Договору. Якщо необхідно, такі положення, відповідно до Договору, включають, в цілях загального інтересу, заборону маркетингу певних товарів чи послуг, зокрема, медичної продукції, на своїй території за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Стаття 15
Імплементація

1. Держави-члени приймають закони, постанови і адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше, ніж через три роки з моменту набуття нею чинності. Вони негайно повідомляють про це Комісію.

2. При прийнятті державами-членами актів, передбачених пунктом 1, останні мають містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при офіційній публікації. Процедура такого посилання передбачається державами-членами.

3. Держави-члени передають Комісії текст положень національного законодавства, прийнятого ними у галузі, що регулюється цією Директивою.

4. Не пізніше, ніж через чотири роки після того, як ця Директива вступить в силу, Комісія передає Європейському парламенту і Раді звіт про імплементацію цієї Директиви, за необхідності, разом із пропозиціями про її перегляд.

Стаття 16
Інформація для споживача

Держави-члени вживають необхідних заходів для того, щоб проінформувати споживача про національне законодавство, що трансформує цю Директиву, і, за необхідності, заохочують професійні організації інформувати споживачів про свої процесуальні кодекси.

Стаття 17
Системи скарг

Комісія вивчає можливість запровадження ефективних засобів обробки скарг споживачів стосовно дистанційного продажу. Протягом двох років після набуття цією Директивою чинності, Комісія передає Європейському парламенту і Раді звіт про результати вивчення, за необхідністю, разом із пропозиціями.

Стаття 18

Ця Директива вступає в силу в день її публікації у Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 19

Ця Директива адресується державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 20 травня 1997 року.

За Європейський парламент Президент     Ж.М. Жиль-Роблес
 
За Раду                               Президент Ж. Ван Аартсен 

Додаток I

Засоби комунікації, що регулюються статтею 2 (4)

- безадресна друкована продукція

- адресна друкована продукція

- стандартний лист

- реклама в пресі із формою запиту

- каталог

- телефон із втручанням людини

- телефон без втручання людини (машини автоматичного додзвонювання, аудіотекст)

- радіо

- відеотелефон (телефон з екраном)

- відеотекст (мікрокомп'ютер та телеекран) із клавіатурою чи сенсорний екран

- електронна пошта

- факсимільні машини (факс)

- телевізор (теле-шопінг).

Додаток II

Фінансові послуги в сенсі,
в якому вони вживаються в статті 3 (1)

- послуги з інвестування

- операції зі страхування та повторного страхування

- банківські послуги

- операції, що стосуються комерційних угод у ф'ючерсах та опціонах.

Такі послуги включають в себе, зокрема:

- послуги інвестування, про які йшлося в Додатку до Директиви 93/22/ЄЕС (1);

___________________

(1) OJ N L 141, 11.06.1993, p. 27.

- послуги, що надаються колективним інвестиційним підприємством,

- послуги, що передбачаються діяльністю, яка підлягає взаємному визнанню, про яке йдеться в Додатку до Директиви 89/646/ЄЕС (2);

___________________

(2) OJ N L 386, 30.12. 1989, p. Директива, останній раз доповнена Директивою 92/30/ЄЕС (OJ N L 110, 28.04. 1992, p. 52).

- операції, що передбачаються діяльністю зі страхування та повторного страхування, про яке йдеться в:

- статті 1 Директиви 73/239/ЄЕС (3),

- Додатку до Директиви 79/267/ЄЕС (4),

- Директиві 64/225/ЄЕС (5),

- Директивах 92/49/ЄЕС (6) та 92/96/ЄЕС (7).

___________________

(3) OJ N L 228, 16. 08. 1973, p. 3. Директива, останній раз доповнена Директивою 92/49/ЄЕС (OJ N L 228, 11.08. 1992, p. 1).

(4) OJ N L 63, 13.03.1979, p. 1. Директива, останній раз доповнена Директивою 90/619/ЄЕС (OJ N L 330, 29.11.1990, p. 50).

(5) OJ N 56, 04. 04.1964, p. 878/64. Директива, останній раз доповнена Законом про приєднання, прийнятим в 1973 році.

(6) OJ N L 228, 11.08.1992, p. 1.

(7) OJ N L 360, 09.12.1992, p. 1.

Заява Ради та Парламенту щодо статті 6 (1)

Рада та Парламент відзначають, що Комісія буде вивчати можливість та бажаність гармонізації методу підрахунку періоду обмірковування та переговорів відповідно до існуючого законодавства в сфері захисту прав споживачів, а саме - відповідно до Директиви 85/577/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про захист споживачів в контрактах, переговори про укладення яких йдуть поза межами комерційних установ ("продаж через торгових агентів") (1).

___________________

(1) OJ N L 372, 31.12.1985, p. 31.

Заява Комісії щодо першого підпункту статті 3 (1)

Комісія визнає важливість захисту споживачів в дистанційних контрактах в сфері надання фінансових послуг та опублікувала Зелену книгу під назвою "Фінансові послуги: задоволення очікувань споживачів".

Беручи за основу реакцію, отриману на Зелену книгу, Комісія буде вивчати шляхи включення захисту прав споживачів до політики надання фінансових послуг та можливі правові наслідки та, якщо виникне необхідність, внесе відповідні пропозиції.

Офіційний журнал L 144, 04/06/1997 p. 0019 - 0027

Переклад здійснено Центром перекладів актів Європейського права при міністерстві юстиції України.