Всесвітня поштова конвенція

(Конвенцію затверджено Указом Президента
N 5/2013 від 09.01.2013)

Офіційний переклад

Повноважні представники Урядів країн - членів Союзу, які підписалися нижче, з урахуванням пункту 3 статті 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та відповідно до пункту 4 статті 25 Статуту виробили в цій Конвенції правила, які застосовуються до міжнародної поштової служби.

Частина І
Загальні правила, які застосовуються
до міжнародної поштової служби

Єдина глава
Загальні положення

Стаття 1
Визначення

1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції викладені нижче терміни мають такі значення:

1.1. "Посилка" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту поштових посилок.

1.2. "Закрита кореспонденція" - мішок, який має ярлик, або декілька мішків чи інших ємностей, опломбовані чи опечатані, які містять поштові відправлення.

1.3. "Помилково надіслана кореспонденція" - ємності, отримані в установі обміну, іншій, ніж та, яку зазначено на ярлику (мішка).

1.4. "Заслані відправлення" - відправлення, отримані в установі обміну, призначені для установи обміну в іншій країні-члені.

1.5. "Поштове відправлення" - загальний термін, який стосується будь-якого предмета, що відправляється поштовими службами (письмова кореспонденція, поштові посилки, поштові перекази тощо).

1.6. "Транзитні витрати" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язані із сухопутним, морським та (або) повітряним транзитом кореспонденції.

1.7. "Кінцеві витрати" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен виплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням у країні призначення відправлень письмової кореспонденції.

1.8. "Призначений оператор" - будь-який державний чи недержавний суб'єкт, офіційно призначений країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання пов'язаних із цим обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на її території.

1.9. "Дрібний пакет" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту письмової кореспонденції.

1.10. "Вхідний сухопутний тариф" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен сплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням посилок у країні призначення.

1.11. "Транзитний сухопутний тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язана із сухопутним та (або) повітряним транзитом посилок через її територію.

1.12. "Морський тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом.

1.13. "Універсальна поштова служба" - забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступними цінами.

1.14. "Відкритий транзит" - пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість або маса яких не є підставою для формування закритої кореспонденції для країни призначення.

Стаття 2
Призначення суб'єкта чи суб'єктів,
відповідальних за виконання зобов'язань,
що випливають з приєднання до Конвенції

1. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу назву та адресу державного органу, який є відповідальним за контроль поштової діяльності. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу також назву та адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для здійснення поштових послуг і виконання обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на їхній території. У період між Конгресами про зміни стосовно державних органів та офіційно призначених операторів якнайшвидше повідомляється Міжнародному бюро.

Стаття 3
Універсальна поштова служба

1. Для сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени забезпечують, щоб усі користувачі (клієнти) мали право доступу до універсальної поштової служби, що включає забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на їхній території за доступними цінами.

2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості й доступних цін з урахуванням як потреб населення, так і своїх національних умов.

3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг і досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, відповідальними за забезпечення універсальною поштовою службою.

4. Країни-члени забезпечують належне забезпечення універсальною поштовою службою, гарантуючи таким чином її стабільність.

Стаття 4
Свобода транзиту

1. Принцип свободи транзиту викладено в статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної країни-члена забезпечити, щоб її призначені оператори надсилали завжди найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вони використовують для своїх відправлень, закриту кореспонденцію та відправлення письмової кореспонденції, які надсилаються відкритим транзитом, що передаються їм іншим призначеним оператором. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень та помилково надісланої кореспонденції.

2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять інфекційні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати цих відправлень для відкритого транзиту через свою територію. Це також стосується відправлень письмової кореспонденції, інших, ніж листи, поштові картки та література для сліпих. Також це стосується друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає законним вимогам, які регулюють умови їхнього публікування чи обігу в країні перетину.

3. Свобода транзиту поштових посилок, які надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територією країн, що беруть участь у цій службі.

4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не здійснюють служби поштових посилок, не є зобов'язаними забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.

5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени можуть припинити поштовий зв'язок із цією країною-членом.

Стаття 5
Приналежність поштових відправлень.
Відкликання відправлень з пошти.
Зміна чи виправлення адреси. Переадресування.
Повернення відправнику невідправлених відправлень

1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки його не доставлено законному власнику, за винятком випадків, коли відправлення затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та в разі застосування пункту 2.1.1 статті 15 або пункту 3 статті 15 згідно із законодавством транзитної країни.

2. Відправник поштового відправлення може відкликати його з пошти, змінити чи виправити його адресу. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

3. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори переадресовували поштові відправлення, якщо адресат змінив свою адресу, а також повертали відправнику невідправлені відправлення. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

Стаття 6
Збори

1. Збори за різноманітні міжнародні поштові й спеціальні послуги встановлюються країнами-членами або їхніми призначеними операторами, залежно від національного законодавства й відповідно до принципів, викладених у Конвенції та її Регламентах. Вони повинні, у принципі, стосуватися витрат на надання цих послуг.

2. Країна - член подання або її призначений оператор, залежно від національного законодавства, установлює поштові збори за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Поштові збори включають доставку відправлень до місця адреси, за умови, що в країні призначення діє така служба доставки відповідних відправлень.

3. Збори, що стягуються, у тому числі ті, які наведені для орієнтовних цілей, повинні, принаймні, дорівнювати зборам, що стягуються стосовно внутрішніх відправлень, які мають ті самі характеристики (категорію, кількість, час обробки тощо).

4. Країнам-членам або їхнім призначеним операторам, залежно від національного законодавства, дозволяється перевищувати будь-які орієнтовні збори, наведені в Актах.

5. У разі перевищення мінімального рівня зборів, установленого в пункті 3, країни-члени або їхні призначені оператори можуть дозволяти знижені збори, що ґрунтуються на їхньому національному законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок, які відправляються на території країни-члена. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові тарифи для основних користувачів поштою.

6. Заборонено стягувати з клієнтів поштові збори, інші, ніж ті, які передбачено в Актах.

7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожний призначений оператор залишає на свою користь стягнені ним збори.

Стаття 7
Звільнення від сплати поштових зборів

1. Принцип

1.1. Випадки звільнення від сплати поштових зборів, тобто звільнення від поштової передоплати, чітко передбачено Конвенцією. Проте Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової передоплати, так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних тарифів за відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, що належать до поштової служби та пересилаються країнами-членами, призначеними операторами та регіональними союзами. Крім того, відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, які надсилаються Міжнародним бюро ВПС регіональним союзам, країни-членам та призначеним операторам, уважаються відправленнями, що стосуються поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Проте країна-член подання або її призначений оператор мають право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.

2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи

2.1. Звільняються від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки та відправлення поштових фінансових служб, що адресовані військовополоненим або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги. Особи, які належать до сторони, що воює, прийняті та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються власне до військовополонених настільки, наскільки це стосується застосування попередніх положень.

2.2. Положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що адресовані визначеним Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року цивільним інтернованим особам або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги.

2.3. Установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги, також користуються правом звільнення від сплати поштових зборів стосовно відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок та відправлень поштових фінансових служб, які стосуються осіб, зазначених у пунктах 2.1 та 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо чи як посередники.

2.4. До безоплатного поштового пересилання допускаються посилки масою до 5 кг. Гранична маса збільшується до 10 кг для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи представникам полонених ("hommes de confiance") для розподілу між полоненими.

2.5. Під час розрахунків між призначеними операторами тарифи не застосовуються до службових посилок і посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.

3. Література для сліпих

3.1. Література для сліпих звільняється від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів.

Стаття 8
Поштові марки

1. Термін "поштова марка" захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.

2. Поштові марки:

2.1. випускаються й уводяться в обіг виключно органом країни-члена чи території згідно з Актами Союзу;

2.2. є уособленням суверенітету та є доказом здійснення передоплати поштового збору в розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;

2.3. повинні знаходитися в обігу на території країни-члена чи території, яка випускає, для передоплати поштових зборів і філателії відповідно до її національного законодавства;

2.4. повинні бути доступними всім жителям у межах країни-члена чи території, яка випускає;

3. Поштові марки повинні містити:

3.1. написану латинськими літерами¹ назву країни-члена чи території, яка випускає;

__________

¹ Виняток робиться для Великобританії, країні, де було винайдено поштову марка.

3.2. номінальну вартість, виражену:

3.2.1. у принципі, в офіційній грошовій одиниці країни-члена чи території, яка випускає, або як літера чи символ;

3.2.2. іншими особливими ідентифікуючими знаками.

4. Емблеми держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються в рамках положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.

5. Теми й дизайн поштових марок:

5.1. повинні відповідати духові преамбули до Статуту ВПС та рішенням, прийнятим органами Союзу;

5.2. повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни-члена чи території або сприяти розповсюдженню культури чи підтриманню миру;

5.3. у разі випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи подій, які не належать до історії тієї країни-члена чи території, вони повинні бути тісно пов'язані із цією країною-членом чи територією;

5.4. не повинні мати політичного характеру чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;

5.5. повинні мати важливе значення для країни-члена чи території.

6. Знаки поштової передоплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання відповідно до Актів ВПС можуть проставлятися лише з дозволу країни-члени чи території.

Стаття 9
Поштова безпека

1. Країни-члени та їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації для збереження й підвищення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах усіх залучених службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту кореспонденції між країнами-членами та їхніми призначеними операторами.

Стаття 10
Сталий розвиток

Країни-члени та (або) їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері сталого розвитку, приділяючи велику увагу екологічній, соціальній та економічній діяльності на всіх рівнях поштової експлуатації, і сприяють приверненню уваги до питань, пов'язаних зі сталим розвитком у рамках поштових служб.

Стаття 11
Порушення

1. Поштові відправлення

1.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання вчиненню, а також для переслідування та покарання будь-якої особи, яку визнано винною у вчиненні таких дій:

1.1.1. укладення в поштові відправлення наркотиків, психотропних або вибухонебезпечних, горючих чи інших небезпечних речовин, якщо їхнє вкладення чітко не дозволене Конвенцією;

1.1.2. укладення в поштові відправлення предметів, пов'язаних з педофілією чи дитячою порнографією.

2. Засоби поштової передоплати й поштова оплата як така

2.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушенням, переслідування та покарання за порушення, що стосуються засобів поштової передоплати, які передбачені в цій Конвенції, а саме:

2.1.1. поштових марок, що знаходяться в обігу чи вилучені з обігу;

2.1.2. знаків поштової передоплати;

2.1.3. відбитків франкувальних машин чи друкарських станків;

2.1.4. міжнародних купонів для відповіді.

2.2. У цій Конвенції під порушеннями у сфері засобів передоплати мається на увазі одна з наведених нижче дій, яка здійснюється з наміром незаконного збагачення виконавця чи третьої особи. Передбачається покарання за такі дії:

2.2.1. фальсифікація, імітація чи підробка будь-яких засобів поштової передоплати чи будь-які інші незаконні або злочинні дії, пов'язані з їхнім недозволенним виготовленням;

2.2.2. використання, поширення, збут, розповсюдження, транспортування, експонування, показ чи рекламування будь-яких фальсифікованих, імітованих чи підроблених засобів поштової передоплати;

2.2.3. використання чи поширення для поштових цілей уже використаних засобів передоплати;

2.2.4. спроба здійснення будь-якого із цих порушень.

3. Принцип взаємності

3.1. Що стосується санкцій, то не наводиться жодної різниці між діями, які передбачені в пункті 2, незалежно від того, чи йдеться про національні або іноземні засоби поштової передоплати; на це положення не поширюються будь-які умови взаємності на законних підставах чи на договірній основі.

Частина II
Правила, що застосовуються до письмової
кореспонденції та поштових посилок

Глава 1
Надання послуг

Стаття 12
Основні служби

1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.

2. Відправленнями письмової кореспонденції є:

2.1. пріоритетні й непріоритетні відправлення масою до 2 кг;

2.2. листи, поштові картки, друковані видання та дрібні пакети масою до 2 кг;

2.3. література для сліпих масою до 7 кг;

2.4. спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.

3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вкладень відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.

4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій відправлень письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші вигідніші для їхніх клієнтів засоби.

6. Ліміт маси, що перевищує 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.

7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, що обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.

8. Незалежно від пункту 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 року не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.

Стаття 13
Додаткові послуги

1. Країни-члени забезпечують надання таких додаткових обов'язкових послуг:

1.1. послуга реєстрації для вихідних пріоритетних та авіаційних відправлень письмової кореспонденції;

1.2. послуга реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги;

1.3. послуга реєстрації для всіх вхідних відправлень письмової кореспонденції.

2. Надання послуги реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких є пріоритетні чи авіаційні послуги, є вибірковим.

3. Країни-члени або їхні призначені оператори можуть надавати такі додаткові необов'язкові послуги у відносинах між призначеними операторами, що прийняли рішення надавати ці послуги:

3.1. страхування відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.2. доставка відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.3. послуга післяплати для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.4. послуга термінової доставки відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.5. доставка особисто адресату рекомендованих відправлень письмової кореспонденції, відправлень письмової кореспонденції з оголошеною цінністю або відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.6. послуга відправлень без стягування зборів і тарифів для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.7. послуга доставки неміцних і громіздких посилок;

3.8. послуга консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон.

4. Такі три додаткові служби мають й обов'язкову, й необов'язкову частини:

4.1. служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що в основному є необов'язковою. Однак усі країни-члени або їхні призначені оператори зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;

4.2. служба міжнародних купонів для відповіді, які обмінюються в будь-якій країні-члені. Продаж міжнародних купонів для відповіді є необов'язковим;

4.3. повідомлення про доставку рекомендованих відправлень письмової кореспонденції та відправлень письмової кореспонденції під розписку, посилок і відправлень з оголошеною цінністю. Усі країни-члени та їхні призначені оператори приймають повідомлення про доставку для вхідних відправлень. Однак надання послуги повідомлення про доставку для вихідних відправлень є необов'язковим.

5. Опис цих послуг та їхні тарифи наводяться в Регламентах.

6. У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, призначені оператори мають право стягувати ті самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах:

6.1. доставка дрібних пакетів масою понад 500 г;

6.2. відправлення письмової кореспонденції, що подаються після граничного терміну подання;

6.3. відправлення, що подаються після закінчення роботи часу відкриття;

6.4. приймання відправлень за місцем проживання відправника;

6.5. відкликання відправлення письмової кореспонденції після закінчення годин відкриття;

6.6. відправлення до запитання;

6.7. зберігання відправлень письмової кореспонденції масою понад 500 г і поштових посилок;

6.8. доставка посилок у відповідь на повідомлення про надходження;

6.9. покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.

Стаття 14
Електронна пошта, ЕМ8, комплексна
логістика та нові служби

1. Країни-члени або призначені оператори можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:

1.1. електронна пошта, що є поштовою службою, у якій використовується електронна передача повідомлень; призначені оператори можуть поліпшити електронну пошту, запропонувавши службу, що реєструє електронну пошту за рахунок надання підтвердження відправлення та доставки, надійного каналу зв'язку між аутентифікованими користувачами, що доповнює електронну пошту;

1.2. ЕМ8, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Ця служба може надаватися на підставі багатосторонньої типової угоди ЕМ8 чи двосторонніх угод.

1.3. комплексна логістика, яка є службою, що цілком задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів;

1.4. електронний поштовий штемпель для сертифікації, що є доказом електронної передачі документів у відповідній формі у відповідний час за участю однієї чи більше сторін.

2. За спільної згоди країни-члени або призначені оператори можуть створити нову службу, яку не передбачено конкретно Актами Союзу. Тарифи, що стосуються нової служби, установлюються кожним відповідним призначеним оператором з урахуванням експлуатаційних витрат служби.

Стаття 15
Відправлення, що не допускаються.
Заборони

1. Загальні положення

1.1. Відправлення, які не відповідають умовам, визначеним у Конвенції та Регламентах, не приймаються. Відправлення, які пересилаються для сприяння акту шахрайства чи з наміром ухилитися від повної сплати належних сум, не допускаються.

1.2. Винятки стосовно заборон, зазначених у цій статті, наводяться в Регламентах.

1.3. Усі країни-члени або їхні призначені оператори мають можливість доповнювати списки заборон, які містяться в цій статті та які можуть бути застосовані відразу після їхнього внесення до відповідного довідника.

2. Заборони для всіх категорій відправлень

2.1. Унесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень:

2.1.1. наркотиків і психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення;

2.1.2. предметів непристойного чи аморального характеру;

2.1.3. контрафактних і піратських предметів;

2.1.4. інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;

2.1.5. предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати інші відправлення, поштове обладнання чи власність третьої сторони;

2.1.6. документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, іншими, ніж відправник та одержувач, чи особами, що проживають з ними.

3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали та небезпечні речі

3.1. Укладання вибухових, займистих чи інших небезпечних речей, а також радіоактивних матеріалів забороняється в усіх категоріях відправлень.

3.2. Укладення неспоряджених вибухових пристроїв і боєприпасів, у тому числі неспоряджених гранат, снарядів та інших аналогічних предметів, а також муляжів таких пристроїв і предметів заборонено в усі категорії відправлень.

3.3. Як виняток приймаються для пересилання такі небезпечні вантажі:

3.3.1 радіоактивні матеріали, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.1;

3.3.2 інфекційні речовини, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.2.

4. Живі тварини

4.1. Живих тварин забороняється пересилати в усіх категоріях відправлень.

4.2. Як виняток приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції, крім відправлень з оголошеною цінністю:

4.2.1. бджоли, п'явки та шовковики;

4.2.2. паразити й винищувачі шкідливих комах, які призначені для контролю цих комах і які обмінюються між офіційно визнаними установами;

4.2.3. мушки родини дрозофіла для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.

4.3. Як виняток приймаються для пересилання в посилках:

4.3.1. живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами відповідних країн.

5. Укладання кореспонденції в посилки

5.1. Заборонено вкладати в поштові посилки зазначені нижче предмети:

5.1.1. кореспонденцію, за винятком архівних документів, якою обмінюються особи, інші, ніж відправник та одержувач, чи особи, що проживають з ними.

6. Монети, банківські білети й інші цінні предмети

6.1. Забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:

6.1.1. у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності;

6.1.1.1. однак якщо національне законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;

6.1.2. у посилках без оголошеної цінності, крім випадків, коли відповідно до національного законодавства країн подання та призначення це дозволяється;

6.1.3. у посилках без оголошеної цінності, якими обмінюються дві країни, що приймають посилки з оголошеною цінністю;

6.1.3.1. крім того, кожна країна-член або призначений оператор може заборонити вкладення злитків золота в посилках з оголошеною цінністю чи без оголошеної цінності, що виходять або надсилаються на її територію чи пересилаються транзитом її територією; вона може обмежити фактичну вартість цих відправлень.

7. Друковані видання й література для сліпих

7.1. Друковані видання й література для сліпих:

7.1.1. не мають будь-яких написів або не містять будь-яких відправлень кореспонденції;

7.1.2. не містять будь-яких поштових марок чи бланків передоплати, проштемпельованих чи ні, жодних документів, що мають грошову цінність, крім випадків, коли відправлення містить як вкладення картку, конверт чи бандероль з друкованою адресою відправника відправлення або його агента в країні подання чи призначення першого відправлення, повернення якого попередньо сплачено.

8. Обробка помилково прийнятих відправлень

8.1. Обробка помилково прийнятих відправлень визначається в Регламентах. Однак відправлення, які містять предмети, зазначені в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1 і 3.2, за жодних обставин не підлягають доставці за призначенням, врученню адресатам чи поверненню до місця подання. У разі виявлення під час транзитного пересилання предметів, зазначених у пункті 2.1.1, 3.1 і 3.2, з ними поводяться згідно з внутрішнім законодавством транзитної країни.

Стаття 16
Допустимі радіоактивні матеріали
й інфекційні речовини

1. Радіоактивні матеріали приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції та посилках між країнами-членами, що заявили про свою готовність приймати ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку відповідно до умов, зазначених нижче:

1.1. радіоактивні матеріали комплектують й упаковують згідно з відповідними положеннями Регламентів;

1.2. коли вони пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції, за них стягується тариф пріоритетних відправлень чи тариф за листи й реєстрацію;

1.3. радіоактивні матеріали, що містяться у відправленнях письмової кореспонденції чи поштових посилках, надсилаються найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів;

1.4. радіоактивні матеріали можуть подаватися лише відповідно вповноваженими на це відправниками.

2. Інфекційні речовини, за винятком інфекційних речовин категорії А, заразні для людини (ООН 2814) і тварин (ООН 2900), допускаються до вкладення у відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки за таких умов:

2.1. Обмін інфекційними речовинами категорії В (ООН 3373) може здійснюватися -поштою тільки між офіційно призначеними відправниками, визначеними їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть дозволятися в пошті за умови дотримання чинного національного та міжнародного законодавства й видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО).

2.2. Інфекційні речовини категорії В (ООН 3373) повинні оброблятися, залаковуватися й маркуватися згідно з відповідними положеннями Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок. Ці відправлення оплачуються за тарифом пріоритетних відправлень або тарифом рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволено стягувати додатковий збір.

2.3. Звільнені від податків діагностичні зразки хворих (людей або тварин) можуть пересилатися поштою лише між офіційно визнаними відправниками," що визначені їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть допускатися в пошті за умови дотримання чинних положень національного та міжнародного законодавства та видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО).

2.4. Діагностичні зразки хворих (людей або тварин), що звільнені від поштових зборів, повинні оброблятися, запаковуватися й маркуватися відповідно до положень Регламенту письмової кореспонденції. За ці відправлення стягується тариф пріоритетних відправлень або тариф рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволяється стягувати додатковий тариф.

2.5. Допуск інфекційних речовин і звільнених від поштових зборів діагностичних зразків хворих (людей або тварин) обмежується відносинами між країнами-членами, що оголосили згоду прийняти ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку.

2.6. Інфекційні речовини та звільнені від поштових зборів діагностичні зразки хворих (людей або тварин) дозволяється пересилати найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів і з наданням пріоритету в доставці.

Стаття 17
Рекламації

1. Кожний призначений оператор зобов'язаний приймати рекламації стосовно посилок чи рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю або відправлень під розписку, які подані в її службі чи в службі іншого призначеного оператора, якщо тільки рекламації представлені протягом шести місяців починаючи з наступного дня після дня подачі відправлення. Рекламації надсилаються пріоритетною поштою, ЕМ8 або електронною поштою. Період у шість місяців стосується відносин між позивачами та призначеними операторами й не включає строку пересилання рекламацій між призначеними операторами.

2. Рекламації приймаються відповідно до умов, передбачених у Регламентах.

3. Рекламації є безоплатними. Однак додаткові послуги, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою ЕМ8, у принципі, оплачуються за рахунок подавця рекламації.

Стаття 18
Митний контроль. Мито й інші збори

1. Призначені оператори країни подання та призначені оператори країни призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення для митного огляду.

2. За відправлення, що підлягають митному контролю, може стягуватися тариф за надання до митниці, орієнтовний розмір якого встановлено в Регламентах. Цей тариф стягується лише за надання до митниці або за митний огляд відправлень, на які нараховуються митні збори чи будь-які інші подібні збори.

3. Призначені оператори, що мають дозвіл здійснювати митний огляд від імені клієнтів, можуть стягувати з клієнтів тариф, що ґрунтується на фактичних витратах. Відповідно до національного законодавства цей тариф може стягуватися за всі задекларовані на митниці відправлення, у тому числі відправлення, звільнені від митних зборів. Клієнти повинні бути заздалегідь поінформовані про відповідний тариф.

4. Призначеним операторам дозволяється стягувати з відправників чи одержувачів відправлень, залежно від випадку, митні збори й усі інші можливі збори.

Стаття 19
Обмін закритою кореспонденцією з військовими підрозділами

1. Обмін закритою письмовою кореспонденцією може здійснюватися за допомогою сухопутних, морських чи повітряних служб інших країн:

1.1. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами військових підрозділів, що знаходяться в розпорядженні Організації Об'єднаних Націй;

1.2. між командувачами таких військових підрозділів;

1.3. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків тієї самої країни, що знаходяться за кордоном;

1.4. між командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків однієї й тієї самої країни.

2. Закриті відправлення письмової кореспонденції, зазначені в пункті 1, обмежуються відправленнями, що адресуються членам військових підрозділів або офіцерам й екіпажам суден чи літаків, що одержують або відправляють кореспонденцію, чи відправляються ними. Тарифи та умови відправлень, що до них застосовуються, визначаються згідно з правилами призначеного оператора країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать судна чи літаки.

3. За відсутності особливої домовленості призначений оператор країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать військові судна чи літаки, зобов'язаний оплатити відповідним призначеним операторам транзитні витрати стосовно кореспонденції, кінцеві витрати й витрати на повітряне перевезення.

Стаття 20
Стандарти й норми якості служби

1. Країни-члени або їхні призначені оператори повинні встановлювати та публікувати свої стандарти й норми доставки вхідних відправлень письмової кореспонденції та посилок.

2. Ці стандарти й норми, збільшені на час, який є необхідним для митного контролю, не повинні бути менш сприятливими, ніж ті, що застосовуються до подібних відправлень їхньої внутрішньої служби.

3. Країни-члени подання або їхні призначені оператори повинні також встановлювати й публікувати стандарти пересилання з кінця в кінець для пріоритетних відправлень та авіаційних відправлень письмової кореспонденції, а також для поштових посилок і посилок економ-класу (наземних).

4. Країни-члени або їхні призначені оператори здійснюють оцінку застосування стандартів у сфері якості служби.

Глава 2
Відповідальність

Стаття 21
Відповідальність призначених операторів.
Відшкодування

1. Загальні положення

1.1. За винятком випадків, передбачених у статті 22, призначені оператори відповідають за:

1.1.1. втрату, крадіжку чи пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок та відправлень з оголошеною цінністю;

1.1.2. втрату відправлень під розписку;

1.1.3. повернення рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю і простих посилок, про причину недоставлення яких не повідомлено.

1.2. Призначені оператори не несуть відповідальності за відправлення, інші, ніж ті, які зазначені в пунктах 1.1.1 та 1.1.2.

1.3. В усіх інших випадках, які не передбачені цією Конвенцією, призначені оператори не несуть відповідальності.

1.4. Якщо втрата чи повне пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок та відправлень з оголошеною цінністю є результатом форс-мажорних обставин, які не дають приводу для відшкодування, то відправник має право на відшкодування сплачених під час подання відправлення зборів за винятком страхового збору.

1.5. Суми відшкодування, які сплачуються, не повинні перевищувати сум, установлених у Регламентах письмової кореспонденції та Регламенті поштових посилок.

1.6. У справі про відповідальність непрямі збитки та нереалізовані прибутки не враховуються у відшкодування, яке повинно бути сплачено.

1.7. Усі положення стосовно відповідальності призначених операторів є беззаперечними, обов'язковими та вичерпними. Призначені оператори за будь-яких обставин не несуть відповідальності, навіть у випадку серйозної помилки, вище межі, установленої в Конвенції та Регламентах.

2. Рекомендовані відправлення

2.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, установлене в Регламенті письмової кореспонденції. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яку встановлено в Регламенті письмової кореспонденції, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися.

2.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків або пошкодження.

3. Відправлення під розписку

3.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення під розписку відправник має право тільки на відшкодування сплачених під час подання відправлень зборів.

4. Прості посилки

4.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, установлене Регламентом поштових посилок. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яку встановлено в Регламенті поштових посилок, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися.

4.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків або пошкоджень.

4.3. Призначені оператори можуть домовлятися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми за посилку, установленої в Регламенті поштових посилок, незалежно від її маси.

5. Відправлення з оголошеною цінністю

5.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, яке відповідає, у принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

5.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, яке відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків. Однак це відшкодування в жодному разі не може перевищувати суми оголошеної цінності, вираженої в СПЗ.

6. У разі повернення рекомендованого відправлення письмової кореспонденції чи відправлення письмової кореспонденції з оголошеною цінністю, про причину недоставлення яких не повідомлено, відправник має право тільки на відшкодування сплачених під час подання відправлення зборів.

7. У разі повернення посилки, про причину недоставлення яких не повідомлено, відправник має право на відшкодування зборів, сплачених під час подання посилки в країні подання, та затрат, пов'язаних з поверненням посилки з країни призначення.

8. У випадках, зазначених у пунктах 2, 4 та 5, сума відшкодування розраховується відповідно до конвертованої в СПЗ існуючої ціни таких самих предметів чи товарів у місці та в момент прийому відправлень для пересилання. За відсутності існуючих цін відшкодування розраховується відповідно до звичайної ціни предметів чи товарів, вартість яких оцінюється на тих самих підставах.

9. Якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку чи повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник чи, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком реєстраційного чи страхового збору. Те саме стосується рекомендованих відправлень, простих посилок чи відправлень з оголошеною цінністю, від яких через їхній поганий стан відмовилися одержувачі, якщо до цього причетна поштова служба й за це необхідно нести відповідальність.

10. Незалежно від положень пунктів 2, 4 та 5, адресат має право на відшкодування після доставки розкраденого чи пошкодженого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю.

11. Призначений оператор країни подання має право у своїй країні виплачувати відправникам за рекомендовані відправлення та посилки з оголошеною цінністю відшкодування, передбачені її національним законодавством, якщо тільки вони не менші від тих, що зазначені в пунктах 2.1 та 4.1. Те саме стосується й призначеного оператора країни призначення, коли відшкодування виплачується адресатові. Однак суми, установлені в пунктах 2.1 та 4.1, застосовуються:

11.1. у разі вимоги, висунутої проти відповідального призначеного оператора;

11.2. якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата або навпаки.

12. Жодні застереження стосовно перевищення термінів розгляду рекламацій і виплати відшкодувань призначеним операторам, у тому числі періодів та умов, установлених у Регламентах, не застосовуються, крім випадків двосторонньої домовленості.

Стаття 22
Звільнення країн-членів і призначених
операторів від відповідальності

1. Призначені оператори не несуть відповідальності за рекомендовані відправлення, відправлення під розписку, посилки та відправлення з оголошеною цінністю, доставку яких вони здійснили відповідно до умов, установлених їхніми внутрішніми правилами для відправлень тієї самої категорії. Однак відповідальність зберігається:

1.1. якщо крадіжка чи пошкодження встановлені або до доставки, або під час доставки відправлення;

1.2. якщо внутрішнє законодавство це дозволяє, адресат чи, у належному випадку, відправник під час повернення відправлення в місце подання робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи пошкодженого відправлення;

1.3. якщо внутрішнє законодавство це дозволяє й рекомендоване відправлення доставляється в поштову скриньку, але одержувач заявляє про неодержання відправлення;

1.4. якщо одержувач або, у випадку повернення в місця подання, відправник посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє призначеному оператору, що видав відправлення, про виявлення ним крадіжки чи пошкодження. Він повинен надати доказ того, що крадіжка чи пошкодження не сталися після доставки. Термін "негайно" повинен тлумачиться відповідно до національного законодавства.

2. Країни-члени та призначені оператори не несуть відповідальності:

2.1. у разі дії форс-мажорних обставин за умови дотримання статті 13.6.9;

2.2. у випадку, коли вони не можуть нести відповідальність за відправлення внаслідок знищення службових документів у результаті форс-мажорних обставин, якщо їхню відповідальність не доведено іншим чином;

2.3. якщо така втрата, крадіжка чи пошкодження є виною чи наслідком недбалості відправника чи викликані властивостями вмісту відправлення;

2.4. у випадку відправлень, що підпадають під заборони, зазначені в статті 15;

2.5. у разі конфіскації згідно із законодавством країни призначення відповідно до повідомлення країни-члена або призначеного оператора цієї країни;

2.6. у випадку відправлень з оголошеною цінністю, стосовно яких заявлено неправдиву цінність, яка перевищує фактичну вартість вмісту;

2.7. якщо відправник не подав жодної рекламації в межах шести місяців від дня, наступного за днем подання відправлення;

2.8. у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;

2.9. якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства для отримання компенсації.

3. Країни-члени та призначені оператори не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, та за рішення, прийняті митними службами під час перевірки відправлень, що підлягають митному огляду.

Стаття 23
Відповідальність відправника

1. Відправник несе відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні поштовим службовцям, і за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.

2. У випадку пошкодження інших поштових відправлень відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення в тих самих межах, що й призначені оператори.

3. Відправник несе відповідальність, навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.

4. Однак якщо відправник дотримувався умов допуску, він не несе відповідальності, якщо з боку призначених операторів або перевізників під час обробки відправлення мали місце помилки чи недбалість після його приймання.

Стаття 24
Виплата відшкодування

1. За умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування та повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення.

2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитися від своїх прав на користь відправника. Відправник чи адресат можуть уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

Стаття 25
Можливе стягнення відшкодування
з відправника чи адресата

1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалися втраченими, знайдені, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано в межах трьох місяців після повернення ним суми виплаченого відшкодування. Водночас у нього запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У разі відмови чи відсутності відповіді в межах установленого строку такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника з наданням цій особі права дати відповідь у межах того самого періоду часу.

2. Якщо відправник та адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді в межах періоду часу, передбаченого в пункті 1, то воно переходить у власність призначеного оператора чи, де це є доцільним, призначених операторів, які зазнали збитків.

3. У разі подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою від суми виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повинен повернути суму відшкодування за вручення відправлення, незалежно від наслідків, що випливають зі зловмисного оголошення цінності.

Глава 3
Особливі положення, що стосуються
письмової кореспонденції

Стаття 26
Подача відправлень письмової
кореспонденції за кордон

1. Призначений оператор не зобов'язаний ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на території її країни-члена, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні для того, щоб скористатися сприятливішими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Призначений оператор країни призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від призначеного оператора країни подання сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні призначений оператор країни подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, цей призначений оператор може або повернути ці відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно зі своїм національним законодавством.

4. Призначений оператор не зобов'язаний надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через кого-небудь у великій кількості в країні, іншій, ніж та, у якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою, ніж сума, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Призначений оператор країни призначення може вимагати від призначеного оператора країни подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або тарифи, що застосовуються відповідно до статей 28.3 - 28.7 чи 29.7, залежно від випадку. Якщо призначений оператор країни подання відмовляється сплатити необхідну суму в. строк, установлений призначеним оператором країни призначення, то останній може або повернути відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до свого національного законодавства.

Частина Ш
Оплата

Глава 1
Особливі положення, що стосуються
письмової кореспонденції

Стаття 27
Кінцеві витрати. Загальні положення

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожний призначений оператор, що одержує від іншого призначеного оператора відправляння письмової кореспонденції, має право стягувати з призначеного оператора відправлення плату за витрати, викликані у зв'язку з одержаною міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат своїми призначеними операторами, країни й території класифікуються згідно зі списками, складеними із цією метою Конгресом в його резолюції С 18/2008, як зазначено нижче:

2.1. країни й території, що входять до кінцевої системи до 2010 року;

2.2. країни й території, що входять до кінцевої системи з 2010 й 2012 років (нові країни кінцевої системи);

2.3. країни й території, що входять до перехідної системи.

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, що призведе до прийняття наприкінці перехідного періоду системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни елементів.

4. Доступ до внутрішньої служби. Прямий доступ

4.1. У принципі, кожний призначений оператор застосовує стосовно інших призначених операторів усі тарифи, умови, що пропонуються в його внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для його національних клієнтів. Призначений оператор країни призначення повинен оцінити, чи виконав призначений оператор країни подання умови у сфері прямого доступу.

4.2. Призначені оператори країн кінцевої системи надають іншим призначеним операторам тарифні ставки, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.3. На свій розсуд призначені оператори нових країн кінцевої системи мають право не надавати іншим призначеним операторам тарифних ставок, умов, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів. Однак ці призначені оператори мають право надавати обмеженому числу призначених операторів умови внутрішнього режиму на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні або припинити, або продовжувати надавати умови внутрішнього режиму всім призначеним операторам. Однак якщо призначені оператори нових країн кінцевої системи звертаються до призначених операторів країн кінцевої системи з. проханням про застосування до них умов внутрішнього режиму, вони повинні надавати всім іншим призначеним операторам тарифи, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.4. На свій розсуд призначені оператори країн перехідної системи можуть не пропонувати іншим призначеним операторам користуватися умовами внутрішнього режиму. Однак вони можуть на свій вибір зробити доступними умови внутрішнього режиму для обмеженого числа призначених операторів на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні вибрати один з варіантів: або припинити надавати доступ до умов свого внутрішнього режиму, або й надалі робити доступними для всіх призначених операторів умови свого внутрішнього режиму.

5. Оплата кінцевих витрат ґрунтується на якості служби в країні призначення. Унаслідок цього Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної в статтях 28 і 29 для заохочення участі в системах контролю та заохочення призначених операторів, що дотримуються своїх контрольних показників у сфері якості. У разі недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, однак компенсація не може бути нижчою за мінімальну компенсацію відповідно до статей 28 й 29.

6. Будь-який призначений оператор може цілком або частково відмовитися від оплати, передбаченої в пункті 1.

7. Для мішків М застосовується тарифна ставка кінцевих витрат, що становить 0,793 СПЗ за кілограм. Для розрахунку кінцевих витрат мішки М масою менше 5 кг прирівнюються до мішків масою 5 кг.

8. Для рекомендованих відправлень передбачається додаткова оплата в розмірі 0,55 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 0,6 СПЗ на 2012 і 2013 роки. Для відправлень з оголошеною цінністю передбачається додаткова оплата в розмірі 1,1 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 1,2 СПЗ на 2012 та 2013 роки. Рада поштової експлуатації має право дозволяти додаткові виплати компенсації за ці та інші додаткові послуги в разі, якщо послуги, що надаються, містять додаткові характеристики, які повинні бути обумовлені в Регламенті письмової кореспонденції.

9. На підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди будь-який призначений оператор може застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

10. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін непріоритетною поштою, надаючи знижку в розмірі 10% пріоритетної тарифної ставки кінцевих витрат.

11. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін відсортованою за форматом поштою за дисконтованою тарифною ставкою кінцевих витрат.

12. Положення, що застосовуються між призначеними операторами країн кінцевої системи, поширюються на будь-якого призначеного оператора перехідної системи, який заявляє про своє бажання приєднатися до кінцевої системи. Рада поштової експлуатації може визначити в Регламенті письмової кореспонденції перехідні заходи. Положення кінцевої системи можуть поширюватися в повному обсязі на будь-яких нових призначених операторів кінцевої системи, що заявляють про своє бажання в повному обсязі застосовувати всі ці положення без перехідних заходів.

Стаття 28
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються
до поштових потоків між призначеними
операторами країн кінцевої системи

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення й за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення; ці витрати повинні бути пов'язані з внутрішніми тарифами. Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції.

2. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі відсотка суми тарифу за пріоритетний лист внутрішнього режиму масою 20 г таким способом: 70% для країн, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, і 100% для країн, що приєднуються до кінцевої системи з 2010 або 2012 року (нові країни кінцевої системи).

4. Протягом 2009 й 2010 року Рада поштової експлуатації проведе вивчення стосовно витрат на обробку вхідної пошти. Якщо це вивчення покаже процентне значення, інше, ніж 70%, які встановлені в пункті 3, то РПЕ повинна визначити, чи треба змінити відсоток тарифу за пріоритетний лист масою 20 г на 2012 і 2013 роки.

5. З використовуваного для розрахунку тарифу, зазначеного в пункті З, для 2010 й 2011 років віднімається 50% ПДВ чи інших податків, для 2012 й 2013 років це вирахування складає 100%.

6. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть перевищувати:

6.1. на 2010 рік: 0,253 СПЗ за відправлення та 1,980 СПЗ за кілограм;

6.2. на 2011 рік: 0,263 СПЗ за відправлення та 2,059 СПЗ за кілограм;

6.3. на 2012 рік: 0,274 СПЗ. за відправлення та 2,141 СПЗ за кілограм;

6.4. на 2013 рік: 0,285 СПЗ за відправлення та 2,227 СПЗ за кілограм.

7. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть бути нижче тарифних ставок 2009 року до застосування зв'язку з якістю послуги. Ці тарифи також не повинні бути нижче таких:

7.1. на 2010 рік: 0,165 СПЗ за відправлення та 1,669 СПЗ за кілограм;

7.2. на 2011 рік: 0,169 СПЗ за відправлення та 1,709 СПЗ за кілограм;

7.3. на 2012 рік: 0,173 СПЗ за відправлення та 1,750 СПЗ за кілограм;

7.4. на 2013 рік: 0,177 СПЗ за відправлення та 1,792 СПЗ за кілограм.

8. Тарифні ставки, що застосовуються для потоків призначенням у нові країни кінцевої системи, з них або між ними, за винятком пошти у великій кількості, установлюються в розмірі:

8.1. на 2010 рік: ОД 55 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

8.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

8.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

8.4. на 2013 рік: 0,168 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

9. Оплата за пошту у великій кількості здійснюється відповідно до застосування тарифних ставок за відправлення й за кілограм, які передбачені в пунктах 3 - 7 статті 28.

10. За рекомендовані відправлення та відправлення з оголошеною цінністю, що не мають ідентифікатора зі штриховим кодом або мають ідентифікатор зі штриховими кодом, що не відповідає технічному стандарту S10 ВПС, стягується додаткова плата в розмірі 0,5 СПЗ за відправлення, якщо не буде досягнуто іншої домовленості на двосторонній основі.

11. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

Стаття 29
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються
до поштових потоків призначенням у країни перехідної системи,
з них та між ними

1. Під час підготовки до приєднання до кінцевої системи для призначених операторів країн перехідної системи кінцевих витрат оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється на підставі щорічних збільшень у розмірі 2,8% за тарифними ставками 2009 року, скоригованими відповідно до всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64.

2. Плата за відправлення МККВ так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифні ставки, що застосовуються до потоків призначенням у країни перехідної системи, з них та між ними, є такими:

3.1. на 2010 рік: ОД55 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

3.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

3.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

3.4. на 2013 рік: ОД68 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

4. Для потоків, менше 100 тонн на рік, компоненти за кілограм і за відправлення повинні бути перетворені в загальну ставку за кілограм на основі всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64. Застосовуються такі тарифні ставки:

4.1. на 2010 рік: 3,831 СПЗ за кілограм;

4.2. на 2011 рік: 3,938 СПЗ за кілограм;

4.3. на 2012 рік: 4,049 СПЗ за кілограм;

4.4. на 2013 рік: 4,162 СПЗ за кілограм.

5. Для поштових потоків понад 100 тонн на рік зазначені тарифні ставки застосовуються в тому випадку, якщо ні призначений оператор країни подання, ні призначений оператор країни призначення не звернуться з проханням про застосування механізму перегляду для зміни тарифної ставки на основі фактичної кількості відправлень за кілограм, а не на основі всесвітнього середнього значення. Вибірка для застосування механізму перегляду застосовується відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

6. Перегляд на зниження загального тарифу, зазначеного в пункті 4, не може застосовуватися країною кінцевої системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямі.

7. Відшкодування призначеним операторам країн кінцевої системи за пошту у великій кількості, установлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 28. За отриману пошту у великій кількості призначені оператори перехідної системи можуть вимагати оплати відповідно до пункту 3.

8. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

Стаття 30
Фонд якості служби

1. За винятком мішків М, відправлень МККВ та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються всіма країнами й територіями країнам, уключеним Конгресом до країн групи 5 стосовно кінцевих витрат і Фонду якості служби, підлягають збільшенню на 20% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення Фонду якості служби (далі - ФЯС) для поліпшення якості служби в країнах групи 5. Жодні такі платежі не здійснюються між країнами, уключеними до групи 5.

2. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

3. З 1 січня 2012 року кінцеві витрати, за винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, оплачувані країнами та територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

4. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які знаходилися в кінцевій системі до 2010 року, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 8% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

5. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які приєднаються до кінцевої системи у 2010 році, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

6. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, з 1 січня 2012 року кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

7. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням в розмірі 8%, у 2010 й 2011 роках підлягають збільшенню на 4% тарифів, зазначених у статті 29, а у 2012 й 2013 роках - збільшенню на 2% тарифів, зазначених у статті 28.8, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

8. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням у розмірі 1%, підлягають у 2010 й 2011 роках збільшенню на 1% тарифів, установлених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

9. Сукупна сума кінцевих витрат, яка виплачується у ФЯС для поліпшення якості послуг у країнах, що входять до груп 2, 3, 4 та 5, обмежується мінімумом 12 565 СПЗ за рік для кожної країни-одержувача. Додаткові грошові суми, необхідні для досягнення цієї мінімальної суми, виставляються в рахунках країнам, які входили до кінцевої системи до 2010 року, пропорційно обмінюваним обсягам.

10. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадженню систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2010 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

Стаття 31
Транзитні витрати

1. За пересилання закритої кореспонденції та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються два призначених оператора чи дві установи однієї й тієї самої країни-члена за допомогою служб одного чи декількох призначених операторів (послуги третьої сторони), необхідно сплачувати транзитні витрати. Вони є компенсацією за послуги сухопутного, морського та повітряного транзиту. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень або до помилково надісланої кореспонденції.

Глава 2
Інші положення

Стаття 32
Основні тарифи та положення, що
стосуються витрат на авіаційні перевезення

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між призначеними операторами за авіаційні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно із формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції.

2. Розрахунок витрат на авіаційні перевезення закритої кореспонденції, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень та авіаційних посилок, що надсилаються відкритим транзитом, засланих відправлень і помилково надісланої кореспонденції, а також відповідні методи обліку описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1. за рахунок призначеного оператора країни подання, якщо йдеться про закриту кореспонденцію, у тому числі коли ця кореспонденція проходить транзитом через одного чи більше проміжних призначених операторів;

3.2. у випадку пріоритетних та авіаційних відправлень, які пересилаються відкритим транзитом, у тому числі засланих відправлень, призначеним оператором, що передає ці відправлення іншому призначеному оператору.

4. Такі самі правила застосовуються до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний та морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожний призначений оператор країни призначення, що забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти всередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, якщо тільки середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим прийнятним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безоплатне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всієї пріоритетної й авіаційної кореспонденції, що надходить із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом, чи ні.

6. Однак у випадках, коли кінцеві витрати, що стягується призначеним оператором країни призначення, ґрунтуються безпосередньо на витратах або внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не здійснюється.

7. Призначений оператор країни призначення виключає для цілей розрахунку середньозваженої відстані масу всієї кореспонденції, для якої розрахунок кінцевих витрат безпосередньо ґрунтувався на витратах або внутрішніх тарифах призначеного оператора країни призначення.

Стаття 33
Сухопутні та морські тарифи за поштові посилки

1. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори, стягуються вхідні сухопутні тарифи, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті.

1.1. З огляду на наведені вище основні тарифи, призначені оператори можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, установлених у Регламенті.

1.2. Тарифи, зазначені в пункті 1 та 1.1, сплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

1.3. Вхідні сухопутні тарифи повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори чи дві установи однієї й тієї самої країни за допомогою наземних служб одного чи більше інших призначених операторів, на користь призначених операторів, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать транзитні сухопутні тарифи, установлені в Регламенті відповідно до ступеня відстані.

2.1. Стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним призначеним операторам дозволяється стягувати фіксований тариф за відправлення, установлений у Регламенті.

2.2. Транзитні сухопутні тарифи оплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3. Будь-якому призначеному оператору, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські тарифи. Ці тарифи оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3.1. За кожне використовуване морське перевезення морський тариф установлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до ступеня відстані, що застосовується.

3.2. Призначені оператори мають право підвищувати, максимально на 50%, морський тариф, розрахований відповідно до пункту 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати його на свій розсуд.

Стаття 34
Право РПЕ встановлювати збори й тарифи

1. Рада поштової експлуатації вповноважена встановлювати наведені нижче тарифи та збори, які повинні сплачуватися призначеними операторами відповідно до умов, викладених у Регламентах:

1.1. транзитні збори за обробку та перевезення письмової кореспонденції принаймні однією проміжною країною;

1.2. основні тарифи й витрати на авіаційні перевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3. вхідні сухопутні тарифи за обробку вхідних посилок;

1.4. транзитні сухопутні тарифи за обробку та перевезення посилок проміжною країною;

1.5. морські тарифи за морське перевезення посилок.

2. Будь-який перегляд, зроблений відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої компенсації призначеним операторам, що забезпечують послуги, повинен ґрунтуватися на надійних та показових фінансово-економічних даних. Рішення про можливу зміну набирає чинності від дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

Частина IV
Прикінцеві положення

Стаття 35
Умови затвердження пропозицій стосовно
Конвенції та Регламентів

1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голосу, повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок, повинні бути схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між Конгресами та які стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, повинні набрати:

3.1. дві третини голосів, принаймні половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, узяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки;

3.2. більшість голосів, якщо йдеться про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою поправкою, у межах дев'яноста днів з дати повідомлення про цю поправку може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій йдеться про те, що вона не може прийняти поправку.

Стаття 36
Застереження, зроблені в ході Конгресу

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.

3. Застереження до будь-якої статті цієї Конвенції повинні подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набрання чинності пропозиції стосовно застережень повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

Стаття 37
Набрання чинності й термін дії Конвенції

1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 2010 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники Урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 року.