ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
17.10.2012 N К-27833/10

Про визнання нечинним наказу

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - судді Гордійчук М.П. (суддя-доповідач),

суддів - Гончар Л.Я., Конюшка К.В.,

секретаря судового засідання - Сухина А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у справі за позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" до Міністерства освіти і науки України, треті особи - Міністерство юстиції України, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про визнання нечинним наказу, встановила:

У лютому 2009 року Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" звернулися до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Міністерство юстиції України, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про визнання нечинним наказу.

Позов вмотивовано тим, що наказ Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року N 1175 "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" є незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2009 року позов задоволено.

Судове рішення вмотивовано тим, що спірний наказ і Зміни до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю є такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, прийняті Міністерством освіти і науки України з перевищенням наданих йому повноважень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду вмотивовано тим, що посилання позивачів на невідповідність спірних наказу та порядку Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є безпідставним, оскільки положення цього Закону не мають ніякого відношення ні до діяльності уповноважених Організацій колективного управління, ні до свідоцтв, що видаються таким організаціям на підтвердження їх статусу (а не права).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" звернулося до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою та просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" є суб'єктами правовідносин, в яких застосовується наказ Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року N 1175 "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю", що вбачається з Свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян N 1793 від 29 травня 2002 року, Свідоцтва про облік організації колективного управління N 1/2003 від 8 липня 2003 року, Свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією N 1 від 31 липня 2003 року.

Як вірно також встановлено судами, згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року N 1757, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності та його повноваження у сфері охорони авторського права і суміжних прав визначені статтею 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до статей 4, 43, 47 - 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" і з метою удосконалення системи колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав Міністерством освіти і науки України 22 грудня 2008 року було прийнято наказ N 1175 "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" (надалі - "Наказ N 1175").

Зокрема, згідно з пунктом 1 Порядку він установлює процедуру визначення уповноважених організацій колективного управління (надалі - уповноважені організації), які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань (надалі - фонограми, відеограми, опубліковані з комерційною метою), контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм, а також процедуру анулювання свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що визначення уповноважених організацій здійснює Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Пунктами 3, 4, 5 Порядку встановлено порядок визначення Державним департаментом інтелектуальної власності організації колективного управління уповноваженою організацією.

Так, Державний департамент інтелектуальної власності визначає строк, протягом якого організації колективного управління можуть подати заяву та відповідні документи, вказані у пункті 4 цього Порядку, для визначення організації колективного управління уповноваженою організацією замість тієї, свідоцтво якої було анульовано відповідно до пункту 9 цього Порядку (пункт 11 Порядку).

Пунктом 8 оскаржуваного наказу встановлено, що свідоцтва про визначення уповноважених організацій колективного управління, які були видані до дати набрання чинності цим Порядком, втрачають чинність з дня прийняття рішення про визначення уповноважених організацій колективного управління відповідно до пункту 7 цього наказу, про що Державний департамент інтелектуальної власності оприлюднює інформацію шляхом опублікування її в засобах масової інформації або на офіційному веб-сайті Державного департаменту інтелектуальної власності у мережі Інтернет. Уповноважені організації, свідоцтва яких втратили чинність, повинні повернути до Державного департаменту інтелектуальної власності оригінали свідоцтва протягом трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій вірно встановив, що діючим законодавством не передбачено права Міністерства освіти і науки України визнавати свідоцтва про визначення уповноважених організацій колективного управління такими, що втратили чинність.

Крім того, згідно з положенням ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно який регулює відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документу дозвільного характеру.

Так, статтею 7 цього ж Закону передбачені підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Це є: 1) звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; 2) припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ), 3) перетворення або ліквідація); 4) припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; 5) встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації. А анулювання дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом, що регулює відносини, пов'язані з одержанням документа дозвільного характеру, є підставою для визнання такого документа дозвільного характеру анульованим безпідставно.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що положення оскаржуваного Наказу N 1175 про втрату чинності свідоцтвами про визначення уповноваженою організацією колективного управління є незаконним та таким, що виходить за межі наданих відповідачу повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав", а апеляційний суд помилково скасував правильне рішення окружного суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначений центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти та науки України, затвердженого постановою КМУ від 19.12.2006 року N 1757, Міністерство освіти та науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-педагогічної діяльності, наукової діяльності у системі вищої освіти та інтелектуальної власності.

Таким чином, на час прийняття спірного Наказу, єдиним центральним органом виконавчої влади в Україні в сфері інтелектуальної власності, відповідно до законодавства, було визначено Міністерство освіти і науки України та абзацом 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що ведення обліку організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснення нагляду за діяльністю цих організацій і надання їм методичної допомоги є функцією Установи.

Посилання відповідача на постанову КМУ від 18.01.2003 року N 71, пунктом 2 якої було зобов'язано Міністерство освіти і науки України (Установу) "розробити у місячний термін … та затвердити порядок визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, та визначити у місячний термін після затвердження зазначеного порядку такі уповноважені організації, колегія суддів Вищого адміністративного суду України оцінює критично, оскільки ні Положенням про Міністерство освіти та науки України, затвердженим постановою КМУ від 19.12.2006 року N 1757, ні Законом України "Про авторське право і суміжні права", ні постановою КМУ від 18.01.2003 року N 71 відповідачу не надано права перекладати повноваження з обліку організацій колективного управління та визначення уповноважених організацій будь-яким третім особам, зокрема, Державному департаменту інтелектуальної власності України.

Крім того, слід зазначити, що Державний департамент інтелектуальної власності України відповідно до пункту 1 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2000 року N 997, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується, тобто, є окремою юридичною особою і його дії не можуть визнаватися як дії Міністерства освіти та науки України і тільки Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, уповноважений законодавством України визначати та змінювати обсяг повноважень та функцій такого урядового органу.

З наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-які дії (акти) Міністерства освіти і науки з передачі вищенаведених повноважень третім особам, включаючи і Державний департамент інтелектуальної власності України, прямо суперечать ст. 19 Конституції України, Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанови КМУ N 71 від 18.01.2003 року.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищого адміністративного суду України колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст.ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.