Угода
про вільну торгівлю між Урядом України
та Урядом Чорногорії

(Угоду ратифіковано Законом
N 5445-VI від 16.10.2012)

(Угоду подано на ратифікацію Розпорядженням КМ
N 771-р від 08.10.2012)

Преамбула

Уряд України та Уряд Чорногорії (далі - Сторони або Україна та Чорногорія в залежності від контексту),

ПРАГНУЧИ розвивати та посилювати дружні стосунки, особливо у сферах економічного співробітництва і торгівлі з метою здійснення внеску в прогрес економічного співробітництва та збільшення обсягу двосторонньої торгівлі,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свій намір брати активну участь у розширенні взаємних торговельно-економічних відносин і сприяти такому розширенню;

УРАХОВУЮЧИ досвід, здобутий шляхом співробітництва між Сторонами цієї Угоди, а також між ними та їхніми головними торговельними партнерами,

ПРОГОЛОШУЮЧИ готовність вживати заходи для забезпечення гармонійного розвитку торгівлі, а також для розширення та диверсифікації їхнього співробітництва в галузях, які становлять взаємний інтерес, включаючи сфери, не охоплені цією Угодою про вільну торгівлю (далі - ця Угода), щоб тим самим створити фундамент та сприятливе середовище на основі рівноправності, балансу прав та обов'язків і відсутності дискримінації,

ПОСИЛАЮЧИСЬ на взаємну зацікавленість у постійному зміцненні багатосторонньої торговельної системи і враховуючи, що право Світової організації торгівлі (далі - СОТ) є основою для їхньої зовнішньоторговельної політики,

ПРИЙНЯЛИ РІШЕННЯ викласти, з метою досягнення цих цілей, положення, спрямовані на поступове скасування перешкод для взаємної торгівлі відповідно до права СОТ, зокрема тих, що стосуються утворення зон вільної торгівлі

та домовились про таке:

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1
Цілі

1. Сторони цим створюють зону вільної торгівлі згідно з положеннями цієї Угоди й відповідно до правил СОТ.

2. Цілі цієї Угоди полягають у тому, щоб:

а) розвивати та розширювати економічне співробітництво, а також підвищувати рівень життя народів обох країн;

б) усувати перешкоди та обмеження в торгівлі товарами та лібералізувати торгівлю послугами;

в) сприяти через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами;

г) сприяти гармонійному розвиткові та розширенню світової торгівлі шляхом подолання бар'єрів у торгівлі;

д) сприяти торгівлі та співпраці між Сторонами на ринках третіх країн.

Стаття 2
Визначення

Для цілей цієї Угоди, якщо далі не зазначено інакше, застосовуються визначення СОТ.

Стаття 3
Прозорість

1. Сторони опубліковують або інакше оприлюднюють свої закони, правила, судові рішення, адміністративні постанови загального застосування та їхні відповідні міжнародні угоди, що можуть впливати на дію цієї Угоди.

2. Сторони негайно відповідають на конкретні запитання і надають на запит інформацію одна одній з питань, зазначених у пункті 1 цієї Статті. Вони не зобов'язані розкривати конфіденційну інформацію.

Стаття 4
Митні союзи, зони вільної торгівлі та
угоди про прикордонну торгівлю

1. Ця Угода не виключає збереження у силі або створення митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей щодо прикордонної торгівлі та інших преференційних угод у тій мірі, у якій вони не призводять до зміни торговельних домовленостей, обумовлених цією Угодою.

2. Коли Сторона стає учасницею митного союзу або угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, на запит іншої Сторони, провести консультації зі Стороною, яка зробила запит.

Стаття 5
Відношення до інших міжнародних зобов'язань

1. Ця Угода жодним чином не обмежує зобов'язань Сторін, що випливають з їхньої участі в регіональних і субрегіональних союзах і організаціях, багатосторонніх договорах, а також у міжнародних організаціях.

2. Положення цієї Угоди не впливають на права і зобов'язання, що випливають з угод, укладених між Сторонами до або після набрання чинності цією Угодою, за винятком того, що їхні положення є сумісними з положеннями цієї Угоди.

Розділ II
Торгівля товарами

Стаття 6
Сфера застосування

Положення цієї Угоди повинні застосовуватись до товарів походженням із території Сторін, що охоплюються Розділами з 1 по 97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС 2007).

Стаття 7
Митні збори на імпорт

1. З набранням чинності цією Угодою Сторони повинні скасувати всі мита на імпорт товарів походженням з Чорногорії або України, зазначені у Статті 6 цієї Угоди, за винятком випадків, передбачених у Додатку I до цієї Угоди. Не запроваджуються жодні нові мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт.

2. Мито включає будь-яке мито або збори, що справляються у зв'язку з імпортом або експортом товарів, включаючи будь-які форми додаткових податків або додаткових зборів, пов'язаних з таким імпортуванням або експортуванням, але не включає будь-які збори, що справляються відповідно до Статей III і VIII ГАТТ 1994 року.

Стаття 8
Інші податки та збори з еквівалентним ефектом

1. Податок на додану вартість та акцизні збори, що справляються у зв'язку з митним оформленням імпортованих товарів, не охоплюються податками (зборами), що мають ефект, еквівалентний митним зборам.

2. У торгівлі між Сторонами не запроваджуються жодні нові митні збори на імпорт або будь-які податки та інші збори, що мають еквівалентний ефект.

Стаття 9
Митні збори на експорт

1. З набранням чинності цією Угодою кожна Сторона може застосовувати мита на експорт товарів походженням з України або Чорногорії, зазначені у Статті 6 цієї Угоди відповідно до Статті XI ГАТТ 1994 року.

2. Сторони домовляються, що відповідно до цієї Угоди Україна зберігає свої зобов'язання у рамках СОТ стосовно експортного мита, яке застосовується до насіння олійних культур, живої худоби і шкур тварин відповідно до графіка поетапного зниження ставки експортного мита.

Стаття 10
Базові мита

У торгівлі між Сторонами, яка регулюється цією Угодою, Сторони застосовують свої відповідні митні тарифи за класифікацією товарів при імпортуванні на їхню територію.

Стаття 11
Імпортні та експортні обмеження

Без обмеження положень Статті 7 цієї Угоди, права та зобов'язання Сторін стосовно експортних та імпортних обмежень регулюються Статтею XI ГАТТ 1994 року, яка цим вводиться до змісту і становить частину цієї Угоди.

Стаття 12
Внутрішнє оподаткування і нормативні акти

Сторони застосовують будь-які внутрішні податки та інші збори і нормативні акти відповідно до Статті III ГАТТ 1994 року та інших відповідних Угод СОТ.

Стаття 13
Загальні винятки і винятки з міркувань безпеки

Для цілей цієї Угоди, Статті XX і XXI ГАТТ 1994 року та їхні тлумачні примітки вводяться до змісту і становлять частину цієї Угоди, з відповідними змінами.

Стаття 14
Технічні регламенти

1. Права і зобов'язання Сторін по відношенню до технічних регламентів, стандартів і оцінки відповідності регулюються Угодою СОТ про технічні бар'єри у торгівлі (далі - Угода ТБТ).

2. З урахуванням пункту 1 цієї Статті, Сторони домовляються проводити консультації, якщо Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходи, які не відповідають Угоді ТБТ і які можуть створити або створили перешкоду для торгівлі, з метою вироблення відповідного рішення згідно з Угодою ТБТ.

Стаття 15
Санітарні та фітосанітарні заходи

1. Права та зобов'язання Сторін по відношенню до санітарних та фітосанітарних заходів регулюються Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (далі - Угода СФС).

2. Сторони обмінюються назвами і контактними адресами з санітарної та фітосанітарної експертизи з метою полегшення спілкування та обміну інформацією.

Стаття 16
Правила походження

Положення цієї Угоди застосовуються до всіх товарів, на які поширюється ця Угода, за умови, що вони відповідають Правилам походження, викладеним у Додатку II до цієї Угоди, який становить невід'ємну частину цієї Угоди.

Стаття 17
Митна оцінка

Сторони визначають митну вартість товарів, що є предметом торгівлі між ними, відповідно до положень Статті VII ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про застосування Статті VII ГАТТ 1994 року.

Стаття 18
Транзит товарів

Сторони забезпечують вільний транзит товарів, що походять з території однієї Сторони і транспортуються через територію іншої Сторони відповідно до національного законодавства Сторін.

Стаття 19
Двосторонні захисні заходи

1. Якщо, у результаті зниження або скасування мита відповідно до цієї Угоди, будь-який товар, що походить з території однієї Сторони, імпортується на територію держави іншої Сторони у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно національного виробництва, і за таких умов, що це є суттєвою причиною серйозної шкоди або загрози такої шкоди для національного товаровиробника подібної або безпосередньо конкуруючої продукції на території держави Сторони-імпортеру, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи у мінімальній мірі, необхідній для усунення шкоди або запобігання шкоді з урахуванням положень пунктів 2 - 10 цієї Статті.

2. Двосторонні захисні заходи вживаються лише за наявності чітких доказів того, що збільшені обсяги імпорту завдали або загрожують завдати серйозної шкоди, після проведення розслідування відповідно до процедур, викладених у Статтях 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи.

3. Сторона, яка має намір вжити двосторонній захисний захід відповідно до цієї Статті, негайно, але в будь-якому випадку перш ніж вживати такий захід, надає повідомлення іншій Стороні. У повідомленні має міститися вся доречна інформація, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, спричиненої збільшеними обсягами імпорту, точний опис продукції, про яку йдеться, і запропонований захід, а також запропоновану дату запровадження, очікувану тривалість і графік поступового скасування заходу.

4. Якщо умови, викладені у пункті 1 цієї Статті, задоволено, Сторона імпорту може вживати заходи, що представляють собою підвищення ставки мита до рівня, який не перевищує менше з двох значень:

(а) ставки мита РНС, яка застосовується на момент запровадження заходу або

(б) ставки мита РНС, яка застосовується в день, що безпосередньо передує даті набрання чинності цією Угодою.

5. Двосторонні захисні заходи запроваджуються на період, який не перевищує двох років. За виняткових обставин, після перегляду Спільним Комітетом з питань вільної торгівлі, зазначеним у Статті 55 цієї Угоди, заходи можуть вживатися на загальний максимальний період у три роки. Жодні двосторонні захисні заходи не застосовуються до імпорту продукції, яка раніше підлягала такому заходу.

6. Протягом 30 днів з дати повідомлення Комітет розглядає інформацію, надану відповідно до пункту 3 цієї Статті, з метою вироблення взаємоприйнятного рішення цього питання. За відсутності такого рішення, Сторона імпорту може запровадити захід відповідно до пункту 4 цієї Статті задля вирішення проблеми, а за відсутності взаємно погодженої компенсації Сторона, по відношенню до продукції якої вжито захід, може застосувати компенсаційну дію. У виборі двостороннього захисного заходу та компенсаційної дії пріоритет повинен надаватися заходу, який найменшим чином заважає функціонуванню цієї Угоди. Компенсаційна дія, як правило, складається з призупинення поступок, які за своєю суттю мають еквівалентні наслідки для торгівлі, або поступок, які є суттєво еквівалентними вартості додаткового мита, що очікується у результаті двостороннього захисного заходу. Сторона, яка застосовує компенсаційну дію, застосовує таку дію лише на мінімальний період, необхідний для досягнення суттєво еквівалентного впливу на торгівлю і, у будь-якому випадку, лише якщо застосовуються двосторонній захисний захід відповідно до пункту 4 цієї Статті.

7. Після припинення дії двостороннього захисного заходу, ставка мита є ставкою, яка б діяла до дати застосування таких заходів.

8. За критичних обставин, якщо затримка із впровадженням двостороннього захисного заходу відповідно до цієї Статті призведе до заподіяння шкоди, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий захисний захід відповідно до попереднього визначення, що є чіткі докази того, що збільшені обсяги імпорту є суттєвою причиною серйозної шкоди або загрози такої шкоди для національного товаровиробника. Сторона, яка має намір вжити такий захід, негайно надає повідомлення іншій Стороні. Упродовж 30 днів після дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, викладені у пунктах 2 - 6 цієї Статті, включаючи компенсаційну дію. Будь-яка компенсація повинна ґрунтуватися на загальному періоді застосування тимчасового захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

9. Дія будь-яких тимчасових двосторонніх захисних заходів не може перевищувати 200 днів. Період застосування будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу зараховується як частина тривалості двостороннього захисного заходу, зазначеного у пункті 5 цієї Статті та будь-якого його подовження. Будь-які підвищення тарифу мають бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в пункті 2 цієї Статті, не дійшло висновку, що умови пункту 1 цієї Статті задоволені.

10. Через п'ять років після дати набрання чинності цією Угодою Сторони розглядають у Комітеті питання, чи є необхідність зберігати можливість вживати двосторонні захисні заходи між ними. Якщо після першого розгляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, з цього часу вони повинні кожні два роки проводити розгляд цього питання в Комітеті.

Стаття 20
Глобальні захисні заходи

1. Якщо товар імпортується незалежно від його походження у такій збільшеній кількості, в абсолютному еквіваленті чи відносно національного виробництва, і за таких умов, що це завдає або загрожує завдати серйозну шкоду для національної галузі, яка виробляє подібний або безпосередньо конкуруючий товар, кожна Сторона має право застосовувати захисні заходи до такої продукції відповідно до Статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про захисні заходи.

2. До імпорту товарів, що походять з території однієї з Сторін, на територію іншої Сторони, який не завдає або не загрожує завдати серйозну шкоду для національного товаровиробника, який виробляє подібні або безпосередньо конкуруючі товари Сторони імпорту, захисні заходи по відношенню до імпорту таких товарів не застосовуються.

3. На запит іншої Сторони та/або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір вжити захисні заходи, негайно надає спеціальне письмове повідомлення, що містить усю доречну інформацію про порушення розслідування у зв'язку із застосуванням спеціальних заходів, попередні висновки та остаточні висновки розслідування.

4. Для цілей цієї Статті вважається, що Сторона має суттєвий інтерес, якщо вона входить в п'ятірку найбільших постачальників імпортованих товарів протягом останнього трирічного періоду з точки зору абсолютного обсягу чи вартості.

5. У процесі вибору заходів, пов'язаних з цією Статтею, Сторони віддають пріоритет тим заходам, які завдають мінімальну економічну шкоду і не створюють серйозних перешкод для впровадження цієї Угоди.

Стаття 21
Антидемпінгові та компенсаційні заходи

1. Обидві Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі Статтею VI ГАТТ 1994 року, Угодою СОТ про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року і Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи та повинні ґрунтуватися на справедливій і прозорій системі.

2. Відразу після впровадження тимчасових заходів і до того, як буде ухвалене остаточне рішення, Сторони забезпечують повне і конструктивне розкриття інформації про всі суттєві факти і міркування, які слугують основою для рішення про застосування цих заходів. Розкриття інформації здійснюється у письмовій формі і повинне залишити зацікавленим сторонам достатній час для того, щоб надати коментарі. Кожна зацікавлена Сторона має одержати можливість висловити свою точку зору під час антидемпінгового розслідування.

3. Якщо Сторона вирішить запровадити антидемпінгове мито, розмір такого мита не повинен перевищувати демпінгову маржу та повинен бути нижче маржі, якщо таке нижче мито є достатнім для усунення шкоди для національного товаровиробника.

4. Сторона, яка підлягає антидемпінговим заходам, запровадженим іншою Стороною, має право запитувати консультації з метою обговорення наслідків антидемпінгових заходів для двосторонньої торгівлі і проведення перегляду національного антидемпінгового законодавства.

Стаття 22
Порядок проведення консультацій та застосування заходів

1. До застосування заходів, передбачених Статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, Сторони повинні намагатися врегулювати розбіжності шляхом проведення консультацій у рамках Комітету, зазначеного у Статті 55 цієї Угоди.

2. Якщо цей Комітет неспроможний досягти взаємоприйнятного рішення протягом 30 днів з дати початку консультацій, Сторона, яка ініціювала цю процедуру з метою впровадження заходів, передбачених Статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, має право вжити такі заходи задля усунення серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди і повинна заздалегідь повідомити про це іншу Сторону. Обсяг і період застосування заходів повинні бути обмежені тією мірою, яка необхідна для усунення шкоди.

3. У виняткових випадках, коли затримка з впровадженням заходів, передбачених статтями 19 та/або 21 цієї Угоди, може призвести до шкоди, яку буде важко виправити, Сторона інформує Комітет перед застосуванням тимчасових заходів без попередніх консультацій. Такі консультації ініціюються відразу після застосування такого заходу.

Стаття 23
Платіжний баланс

1. Сторони намагаються уникати запровадження обмежувальних заходів для цілей підтримки платіжного балансу.

2. Сторона, яка має серйозні труднощі з платіжним балансом або перебуває під безпосередньою загрозою таких труднощів, може, відповідно до умов, передбачених ГАТТ 1994 року та Домовленістю СОТ щодо положень ГАТТ 1994 року стосовно платіжного балансу, вживати заходи з обмеження торгівлі, які повинні мати обмежену тривалість і бути недискримінаційними, і не може виходити за рамки того, що необхідно для виправлення ситуації з платіжним балансом.

3. Сторона, яка вживає заходи згідно з цією Статтею, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону.

Стаття 24
Державні торговельні підприємства

Права та зобов'язання Сторін по відношенню до державних торговельних підприємств регулюються Статтею XVII ГАТТ 1994 року та Домовленістю про тлумачення Статті XVII ГАТТ 1994 року, які цим вводяться до змісту і становлять частину цієї Угоди.

Розділ III
Торгівля послугами

Стаття 25
Сфера застосування

1. Цей розділ стосується заходів, що вживаються Сторонами у сфері торгівлі послугами. Цей розділ застосовується до всіх сфер торгівлі послугами.

2. Що стосується авіатранспортних послуг, цей Розділ не повинен застосовуватися до заходів, що впливають на права перевезень або заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов'язані з виконанням прав перевезень, за винятком поданих у параграфі 3 Додатку Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) з Авіатранспортних послуг. Визначення з параграфу 6 Додатку до ГАТС з Авіатранспортних послуг цим вводяться до змісту і є частиною цього Розділу.

3. Статті 28, 29 і 30 цієї Угоди не повинні застосовуватися до законів, норм або вимог, що регулюють придбання державними органами послуг для державних цілей, без наміру комерційного перепродажу чи наміру надання послуг для комерційного продажу.

Стаття 26
Впровадження положень з ГАТС

Там, де положення цього Розділу передбачають, що положення ГАТС вводяться до змісту і є частиною цього Розділу, значення термінів, використовуваних в положеннях ГАТС повинні розумітися наступним чином:

(a) "Член" означає Сторона;

(b) "Графік" означає Графік, зазначений у статті 41 цієї Угоди і той, що міститься в Додатку III до цієї Угоди, а також

(c) "Специфічне зобов'язання" означає специфічне зобов'язання у Графіку, зазначеному у статті 41 цієї Угоди.

Стаття 27
Визначення

Для цілей цього Розділу:

(a) наступні визначення зі статті I ҐАТС цим введені до змісту та є частиною цієї Угоди:

(i) "торгівля послугами";

(ii) "послуги" та

(iii) "послуга, надана для виконання владних повноважень";

(b) "заходи Сторони" означають заходи, вжиті Сторонами, як вони визначені у підпунктах (a) (i) та (ii) пункту 3 статті I ГАТС;

(c) "постачальник послуги" означає будь-яку особу, що постачає або хоче постачати послугу;¹

__________

¹ Якщо послуга не надана або її хотіли надати безпосередньо через юридичну особу, але через інші форми комерційної присутності, ніж відділення чи представницький офіс, постачальник послуги (тобто, юридична особа) повинен через таку комерційну присутність погодити режим, наданий для постачальників послуги згідно з цим Розділом. Такий режим повинен поширюватися на комерційну присутність, через яку була надана послуга або її хотіли надати і може не поширюватися на будь-які інші частини постачальника послуг, що знаходиться за межами території, де була надана послуга, чи її хотіли надати.

(d) "фізична особа іншої Сторони" означає фізичну особу, яка згідно із законодавством Сторони є:

(i) громадянином цієї Сторони, котрий проживає на території будь-якого з членів СОТ або

(ii) резидентом цієї Сторони, котрий постійно проживає на території держави будь-якої Сторони, якщо ця інша Сторона застосовує по суті таке ж ставлення до резидентів, як до своїх громадян у питаннях заходів при торгівлі послугами. Для надання послуги через присутність фізичних осіб (Спосіб 4), це визначення стосується резидентів цієї іншої Сторони, які проживають на території будь-якої Сторони або на території будь-якого члена СОТ;

(e) "юридична особа іншої Сторони" означає юридичну особу, яка:

(i) заснована або іншим чином організована за законами цієї іншої Сторони і бере участь у основних господарських операціях на території:

(aa) будь-якої Сторони або

(bb) будь-якого члену СОТ і перебуває у власності або контролюється фізичними особами цієї іншої Сторони або юридичними особами, які відповідають умовам підпункту (i) (aa)

або

(ii) у випадку постачання послуги через комерційну присутність, якщо вона перебуває у власності або контролюється:

(aa) фізичними особами цієї іншої Сторони або

(bb) юридичними особами цієї іншої Сторони, визначеними у підпункті (e) (i);

(f) наступні визначення Статті XXVIII ГАТС цим введені до змісту та є частиною цієї Угоди:

(i) "захід";

(ii) "надання послуги";

(iii) "заходи Членів, що здійснюють торгівлю послугами";

(iv) "комерційна присутність";

(v) "сектор послуги";

(vi) "послуга іншого Члена";

(vii) "монопольний постачальник послуги";

(viii) "споживач послуги";

(ix) "особа";

(x) "юридична особа";

(xi) "перебувати у власності", "контролюватися" і "бути філіалом" та

(xii) "прямі податки".

Стаття 28
Режим найбільшого сприяння

1. Без обмеження заходів, які вживаються у відповідності зі Статтею VII ГАТС та за винятком Списку вилучень з режиму найбільшого сприяння, що містяться у Додатку III до цієї Угоди, Сторона повинна негайно і беззастережно надати по відношенню до всіх заходів, які стосуються надання послуг, самих послуг або постачальників послуг іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що вона надає для подібних послуг і постачальників послуг будь-якої третьої сторони.

2. Пункт 1 цієї Статті не застосовується до режиму, що надається згідно з іншими існуючими або майбутніми договорами, укладеними однією зі Сторін і нотифікованими згідно зі Статтею V або Статтею V bis ГАТС.

3. Якщо Сторона укладає або змінює договір, зазначений у пункті 2, вона повинна негайно повідомити про це інші Сторони і має прагнути надати іншим Сторонам режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно до такого договору. Вищезгадана Сторона повинна, за запитом будь-якої іншої Сторони, обговорити введення до змісту цієї Угоди режиму, не менш сприятливого, ніж той, що надається згідно вищезгаданого договору.

4. Права та обов'язки Сторін щодо переваг, наданих сусіднім державам, повинні регулюватися параграфом 3 Статті II ГАТС, який вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 29
Доступ до ринку

Зобов'язання з доступу до ринку повинні регулюватися Статтею XVI ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 30
Національний режим

Зобов'язання щодо національного режиму повинні регулюватися Статтею XVII ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 31
Додаткові зобов'язання

Додаткові зобов'язання повинні регулюватися Статтею XVIII ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 32
Внутрішнє регулювання

1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися розумно, об'єктивно і неупереджено.

2. Кожна Сторона повинна мати або створити так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні органи чи процедури, які забезпечать на запит постачальника послуг, інтереси якого порушені, негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами, і, якщо це обґрунтовано, застосування заходів, які усувають відповідні адміністративні рішення, що впливають на торгівлю послугами. У тих випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати адміністративні рішення, про які йде мова, Сторона повинна гарантувати, що процедури дійсно забезпечують об'єктивний і неупереджений розгляд.

3. У випадках коли необхідно мати дозвіл Сторони на поставку послуг, компетентні органи влади цієї Сторони повинні протягом розумного проміжку часу після подання заявки, оформленої згідно з національним законодавством, інформувати заявника про рішення, прийняте щодо заявки. На запит заявника компетентні органи влади Сторони повинні надати без зайвої затримки інформацію про стан розгляду заявки.

4. Кожна Сторона повинна забезпечити адекватні процедури для перевірки компетентності фахівців будь-якої іншої Сторони.

Стаття 33
Визнання

1. З метою виконання своїх відповідних стандартів або критеріїв для погодження, ліцензування або сертифікації постачальників послуг, кожна Сторона повинна належним чином розглянути будь-які запити іншої Сторони для того, щоб визнати отримані освіту або досвід, відповідність вимогам, надані ліцензії або сертифікати у цій іншій Стороні. Таке визнання може здійснюватися на основі угоди або домовленості з цією іншою Стороною, або надаватися незалежно.

2. Коли Сторона на підставі угоди або домовленості визнає отриману освіту або досвід, відповідність вимогам або отримані ліцензії та сертифікати на території третьої сторони, Сторона повинна надати іншій Стороні відповідну можливість обговорити її вхід до такої угоди або домовленості, існуючої або майбутньої, або обговорити рівнозначну угоду або домовленість з нею. Коли Сторона надає визнання незалежно, вона повинна надати відповідну можливість іншій Стороні, щоб показати, що отримані освіта і досвід, відповідність вимогам, отримані ліцензії і сертифікати на території тієї іншої Сторони також повинні визнаватися.

3. Будь-яка така угода чи домовленість або незалежне визнання повинні відповідати положенням угоди СОТ, зокрема, параграфу 3 Статті VII ГАТС.

Стаття 34
Переміщення фізичних осіб

1. Ця Стаття застосовується до заходів відносно фізичних осіб, які є постачальниками послуг Сторони, і фізичних осіб Сторони, які найняті постачальником послуги Сторони з метою надання послуги.

2. Цей Розділ не повинен застосовуватися до заходів щодо фізичних осіб, які намагаються отримати доступ на ринок праці Сторони, а також не повинен застосовуватися до заходів щодо громадянства, місця проживання чи працевлаштування на постійній основі.

3. Фізичним особам, яких охоплює специфічне зобов'язання, повинно бути дозволено надання послуги у відповідності з умовами цього зобов'язання.

4. Цей Розділ не повинен перешкоджати Стороні застосовувати заходи для того, щоб регулювати в'їзд фізичних осіб іншої Сторони, або їх тимчасове перебування на її території, включаючи такі заходи, які необхідні для захисту недоторканності кордонів, забезпечення упорядкованого руху фізичних осіб через її кордони, за умови, що такі заходи не застосовуються у такий спосіб, щоб звести до нуля чи зменшити переваги, які отримуються будь-якою Стороною за умовами конкретного зобов'язання².

__________

² Сам факт вимоги отримання візи для фізичної особи не повинен вважатись таким, що скасовує або зменшує переваги згідно із специфічним зобов'язанням.

Стаття 35
Прозорість

Права та обов'язки Сторін щодо прозорості регулюються пунктами 1 і 2 Статті III і Статтею III bis ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 36
Монополії і виключні постачальники послуг

Права та обов'язки Сторін щодо монополій і виключних постачальників послуг повинні регулюватися пунктами 1, 2 і 5 Статті VIII ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 37
Практика ділових стосунків

Права та обов'язки Сторін щодо практики ділових стосунків повинні регулюватися Статтею IX ГАТС, яка цим вводиться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 38
Платежі і перекази

1. За винятком обставин, передбачених у статті 39, Сторона не повинна застосовувати обмежень щодо міжнародних переказів і платежів для поточних розрахунків з іншою Стороною.

2. Ніщо у цьому Розділі не повинно стосуватись прав та обов'язків Сторін згідно зі Статтями угоди Міжнародного валютного фонду (надалі іменується МВФ), включаючи використання заходів обміну валюти, які проводяться відповідно до статей угоди МВФ, за умови, що Сторона не повинна накладати обмежень на капітальні операції, що суперечить її конкретними зобов'язаннями щодо таких операцій, за винятком згідно зі Статтею 39 або на вимогу МВФ.

Стаття 39
Обмеження для захисту платіжного балансу

1. Сторони повинні намагатися уникати введення обмежень для захисту платіжного балансу.

2. Будь-яке обмеження для захисту платіжного балансу, прийняте або підтримуване Стороною згідно та у відповідності зі Статтею XII ГАТС, повинне застосовуватися згідно з цим Розділом.

Стаття 40
Винятки

Права та обов'язки Сторін щодо загальних винятків і винятків безпеки повинні регулюватися Статтею XIV і параграфом 1 Статті XIV bis ГАТС, які цим вводяться до змісту та є частиною цього Розділу.

Стаття 41
Графіки специфічних зобов'язань

1. Кожна Сторона повинна встановити у Графіку специфічні зобов'язання, які вона бере на себе згідно зі Статтями 29, 30 і 31 цієї Угоди. Що стосується секторів, де такі зобов'язання взяті, кожен Графік повинен вказувати:

(a) строки, обмеження і умови доступу до ринку;

(b) умови і застереження щодо національного режиму;

(c) зобов'язання, що стосуються додаткових зобов'язань, перелічені у статті 31 цієї Угоди; і

(d) де це властиве, часові рамки для впровадження таких зобов'язань і дату набуття чинності такими зобов'язаннями.

2. Заходи, несумісні зі статтями 29 і 30 цієї Угоди, повинні вживатися, як вказано у параграфі 2 статті XX ГАТС.

3. Графіки специфічних зобов'язань Сторін містяться у Додатку III.

Стаття 42
Зміна Графіків специфічних зобов'язань

Сторони повинні, відповідно до письмового запиту Сторони, проводити консультації, щоб обговорити будь-які зміни або відкликання конкретного зобов'язання з Графіку специфічних зобов'язань Сторони, що зробила такий запит. Консультації повинні бути проведені протягом трьох місяців після того, як Сторона зробила свій запит. У консультаціях Сторони повинні прагнути забезпечити, щоб загальний рівень взаємовигідних зобов'язань був не менш сприятливим для торгівлі, ніж той, що був відображений у Графіку специфічних зобов'язань перед проведенням консультацій. Зміни Графіків специфічних зобов'язань є предметом процедур, встановлених у Статтях 55 і 58 цієї Угоди.

Стаття 43
Перегляд

З метою подальшої лібералізації торгівлі послугами між собою, а особливо усунення практично всієї залишкової дискримінації у десятирічний період, Сторони повинні переглядати свої Графіки специфічних зобов'язань і свої списки вилучень з режиму найбільшого сприяння щонайменше раз у два роки, або частіше, якщо це погоджено, особливо беручи до уваги будь яку самостійну лібералізацію і роботу, яка проводиться за сприяння СОТ. Перший такий перегляд повинен відбутися не пізніше, як через три роки після набуття чинності цією Угодою.

Стаття 44
Додатки

Наступні додатки створюють невід'ємну частину цього Розділу:

- Додаток III (Графіки специфічних зобов'язань та Списки вилучень з режиму найбільшого сприяння);

- Додаток IV (Фінансові послуги); та

- Додаток V (Телекомунікаційні послуги).

Розділ IV
Вирішення спорів

Стаття 45
Сфера застосування

1. Положення цього Розділу застосовуються по відношенню до вирішення будь-яких спорів стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди за винятком випадків, коли цією Угодою передбачено інше.

2. Спори стосовно одного і того самого питання, що виникають як згідно з цією Угодою, так і згідно з Угодою СОТ, можуть бути врегульовані на будь-якому з двох форумів на розсуд Сторони, що подала скаргу. Обраний таким чином форум використовується при виключенні іншого форуму.

3. Для цілей пункту 2 цієї Статті вважається, що процедури вирішення спорів згідно з Угодою СОТ ініціюються на запит Сторони щодо створення групи експертів відповідно до Статті 6 Домовленості СОТ про правила і процедури вирішення спорів, тоді як процедури врегулювання спорів згідно з цією Угодою ініціюються на запит щодо проведення арбітражу відповідно до пункту 1 Статті 48.

4. До того, як Сторона ініціює процедуру вирішення спорів згідно з Угодою СОТ проти іншої Сторони, ця Сторона повідомляє іншу Сторону про свій намір.

Стаття 46
Посередництво, примирення або медіація

1. Посередництво, примирення та медіація є процедурами, які проводяться добровільно за згодою Сторін. Вони можуть починатися та закінчуватися у будь-який час. Вони можуть продовжуватися у той час, коли тривають процедури арбітражної комісії, створеної відповідно до цього Розділу.

2. Процедури з використанням посередництва, примирення та медіації є конфіденційними з урахуванням прав Сторін на будь-яких інших процесах.

Стаття 47
Консультації

1. Сторони у будь-який час прагнуть досягти згоди щодо тлумачення і застосування цієї Угоди та докладають усіх зусиль шляхом співпраці та проведення консультацій задля досягнення взаємоприйнятного рішення з будь-якого питання, поставленого відповідно до цієї Статті.

2. Сторона може зробити письмовий запит щодо проведення консультацій з іншою Стороною, якщо вона вважає, що захід або інше питання є несумісними з цією Угодою. Сторона, яка робить запит щодо проведення консультацій, у той самий час надає письмове повідомлення про це іншій Стороні. Сторона, якій адресовано запит, надає відповідь на цей запит протягом 10 днів після дати його одержання. Консультації відбуваються у Комітеті за винятком випадків, коли Сторона, яка зробила запит, і Сторона, яка одержала запит, домовляться про інше.

3. Консультації починаються впродовж 30 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій. Консультації з термінових питань, у тому числі стосовно товарів, що швидко псуються, починаються впродовж 15 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій. Якщо Сторона, якій адресовано запит, не відповідає протягом 10 днів або не вступає в процес консультацій протягом 30 днів після дати одержання запиту щодо проведення консультацій, або протягом 15 днів у разі термінових питань, Сторона, яка робить запит, має право вимагати створення арбітражної комісії відповідно до пункту 4 Статті 48 цієї Угоди.

4. Сторони спору надають достатню інформацію, яка дозволяє провести повний розгляд того, яким чином захід або інше питання є несумісним з цією Угодою, і ставляться до будь-якої конфіденційної або службової інформації, якою вони обмінюються в ході консультацій, так само, як і Сторона, що надає інформацію.

5. Консультації є конфіденційними з урахуванням прав Сторін на будь-яких подальших процесах.

Стаття 48
Створення арбітражної комісії

1. Якщо у результаті консультацій, зазначених у Статті 47 цієї Угоди, не вдається досягти вирішення спору протягом 60 днів у випадку термінових питань, у тому числі стосовно швидкопсувних товарів, після дати одержання запиту щодо проведення консультацій Стороною, проти якої подано скаргу, спір може бути переданий до арбітражної комісії шляхом надання письмового запиту Стороною, що скаржиться, Стороні, проти якої подано скаргу.

2. У запиті щодо проведення арбітражу зазначається конкретний захід або інше питання та надається стислий опис правових підстав для скарги.

3. Арбітражна комісія складається з трьох членів, які призначаються згідно з Факультативними правилами арбітражного розгляду спорів між двома державами Постійної палати третейського суду, що набрали чинності 20 жовтня 1992 року (далі - Факультативні правила). Датою створення арбітражної комісії є дата, коли призначено її Голову.

4. За винятком випадків, коли сторони спору протягом 20 днів з дати одержання запиту про створення арбітражної комісії домовляться про інше, завданням арбітражної комісії є:

"Вивчати у світлі відповідних положень цієї Угоди питання, зазначене у запиті про створення арбітражної комісії відповідно до Статті 48 цієї Угоди, і робити висновки стосовно права і фактів разом з причинами, а також надавати рекомендації, якщо є, з метою вирішення спору і виконання постанови".

Стаття 49
Процедури арбітражної комісії

1. За винятком випадків, коли інше передбачено цією Угодою або домовленістю, досягнутою між сторонами спору, процедури арбітражної комісії регулюються Факультативними правилами.

2. Арбітражна комісія розглядає питання, передане їй у запиті про створення арбітражної комісії у світлі відповідних положень цієї Угоди, що тлумачиться відповідно до правил тлумачення міжнародного публічного права.

3. За винятком випадків, коли сторони спору домовляться про інше, слухання арбітражної комісії проходять у Женеві. Мовою будь-якого процесу є англійська мова. Слухання арбітражної комісії є відкритими для публіки за винятком випадків, коли сторони спору домовляться про інше.

4. До арбітражної комісії не надаються повідомлення ex parte стосовно питань, які розглядаються.

5. Письмові подання Сторони, письмові версії усних заяв і відповіді на запитання, поставлені до арбітражної комісії, повинні, у той самий час, коли вони подаються до арбітражної комісії, передаватися цією Стороною іншій стороні спору.

6. Сторони повинні вважати конфіденційною інформацію, представлену іншою Стороною арбітражній комісії, якщо ця Сторона визначила її як конфіденційну.

7. Рішення арбітражної комісії ухвалюються більшістю голосів її членів. Будь-який член комісії може висловлювати окремі думки з питань, щодо яких не було досягнуто одностайної згоди. Арбітражна комісія не повинна розкривати інформацію про те, які члени комісії підтримали думку більшості або думку меншості.

Стаття 50
Звіти арбітражної комісії

1. Як загальне правило, арбітражна комісія надає початковий звіт, що містить її висновки і постанови, сторонам спору не пізніше 90 днів з дати створення арбітражної комісії. Ні в якому разі вона не повинна робити це пізніше, ніж через п'ять місяців після цієї дати. Сторона спору може подавати письмові коментарі до арбітражної комісії щодо її початкового звіту протягом 14 днів після одержання звіту. Арбітражна комісія надає сторонам спору остаточний звіт протягом 30 днів після одержання ними початкового звіту.

2. Остаточний звіт, а також будь-які постанови відповідно до Статей 52 і 53 цієї Угоди, надаються Сторонам. Звіти оприлюднюються за винятком випадків, коли сторони спору вирішать інакше.

3. Будь-яка постанова арбітражної комісії згідно з будь-яким положенням цього Розділу є остаточною й обов'язковою для сторін спору.

Стаття 51
Призупинення або припинення розгляду арбітражної комісії

1. За згодою сторін спору арбітражна комісія може призупинити свою роботу в будь-який час на період, що не перевищує 12 місяців. Якщо робота арбітражної комісії була призупинена на термін понад 12 місяців, повноваження арбітражної комісії з розгляду спору втрачають силу, якщо сторони спору не домовляться про інше.

2. Сторона, що скаржиться, може відкликати свою скаргу в будь-який час до видання остаточного звіту. Таке відкликання здійснюється з урахуванням її права пізніше подати нову скаргу стосовно того самого питання.

3. Сторони спору можуть домовитися у будь-який час про припинення розгляду арбітражної комісії, створеної згідно з цією Угодою способом надання спільного повідомлення Голові цієї арбітражної комісії.

4. Арбітражна комісія може на будь-якій стадії розгляду до видання остаточного звіту запропонувати сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Стаття 52
Виконання остаточного звіту

1. Відповідна Сторона невідкладно виконує постанову арбітражної комісії. Якщо на практиці не представляється можливим зробити це негайно, сторони спору докладають зусиль для досягнення домовленості щодо розумного періоду часу для цього. За відсутності такої домовленості протягом 30 днів з дати видання остаточного звіту, кожна сторона спору може звернутися до початкової арбітражної комісії за визначенням тривалості розумного періоду часу в світлі конкретних обставин справи. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 30 днів з моменту такого звернення.

2. Відповідна сторона спору надає повідомлення іншій стороні спору про захід, вжитий з метою виконання постанови арбітражної комісії, а також надає детальний опис того, яким чином цей захід забезпечує виконання, достатній, щоб інша сторона могла оцінити цей захід.

3. У разі виникнення розбіжностей щодо існування заходу з виконання постанови арбітражної комісії або відповідності цього заходу постанові арбітражної комісії, такий спір вирішується тією самою арбітражною комісію до звернення за компенсацією або призупинення пільг відповідно до Статті 53. Постанова арбітражної комісії, як правило, виноситься протягом 90 днів.

Стаття 53
Компенсація і призупинення пільг

1. Якщо відповідна Сторона належним чином не виконує постанову в остаточному звіті протягом розумного періоду часу, як передбачено у пункті 1 Статті 52, ця Сторона, на запит Сторони, що скаржиться, приступає до консультацій з метою досягнення згоди щодо взаємоприйнятної компенсації. Якщо така згода не була досягнута протягом 20 днів після запиту, Сторона, що скаржиться, має право призупинити застосування пільг, що надаються за цією Угодою, але лише у тій мірі, яка є еквівалентною шкоді, завданій заходом або питанням, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою.

2. При розгляді питання, які пільги слід призупинити, Сторона, що скаржиться, повинна спочатку розглянути призупинення пільг у тому самому секторі чи секторах, яким завдана шкода внаслідок заходу або питання, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою. Сторона, що скаржиться, яка вважає, що на практиці не представляється можливим або ефективним призупинити пільги у тому самому секторі чи секторах, може призупинити пільги в інших секторах.

3. Сторона, що скаржиться, надає повідомлення іншій стороні спору про пільги, які вона має намір призупинити, підстави для такого призупинення і час, коли почнеться призупинення, не пізніше, ніж за 30 днів до дати, в яку призупинення повинне вступити в силу. Протягом 15 днів після цього повідомлення Сторона, проти якої подано скаргу, може звернутися до початкової арбітражної комісії за постановою стосовно того, чи є пільги, які Сторона, що скаржиться, пропонує призупинити, еквівалентними тим, що зазнали шкоди від заходу, який згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою, і чи таке запропоноване призупинення відповідає пунктам 1 і 2 цієї Статті. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 45 днів з дати звернення. Пільги не призупиняються до винесення постанови арбітражною комісією.

4. Компенсація і призупинення пільг є тимчасовими заходами, які застосовуються Стороною, що скаржиться, лише до того часу, коли захід або питання, що згідно з висновком арбітражної комісії є несумісними з цією Угодою, будуть анульовані або змінені таким чином, щоб привести їх у відповідність до цієї Угоди, або до того часу, коли сторони спору вирішать спір іншим чином.

5. На запит сторони спору, початкова арбітражна комісія виносить постанову щодо відповідності до її остаточного звіту будь-яких заходів з впровадження, прийнятих після призупинення пільг і, у світлі такої постанови, чи призупинення пільг слід припинити або змінити. Постанова арбітражної комісії виноситься протягом 30 днів з дати такого запиту.

Стаття 54
Інші умови

1. Якщо можливо, арбітражна комісія, зазначена у Статтях 52 і 53 цієї Угоди, складається з тих самих членів, які склали остаточний звіт. Якщо член початкової арбітражної комісії відсутній, призначення нового члена арбітражної комісії здійснюється відповідно до процедури відбору початкового члена арбітражної комісії.

2. Будь-який період часу, зазначений у цьому Розділі, може бути змінений за взаємною згодою Сторін.

Розділ V
Інституціональні положення

Стаття 55
Комітет з питань вільної торгівлі

1. Цим Сторони створюють українсько-чорногорський Комітет з питань вільної торгівлі (далі - Комітет) з метою забезпечення повного й ефективного впровадження положень цієї Угоди.

2. Завданнями Комітету є:

(а) наглядати та перевіряти стан виконання цієї Угоди inter alia шляхом всеохоплюючого огляду застосування положень цієї Угоди з належною увагою до будь-яких специфічних оглядів, що містяться у цій Угоді;

(б) відстежувати можливість подальшого усунення бар'єрів для торгівлі та інших обмежувальних заходів, що стосуються торгівлі між Сторонами;

(в) наглядати за подальшим розвитком цієї Угоди;

(г) намагатись вирішувати спори, що можуть виникнути стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди; та

(д) розглядати будь-які інші питання, що можуть мати вплив на дію цієї Угоди.

3. Комітет проводить засідання в міру необхідності на запит однієї зі Сторін в столицях обох держав по черзі, в узгоджену дату.

Розділ VI
Прикінцеві положення

Стаття 56
Виконання зобов'язань

Сторони вживають усі заходи, необхідні для забезпечення досягнення цілей цієї Угоди та виконання своїх зобов'язань за цією Угодою.

Стаття 57
Додатки

Додатки до цієї Угоди є її невід'ємною частиною. Комітет з питань вільної торгівлі може рекомендувати внесення змін до Додатків відповідно до національного законодавства Сторін.

Стаття 58
Зміни

Зміни та доповнення до цієї Угоди, а також до Додатків до неї оформлюватимуться окремими протоколами, які становитимуть невід'ємну частину цієї Угоди та набиратимуть чинності у порядку, передбаченому Статтею 60 цієї Угоди.

Стаття 59
Чинність і вихід з Угоди

1. Ця Угода укладається на невизначений строк.

2. Кожна Сторона цієї Угоди може припинити дію цієї Угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій Стороні. Угода припиняє дію в перший день сьомого місяця після дати, в яку було отримане повідомлення від іншої Сторони.

3. З урахуванням Статті 4 цієї Угоди, з дати вступу будь-якої із Сторін цієї Угоди до Європейського Союзу, ця Угода втрачає чинність.

4. Протягом шести місяців після припинення дії цієї Угоди її положення застосовуватимуться до всіх договорів, що укладаються під час строку дії цієї Угоди та у відповідності з нею з метою забезпечення повного виконання зобов'язань, що випливають з них.

Стаття 60
Набрання чинності

Ця Угода набирає чинності у перший день другого місяця з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання цією Угодою чинності.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижче зазначені уповноважені представники Сторін підписали цю Угоду.

УКЛАДЕНО у м. " " року у двох примірниках, кожний українською, чорногорською та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними. У разі розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди, текст англійською мовою має переважну силу.

Додаток I

Імпортні мита

Україна - перелік вилучень, що згадуються у статті 7

Додаток II

Правила
визначення походження та методи
адміністративного співробітництва

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1
Визначення термінів

Для цілей цього Додатку:

(a) "виробництво" означає обробку або переробку будь-якого характеру, включаючи збирання або специфічні операції;

(b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або частину тощо, використаний при виробництві продукту;

(c) "продукт " означає продукт, що знаходиться в процесі виробництва, навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій виробничій операції;

(d) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

(e) "митна вартість" означає вартість, що визначається згідно з Угодою про застосування Статті VII Генеральної угоди щодо Тарифів і Торгівлі 1994 року (Угода СОТ про оцінку товарів для митних цілей);

(f) "ціна франко-завод" означає ціну, сплачену на умовах "франко-завод" виробникові в Чорногорії або в Україні, на чиєму підприємстві було здійснено останні операції з обробки та переробки продукції, яка включає вартість усіх використаних матеріалів, виключаючи будь-які внутрішні податки, які будуть чи можуть бути повернені при експорті отриманої продукції;

(g) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент ввезення використовуваних матеріалів, що не походять з територій держав Сторін, або, в разі неможливості її встановлення або підтвердження, першу підтверджену ціну, що сплачена за матеріали у Чорногорії або в Україні;

(h) "вартість матеріалів, що походять з держави Сторони" означає вартість таких матеріалів, як визначено в пункті (g), застосовану з відповідними змінами (mutatis mutandis);

(i) "додана вартість" визначається як ціна франко-завод мінус митна вартість кожного з включених до складу матеріалів, які походять з інших країн, зазначених у статтях 3 і 4, або, якщо митна вартість є невідомою або не може бути підтверджена, то приймається як перша підтверджена ціна, що сплачена за матеріали в Чорногорії або в Україні;

(j) "групи" та "позиції" означає групи та позиції (на рівні 4-х знаків) відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, зазначеній у цьому Додатку як "Гармонізована система" або ГС;

(k) "класифікований" стосується класифікації продукту або матеріалу за відповідною групою;

(l) "партія товарів" означає продукти, які або одночасно надсилаються одним експортером одному одержувачу, або за одним транспортним документом на їхнє транспортування від одного експортера до одержувача, або, за відсутності такого документа, за одним рахунком-фактурою;

(m) "території" включає територіальні води.

Розділ II
Визначення концепції "Продукція походженням
з територій держав Сторін"

Стаття 2
Загальні вимоги

1. Для цілей застосування цієї Угоди, нижченаведені продукти вважаються такими, що походять із Чорногорії:

(a) продукти, повністю отримані в Чорногорії, в межах значення статті 5;

(b) продукти, отримані в Чорногорії, що включають до свого складу матеріали, які не повністю отримані в Чорногорії, за умови, що такі матеріали були піддані достатньому виготовленню або обробці у Чорногорії в межах значення статті 6;

2. Для цілей застосування цієї Угоди, нижченаведені продукти вважаються такими, що походять з України:

(a) продукти, повністю отримані в України, в межах значення статті 5;

(b) продукти, отримані в Україні, що включають до свого складу матеріали, які не повністю отримані в Україні, за умови що такі матеріали були піддані достатньому виготовленню або обробці в Україні в межах значення статті 6.

Стаття 3
Кумуляція в Чорногорії

Без обмеження положень пункту 1 статті 2, продукти вважаються такими, що походять із Чорногорії, якщо такі продукти там отримані, включають до свого складу матеріали, що походять з України, за умови, що обробка або переробка, здійснені у Чорногорії, виходять за межі операцій, зазначених у статті 7. Такі продукти необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Стаття 4
Кумуляція в Україні

Без обмеження положень пункту 2 статті 2, продукти вважаються такими, що походять з України, якщо такі продукти там отримані, включають до свого складу матеріали, що походять із Чорногорії, за умови, що обробка або переробка, здійснені в Україні, виходять за межі операцій, зазначених у статті 7. Такі продукти необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Стаття 5
Продукти, повністю отримані у державах Сторін

1. Нижченаведені продукти вважаються повністю отриманими у Чорногорії або в Україні:

(a) мінеральні продукти, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) продукти рослинного походження, зібрані там;

(c) живі тварині, народжені й вирощені там;

(d) продукти, отримані від вирощених там живих тварин;

(e) продукти полювання та рибальства, отримані там;

(f) продукти рибальства та інші морські продукти, отримані поза територіальних вод Чорногорії або України їхніми суднами;

(g) продукти, виготовлені на борту їхніх плавучих рибопереробних підприємств з продуктів, зазначених у підпункті (f);

(h) використані предмети, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані автомобільні покришки, придатні виключно для їхнього відновлення або використання в якості відходів;

(i) відходи та сміття, що отримуються в результаті виробничих процесів, що здійснюються там;

(j) продукти, видобуті з морського дна чи з шельфу за межами територіальних вод, за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на розробку та експлуатацію цієї ділянки морського дна або шельфу;

(k) товари, вироблені виключно з продуктів, зазначених у підпунктах з (a) до (j).

2. Терміни "їхні судна" та "їхні плавучі рибопереробні підприємства" у пункті 1 (f) та (g) застосовуються виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств:

(a) які зареєстровані або приписані в Чорногорії або в Україні;

(b) які ходять під прапором Чорногорії або України;

(c) які, принаймні, на 50% є власністю громадян Чорногорії або України, або компанії, що має головний офіс в одній з цих держав, при цьому менеджер або менеджери, Голова Ради Директорів або Наглядової Ради, а також більшість членів таких рад є громадянами Чорногорії або України, і, додатково для компаній з обмеженою відповідальністю або простих товариств, принаймні 50% капіталу яких належить таким державам або державним органам або громадянам вказаних держав;

(d) капітан та офіцери яких є громадянами Чорногорії або України;

та

(e) принаймні 75% команди яких є громадянами Чорногорії або України.

Стаття 6
Продукти з достатнім рівнем обробки або переробки

1. З метою виконання положень Статті 2, продукти, які не є повністю отриманими, вважаються підданими достатньому рівню обробки або переробки при виконанні умов, викладених у переліку Доповнення II.

Вищезгадані умови визначають для усіх продуктів, на які поширюється дія цієї Угоди, процедури з обробки або переробки, яким повинні бути піддані матеріали, що не походять з держав Сторін, які використовуються у виробництві, та застосовуються виключно для таких матеріалів. Таким чином якщо продукт, що набув статусу походження з держав Сторін шляхом виконання умов вказаних у переліку, використовується для виготовлення іншого продукту, то умови, що застосовуються до продукту, до складу якого він входить, не застосовуються для нього при цьому матеріали, що не походять з держав Сторін, які можуть бути використані у його виробництві, не приймаються до уваги.

2. Не приймаючи до уваги пункт 1, матеріали, що не походять з держав Сторін, які, відповідно до умов, викладених у переліку, не можуть бути використані при виробництві продукту, можуть все ж таки бути використані, за умови якщо:

(a) їхня загальна вартість не перевищує 10 відсотків ціни франко-завод продукту;

(b) будь-які граничні максимальні значення відсотків, наведені у переліку для матеріалів, що не походять з держав Сторін, не перевищуються під час застосування цього пункту.

Цей пункт не застосовується до продуктів, на які поширюється дія Груп з 50 до 63 Гармонізованої Системи.

3. Пункти 1 та 2 не застосовуються за умов виконання Статті 7.

Стаття 7
Недостатній рівень обробки або переробки

1. Без обмеження положень статті 2, нижченаведені операції вважаються такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для підтвердження статусу продукту як такого, що вироблений на території держави Сторони, не приймаючи до уваги виконання вимог статті 6:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у справному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(c) миття, очищення; видалення пилу, окису, олії, фарби або іншого покриття;

(d) прасування або віджимання текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущування, часткове або повне відбілювання, полірування та лущення круп та рису;

(g) операції з фарбування цукру або формування рафінаду; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) лущення, виймання кісточок та відлущування фруктів, горіхів та овочів;

(i) загострювання, просте шліфування або просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, градація, доведення до відповідного стану (включаючи збирання наборів предметів);

(k) прості операції з поміщення у пляшки, банки, ємкості, сумки, ящики, коробки, прикріплювання етикеток, фіксування на листах картону або на дошках, та усі інші прості операції з пакування;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їх упаковці;

(m) просте змішування продуктів, незважаючи на характер таких продуктів, включаючи змішування цукру з будь-якими іншими матеріалами;

(n) прості операції зі збирання частин предметів для отримання цілісного предмету або розбирання продукту на частини;

(o) поєднання двох або більше операцій, зазначених у пунктах з (a) до (n);

(p) забій худоби.

2. Усі операції, здійснені у Чорногорії або Україні з даним продуктом, мають враховуватись разом при визначенні того, чи здійснена обробка або переробка для даного продукту повинна вважатись недостатньою відповідно до положень параграфу 1 цієї статті.

Стаття 8
Одиниця кваліфікації

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цього Додатку є окремий продукт, який при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи розглядається як базова одиниця.

З цього випливає, що:

(a) коли продукт, що складається з групи предметів або отримується шляхом збирання предметів, класифікується згідно з положеннями Гармонізованої Системи як єдина товарна група, то він в цілому становить одиницю кваліфікації;

(b) якщо партія складається з декількох ідентичних продуктів, що класифікуються під однією товарною групою Гармонізованої системи для застосування положень цієї статті, кожен з продуктів має розглядатись індивідуально при застосуванні положень цього Додатку.

2. Коли, згідно з Загальним Правилом 5 Гармонізованої Системи, для цілей класифікації пакування є невід'ємною частиною продукту, для цілей визначення походження воно також розглядається як невід'ємна частина продукту.

Стаття 9
Комплектуючі, запасні частини та інструменти

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є частиною звичайного обладнання та включені до їхньої ціни або зазначені в одному й тому ж рахунку-фактурі, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Стаття 10
Набори

Набори, як встановлено Загальним Правилом 3 Гармонізованої системи, розглядаються як такі, що походять з держав Сторін якщо всі продукти, що є складовими частинами, походять з держав Сторін. При цьому, якщо набір складений з продуктів, що походять з держав Сторін, та продуктів, що не походять з держав Сторін, цілісний набір розглядається як такий, що походить з держав Сторін за умови, якщо вартість продуктів, що не походять з держав Сторін, не перевищує 15 відсотків ціни набору франко-завод.

Стаття 11
Нейтральні елементи

Для визначення того, чи походить продукт з держав Сторін, визначення походження нижченаведених продуктів, які можуть бути використані при виробництві, не є необхідним:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) товари, які не входять або не передбачається, що вони входять, до складу кінцевого продукту.

Розділ III
Територіальні вимоги

Стаття 12
Принцип територіальності

1. За виключенням випадків, зазначених у Статтях 3 та 4 та пункті 3 цієї статті, умови для отримання статусу походження з держав Сторін, викладені у Розділі II, повинні задовольнятися без перешкод в Україні або у Чорногорії.

2. За виключенням випадків, зазначених у Статтях 3 та 4, якщо товари походженням з держав Сторін, експортовані із Чорногорії або з України до іншої країни, повернуто, вони повинні розглядатися як такі, що не походять з держав Сторін, якщо митним органам не буде переконливо доведено, що:

(a) товари, які повернуто, є тими товарами, які були експортовані;

та

(b) вони не піддавалися будь-яким операціям, окрім операцій, необхідних для підтримання їх у справному стані під час перебування у такій країні або під час експорту.

3. При вивезенні матеріалів зі Чорногорії або з України та подальшому їхньому реімпорту в Чорногорію або в Україну, на отримання статусу вказаних матеріалів як таких, що походять з держав Сторін відповідно до умов, викладених у Розділі II, не впливають процедури з обробки або переробки, проведені за межами Чорногорії або України, за умов, якщо:

(a) вказані матеріали повністю отримані у Чорногорії або в Україні або перед їхнім вивезенням були піддані операціям з обробки або переробки, які виходять за межі операцій, зазначених у Статті 7;

та

(b) митним органам переконливо доведено, що:

i) реімпортовані товари отримані шляхом операцій з обробки або переробки експортованих матеріалів;

та

ii) загальна додана вартість, отримана поза меж Чорногорії або України шляхом застосування положень цієї статті не перевищує 10 відсотків ціни франко-завод загального кінцевого продукту, щодо якого вимагається отримання статусу продукту походженням з держави Сторони.

4. З метою виконання пункту 3, умови отримання статусу походження з держави Сторони, викладені у Розділі II, на застосовуються до операцій з обробки або переробки, проведених за межами України або Чорногорії. Але коли правило, яке міститься у переліку Доповнення II, що встановлює максимальну вартість всіх матеріалів, що не походять з України або Чорногорії, які включаються до складу, застосовується при визначенні статусу походження кінцевого продукту, то загальна вартість матеріалів, що не походять з України або зі Чорногорії, включених до складу продукту на території заінтересованої сторони, що збільшена на загальну додану вартість, отриману поза меж України або Чорногорії шляхом застосування положень цієї статті, не перевищує встановленого відсотка.

5. З метою застосування положень пунктів 3 та 4, термін "загальна додана вартість" означає всі витрати, що виникають за межами України або Чорногорії, включаючи вартість матеріалів, включених до складу за межами України або Чорногорії.

6. Положення пунктів 3 та 4 не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, викладеним у переліку Доповнення II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки тільки за умови застосування положень пункту 2 статті 6.

7. Положення пунктів 3 та 4 не застосовуються до продуктів, класифікованих у Групах Гармонізованої Системи з 50 до 63.

8. Операції з обробки або переробки будь-якого характеру, на які поширюється дія положень цієї статті, та які проведені за межами Чорногорії або України, проводяться згідно з режимом переробки за межами митної території або подібним режимом.

Стаття 13
Пряме транспортування

1. Преференційний режим, передбачений Угодою, застосовується виключно до продуктів, які задовольняють вимогам цього Додатку, що транспортуються безпосередньо між Чорногорією та Україною. В той же час, продукти, що складають одну цілісну товарну партію, можуть транспортуватися через інші території, з використанням, за необхідності, перевантаження або із застосуванням тимчасового складування на таких територіях, за умови, що у країні транзиту або складування вони залишаються під наглядом митних органів та не піддаються іншим операціям, окрім вивантаження, перевантаження або операціям, покликаним зберегти їх у справному стані.

Продукти, що походять з України або із Чорногорії, можуть транспортуватися трубопровідним транспортом по території іншій, аніж територія України або Чорногорії.

2. Свідчення виконання умов, встановлених у пункті 1, надаються митним органам країни імпорту шляхом представлення:

(a) єдиного транспортного документа, який поширюється на проїзд з території країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифікату, виданого митними органами країни транзиту:

(i) який містить детальний опис продуктів;

(ii) який вказує дати вивантаження та перевантаження продуктів, та, за необхідності, назви суден або інших використаних видів транспорту;

та

(iii) який засвідчує умови, за яких продукти перебували на території країни транзиту; або

(c) за неспроможності надати вищенаведене, будь-які підтверджуючі документи.

Стаття 14
Виставки

1. На продукти походженням з України або Чорногорії, відіслані на виставку у країну іншу, аніж Україна або Чорногорія, та продані там після виставки, при їхньому ввезенні в Україну або Чорногорію поширюються положення Угоди, за умови, що для задовольняння митних органів доведено, що:

(a) експортер відправив такі продукти із Чорногорії або з України до країни проведення виставки та демонстрував їх на виставці;

(b) продукти були продані експортером, або експортер розпорядився ними іншим чином на користь особи в Україні або у Чорногорії;

(c) під час виставки або безпосередньо після виставки продукти було відправлено у тому стані, у якому їх було відіслано на виставку;

та

(d) з часу відвантаження продуктів на виставку, їх не було використано з жодною іншою метою, окрім демонстрація на виставці.

2. Відповідно до положень Розділу V, має бути видане або оформлене підтвердження походження, та подане митним органам країни імпорту звичайним способом. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності, можуть вимагатися додаткові документальні свідчення умов, за яких продукти було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 застосовується до будь-яких торговельних, промислових, сільсько-господарських або професійних виставок, ярмарок та подібних відкритих заходів або показів, які організовано не для приватних цілей в магазинах або офісах з метою продажу іноземних продуктів, та протягом яких продукти залишаються під митним контролем.

Розділ IV
Зменшення або звільнення від сплати мит

Стаття 15
Заборона зменшення або звільнення від сплати мит

1. Матеріали, що не походять з України або із Чорногорії, використані у виробництві продуктів, що походять з України або із Чорногорії, щодо яких видано або оформлено підтвердження походження відповідно до положень Розділу V, не підлягають в Україні та у Чорногорії будь-якому зменшенню або звільненню від сплати мит.

2. Заборона, що міститься у пункті 1, застосовується до будь-яких правил щодо відшкодування сплачених сум або звільнень від сплати мит та інших платежів, які мають еквівалентний ефект, частково або повністю, що стягуються в Україні або у Чорногорії з матеріалів, використаних у виробництві, якщо таке відшкодування або звільнення від сплати застосовуються безпосередньо або за своєю дією при експорті продуктів, отриманих з вказаних матеріалів, коли вони не утримуються для внутрішнього використання в Україні або в Чорногорії.

3. Експортер продукту, на який поширюється дія підтвердження походження, готовий у будь-який час на запит митних органів надати всі відповідні документи, що свідчать про відсутність отримання повернення мит, сплачених з матеріалів, що не походять з Україні або Чорногорії, використаних при виробництві вказаних продуктів, та про те, що всі мита та платежі, що мають еквівалентний ефект, які стягуються з таких матеріалів, сплачено.

4. Положення пунктів з 1 до 3 також застосовуються до пакування в межах значення пункту 2 статті 8, до комплектуючих, запасних частин та інструментів в межах значення статті 9 та до продуктів в наборі в межах значення статті 10, якщо такі предмети не походять з України або із Чорногорії.

5. Положення пунктів з 1 до 4 застосовуються виключно до матеріалів того ж характеру, як і ті, на які поширюється дія Угоди. Більше того, вони не виключають застосування системи експортного відшкодування на сільськогосподарські продукти, що застосовується при експорті відповідно до положень Угоди.

Розділ V
Підтвердження походження

Стаття 16
Загальні вимоги

1. На продукти, що походять із Чорногорії, при їх імпорті до України, та продукти, що походять з України, при їх імпорті до Чорногорії, поширюються положення цієї Угоди, при наданні:

(a) сертифікату походження EUR.1, зразок якого наведено у Доповненні III;

або

(b) у випадку, зазначеному у пункті 1 статті 22, декларації, надалі названої "декларацією про походження", яка наводиться експортером у рахунку-фактурі, оповіщенні про поставку або іншого комерційного документа, який описує такі товари настільки детально, наскільки це є необхідно для їхньої ідентифікації; текст декларації про походження наведений у Доповненні IV.

2. Незважаючи на положення пункту 1, для поширення дії Угоди на продукти, що походять з держав Сторін в межах значення цього Додатку, у випадках, зазначених у статті 27, не є необхідним подання будь-яких вищезазначених документів.

Стаття 17
Процедура оформлення сертифікату походження EUR.1

1. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами країни експорту за заявкою, що подається експортером у письмовій формі, або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. З цією метою експортер або його уповноважений представник заповнюють сертифікат походження EUR.1 та форму заявки, зразок якої наведено у Доповненні III. Такі форми заповнюються однією із тих мов, якою оформлено Угоду або англійською та у відповідності з положеннями національного законодавства країни експорту. Якщо ці форми заповнюються від руки, вони повинні бути заповнені ручкою друкованими літерами. Опис продукту надається у графі, зарезервованій з цією метою, без залишення вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Експортер, що подає заяву про оформлення сертифікату походження EUR.1, готовий у будь-який час за запитом митних органів країни експорту, в якій видано сертифікат походження EUR.1, надати всі відповідні документи, що засвідчують походження відповідних продуктів з держав Сторін, а також виконання інших вимог цього Додатку.

4. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами Чорногорії або України, якщо відповідні продукти можуть розглядатися як продукти походженням із Чорногорії або з України та задовольняють іншим вимогам цього Додатку.

5. Митні органи повинні вживати усіх заходів, необхідних для підтвердження походження продуктів та виконання інших вимог цього Додатку. З цією метою вони мають право вимагати будь-яких доказів та проводити будь-які інспекції за рахунок експортера або будь-які інші перевірки, які вважатимуться доцільними. Вони також забезпечують належне заповнення форм, зазначених у пункті 2. Зокрема, вони перевіряють, що місце, зарезервоване для опису продуктів, заповнене у такий спосіб, який виключає будь-які можливості для внесення неправомірних доповнень.

6. Дата оформлення сертифікату походження EUR.1 зазначається у графі 11 сертифікату.

7. Сертифікат походження EUR.1 оформлюється митними органами та видається експортерові як тільки відбувається або забезпечується фактичне вивезення.

Стаття 18
Сертифікат походження EUR.1, оформлений після перевезення

1. Незважаючи на положення пункту 7 статті 17, сертифікат походження EUR.1 може бути оформлений виключно після вивезення продуктів, до яких він відноситься, за таких умов:

(a) він не був оформлений під час вивезення з причин допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин;

або

(b) для задовольняння митних органів продемонстровано, що сертифікат походження EUR.1 був оформлений, але не був прийнятий з технічних причин.

2. З метою імплементації пункту 1, в своїй заяві експортер повинен вказати місце та дату вивезення продуктів, до яких відноситься сертифікат походження EUR.1, та вказати причини для такого запиту.

3. Митні органи можуть оформити сертифікат походження EUR.1 після здійснення перевезення виключно після перевірки відповідності інформації, наданої експортером у своїй заяві, інформації, що міститься у відповідній справі.

4. Сертифікат походження EUR.1, оформлений після перевезення, має супроводжуватися нижченаведеним написом, виконаним англійською мовою:

'ISSUED RETROSPECTIVELY'

5. Напис, зазначений у пункті 4, наводиться у графі "Remarks" ("Примітки") сертифікату походження EUR.1.

Стаття 19
Оформлення копії сертифікату походження EUR.1

1. У випадку крадіжки, втрати або знищення сертифікату походження EUR.1, експортер може звернутися до митних органів, які оформили такий сертифікат, з проханням про оформлення його дублікату на основі експортних документів, що знаходяться в їхньому розпорядженні.

2. Дублікат, виданий таким шляхом, має супроводжуватися нижченаведеним написом, виконаним англійською мовою:

'DUPLICATE'

3. Напис, зазначений у пункті 2, наводиться у графі "Remarks" ("Примітки") сертифікату походження EUR.1.

4. Дублікат. Який має містити дату оформлення оригінального сертифікату походження EUR.1, набуває чинності з такої дати.

Стаття 20
Оформлення сертифікату походження EUR.1
на основі попередньо оформленого або виписаного
підтвердження походження

Коли продукти, що походять з держав Сторін, розміщуються під контролем митних органів в Україні або у Чорногорії, з метою переміщення усіх або деяких з таких продуктів в рамках Чорногорії або України, можливою є заміна оригінального підтвердження походження на один або більше сертифікатів походження EUR.1. Сертификат(и) походження EUR.1, що оформлюються для заміни, оформлюються митним органом, під контроль яких розміщено продукти.

Стаття 21
Відокремлення для обліку

1. Якщо виникають значні витрати або матеріальні складнощі з утримання окремих запасів матеріалів, що походять з держав Сторін, та матеріалів, що не походять з держав Сторін, які є ідентичними та взаємозамінними, митні органи у відповідь на письмове прохання зацікавлених сторін можуть дозволити використати метод так званого "відокремлення для обліку" для управління такими запасами.

2. Використання цього методу повинно забезпечити, що протягом певного звітного періоду кількість отриманих продуктів, які можуть розглядатися такими, що походять з держав Сторін, є такою ж самою, як і кількість, яка може бути отримана у разі фізичного відокремлення запасів.

3. Митні органи можуть надати такий дозвіл при виконанні умов, які вони вважають прийнятними.

4. Облік за таким методом та його застосування відбувається на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, застосованих у країні виробництва продукту.

5. Особа, яка користується таким полегшенням процедури, може, у разі необхідності, видати або звернутись за свідоцтвом про походження для такої кількості продуктів, яка може вважатись як така, що має походження з держав Сторін. На запит митних органів така особа має надати підтвердження того, як поводились з цією кількістю продуктів.

6. Митні органи повинні здійснювати нагляд над використанням повноважень та можуть відкликати їх у будь-який час, коли особа, яка користується полегшенням процедури, не використовувала б неналежним чином ці повноваження або не спромоглась би виконати будь-яку іншу умову, викладену у цьому Додатку.

Стаття 22
Умови для оформлення декларації про походження

1. Декларація про походження, зазначена у підпункті (b) пункту 1 статті 16, може оформлюватися:

(a) схваленим експортером відповідно до значення, наведеного у статті 23,

або

(b) будь-яким експортером на будь-яку партію товарів, що складається з одного або більше одиниць упаковки, що містять продукти походженням з держав Сторін, загальна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Декларація про походження може оформлюватись якщо відповідні продукти можуть розглядатися як продукти походженням з України або зі Чорногорії та задовольняють інші вимоги цього Додатку.

3. Експортер, що оформлює декларацію про походження, готовий у будь-який час за запитом митних органів країни експорту надати усі відповідні документи, що засвідчують статус відповідних продуктів як таких, що походять з держав Сторін, а також виконання інших вимог цього Додатку.

4. Декларація про походження оформлюється експортером шляхом внесення тексту, проставлення відбитку штампу або друкування на рахунку-фактурі, оповіщенні про доставку або інших комерційних документах, декларації, текст якої наведено у Доповненні IV, використовуючи одну з мовних версій, наведених у цьому Доповненні та відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларацію оформлено рукописним текстом, вона має бути оформлена ручкою та друкованими літерами.

5. Декларація про походження містить оригінальний підпис експортера, проставлений вручну. В той же час, від схваленого експортера в межах значення статті 23 не вимагається підписувати такі декларації за умови, що він надає митним органам країни експорту письмове зобов'язання про те, що він приймає на себе повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, яка ідентифікує його таким же чином, якби її було підписано ним від руки.

6. Декларація про походження може бути оформлена експортером коли продукти, яких вона стосується, експортовані, або після вивезення, за умови, що її збережено у країні імпорту у період не довше двох років після ввезення продуктів, яких вона стосується.

Стаття 23
Схвалений експортер

1. Митні органи країни експорту можуть уповноважити будь-якого експортера, надалі названого "схваленим експортером", який здійснює часті відвантаження продуктів за цією Угодою, оформлювати декларацію про походження безвідносно до вартості продуктів, яких вона стосується. Експортер, що бажає бути таким чином уповноваженим, має запропонувати для задовольняння митних органів будь-які гарантії, необхідні для підтвердження походження продуктів з держав Сторін, а також для виконання інших вимог цього Додатку.

2. Митні органи можуть надати статус схваленого експортера при виконанні певних умов, яких вони вважають доцільними.

3. Митні органи надають схваленому експортерові номер митного уповноваження, який зазначається на декларації про походження.

4. Митні органи проводять моніторинг використання уповноваження схваленим експортером.

5. Митні органи можуть в будь-який час відкликати уповноваження. Уповноваження може бути відкликане тоді, коли схвалений експортер більше неспроможний запропонувати гарантії, зазначені у пункті 1, більше не виконує умов, зазначених у пункті 2, або іншим чином неналежно використовує наданий йому дозвіл.

Стаття 24
Термін дії підтвердження походження

1. Термін дії підтвердження походження становить шість місяців з дати оформлення у країні експорту; протягом зазначеного періоду воно має бути подане митним органам країни імпорту.

2. Підтвердження походження, подані митним органам країни імпорту після кінцевої дати представлення, зазначеної у пункті 1, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, у разі, якщо неспроможність подати такі документи до кінцевої дати була викликана винятковими обставинами.

3. В інших випадках простроченого представлення, митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження тоді, коли продукти було представлено до вказаної кінцевої дати.

Стаття 25
Подання підтвердження походження

Підтвердження походження подається митним органам країни імпорту у відповідності з процедурами, що застосовуються у такій країні. Вказані органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження; вони можуть також вимагати, щоб до імпортної декларації додавалося твердження імпортера про те, що з цією метою продукти відповідають умовам, необхідним для імплементації Угоди.

Стаття 26
Імпорт партіями

Якщо, на прохання імпортера та при виконанні умов, встановлених митними органами країни-імпортера, розібрані або незібрані товари, які у межах значень Загального правила 2 (а) Гармонізованої системи входять до Розділів XVI та XVII або товарних груп 7308 та 9406 Гармонізованої системи, імпортуються партіями, митним органам має бути подане єдине підтвердження походження при імпорті першої партії.

Стаття 27
Звільнення від підтвердження походження

1. Продукти, надіслані у формі невеликих пакунків від одних приватних осіб іншим приватним особам, або такі, що формують частину особистого багажу подорожуючої особи, вважаються такими, що походять з держав Сторін без необхідності подання підтвердження походження, за умови, що такі продукти не імпортуються в ході торгівлі та про них заявлено, що вони відповідають вимогам цього Додатку і якщо достовірність такої заяви не викликає сумнівів. У випадку пересилання продуктів поштою, таку декларацію може бути оформлено на бланку митної декларації CN22/CN23 або на аркуші паперу, доданого до цього документа.

2. Ввезення продуктів, яке не є регулярним та складається виключно з продуктів для особистого споживання отримувача або подорожуючої особи або їхніх родин, не розглядається як імпорт в ході торгівлі якщо з характеру та кількості продуктів очевидно, що таке ввезення не має комерційних цілей.

3. Більше того, загальна вартість таких продуктів не перевищує 500 євро для невеликих пакунків або 1200 євро для продуктів, що складають частину багажу подорожуючої особи.

Стаття 28
Підтверджуючі документи

Документи, зазначені у пункті 3 статті 17 та пункті 3 статті 22, використовувані для підтвердження того, що продукти, на які поширюється сертифікат походження EUR.1 або декларація про походження, можуть розглядатися як продукти походженням із Чорногорії або з України та задовольняють інші вимоги цього Додатку, можуть, серед іншого, включати такі документи:

(a) прямі свідчення процесів, виконуваних експортером або постачальником для отримання певних товарів, що містяться, наприклад, в його рахунках або внутрішньому обліку;

(b) документи, які підтверджують походження використаних матеріалів з держав Сторін, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні, де такі документи використовуються у відповідності з національним законодавством;

(c) документи, що засвідчують обробку або переробку матеріалів у Чорногорії або в Україні, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні, де такі документи використовуються у відповідності з національним законодавством;

(d) сертифікат походження EUR.1 або декларація про походження, що підтверджують походження використовуваних матеріалів з України або зі Чорногорії, видано або оформлено у Чорногорії або в Україні відповідно до цього Додатку, відповідно до правил походження, ідентичних правилам цього Додатку;

(e) відповідне свідчення щодо обробки або переробки, що мали місце поза територією Чорногорії або України відповідно до положень статті 12, за умови підтвердження задоволення вимог цієї Статті.

Стаття 29
Зберігання підтвердження походження
та підтверджуючих документів

1. Експортер, який подає заявку на отримання сертифікату походження EUR.1, зберігає принаймні протягом трьох років документи, зазначені у пункті 3 статті 17.

2. Експортер, який складає декларацію про походження, зберігає принаймні протягом трьох років її копію, а також документи, зазначені у пункті 3 статті 22.

3. Митні органи країни експорту, які видають сертифікат походження EUR.1 зберігають принаймні протягом трьох років заявку, зазначену у пункті 2 статті 17.

4. Митні органи країни імпорту зберігають принаймні протягом трьох років сертифікати походження EUR.1 та декларації про походження, які їм подаються.

Стаття 30
Розбіжності та формальні помилки

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, зазначеними у підтвердженні походження, та тими, що містяться у документах, поданих до митниці з метою проведення формальностей для здійснення імпорту продукції ipso facto не спричинять анулювання підтвердження походження, у разі, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленій продукції.

2. Очевидні формальні помилки, такі як друкарські помилки, допущені в підтвердженні походження, не спричиняють відхилення цього документа, у разі, якщо ці помилки не є такими, що викликають підозри щодо правдивості відомостей, наведених у цьому документі.

Стаття 31
Суми, виражені у євро

1. З метою застосування положень підпункту (b) пункту 1 статті 22 та пункту 3 статті 27 у випадках, коли рахунок-фактуру на продукцію виставлено в іншій валюті, аніж євро, суми в національній валюті Чорногорії та України, що дорівнюють сумі, вираженій в євро, щороку фіксуватимуться кожною із заінтересованих країн.

2. На товарні партії поширюється дія підпункту (b) пункту 1 статті 22 або пункту 3 статті 27 шляхом посилання на валюту, в якій виписано рахунок-фактуру, відповідно суми, зафіксованої Сторонами.

3. Суми, що використовуватимуться в окремій національній валюті, дорівнюють сумі, вираженій в євро станом на перший робочий день жовтня. Суми повідомляються Сторонами одна одній до 15 жовтня та використовуються з 1 січня наступного року. Комісія Європейських Співтовариств повідомляє усі заінтересовані країни про відповідні суми.

4. Країна може округлити в сторону збільшення або зменшення суму, отриману в результаті конвертації суми, вираженої в євро, в свою національну валюту. Округлена сума не може відрізнятися від суми, яка утворилася при конвертації, більше ніж на 5 відсотків. Країна може залишити без змін еквівалент суми в євро, виражений у своїй національній валюті, у разі, якщо на момент річного перегляду, про який йдеться у пункті 3, конвертація цієї суми до будь-якого округлення призводить до збільшення національного еквіваленту менше ніж на 15 відсотків. Еквівалент в національній валюті може залишитися незмінним, якщо конвертація призведе до зниження вартості еквівалента.

5. Суми, що виражені в євро, переглядаються Комітетом з вільної торгівлі на запит Чорногорії або України. При здійсненні цього перегляду Комітет з вільної торгівлі визначатиме доцільність збереження дії обмежень в незмінних цінах, про які йдеться. З цією метою він може вирішити модифікувати суми, виражені в євро.

Розділ VI
Заходи адміністративного співробітництва

Стаття 32
Взаємна допомога

1. Митні органи Чорногорії та України надають одне одному разом із зразками відбитків печаток, які використовують їхні уповноважені органи для видачі сертифікатів походження EUR.1, адреси митних органів, відповідальних за перевірку таких сертифікатів та декларацій про походження.

2. З метою забезпечення належного виконання цього Додатку, Чорногорія та Україна надають допомогу одне одному через відповідальні митні органи у перевірці автентичності сертифікатів походження EUR.1 або декларацій про походження та щодо правдивості інформації, яка наведена у цих документах.

Стаття 33
Перевірка підтвердження походження

1. Перевірки після митного оформлення для підтвердження походження здійснюється на випадковій основі або у випадках, коли митні органи країни імпорту мають ґрунтовні сумніви щодо автентичності таких документів, щодо походження продукції, про яку йдеться, або щодо виконання інших вимог цього Додатку.

2. З метою імплементації положень пункту 1 митні органи країни імпорту повертають сертифікат походження EUR.1 та рахунок-фактуру, у разі, якщо його було надано, декларацію про походження, або копії цих документів митним органам країни експорту із наданням, у разі необхідності, причин запиту. Будь-які отримані документи та інформація, яка припускає, що надана інформація про підтвердження походження є неправдивою, направляється разом із запитом на перевірку.

3. Перевірка здійснюється митними органами країни експорту. З цією метою вони мають право направити запит на отримання будь-яких доказів та здійснити будь-які перевірки рахунків експортера або будь-які інші перевірки, що вважаються необхідними.

4. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму певній продукції під час очікування результатів перевірки, випуск продуктів для вільного використання пропонується імпортерам за умов застосування будь-яких застережних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, які вимагали перевірки, інформуються про результати перевірки у якомога стислі терміни. Ці результати мають чітко визначати чи документи є автентичними та чи продукція, про яку йдеться, може вважатися такою, що походить із Чорногорії або України та задовольняє іншим вимогам цього Додатку.

6. У випадках ґрунтовних сумнівів, якщо протягом десяти місяців з дня запиту на перевірку не було надано відповіді або вона не містить достатньої інформації для визначення автентичності документів, про які йдеться, або дійсного походження товару, митні органи, що направляли запит, окрім виняткових обставин, відмовляють у наданні преференцій.

Стаття 34
Врегулювання суперечок

1. При виникненні суперечок щодо процедур перевірки, вказаних у Статті 33, які не можуть бути вирішені між митними органами, які направляють запит щодо перевірки, та митними органами, відповідальними за здійснення перевірки, або у разі порушення питання щодо трактування цього Додатку, вони направляються до Комітету з вільної торгівлі.

2. У всіх випадках врегулювання суперечок між імпортером та митними органами країни імпорту здійснюється відповідно до законодавства цієї країни.

Стаття 35
Санкції

Санкції накладаються на будь-яку особу, що оформлює документ, або віддає розпорядження щодо оформлення документа, який містить неправдиву інформацію з метою отримання преференційного режиму для продукції.

Стаття 36
Вільні зони

Продукти, що імпортуються із вільних зон кожної із Сторін, виключаються з преференційного режиму згідно з українсько-чорногорською Угодою про вільну торгівлю.

Розділ VII
Прикінцеві положення

Стаття 37
Внесення змін

Сторони можуть прийняти рішення про внесення змін до цього Додатку шляхом взаємної згоди. Будь-які зміни до цього Додатку набувають чинності відповідно до положень Статті 29 Угоди про вільну торгівлю між Сторонами та складають невід'ємну частину Додатку.

Додаток III

Доповнення I - Чорногорія - Графік специфічних зобов'язань і список вилучень з режиму найбільшого сприяння, що мають відношення до статей 41 та 44

Доповнення II - Україна - Графік специфічних зобов'язань і список вилучень з режиму найбільшого сприяння, що мають відношення до статей 41 та 44¹

__________

¹ Сторони домовились, що згідно цієї Угоди, у Додатку III, Україна зберігає свої зобов'язання в СОТ

Способи постачання: 1). Постачання через кордон 2). Споживання за кордоном 3). Комерційна присутність 4). Присутність фізичних осіб

Додаток I

Розуміння
сфери охоплення КОП 84 - Комп'ютерні
та пов'язані послуги

1. КОП 84 охоплює всі комп'ютерні та пов'язані послуги

2. Розвиток технологій привів до збільшення пропозицій таких послуг, як набору або пакет супутніх послуг, які можуть включати всі або деякі з основних функцій, перелічених у пункті 3. Наприклад, такі послуги, як веб або домен хостинг, послуг пошуку даних та розподілених обчислень кожне з яких складається з комбінації базових комп'ютерних функцій послуг.

3. Комп'ютерні та пов'язані послуги, незалежно від того, чи поставляються через мережу, в тому числі Інтернет, включають в себе всі послуги, які забезпечують будь-яку з наступних чи будь-яку їх комбінацію:

- Консалтинг, адаптація, стратегія, аналіз, планування, технічні характеристики, дизайн, розробка, установка, впровадження, інтеграція, тестування, налагодження, оновлення, підтримка, технічна допомога, або управління або комп'ютерами або комп'ютерними системами;

- Консалтинг, стратегія, аналіз, планування, технічні характеристики, дизайн, розробка, установка, впровадження, інтеграція, тестування, налагодження, відновлення, адаптація, обслуговування, підтримку, технічну допомогу, управління або використання програмного забезпечення²⁶;

__________

²⁶ Термін "програмне забезпечення" може визначатися як сукупність інформації, необхідної для того, щоб комп'ютери працювали та обмінювались інформацією. Може розроблятися ряд різних програм для застосування у специфічних цілях (прикладне програмне забезпечення), і клієнт може мати вибір у використані готових програм (пакети програмного забезпечення), розробки специфічних програм для певних потреб (замовлене програмне забезпечення) або використання у комбінації цих двох видів програмного забезпечення.

- Обробка даних, зберігання даних, хостинг даних або сервіс бази даних;

- Технічне обслуговування та послуги з ремонту офісних машин та устаткування, включаючи комп'ютери, а також

- Послуги з навчання персоналу клієнтів, пов'язані з програмним забезпеченням, комп'ютерів чи комп'ютерних систем, і ніде не класифіковані.

4. У багатьох випадках, комп'ютерні та пов'язані послуги дають можливість надавати інші послуги²⁷, як електронними так і іншими засоби. Однак у таких випадках існує важлива відмінність між комп'ютерними та пов'язаним з ними послугами (наприклад, веб-хостинг або хостинг програм) і іншими послугами дозволеними комп'ютерними та пов'язаними з ними послуги. Інші послуги, незалежно від того, дозволені вони комп'ютерними та пов'язаними з ними послугами, не поширюються на КОП 84.

__________

²⁷ Наприклад, W/120.1.A.b. (Бухгалтерські, аудиторські та бухгалтерські послуги), W/120.1.Ad (Архітектурні послуги), W/120.1.A.h. (Медичні та стоматологічні послуги), W/120.2.D (аудіовізуальні послуги), W/120.5. (Освітні послуги).

Додаток до взаєморозуміння сфери охоплення КОП 84
Комп'ютерні та пов'язані послуги

КОП розділ 84 - Комп'ютерні та пов'язані послуги

Додаток II

Довідковий документ
по сектору поштових та кур'єрських послуг

Сфера

Нижче наведені визначення та принципи системи регулювання для всіх поштових та кур'єрських послуг.

Визначення

"Індивідуальна ліцензія" - дозвіл, що надається регулюючим органом окремим постачальникам, який вимагається перед постачанням даної послуги.

"Універсальна послуга" - постійна умова щодо забезпечення поштового зв'язку певної якості у всіх точках території країни-члена за доступними цінами для всіх користувачів.

1. Попередження антиконкурентної практики в поштовому та кур'єрському секторі

Відповідні заходи будуть підтримані або введені з метою запобігання постачальникам, які окремо або разом, мають можливість зробити істотний вплив на умови участі (з урахуванням ціни та пропозиції) на відповідних ринках для поштових та кур'єрських послуг за рахунок використовування своєї позиції на ринку, від продовження або залучення до антиконкурентної практики.

2. Універсальна послуга

Будь-яка країна-член має право визначати вид зобов'язання щодо універсальної послуги яку вона хоче підтримувати. Такі зобов'язання не будуть розглядатися як антиконкурентні по суті, якщо вони здійснюються в прозорий, недискримінаційний і нейтрально конкурентоспроможний спосіб і не є більш обтяжливими, ніж необхідно для цього виду універсальної послуги, визначеної країною-членом.

3. Індивідуальні ліцензії

Індивідуальна ліцензія може вимагатися для послуг, які знаходяться у межах універсальних послуг.

Де індивідуальні ліцензії вимагаються, наступне має бути здійснено публічно:

(а) усі критерії ліцензування та період часу зазвичай необхідний для прийняття рішення щодо заявки на отримання ліцензії, і

(б) терміни та умови для індивідуальних ліцензій.

Причини відмови в індивідуальній ліцензії буде повідомлена заявнику на його запит і процедура оскарження через незалежний орган буде здійснена. Така процедура має бути прозорою, недискримінаційною і на основі об'єктивних критеріїв.

4. Незалежність регулюючого органу

Регулюючий орган є юридично окремим органом, і не є підзвітним будь-яким постачальникам поштових та кур'єрських послуг. Рішення та процедури, які застосовуються регулюючим органом бути неупередженим щодо всіх учасників ринку.

Довідковий документ

Сфера.

Нижче наведені визначення та принципи системи регулювання основних телекомунікаційних послуг.

Визначення.

Користувачі - означає споживачів та постачальників послуг.

Основні потужності - означає потужності телекомунікаційних мереж або послуг передачі даних загального використання, які:

(а) постачаються цілком або у переважній більшості єдиним або обмеженою кількістю постачальників; та

(б) не можуть бути економічно або технічно замінені для надання певної послуги.

Великий постачальник - означає постачальника, який має можливість значно впливати на умови участі (маючи на увазі ціну та пропозицію) у відповідному ринку основних телекомунікаційних послуг в результаті:

(а) контролю над основними потужностями; або

(б) використання своєї позиції на ринку.

1. Захист конкуренції.

1.1 Упередження анти-конкурентних дій у галузі телекомунікацій.

Відповідні заходи повинні бути застосовані з метою упередження постачальників, які самі або разом є великими постачальниками, від включення або продовження застосування анти-конкурентних дій.

1.2 Захисні заходи.

До зазначених вище анти-конкурентних заходів відносяться:

(а) участь у анти-конкурентному перехресному фінансуванні;

(б) використання інформації, отриманої від конкурентів, в анти-конкурентних цілях; та

(в) не надання іншим постачальникам послуг на постійній основі технічної інформації щодо основних потужностей та іншої комерційно важливої інформації, що є необхідною для них для участі у наданні послуг.

2. Взаємозв'язок.

2.1 Цей розділ стосується зв'язку з постачальниками, що надають телекомунікаційні мережі або послуги передачі даних загального використання для того, щоб дозволити користувачам одного постачальника зв'язуватися з користувачами іншого постачальника та використовувати послуги, що надаються іншим постачальником, у випадку коли стосовно цього існують окремі домовленості.

2.2 Який взаємозв'язок гарантується.

Взаємозв'язок з великими постачальниками гарантується у будь-якій точці мережі, в якій це технічно можливо. Такий взаємозв'язок надається:

(а) на недискримінаційних умовах (включаючи технічні стандарти та характеристики) та за показниками якості не гіршими ніж у власних аналогічних послуг або аналогічних послуг постачальників, що не є дочірніми підприємствами, або що є дочірніми підприємствами або іншими філіалами;

(б) регулярно, на умовах (включаючи технічні стандарти та характеристики) та за показниками вартості, які є "прозорими", розумними, економічно ефективними, та в достатній мірі відокремлені, тобто користувач не повинен платити за компоненти та потужності мережі, які не є необхідними для отримання певної послуги; та

(в) на замовлення, у додаткових точках до терміналів, що пропонуються для більшості користувачів, за плату, що відображає вартість спорудження необхідних додаткових потужностей.

2.3 Загальний доступ до процедур обговорення взаємозв'язку.

Процедура, що застосовується для зв'язку з великим постачальником являє собою відкриту інформацію.

2.4 "Прозорість" домовленостей про взаємозв'язок.

Гарантується, що великий постачальник відкриває для загального доступу інформацію про свої домовленості з взаємозв'язку або довідкову пропозицію щодо взаємозв'язку.

2.5 Взаємозв'язок: врегулювання суперечок.

Постачальник послуг, що замовляє взаємозв'язок з великим постачальником, право звертатися:

(а) або в будь-який момент;

(б) або після розумного періоду часу, про який було відкрито повідомлено

до незалежного національного агентства, яке може бути регулюючим органом, як зазначено у параграфі 5 нижче, з метою вирішення суперечок згідно з відповідними умовами та показниками зв'язку протягом розумного періоду часу, за умови, що вони не були встановлені раніше.

3. Універсальні послуги.

Кожний Член має право визначити той тип зобов'язань щодо універсальних послуг, яким він бажає скористатись. Такі зобов'язання не будуть вважатися анти-конкурентними самі по собі, за умов, що вони застосовуються "прозоро", недискримінаційно та абсолютно нейтрально і вони не є важчими ніж необхідно по відношенню до універсальних послуг, визначених Членом.

4. Загальна доступність вимог щодо ліцензування.

У випадку, коли необхідне отримання ліцензії, наступні відомості мають бути загально доступними:

а). всі вимоги щодо ліцензування та проміжок часу, необхідний для прийняття рішення стосовно заяви на отримання ліцензії, та

б). умови індивідуальних ліцензій.

На прохання заявника до його відома доводяться підстави відмови в видачі ліцензії.

5. Незалежні регулюючі органи.

Регулюючі органи є незалежними від будь-якого постачальника основних телекомунікаційних послуг, та не підзвітні йому. Рішення, що приймаються регулюючими органами та процедури їх прийняття повинні бути рівноцінними по відношенню до всіх учасників ринку.

6. Розподіл та використання обмежених ресурсів.

Всі процедури розподілу та використання обмежених ресурсів, включаючи радіочастоти, коди та права, будуть проводитися об'єктивно, вчасно, "прозоро" та недискримінаційно. Існуючий стан розподілу радіочастот буде загально доступним, але детальна інформація щодо частот, виділених для особливих державних потреб не повинна надаватися.

Перелік
вилучень з режиму найбільшого сприяння (РНС)
Чорногорії, відповідно до Статті 2 ГАТС

Додаток IV

Відноситься до статті 44
фінансові послуги

Стаття 1
Сфера застосування та визначення

1. Цей Додаток стосується заходів Сторін, що впливають на торгівлю фінансовими послугами¹.

__________

¹ "Торгівля фінансовими послугами" повинна тлумачитись у відповідності з визначенням, яке міститься в підпараграфі (a)(i)] Статті 27 цієї Угоди.

2. Для цілей цього Додатку:

(a) "фінансовою послугою" є будь-яка послуга фінансового характеру, яку пропонує постачальник фінансових послуг Сторони. Фінансові послуги включають всі страхові послуги, а також послуги, пов'язані зі страхуванням, всі банківські та інші фінансові послуги (крім страхових). Фінансові послуги включають такі види послуг:

Страхові послуги та ті, що пов'язані зі страхуванням

(i) пряме страхування (в тому числі спільне страхування):

(A) життя;

(B) не пов'язане із страхуванням життя;

(ii) перестрахування і передача частини операцій;

(iii) страхове посередництво, таке як брокерське та агентське;

(iv) допоміжні послуги щодо страхування, такі як консультаційні, актуарні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій.

Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування)

(v) прийом від населення депозитів та інших грошових коштів, що належать до сплати;

(vi) видача позик всіх видів, у тому числі споживчих позик, позик під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій;

(vii) фінансовий лізинг;

(viii) усі види послуг щодо платежів та грошових переказів, у тому числі кредитування, платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі;

(ix) гарантії та зобов'язання;

(x) торгівля за власний рахунок чи за рахунок клієнтів, або на валютній біржі чи на позабіржовому ринку, або іншим наступним чином:

(aa) інструментами грошового ринку (в тому числі чеками, перевідними векселями, депозитними сертифікатами);

(bb) іноземною валютою;

(cc) вторинними документами, в тому числі, але не виключно, ф'ючерсами та опціонами;

(dd) цінними паперами, що мають відношення до валютних курсів та відсоткових ставок, в тому числі такі як своп, угоди про строкові курси;

(ee) цінними паперами, що вільно продаються і купуються;

(ff)іншими обіговими цінними паперами та фінансовими активами, в тому числі злитками дорогоцінних металів;

(xi) участь в емісіях усіх видів цінних паперів, в тому числі гарантування та розміщення у ролі агента (державного або приватного), та надання послуг, що відносяться до таких емісій;

(xii) брокерські операції на грошовому ринку;

(xiii) управління активами, такими як готівка або цінні папери, всі види управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, опікунство, депозитарні та трастові послуги;

(xiv) ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових активів, у тому числі цінні папери, вторинні документи та інші обігові цінні папери;

(xv) забезпечення і передача постачальникам інших фінансових послуг фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого відповідного програмного забезпечення;

(xvi) консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпараграфах (v) - (xv), включаючи відомості про позичальників та аналіз з кредитних питань, дослідження та рекомендації з питань інвестицій і портфеля цінних паперів, рекомендації з питань придбання, реорганізації та стратегії підприємств;

(b) "постачальник фінансових послуг" означає будь-яку фізичну або юридичну особу Сторони, яка бажає постачати або постачає фінансові послуги, але поняття "постачальник фінансових послуг" не включає державну структуру;

(c) "державна структура" означає:

(i) уряд, центральний банк, валютні установи Сторони, або структуру, що належить Стороні чи контролюється нею, яка в принципі займається виконанням урядових функцій або діяльністю в інтересах уряду, не включаючи структуру, яка займається, головним чином, наданням фінансових послуг на комерційних умовах; або

(ii) приватну структуру, що здійснює функції, які, як правило, виконує центральний банк або валютна установа в період здійснення цих функцій.

(d) для цілей підпункту (a)(ii) Статті 27 цієї Угоди "послуги, що поставляються при здійсненні державних функцій" означають наступне:

(i) види діяльності, здійснювані центральним банком або валютно-фінансовим органом чи іншою державною структурою при проведенні грошової або валютно-курсової політики;

(ii) види діяльності, які є частиною встановленої законом системи соціального забезпечення або державних пенсійних програм;

(iii) інші види діяльності, здійснювані державною структурою за рахунок або при гарантії чи використанні державних фінансових ресурсів;

(e) для цілей підпараграфа (a)(ii) Статті 27 цієї Угоди, якщо Сторона дозволить будь-які види діяльності, про які йдеться у підпараграфах (d)(ii) або (d)(iii) цього параграфа, здійснювати його постачальниками фінансових послуг на умовах конкуренції з державною структурою або будь-яким постачальником фінансової послуги, термін "послуга" включає такі види діяльності;

(f) підпараграф (a)(iii) Статті 27 цієї Угоди не застосовується до послуг, що охоплюються цим Додатком.

Стаття 2
Національний режим

1. Відповідно до умов та визначень, якими встановлюється національний режим, кожна Сторона надає постачальникам фінансових послуг іншої Сторони, заснованим на її території, доступ до платіжних та клірингових систем, якими оперують державні установи, та офіційним засобам фінансування та рефінансування, які є доступними під час нормального ведення звичайного бізнесу. Цим параграфом не надається доступ до позичальника або надзвичайних засобів Сторони.

2. У разі, якщо

(a) членство або участь в, або доступ до саморегулюючих органів, бірж або ринків цінних паперів чи ф'ючерсів, клірингових агентств, або будь-яких інших організацій чи асоціацій вимагається Стороною по відношенню до постачальників фінансових послуг будь-якої іншої Сторони для надання фінансових послуг так само як і по відношенню до постачальників фінансових послуг Сторони; або

(b) Сторона надає прямо або опосередковано таким особам привілеї чи переваги під час постачання фінансових послуг,

Сторона має забезпечити, що такі особи відповідають умовам національного режиму по відношенню до постачальників фінансових послуг будь-якої іншої Сторони, які є резидентами на її території у секторах, зазначених у цьому Розкладі, та підлягають встановленим умовам та кваліфікаційним вимогам.

Стаття 3
Прозорість

1. Кожна Сторона забезпечує регуляторну прозорість у сфері фінансових послуг. Відповідно, Сторони проводять консультації з метою впровадити об'єктивні та прозорі регуляторні процедури в кожній Стороні, беручи до уваги наступне:

(a) роботу, яка ведеться Сторонами в ГАТС та інших об'єднаннях, пов'язаних з торгівлею фінансовими послугами; та

(b) важливість регуляторної прозорості, визначених цілей політики, зрозумілих та таких, що постійно проводяться, регуляторних процесів, які повідомляються або іншим доводяться до відома суспільства.

2. Компетентні установи кожної Сторони надають доступ зацікавленим особам до місцевих вимог та процедур для складання заяв, пов'язаних з постачанням фінансових послуг.

3. Якщо вимагається ліцензія для надання фінансових послуг, компетентні установи Сторони мають надавати відкритий доступ до вимог щодо отримання такої ліцензії. Період, який зазвичай вимагається для винесення рішення щодо заяв на отримання ліцензії, має бути або:

(a) доступним заявнику у відповідь на запит; або

(b) загальнодоступним,

або може існувати комбінація двох варіантів.

Стаття 4
Невідкладний розгляд заяв

1. Компетентні установи кожної Сторони оперативно розглядають заяви, пов'язані з наданням фінансових послуг, що подаються постачальниками послуг інших Сторін.

2. Якщо компетентні установи Сторони вимагають додаткову інформацію від заявника для подальшого опрацювання його заяви, вони повідомляють про це заявникові без зайвої затримки.

3. За запитом заявника компетентні установи Сторони без зайвої затримки надають йому інформацію про стан опрацювання його заяви.

4. Компетентні установи кожної Сторони повідомляють заявнику про результати розгляду його заяви одразу після прийняття рішення щодо такої заяви. У випадку, якщо приймається рішення щодо відхилення заяви, причина відмови повинна повідомлятись заявникові.

5. Якщо вимагається ліцензія на надання фінансових послуг, та якщо заявник виконує всі встановлені вимоги, компетентні установи Сторони видають такому заявнику ліцензію як правило упродовж шести місяців після подання ним заяви, яка вважається завершеним згідно з національним законодавством Сторони.

Стаття 5
Внутрішнє регулювання

1. Незалежно від будь-яких інших положень цього Розділу, Стороні не забороняється приймати або продовжувати застосовувати обґрунтовані заходи з поміркованих причин, включаючи такі, що здійснюються з метою:

(a) захисту інвесторів, вкладників, власників страхових полісів, осіб, що заявляють права на страховий поліс, осіб, перед якими постачальник фінансових послуг має фідуціарні зобов'язання, або будь-яких подібних учасників ринку фінансових послуг; або

(b) забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи Сторони.

Якщо такі заходи не відповідають положенням цього Розділу, вони не можуть застосовуватись як засоби уникнення зобов'язань та обов'язків, які встановлюються цим Розділом.

2. Заходи, зазначені в пункті 1, не можуть встановлювати більш обтяжливі вимоги, ніж це передбачено метою, задля якої вони застосовуються, або встановлювати приховані обмеження щодо торгівлі послугами, та також не застосовуються з метою дискримінувати фінансову послугу або постачальників фінансових послуг Сторони у порівнянні з подібними власними фінансовими послугами або постачальниками фінансових послуг.

3. Кожна Сторона докладає найкращих зусиль з метою впровадження та застосування на її території "Основних Принципів Ефективного Банківського Нагляду" Базельського Комітету, стандартів та принципів Міжнародної Організації Наглядових органів із Страхування, та "Цілей та Принципів Регулювання Ринків Цінних Паперів" Міжнародної організації комісій з цінних паперів.

4. Нічого в цій Статті не перешкоджає вимагати від Сторони розкривати інформацію, пов'язану з діяльністю та рахунками окремих споживачів або будь-яку конфіденційну чи виробничу інформацію/інформацію про власність, яка знаходиться у володінні державних установ.

Стаття 6
Визнання пруденційних заходів

Якщо Сторона визнає шляхом укладання угоди або договору пруденційні заходи не-сторони щодо визначення того, яким чином застосовуватимуться заходи Сторони, пов'язані з фінансовими послугами, ця Сторона надає можливість іншій Стороні проводити переговори щодо вступу до такої угоди чи договору, або проводити переговори щодо укладання подібної угоди чи договору з нею, за обставин еквівалентного регулювання, нагляду, впровадження такого регулювання, та якщо необхідно, процедур, які стосуються обміну інформацією між сторонами угоди або договору. Якщо Сторона встановлює таке визнання самостійно, відповідна можливість з метою демонстрації, що такі умови існують, надається іншій Стороні.

Стаття 7
Передача та обробка інформації

Жодна Сторона не застосовує заходів, які перешкоджають передачі інформації на або з території Сторони, або обробці фінансової інформації, включаючи передачу даних електронними засобами, або, якщо це відповідає правилам імпорту згідно з міжнародними договорами, перешкоджати передачі обладнання, якщо така передача інформації або передача обладнання є необхідними для ведення звичайного бізнесу постачальником фінансових послуг іншої Сторони. Нічого в цій статті не обмежує прав Сторони забезпечувати захист особистих даних, недоторканість приватного життя та конфіденційність особистих записів та рахунків, доки таке право не використовується з метою невиконання положень цього Розділу.

Додаток V

Який відноситься до статті 44
телекомунікаційні послуги

Додаток X

Який відноситься до статті 3.20
телекомунікаційні послуги

Стаття 1
Сфера застосування та визначення

1. Цей додаток застосовується до заходів Сторін, які стосуються торгівлі послугами в сфері телекомунікацій.¹ Він не застосовується до заходів Сторін, що стосуються ефірного мовлення або кабельного розповсюдження радіо- або телевізійних програм.²

__________

¹ Термін "торгівля у сфері телекомунікаційних послуг" слід розуміти у відповідності з визначенням, що міститься в підпункті (a) (i) статті 27 цієї Угоди.

² Термін "ефірне мовлення" повинен бути визначений відповідно до національного законодавства кожної Сторони.

2. Для цілей цього Додатку:

(a) "телекомунікаційні послуги" означають передачу електромагнітних сигналів - звуку, зображення та їх будь-яких комбінацій. Сектор телекомунікаційних послуг не охоплює економічну діяльність, що складається з постачання контенту, який потребує телекомунікаційних послуг для його передачі;

(b) "регулюючий орган" означає орган або органи, які уповноважені виконувати будь-які регулятивні завдання, надані у зв'язку з питаннями, згаданими в цьому Додатку;

(c) "основні потужності" означає потужності телекомунікаційних мереж або послуг передачі даних загального користування, які:

(i) постачаються виключно або у переважній більшості єдиним чи обмеженою кількістю постачальників, та

(ii) не можуть бути економічно або технічно замінені для надання певної послуги;

(d) "основний постачальник" означає постачальника, який має можливість значно впливати на умови участі (маючи на увазі ціну і пропозицію) на відповідному ринку телекомунікаційних послуг у результаті:

(i) контролю над основними потужностями; або

(ii) використання своєї позиції на ринку.

Стаття 2
Заходи із захисту конкуренції

1. 1. Кожна Сторона забезпечуватиме відповідні заходи з метою запобігання здійсненню або продовженню анти-конкурентної практики постачальниками, які, окремо або разом, є основними постачальниками.

2. Анти-конкурентна практика, про яку йдеться у параграфі 1, повинна включати, зокрема:

(a) здійснення анти-конкурентного перехресного субсидування;

(b) використання інформації, отриманої від конкурентів, в анти-конкурентних цілях; та

(c) не надання іншим постачальникам послуг на постійній основі технічної інформації щодо основних потужностей та іншої комерційно важливої інформації, що є необхідною для них для участі у наданні послуг.

Стаття 3
Взаємозв'язок

1. Ця стаття стосується зв'язку з постачальниками, що надають телекомунікаційні мережі або послуги передачі даних загального використання для того, щоб дозволити користувачам одного постачальника зв'язуватись з користувачами іншого постачальника та забезпечити доступ до послуг, що надаються іншим постачальником, у випадку коли стосовно цього існують прийняті зобов'язання.

2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб основний постачальник надавав взаємозв'язок у будь-якій точці мережі, в якій це технічно можливо. Такий взаємозв'язок надається:

(a) на недискримінаційній основі відносно термінів, умов (у тому числі технічних стандартів і специфікацій) і тарифів та якості не гіршою, ніж у власних аналогічних послуг або аналогічних послуг неаффілійованних постачальників послуг, або дочірніх компаній або інших філій;

(b) своєчасно, на умовах (у тому числі технічних стандартів і специфікацій) і за тарифами, що відповідають вартості витрат, та є прозорими, зрозумілими, враховують економічну доцільність, і достатньо тарифікованими з тим, щоб постачальнику не потрібно було платити за мережеві компоненти або обладнання, які йому не потрібні для послуг, що постачаються; та

(c) на замовлення, у точках, додаткових до терміналів, що пропонуються більшості користувачів, за плату, які відображають вартість спорудження необхідних додаткових потужностей.

3. Кожна Сторона повинна гарантувати наявність вимоги до основного постачальника дозволяти іншим постачальникам послуг, які мають взаємозв'язок з таким основним постачальником:

(a) розміщати їх обладнання, яке необхідне для взаємозв'язку в будівлях основного постачальника; або

(b) встановлювати їх кабелі і лінії, які необхідні для взаємозв'язку в будівлях, кабельних каналах або тунелях основного постачальника обладнання;

де це фізично можливо і де не існує реальної альтернативи для нормального взаємозв'язку з основним обладнанням основного постачальника.

4. Кожна Сторона повинна гарантувати, що процедури, які застосовуються до переговорів про взаємозв'язок з основним постачальником, є доступними для громадськості.

5. Кожна Сторона повинна гарантувати, що основні постачальники забезпечують доступність угоди про взаємозв'язок для постачальників послуг іншої Сторони, та/або заздалегідь публікують посилання на пропозиції про взаємозв'язок, якщо вони вже не доступні для громадськості.

6. Коли постачальники не можуть вирішити суперечки, що стосуються переговорів стосовно угоди про взаємозв'язок з основним постачальником протягом обумовленого терміну, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб постачальники мали змогу звертатися за допомогою до незалежного національного органу, який може бути регулюючим органом у контексті статті 6, для врегулювання суперечок відносно відповідних термінів, умов і тарифів стосовно взаємозв'язку в розумні терміни. Цей орган повинен визначити умови для взаємозв'язок у відповідності до звичайних принципів регулювання ринку і сектору, про які йде мова, та відповідно до принципів, викладених у цьому Додатку. Ця допомога може включати в себе спеціальну погоджувальну процедуру.

Стаття 4
Універсальна послуга

1. Кожна сторона має право визначити, якого роду зобов'язання щодо універсальної послуги вона хотіла б зберегти.

2. Заходи, що приймаються Сторонами для регулювання універсальної послуги, повинні бути прозорими, об'єктивними і недискримінаційними. Вони повинні також бути нейтральними по відношенню до конкуренції і не повинні бути більш обтяжливими, ніж це необхідно.

Стаття 5
Процедура ліцензування

1. У тих випадках, коли потрібна ліцензія на постачання телекомунікаційних послуг, Сторона повинна зробити загальнодоступним наступне:

(a) терміни та умови для такої ліцензії; і

(b) період часу, який зазвичай потрібен для прийняття рішення щодо заявки на ліцензію.

2. За винятком ліцензій, пов'язаних з використанням радіочастотного спектру, коли потрібна ліцензія на постачання телекомунікаційних послуг, і якщо будуть виконані відповідні умови, Сторона повинна надати заявникові ліцензію, як правило, протягом шести місяців після подання ним заявки, яка вважається належно заповненою у відповідності до законів і нормативних актів такої Сторони.

3. Сторона повинна повідомити заявника про результати розгляду його заявки відразу ж після прийняття рішення. У випадку, якщо буде прийнято рішення відмовити заявнику у наданні ліцензії, Сторона доводить до відома заявника, на його прохання, причину такої відмови.

Стаття 6
Регулюючий орган

1. Регулюючий орган кожної Сторони у сфері телекомунікаційних послуг, повинен бути самостійним та непідзвітним будь-якому постачальнику телекомунікаційних послуг.

2. Кожна Сторона повинна гарантувати, що рішення її регулюючого органу та процедури, які він використовує, були неупередженими щодо всіх учасників ринку.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити можливість для постачальників іншої Сторони, на яких вплинули рішення регулюючого органу Сторони, звернутися до незалежного адміністративного органу та/або суду згідно з законами та нормативними актами цієї Сторони.

4. Кожна Сторона повинна гарантувати, що завдання, які виконують її регулюючі органи, є доступними для громадськості. У тих випадках, коли виконання завдань визначені для більш ніж одного органа, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб відповідні завдання кожного органу були загальнодоступними.

Стаття 7
Обмежені ресурси

Кожна сторона повинна гарантувати, що її процедури для розподілу та використання обмежених ресурсів, включаючи частоти, номери та права, проводяться у об'єктивний, своєчасний, прозорий та недискримінаційний спосіб. Кожна сторона повинна зробити загальнодоступної інформацію про поточний стан розподілу частотного діапазону.

Доповнення I

Вступні положення
до Переліку в Доповненні II

Примітка 1 - Загальні відомості

У додатку II зазначається, які товари вважаються такими, що походять з країни, до якої застосовуються преференції. Правила поділяються на чотири категорії залежно від виду продукції:

(a) правила про максимальний вміст матеріалів іноземного походження, які можуть входити до складу товару в результаті його обробки або переробки;

(b) правила про зміну коду в результаті обробки або переробки товару на рівні позиції (4 знаки) або підпозиції (6 знаків) відповідно до Гармонізованої системи (ГС) (кінцевий товар може бути віднесений до іншої позиції/підпозиції, ніж використаний матеріал);

(c) правила про те, що товар може зазнавати тільки певних видів операцій з обробки або переробки;

(d) правила про те, що обробки або переробки зазнали деякі одержані матеріали.

Примітка 2 - Структура Переліку

2.1. Колонки 1 і 2 містять опис одержаного товару. У колонці 1 зазначається номер групи, позиції або підпозиції відповідно до ГС. У колонці 2 зазначається опис товару, який використовується ГС для відповідної позиції. Для кожного товару, зазначеного в колонках 1 і 2, відповідно до примітки 2.4 в колонці 3 зазначається одне або декілька правил "допустимих операцій". Ці допустимі операції стосуються лише матеріалів іноземного походження. У разі коли запису в колонці 1 передує частка "ex" (за винятком), це означає, що правило в колонці 3 стосується лише частини групи або позиції, зазначеної в колонці 2.

2.2. У разі коли в колонці 1 наводиться кілька позицій або підпозицій товару або тільки номер групи, опис в колонці 2 має загальний характер, а відповідне правило, що міститься у колонці 3, поширюється на всі товари, які відповідно до ГС належать до позиції цієї групи або до будь-якої з позицій або підпозицій, об'єднаних у колонці 1.

2.3. У разі коли в Переліку зазначено кілька різних правил, що стосуються різних товарів однієї позиції, опис кожної частини позиції, до якої належить певне правило в колонці 3, розміщене точно навпроти такої частини, починається з нового рядка.

2.4. Якщо в колонці 3 вказані два альтернативні правила, розділених союзом "або", це означає, що експортер має право сам обрати, яке з них застосовувати.

Примітка 3 - Загальні положення стосовно деяких сільськогосподарських товарів

3.1. Сільськогосподарські товари, віднесені до груп 6, 7, 8, 9, 10, 12 і позиції 2401, які вирощуються або заготовлюються на території країни-бенефіціара, вважаються походженням з цієї країни, навіть якщо вони вирощуються з насіння, цибулин, кореневих пагонів, відростків, за допомогою щеплень, з порослі, бруньок чи інших плодоносних частин рослин, імпортованих з іншої країни.

3.2. У разі коли щодо вмісту цукру іноземного походження в конкретному товарі діють певні обмеження, для розрахунків, необхідних з метою таких обмежень, враховується вага всіх видів цукру позицій 1701 (сахароза) та 1802 (фруктоза, глюкоза, лактоза, мальтоза, ізоглюкози (замінник цукру) або інвертований цукор), що використовуються у виробництві кінцевого товару та виробництві товарів іноземного походження, що входять до складу кінцевого товару.

Примітка 4 - Термінологія, що використовується стосовно деякої текстильної продукції

4.1. Термін "натуральні волокна" вживається в Переліку для позначення волокон, які не є ані штучними, ані синтетичними. Він також відноситься тільки до стадій, які передують прядінню, включаючи відходи виробництва, і, за відсутності інших вказівок, крім іншого, відноситься до волокон, які зазнали будь-якої обробки, крім прядіння, - кардування, чесання тощо.

4.2. Під терміном "натуральні волокна" слід розуміти також кінський волос позиції 0503, шовк позицій 5002 і 5003, а також вовняні волокна і тонка та груба вовна тварин позицій з 5101до 5105, бавовняне волокно позицій 5201 - 5203, а також інші рослинні волокна позицій з 5301 до 5305.

4.3. Терміни "текстильна волокниста маса", "хімічні матеріали" та "бумагоробні матеріали" використовуються в Переліку для позначення матеріалів, що не класифіковані у групах 50 - 63, які можуть застосовуватися для виробництва штучних, синтетичних або паперових волокон і пряжі.

4.4. Термін "штучне штапельне волокно" використовується в Переліку для позначення очосів синтетичних або штучних ниток, штапельних волокон чи відходів позицій з 5501 до 5507.

Примітка 5 - Допустимі відхилення для продукції, виготовленої із суміші текстильних матеріалів

5.1. У разі коли опис будь-якого товару в Переліку містить посилання на цю Примітку, умови, зазначені у колонці 3, не стосуються будь-яких базових текстильних матеріалів, використаних у виробництві такого товару, на які в сукупності припадає не більше як 10% загальної маси всіх базових текстильних матеріалів, що використовуються у його виробництві. (Також див. примітки 5.3. та 5.4.)

5.2. Однак допустиме відхилення, зазначене у Примітці 6.1, застосовується лише до змішаної продукції, зробленої з двох або більше базових текстильних матеріалів.

Текстильні матеріали, що належать до базових:

- шовк,

- вовна,

- грубий волос тварин,

- тонкий волос тварин,

- кінський волос,

- бавовна,

- грубий волос тварин, що використовується для виробництва паперу, та папір,

- льон,

- справжні коноплі,

- джгут та інші текстильні луб'яні волокна,

- сизаль та інші текстильні волокна роду Agave,

- кокосові, абакові волокна, волокна з китайської крапиви та інші рослинні текстильні волокна,

- синтетичні штучні нитки,

- штучні нитки,

- струмопровідні нитки,

- синтетичні штучні штапельні волокна поліпропілену,

- синтетичні штучні штапельні волокна з поліефірних волокон,

- синтетичні штучні штапельні волокна з поліаміду,

- синтетичні штучні штапельні волокна з поліакрілонітрілу,

- синтетичні штучні штапельні волокна з полііміду,

- синтетичні штучні штапельні волокна з політетрафторетілену,

- синтетичні штучні штапельні волокна з поліфенилену сульфідного,

- синтетичні штучні штапельні волокна з полівінілхлориду,

- інші синтетичні штучні штапельні волокна,

- штучні штапелі волокон віскози,

- інші штучні штапелі волокон,

- волокна, виготовлені з поліуретану, сегментовані гнучкими сегментами поліефіру, з каркасною ниткою або без неї,

- волокна, виготовлені з поліуретану, сегментовані гнучкими сегментами поліестеру, з каркасною ниткою або без неї,

- товари з товарної позиції 5605 (металізована пряжа), що включають смугу, основа якої складається з алюмінієвої фольги або пластикової плівки, що покрита або не покрита алюмінієвим порошком, шириною не більше 5 мм, затиснутої з допомогою прозорого або кольорового клейкого матеріалу між двома шарами пластикової плівки,

- інші товари з товарної позиції 5605,

- скловолокна,

- металеві нитки.

Приклад:

Нитки з товарної позиції 5205, що містять бавовняні волокна товарної позиції 5203 та синтетичні штапелі волокон з товарної позиції 5506, є змішаною пряжею. Таким чином, синтетичні волокна, що походять не з території Сторони та які не відповідають правилам визначення походження, можуть бути використані, якщо їх вага не перевищує 10% пряжі.

Приклад:

Вовняна тканина з товарної позиції 5112, що містить пряжу з вовни товарної позиції 5107 та синтетичну пряжу із штапельних волокон товарної позиції 5509, є змішаною тканиною. Тому синтетичні нитки, що не відповідають правилам визначення походження або вовняна нитка, що не відповідає правилам походження (які вимагають виготовлення з натуральних волокон, що не вичесані або м'яті або підготовлені іншим чином для прядіння), або поєднання цих двох ниток може бути використане за умови, що їх загальна вага не перевищує 10% ваги тканини.

Приклад:

Махрова тканина з товарної позиції 5802, що виготовлена з трикотажної пряжі з товарної позиції 5205 та бавовняної тканини з товарної позиції 5210, є виключно змішаним продуктом, якщо бавовняна тканина сама по собі є змішаною тканиною, зробленою з ниток, віднесених до двох окремих товарних позицій, або якщо бавовняна нитка, що використовувалася, сама є змішаним продуктом.

Приклад:

Якщо махрова тканина була виготовлена з трикотажної пряжі з товарної позиції 5205 та синтетичної тканини з товарної позиції 5407, а потім, очевидно, що нитки, які використовувалися є, двома окремими базовими текстильними матеріалами, а пухнаста тканина, відповідно, змішаним продуктом.

5.3. Якщо продукти, що включають "пряжу, виготовлену з поліуретану, сегментовану гнучкими сегментами поліефіру, з каркасною ниткою або без неї, допустимий вміст цієї пряжі становить 20%.

5.4. Якщо товари, що включають "смугу, основа якої складається з алюмінієвої фольги або пластикової плівки, що покрита або не покрита алюмінієвим порошком, шириною не більше 5 мм, затиснутої з допомогою прозорого або кольорового клейкого матеріалу між двома шарами пластикової плівки", допустимий вміст цієї смуги становить 30%.

Примітка 6 - Інші допустимі відхилення для деякої текстильної продукції

6.1. У разі коли опис будь-якого товару в Переліку містить посилання на цю Примітку, текстильні матеріали, що не відповідають правилу в колонці 3 Переліку для відповідного товару, можуть використовуватися для виробництва такого товару, тільки якщо вони належать не до тієї ж позиції, що і товар, і їх вартість не перевищує 8% ціни "франко-завод" товару.

6.2. Матеріали, що не класифіковані у товарних групах з 50 по 63, можуть вільно використовуватися у виробництві текстильних виробів незалежно від того, чи містять вони текстиль.

Приклад:

Якщо правило в Переліку визначає, що для конкретного текстильного виробу (такого як штани) повинна використовуватися пряжа, це не перешкоджає використанню металевих складових, таких як ґудзики, оскільки ґудзики не класифіковані у товарних групах з 50 по 63 із цієї ж причини це не перешкоджає використанню застібок-змійок, навіть з огляду на те, що зазвичай вони містять текстильні матеріали.

6.3. У тих випадках, коли застосовується правило щодо відсотків, вартість матеріалів, що не класифіковані у товарних групах з 50 по 63, повинна враховуватися при розрахунку вартості включених до готового виробу матеріалів іншого походження.

Примітка 7 - Визначення специфічних процесів або простих операцій, що застосовують до товарів групи 27

7.1. Для цілей товарних позицій ex 2707 та 2713 "специфічними процесами" є такі:

(a) вакуумна перегонка;

(b) вторинна перегонка шляхом дуже ретельного фракціонування;

(c) крекінг;

(d) реформінг;

(e) виділення шляхом селективного розчинення;

(f) процес, що включає всі зазначені операції: обробку концентрованою сірчаною кислотою, олеумом або сірчаним ангідридом; нейтралізацію лужними агентами; деколонізацію та очищення з допомогою натурально активної землі, активованої землі, активованого вугілля або бокситу;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація.

7.2. Для цілей товарних позицій 2710, 2711 та 2712 "специфічними процесами" є такі:

(a) вакуумна перегонка;

(b) вторинна перегонка шляхом дуже ретельного фракціонування (1);

(c) крекінг;

(d) реформінг;

(e) виділення шляхом селективного розчинення;

(f) процес, що включає всі наступні операції: обробка з концентрованої сірчаної кислоти, олеум або сірчаної ангідрид; нейтралізації з лужними агентами; деколонізація та очищення з допомогою натурально активної землі, активованої землі, активованого вугілля або бокситу;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація;

(j) стосовно важких мастил, що входять виключно до товарної позиції ex 2710, десульфуризація з воднем, що призводить до скорочення принаймні 85% вмісту сірки в продуктах (метод ASTM D 1266-59 Т);

(k) стосовно товарів, що входять виключно до товарної позиції 2710, депарафінізація шляхом процесу іншого, ніж фільтрація;

(l) стосовно важких мастил, що входять виключно до товарної позиції 2710, обробка воднем при тиску понад 20 бар і температурі понад 250° C з використанням каталізатора, крім ефекту десульфуризації, коли водень є активним елементом в хімічній реакції. Подальша обробка воднем мастил, що входять виключно до товарної позиції 2710 (наприклад, гідроочищення або деколоризація), для поліпшення кольору або стабільності не повинна, однак, вважатися специфічним процесом;

(m) стосовно важкого рідкого палива, мастил, що входять виключно до товарної позиції ex 2710, атмосферної перегонки, за умови, що менш ніж 30% цих продуктів дістилюються за обсягом, включаючи втрати, при 300° C за методом ASTM D 86;

(n) стосовно важких мастил інших, ніж легке дизельне пальне та важке рідке паливо, що входять виключно до товарної позиції ex 2710, обробка шляхом високочастотного електричного кістевого заряду;

(o) стосовно сирої продукції (крім вазеліну, озокериту, воску лігніту або торфяного воску, парафіну, які містять за вагою менше 0,75% нафти), що входять виключно до товарної позиції ex 2712, де-змазки шляхом фракційної кристалізації.

7.3. Для цілей товарних позицій ex 2707 та 2713 прості операції, такі як очистка, декантація, опріснення, відділення води, фільтрація, забарвлення, маркування, отримання вмісту сірки в результаті змішування продуктів з різним вмістом сірки, будь-які комбінації цих або подібних операцій, не надають статусу походження.

Додаток II

Перелік
товарів та операцій з обробки та переробки, які надають
статус походження з території сторін Угоди

__________

(1) Див. примітку 4.2.

(2) Для спеціальних умов пов'язаних із "специфічними процесами", див. примітки 8.1 та 8.3.

(3) Для спеціальних умов пов'язаних із "специфічними процесами", див. примітку 8.2.

(4) Під "групою" слід розуміти будь-яку частину позиції відділену крапкою з комою.

(5) У випадку, якщо до складу продукту входять матеріали, які за класифікацією відносяться до позицій з 3901 до 3906, з одного боку, та до позицій з 3907 до 3911, з іншого боку, це застереження відноситься лише до тих матеріалів, які домінують за вартістю у складі продукту.

(6) Наступні плівки слід вважати високо прозорими: плівки, оптичне затемнення яких відповідає стандарту ASTM-D 1003-16 за Gardner Hazemeter (Hazefactor), та становить менше ніж 2%.

(7) Для спеціальних умов пов'язаних з продуктами, виготовленими з декількох текстильних матеріалів див. примітку 6.

(8) Використання цього матеріалу обмежується виробництвом тканин, які використовуються у виробництві паперу.

(9) Див. примітку 7.

(10) Для трикотажних або в'язанних виробів не еластичних або прогумованих, отриманих шляхом зшивання або збирання частин вязаних або зшитих тканин (вирізаних або зшитих безпосередньо по формі), див. примітку 7.

Включені напівпровідникове устаткування та матеріали - SEMII (Semiconductor Equipment and Materials Institute Incorporated).

Доповнення III

Зразки
сертифікатів походження EUR.1 та заявки
сертифікату походження EUR.1

З Доповненням III можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Міжнародні документи".

Доповнення IV

Текст декларації
про походження

З Доповненням IV можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Міжнародні документи".