Конвенція МОП N 144
Тристоронні консультації для сприяння
застосуванню міжнародних трудових норм

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 3732-XII від 17.12.93 )

Дата підписання: 21.06.1976 р.

Дата набрання чинності: 16.05.1978 р.

Дата ратифікації Україною: 17.12.1993 р.

Дата набрання чинності для України: 16.05.1995 р.

Генеральна Конференція Міжнародної організації праці, скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і що зібралася 2 червня 1976 року на свою 61-у сесію,

відзнаючи положення існуючих міжнародних конвенцій і рекомендацій в сфері праці, зокрема: Конвенцію 1948 року про свободу асоціацій і захист права на організацію, Конвенцію 1949 року про право на організацію і на ведення колективних переговорів і Рекомендацію 1960 року про консультації в галузевому і в національному масштабі, які підтверджують право підприємців і трудящих на створення вільних і незалежних організацій і вимагають заходів для підвищення ефективності консультацій на національному рівні між державними владами і організаціями підприємців і трудящих, а також положення численних міжнародних конвенцій і рекомендацій в сфері праці, які передбачають проведення консультацій з організаціями підприємців і трудящих для застосування цих конвенцій і рекомендацій,

розглянувши четвертий пункт порядку денного сесії, який озаглавлений "Створення тристороннього механізму для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм", і постановивши прийняти ряд пропозицій про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм,

вирішивши придати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції, приймає цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1976 року про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми):

Стаття 1

У цій Конвенції термін "представницькі організації" означає найбільш представницькі організації підприємців і трудящих, які користуються правом на свободу об'єднання.

Стаття 2

(1) Кожний Член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, здійснює процедури, що забезпечують ефективні консультації між представниками уряду, підприємців і трудящих з питань, що належать до діяльності Міжнародної організації праці, згаданих в Статті 5, пункт (1).

(2) Кожна країна визначає характер і форму процедур, передбачених у пункті (1) цієї Статті, згідно з національною практикою після консультації з представницькими організаціями, де подібні організації існують і де такі процедури ще не встановлені.

Стаття 3

(1) Представники підприємців і трудящих, для цілей здійснення процедур, передбачених цією Конвенцією, вільно вибираються своїми представницькими організаціями, де такі організації існують.

(2) Підприємці і трудящі представлені на рівній основі в будь-яких органах, через посередництво яких здійснюються консультації.

Стаття 4

(1) Компетентний орган влади несе відповідальність за адміністративне забезпечення процедур, передбачених цією Конвенцією.

(2) Відповідні заходи проводяться між компетентним органом влади і представницькими організаціями, де такі організації існують, для фінансування будь-якої необхідної підготовки учасників таких процедур.

Стаття 5

(1) Метою процедур, передбачених цією Конвенцією, є проведення консультацій:

а) щодо відповідей урядів на запитальники, що стосуються пунктів порядку денного Міжнародної Конференції Праці, і щодо зауважень урядів до запропонованих текстів, які будуть обговорюватися Конференцією;

b) щодо пропозицій компетентному органу або компетентним органам влади в зв'язку з поданням конвенцій і рекомендацій згідно зі Статтею 19 Статуту Міжнародної організації праці;

с) щодо повторного розгляду через відповідні проміжки часу нератифікованих конвенцій і рекомендацій, які ще не застосовуються, з метою визначення заходів, що могли б бути прийняті для сприяння їх застосуванню та, у відповідних випадках, ратифікації;

с) щодо питань, що виникають у зв'язку з доповідями, які повинні подаватися Міжнародному бюро праці згідно зі Статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці;

е) щодо пропозицій про денонсування ратифікованих конвенцій.

(2) Для забезпечення належного розгляду питань, згаданих у пункті (1) цієї Статті, консультації проводяться через відповідні проміжки часу, встановлені за згодою, але принаймні раз на рік.

Стаття 6

Компетентний орган влади випускає щорічну доповідь про здійснення процедур, передбачених цією Конвенцією, коли це буде визнано необхідним після консультації з представницькими організаціями, де такі організації існують.

Стаття 7

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції направляються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 8

(1) Ця Конвенція пов'язує тільки тих Членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

(2) Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох Членів Організації.

(3) Потім ця Конвенція набуває чинності щодо кожного Члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 9

(1) Будь-який Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може по закінченні десятирічного періоду з моменту первісного набуття нею чинності денонсувати її шляхом акта про денонсацію, направленого Генеральному директору Міжнародного бюро праці і зареєстрованого ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

(2) Кожний Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який у річний термін по закінченні згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій Статті, буде пов'язаний на наступний період у десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію по закінченні кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій Статті.

Стаття 10

(1) Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх Членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, отриманих ним від Членів Організації.

(2) Сповіщаючи Членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їх увагу на дату набуття цією Конвенцією чинності.

Стаття 11

Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості стосовно всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх Статей.

Стаття 12

Кожний раз, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона представляє Генеральній Конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність включення у порядок денний Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 13

(1) У випадку, коли Конференція прийме нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачене протилежне, то:

а) ратифікація будь-яким Членом Організації нової, переглядаючої Конвенції призводить до автоматичної, незалежно від положень Статті 9, негайної денонсації цієї Конвенції за умови, що нова, переглядаюча Конвенція набула чинності,

b) починаючи з дати набуття чинності нової, переглядаючої конвенції, ця Конвенція закрита для ратифікації її Членами Організації.

(2) Ця Конвенція залишається у всякому випадку чинною за формою і змістом щодо тих Членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували переглядаючу конвенцію.

Стаття 14

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.