ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ
27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125

Про затвердження та введення в дію
Інструкції про порядок вилучення, обліку,
зберігання та передачі речових доказів
у кримінальних справах, цінностей
та іншого майна органами дізнання,
досудового слідства і суду
(в новій редакції)

З метою удосконалення діяльності органів дізнання, досудового слідства і суду з питань вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна, забезпечення неухильного додержання ними вимог чинного законодавства, а також встановлення у вказаній сфері кримінально-процесуальної практики єдиних правил наказуємо:

1. Затвердити та ввести в дію з 1 листопада 2010 року Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), надалі за текстом - Інструкцію про речові докази в редакції 2010 року, що додається.

2. З цього часу вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджену 13.05.2004 Генеральною прокуратурою України (N 05/1-139 окв.), Верховним Судом України (N 96), Державною судовою адміністрацією України (N 60/04), Міністерством внутрішніх справ України (N 5386/мн), Службою безпеки України (N 6/2960) та Державною податковою адміністрацією України (N 669/26-00).

3. Вважати такою, що втратила чинність на території України Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами, затверджену Генеральною прокуратурою СРСР (N 34/15 від 12.02.1990), Міністерством внутрішніх справ СРСР (N 1/1002 від 15.03.1990), Верховним Судом СРСР (N 01-16/7-90 від 12.02.1990), Міністерством юстиції СРСР (N К-8-106 від 14.02.1990), Комітетом державної безпеки СРСР (N 441/Б від 14.03.1990).

4. Направити Інструкцію про речові докази в редакції 2010 року для використання в практичній діяльності органами дізнання, досудового слідства та суду - до Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України Державної податкової адміністрації України, а також до Державної судової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства фінансів України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками.

5. Керівникам відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, а також керівникам апаратів судів організувати вивчення Інструкції про речові докази в редакції 2010 року співробітниками на місцях, створити всі необхідні умови для забезпечення вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, що вилучається у кримінальних справах, у суворій відповідності до вимог чинного законодавства та даної Інструкції.

Генеральний прокурор України О.Медведько

Міністр внутрішніх справ України А.Могильов

Голова Державної податкової адміністрації України О.Папаіка

Голова Служби безпеки України В.Хорошковський

Виконувач обов'язків Голови Верховного Суду України К.Кравченко

Голова Державної судової адміністрації України І.Балаклицький

Інструкція
про порядок вилучення, обліку, зберігання
та передачі речових доказів у кримінальних
справах, цінностей та іншого майна органами
дізнання, досудового слідства і суду
(нова редакція)

Загальні положення

1. Цією Інструкцією встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

2. У ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати:

а) речові докази;

б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);

г) інші документи, що мають значення у справі;

д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

3. Речовими доказами згідно із ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

4. До вилучених з обігу належать:

- предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;

- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;

- документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.

Вилучення, огляд речових доказів,

документів, цінностей та іншого майна

5. Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії.

У разі надання свідком, потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним), іншими особами, а також представниками організацій і установ предметів, документів, цінностей або іншого майна, яке має ознаки речових доказів або вилучене з обігу, а також такого, що підлягає конфіскації або арешту для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, або для виконання вироку суду про конфіскацію, складається протокол відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ). При цьому на стадії дізнання або досудового слідства працівник органу дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані допитати особу, яка надала названі об'єкти, про час, місце та інші обставини їх відшукання, придбання та зберігання.

Копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які мають право користуватися цими документами, можуть бути надані таким особам в порядку, передбаченому ч.ч. 3, 4 ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ).

У разі відмови у видачі копій документів про це у десятиденний строк з дня їх вилучення виноситься вмотивована постанова, яка у той же термін надсилається особам, що заявляли клопотання про надання копій вилучених документів.

6. Для вилучення об'єктів, застосування яких потребує певних навиків, точної фіксації їх якісних характеристик, індивідуальних ознак та визначення вартості, залучаються відповідні спеціалісти.

У необхідних випадках виявлення та вилучення предметів, цінностей та документів фіксується фотозйомкою, відеозаписом та іншими науково-технічними засобами.

7. У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт був виявлений.

Про вилучення майна, на яке для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації накладено арешт, складається окремий протокол, у порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому все майно, яке вилучається (описується), також має бути перераховане із зазначенням вищевказаних відмінних індивідуалізуючих ознак кожного предмету.

8. Виходячи з обставин справи, слідчий, працівник органу дізнання, прокурор можуть вилучити частину об'єкта, на якому знаходяться або можуть знаходитися сліди (мікросліди), які мають відношення до розслідуваної справи, якщо немає можливості вилучити об'єкт у цілому. При цьому вони зобов'язані запобігати пошкодженню предметів, які належать потерпілим та іншим особам, а в разі неминучості пошкодження вживати заходів щодо відшкодування заподіяної громадянам шкоди. У випадку виникнення спору про розмір відшкодування він вирішується у порядку цивільного судочинства.

9. Усі вилучені предмети, цінності і документи пред'являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об'єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі.

Якщо протокол з описом предметів і цінностей, які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв'язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об'єкти. Якщо до огляду вилучених предметів і цінностей виявиться можливим залучити тих же понятих, які були присутні і при вилученні, то вони повинні засвідчити, що провадиться огляд та опис цих самих об'єктів, що були раніше вилучені.

10. Протокол складається у двох примірниках, підписується особою, яка проводила вилучення майна, цінностей або документів, а також інших об'єктів, понятими, а також іншими учасниками слідчої дії, у тому числі особою, у якої проводилося вилучення, а в разі її відсутності повнолітнім членом її родини або представником житлово-експлуатаційної організації, сільської (селищної), міської ради, адміністрації відповідного підприємства, установи, організації.

Копія протоколу видається на руки особі, у якої проведено вилучення майна, цінностей, документів, а в разі її відсутності - повнолітнім членам її родини або названим вище представникам.

11. Вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об'єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Визначення кількісних та якісних характеристик дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння проводиться з урахуванням думки спеціаліста або висновку експерта. В інших випадках у протоколі огляду відображається тільки колір металу і каменів, а також їх індивідуалізуючі ознаки.

Після огляду речові докази приєднуються до справи постановою працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.

Зберігання речових доказів, цінностей,
документів та іншого майна

12. Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

13. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, підрозділах податкової міліції, служби безпеки, прокуратурах, судах, судово-експертних установах обладнуються спеціальні приміщення зі стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. Якщо немає такого приміщення, виділяється спеціальний сейф або металева шафа достатнього розміру.

Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України ( 1001-05 ) включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України ( 1001-05 ).

14. Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

15. Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання.

У разі її відсутності (або співробітника, який її заміщує) доступ до приміщення може бути здійснений тільки з дозволу і в присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, керівника апарату суду (судді) та в присутності особи, у якої знаходиться дублікат ключів від цього приміщення і яка несе відповідальність за збереження ключів.

У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв'язку з чим та які об'єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені до нього. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів у книгу (журнал) обліку речових доказів.

16. Зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі УМВС), Служби безпеки України (далі СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

Речові докази у вигляді вибухових речовин передаються для зберігання на склади військових частин або відповідних державних підприємств (організацій), отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування).

У разі вилучення зброї, бойових припасів, військового спорядження, яке належить військовим частинам та установам Міністерства оборони, СБУ, МВС України, а також іншим міністерствам та відомствам, співробітники яких мають право мати табельну зброю та боєприпаси до неї, вони підлягають здачі на зберігання за належністю, якщо це не призведе до ускладнення проведення дізнання, досудового слідства або судового розгляду.

17. У всіх справах про злочини, пов'язані з використанням вогнепальної зброї, органи досудового слідства і дізнання зобов'язані після вилучення, огляду і проведення відповідних досліджень надсилати кулі, гільзи і патрони зі слідами зброї, а також вогнепальну зброю через органи внутрішніх справ у центральну кулегільзотеку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (надалі ДНДЕКЦ) МВС України у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема Інструкцією з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2009 N 390, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.10.2009 за N 963/16979 (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

НДЕКЦ забезпечує належне зберігання зазначених об'єктів та надання їх для виконання слідчих та судових рішень.

Одночасно з перевіркою вогнепальної зброї вона перевіряється за оперативними обліками загубленої і виявленої зброї підрозділів інформаційних технологій ГУ МВС, УМВС.

18. При виявленні та вилученні інших об'єктів і документів, належність яких не встановлена і пошук яких може здійснюватися за відповідними оперативно-розшуковими і криміналістичними обліками органів внутрішніх справ, невідкладно вживаються заходи щодо перевірки названих об'єктів згідно з цими обліками.

19. Зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов'язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу.

20. При розслідуванні кримінальних справ підлягають вилученню наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають у незаконному обігу, а також обладнання, яке застосовується для їх незаконного виготовлення. Зберігання вилученого забезпечує орган, який провадить розслідування.

Для віднесення вилучених засобів до наркотичних, психотропних та прекурсорів проводяться відповідні експертні дослідження.

21. Під час провадження дізнання або досудового слідства (до винесення постанови про закриття справи) і до набрання законної сили вироку суду, а також під час перевірки до винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вилучені наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори в опечатаному вигляді зберігаються у приміщенні для зберігання речових доказів органу, який провадить дізнання або досудове слідство. В оперативних частинах установ виконання покарань вилучені наркотичні засоби зберігаються за межами житлової і виробничої зон.

Вилучені з незаконного обігу, здані або знайдені безхазяйні наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори підлягають знищенню або передачі відповідно до п.23 цієї Інструкції.

Підставою для передачі або знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів є вирок, ухвала чи постанова суду або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи.

22. Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення підлягають знищенню в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема встановленому Інструкцією про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затвердженою спільним наказом МВС України, СБУ, Генеральної прокуратури України (надалі ГПУ), Міністерства охорони здоров'я України (надалі МОЗ), Міністерства юстиції України та Верховного Суду України від 27.06.1995 N 437дск/95дск/9/1_05-77/17-5/5-16нар95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.1995 за N 210/746 (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

Підлягають знищенню у порядку, встановленому законодавством та цією Інструкцією, вилучені наркотичні засоби і психотропні речовини, у тому числі рослини, обіг яких на території України заборонено (списки N 1, N 2 та N 3 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 770 від 6 травня 2000 року (далі - Переліку); наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, походження яких не встановлено; незареєстровані в установленому порядку на території України лікарські препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, або термін придатності яких закінчився, або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником, або визнані Державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ непридатними до використання або подальшої переробки.

23. Передача вилучених у ході дізнання, досудового слідства, судового розгляду наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 N 589 "Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом" та спільного наказу Міністерства охорони здоров'я, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державного комітету медичної та мікробіологічної промисловості, Державного департаменту ветеринарної медицини Україні від 26 січня 1999 року N 13/24/13/4 "Про затвердження Порядку розпорядження медикаментами, наркотичними засобами, прекурсорами, психотропними речовинами та іншими хімічними сполуками, що переходять у власність держави" (протягом термінів чинності зазначених нормативних актів).

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу, передаються безплатно, разом з відповідними документами:

- лікарські засоби, що містять наркотичний засіб або психотропну речовину, які включені до таблиць II і III, та прекурсори, включені до таблиці IV Переліку ( 770-2000 ) і визнані Державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ придатними до використання або подальшої переробки, у порядку, встановленому законодавством, - державним або комунальним закладам охорони здоров'я за погодженням з органами місцевих державних адміністрацій в галузі охорони здоров'я;

- прекурсори, занесені до списку N 2 таблиці IV Переліку ( 770-2000 ) - Державній акціонерній компанії "Укрресурси";

- наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори - Державній прикордонній службі України, Державній митній службі, МВС, Службі безпеки України за їх клопотанням у кількості, необхідній для тренування службових собак;

- наркотичні засоби, психотропні речовин та прекурсори - державним спеціалізованим експертним установам та відомчим службам, визначеним Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) за їх клопотанням у кількості, необхідній для використання при проведенні експертних і наукових досліджень та створенні натурних колекцій.

24. Паспорти, військові квитки (свідоцтва про народження, приписні свідоцтва неповнолітніх) або інші документи, що засвідчують особу заарештованих обвинувачених, приєднуються до кримінальної справи і зберігаються в окремому опечатаному пакеті, який підшивається до справи і нумерується наступним її аркушем. Названі документи після набрання вироком законної сили стосовно осіб, засуджених до позбавлення волі, направляються до установ відбування покарання для долучення до особової справи засудженого і зберігання. У всіх інших випадках - повертаються власникам.

Паспорти громадянина України для виїзду за кордон, вилучені в обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), підлягають направленню до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем його постійного проживання відповідно до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 N 231.

Інші особисті документи, якщо вони не мають значення для справи, повертаються підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або за їх згодою родичам.

25. Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, монети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, вилучені у громадян органами дізнання та досудового слідства, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, в касу фінансового підрозділу або до банківських установ у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 N 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" та наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2004 N 692, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2004 за N 1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (протягом термінів чинності зазначених нормативних актів).

26. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, крім зазначених у пункті 25, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються на тимчасове зберігання в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення або передаються на зберігання до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

При оформленні та надсиланні цінностей слід додержуватись вимог, викладених у Порядку розпорядження валютними цінностями (крім цінних паперів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходить у власність держави, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 31.03.1999 N 153, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.1999 N 11 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.04.1999 за N 261/3554. При цьому норми підпункту 1.2.1 Порядку щодо переліку уповноважених банків до даного пункту не застосовуються.

На посилці із зазначеними цінностями, яка направляється органам, які будуть зберігати дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, вказати реквізити, які повинна містити посилка (назва та адреса відправника, одержувача, вага брутто та ін.).

27. Грошові суми в національній валюті, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери зберігаються у такому порядку (якщо вони не є речовими доказами і не підлягають спеціальному дослідженню):

- грошові суми в національній валюті (грошові кошти у вигляді банкнот та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) - вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, ощадні книжки, кредитні картки, білети грошово-речових лотерей, державні казначейські зобов'язання, інші державні цінні папери, приватизаційні та майнові сертифікати у паперовій формі, компенсаційні сертифікати, охоронні свідоцтва та цінні папери, іноземні цінні папери, інші фінансові та банківські документи, виражені в національній чи іноземній валюті або монетарних металах) - зберігаються в органі, який проводив вилучення за умовою забезпечення їх належного зберігання, у тому числі в касі фінансового підрозділу, або здаються на зберігання до уповноваженого банку;

- валютні цінності (іноземні грошові кошти у вигляді банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) - доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених депозитних договорів.

28. Одночасно з вилученням банківських документів про наявність грошових коштів на рахунках, внесків у банківські та інші кредитно-фінансові установи на території України органи дізнання, досудового слідства та суду надсилають відповідним банківським установам судові рішення про накладення арешту на внески і заощадження інших видів, внесені в банківські установи. В тексті рішення суду про накладення арешту вказується номер кримінальної справи, яка перебуває у провадженні, в передбачених законом випадках - справи про конфіскацію майна або цивільної справи, яка розглядається разом з кримінальною справою. Арешт не може бути накладений на кореспондентські рахунки банку.

Порядок інформування банківських установ, що знаходяться за межами України, про вилучення банківських документів про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, визначається відповідними міжнародними угодами.

29. Після вилучення грошових коштів, що не є речовими доказами, і проведення з ними необхідних слідчих та інших дій для визначення їх значення для розслідуваної кримінальної справи слідчий, співробітник дізнання у встановлений законом строк здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факти вилучення, у касу фінансово-господарського підрозділу того органу. який проводить досудове слідство або дізнання, попередньо зареєструвавши їх у книзі обліку речових доказів. Касир видає слідчому або працівнику органу дізнання відповідний документ про прийняття вилучених грошових коштів на зберігання.

Прийняті грошові кошти працівник фінансово-господарського підрозділу не пізніше наступного операційного дня банку здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факт вилучення до уповноваженого банку, для зарахування на депозитний рахунок. Доставка грошових коштів до банківської установи у кожному випадку забезпечується охороною.

30. У тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.

31. Документи, листи та інші записи, приєднані до справи як речові докази, повинні зберігатися в конвертах, вкладених між чистими аркушами паперу. На них забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. Конверти опечатуються, підшиваються у справі і нумеруються наступним її аркушем. При значній кількості приєднаних до справи листів і документів вони складаються в окремий пакет, який приєднується до справи. На конверті або пакеті повинен бути напис з переліком вкладених у нього документів.

Працівник органу дізнання, слідчий, прокурор, суддя зобов'язані забезпечувати зберігання в таємниці приєднаної до справи кореспонденції від осіб, які не мають відношення до провадження дізнання, досудового слідства, судового розгляду у даній справі.

32. Вилучені документи, креслення, фотознімки тощо, що мають дані секретного характеру, але не мають значення речових доказів, повертаються через режимно-секретні підрозділи органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, прокуратури, суду за належністю.

33. Забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об'єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об'єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання.

34. Об'єкти біологічного походження, у тому числі й ті, які підлягають мікроскопічному або хімічному дослідженню, повинні бути упаковані відповідно до науково-методичних рекомендацій. Упаковка таких об'єктів (у тому числі тих, що потребують подальших досліджень частин трупів) проводиться співробітниками судово-експертних установ.

Після завершення експертного дослідження зберігання біологічних об'єктів проводиться за місцем проведення досудового слідства.

Якщо для зберігання біологічних об'єктів необхідні спеціальні умови, воно здійснюється в зазначених установах за узгодженням з його керівництвом.

35. Вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв'язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів (або органами санітарного нагляду) передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 N 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

У разі непридатності зазначених товарів до використання та реалізації вони можуть бути знищені або передаватись підприємствам-виробникам аналогічної продукції для переробки.

Вилучені з незаконного обігу етиловий спирт, алкогольна продукція і така, що містить спирт, а також предмети, довге зберігання яких небезпечне для життя і здоров'я людей або навколишнього середовища, після проведення необхідних досліджень передаються для їх технологічної переробки або знищення, про що складається протокол.

При можливості, з метою забезпечення можливих наступних досліджень на зберіганні залишаються зразки вищезазначених предметів.

Вилучення та зберігання небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема відповідно до Законів України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ), "Про відходи" ( 187/98-ВР ), "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), а також спільного наказу Міністерства охорони здоров'я, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державного комітету медичної та мікробіологічної промисловості, Державного департаменту ветеринарної медицини України від 26 січня 1999 року N 13/24/13/4 "Про затвердження Порядку розпорядження медикаментами, наркотичними засобами, прекурсорами, психотропними речовинами та іншими хімічними сполуками, що переходять у власність держави" (протягом термінів чинності перелічених нормативних актів).

36. Вилучені промислові товари, якщо вони не є речовими доказами і не можуть бути повернуті власникам, після набрання вироком законної сили передаються спеціально виділеним торговельним підприємствам аналогічно діючому порядку для реалізації конфіскованого, безхазяйного майна та майна, яке перейшло за правом спадщини до держави (постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним").

37. Про передачу товарів, визначених у п.п. 35, 36 даної Інструкції, у відповідну установу складається акт у 3 примірниках. Установа, яка прийняла товари, проводить їх реалізацію, вартість перераховується на депозитний рахунок органу, який проводить розслідування. Третій екземпляр акту передається у фінансовий підрозділ цього органу для подальшого контролю за надходженням на вказаний рахунок сум від реалізації. Перший екземпляр акту передачі товарів та детальний їх опис приєднуються до кримінальної справи.

38. Продукти або промтовари, які були об'єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки).

При можливості, крім проб або зразків, які надсилаються на дослідження, виділяються проби або зразки, які в опечатаному вигляді приєднуються до справи для забезпечення можливого повторного дослідження.

39. Робоча та домашня худоба, птиця, сім'ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сировина, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття кінцевого рішення органом дізнання, досудового слідства або судом видається потерпілим особам або організаціям, при їх відсутності - державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акту.

40. У довідці про речові докази, яка додається до обвинувального висновку, вказується місце зберігання вилучених у справі речових доказів, цінностей та іншого майна з посиланням на відповідні документи, які підтверджують здачу на зберігання вищезазначеного майна або цінностей, вилучених на стадіях дізнання та досудового слідства.

41. Майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз'яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене.

Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України можуть бути передані на зберігання до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів.

Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.

42. Речові докази у конкретних кримінальних справах зберігаються окремо від речових доказів у інших справах. Речові докази у зупинених справах про нерозкриті злочини зберігаються за місцем їх розслідування окремо від речових доказів у справах, що перебувають у провадженні. До кожного пакета з такими об'єктами додається пояснювальний напис, на якому вказується номер справи, її фабула і дата порушення, найменування об'єкта, який знаходиться в упаковці.

Умови зберігання обираються відповідно до категорій об'єктів, визначених цією Інструкцією.

Біологічні об'єкти у зупинених справах, які потребують спеціальних умов зберігання, знаходяться в архівах судово - експертних установ. Підставою для поміщення біологічних об'єктів в архів судово-медичного закладу є супровідний лист прокурора, слідчого, суду, який надсилається керівникові відповідного закладу.

Облік речових доказів, цінностей та іншого майна

43. Для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей.

Книга (журнал) нумерується, прошнуровується і скріплюється печаткою, а також підписом керівника відповідної прокуратури, органу внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, керівником апарату суду.

44. Запис у книзі обліку речових доказів та інших вилучених у ході дізнання та досудового слідства предметів, а також грошових коштів готівкою, які не є речовими доказами, проводиться працівниками органів дізнання або слідчими, відповідальними за їх зберігання, на підставі протоколу, у якому відображено їх вилучення.

45. Особа, яка відповідає за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна в органі дізнання або досудового слідства, при реєстрації в книзі обліку перевіряє відповідність предметів і цінностей, що приймаються, записам у постанові про приєднання їх до справи.

46. При реєстрації речових доказів у книзі записи проводяться в хронологічному порядку, кожна річ записується окремо. При записі кількох однорідних предметів вказується їх кількість, дата надходження, найменування (якщо речові докази упаковані, може бути проведена перевірка їх кількості й найменувань з розкриттям упаковки і складанням акту про це). Якщо вилучена велика кількість найменувань, складається опис, і запис об'єктів у книгу проводиться відповідно до опису. При цьому кожному предмету дається порядковий номер.

Якщо речові докази знаходяться при кримінальній справі і не здаються на зберігання, у книзі обліку робиться відмітка про це із зазначенням прізвища посадової особи, у якої перебувають речові докази.

Окрім книги обліку речових доказів, цінностей та іншого майна, за рішенням керівників правоохоронних відомств можуть бути встановлені інші форми обліку цих об'єктів (відомості, квитанції та інші), що відповідають вимогам суворої звітності.

Передача речових доказів та інших
вилучених предметів і цінностей

47. Приєднані до кримінальної справи речові докази після завершення дізнання або досудового слідства і передачі справи до суду, а також у разі передачі справи до іншого органу для подальшого проведення дізнання або досудового слідства передаються разом з кримінальною справою. Про це щодо кожного об'єкта, який передається, в книзі обліку речових доказів робиться відповідний запис. Не допускається передача до суду з кримінальною справою предметів, які не визнані у встановленому порядку речовими доказами.

48. Співробітник канцелярії, працівник апарату суду, який приймає речові докази разом із справою, розписується у їх прийнятті в книзі обліку, розбірливо вказуючи свою посаду та прізвище, засвідчує підпис штампом відповідної установи. Всі речові докази реєструються в день надходження. Реєстрація речових доказів, долучених до справи судом, проводиться в день винесення постанови судді або ухвали суду.

49. Речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні.

Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

50. Працівник апарату суду, співробітник канцелярії органу, в який надсилається кримінальна справа з речовими доказами, приймаючи ці об'єкти, перевіряє цілість упаковки та печаток на ній.

При порушенні упаковки та печатки працівник апарату суду в присутності керівника апарату суду, співробітника канцелярії органу досудового слідства або дізнання в присутності його керівника або заступника, а також особи, яка доставила справу і речові докази, відкриває упаковку і звіряє наявність речей, які перебувають у ній, із записом про речові докази в довідці до обвинувального висновку і з постановою про приєднання до справи речових доказів.

51. Якщо наявність речових доказів відповідає запису в довідці про речові докази, яка додається до обвинувального висновку, і постанові про приєднання до справи речових доказів, вони знову упаковуються та опечатуються. Про проведення розкриття упаковки складається акт, який підшивається до справи.

У тих випадках, коли при розкритті порушеної упаковки або печатки встановлена невідповідність фактичної наявності речових доказів записам у довідці про речові докази, яка додається до обвинувального висновку, і постанові про приєднання до справи речових доказів, а також коли запис на упаковці (опис) не відповідає цим записам, про встановлені порушення складається акт, який підписують керівник апарату суду, прокурор, начальник органу внутрішніх справ, податкової міліції (начальник слідчого підрозділу органу), співробітник канцелярії, а також особа, яка доставила справу.

Зазначений акт разом з відповідною кримінальною справою передається судді.

Копія акту надсилається органу, який надіслав справу.

52. Предмети і речі, у тому числі одяг обвинувачених, годинники, гроші та документи, які доставлені до суду разом із справою, але не визнані у встановленому порядку речовими доказами, судами не приймаються. Про повернення таких речей і предметів складається акт, який підписується керівником апарату суду, а також працівником апарату суду і особою, яка доставила справу до суду. Копія акту разом з речами надсилається органу, який надіслав їх до суду.

53. При реєстрації речового доказу в суді йому дається номер (порядковий номер у журналі), де вказуються дата надходження, назва речового доказу, кількість, номер справи, до якої він приєднаний, прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого. Після реєстрації речового доказу на його упаковці вказується номер, за яким кримінальну справу зареєстровано у суді, а також вказується номер речового доказу.

54. При передачі кримінальної справи і речових доказів до іншого суду або прокуратури стосовно кожного з переданих речових доказів повинен бути зроблений відповідний запис у книзі (журналі).

Якщо речові докази та інші вилучені цінності до суду не надсилалися, а перебувають на зберіганні в органі дізнання, досудового слідства або в іншій установі, працівник апарату суду вносить до журналу запис про їх місцезнаходження.

55. При передачі кримінальної справи від одного слідчого до іншого в тому ж органі, що здійснює досудове слідство, а також від працівника органу дізнання до слідчого перший зобов'язаний здати, а другий прийняти (з перевіркою наявності) всі вилучені у справі предмети і цінності, розписатися в їх прийнятті в книзі обліку речових доказів у присутності відповідальної за їх зберігання особи.

56. Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) у вироку, постанові судді або ухвалі суду, постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи повинно бути вирішене питання про долю речових доказів, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

2) речі, вилучені з обігу, підлягають передачі відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не становлять ніякої цінності і не можуть бути використані як лом, підлягають знищенню, а у випадках, коли зацікавлені особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства;

5) документи, які є речовими доказами, залишаються у справі протягом усього строку їх зберігання. Зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.

Знаряддя злочину, що становлять інтерес з точки зору криміналістики і підлягають конфіскації, можуть бути передані експертним установам Мін'юсту в кабінети криміналістики, експертно-криміналістичні підрозділи і музеї органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції.

57. У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину власникам повертаються документи, які є речовими доказами і які були підставами для порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності (літературні твори, заяви, звернення та інше, у тому числі виготовлені авторами).

58. Після винесення вироку (ухвали), постанови про закриття кримінальної справи в книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відмітка про прийняте рішення щодо речових доказів та іншого майна із зазначенням змісту та дати рішення.

Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи.

59. Якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об'єктів. Прийняте рішення є обов'язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.

60. Речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи. В розписці отримувач вказує дані свого паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання. У разі неможливості особистої явки власника предметів і цінностей вони можуть бути отримані за його довіреністю іншою особою, розписка якої разом з довіреністю також приєднується до справи. Якщо власником є підприємство, установа, організація, предмети і цінності передаються їх представникам при наявності довіреності, документа, що засвідчує особу, і під розписку.

61. В окремих випадках орган дізнання, досудового слідства, суд може повернути власникам вилучені у них речі для зберігання і до прийняття рішення у справі, якщо буде визнано, що це не призведе до виникнення перешкод для успішного провадження у справі.

62. Особам, щодо яких провадження у справах закрито за реабілітуючими підставами на стадії досудового розслідування, повернення вилученого у них майна і цінностей проводиться у порядку, передбаченому Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженим наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131).

Про прийняте рішення особи, щодо яких винесено постанову про закриття справи, повідомляються невідкладно.

63. Передані до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України конфісковані дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння повертаються їх власнику відповідно до Порядку розпорядження валютними цінностями (крім цінних паперів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.1999 N 11 та постановою Правління Національного банку України від 31.03.1999 N 153.

64. Вилучені цінності (грошові кошти) власник може отримати під розписку протягом шести місяців з дня повідомлення йому про закриття справи та роз'яснення відповідної можливості.

Після закінчення цього строку цінності передаються на реалізацію, а кошти зараховуються у дохід державного бюджету.

Вилучені цінності (грошові кошти) повертаються власникові або уповноваженій ним особі, а в разі неможливості повернення відшкодовується вартість цінностей після терміну, зазначеного в абзаці першому цього пункту, за умови, що власник не мав реальної можливості звернутись з клопотанням про повернення цінностей.

Вилучені документи зберігаються після повідомлення особи, у якої вони вилучались, про закриття кримінальної справи та про можливість їх отримання, упродовж строку, відповідно до терміну зберігання таких документів за чинним законодавством. Якщо чинним законодавством такі терміни не встановлені, то після закінчення піврічного терміну після повідомлення особи про закриття кримінальної справи та про можливість отримання нею документів вони знищуються зі складанням відповідного акта.

65. Виконання рішень суду у частині конфіскації знарядь злочинів, які перебувають на зберіганні в установах, організаціях і т.ін., підлягають виконанню органами державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

66. Речові докази (знаряддя злочину і речі, вилучені з обігу), які згідно з судовим рішенням підлягають передачі у відповідні органи (МВС, прокуратуру і т.ін.), надсилаються туди фельд'єгерською поштою або нарочним. При перевезенні отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, зброї і т.п. повинні виконуватися правила, встановлені для їх транспортування.

Копія супровідного листа і документ про прийом установою речових доказів підшиваються до справи.

У журналі робиться відмітка про виконання і вказується номер аркуша, за яким підшито документ, що підтверджує передачу речових доказів.

67. Приймаючи кримінальну справу, у якій приєднані як речові докази цінності, перераховані в п.п. 25, 26, 27 цієї Інструкції, працівник апарату суду перевіряє наявність у справі квитанцій про здачу органом досудового слідства цих речових доказів на зберігання. В журналі обліку речових доказів робиться відмітка про них із зазначенням місця зберігання.

68. Цінності, перераховані в п. 26 цієї Інструкції, які були приєднані до справи судом, реєструються в журналі, упаковуються і здаються на тимчасове зберігання у фінансові підрозділи органу, який проводив дізнання або досудове слідство в кримінальній справі, разом з постановою судді або ухвалою суду та описом у двох примірниках.

Здачу судом вказаних цінностей повинно бути підтверджено фінансовим підрозділом органу, який проводив дізнання або досудове слідство. Документ про здачу речових доказів на зберігання долучається до справи, в журналі робиться відмітка про місце зберігання цінностей із зазначенням номера аркуша справи, за яким підшита квитанція.

69. Після набрання вироком законної сили гроші і цінності, перераховані в п.п. 25, 26, 27 цієї Інструкції, передаються у дохід держави. Копія вироку або виписка з нього і супровідний лист надсилається в триденний термін у фінансовий підрозділ органу внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, прокуратури або в установу банку (за місцем зберігання грошових коштів та цінностей). У супровідному листі вказується дата набрання вироком законної сили і дається розпорядження про передачу цінностей та перерахування грошових коштів у дохід держави.

Копія супровідного листа і документ, якій підтверджує виконання, долучається до справи. До надходження відповіді про виконання справа перебуває на контролі. Виконання відмічається у журналі.

70. Ощадні книжки, акредитиви і свідоцтва на облігації, інші платіжні документи та цінні папери реєструються із зазначенням номера, прізвища, імені та по батькові їх власника.

Для виконання рішення суду в частині конфіскації внесків та інших видів заощаджень, які знаходяться в банківських установах і підлягають зверненню у дохід держави, на адресу відповідного відділення банку надсилається виконавчий лист, у якому вказується номер справи, у якій може бути звернено стягнення. Якщо у виконавчому листі не вказано, що він виданий у зв'язку із кримінальною справою, справою про конфіскацію майна або цивільною справою, яка випливає із кримінальної справи, одночасно з виконавчим листом надається копія рішення суду, яке набрало законної сили, або виписка з нього.

Якщо грошові кошти або цінні папери, вилучені у громадян, знаходяться при кримінальній справі, вони також надсилаються до банківських установ.

71. Виконавчий лист передається державному виконавцю разом з ощадними книжками, цінними паперами, акредитивами, свідоцтвами (якщо вони знаходилися при кримінальній справі) за розпискою. У ній обов'язково зазначається: найменування і код банківської установи, яка видала документ, дата видачі документа, прізвище, ім'я та по батькові власника, сума, яка значиться в документі. Розписка підшивається до справи.

У журналі робиться відмітка про передачу державному виконавцю перерахованих цінностей із посиланням на номер аркуша справи, за яким підшито розписку. Виконавчий лист з відміткою державного виконавця про виконання або постанова про неможливість виконання підшивається до справи. У журналі робиться відмітка про виконання (або неможливість виконання).

72. За наявності вироку (ухвали) суду, що набрали законної сили, постанови, за якими вилучені цінності, валюта та інше майно, перелічене в п. 27 Інструкції, підлягає поверненню, повертаються власникові або за його довіреністю іншій особі протягом шести місяців з дня оголошення власникові про прийняте рішення.

Одночасно у відповідні уповноважені банки надсилається копія вироку (ухвали), постанови або виписки з них з поміткою про зняття арешту. При цьому у строки давності, встановлені для отримання вилучених цінностей і сум по акредитивах, не враховується строк перебування їх власника під вартою.

73. У випадках, коли поверненню власникам підлягають вилучені у них промтовари, вони повертаються за рішенням працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Особі, якій повертаються вилучені у неї промтовари, надсилається повідомлення, копія якого підшивається до кримінальної справи. Повернення речей проводиться під розписку, про що в журналі робиться відповідна відмітка.

У разі винесення вироку (ухвали) суду, постанови про закриття кримінальної справи, у якій вилучені товари, що швидко псуються, та продуктові товари, які потребували спеціальних умов зберігання, були реалізовані, їх власникам сплачується вартість вилученого за цінами, що існують на момент повернення.

74. У випадку звільнення з-під варти або закриття кримінальної справи, при винесенні виправдувального вироку власникам повертаються всі їх особисті документи.

75. Знищення речових доказів, які підлягають знищенню відповідно до чинного законодавства і цієї Інструкції, проводиться спеціальною комісією. В органах прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та податкової міліції комісії створюються у складі трьох осіб, у тому числі працівника органу дізнання або слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, співробітника канцелярії, фінансового підрозділу, в судах - у складі керівника апарату суду, відповідального працівника апарату суду, на якого покладено обов'язок щодо роботи з речовими доказами, та іншого працівника апарату суду, визначеного наказом керівника апарату суду.

Про знищення речових доказів складається акт, який приєднується до матеріалів справи. У книзі (журналі) робиться відповідна відмітка про виконання.

76. В окремих випадках, якщо це викликано особливими властивостями речових доказів, вони передаються для знищення спеціальним органам інших відомств (органам внутрішніх справ, охорони здоров'я, представникам військових частин і т.ін.). Разом з речовими доказами, які підлягають знищенню, надсилається копія постанови, вироку (ухвали) або виписка з неї та супровідний лист. Копія супровідного листа і документ, який підтверджує отримання відомством речового доказу, підшиваються до справи. В книзі (журналі) робиться відмітка про виконання.

77. Якщо речовий доказ, який підлягає видачі власникові, перебуває на зберіганні в органах внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, прокуратури, суд у триденний термін надсилає в ці органи копію вироку або виписку з нього. В супровідному листі вказується дата набрання вироком законної сили та пропонується повідомити суд про виконання. Копія супровідного листа та відповідь про виконання підшиваються до справи. В журналі робиться відмітка про виконання.

78. Речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їх власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня повідомлення власника про можливість їх повернення. Якщо протягом цього строку клопотання про повернення вказаних об'єктів не надійшло, вони передаються спеціальній комісії, яка разом з фінансовими органами приймає рішення про проведення їх реалізації або знищення. Про знищення, яке відбулося, складається акт, який підшивається до справи. В книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відповідна відмітка.

79. Співробітникам правоохоронних органів категорично забороняється брати участь у процесі оцінки і реалізації речових доказів та інших вилучених предметів і цінностей, у тому числі промтоварів і продуктів, а також у їх придбанні через торговельні організації, які проводять реалізацію, якщо їм заздалегідь відомо, що ці товари і продукти вилучені у зв'язку з кримінальною справою.

80. При винесенні постанови про зупинення дізнання або про зупинення досудового слідства у ній вказується місце зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у справі, яку зупинено. Зберігання цих об'єктів проводиться за місцем проведення дізнання або досудового слідства (якщо вони не підлягають передачі на спеціальне зберігання) протягом усього часу перебування зупиненої кримінальної справи в підрозділі, що здійснює дізнання чи досудове слідство, і вони передаються разом із справою до іншого підрозділу дізнання чи досудового слідства.

Контроль обліку та стану зберігання
речових доказів, цінностей та іншого майна,
вилученого у кримінальних справах

81. При затвердженні обвинувального висновку, постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру, а також при направленні справи до іншого органу досудового слідства або дізнання, до іншого суду прокурор, начальник слідчого підрозділу, начальник органу дізнання, керівник апарату суду зобов'язані перевірити наявність у справі документів, у яких відображено місцезнаходження речових доказів, предметів і цінностей, вилучених у справі, звірити їх із записами в книзі обліку речових доказів.

82. Прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов'язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов'язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по їх прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції.

83. За результатами перевірки складається акт, що надсилається керівникам вищого рівня прокуратур, слідчих підрозділів, органів дізнання та керівникам апаратів вищестоящих судів, які зобов'язані вживати заходів до обладнання спеціальних приміщень і сховищ для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов їх зберігання.

84. При переведенні, звільненні співробітника, який відповідає за зберігання і облік речових доказів, відповідний прокурор, начальник органу внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділу податкової міліції, керівник апарату суду призначає комісію для перевірки відповідності фактичної наявності речових доказів, цінностей та іншого майна, переданого для зберігання вказаній особі, записам у документах, де відображено вилучення даних об'єктів. Результати перевірки відображаються в акті прийомки-передачі речових доказів іншій особі, яка призначається відповідальною за їх зберігання.

85. При ревізіях і планових перевірках у підпорядкованих органах в обов'язковому порядку перевіряється стан обліку і зберігання речових доказів, результати перевірок фіксуються у відповідних довідках і актах.

Окремо відзначається стан зберігання речових доказів у зупинених кримінальних справах.

86. У разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131).

Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Використання речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна для службових та інших цілей категорично забороняється.

Погоджено: з Міністерством фінансів України, Національним банком України, Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками.