Документ втратив чиннiсть!

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
Департамент фінансового моніторингу

ЛИСТ
11.11.2011 N 48-104/2256-13461

(Лист втратив свою актуальність на підтставі Листа
Національного банку України
N 18-0007/30392 від 01.06.2018 р.)

Територіальним управлінням
НБУ Банкам України Асоціації
українських банків
Українському
кредитно-банківському союзу

Роз'яснення з питань здійснення
ідентифікації клієнтів банків

Національний банк України за результатами опрацювання наданих банками в порядку, передбаченому пунктом 2.6 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 189 від 14.05.2003 (у редакції постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011) (далі - Положення N 189), внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу звертає увагу на наступне.

Пунктом 3 постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011 передбачено привести ідентифікацію клієнтів у відповідність до вимог цієї постанови. Обсяг даних щодо клієнта, які банку необхідно встановити в процесі ідентифікації, визначений у частинах одинадцятій та дванадцятій статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" ( 249-15 ) (далі - Закон про запобігання легалізації доходів), статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (далі - Закон про банки). Відповідні норми Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ) доповнені вимогою щодо встановлення контролера юридичної особи. Стаття 1 цього Закону ( 249-15 ) містить також визначення терміну "контроль фізичної особи". Крім того, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 6 Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ) банк відповідно до внутрішніх процедур під час встановлення ділових відносин з клієнтом та у процесі його обслуговування виявляє факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до категорії публічних діячів або пов'язаних з ними осіб. Публічними діячами, відповідно до статті 1 Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ), є фізичні особи, які виконують або виконували визначені публічні функції в іноземних державах. Відповідні поля внесені до анкет клієнтів, форми яких визначені у додатках 1 - 6 до Положення N 189.

Водночас ряд банків шляхом надання опитувальника (окремі банки його називають анкетою для заповнення клієнтом) вимагає від клієнтів - фізичних осіб, без урахування ризику здійснення ними фінансових операцій з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, надання інших даних, зокрема, про види діяльності підприємства, на якому працює клієнт; сукупний дохід сім'ї; чи є серед родичів клієнта працівники або засновники банку; чи був клієнт керівником (власником) підприємства, яке збанкрутувало (ліквідовано); чи порушувалась проти клієнта кримінальна справа; чи застосовувались проти клієнта штрафні санкції за порушення чинного законодавства; сімейний стан (одружений, неодружений, громадянський шлюб, інше); вчений ступінь; наявність транспортних засобів (кількість транспортних засобів у власності, вид, марка, модель, рік випуску). При цьому як підставу для надання клієнтом такої інформації банки зазначають пункт 3 постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011, яким необхідність отримання такої інформації не передбачена.

В той же час наголошуємо на необхідності коректного зазначення питань в опитувальниках, зокрема зазначення поняття "публічні діячі" в повному обсязі відповідно до визначення, передбаченого статтею 1 Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ).

Відповідно до пункту другого частини другої статті 6 Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ) банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію та вивчення клієнтів.

Необхідним для здійснення ідентифікації клієнта є отримання документів і відомостей, які містять дані, на основі яких здійснюється ідентифікація клієнта відповідно до статті 9 Закону про запобігання легалізації доходів ( 249-15 ), статті 64 Закону про банки ( 2121-14 ) та нормативно-правових актів Національного банку України.

Водночас, якщо банк вважає за необхідне отримати додаткові дані, які не вимагаються чинним законодавством України, він має визначити перелік таких документів і відомостей та передбачити умови їх надання у договорі з клієнтом або опитувальнику. При цьому банк має поінформувати клієнта, що такий перелік документів та відомостей не є згідно з вимогами законодавства обов'язковим, а їх надання здійснюється в добровільному порядку.

Банк, першочергово, зазначає в електронній анкеті, яка є внутрішнім документом банку (далі - анкета), інформацію, одержану в процесі ідентифікації клієнта, а також відповідні висновки банку. У подальшому, в процесі обслуговування та вивчення фінансової діяльності клієнта, банк доповнює анкету в установленому програмою ідентифікації та вивчення клієнтів банку порядку новими та/або уточнюючими даними.

Щодо відомостей про рахунки клієнта - фізичної особи, що відкриті в інших банках, зокрема про номери таких рахунків, на наш погляд, в анкеті можуть зазначатися номери балансових рахунків, якщо в опитувальниках клієнт зазначив відомості про вид рахунку (поточний, депозитний тощо).

При цьому слід зазначити, що для здійснення банком відмінних за своєю суттю заходів з питань фінансового моніторингу, а саме: приведення ідентифікації клієнтів у відповідність до вимог законодавства, здійснення уточнення щодо ідентифікації та вивчення клієнта, проведення аналізу фінансової операції з метою здійснення первинного фінансового моніторингу, зокрема щодо відповідності фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта - є необхідним отримання банком від клієнтів різної за обсягами та строками отримання інформації.

Крім того, отримання від клієнта інформації з метою уточнення даних щодо його ідентифікації, оцінки фінансового стану та суті діяльності повинно здійснюватись з урахуванням рівня ризику клієнта, визначеного відповідно до внутрішньобанківської програми оцінки та управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму. Зокрема, для оцінки фінансового стану клієнтів - фізичних осіб, які отримують за допомогою банку заробітну плату, пенсію, стипендію, соціальну допомогу та інші передбачені законодавством соціальні виплати, в тому числі за умови, що поповнення таких рахунків з інших джерел не здійснюється або здійснюється протягом кварталу на загальну суму, що не перевищує 150000 грн., та/або відкривають чи мають в банку один рахунок (депозитний) на незначну суму, якщо такі клієнти не віднесені до високого рівня ризику, не є обов'язковим, на наш погляд, отримання детальної інформації про рухоме та нерухоме майно таких клієнтів.

Звертаємо увагу на те, що ненадання клієнтами окремих даних, зазначених банками у формах опитувальників, однак надання яких не передбачено законодавством України як необхідних для здійснення ідентифікації, вивчення суті діяльності та оцінки фінансового стану клієнта, не може бути підставою для відмови банком у обслуговуванні таких клієнтів.

Національний банк України надаватиме належну оцінку фактам відмови банками від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції клієнтів за відсутності підстав, визначених статтями 9 та 10 Закону про запобігання легалізації ( 249-15 ) та/або статтею 64 Закону про банки ( 2121-14 ).

Заступник Голови Національного банку України І.В.Соркін