ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
12.11.2009 N 2а-8612/09/2670

Про визнання протиправним та скасування
абзаців 3, 4 пункту 2 змін, внесених до постанов
Кабінету Міністрів України

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Донця В.А., Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Сулім А.В. вирішив адміністративну справу за позовом Заступника Генерального прокурора України (далі - позивач) до відповідача Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Міністерство фінансів України, 2. Державна податкова адміністрація України, про визнання протиправним та скасування абзаців 3, 4 пункту 2 змін, внесених до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 (за участю представників: від позивача: Атаєва Д.К. (за посвідченням), від відповідача: Гаврищук А.В. (за довіреністю), від третьої особи 1: Іщенко Р.А. (за довіреністю), від третьої особи 2: не прибув).

Обставини справи:

Позивач - Заступник Генерального прокуратура України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача - Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування абзаців 3, 4 пункту 2 змін, внесених до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 "Про затвердження нових акцизних марок акцизного збору для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", стосовно доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2003 року N 926 "Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів" новим абзацом про надання Міністерству фінансів України право змінювати розмір плати за марки акцизного збору з урахуванням індексу інфляції в Україні та підвищення собівартості їх виготовлення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виданні оспорюваної постанови ( 486-2008 ) Кабінет Міністрів України діяв всупереч вимогам частини 2 статті 19, частини 3 статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини 1 статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ), статті 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ), а тому безпідставно делегував власні повноваження Міністерству фінансів України щодо зміни розміру плати за марки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби.

Представник відповідача позов не визнав, в запереченнях на позовну заяву і в судовому засіданні зазначив, що оскаржувану постанову ( 486-2008 ) видано Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та відповідно до законодавства. Водночас вважає, що згідно з частиною 2 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) позивач не має права на звернення з цим позовом до суду, оскільки не належить до кола осіб щодо яких застосовано оскаржувану постанову ( 486-2008 ) та не належить суб'єктів правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Також представник відповідача вважає, що позивачем пропущено річний строк для звернення до адміністративного суду, перебіг якого розпочинається з часу видання оскаржуваної постанови ( 486-2008 ) - 21 травня 2008 року, тоді як позовну заяву подано до суду 22 липня 2009 року.

Представник Міністерства фінансів України щодо позову заперечив з підстав, викладених представником Кабінету Міністрів України.

Державна податкова адміністрація України письмових пояснень щодо позовної заяви суду не надала, представника в судове засідання не направила, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України ( 2747-15 ) в судовому засіданні 12 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 "Про затвердження нових зразків марок акцизного збору для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - оскаржувана постанова) затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених оспорюваною постановою Кабінету Міністрів України ( 486-2008 ), пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2003 року N 926 "Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів" доповнено абзацом такого змісту "Надати Міністерству фінансів України право змінювати розмір плати за марки акцизного збору з урахуванням індексу інфляції в Україні та підвищення собівартості їх виготовлення".

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено невідповідність вищевказаних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2003 року N 926, у зв'язку з чим 25 червня 2009 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора України Кудрявцевим В. принесено протест Кабінету Міністрів на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 "Про затвердження нових зразків марок акцизного збору для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

За результатами розгляду зазначеного протесту Кабінет Міністрів України листом від 13 липня 2009 року повідомив Генерального прокурора України Медведька О.І. про те, що відповідним центральним органам виконавчої влади доручено підготувати узгоджені пропозиції щодо делегування Мінфіну права змінювати розмір плати за марки акцизного збору та внести відповідний проект акта Кабінету Міністрів України.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що Кабінетом Міністрів України не задоволено протест прокурора.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) передбачено право прокурора приносити протест на акт, що суперечить закону. Вказана норма Закону ( 1789-12 ) не обмежує прокурора строками щодо принесення протесту на незаконний акт.

Відповідно до положень частини 4 статті 21 названого Закону ( 1789-12 ) прокурор, у разі відхилення протесту, принесеного на акт, що суперечить закону, або ухилення від його розгляду, має право звернутися до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано строк звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Підставами для визнання акта незаконним є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта незаконним є також недотримання інших вимог законодавства, на відповідність яким на підставі частини 3 статті 2 КАС України ( 2747-15 ), оспорюваний акт перевіряє адміністративний суд.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та Законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1, частини 2 статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом ( 279-17 ), іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України.

Статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статтею 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) Кабінету Міністрів України надано право у випадках, передбачених законами України, передавати для тимчасового виконання, зокрема, окремі власні повноваження іншим органам виконавчої влади.

Разом з тим статтею 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) визначено, що розмір плати за марки акцизного збору встановлюються виключно Кабінетом Міністрів України. Названим Законом ( 329/95-ВР ) Кабінету Міністрів України не надано право передачі визначення розміру плати за марки акцизного збору іншим органам виконавчої влади.

Додатковим доказом відсутності норм законів України, якими Кабінету Міністрів України надано право делегувати іншим органам виконавчої влади право визначення розміру плати за марки акцизного збору, суд вважає лист Кабінету Міністрів України від 13 липня 2009 року за результатами розгляду протесту на оскаржувану постанову Кабінету Міністрів України ( 486-2008 ), адресований Генеральному прокурору України Медведьку О.І., відповідно до якого відповідним центральним органам виконавчої влади доручено підготувати узгоджені пропозиції щодо делегування Мінфіну права змінювати розмір плати за марки акцизного збору та внести відповідний проект акта Кабінету Міністрів України.

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що в частині абзаців 3 та 4 пункту 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 "Про затвердження нових акцизних марок акцизного збору для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", відповідно до яких доповнено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2003 року N 926 "Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів" новим абзацом щодо надання Міністерству фінансів України право змінювати розмір плати за марки акцизного збору з урахуванням індексу інфляції в Україні та підвищення собівартості їх виготовлення, оспорювана постанова ( 486-2008 ) видана Кабінетом Міністрів України поза межами повноважень та всупереч законам України.

За таких обставин не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про обґрунтованість делегування Кабінетом Міністрів України Міністерству фінансів України права змінювати розмір плати за марки акцизного збору, оскільки це надасть можливість останньому оперативно вирішувати питання визначення розміру плати за марки акцизного збору для уникнення збитків ДП "Поліграфічний комбінат "Україна", пов'язаних із виготовленням марок.

Відповідно частини 1 статті 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України ( 2747-15 ).

Всупереч викладеним вимогам відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірності виданого ним акта.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України ( 2747-15 ) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу ( 2747-15 ), і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить визнати частково протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України ( 486-2008 ), тоді як відповідно до положень пунктів 8 та 11 статті 171 КАС України ( 2747-15 ), якою передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та нечинним.

Прийшовши до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд відповідно до частини 2 статті 11 КАС України ( 2747-15 ) вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати постанову Кабінету Міністрів України ( 486-2008 ) частково незаконною та нечинною.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 158 - 163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати незаконними та нечинними абзаци 3 та 4 пункту 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року N 486 "Про затвердження нових акцизних марок акцизного збору для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", стосовно доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2003 року N 926 "Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів" новим абзацом про надання Міністерству фінансів України право змінювати розмір плати за марки акцизного збору з урахуванням індексу інфляції в Україні та підвищення собівартості їх виготовлення.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуюча, суддя О.О.Власенкова

Судді: В.А.Донець

О.В.Пісоцька