ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
23.03.2010 N 2а-6487/09/2670

Про визнання нечинним п. 2 постанови
від 28.01.2009 р. N 36

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Ковзель П.О., Кочан В.М., при секретарі Ісаковій Є.К., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, треті особи: 1) Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2) Національна комісія регулювання електроенергетики України, про визнання незаконним п. 2 постанови від 28.01.2009 р. ( 36-2009 ) та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін: від позивача: Лук'яненко В.В. за дов. N 05/1/2-6-10 від 12.01.2010 р., від відповідача: Головатенко О.М. за дов. N 29-22/92 від 18.03.2010 р., від третьої особи 1: Куницький В.В. за дов. N 14-57 від 19.03.2010 р., від третьої особи 2: не з'явився, ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним п. 2 постанови від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та зобов'язання відповідача привести у відповідність із законом п. 2 постанови від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. В обґрунтування заявленого позову здійснює посилання на абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ), ст. ст. 19, 57, 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та зазначає, що постанови Кабміну набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях, в яких вказує, що спірна постанова ( 36-2009 ) є законною, прийнята урядом в межах повноважень та відповідно до визначеної процедури прийняття актів Кабміну.

Представник третьої особи 1 в наданих суду письмових поясненнях просив суд у задоволенні позову відмовити.

В поясненнях до адміністративного позову третя особа 2 просила відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (із змінами від 04.02.2009) внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.96 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", від 27.12.2001 р. N 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", від 29.04.2006 р. N 605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що пункт 2 цієї постанови ( 36-2009 ) суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) Генеральною прокуратурою України було винесено 25.05.2009 р. протест на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру") ( 1789-12 ).

Листом від 09.06.2009 р. N 9355/0/2-09 Перший віце-прем'єр-міністр України повідомив про те, що при прийнятті спірної постанови ( 36-2009 ) уряд діяв виключно в межах законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У пункті 2 оскаржуваної постанови ( 36-2009 ) зазначено, що вона набирає чинності з 1 січня 2009 року, крім пункту 3, який набирає чинності з 1 лютого 2009 року.

Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з частиною 1 статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дати їх опублікування.

Оскаржувану постанову уряду ( 36-2009 ) опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 4 лютого 2009 року N 19 та в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 лютого 2009 року N 8, але вищевказаний пункт постанови ( 36-2009 ) введено в дію з 1 січня 2009 року.

Таким чином, п. 2 спірної постанови Кабінету Міністрів України ( 36-2009 ) суперечить абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ).

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. За правилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), адміністративний суд здійснює перевірку законності, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( 2747-15 ).

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково, а саме необхідно визнати незаконним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання повного тексту постанови: 07.04.2010 р.

Головуючий, суддя О.Є.Пилипенко

Суддя П.О.Ковзель

Суддя В.М.Кочан