ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
20.01.2011 N 2а-12273/09/2670

Про визнання протиправною та скасування постанови

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Келеберди В.І., суддів: Катющенко В.П., Клочкова Н.В., при секретарі судового засідання - Віруцькій О.В., вирішив адміністративну справу за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2009 N 530 "Питання залучення інвестицій державними підприємствами, установами та організаціями" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 N 862) (далі - Постанова N 530), якою затверджено Порядок проведення аукціону із залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність оскаржених норм Постанови N 530 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ), Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та Конституції України ( 254к/96-ВР ) та зазначає, що відповідач не уповноважений затверджувати відповідний Порядок ( 530-2009 ) у процесі реалізації своїх повноважень як органу управління об'єктами державної власності.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України проти задоволення позову заперечив. В якості безпідставності заявленого позову Кабінет Міністрів України вказує на ті обставини, що видання оскаржуваної постанови ( 530-2009 ) проведено в межах компетенції відповідача та у відповідності актам вищої юридичної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 17.04.2009 р. "Питання залучення інвестицій державними підприємствами, установами та організаціями" визначено єдиний механізм залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями для реалізації інвестиційних проектів, що спрямований на забезпечення конкурентності, відкритості, справедливості, неупередженості в підготовці і проведенні аукціону з відбору суб'єктів господарювання для набуття права на укладення з підприємствами інвестиційного договору про залучення та реалізацію інвестицій.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Відповідно до ст. 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), зокрема, належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З урахуванням закріплених законом принципів здійснення державної влади, виконання основних функцій держави та завдань органів виконавчої влади у відповідності до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, суд вбачає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 N 1560 (далі - Закон N 1560) та іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 9 Закону N 1560 основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності поза межами своєї компетенції не дозволяється.

Судом враховано, що визначаючи єдиний механізм залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями для реалізації інвестиційних проектів, Кабінет Міністрів України фактично в порушення ст. 9 Закону N 1560 втручається в реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Як це закріплено ст. 627 ЦК України ( 435-15 ), принцип свободи договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору та застосуванні до контрагента заходів цивільно-правової відповідальності, який в тому числі кореспондується із засадами диспозитивності. Оскільки суб'єкти інвестиційної діяльності є автономними, тобто незалежними в майновому, організаційному та адміністративному відношеннях, вони здійснюють належні їм права на власний розсуд, у тому числі при укладенні інвестиційного договору. Реалізація принципу свободи підприємницької діяльності суб'єктами інвестиційної діяльності закріплює правило про неможливість свавільного втручання держави, її посадовців, будь-яких інших осіб у інвестиційну діяльність її учасників.

Крім того, згідно з ст. 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Водночас, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

До загальних принципів господарювання статтею 6 Господарського кодексу України ( 436-15 ) віднесено свободу підприємницької діяльності у межах визначених законом, а також заборонено незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому, всупереч зазначеним законодавчим актам оскаржуваною постановою Уряду ( 530-2009 ) затверджено Порядок, згідно з яким передбачено, що рішення про надання згоди на реалізацію інвестиційного проекту, в якому бере участь підприємство, приймається Кабінетом Міністрів України (п. 3), обов'язковою умовою інвестиційного договору є положення щодо припинення в односторонньому порядку реалізації зазначеного договору у разі невиконання переможцем аукціону його умов (ч. 2 п. 30).

Тобто, визначаючи обов'язкові умови інвестиційного договору, відповідач втручається в реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності, чим порушує загальні засади цивільного та господарського законодавства, оскільки перевищує надані повноваження при визначенні єдиного механізму залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями для реалізації інвестиційних проектів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( 2747-15 ).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України) ( 2747-15 ).

Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України ( 2747-15 ) суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає, що оскаржувана постанова ( 530-2009 ) прийнята з порушенням ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 3 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст. 6 Господарського кодексу України ( 436-15) та ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), окружний адміністративний суд міста Києва постановляє:

1. Позов заступника Генерального прокурора України задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2009 N 530 "Питання залучення інвестицій державними підприємствами, установами, організаціями".

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України ( 2747-15 ), та набуває законної сили у порядку і строки, що визначені ч. 4 ст. 254 КАС України ( 2747-15 ).

Дата складання повного тексту постанови - 22.01.2011.

Головуючий, суддя В.І.Келеберда
Судді: В.П.Катющенко
Н.В.Клочкова