ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Вінокуров проти України"

Заява N 2937/04

від 15 липня 2010 року

Стислий виклад

30 березня 1998 року щодо заявника було порушено кримінальну справу за підозрою у шахрайстві.

6 лютого 2002 року заявника було взято під варту.

21 травня 2002 року заявник звернувся до слідчого з клопотанням про заміну запобіжного заходу за станом здоров'я. Це клопотання було відхилено.

Заявник неодноразово звертався до Ленінського районного суду м. Луганська (далі - Ленінський суд) з клопотаннями про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте, всі клопотання були відхилені.

21 липня 2003 року Ленінський суд визнав заявника винним та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. Відтак, тривалість тримання заявника під вартою становила один рік п'ять місяців та тринадцять днів.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що тривалість тримання його під вартою була надмірною і необгрунтованою. Заявник також скаржився щодо інших порушень, проте 16 жовтня 2007 року Європейський суд оголосив заяву заявника частково неприйнятною і вирішив продовжити розгляд в частині скарги заявника за п. 3 ст. 5 Конвенції.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника за п. 3 ст. 5 Конвенції, оскільки рішення про взяття заявника під варту та продовження його тримання під вартою містили лише загальні посилання на ризик втечі заявника від слідства та на існування обгрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, що не є належними і достатніми підставами для тримання особи під вартою протягом всього періоду, що розглядався. Крім того, повертаючи справу на досудове слідство суд ухвалював рішення, в яких взагалі не вказав про підстави подальшого тримання, обмежуючись твердженням про те, що запобіжний захід, застосований до заявника, є належним.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує решту заяви прийнятною;

2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції".