Директива 2009/110/ЕС
Європейського Парламенту та Ради
щодо започаткування та здійснення діяльності
установами - емітентами електронних грошей
та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни
до Директиви 2005/60/ЕС та 2006/48/ЕС,
та скасовує Директиву 2000/46/ЕС

16 вересня 2009 року

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, перше і третє речення частини 2 його статті 47 та статтю 95,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету,

Беручи до уваги висновок Європейського Центрального Банку,

Діючи відповідно до процедури, встановленої статтею 251 Договору,

Оскільки:

(1) Директиву 2000/46/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 18 вересня 2000 року про започаткування та здійснення діяльності установами - емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними було ухвалено у відповідь на появу нових попередньо оплачених продуктів для здійснення електронних платежів, та передбачалось, що вона створить чітку правову основу для стабілізації внутрішнього ринку, водночас з цим забезпечуючи належний рівень пруденційного нагляду.

(2) У ході аналізу Директиви 2000/46/ЕС Комісія наголосила на потребі перегляду цієї Директиви, адже, на її думку, деякі з її положень стали на заваді формуванню справжнього єдиного ринку послуг із застосування електронних грошей та розвитку таких послуг, орієнтованих на користувача.

(3) Директивою 2007/64/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 13 листопада 2007 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку встановлено нову та узгоджену правову основу для здійснення платіжних послуг, яка передбачає узгодження положень національного законодавства щодо пруденційних вимог у зв'язку з виникненням нової категорії постачальників платіжних послуг, а саме платіжних установ.

(4) з метою усунення перешкод входженню на ринок та спрощення процесу започаткування та здійснення діяльності з випуску електронних грошей, правила, які регулюють діяльність установ-емітентів електронних грошей, мають бути переглянуті таким чином, щоб створити умови для добросовісної конкуренції всіх постачальників платіжних послуг.

(5) доцільно обмежити застосування цієї Директиви до постачальників платіжних послуг, які є емітентами електронних грошей. Цю Директиву не слід застосовувати до грошової вартості, яка зберігається на спеціальних попередньо оплачених інструментах, призначених для певних потреб, які можна використовувати лише в обмежений спосіб, оскільки вони дозволяють власнику електронних грошей придбати товари або послуги лише в приміщеннях емітента електронних грошей або в обмеженій мережі постачальників послуг згідно з прямою торговою угодою з професійною установою-емітентом, або тому, що їх можна використовувати лише для придбання обмеженого асортименту товарів та послуг. Слід вважати, що інструмент використовується в межах такої обмеженої мережі, якщо його можна використовувати лише для купівлі товарів чи послуг у конкретному магазині або мережі магазинів, або для придбання обмеженого асортименту товарів чи послуг, незалежно від географічного розташування точки продажу. До таких інструментів можна було б віднести кредитні картки магазинів, картки автозаправних станцій, членські картки (іменні посвідчення), квитки для проїзду в міському транспорті, ваучери на харчування або ваучери на надання послуг (наприклад, ваучери на догляд за дитиною або на користування соціальними схемами чи схемами обслуговування, за допомогою яких частково оплачуються послуги персоналу, який виконує хатню роботу, наприклад, прибирання, прасування чи садівництво), які інколи обтяжуються спеціальним податком, або правову основу для трудової діяльності, яка сприятиме використанню таких інструментів у реалізації завдань, передбачених соціальним законодавством. У разі перетворення такого спеціалізованого інструменту в універсальний інструмент надалі не слід застосовувати виняток зі сфери застосування цієї Директиви. Інструменти, які можна використовувати для здійснення покупок у магазинах, зареєстрованих торгових або сервісних підприємствах, не слід вилучати зі сфери застосування цієї Директиви, оскільки такі інструменти, як правило, призначені для застосування у мережі постачальників послуг, які постійно розширюються.

(6) доцільно також не застосовувати цю Директиву до грошової вартості, яка використовується для придбання цифрових товарів або послуг, коли, в силу природи цього товару чи послуги, оператор додає їм внутрішньої вартості, наприклад, у формі засобів доступу, пошуку або організаційно-технічних засобів збуту продукції, за умови, що товар чи послуга, про які йдеться, можна використовувати лише із застосуванням цифрового пристрою, наприклад, мобільного телефону або комп'ютера, та в тому випадку, якщо оператор телекомунікаційної, цифрової чи інформаційної технології діє не лише як посередник між користувачем платіжної послуги та постачальником товарів і послуг. Прикладом цього є ситуація, коли абонент мережі мобільного зв'язку або іншої цифрової мережі вносить оплату безпосередньо оператору, і це не є ні договірними відносинами прямого платежу, ні прямими відносинами "дебітор-кредитор" між абонентом мережі та будь-яким стороннім постачальником товарів або послуг, наданих у межах цієї операції.

(7) доцільно ввести чітке визначення електронних грошей, нейтральне з технологічної точки зору. Це визначення має передбачати всі варіанти емісії постачальником платіжних послуг попередньо оплаченого засобу розрахунку в обмін на грошові кошти, який можна використовувати для оплати, оскільки він приймається третіми особами як засіб платежу.

(8) визначення електронних грошей повинно передбачати й поняття таких електронних грошей, які зберігаються або на платіжному пристрої, який знаходиться у розпорядженні власника електронних грошей, або на віддаленому сервері, та управління якими здійснюється власником електронних грошей через передбачений для цього спеціальний рахунок. Зазначене визначення має бути достатньо широким, щоб уникнути затримки у впровадженні технологічних нововведень та охопити не тільки всі види електронних грошей, наявні на сучасному ринку, а також і ті продукти, які можуть з'явитися у майбутньому.

(9) режим пруденційного нагляду за діяльністю установ-емітентів електронних грошей необхідно переглянути та при цьому максимально врахувати ризики, з якими стикаються зазначені установи. Цей режим також необхідно узгодити з порядком пруденційного нагляду, який застосовується до платіжних установ згідно з Директивою 2007/64/ЕС. В цьому зв'язку до установ-емітентів електронних грошей повинні застосовуватись відповідні положення Директиви 2007/64/ЕС з урахуванням необхідних змін та без порушення положень цієї Директиви. Тому термін "платіжна установа" в Директиві 2007/64/ЕС слід розуміти як "установа-емітент електронних грошей"; термін "платіжна послуга" слід розуміти як здійснення платіжних послуг та випуск електронних грошей; термін "користувач платіжних послуг" слід розуміти як "користувач платіжних послуг та власник електронних грошей"; висловлення "ця Директива" слід розуміти як посилання як на Директиву 2007/64/ЕС, так і на цю Директиву; згадування Розділу II Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування Розділу II Директиви 2007/64/ЕС та Розділу II цієї Директиви; згадування статті 6 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування Статті 4 цієї Директиви; згадування частини 1 статті 7 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування частини 1 статті 5 цієї Директиви; згадування частини 2 статті 7 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування частини 6 статті 5 цієї Директиви; згадування статті 8 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування частин 2-5 статті 5 цієї Директиви; згадування статті 9 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування статті 7 цієї Директиви; згадування частини 1 статті 16 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування пунктів (c)-(e) частини 1 статті 6 цієї Директиви; згадування статті 26 Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування статті 9 цієї Директиви.

(10) визнається, що установи-емітенти електронних грошей розповсюджують електронні гроші, включаючи продаж або перепродаж фінансових продуктів у формі електронних грошей широкому загалу, забезпечення засобів надання електронних грошей користувачам або викуп електронних грошей на вимогу користувача, або поповнення електронних грошей користувача через фізичних чи юридичних осіб від їх імені відповідно до бізнес-моделей, які ними використовуються. Хоча установам-емітентам електронних грошей не слід дозволяти здійснювати емісію електронних грошей через агентів, незважаючи на це, їм слід дозволити надавати платіжні послуги, перелік яких наведено в Додатку до Директиви 2007/64/ЕС, через агентів за умови дотримання вимог статті 17 тієї ж Директиви.

(11) необхідно поєднати режим управління первісним капіталом з режимом управління поточним капіталом, щоб забезпечити належний рівень захисту користувача та надійність і обачність у роботі установ-емітентів електронних грошей. Зважаючи на специфіку електронних грошей, необхідно передбачити додатковий метод розрахунку поточного капіталу. Необхідно зберігати свободу дій у сфері нагляду, щоб забезпечити однаковий підхід до управління однаковими ризиками для всіх постачальників платіжних послуг та такий метод розрахунку, який враховуватиме специфічну ситуацію, за якою здійснює свою діяльність установа-емітент електронних грошей. Крім цього, необхідно ввести положення, яке вимагає від установ-емітентів електронних грошей зберігати кошти власників електронних грошей окремо від коштів установи-емітента електронних грошей, призначених для інших видів діяльності. Установи-емітенти електронних грошей також повинні дотримуватись чинного законодавства у сфері контролю за відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

(12) управління платіжними системами - це вид діяльності, не закріплений за певними категоріями установ. Проте важливо визнати, що так само, як і платіжні установи, управління платіжними системами можуть здійснювати й установи-емітенти електронних грошей.

(13) емісія електронних грошей не є діяльністю з прийняття депозитів відповідно до Директиви 2006/48/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року, яка стосується започаткування та здійснення діяльності кредитними установами, з огляду на специфічну природу електронних грошей як електронного замінника монет та банкнот, який має використовуватись як засіб здійснення платежів, як правило, в обмеженій сумі, а не як засіб накопичення коштів. Установам-емітентам електронних грошей не слід дозволяти надавати кредит з коштів, отриманих або утримуваних з метою випуску електронних грошей. Більше того, установам-емітентам електронних грошей не слід дозволяти надавати відсоток або будь-яку іншу виплату, хіба що такі виплати не пов'язані з тривалістю проміжку часу, протягом якого власник електронних грошей має їх у своєму розпорядженні. Умови надання та підтримання статусу установи-емітента електронних грошей повинні включати пруденційні норми, відповідні до операційних та фінансових ризиків, з якими стикаються такі організації в ході здійснення своєї діяльності, пов'язаної з емісією електронних грошей, незалежно від будь-яких інших видів комерційної діяльності установ, що займаються електронними грошима.

(14) проте необхідно зберігати рівні умови для конкуренції між установами, які займаються електронними грошима, та кредитними установами у сфері емісії електронних грошей, щоб гарантувати чесність конкуренції у наданні однієї й тієї послуги великою кількістю установ в інтересах власників електронних грошей. Це слід реалізувати шляхом гармонійного поєднання менш обтяжливих процедур режиму пруденційного нагляду, який застосовується до установ-емітентів електронних грошей, та положень, які є більш суворими, ніж ті, що застосовуються до кредитних установ, особливо в тому, що стосується цілості коштів власника електронних грошей. Зважаючи на винятково важливе значення такого захисту, необхідно заздалегідь інформувати компетентні органи про будь-яку суттєву зміну, наприклад зміну методу захисту, заміну кредитної установи, в якій депоновані захищені кошти, або зміни, яких зазнала страхова компанія чи кредитна установа, які страхували або забезпечували схоронність коштів.

(15) Правила, які регулюють діяльність філій установ, що займаються електронними грошима, та мають головний офіс поза межами Співтовариства, мають бути однаковими в усіх державах-членах. Важливо зробити так, щоб ці правила не створювали більш сприятливих умов, ніж правила, які регулюють діяльність філій установ-емітентів електронних грошей, головний офіс яких розташований в іншій державі-члені. Співтовариство повинно мати можливість укладати угоди з третіми країнами, які дозволять застосовувати такі правила, які гарантуватимуть філіям установ-емітентів електронних грошей, що мають головний офіс за межами Співтовариства, застосування однакового режиму в усіх країнах Співтовариства. Філії установ-емітентів електронних грошей, які мають головний офіс за межами Співтовариства, не повинні мати переваг ні з точки зору свободи створення підприємств згідно зі статтею 43 Договору у державах-членах, відмінних від тих, у яких вони засновані, ні з точки зору свободи надання послуг згідно з другою частиною статті 49 Договору.

(16) доцільно дозволити державам-членам відхиляти вимоги, що встановлюються певними положеннями цієї Директиви, які стосуються установ, що випускають лише обмежений обсяг електронних грошей. Установи, які користуються цим правом відмови, не повинні мати права згідно з цією Директивою на реалізацію свободи створення підприємства або свободи надання послуг, і не повинні опосередковано реалізовувати ці права як учасники платіжної системи. Проте бажано реєструвати детальну інформацію про всі підприємства, які надають послуги за участю електронних грошей, включаючи ті, що використовують право відмови. З цією метою держави-члени повинні вносити такі підприємства до реєстру установ-емітентів електронних грошей.

(17) З пруденційних міркувань держави-члени повинні гарантувати, що лише належним чином уповноважені (або такі, що користуються правом відхилення вимог відповідно до цієї Директиви) установи-емітенти електронних грошей, кредитні установи, уповноважені на це відповідно до Директиви 2006/48/ЕС, поштові жиро-установи, які мають право на емісію електронних грошей згідно з внутрішнім законодавством, установи, згадані в статті 2 Директиви 2006/48/ЕС, Європейський Центральний Банк, національні центральні банки, які не виступають як кредитно-грошова установа або інші державні органи, та держави-члени або органи їх регіональної або місцевої влади, як виступають як державні органи, мають право на емісію електронних грошей.

(18) для збереження довіри власника електронних грошей повинна існувати можливість їх пред'явлення до викупу. Можливість викупу не передбачає, що кошти, отримані в обмін на електронні кошти, вважатимуться депозитами або іншими коштами, що підлягають поверненню, для потреб Директиви 2006/48/ЕС. Можливість викупу електронних грошей повинна існувати у будь-який момент часу за їхньою номінальною вартістю без жодної можливості погодження мінімальної межі для викупу. Загалом можливість викупу має надаватися безоплатно. Проте у випадках, належним чином зазначених у цій Директиві, має існувати можливість стягнення пропорційного збору на основі витрат без шкоди національному законодавству, що регулює питання оподаткування чи соціальної сфери, або будь-яким зобов'язанням, покладеним на емітента електронних грошей згідно з іншим відповідним національним законодавством або законодавством Співтовариства, наприклад, правилами, що діють у сфері контролю за відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, будь-якого судового процесу, що має на меті заморожування коштів, або будь-якого спеціального заходу, пов'язаного з попередженням та розслідуванням злочинів.

(19) власникам електронних грошей мають бути надані процедури задоволення скарг без судового розгляду та урегулювання суперечок. Тому глава 5 розділу IV Директиви 2007/64/ЕС має застосовуватись з відповідними змінами в контексті цієї Директиви без шкоди положенням цієї Директиви. Отже, згадування "постачальник платіжних послуг у Директиві 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування установи-емітента електронних грошей; згадування "користувач платіжної послуги" слід розуміти як згадування власника електронних грошей, а згадування розділів III та IV Директиви 2007/64/ЕС слід розуміти як згадування розділу III цієї Директиви.

(20) слід вжити заходів, необхідних для виконання цієї Директиви, відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЕС від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури реалізації повноважень, наданих Комісії.

(21) зокрема, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати введення положень, які передбачають врахування інфляції або технологічних та ринкових змін та забезпечують конвергентне застосування винятків згідно з цією Директивою. Оскільки ці заходи мають загальний характер та передбачені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, їх необхідно ухвалювати відповідно до регулятивної процедури розгляду, передбаченої статтею 5а Рішення 1999/468/ЕС.

(22) необхідно буде аналізувати ефективність застосування цієї Директиви. Тому Комісія повинна скласти звіт через три роки після граничного терміну, встановленого для транспонування цієї Директиви. Держави-члени зобов'язані надавати Комісії інформацію стосовно застосування певних положень цієї Директиви.

(23) в інтересах правової визначеності слід вжити заходів перехідного характеру для того, щоб установи-емітенти електронних грошей, які започаткували свою діяльність відповідно до національного законодавства, до якого включені положення Директиви 2000/46/ЕС, мали змогу продовжувати здійснення цієї діяльності на території відповідних держав-членів протягом встановленого проміжку часу. Цей період має бути більш тривалим для тих установ-емітентів електронних грошей, по відношенню до яких діє відмова від вимог, передбачена положеннями статті 8 Директиви 2000/46/ЕС.

(24) цією Директивою вводиться нове визначення електронних грошей, емісія яких може здійснюватись на умовах звільнення від певних вимог в силу відступу, передбаченого положеннями статей 34 та 53 Директиви 2007/64/ЕС. Тому необхідно відповідним чином внести зміни до спрощеного порядку фінансово-економічної експертизи клієнтів для установ-емітентів електронних грошей згідно з Директивою 2005/60/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму.

(25) на підставі Директиви 2006/48/ЕС установи-емітенти електронних грошей вважаються кредитними установами, хоча вони не мають права ні отримувати депозити від населення, ні надавати кредити з коштів, отриманих від населення. Зважаючи на порядок, введений цією Директивою, доцільно внести зміни у визначення кредитної установи в Директиві 2006/48/ЕС, які гарантуватимуть, що установи-емітенти електронних грошей не вважаються кредитними установами. Проте кредитні установи повинні як і раніше мати право на емісію електронних грошей та здійснення такої діяльності на усій території Співтовариства за умови взаємного визнання та застосування до них режиму комплексного пруденційного нагляду відповідно до законодавства Співтовариства, чинного у сфері банківської діяльності. Однак в інтересах підтримання рівних умов для конкуренції кредитні установи, як варіант, повинні мати право на здійснення такої діяльності через дочірнє підприємство з дотриманням режиму пруденційного нагляду, передбаченого цією Директивою, а не Директивою 2006/48/ЕС.

(26) Положення цієї Директиви замінюють собою всі відповідні положення Директиви 2000/46/ЕС. Внаслідок цього Директива 2000/46/ЕС має бути скасована.

(27) оскільки предмет цієї Директиви не може бути в достатньому обсязі реалізований державами-членами, тому що це вимагає гармонізації великої кількості різних правил, що існують на цей момент у правових системах різних держав-членів, і, отже, може бути досягнутий на більш високому рівні в межах Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати заходи відповідно до принципу субсидіарності, як встановлено в статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як встановлено в цій статті, Ця Директива зводиться до мінімуму, необхідного для досягнення цих цілей, і не перевищує того, що необхідно для цієї мети;

(28) відповідно до підпункту 34 Міжвідомчої угоди з вдосконалення законотворчої діяльності державам-членам ЄС рекомендується у своїх власних інтересах та в інтересах Співтовариства складати свої власні таблиці, які якомога точніше відображають кореляцію між цією Директивою та заходами з її транспозиції, та оприлюднювати їх, УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Розділ I
Сфера застосування та визначення

Стаття 1
Предмет та сфера застосування

1. Ця Директива встановлює правила здійснення діяльності з емісії електронних грошей, з цією метою держави-члени повинні визнати такі категорії установ-емітентів електронних грошей:

(a) кредитні установи, як визначено в підпункті 1 статті 4 Директиви 2006/48/ЕС, включаючи, відповідно до національного законодавства, їхні філії у розумінні підпункту 3 статті 4 зазначеної Директиви, якщо така філія розташована на території Співтовариства, а її головний офіс розташований за межами території Співтовариства, відповідно до статті 38 зазначеної Директиви;

(b) установи-емітенти електронних грошей, як визначено в підпункті 1 статті 2 цієї Директиви, включаючи, відповідно до статті 8 цієї Директиви та національного законодавства, їхні філії, якщо така філія розташована на території Співтовариства, а її головний офіс розташований за межами території Співтовариства;

(c) поштові жиро-установи, які мають право на емісію електронних грошей згідно з національним законодавством;

(d) Європейський Центральний Банк та національні центральні банки, якщо вони не виступають як кредитно-грошова установа або інші державні установи;

(e) держави-члени або їхні органи регіональної або місцевої влади, якщо вони виступають як державні органи.

2. Розділ II цієї Директиви встановлює правила започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційного нагляду за ними.

3. Держави-члени можуть відмовитись від вимоги застосування всіх положень Розділу II цієї Директиви (або їх частини) до установ, згаданих в статті 2 Директиви 2006/48/ЕС, за винятком тих, що згадуються у першому та другому абзацах вказаної статті.

4. Ця Директива не застосовується до грошової вартості, яка зберігається в інструментах, згаданих у винятку, як зазначено в пункті (k) статті 3 Директиви 2007/64/ЕС.

5. Ця Директива не застосовується до грошової вартості, яка використовується для здійснення платіжних операцій, згаданих у винятку, як зазначено в пункті (l) статті 3 Директиви 2007/64/ЕС.

Стаття 2
Визначення

Для потреб цієї Директиви застосовуються такі визначення:

1. "установа-емітент електронних грошей" означає юридичну особу, якій були надані повноваження згідно з Розділом II на емісію електронних грошей;

2. "електронні гроші" означають грошову вартість, як представлено у вимозі до емітента, які зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, випускаються для отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій, як визначено в підпункті 5 статті 4 Директиви 2007/64/ЕС, та приймаються фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей.

3. "емітент електронних грошей" означає підприємства, згадані в частині 1 статті 1, установи, які звільняються від виконання певних вимог згідно з частиною 3 статті 1, та юридичні особи, які звільняються від виконання певних вимог згідно з положеннями статті 9;

4. "середня сума емітованих електронних грошей" означає загальну середню суму фінансових зобов'язань по відношенню до електронних грошей, випущених в кінці кожного календарного дня, за попередні шість календарних місяців, яка обчислюється на перший календарний день кожного календарного місяця та застосовується у цьому календарному місяці.

Розділ II
Вимоги щодо започаткування
та здійснення діяльності установ-емітентів
електронних грошей та пруденційного
нагляду за ними

Стаття 3
Загальні засади пруденційного нагляду

1. Без шкоди положенням цієї Директиви, статті 5, 10-15, частина 7 статті 17 та статті 18-25 Директиви 2007/64/ЕС повинні застосовуватись до установ-емітентів електронних грошей з відповідними змінами.

2. Установи-емітенти електронних грошей повинні заздалегідь повідомляти компетентним органам про будь-яку суттєву зміну у заходах, вжитих з метою забезпечення захисту коштів, отриманих в обмін на випущені електронні гроші.

3. Будь-яка фізична або юридична особа, яка прийняла рішення щодо придбання або депонування, прямо або опосередковано, кваліфікованої частки участі в розумінні підпункту 11 статті 4 Директиви 2006/48/ЕС в установі-емітенті електронних грошей або щодо майбутнього збільшення або зменшення, прямо або опосередковано, такої кваліфікованої частки участі, в результаті якого утримувана частка капіталу або прав голосу могла б досягти, стати більшою або меншою ніж 20%, 30% чи 50%, або рішення про те, що установа-емітент електронних грошей могла б набути або втратити статус її дочірньої установи, повинна заздалегідь повідомити компетентним органам про свій намір здійснити зазначене придбання, відчуження, збільшення або зменшення.

Запропонований набувач повинен надати компетентним органам дані щодо обсягу передбачуваної частки участі та відповідну інформацію, згадану в пункті 4 статті 19а Директиви 2006/48/ЕС.

Якщо дії, вчинені особами, зазначеними у другому пункті, можуть негативно вплинути на фінансово надійні та обґрунтовані процедури управління цієї установи, компетентні органи повинні висловити свій протест або вжити інших відповідних заходів, щоб покласти край цій ситуації. Такими заходами можуть бути постанови суду, санкції по відношенню до директорів або менеджерів або призупинення можливості використання прав голосу, передбачених акціями, що знаходяться у розпорядженні акціонерів або учасників, про яких йдеться.

Аналогічні заходи мають застосовуватись до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання щодо надання попередньої інформації, як встановлено в цій частині статті.

У разі здійснення придбання частки участі, незважаючи на протест компетентних органів влади, такі органи повинні, незалежно від застосування будь-яких інших санкцій, подбати про призупинення прав голосу набувача, недійсність поданих голосів або про можливість скасування цих голосів.

Держави-члени мають право відмовитись від застосування або дозволити своїм компетентним органам відмовитись від застосування всіх або частини зобов'язань згідно з цією частиною статті, які стосуються установ-емітентів електронних грошей, які здійснюють один або декілька видів діяльності, зазначених у пункті (e) частини 1 статті 6.

4. Держави-члени повинні дозволити установам-емітентам електронних грошей здійснювати розподіл та викуп електронних грошей із залученням фізичних та юридичних осіб, які діють від їхнього імені. Якщо установа-емітент електронних грошей бажає розповсюджувати електронні гроші на території іншої держави-члена із залученням такої фізичної або юридичної особи, вона має дотримуватися процедури, встановленої статтею 25 Директиви 2007/64/ЕС.

5. Незважаючи на частину 4, установа-емітент електронних грошей не повинна здійснювати випуск електронних грошей із залученням агентів. Установи-емітенти електронних грошей повинні мати право на надання платіжних послуг, згаданих у пункті (a) частини 1 статті 6, через агентів лише в тому разі, коли дотримані умови, викладені в статті 17 Директиви 2007/64/ЕС.

Стаття 4
Первинний капітал

Держави-члени повинні вимагати від установ-емітентів електронних грошей, щоб їх первинний капітал на момент отримання дозволу складався з позицій, встановлених пунктами (a) та (b) статті 57 Директиви 2006/48/ЕС, та не був меншим 350 000 євро.

Стаття 5
Власні кошти

1. Обсяг власних коштів установ-емітентів електронних грошей, як встановлено в статтях 57-61, 63, 64 та 66 Директиви 2006/48/ЕС, не повинен бути меншим за суму, що вимагається положеннями частин 2-5 цієї статті або статті 4 цієї Директиви, залежно від того, яка з них є більшою.

2. У тому, що стосується видів діяльності, згаданих в пункті (a) частини 1 статті 6, які не пов'язані з емісією електронних грошей, потреби у власних коштах установи-емітента електронних грошей повинні розраховуватись відповідно до одного з трьох методів (A, B або C), встановлених положеннями частин 1 та 2 статті 8 Директиви 2007/64/ЕС. Прийнятний метод має визначатись компетентними органами відповідно до чинного національного законодавства.

У тому, що стосується діяльності з емісії електронних грошей, потреби у власних коштах установи-емітента електронних грошей повинні розраховуватись відповідно до Методу D, встановленого положеннями частини 3.

Установи-емітенти електронних грошей повинні постійно мати власні кошти, які принаймні дорівнюють сумі потреб, зазначених у першому та другому пунктах.

3. Метод D: Власні кошти установи-емітента електронних грошей, необхідні для здійснення діяльності з випуску електронних грошей, повинні становити щонайменше 2% від середньої суми емітованих електронних грошей.

4. Якщо установа-емітент електронних грошей здійснює будь-яку діяльність, зазначену в пункті (a) частини 1 статті 6, яка не пов'язана з емісією електронних грошей, або будь-яку діяльність, зазначену в пунктах (b)-(e) частини 1 статті 6, і сума емітованих електронних грошей заздалегідь не відома, компетентні органи повинні дозволити установі-емітенту електронних грошей обчислювати потреби у власних коштах на базі репрезентативної частини, яка передбачається для використання в цілях емісії електронних грошей, за умови, що таку репрезентативну частину можна реально оцінити, виходячи з даних за попередні періоди, та переконливо для компетентних органів. Якщо установа-емітент електронних грошей не закінчила достатній період своєї діяльності, її потреби у власних коштах повинні розраховуватись на основі запланованої суми фінансових зобов'язань, пов'язаних з емітованими електронними грошима, підтвердженої її бізнес-планом, з урахуванням будь-якого коригування такого плану на вимогу компетентних органів влади.

5. На основі оцінки процесів управління ризиками, наявних баз даних щодо втрат, обумовлених ризиками, та механізмів внутрішнього контролю установи-емітента електронних грошей компетентні органи мають право вимагати, щоб установа-емітент електронних грошей мала власні кошти в сумі, яка не більше ніж на 20% перевищує суму, яка може бути отримана в результаті застосування відповідного методу відповідно до положень частини 2, або дозволити установі-емітенту електронних грошей мати власні кошти в сумі, яка не менше ніж на 20% менша суми, яка може бути отримана в результаті застосування відповідного методу відповідно до положень частини 2.

6. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів до попередження багатоцільового використання елементів, які належать до власних коштів:

(a) якщо установа-емітент електронних грошей належить до тієї самої групи, що й інша установа-емітент електронних грошей, кредитна установа, платіжна установа, інвестиційна компанія, компанія з управління активами або компанія, що займається страхуванням або перестрахуванням;

(b) якщо установа-емітент електронних грошей здійснює діяльність, відмінну від емісії електронних грошей.

7. Якщо дотримані умови, встановлені статтею 69 Директиви 2006/48/ЕС, держави-члени або їхні компетентні органи мають право не застосовувати положення частин 2 та 3 цієї статті до установ-емітентів електронних грошей, по відношенню до яких здійснюється консолідований нагляд материнських кредитних установ відповідно до Директиви 2006/48/ЕС.

Стаття 6
Діяльність

1. Окрім емісії електронних грошей, установи-емітенти електронних грошей повинні мати право на здійснення будь-якого виду діяльності з наведених нижче:

(a) надання платіжних послуг, перелік яких надано в додатку до Директиви 2007/64/ЕС;

(b) надання кредиту у зв'язку з платіжними послугами, зазначеними в підпунктах 4, 5 або 7 Додатку до Директиви 2007/64/ЕС, якщо дотримані умови, встановлені положеннями частин 3 та 5 статті 16 тієї самої Директиви;

(c) надання операційних послуг та тісно пов'язаних з ними допоміжних послуг по відношенню до емісії електронних грошей або до надання платіжних послуг, зазначених в пункті (а);

(d) експлуатація платіжних систем, як визначено в пункті 6 статті 4 Директиви 2007/64/ЕС та без шкоди для статті 28 тієї самої Директиви;

(e) ділова діяльність, відмінна від емісії електронних грошей, з дотриманням застосовного законодавства Співтовариства та національного законодавства.

Кредит, згаданий в пункті (b) першого пункту, не повинен надаватись з коштів, які отримані в обмін на електронні гроші та зберігаються відповідно до положень частини 1 статті 7.

2. Установи-емітенти електронних грошей не повинні приймати депозити або інші кошти, які підлягають виплаті, від населення в розумінні статті 5 Директиви 2006/48/ЕС.

3. Будь-які кошти, отримані установами-емітентами електронних грошей від власника електронних грошей, повинні обмінюватися на електронні гроші без затримки. Такі кошти не повинні представляти собою депозит або інші кошти, які підлягають виплаті, отримані від населення в розумінні статті 5 Директиви 2006/48/ЕС.

4. Положення частин 2 та 4 статті 16 Директиви 2007/64/ЕС повинні застосовуватись до коштів, отриманих від діяльності, зазначеної в частині 1 (а) цієї статті, яка не пов'язана з діяльністю з емісії електронних грошей.

Стаття 7
Вимоги щодо захисту коштів

1. Держави-члени повинні вимагати від установ-емітентів електронних грошей забезпечення захисту коштів, отриманих в обмін на випущені електронні гроші, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Директиви 2007/64/ЕС. Кошти, отримані у формі оплати платіжним інструментом, не потребують охорони, поки вони не будуть зараховані на платіжний рахунок установи-емітента електронних грошей або не стануть доступними установі-емітенту електронних грошей в інший спосіб відповідно до вимог щодо часу виконання операції, встановлених Директивою 2007/64/ЕС, у разі необхідності. В будь-якому випадку такі кошти мають бути захищені не пізніше ніж через п'ять робочих днів, як визначено в підпункті 27 статті 4 тієї самої Директиви, після емісії електронних грошей.

2. Для потреб частини 1 забезпечені активи з незначним ризиком - це активи, які підпадають під одну з категорій, встановлених в Таблиці 1 підпункту 14 Додатка 1 до Директиви 2006/49/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року про достатність основного капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ , для яких нарахування на основний капітал для специфічного ризику становлять не більше 1,6%, але за винятком інших позицій, що кваліфікуються, як визначено в підпункті 15 зазначеного Додатка.

Для потреб частини 1 забезпеченими активами з незначним ризиком є також частки в організації колективного інвестування у переказні цінні папери (UCITS), яка здійснює інвестиції виключно в активи, визначені в першій частині.

За виняткових обставин та за умови належного обґрунтування компетентні органи мають право, виходячи з результатів оцінки забезпечення, терміну погашення, вартості або інших складових ризику активів, визначених в першому та другому пунктах, встановити, які з цих активів не є забезпеченими активами з незначним ризиком для потреб параграфу а.

3. Стаття 9 Директиви 2007/64/ЕС повинна застосовуватись до установ-емітентів електронних грошей у разі здійснення ними діяльності, зазначеної в пункті (a) частини 1 статті 6 цієї Директиви, яка не пов'язана з діяльністю з емісії електронних грошей.

4. Для потреб параграфів 1 та 3 держави-члени або їхні компетентні органи влади мають право визначати, відповідно до національного законодавства, який метод установи-емітенти електронних грошей повинні застосовувати для забезпечення захисту коштів.

Стаття 8
Відносини з третіми країнами

1. Держави-члени не повинні застосовувати до філії установи-емітента електронних грошей, головний офіс якої розташований за межами Співтовариства, при започаткуванні або здійсненні її діяльності, положення, які створюють більш сприятливий режим, ніж той, який застосовується до установи-емітента електронних грошей, головний офіс якої розташований в межах Співтовариства.

2. Компетентні органи влади повинні повідомити Комісії про всі дозволи, надані філіям установ-емітентів електронних грошей, які мають головний офіс за межами Співтовариства.

3. Без шкоди положенням частини 1 Співтовариство має право шляхом укладання угод з однією або кількома третіми країнами погодитись на застосування положень, які гарантують застосування однакового режиму на всій території Співтовариства до філій установ-емітентів електронних грошей, які мають головний офіс за межами Співтовариства.

Стаття 9
Додаткові винятки

1. Держави-члени мають право відмовитись самі, або дозволити своїм компетентним органам влади відмовитись від застосування всіх або частини процедур та умов, встановлених положеннями статей 3, 4, 5 та 7 цієї Директиви, за винятком статей 20, 22, 23 та 24 Директиви 2007/64/ЕС, та дозволити внесення юридичних осіб до реєстру установ-емітентів електронних грошей, якщо дотримані обидві такі вимоги:

(a) усі разом види ділової діяльності створюють середню суму емітованих електронних грошей, яка не перевищує граничне значення, встановлене державою-членом, але в будь-якому випадку такі суми не перевищують 5 000 000 євро;

(b) та жодна з фізичних осіб, яка відповідає за управління або здійснення такої ділової діяльності, не була звинувачена у злочинах, пов'язаних з відмиванням грошових коштів або фінансуванням тероризму, або в інших фінансових злочинах.

Якщо установа-емітент електронних грошей здійснює будь-який з видів діяльності, зазначених в пункті (a) частини 1 статті 6, які не пов'язані з емісією електронних грошей, або будь-яку діяльність, зазначену в пунктах (b)-(e) частини 1 статті 6, і сума емітованих електронних грошей заздалегідь не відома, компетентні органи влади повинні дозволити такій установі-емітенту електронних грошей застосовувати пункт (a) першого пункту на основі репрезентативної частини, яка, як припускається, буде використана для емісії електронних грошей, за умови, що така репрезентативна частина може бути реально оцінена на основі даних за попередні періоди та у спосіб, переконливий для компетентних органів влади. Якщо установа-емітент електронних грошей не закінчила достатньо тривалий період здійснення діяльності, таку потребу необхідно оцінювати на основі запланованої суми емітованих електронних грошей, підтвердженої її бізнес-планом, з урахуванням будь-якого коригування такого плану на вимогу компетентних органів влади.

Держави-члени мають право надавати додаткові винятки згідно з цією статтею, на які поширюється додаткова вимога щодо максимальної суми, що зберігається у платіжному інструменті або на платіжному рахунку користувача, якщо електронні гроші накопичуються.

Юридична особа, зареєстрована відповідно до цієї частини, може надавати платіжні послуги, не пов'язані з електронними грошима, випущеними відповідно до цієї статті, лише в тому разі, якщо дотримані умови, встановлені в статті 26 Директиви 2007/64/ЕС.

2. Юридична особа, зареєстрована відповідно до параграфа 1, повинна мати свій головний офіс на території тієї держави-члена, в якій вона фактично здійснює свою діяльність.

3. До юридичної особи, зареєстрованої відповідно до частини 1, має застосовуватись режим, що діє для установ-емітентів електронних грошей. Проте до неї не повинні застосовуватись частина 9 статті 10 та стаття 25 Директиви 2007/64/ЕС.

4. Держави-члени мають право дозволяти юридичні особі, зареєстрованій відповідно до частини 1, займатись лише деякими з видів діяльності, зазначених в частині 1 статті 6.

5. Юридична особа, зазначена в частині 1, повинна:

(a) повідомляти компетентним органам влади про будь-які зміни у своєму стані, які пов'язані з умовами, визначеними в частині 1; та

(b) принаймні кожного року у дату, встановлену компетентними органами влади, надавати звіт про середню суму емітованих електронних грошей.

6. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів до того, щоб у разі недотримання умов, встановлених положеннями частин 1, 2 та 4, юридична особа, якої це стосується, звернулася за дозволом протягом 30-ти календарних днів відповідно до положень статті 3. Будь-якій такій особі, яка не звернулась за дозволом протягом зазначеного періоду, відповідно до положень статті 10 забороняється здійснювати емісію електронних грошей.

7. Держави-члени повинні гарантувати, що їхні компетентні органи влади мають достатні повноваження для перевірки дотримання вимог, встановлених цією статтею.

8. Ця стаття не повинна застосовуватись до положень Директиви 2005/60/ЕС або положень національного законодавства щодо попередження та протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом.

9. Якщо держава-член користується правом відмови, наданим частиною 1, вона повинна відповідним чином повідомити Комісії до 30 квітня 2011 року. Держава-член повинна повідомляти Комісії заздалегідь про будь-яку суттєву зміну. Крім цього, держава-член повинна повідомити Комісії про кількість юридичних осіб, яких це стосується, та щороку надавати дані про загальну кількість емітованих електронних грошей, випущених на 31 грудня кожного календарного року, як зазначено в параграфі 1.

Розділ III
Емісія та викуп електронних грошей

Стаття 10
Заборона емісії електронних грошей

Без шкоди положенням статті 18 держава-член повинна заборонити фізичним або юридичним особам, які не є установами-емітентами електронних грошей, випускати електронні гроші.

Стаття 11
Випуск та викуп електронних грошей

1. Держави-члени повинні гарантувати, що емітенти електронних грошей випускають електронні гроші за номінальною вартістю після отримання коштів.

2. Держави-члени повинні гарантувати, що на вимогу власника електронних грошей емітенти електронних грошей забезпечують їх викуп у будь-який момент часу за номінальною вартістю при збереженні грошової вартості електронних грошей.

3. У контракті, укладеному між емітентом електронних грошей та власником електронних грошей, має бути чітко та ясно встановлено умови викупу коштів, включаючи будь-які пов'язані з цим збори, а власник електронних грошей має бути поінформований про ці умови, перш ніж він візьме на себе будь-які зобов'язання за контрактом чи пропозицією.

4. Збір за здійснення операції викупу може бути стягнутий лише тоді, коли він зазначений в контракті відповідно до положень частини 3, та тільки в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо вимога щодо викупу надійшла до дати припинення дії контракту;

(b) якщо контрактом передбачена дата припинення його дії, а власник електронних грошей розриває контракт до цієї дати; або

(c) якщо вимога щодо викупу надходить більш ніж через один рік після дати припинення дії контракту.

Сума будь-якого зазначеного збору має бути пропорційною та порівнянною з фактичними витратами, понесеними власником електронних грошей.

5. Якщо вимога щодо викупу надходить до дати припинення дії контракту, власник електронних грошей має право вимагати викупу електронних грошей в повному обсязі або частково.

6. Якщо вимога власника електронних грошей щодо їх викупу надходить не пізніше ніж через один рік після дати припинення дії контракту:

(a) загальна грошова вартість утримуваних електронних грошей має бути викуплена; або

(b) якщо установа-емітент електронних грошей здійснює один або кілька видів ділової діяльності, зазначених у пункті (e) частини 1 статті 6, і заздалегідь невідомо, яка частка коштів має використовуватись в якості електронних грошей, всі кошти, що вимагаються власником електронних коштів, мають бути викуплені.

7. Незважаючи на положення частин 4, 5 та 6, права на викуп, які надаються особі, відмінній від користувача, який приймає електронні кошти, повинні регулюватись контрактною угодою, укладеною між емітентом електронних грошей та цією особою.

Стаття 12
Заборона на відсотки

Держави-члени повинні заборонити надання відсотків або іншого доходу, пов'язаного з тривалістю періоду часу, протягом якого власник електронних грошей має їх у своєму розпорядженні.

Стаття 13
Процедури позасудового розгляду
та задоволення скарг при урегулюванні суперечок

Без шкоди положенням цієї Директиви глава 5 розділу IV Директиви 2007/64/ЕС повинна застосовуватись з відповідними змінами до емітентів електронних грошей відносно їх обов'язків, що виникають у зв'язку з цим розділом.

Розділ IV
Прикінцеві положення та заходи з імплементації

Стаття 14
Заходи з імплементації

1. Комісія має право ухвалювати заходи, необхідні для оновлення положень цієї Директиви з метою врахування інфляції або технологічних ти ринкових зрушень. Такі заходи, розроблені з метою внесення змін до несуттєвих складових цієї Директиви, мають бути ухвалені відповідно до нормативної процедури розгляду, зазначеної в частині 2 статті 15.

2. Комісія повинна ухвалити заходи, які гарантують конвергентне застосування винятків, зазначених в частинах 4 та 5 статті 1. Такі заходи, розроблені з метою внесення змін до несуттєвих складових цієї Директиви, мають бути ухвалені відповідно до нормативної процедури розгляду, зазначеної в частині 2 статті 15.

Стаття 15
Процедура розгляду Комісією

1. Роботі Комісії повинен сприяти Платіжний комітет, заснований відповідно до статті 85 Директиви 2007/64/ЕС.

2. Якщо дається посилання на цей параграф, повинні застосовуватись положення частин 1-4 статті 5а та статті 7 Рішення 1999/468/ЕС, при дотриманні положень статті 8 зазначеного Рішення.

Стаття 16
Повна гармонізація

1. Без шкоди положенням частини 3 статті 1, шостого пункту частини 3 статті 3, частини 7 статті 5, частини 4 статті 7, статті 9 та частини 2 статті 18, та до тієї міри, до якої ця Директива містить положення щодо гармонізації, держави-члени не повинні ні зберігати, ні вводити нові положення, відмінні від тих, що містяться в цій Директиві.

2. Держави-члени повинні забезпечити дотримання емітентом електронних грошей положень цієї Директиви таким чином, щоб не допустити порушення прав власника електронних грошей та норм національного законодавства, яке враховує вимоги цієї Директиви, окрім випадків, коли відступ від зазначених положень передбачений національним законодавством.

Стаття 17
Огляд

Не пізніше 1 листопада 2012 року Комісія повинна представити Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та Європейському центральному банку доповідь про прийняття положень та вплив цієї Директиви, зокрема, на застосування пруденційних вимог до установ-емітентів електронних грошей. Ця доповідь повинна містити, у разі необхідності, пропозиції щодо перегляду цієї Директиви.

Стаття 18
Перехідні положення

1. Держави-члени повинні дозволити установам-емітентам електронних грошей, які започаткували до 30 квітня 2011 року види діяльності відповідно до національного законодавства, до якого введені положення Директиви 2000/64/ЕС, в державі-члені, на території якої розташований її головний офіс, продовжувати здійснювати ці види діяльності в цій державі-члені або в іншій державі-члені відповідно до угод про взаємне визнання, передбачених Директивою 2000/46/ЕС, без отримання дозволу відповідно до положень статті 3 цієї Директиви або дотримання інших положень, встановлених або зазначених в Розділі II цієї Директиви.

Держави-члени повинні вимагати від таких установ-емітентів електронних грошей надання всієї відповідної інформації до компетентних органів, щоб надати можливість останнім оцінити до 30 жовтня 2011 року, чи дотримуються установи-емітенти електронних грошей вимог, встановлених в цій Директиві, а якщо ні, то яких заходів потрібно вжити, щоб забезпечити їх дотримання або встановити доцільність скасування дозволу.

Установам-емітентам електронних грошей, які дотримуються відповідних вимог, має бути наданий дозвіл, вони мають бути внесені до реєстру та повинні дотримуватись вимог, передбачених розділом II. Якщо установи-емітенти електронних грошей не дотримуються вимог, встановлених положеннями цієї Директиви станом на 30 жовтня 2011 року, їм слід заборонити здійснювати емісію електронних грошей.

2. Держави-члени мають право автоматично надати дозвіл установі емітенту електронних грошей та внести її до реєстру, передбачений положеннями статті 3, якщо компетентні органи вже мають підтвердження того, що установа-емітент електронних грошей, про яку йдеться, дотримується вимог, встановлених положеннями статей 3, 4 та 5. Компетентні органи повинні повідомляти відповідним установам-емітентам електронних грошей про надання дозволу заздалегідь.

3. Держави-члени повинні дозволити установам-емітентам електронних грошей, які започаткували до 30 квітня 2011 року види діяльності відповідно до національного законодавства, у яке введено положення статті 8 Директиви 2000/46/ЕС, продовжувати здійснення цих видів діяльності на території держави-члена, про яку йдеться, відповідно до Директиви 2000/46/ЕС до 30 квітня 2012 року без отримання дозволу згідно з положеннями статті 3 цієї Директиви або дотримання інших положень, встановлених розділом II цієї Директиви, або таких, що в ньому згадуються. Установам-емітентам електронних грошей, які протягом цього періоду не отримали дозволу та щодо яких не були скасовані певні вимоги у розумінні статті 9 цієї Директиви, слід заборонити здійснювати емісію електронних грошей.

Стаття 19
Зміни до Директиви 2005/60/ЕС

Цією Директивою вносяться такі зміни до Директиви 2005/60/ЕС:

1. У частині 2 статті 3, підпункт (a) замінюється таким:

"(a) інше підприємство, ніж кредитна установа, яке виконує одну або більше операцій, включених за номерами від 2 до 12 та номерами 14 та 15 до списку, викладеного в Додатку I до Директиви 2006/48/ЕС, включаючи діяльність пунктів обміну валюти (bureaux de change);"

2. в частині 5 статті 11 підпункт (b) замінюється таким:

"(d) електронних грошей, як визначено у підпункті 2 статті 2 Директиви 2009/110/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними(*), якою встановлюється, якщо пристрій не може бути поповнений, то електронний пристрій для зберігання може вміщувати максимальну суму не більше 250 євро, або якщо пристрій може бути поповнений, встановлюється обмеження у 2500 євро на загальну суму, за якою ведуться операції протягом календарного року, за винятком, коли сума у 1000 євро або більше погашається протягом того ж календарного року на вимогу власника електронних грошей відповідно до статті 11 Директиви 2009/110/ЕС. Що стосується національних платіжних операцій, держави-члени або їхні компетентні органи влади мають право збільшувати суму у 250 євро, зазначену в цьому пункті, до межі у 500 євро.

_______________

(*) ОВ L 267, 10.10.2009, с. 7".

Стаття 20
Зміни до Директиви 2006/48/ЕС

Цією Директивою вносяться такі зміни до Директиви 2006/48/ЕС:

1. До статті 4 вносяться такі зміни:

(a) підпункт 1 замінюється таким:

"1. "кредитна установа" означає компанію, діяльність якої полягає в отриманні депозитів або інших коштів, які підлягають сплаті, від населення та наданні кредитів за свій власний рахунок;"

(b) підпункт 5 замінюється таким:

"5. "фінансова установа" означає компанію, за винятком кредитної установи, основним видом діяльності якої є прийняття внесків або здійснення одного або кількох видів діяльності, перелік яких надано у підпунктах 2-12 та 15 Додатка I.";

2. До Додатка I внесено такий підпункт:

"15. Емісія електронних грошей.".

Стаття 21
Скасування

Скасування Директиви 2000/46/ЕС набирає чинності 30 квітня 2011 року без шкоди положенням частин 1 та 3 статті 18 цієї Директиви.

Посилання, зроблені на скасовані Директиви, тлумачаться як посилання на цю Директиву.

Стаття 22
Транспонування

1. Держави-члени ухвалюють та оприлюднюють необхідні закони, підзаконні акти та адміністративні положення для виконання цієї Директиви не пізніше 30 квітня 2011 року та обов'язково повідомляють Комісії про тексти цих положень.

Держави-члени повинні застосовувати ці положення з 30 квітня 2011 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, то вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватись таким посиланням у разі їхньої офіційної публікації. Методи розроблення зазначеного посилання визначаються державами-членами.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалили у тій сфері, на яку поширюється дія положень цієї Директиви.

Стаття 23
Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 24
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 16 вересня 2009 року.

 За Європейський Парламент                             За Раду

 Голова                                                Голова

 J.Buzek                                               C.Malmstrom