ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Давидов та інші проти України"

Заяви N 17674/02 та 39081/02

від 1 липня 2010 року

Стислий виклад

Справу в Європейському суді з прав людини (далі - Європейський суд) було порушено за заявами, поданими тринадцятьма заявниками, які на час подій, про які йдеться у справі, відбували покарання в Замковій виправній колонії N 58 (далі - Замкова колонія).

Європейський суд припинив розгляд заяв десяти заявників та вилучив заяви з реєстру на підставі пункту 1 (с) статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявники у цій справі стверджували, що 30 травня 2001 року та 29 січня 2002 року у Замковій колонії вони зазнали поганого поводження з боку співробітників спеціального підрозділу міліції під час проведення спеціальних навчань з підвищення кваліфікації вказаних співробітників щодо належного реагування на незаконну поведінку засуджених. У ході вказаних навчань також проводилися особисті обшуки заявників та обшуки їх камер. У зв'язку з цим вони подали скарги до Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України та Державного департаменту України запитань виконання покарань, які було визнано безпідставними.

Заявники також стверджували, що їхня кореспонденція, адресована органами державної влади, перехоплювалася і знищувалася адміністрацією Замкової колонії або направлялася до прокуратури; адміністрація Замкової колонії перешкоджала їхньому листуванню з Європейським судом та чинила на них тиск з метою примусити їх відкликати свої скарги до Європейського суду.

До Європейського суду заявники скаржилися за такими статтями Конвенції: ст. 3 у зв'язку з поганим поводженням, якого вони зазнали під час вказаних спеціальних навчань, відсутністю ефективного розслідування за їх скаргами на таке поводження, незабезпеченням їх адекватною медичною допомогою, зокрема, якої вони потребували після вказаного поганого поводження, а також неналежністю умов, в яких вони відбували покарання; ст. 13 у зв'язку з відсутністю ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг за ст. 3 Конвенції; п. 1 ст. 8 і ст. 34 у зв'язку з чиненням адміністрацією Замкової колонії перешкод у їх листуванні, зокрема, з Європейським судом та чиненням на них тиску в зв'язку з 'їх зверненням до Європейського суду.

У цій справі Європейський суд констатував порушення ст. 3 Конвенції у її матеріальному та процесуальному аспектах у зв'язку з:

- нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням, якого зазнали заявники з боку спеціальних підрозділів під час вказаних вище навчань і обшуків;

- незабезпеченням заявників адекватною медичною допомогою;

- незадовільними умовами відбування покарання; та

- непроведениям національними органами влади за скаргами заявників на погане поводження під час проведення спеціальних навчань негайного, незалежного та ефективного розслідування, здатного забезпечити отримання конкретних результатів.

Також Європейський суд встановив порушення ст. 13 Конвенції у поєднанні зі ст. 3 Конвенції у зв'язку з відсутністю ефективних і доступних засобів юридичного захисту щодо скарг заявників на погане поводження, незабезпечення медичною допомогою у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, а також щодо скарг на неналежні умови відбування покарання.

Крім того, Європейський суд констатував порушення ст. 8 Конвенції у зв'язку з недоведенням Урядом, що перегляд та цензура листування заявників з органами державної влади після проведення спеціальних навчань здійснювалися згідно із законом, а також порушення статті 34 Конвенції з огляду на тиск, який чинився на них адміністрацією Замкової колонії з метою чинення перешкод їх зверненню до Європейського суду та підтриманню скарг у подальшому.

Європейський суд також констатував порушення п. 1 (а) ст. 38 Конвенції у зв'язку з ненаданням державою-відповідачем документів, які вимагалися Європейським судом, а також незабезпеченням явки свідків та заявників для допиту представниками Європейського суду під час його виїзного засідання, яке відбувалося 25-27 червня 2007 року у Замковій колонії.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Відхиляє попереднє клопотання Уряду про вилучення заяв першого, другого і третього заявників з реєстру справ;

2. Ухвалює вилучити з реєстру справ заяви, подані п. Друзенком, п. Мартовим, п. Саловим, п. Кузьменком, п. Кисельовим, п. Діденком, п. Швецем, п. Литвиновим, п. Мироновим і п. Куликом;

3. Постановляє, що Уряд не виконав свого зобов'язання за підпунктом "а" пункту 1 статті 38 Конвенції;

4. Постановляє, що мало місце порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції з огляду на те, що перший заявник (Давидов) зазнав поганого поводження під час навчань 30 травня 2001 року і 29 січня 2002 року, не отримав медичної допомоги у зв'язку з тілесними ушкодженнями, нанесеними йому під час навчань, і утримувався у неналежних умовах у Замковій колонії, та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту;

5. Постановляє, що мало місце порушення матеріального аспекту стані 3 Конвенції з огляду на те, що другий заявник (Ільченко) зазнав поганого поводження під час навчань 30 травня 2001 року і 29 січня 2002 року, не отримав медичної допомоги у зв'язку з тілесними ушкодженнями, нанесеними йому під час навчань, і утримувався у неналежних умовах у Замковій колонії, та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту;

6. Постановляє, що мало місце порушення матеріального аспекту стані 3 Конвенції з огляду на те, що третій заявник (Гоменюк) зазнав поганого поводження під час навчання 30 травня 2001 року, не отримав медичної допомоги у зв'язку з тілесними ушкодженнями, нанесеними йому під час навчання, і утримувався у неналежних умовах у Замковій колонії, та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту;

7. Постановляє, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції з огляду на те, що органи влади України не провели належного розслідування за скаргами першого, другого і третього заявників на погане поводження з ними під час навчань, та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту;

8. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 Конвенції, у зв'язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних і доступних засобів юридичного захисту щодо скарг заявників на погане поводження з ними і нанесені під час навчань тілесні ушкодження, на незабезпечення їх медичною допомогою у зв'язку з цими ушкодженнями, а також на неналежні умови відбування покарання;

9. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 8 Конвенції у зв'язку з тим, що втручання у право першого, другого і третього заявників на повагу до своєї кореспонденції не було законним; що не постає окремого питання за статтею 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 8, у зв'язку з тим, що вони не мали ефективних і доступних засобів юридичного захисту щодо своїх скарг на втручання в їхнє право на повагу до своєї кореспонденції;

10. Постановляє, що мало місце перешкоджання здійсненню першим, другим і третім заявниками свого права на індивідуальну заяву за статтею 34 Конвенції;

11. Постановляє:

а) що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити першому і другому заявникам по 20 000 (двадцять тисяч) евро відшкодування моральної шкоди; ці суми мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум;

bb) що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити третьому заявнику 15 000 (п'ятнадцять тисяч) евро відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;

с) що зі спливом зазначених вище трьох місяців і до остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського Центрального банку, чинній у відповідний період невиконання цих платежів, плюс три відсоткові пункти;

12. Відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції."